Чудове передача! Цiкава iнформацiя, незвичайна подача матерiалу, чарiвна ведуча з гарною мовою i приемним голосом. Я в захопленнi! Спасибi всiм, это створив це диво. Всi передачi цiкавi
За роки існування «України-Вишневеччини» чисельність населення краю збільшилася з 4,5 тис. до 230 тис. осіб. Вишневецкий запроваджував пільги для новоприбулих поселян, активно заохочував ремесла. Єремія за 4 роки перетворив її в найбільший на Задніпров'ї торговельно-економічний центр. Почали розвиватися ковальство, ткацтво, вовництво, з'явився двір для приїжджих купців, роменські ювеліри стали відомими далеко за межами Вишневеччини. Жива торгівля велася як з «далеким зарубіжжям» (хліб, поташ і селітра йшли з тих країв у Західну Європу), так і з Московією. Причому торгова експансія з Вишневеччини була такою сильною, що її купці вели свої справи в самій Москві, всупереч існуючій в ті часи забороні «литовським людям» торгувати в столиці Московщини. Заохочуючи цехову систему, Єремія звільняв ремісників «від повинностей менших і частих». Поташ, законтрактований в маєтках Яреми Вишневецького, Павло Юрій Боїм сплавляв до Ґданська. Все это за Московский интерес разрушил Богдан Хмельницкий и его чернь.
Ніколай Шевцов , ваше "писання" щодо возвеличення ополячення України чимось нагадує експансію європейців до Америки. Добре стало індіанцям від такого добробуту ?
@@natalya313 Михайло Олександрович Вишневе́цький (1529 - 15 жовтня 1584) - український князь з роду Вишневецьких, військовий та державний діяч Великого князівства Литовського. Староста черкаський (1559-1584), старший Війська Запорозького реєстрового, гетьман українського козацтва, сенатор Речі Посполитої. Его внук, Ярёма Вишневецкий, в 1651 году в битве под Берестечком, разбил предателя Богдана Хмельницкого, что позволило 4 августа 1651 года законной власти освободить Киев. Правнук Михаила Александровича Вишневецкого, Михаил (сын Ярёмы) Вишневецкий, в 1669 году голосованием в Сейме был избран Королем Речи Посполитой и имел титул Король Руси. Михаилу Александровичу Вишневескому, умер 15 октября 1584 году посвящена поэма "Epicedion" Вірш жалобний про благородного й вічної пам'яті гідного князя Михайла Вишневецького, каштеляна київського, черкаського, канівського, любецького старости... котрий у своїй вітчині, в замку Вшиневецькім, на п'ятдесят п'ятому році життя, п'ятнадцятого жовтня, з понеділка на вівторок, року від народження Христа 1584-го, віддав Богу душу. Переклад з польської В. Пепи. Автор жив у Новій Білці, неподалік Кременця, служив секретарем у князя Михайла Олександровича Вишневецького (рідного брата легендарного Дмитра Вишневецького-Байди). Поэма довольно большая, вот несколько отрывков. Світ немилий, із очей гірко ллються сльози, Вже покійному ніхто й трохи не поможе. Як утриматись від сліз, тільки-но згадаєш За добродія свого, що світ полишає? Шиті золотом ясні шати заховайте, Розмальовану стіну чорним запинайте. Повелів господь узять лицаря, що здавна Речі Посполитої був сенатор славний. Гляньте, славні лицарі славної корони, Як бере сенаторів пан Бог безборонно. Україна над Дніпром стала сиротою, Вже заступника свого згадує з журбою. Прогнівили Бога ми, що отак карає, Ліпшого провідника з війська забирає. Він надійним був щитом цілій Україні, Пам'ятає силу ту бусурман донині. Князь - природжений вояк, виявив відвагу, Королівську заслужив шану та повагу, Добрим старостою став там на Україні, Де до моря Борисфен плине по рівнині. Мужнім лицарям завжди Україна рада, Бо щороку від татар - підступи та зрада. Не допустить добрий син землю плюндрувати, Буде власними грудьми матір заступати. Дай же, Боже, щоб сини мужнії родились, Котрі б отчій стороні віддано служились, Рідну землю ворогам кривдить не давали, Речі Посполитої межі захищали. Як ото цнотливий князь дбав за те належно: Де відважно виступав, а де - обережно. Над усе йому були честь і вічна слава, У багатство не вбивавсь, бо то марна справа. Послужив хоробро князь Речі Посполитій. Задля неї не вагавсь кров свою пролити. Ті діяння пам'ятні, за усе те, звісно, Нагородою була ласка королівська.
