Щиро дякую, пані Наталя, за нового автора зарубіжної літератури для мене, з епохи 20 століття . Трагічне, але цікаве оповідання. Любовний трикутник...і така трагічна доля. Я вважаю, що він не винен у тому, що сталося, але він сам себе звинувачуює і відчуває себе таким самотнім. Слухаючи Вас, проживаєш все навколо, що Ви подаєте. Гарна начитка. Творчої наснаги Вам!❤ З кожним прослуховуванням стає все цікавіше Вас слухати. Бережіть себе в ці важкі часи.
Дякую, що читаєте зарубіжних авторів українською. Українська мова передає написане так тонко і близько до задумки, наче нею і писався твір. Ту самотність я навіть фізично відчула, коли слухала оповідання Джойса. Успіхів вам!
Дякую. Дуже хороше оповідання. Бідний самотній чоловічок, що боїться життя. Його стан так точно переданий отією відсилкою до ангійської граматики: його наче і не існує. 😿
О, так, дякую, Ви помітили вік, вірно. Напевно, і заміж вона вийшла не за коханням, тож і маялася у своїй клітці. Містер Даффі мені менш зрозумілий персонаж, швидше - одинак за своєю природою і трохи в етичних питаннях нерозсудливий. Все ж не потрібно було ходити до жінки, що заміжня.
@samnasamaudiobooks зовсім не обов'язково жінкавийшла заміж без кохання). Часто кохання випробовується часом, повсякденністю, рутиною буденного життя і не завжди витримує випробування. А Даффі як на мене просто індик самозакоханий), даруйте вже мені, але ось чоловік облаштовує своє житло, сам купує речі, книжки ставить за розміром, знайшов жінку, що слухає його маячню і , навіть не замислюється про її репутацію, додому до неї поперся... неприємний тип.
Так, так, згодна з Вашими думками. Даффі взагалі не здатен був думати ні про кого іншого, окрім себе. Тільки після іі втрати усвідомив, що він взагалі - самотня людина.
@@samnasamaudiobooksне погоджуюся. Як на мене, він завше це відчував. От, хоча б ця манера говорити про себе 'в третій особі в минулому часі'. Він просто не вірить, що життя може бути для нього реальним. Мені жаль його теж.
@@ОксанаКовалишин-ч6з Пані Оксано, може, і Ви праві, що він життя просто спостерігав. Хоч у мене жалю він не викликає, але його усвідомлення під кінець історії дає надію, що він все ж почне жити більш відповідально і для себе, і для оточуючих. Але чи будуть ще такі люди, які його полюблять? У мене надія в його трансформацію все ж є.
Чудове оповідання і читання. Самотність, не зважаючи на те, є оточення чи немає, людина відчуває її, якщо живе не з Богом. Але він все ж усвідомив свою провину. Напевно, це головне у цьому тексті. Дякую. ♥️
@@конвалія О, я щаслива, що у Вас такі враження. Для мене цей текст теж був особистим тригером, так би мовити за сучасним стандартом 😁. Якоюсь своєю частиною я тягнуся до головного героя, навіть усвідомлюючи його нарцисизм. Напевно, цей текст - дзеркало наших психотипів.
Дякую, пані Наталіє за нове для мене ім'я! Трохи не розумію, в чому той чоловік себе звинувачує? Мені здається, кожен відповідає персонально за свої вчинки! Якщо вибір був щирий, то те, що сталось не має до нього ніякого стосунку! Ти не відповідаєш за всіх, хто потенціально міг постраждати від твоєї присутності, чи відсутності колись в житті! Хіба, що він шкодує про себе, бо самотній, а міг би не бути таким? Але то все з теми- " якби"!
Так, вони обидва мали різні очікування один від одного. Хіба що він помилився так інтимно зближуватися і розкриватися з жінкою, що заміжня. Він сам собі і занотовував, що дружба з жінкою неможлива. І доля істини в тих словах є. )) Мені особливим здалося те, що тільки втративши її назавжди, він остаточно відчув самотність. Все ж її життя десь там, напевно, підтримувало і його. Цікаво закрутив автор. І чи було взагалі то щастя до очевидного "нещастя"? Тут теж проглядається лінія, яку можна розвинути. Якісь всі нещасливі люди. І її чоловік, що в ілюзії гарного шлюбу, в якому він її взагалі не помічав. Трикутник самотніх людей. Пані Олено, Ви мали його чути, роман "Улісс" - один з найвідоміших. Але я його вже не пам'ятаю, ще в студенські роки читала, щось там було заборонене в ньому, напевно, я тоді його не зрозуміла. Прийшов, напевно, час на перечитування мені. ))
@samnasamaudiobooks на жаль, коли я вчилась, такі автори не пропонувались, а, лише зараз маю, завдяки інтернету і аудіокнижковим каналам розширити обрії! Дякую Вам!
