А "літня жінка" то українські слова? "Літа" - то не "года", якщо вам російська не до вподоби (як і мені). Так, воно могло піти і від інших мов, і нічого тут дивного немає (типу як нині англійський сленг). Точно незнаю (моє судження) що воно могло прийти із церковнослов'янських текстів, тобто з Болгарії, і до нас і у Московію, з вимовою "многая лЕта" там, а в нас "многая лІта" через різну вимову букви "ѣ" - "ять" відповідно до регіону. А многаЯ і многа буквально одне і те саме, просто з часом в українській мові набули популярності скорочені форми прикметників жіночого роду (красиваЯ - красива, дивнаЯ - дивна), їх досі у поезії використовують
ЛІТА, літ, мн. 1. Період часу в кілька років; роки. Минули літа, а село Не перемінилось (Тарас Шевченко, I, 1951, 391); Літа пригасили горе, та не могли викорчувати думок, згадок (Михайло Стельмах, II, 1962, 407); * Образно. Мов лату на латі, На серце печалі нашили літа (Тарас Шевченко, I, 1951, 282). Многії літа - побажання кому-небудь довгих років життя. - Будь здоров на многії літа! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 14). 2. тільки род. в. У сполученні з числівниками вживається на позначення років. Чи помолодшав я через 10 літ в неволі, чи постарішав серцем, скажи мені, мій брате рідний (Тарас Шевченко, VI, 1957, 139); - П'ятдесят літ нашої дружби прошуміли в тайзі як один день (Олександр Довженко, I, 1958, 115); Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання (Володимир Сосюра, I, 1957, 67). Сто літ - дуже багато, довго, давно. [Муза:] Звелю писати оди... [Поет:] Сто літ, як вийшли з моди! (Леся Українка, I, 1951, 301); - Я, звичайно, бажаю їй сто літ жити (Олесь Гончар, III, 1959, 83). 3. Період часу від народження; вік (у 1 знач.). - Певно, він хлопчик добрий і любий - еге? ..Які його літа? (Марко Вовчок, I, 1955, 377); Ім'я їй - Ната. Олег одних із нею літ (Володимир Сосюра, II, 1958, 457); // Певний період у житті людини. [Савка:] Ой ви, слуги молодії. Беріть коні воронії, Доганяйте, повертайте літа молодії... (Степан Васильченко, III, 1960, 63); Невинність дитинства не в силі змити погань зрілих літ (Михайло Стельмах, II, 1962, 57); // Велика кількість прожитих людиною років; старість. Він.. полишає службу через те, що літа й здоров'я не дозволяють йому клопотатись такими трудними справами (Леся Українка, III, 1952, 513); Козак намагався триматися по-молодецькому, але літа вже зігнули йому спину (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 97). ♦ В літах - те саме, що літній2. Марко Лукич тоді був уже людиною в літах, у трупі його дуже шанували й прозивали «батьком» (Збірник про Кропивницького, 1955, 343); Доводити (довести) до літ кого - вирощувати, виховувати кого-небудь. Дядина.. мене, сироту, до літ довела (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 95); Доходити (дійти) [до] літ див. доходити; Літа виходять (вийшли) - про досягнення повноліття або зрілих років. - Я б тебе, каже, і сватав, коли б ти не крива.. Так і крає мені серце.. А тут літа виходять (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 228); А літа, хто ж їх відає, чи вони вийшли, чи вони не вийшли? про те піп знає (Леся Українка, III, 1952, 668); Літа обсіли кого - став старим хтось. - Ой лишенько ж тяжке: літа, літа обсіли чоловіка! (Андрій Головко, II, 1957, 422); На весні літ - замолоду. Біди не знаючи, росла Голубка-дівчина, як ось - На весні літ Де лихо нагле не взялось (Павло Грабовський, I, 1959, 487); На старості літ - у старості, на схилі віку. [Не] по літах - [не] у відповідності до віку. Добре Чіпці у діда підпасичем. Робота.. і по його літах і по його душі (Панас Мирний, I, 1949, 154); Йому сподобалась дівчина - отака не по літах серйозненька (Андрій Головко, I, 1957, 368). 4. розм. Період у житті суспільства; часи. І згадував літа лихії, Погані, давнії літа (Тарас Шевченко, II, 1953, 23); - Ну, та й літа ж тепер настали! - балакають старі люди (Панас Мирний, I, 1949, 326).
Крепкого здоровья счастья успехов любви многая лета храни вас господь аминь аминь аминь божьего благословения вам аминь аминь аминь
Щиро дякую!
Дуже гарний псалом.
Мурашки по тілу.....
Дякую дуже вам усім.
amin
Щиро дякую❤❤❤
Дуже гарно дякую
Дуже гарне й душевне виконання. Сопрано - СУПЕР!!!!!!
