วีดีโอ

Мені здалось ніби відео трохи затягнулося. Десь після 2/3 прискорив його. Історії цікаві і з думками твоїми згоден. Але якось так.

Таке тепле відео, дякую за ностальгію.😊

Щодо історії, де дівчина подарувала особисті подарунки під смаки і уподобання кожного: дівчино, ти ідеальна! До чого тут сталкерство? Вона просто уважна до кожного! Це ж чудово! Наступного разу подарункових сертифікатів буде достатньо)

«Бунт проти імперії» - це остання книга яку я прочитала і мені вона стала черговим підтвердженням того, наскільки важливо плекати свою мову і культуру. Книга про шестидесятників

Так, щодо історії з картиною. Я б таке теж не хотіла вішати і батьки - це аргумент. Справа не в їх релігійності або прийнятті, а в тому, що я б не хотіла виставляти перед ними своє інтимне життя і ділитися ним. І чудово того чуваки розумію. У кожного своє сприйняття інтиму, хтось може власний нюдс повісити посеред хати, а для когось це неприйнятно. Дівчина теж має це розуміти.

У мене була ситуація:вийшла заміж,народила дитину,жили в чоловіка в різних будинка з його батьками,але на одному подвір'ї....так от,вранці коли ми могли ще спати,його мама відчиняла наші двері своїм ключем і приходила до нас у спальну.Її аргументи-я не до вас,я до внучка😂

Вау, справді новий досвід для мене, як для слухача Такий легкий, ненавʼязливий контент, хотіла б більше такого або подібного)

Не вживаю алкоголь вже 7 років, на щастя мій хлопець теж перестав вживати разом зі мною. І поступово всі друзі перестали вживати😅 деякі п'ють, але ніхто нікого не заставляє і не засуджує.

Історія про картину не так вже й консервативна, він не хоче цього і крапка . Вона хоче, нехай шукає собі хлопця який буде фоткати її та висадять , і тд) нащо усім бачити чужу сраку?) Просто треба поважати людину , особливо з якою відносини ) Я би теж не використовувала б подарунок який не по мені , дякую за увагу але подарунок не такий як я люблю . Це нормально. Не нормально дарувати що мені класно а партнеру ні )