Оповідання до кінця тримало в напрузі. Це зі збірки « Дублінці»? Люблю Джойса за тонке відчуття людей, з усіма їх недоліками, страхами і т.д. «Поступово він пустив її у світ своїх думок»-- красиво.
@@ДипРед Так, це та збірка. Мені теж цікаві тексти, коли людина розглядається зі всіма своїми недоліками і подібні історії настільки реалістичні, що над ними довго ще думається, як у самому житті.
@@samnasamaudiobooks дійсно, реалістичні. Я читала англійською декілька оповідань з тієї збірки , вони залишили чутливий реалістичний присмак. Досі їх « відчуваю». Пані Наталю, чим більше читатиме Джойса, тим краще для просвітництва украінців 😊
Дякую за гарне прочитання і цікаві коментарі 🌹
Дякую і Вам, і ще дуже тішуся, що, справді, маю дуже цікавих вдумливих слухачів, що можемо текст проживати разом, дискутуючи про нього.
Щиро дякую, пані Наталя, за нового автора зарубіжної літератури для мене, з епохи 20 століття .
Трагічне, але цікаве оповідання.
Любовний трикутник...і така трагічна доля.
Я вважаю, що він не винен у тому, що сталося, але він сам себе звинувачуює і відчуває себе таким самотнім.
Слухаючи Вас, проживаєш все навколо, що Ви подаєте.
Гарна начитка. Творчої наснаги Вам!❤ З кожним прослуховуванням стає все цікавіше Вас слухати.
Бережіть себе в ці важкі часи.
Дякую, пані Наталії. На вашому каналі хороше читангя поєднується з відмінним смаком у виборі творів. ,💛💙
О, дякую, я дуже рада, що моє гойдання по цих різних текстах до смаку. ))
Джойс - це круто👍 Важковаговик в літературі. Вдячна Вам! 😊
Щиро дякую за цікавий твір і прекрасне прочитання ❤❤
Нічого собі, високий рівень літератури, Джойс у Вашому виконанні! 🎉
Сьогодні переслухаю і напишу ще відгук.
Пані Жанно, щиро дякую! Сподіваюсь, я цю планку потягну. Чекатиму Ваші враження.
Дякую ❤
Дякую, що читаєте зарубіжних авторів українською. Українська мова передає написане так тонко і близько до задумки, наче нею і писався твір. Ту самотність я навіть фізично відчула, коли слухала оповідання Джойса.
Успіхів вам!
Дякую, пані Надіє, що так відчули та прожили зі мною цей текст. Він, справді, дуже красиво перекладений і читався в задоволення.
Дякую. Дуже хороше оповідання. Бідний самотній чоловічок, що боїться життя. Його стан так точно переданий отією відсилкою до ангійської граматики: його наче і не існує. 😿
Як важлива все ж дискусія за такими творами. Я так заглиблено читала, а цю деталь з граматикою пропустила. Дякую, цікава думка.
Дякую, цікавий твір, слухала і аж холодно стало: безнадія і самотність, а людям навіть 50 років немає.
О, так, дякую, Ви помітили вік, вірно. Напевно, і заміж вона вийшла не за коханням, тож і маялася у своїй клітці. Містер Даффі мені менш зрозумілий персонаж, швидше - одинак за своєю природою і трохи в етичних питаннях нерозсудливий. Все ж не потрібно було ходити до жінки, що заміжня.
@samnasamaudiobooks зовсім не обов'язково жінкавийшла заміж без кохання). Часто кохання випробовується часом, повсякденністю, рутиною буденного життя і не завжди витримує випробування. А Даффі як на мене просто індик самозакоханий), даруйте вже мені, але ось чоловік облаштовує своє житло, сам купує речі, книжки ставить за розміром, знайшов жінку, що слухає його маячню і , навіть не замислюється про її репутацію, додому до неї поперся... неприємний тип.
