Ірина Вільде "Сестри Річинські" (Запис 1966 року)
ฝัง
- เผยแพร่เมื่อ 15 พ.ค. 2024
- Сестри Річинські» - роман української - радянської письменниці Ірини Вільде у двох томах. Найвідоміший твір авторки, відзначений Шевченківською премією (1965).
Почала писати роман у 1936-1937 роках, фактично писала його ціле життя, переймаючись долею персонажів, вписувала їх в інші твори.[джерело?] Критики зазначали, що Ірина Вільде писала роман про себе, про своє «химерне» серце. В інтерв'ю 1936 року письменниця зазначала: «Доки не впораюся з цим малим світиком - з людським серцем, не візьмуся, просто не зможу сягнути до ширших проблем людського життя». А в іншій ситуації висловила чітку формулу: «через родину до могутності нації». Письменниця виявила себе також тонкою знавчинею жіночої психології.
«Сестри Річинські» - найбільше творче досягнення Ірини Вільде попри те, що письменниця була змушена шукати компроміс із соціалістичною дійсністю. Роман засвідчує, що письменниця максимально зуміла використати умови лібералізації радянського режиму (т. зв. «хрущовської відлиги») і внести у твір «національний струмінь». Це помітно, якщо порівняти видання роману 1958 та 1964 років. У першому - ідеологічна настанова визначає характер сюжетних розв'язок і розстановку персонажів, прямолінійні публіцистичні характеристики від імені автора та персонажів в стилі газетних штампів, у другому - переважає глибина психологічного аналізу, інтелектуальна атмосфера діалогів, філософський характер авторських роздумів.[1]
Одна з особливостей манери письменниці виявляється в тому, що «негативні» персонажі виступають виразниками ідей, які поділяє авторка. Компроміс між позицією художника-аналітика, який прагне через людину виразити характер епохи, і позицією виразника панівної ідеології не так знижує вартість твору, як характеризує драму епохи і драму митця, драму мистецтва.[1] Таким чином в умовах радянської цензури письменниці вдалося згадати в ньому і про Голодомор, і про репресії та переслідування 1930-х років. У ньому виведено позитивний образ українського націоналіста Маркіяна Івашківа. Тривалий час роману не видавали для масового читача, і з'явився він лише згодом невеликим накладом та зі значними скороченнями.
У 1965 за цей твір Ірина Вільде отримала Шевченківську премію. - วิทยาศาสตร์และเทคโนโลยี
Які імена!Копержинська,Батуріна,Роговцева,Гашинський,Дуклер... Кожне з них- легенда!Дякую!!!
Чудова вистава! Геніальний твір! Прекрасне виконання! Сумую за старою акторською школою. Тепер і читати не вміють. Враження, що слухаєш англійські новини...
Одна з найкращих книжок української класики на всі часи. Життя родини Річинських (де всі дуже різні, як це і є в реальному житті), її родичів, знайомих, чужих, селян та містян передане без прикрас і позитивізму. Вражає егоїзм Катерини, їх старої тітоньки та і багатьох інших.
Боже мій, виставу озвучено у 1966 році, а я прослухала її вперше. Ненавиджу радянську владу СиРиСиРи.
Дякую за поширення україно-мовної літератури!! Бажаю успіхів Вашому каналу!!
Щиро дякую за вашу важливу працю!
Дуже дякую Української має бути більше!
Одна з моїх улюблених книг.Часто перечитую.
Дякую, чудова вистава з улюбленними акторами!
Цікава історія.
Навіть в одної матері народжуються дуже різні діти.
Дякую за виставу!
Дякую!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!Таке життя чюдове
Оце недавно прочитала першу частину роману. А проловження в бібліотеці не було. І раптом - впша радіовистава! Дякую за український ютуб!
Щиро дякую. Радує, що ще можна слухати українську класику
Тішить, мабуть буде правильніше?
Дуже дякую за цікаву виставу.
Дякую за українську
Дякую !!! Нехай звучить українське!!!
Доброго дня, щиро дякую за чудове оповідання)
Дякую
Дякую ❤
ДЯКУЮ! Давно чекала!
Підписалася, бо Ви кажете, що маєте ДУЖЕ багато цікавих творів для прослуховування. Дякую
Так, але не завжди вдається вчасно завантажити щось дійсно цікаве, до того ж, частина записів досі на плівках, які обсипаються від часу, тож іноді на одну годину запису доводиться разіів 20 прокручувати плівку, записану з ефіру майже чверть століття тому.
Наступним опублікованим записом, якщо все вдасться, буде "Бой - жінка" Квітки - Основ'яненка.
Дякую, Ви зберігаєте культурне надбання України ❤
Дякую!!!❤
а я прочитала книгу десь в 2008-10 роках.
Ну чому немає нормальної анотації?
Багато води й нічого конкретного!
На жаль.
Шановна!
Я навмисне не подаю опису сюжету. Вважаю це неправильним, а також таким, що не має сенсу. Слухач повинен сам оцінити твір, розвиваючи уяву і критичне мислення.
У мене складається враження, що ви - школярка, якій не хочеться шукати матеріал для написання переказу, чи роздуму на основі твору.
Дякую, отримала насолоду від вистави.