Мені здається, між ввічливістю та баажанням бути хорошим є різниця. Я можу бути ввічлива, поки не відчую, що хтось переходить мої кордони. Навіть у коментарях, варто людині із іншою думкою звернутися на "ти" та спробувати "повчити" мене життя чи якось негарно повести себе, як я зі спокійною совістю можу направити її у піший тур до статевих органів. У житті для мене все аналогічно, і неважливо, чи це мій одноліток, чи людина, старше мене років на 20, якщо вони обрали неповагу до мене, то підуть в одному напрямку без особливих церемоній. Чи робить це мене не ввічливою? Я вважаю, що ні. Бо навіть якщо ми з людиною маємо протилежні думки щодо якоїсь ситуації чи складного питання, я вислухаю її аргументи у корректному форматі. Якщо це, звісно, не тема типу чоловік таскає мамонтів, а дружина робить доісторичну укладку, дивиться за вогнищем, прибирає пещеру та, мобуть приймає якісь не ті ягоди, бо завжди у хорошому настрої заради того, хто безумовно єю командує, і я, як жінка, мушу бути такою ж, бо інакше я якась неправильна та бракована. Тут мої очі закочуються настільки сильно, що роблять оборот у 360 градусів, перемикаючи якийсь тумблер, звідки звучить сирена словами "Да ви за*бали!" Хоча навіть у цьому випадку з одним з колег по роботі питань не було, бо я вислухала його думку, навела свої аргументи, які він вислухав, і зішлись на тому, що погляди різні, він зі мною б не жив і тримався подалі і не розуміє, як так існує мій тодішній хлопець, але мене він все одно поважає ("хоч я і жінка"). Мене влаштував цей мінімум, бо не мені з ним жити, а від мене він нічого не чекає та життю не вчить. Його влаштувало те, що, хоч мені дууууже важко зрозуміти його дружину та його самого(вона відмовилась від підвищення через те, що йому буде неприємно, якщо вона зароблятиме більше за нього), я вважаю, що якщо їм обом так комфортно, то це їх справа. Ще такий випадок: я сижду за столиком у, можна сказати, публічному місці, зі своєю подругою та розмовляю. Це їдальня пункту для біженців. Підходить жінка похилого віку, сідаючи поряд і каже "Дівчатка, я вам не заважатиму?" - це не можна назвати питанням, бо вона взагалі не очікувала відповіді. Я бачу, що у їдальні ще залишились столики без людей, хай і не в такому зручному місці, тож вона може пересісти, і спокійно відповідаю "Заважатимете". Звичайно, вона не очікувала такого повороту. Вона старше, я виглядаю досить молодо, і мені здається це важливо, бо такі люди не будуть чіпати чоловіків чи одноліток, ал вважають, що молодші, ще й дівчата, не можуть відмовити. Звичайно, вона розізлилась, але я змусила її пійти. Там взагалі не було ніякої приватності ніде, ніякої змоги побути на самоті, тож я не давала нікому сісти поряд, навіть ящо я одна, за виключенням тих випадків, коли це необхідність (якщо місць більше немає, я вважаю що все ще можу відмовити людині сидіти поряд зі мною - вона могла зайняти раніше чи пізніше, але також вважаю, що це буде морально неправильно з моєї сторони, бо всі ми люди у однаковій ситуації і столик достатньо великий, щоб окрім мене та декількох друзів вмістити ще одну-дві особи, якщо ці особи адекватні та ввічливо спитали, чи можна зайняти ці місця - а це важливо, бо наша компанія більша і ми можемо очікувати когось із них) 1. Як на мене, краще бути ввічливим у більшості випадкив. 2. Якщо людина пересікає кордони, вона не заслуговує на ввічливість. 3. Перший раз бажано корректно вказати на пересічення кордонів людиною, особливо якщо це не якась рандомна незнайома особа. Але все ж це опціонально. 4. Ввічливість - це вибір чи інструмент. Але вона не означає згоду з будь-якою поведінкою інших людей. 5. Ввічливість часто потребує ресурсів. Я маю на увазі, що якщо ви у дуже поганому моральному та психологічному стані, це не дивно та не страшно, якщо ви просто не маєте сил відстоювати кордони з таким досить важким у використанні інструментом, особливо якщо інша людина його не використовує, маніпулює чи нагліє, а вам необхідно вирішити все саме тут і зараз(коли неможливо попросити обговорити щось пізніше, наприклад, чи вам заважають і не реагують на зауваження). Навіть якщо це буде виглядати "не красиво", вважайте, що ви у літаку і кисневу маску необхідно надягнути саме на себе. 6. У спілкуванні з близькими ввічливість повинна йти поряд з відстоюванням своєї позиції, обгрунтуванням своєї думки, тощо, а не проти цього всього. "Вибач, мені було б незручно... ", " Твої слова зачепили мене і зробили боляче, мені дійсно неприємно...", "Будь ласка, не чіпай мене зараз. Я не у настрої та можу зірватися, чого я не хочу. Будь ласка, не зараз, я дуже зла. НЕ. ЧІПАЙ. МЕНЕ!"(так, остання фраза жорстка та "не ввічлива", але це краще, ніж скинути всю агресію на людину, яка хоч і все для цього робить, але не є її причиною), "вибач, мене розчарував твій подарунок. Мені здається, ти обирав його в останню мить не думаючи про мене, і це мене чіпляє. Чи це так?"

