Напишу тут текстуальний запис моєї рефлексії з поправками. Спершу два місця Писання грецькою (мовою оригіналу), а далі текст. "πᾶς γὰρ πυρὶ ἁλισθήσεται, καὶ πᾶσα θυσία ἁλὶ ἁλισθήσεται. 50 καλὸν τὸ ἅλας· ἐὰν δὲ τὸ ἅλας ἄναλον γένηται, ἐν τίνι αὐτὸ ἀρτύσετε; ἔχετε ἐν ἑαυτοῖς ἅλας καὶ εἰρηνεύετε ἐν ἀλλήλοις" (Марка 9:49-50). "ὁ λόγος ὑμῶν πάντοτε ἐν χάριτι, ἅλατι ἠρτυμένος, εἰδέναι πῶς δεῖ ὑμᾶς ἑνὶ ἑκάστῳ ἀποκρίνεσθαι" (Колосянам 4:6). Так, так, я включу і ось голосом задам. У мене певна рефлексія така, тобто певна думка, дотична до теми. Ось в Євангелії, Євангелії від Марка (в 9 розділі, 50 вірш), Христос каже: "Сіль -- добра річ. Якщо ж сіль стане несолоною, то чим посолити її? Майте сіль у собі та зберігайте мир між собою". А в паралельному місці апостол Павло в посланні до колосян в 4 розділі каже таке: "Слово ваше нехай завжди буде ласкаве (можливо, лагідне, "кротке", тобто "паюс") [тут у мене невірне припущення, у тексті грецькому не "паюс" (неправильно запам'ятав слово "πραεῖς", "праіс"), а "пантоте ен харіті", "повне благодаті, доброго дарування", можливо, "талановите"], приправлене сіллю, щоб ви знали, як вам належить кожному відповідати" (Колосянам 4:6). Ось тут я хотів звернути увагу: є певне протиставлення: сіль і мир, тобто в такому контексті Христос це говорить, у євангеліста Марка (це в нього тільки є), говорить у випадку, коли йдеться про спокуси, боротьбу зі спокусами -- там йдеться про те, що коли тебе спокушає, наприклад, око, -- ти його відкинь; якщо нога -- так само; рука -- також відкинь, бо краще тобі увійти в життя хоча би так, ніж загинути повністю. І ось хотілося б тут звернути увагу, що сіль -- певна "якісність",.. певна "якісність" життя, самих людей, тобто якщо людина має якісь якості, чим її відрізняють від інших, то вона в цьому смислі певною мірою виступає як сіль, бо сіль яку якість має? -- вона солона -- і це її основна, і з неї випливають усі інші, наприклад, здатність зберігати продукти в середовищі (це пов'язано з хімією)... Так чи інакше, тобто певні якості, наповненість певна, яка, можливо, більша, ніж у оточуючих. Так? І тут, я думаю, важливою буде думка про те, що нам потрібно, особливо в суспільствах, де є певна нерівність, можливо, не тільки в суспільствах, але взагалі серед людей, тобто ми маємо мати [краще сказати, напевне, творити] певну таку культуру, якщо сказати, прийняття цієї "якісності", "солоності". Тобто "Сіль -- добра річ", -- Господь каже -- добре, якщо ми всі різні, всі відрізняємося в цьому смислі, -- але водночас Він каже: "Майте й мир між собою", -- тобто мир у якомусь смислі у цьому контексті -- от уявіть, людина починає боротися зі спокусами -- вона ж може, наприклад, і своїм багатством спокусити когось, може, наприклад, своїми якостями знову ж таки, і тут Господь якби (наче) каже, що нам завжди потрібно шукати оцю межу, певну середину золоту, яка в тому полягає, що ми маємо по можливості зберігати оцю "якісність", наскільки це взагалі можливо, вона обов'язково повинна бути присутня завжди, водночас творити оцей мир, мати можливість добре існувати [краще, можливо, сказати, жити] разом. Це така певна додаткова думка, я не знаю, чи вона... мені не траплялася, а ось хотілося б її все ж таки зазначити; я думаю -- слушна і до теми близька. Дякую!
