Як було чудово йти пішки від Комсомольскої до Дарниці влітку, коли спека дзвенить у вухах кониками, а вигоріла трава шелестить пергаментом на відкритих місцях... Повз магазини...м'ясний..бібліотеку та сладкоїжку, паралельно ьивлячись ліворуч на тенісні корти, які на даху дивного підземного гаражу... А потім заходити в прохолоду Дитячого світу, і після нього - посидіти з морозивом під сончнами та кушами скверика через дорогу (який звичайно зараз вирублений)... А назад - іншою дорогою, повз 204 школу, де на стіні спортзалу який в корпусі старших классів, висів величезий лук зі стилізованими мішенями ( зараз його звичайно вже немає...як і самої школи, яку побудували "краваиє савки" для всіх..зараз там вже "елітні ліцеї")... Повз ринку "Юність", який тоді ще не став клоакою, а був звичайним собі базарчиком, де селяни торгували городиною... Зайти в "Горище" (не в сам ресторан звичайно, а в гастроном), купити Українського хоіба, та по дорозі додому обгризти хрумку скоринку, спотворивши звичайно вигляд хлібини, та знаючи шо за це буде, але не маючи змоги втриматись від такої смакоти... А ввечері, поливати траву, та дерева які ростуть під вікнами з обох боків..Відчувати пружність і водночас гнучкість шлангу, який приєднаний до крану в кухні, на направляти струмінь то на рзжарену землю, яка вже почала трохи заспокоюватись, після спекотного дня, то вгору, на саму верхівку дерев, дивлячись на срібний спис потоку, який вириваеться зі шлангу та б'є у височінь..
Як було чудово йти пішки від Комсомольскої до Дарниці влітку, коли спека дзвенить у вухах кониками, а вигоріла трава шелестить пергаментом на відкритих місцях...
Повз магазини...м'ясний..бібліотеку та сладкоїжку, паралельно ьивлячись ліворуч на тенісні корти, які на даху дивного підземного гаражу... А потім заходити в прохолоду Дитячого світу, і після нього - посидіти з морозивом під сончнами та кушами скверика через дорогу (який звичайно зараз вирублений)...
А назад - іншою дорогою, повз 204 школу, де на стіні спортзалу який в корпусі старших классів, висів величезий лук зі стилізованими мішенями ( зараз його звичайно вже немає...як і самої школи, яку побудували "краваиє савки" для всіх..зараз там вже "елітні ліцеї")... Повз ринку "Юність", який тоді ще не став клоакою, а був звичайним собі базарчиком, де селяни торгували городиною...
Зайти в "Горище" (не в сам ресторан звичайно, а в гастроном), купити Українського хоіба, та по дорозі додому обгризти хрумку скоринку, спотворивши звичайно вигляд хлібини, та знаючи шо за це буде, але не маючи змоги втриматись від такої смакоти...
А ввечері, поливати траву, та дерева які ростуть під вікнами з обох боків..Відчувати пружність і водночас гнучкість шлангу, який приєднаний до крану в кухні, на направляти струмінь то на рзжарену землю, яка вже почала трохи заспокоюватись, після спекотного дня, то вгору, на саму верхівку дерев, дивлячись на срібний спис потоку, який вириваеться зі шлангу та б'є у височінь..
ссылка на фильм про пожарных?