Мартін Калиновський - «Дідич Нефедовців и Гумінців» - став засновником гетьманської лінії Калиновських. Його син Валентій Олександр Калиновський в 1609 році рішенням сейму купив величезну безлюдну територію - «пустеля Умань» На власні гроші почав будувати Уманську фортецю, допомагав заселення української Поділлі засновуючи новіе і нові поселення. Власним коштом відновив згоревшій замок у Вінниці, а на острові Кемпа звів новий замок і палац. У 1609-1611 роках брав участь зі своїм військом в поході на Москву. Був надійним щитом Подільської України, брав участь у багатьох битвах з ординцями, отримав за сміливість титул «генерала землі подільської». У 1620 році в битві з турецькою армією при Цецорі Валентій Олександр Калиновський загинув. Його син Мартін Калиновський був гідний спадкоємець руського шляхетського роду герба Калинова, представлені в Подільських і Брацлавський землях. 1618 році перебував у війську Речь - Посполитої королевича Владислава IV Вази під Москвою, був важко поранений. 1624 воював проти татар в битві під Мартиновим. У Берестецької битви командував левім крилом української армії Речь - Посполитої, проти ординських татар і козацьких банд Хмельницького, що дозволило 4 серпня 1651 року звільнити Київ. У 1652 році загинув разом зі своїм сином не посоромивши свєї руської гідності в битві під Ботаги за Україну союзу народів, проти татар і їх союзників козаків колаборантів Хмельницького. ... І так всѣх' вісѣклі, в тім чіслѣ і самого гетьмана Калѣновского, котрого і голову до Хмелницкого на копьі принесено, і Собецького, старосту Красноставського; прочііх' ж з волѣкая від болота, вбивали нещадно, а син Калѣновского Вь Бубновцѣ, бѣжа мостом', вкачувавши, утонул'; іних' ж многочісленних' татари були. Україна не знає імен своїх героїв, ставлячи пам'ятники зрадникам Хмельницьким і їм подібним негідникам, зануривших Україну в темряву руїни, національне приниження, московське кріпацтво, цивілізаційну відсталість.
Чудове передача! Цiкава iнформацiя, незвичайна подача матерiалу, чарiвна ведуча з гарною мовою i приемним голосом. Я в захопленнi! Спасибi всiм, это створив це диво. Всi передачi цiкавi
Дякую
Дякую.
Дякую за прекрасну розповідь
Дивлюсь гарні документи, мені подобається
За роки існування «України-Вишневеччини» чисельність населення краю збільшилася з 4,5 тис. до 230 тис. осіб.
Вишневецкий запроваджував пільги для новоприбулих поселян, активно заохочував ремесла. Єремія за 4 роки перетворив її в найбільший на Задніпров'ї торговельно-економічний центр. Почали розвиватися ковальство, ткацтво, вовництво, з'явився двір для приїжджих купців, роменські ювеліри стали відомими далеко за межами Вишневеччини. Жива торгівля велася як з «далеким зарубіжжям» (хліб, поташ і селітра йшли з тих країв у Західну Європу), так і з Московією. Причому торгова експансія з Вишневеччини була такою сильною, що її купці вели свої справи в самій Москві, всупереч існуючій в ті часи забороні «литовським людям» торгувати в столиці Московщини. Заохочуючи цехову систему, Єремія звільняв ремісників «від повинностей менших і частих».
Поташ, законтрактований в маєтках Яреми Вишневецького, Павло Юрій Боїм сплавляв до Ґданська.
Все это за Московский интерес разрушил Богдан Хмельницкий и его чернь.
Ніколай Шевцов , ваше "писання" щодо возвеличення ополячення України чимось нагадує експансію європейців до Америки. Добре стало індіанцям від такого добробуту ?
@@natalya313
Михайло Олександрович Вишневе́цький (1529 - 15 жовтня 1584) - український князь з роду Вишневецьких, військовий та державний діяч Великого князівства Литовського. Староста черкаський (1559-1584), старший Війська Запорозького реєстрового, гетьман українського козацтва, сенатор Речі Посполитої.
Его внук, Ярёма Вишневецкий, в 1651 году в битве под Берестечком, разбил предателя Богдана Хмельницкого, что позволило 4 августа 1651 года законной власти освободить Киев.
Правнук Михаила Александровича Вишневецкого,
Михаил (сын Ярёмы) Вишневецкий, в 1669 году голосованием в Сейме был избран Королем Речи Посполитой и имел титул Король Руси.