10:57 Зараз вже хочу поділитися думкою, хоча не дослухала всю вашу (взагалі цікава тема для обговорення). По-перше, ви не повинні намагатися виправити те що не можете контролювати, маю на увазі думку інших. Також думки інших не повинні вас контролювати. Невже ваше життя і почуття повинні контролювати люди яких ніколи можливо не побачите. Навіть якщо побачитесь знов в уявній кав'ярні, мало імовірно що ви знов будете в поганому настрої, й тоді зможете показати себе з іншої сторони. Нагадуйте собі люди не завжди одно образні, в кожного з нас бувають погані дні. Так само і в іншу сторону працює, вам "нахамили" Ну і хай)) у людини був поганий день, чи банально втома. Люди проходять і уходять і тільки нам вирішувати що вони залишать в нас, погане, чи хороше, чи взагалі нічого.)) По-друге. Тощо ви, на цей час, маєте на увазі за "хамство" - це звичайне спілкування між незнайомцями, просто без люб'язностей. Коли ви спілкуєтеся з будським достатньо мінімальна повага, не послати в перші секунди)) Банально без мата і не переходити на особистості. 17:48 Еб*ло закрила))) в цьому сенсі цілком згодна, моя думка залишилася такою самою, але викреслюємо другий абзац)) Що на рахунок коментарів ви навряд відчуєте облегшення, бо часто такі коментатори просто пересрут й вийде розмова зі стіною. Хоча і підтримую думку, що таких людей потрібно ставити на місце.)) 23:10 Про лікарні така жиза)). Історія з магазина і не зовсім про мене, але на тему. Коли я була маленька, напевно в молодших класах, в часи коли ще не було магазинів коли ти щось можеш взяти й піти до каси, маю на увазі тоді коли контакт з продавцем ніяк не обійти. Стояли в черзі тато і я маленька, яка хоче подуркувати, нащо тато підігрує. Щось по типу тикати один одного в живіт. З дискомфорту тільки наш сміх, за що ухопилася касирша і почала нам читати лекцію про поведінку, більшій мірі мені. Мій тато не мовчав, почав з "Ми нікому не мішаємо і нічого ламаємо" закінчилася "Стара п*зд* закрий рот, іди на х*й". Тож, можна і постати, і хамити)) Додивилася)) На рахунок рідних людей моя думка така, коли вислів направлено не в мою сторону, а на уявні рушники, це мене не засмутить, хоча потрібно буде обговорити альтернативу. Якщо направлено на мене, засмучусь, але буду очікувати вибачення, чи хоча б пояснення чому до цього дійшло. Як висновок, ідеальний світ буде коли комунікація між усіма людьми буде як з тим сами бро якого ти можеш в будь-який момент послати на 3 букви, він тебе і ніхто не буде ображеним. Так сталося що в мене настрій подискутувати, із-за чого вийшов такий довгий комент 😅 Дякую за відео))) Ви обрали цікаву тему ✨ ✨ ✨ ✨

25:47 доречі про рушники, коли я був підлітком я помітив за собою деякі сплески гніву, я міг щось розбити, кинути до смітника, а після шкодувати, мені дуже допомогли роздруковані листки гніву там якійсь гусачок був намальований котрий намагається розтрощити монітор, внизу була інструкція що в приступі гніву зірвати листок, скомкати розірвати та викинути у сміття, я тоді роздрукував їх штук 10, але мені вистачило і двох використати за інструкцією і мені попустило

Ох друже, видаляй коментарі хейтерів, а коли ця гидота тебе зачепила перечитуй гарні коментарі, побачив гидоту, видалив, перечитав декілька добрих коментарів, тільки так. Ти класний чувак, в тебе своя харизма, тебе цікаво слухати, зосередься на цьому, а ні на образливих коментарях

Я б відчував себе погано мінімум три дні як би накричав на когось, а коли злий то мені стає краще коли я бачу, або чую щось позитивне(не обовязково про себе) і самий факт крику або подібних дій тільки зроблять ситуацію гірше для мене. як на мене, агресувати на тих хто працює є неправильно оскільки кожен може помилитися, або втомитися від цього ми ніколи не можеш дізнатися що на серці у людини. я розумію відчуття автора, але вважаю що спосіб не правильний оскільки позитив створює позитив так само і із негативом тож я не бачу сенсу викидати негатив чи не краще замінити його позитивом, наприклад я слухаю пісню та чую рядки які говорять якісь негативні теми і це піднімає настрій оскільки я розумію що це вплине на сюжет який я пишу в негативну сторону і головному герою буде гірше, але це примушує працювати мою емпатію до нього і ще я маю плейлист із відео які здатні підняти мені настрій тож я ніколи не залишусь злим або сумним із ним.