Так, так, згодна з Вашими думками. Даффі взагалі не здатен був думати ні про кого іншого, окрім себе. Тільки після іі втрати усвідомив, що він взагалі - самотня людина.
@@samnasamaudiobooksне погоджуюся. Як на мене, він завше це відчував. От, хоча б ця манера говорити про себе 'в третій особі в минулому часі'. Він просто не вірить, що життя може бути для нього реальним. Мені жаль його теж.
@@ОксанаКовалишин-ч6з Пані Оксано, може, і Ви праві, що він життя просто спостерігав. Хоч у мене жалю він не викликає, але його усвідомлення під кінець історії дає надію, що він все ж почне жити більш відповідально і для себе, і для оточуючих. Але чи будуть ще такі люди, які його полюблять? У мене надія в його трансформацію все ж є.
Чудове оповідання і читання. Самотність, не зважаючи на те, є оточення чи немає, людина відчуває її, якщо живе не з Богом. Але він все ж усвідомив свою провину. Напевно, це головне у цьому тексті.
Дякую. ♥️
@@конвалія Якщо живе не з Богом - дякую! Дуже глибока думка.
Ще раз повернулася до цього твору. Чіпляє він мене за якісь, напевно, мої прожити чи непрожиті відчуття. ♥️♥️♥️ Дякую, чуттєво прочитано.
@@конвалія О, я щаслива, що у Вас такі враження. Для мене цей текст теж був особистим тригером, так би мовити за сучасним стандартом 😁. Якоюсь своєю частиною я тягнуся до головного героя, навіть усвідомлюючи його нарцисизм. Напевно, цей текст - дзеркало наших психотипів.
Дякую, пані Наталіє за нове для мене ім'я! Трохи не розумію, в чому той чоловік себе звинувачує? Мені здається, кожен відповідає персонально за свої вчинки! Якщо вибір був щирий, то те, що сталось не має до нього ніякого стосунку! Ти не відповідаєш за всіх, хто потенціально міг постраждати від твоєї присутності, чи відсутності колись в житті! Хіба, що він шкодує про себе, бо самотній, а міг би не бути таким? Але то все з теми- " якби"!
Так, вони обидва мали різні очікування один від одного. Хіба що він помилився так інтимно зближуватися і розкриватися з жінкою, що заміжня. Він сам собі і занотовував, що дружба з жінкою неможлива. І доля істини в тих словах є. )) Мені особливим здалося те, що тільки втративши її назавжди, він остаточно відчув самотність. Все ж її життя десь там, напевно, підтримувало і його. Цікаво закрутив автор. І чи було взагалі то щастя до очевидного "нещастя"? Тут теж проглядається лінія, яку можна розвинути. Якісь всі нещасливі люди. І її чоловік, що в ілюзії гарного шлюбу, в якому він її взагалі не помічав. Трикутник самотніх людей.
Пані Олено, Ви мали його чути, роман "Улісс" - один з найвідоміших. Але я його вже не пам'ятаю, ще в студенські роки читала, щось там було заборонене в ньому, напевно, я тоді його не зрозуміла. Прийшов, напевно, час на перечитування мені. ))
@samnasamaudiobooks на жаль, коли я вчилась, такі автори не пропонувались, а, лише зараз маю, завдяки інтернету і аудіокнижковим каналам розширити обрії! Дякую Вам!
Оповідання до кінця тримало в напрузі. Це зі збірки « Дублінці»?
Люблю Джойса за тонке відчуття людей, з усіма їх недоліками, страхами і т.д.
«Поступово він пустив її у світ своїх думок»-- красиво.
@@ДипРед Так, це та збірка. Мені теж цікаві тексти, коли людина розглядається зі всіма своїми недоліками і подібні історії настільки реалістичні, що над ними довго ще думається, як у самому житті.
@@samnasamaudiobooks дійсно, реалістичні. Я читала англійською декілька оповідань з тієї збірки , вони залишили чутливий реалістичний присмак. Досі їх « відчуваю».
Пані Наталю, чим більше читатиме Джойса, тим краще для просвітництва украінців 😊
@@ДипРед дякую, занурююся в нього ще, обов'язково.
Цікаво 😊❤