❤❤❤
за здоровя моїх дітей та онуків
Скиньте будь-ласка текст пісні що співається.
Знаєте хто це співає ?
Многа літа це хіба українські слова?
А "літня жінка" то українські слова? "Літа" - то не "года", якщо вам російська не до вподоби (як і мені). Так, воно могло піти і від інших мов, і нічого тут дивного немає (типу як нині англійський сленг). Точно незнаю (моє судження) що воно могло прийти із церковнослов'янських текстів, тобто з Болгарії, і до нас і у Московію, з вимовою "многая лЕта" там, а в нас "многая лІта" через різну вимову букви "ѣ" - "ять" відповідно до регіону. А многаЯ і многа буквально одне і те саме, просто з часом в українській мові набули популярності скорочені форми прикметників жіночого роду (красиваЯ - красива, дивнаЯ - дивна), їх досі у поезії використовують
ЛітА=роки.
Колись моя бабця, вже років з 25 тому, казала, скільки маєш ЛІТ (років), а скільки ЛІТ має та жінка,.
ЛІТА, літ, мн.
1. Період часу в кілька років; роки. Минули літа, а село Не перемінилось (Тарас Шевченко, I, 1951, 391); Літа пригасили горе, та не могли викорчувати думок, згадок (Михайло Стельмах, II, 1962, 407); * Образно. Мов лату на латі, На серце печалі нашили літа (Тарас Шевченко, I, 1951, 282).
Многії літа - побажання кому-небудь довгих років життя. - Будь здоров на многії літа! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 14).
2. тільки род. в. У сполученні з числівниками вживається на позначення років. Чи помолодшав я через 10 літ в неволі, чи постарішав серцем, скажи мені, мій брате рідний (Тарас Шевченко, VI, 1957, 139); - П'ятдесят літ нашої дружби прошуміли в тайзі як один день (Олександр Довженко, I, 1958, 115); Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання (Володимир Сосюра, I, 1957, 67).
Сто літ - дуже багато, довго, давно. [Муза:] Звелю писати оди... [Поет:] Сто літ, як вийшли з моди! (Леся Українка, I, 1951, 301); - Я, звичайно, бажаю їй сто літ жити (Олесь Гончар, III, 1959, 83).
3. Період часу від народження; вік (у 1 знач.). - Певно, він хлопчик добрий і любий - еге? ..Які його літа? (Марко Вовчок, I, 1955, 377); Ім'я їй - Ната. Олег одних із нею літ (Володимир Сосюра, II, 1958, 457);
// Певний період у житті людини. [Савка:] Ой ви, слуги молодії. Беріть коні воронії, Доганяйте, повертайте літа молодії... (Степан Васильченко, III, 1960, 63); Невинність дитинства не в силі змити погань зрілих літ (Михайло Стельмах, II, 1962, 57);
// Велика кількість прожитих людиною років; старість. Він.. полишає службу через те, що літа й здоров'я не дозволяють йому клопотатись такими трудними справами (Леся Українка, III, 1952, 513); Козак намагався триматися по-молодецькому, але літа вже зігнули йому спину (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 97).
♦ В літах - те саме, що літній2. Марко Лукич тоді був уже людиною в літах, у трупі його дуже шанували й прозивали «батьком» (Збірник про Кропивницького, 1955, 343); Доводити (довести) до літ кого - вирощувати, виховувати кого-небудь. Дядина.. мене, сироту, до літ довела (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 95); Доходити (дійти) [до] літ див. доходити; Літа виходять (вийшли) - про досягнення повноліття або зрілих років. - Я б тебе, каже, і сватав, коли б ти не крива.. Так і крає мені серце.. А тут літа виходять (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 228); А літа, хто ж їх відає, чи вони вийшли, чи вони не вийшли? про те піп знає (Леся Українка, III, 1952, 668); Літа обсіли кого - став старим хтось. - Ой лишенько ж тяжке: літа, літа обсіли чоловіка! (Андрій Головко, II, 1957, 422); На весні літ - замолоду. Біди не знаючи, росла Голубка-дівчина, як ось - На весні літ Де лихо нагле не взялось (Павло Грабовський, I, 1959, 487); На старості літ - у старості, на схилі віку. [Не] по літах - [не] у відповідності до віку. Добре Чіпці у діда підпасичем. Робота.. і по його літах і по його душі (Панас Мирний, I, 1949, 154); Йому сподобалась дівчина - отака не по літах серйозненька (Андрій Головко, I, 1957, 368).
4. розм. Період у житті суспільства; часи. І згадував літа лихії, Погані, давнії літа (Тарас Шевченко, II, 1953, 23); - Ну, та й літа ж тепер настали! - балакають старі люди (Панас Мирний, I, 1949, 326).
Нє то по польськи 😂 вже на часі створити в україні загони по чистоті укр мови подібно як в мусульман слідкують хто як і в чому ходить 🤣