Напишу тут текстуальний запис моєї рефлексії з поправками. Спершу два місця Писання грецькою (мовою оригіналу), а далі текст.
"πᾶς γὰρ πυρὶ ἁλισθήσεται, καὶ πᾶσα θυσία ἁλὶ ἁλισθήσεται. 50 καλὸν τὸ ἅλας· ἐὰν δὲ τὸ ἅλας ἄναλον γένηται, ἐν τίνι αὐτὸ ἀρτύσετε; ἔχετε ἐν ἑαυτοῖς ἅλας καὶ εἰρηνεύετε ἐν ἀλλήλοις" (Марка 9:49-50).
"ὁ λόγος ὑμῶν πάντοτε ἐν χάριτι, ἅλατι ἠρτυμένος, εἰδέναι πῶς δεῖ ὑμᾶς ἑνὶ ἑκάστῳ ἀποκρίνεσθαι" (Колосянам 4:6).
Так, так, я включу і ось голосом задам.
У мене певна рефлексія така, тобто певна думка, дотична до теми.
Ось в Євангелії, Євангелії від Марка (в 9 розділі, 50 вірш),
Христос каже: "Сіль -- добра річ. Якщо ж сіль стане несолоною, то чим посолити її?
Майте сіль у собі та зберігайте мир між собою".
А в паралельному місці апостол Павло в посланні до колосян в 4 розділі каже таке:
"Слово ваше нехай завжди буде ласкаве (можливо, лагідне, "кротке", тобто "паюс") [тут у мене невірне припущення, у тексті грецькому не "паюс" (неправильно запам'ятав слово "πραεῖς", "праіс"), а "пантоте ен харіті", "повне благодаті, доброго дарування", можливо, "талановите"],
приправлене сіллю, щоб ви знали, як вам належить кожному відповідати" (Колосянам 4:6).
Ось тут я хотів звернути увагу: є певне протиставлення: сіль і мир, тобто
в такому контексті Христос це говорить, у євангеліста Марка
(це в нього тільки є), говорить у випадку, коли йдеться про спокуси,
боротьбу зі спокусами -- там йдеться про те, що коли тебе спокушає,
наприклад, око, -- ти його відкинь; якщо нога -- так само; рука -- також
відкинь, бо краще тобі увійти в життя хоча би так, ніж загинути повністю.
І ось хотілося б тут звернути увагу, що сіль -- певна "якісність",..
певна "якісність" життя, самих людей, тобто якщо людина має якісь якості, чим
її відрізняють від інших, то вона в цьому смислі певною мірою виступає як сіль,
бо сіль яку якість має? -- вона солона -- і це її основна, і з неї випливають усі інші,
наприклад, здатність зберігати продукти в середовищі (це пов'язано з хімією)...
Так чи інакше, тобто певні якості, наповненість певна, яка, можливо, більша, ніж у
оточуючих. Так? І тут, я думаю, важливою буде думка про те, що нам потрібно, особливо в
суспільствах, де є певна нерівність, можливо, не тільки в суспільствах, але взагалі
серед людей, тобто ми маємо мати [краще сказати, напевне, творити] певну таку культуру,
якщо сказати, прийняття цієї "якісності", "солоності". Тобто "Сіль -- добра річ", -- Господь каже -- добре,
якщо ми всі різні, всі відрізняємося в цьому смислі, -- але водночас Він каже:
"Майте й мир між собою", -- тобто мир у якомусь смислі у цьому контексті --
от уявіть, людина починає боротися зі спокусами -- вона ж може, наприклад,
і своїм багатством спокусити когось, може, наприклад, своїми якостями знову ж таки,
і тут Господь якби (наче) каже, що нам завжди потрібно шукати оцю межу, певну середину золоту,
яка в тому полягає, що ми маємо по можливості зберігати оцю "якісність", наскільки це
взагалі можливо, вона обов'язково повинна бути присутня завжди, водночас творити оцей мир,
мати можливість добре існувати [краще, можливо, сказати, жити] разом.
Це така певна додаткова думка, я не знаю, чи вона... мені не траплялася,
а ось хотілося б її все ж таки зазначити; я думаю -- слушна і до теми близька.
Дякую!