На мою думку, Леді Чаттерлей - це книга про інфантильну жінку, яка хоче, щоб її хотіли. І вона знаходить прекрасного чоловіка, який "радіє, що вона може какати та пісяти, бо він не хоче жінки, яка цього не може" (як неординарно, яка жінка не мріє, щоб в ній цінували саме це), та який на питання, чи він її кохає, відповідає "я люблю, що можу так глибоко в тебе зайти" (дуже романтично, одразу відчувається глибина почуттів). Можливо, для часу його випуску в цьому і було щось революційне, але наразі, якщо прибрати з роману ці "відверті та провокаційні" сцени, не залишається ні персонажів, яким хотілось б симпатизувати (або хоча б було зрозуміло, чим вони керуються в своїх вчинках та який мають характер та цінності), ні загальної ідеї (зробити пару діалогів, в яких вказати проблему шахтарів або виробництва, як на мене, не достатньо для розкриття проблематики періоду та місцевості). Тому, мені здається, що ця книга вже втратила свою актуальність, бо наврядчи сценами за принципом "увійшов-вийшов" можна здивувати сучасного читача, а чогось іншого, що б вартувало витраченого часу, я не знайшла.
"За перекопом є земля" - топова книга, якщо є бажання детальніше дізнатись про історію та особливості КРИМСЬКОГО Криму. Особисто для мене було багато різних фактів та фокусів, які спонукали прочитати та прорісьорчити історію Криму та кримських татар (як народу, так і визначних постатей). Окремо, мені сподобалось спостерігати за розвитком і самоідентифікацією головної персонажки, за тим, як вона вирішує внутрішній конфлікт між тим, ким вона є "від народження" (росіянка та онука кдбіста), та ким вона дійсно є і які має погляди. Погоджуюсь щодо сюжетної лінії про її особисті стосунки - я так само не дуже вловила основну ідею, але це взагалі не вплинуло на мої позитивні враження від книги, прочитала на одному диханні, багато нового дізналась в результаті та отримала масу приводів почитати детальніше та викоренити стереотипи в голові. Мені навіть шкода, що ця книга "одна з" в огляді (і що не розповіла історію про те, чому в тебе їх 2😢)
Справа в тому, що мені довелося перезаписувати відео через технічні проблеми. І у першій версії я розповідала цю історію, але коли перезаписувала наступного дня, то забула про це сказати 😐
І для мене леді Чаттерлей це самотня жінка, але мені сподобалось, бо я пройнялась її історією, мені її шкода
Цікаве відео. Дякую.
На мою думку, Леді Чаттерлей - це книга про інфантильну жінку, яка хоче, щоб її хотіли. І вона знаходить прекрасного чоловіка, який "радіє, що вона може какати та пісяти, бо він не хоче жінки, яка цього не може" (як неординарно, яка жінка не мріє, щоб в ній цінували саме це), та який на питання, чи він її кохає, відповідає "я люблю, що можу так глибоко в тебе зайти" (дуже романтично, одразу відчувається глибина почуттів). Можливо, для часу його випуску в цьому і було щось революційне, але наразі, якщо прибрати з роману ці "відверті та провокаційні" сцени, не залишається ні персонажів, яким хотілось б симпатизувати (або хоча б було зрозуміло, чим вони керуються в своїх вчинках та який мають характер та цінності), ні загальної ідеї (зробити пару діалогів, в яких вказати проблему шахтарів або виробництва, як на мене, не достатньо для розкриття проблематики періоду та місцевості). Тому, мені здається, що ця книга вже втратила свою актуальність, бо наврядчи сценами за принципом "увійшов-вийшов" можна здивувати сучасного читача, а чогось іншого, що б вартувало витраченого часу, я не знайшла.
Дякую!!! Краще і не скажеш!
"За перекопом є земля" - топова книга, якщо є бажання детальніше дізнатись про історію та особливості КРИМСЬКОГО Криму. Особисто для мене було багато різних фактів та фокусів, які спонукали прочитати та прорісьорчити історію Криму та кримських татар (як народу, так і визначних постатей). Окремо, мені сподобалось спостерігати за розвитком і самоідентифікацією головної персонажки, за тим, як вона вирішує внутрішній конфлікт між тим, ким вона є "від народження" (росіянка та онука кдбіста), та ким вона дійсно є і які має погляди. Погоджуюсь щодо сюжетної лінії про її особисті стосунки - я так само не дуже вловила основну ідею, але це взагалі не вплинуло на мої позитивні враження від книги, прочитала на одному диханні, багато нового дізналась в результаті та отримала масу приводів почитати детальніше та викоренити стереотипи в голові. Мені навіть шкода, що ця книга "одна з" в огляді (і що не розповіла історію про те, чому в тебе їх 2😢)
Справа в тому, що мені довелося перезаписувати відео через технічні проблеми. І у першій версії я розповідала цю історію, але коли перезаписувала наступного дня, то забула про це сказати 😐
Треба у підсумках року розказати цю історію про дві книги...
Мені книга "Хлопчик у смугастій піжамі" дуже не сподобалась своєю неправдоподібністю, навіть в контексті дитячої книги