Михаилу Александровичу Вишневескому, умер 15 октября 1584 году посвящена поэма
"Epicedion"
Вірш жалобний про благородного й вічної пам'яті гідного князя Михайла Вишневецького, каштеляна київського, черкаського, канівського, любецького старости... котрий у своїй вітчині, в замку Вшиневецькім, на п'ятдесят п'ятому році життя, п'ятнадцятого жовтня, з понеділка на вівторок, року від народження Христа 1584-го, віддав Богу душу.
Переклад з польської В. Пепи.
Автор жив у Новій Білці, неподалік Кременця, служив секретарем у князя Михайла Олександровича Вишневецького (рідного брата легендарного Дмитра Вишневецького-Байди).
Поэма довольно большая, вот несколько отрывков.
Світ немилий, із очей гірко ллються сльози,
Вже покійному ніхто й трохи не поможе.
Як утриматись від сліз, тільки-но згадаєш
За добродія свого, що світ полишає?
Шиті золотом ясні шати заховайте,
Розмальовану стіну чорним запинайте.
Повелів господь узять лицаря, що здавна
Речі Посполитої був сенатор славний.
Гляньте, славні лицарі славної корони,
Як бере сенаторів пан Бог безборонно.
Україна над Дніпром стала сиротою,
Вже заступника свого згадує з журбою.
Прогнівили Бога ми, що отак карає,
Ліпшого провідника з війська забирає.
Він надійним був щитом цілій Україні,
Пам'ятає силу ту бусурман донині.
Князь - природжений вояк, виявив відвагу,
Королівську заслужив шану та повагу,
Добрим старостою став там на Україні,
Де до моря Борисфен плине по рівнині.
Мужнім лицарям завжди Україна рада,
Бо щороку від татар - підступи та зрада.
Не допустить добрий син землю плюндрувати,
Буде власними грудьми матір заступати.
Дай же, Боже, щоб сини мужнії родились,
Котрі б отчій стороні віддано служились,
Рідну землю ворогам кривдить не давали,
Речі Посполитої межі захищали.
Як ото цнотливий князь дбав за те належно:
Де відважно виступав, а де - обережно.
Над усе йому були честь і вічна слава,
У багатство не вбивавсь, бо то марна справа.
Послужив хоробро князь Речі Посполитій.
Задля неї не вагавсь кров свою пролити.
Ті діяння пам'ятні, за усе те, звісно,
Нагородою була ласка королівська.
Мартін Калиновський - «Дідич Нефедовців и Гумінців» - став засновником гетьманської лінії Калиновських.
Його син
Валентій Олександр Калиновський в 1609 році рішенням сейму купив величезну безлюдну територію - «пустеля Умань»
На власні гроші почав будувати Уманську фортецю, допомагав заселення української Поділлі засновуючи новіе і нові поселення. Власним коштом відновив згоревшій замок у Вінниці, а на острові Кемпа звів новий замок і палац.
У 1609-1611 роках брав участь зі своїм військом в поході на Москву.
Був надійним щитом Подільської України, брав участь у багатьох битвах з ординцями, отримав за сміливість титул «генерала землі подільської».
У 1620 році в битві з турецькою армією при Цецорі Валентій Олександр Калиновський загинув.
Його син Мартін Калиновський був гідний спадкоємець руського шляхетського роду герба Калинова, представлені в Подільських і Брацлавський землях.
1618 році перебував у війську Речь - Посполитої королевича Владислава IV Вази під Москвою, був важко поранений.
1624 воював проти татар в битві під Мартиновим.
У Берестецької битви командував левім крилом української армії Речь - Посполитої, проти ординських татар і козацьких банд Хмельницького, що дозволило 4 серпня 1651 року звільнити Київ.
У 1652 році загинув разом зі своїм сином не посоромивши свєї руської гідності в битві під Ботаги за Україну союзу народів, проти татар і їх союзників козаків колаборантів Хмельницького.
... І так всѣх' вісѣклі, в тім чіслѣ і самого гетьмана Калѣновского, котрого і голову до Хмелницкого на копьі принесено, і Собецького, старосту Красноставського; прочііх' ж з волѣкая від болота, вбивали нещадно, а син Калѣновского Вь Бубновцѣ, бѣжа мостом', вкачувавши, утонул'; іних' ж многочісленних' татари були.
Україна не знає імен своїх героїв, ставлячи пам'ятники зрадникам Хмельницьким і їм подібним негідникам, зануривших Україну в темряву руїни, національне приниження, московське кріпацтво, цивілізаційну відсталість.
Дякую вам за прекрасну розповідь