Після твого відео в рекомендації вилізло відео "звернення до президента: не матюкайтесь, ви накликаєте зло на Україну". Їбааааа

І ще, класно, що ти звертався "і ти знаєш...". Так і продовжуй плз, не треба на "ви")

Про матюки: тримайте зброю для моралістів. Українці здавна лаялися, о ужас! Розповідають мовознавці th-cam.com/video/J2YunRjmbwY/w-d-xo.htmlsi=KQhsjVZHjGBlzRYu

Класно, дякую.

28:00 рушники, які руйнують мене з середини. 💅

25:25 я прям запишу екран цього моменту і викладу в сторіз. Сука волаю😅

25:23 ахахах, життєво. У мене в дитинстві батьки в ванній виносили рушники для обличчя сушитися і я сварився, бо на батареї ж вони мають сушитися щоб не завонятися. А вони "нє, я ж маю потім з мокрими руками йти в кімнату по них"

20:04 так, однозначно треба рефері. Який би стримував все ж у здорових рамках, без ну вже геть переходу на особистості та змігши опісля підбити підсумки. Бо ті двоє точно не зможуть це неупереджено зробити, ще й після виливання цього всього.

17:00 я блядь заздрю тому, як ти можеш в такій сидіти стільки часу. Я супервисокий і не дуже гнучкий і вочевидь мене стало б на одну хвилину.

14:47 ой ні, прийдуть моралісти і в білому пальто тобі почнуть впарювати, що це російське, матюки це все російське і що ти стаєш як рускій через їх вживання.

Щодо 4 історії я з Вами не погоджуюся. хоча мені знещодавно 18, тому я не все розумію, тим паче в темі сексу, але малювати свої нюдси з думкою, що партнер буде в захваті, а потім називати кохану людину мудаком, через те, що та не поділяє твої вподобання - якось не дуже. Якби моя дівчина таке зробила - то я відчула ніяковість разом із збентеженням, ну бо серйозно(???), також, імовірно, не стримала би сміх. Багато речей варто обговорювати, особливо, коли це стосується вподобань та подарунків, щоб не було таких ситуацій. На мою думку, це не про консервативність, а про те, що люди не вміють, і навіть не хочуть, обговорювати такі дрібниці, думають, що всі мають бути в захваті, щоб не подарували, що він по замовчуванню поділяє твої інтереси, раз він із тобою, і її слова про те, що хлопець її подруги був у захваті від аналогічного подарунку це доводять. Вона не бере до уваги, що це 2 різні людини. Це навіть не випадок, коли мама і дівчина купили тобі по снікерсу, але ти з"їв лише мамин. Я рада, що вам такі подарунки до вподоби, але не всі такі, і це не залежить від "рівня консервативності" абощо, це залежить від вподобань. Автор сказав, що хотів відмазатися та збрехати дівчині, але потім сказав правду, і на мою думку, він сказав про батьків саме щоб відмазатися

Дякую за випуск! Вітаю вас з днем народження та бажаю всього самого найкращого! Продовжуйте в том же дузі, чекаємо на нові випуски в 2025 році! 💛💙

всі люди мають прочитати всього Гаррі Поттера, імхо

Так, обожнюю це в тіктоці теж. Я б перейшла звідти на ютюб

Я досить висока як для жі нки - 174-175 см. Для мене зріст чоловікп не є проблемою, головне його впененість в собі і ставлення до мене - все інше фігня.

Я б у шапочці теж не ходила, але є варіант просто заплітати коси, щоб вони не падали в їжу. В мене було таке що хлопець знаходив мою волосину в їжі, але це мабуть один раз а не систематично. Але він її вийняв і продовжив їсти😂 навіть слова не сказав

Я б у шапочці теж не ходила, але є варіант просто заплітати коси, щоб вони не падали в їжу. В мене було таке що хлопець знаходив мою волосину в їжі, але це мабуть один раз а не систематично. Але він її вийняв і продовжив їсти😂 навіть слова не сказав

З днем народження 🎉🎊🥳 "Тореодори з Васюківки"- top. Ми з мамою теж обожнюємо цю книжку. Бабуся трішки менше, але теж любить тореодорів😅 нещодавно слухали з бабусею відривок аудіокниги. А в дитинстві кайфувала, коли мама мені читала про пригоди хлопців)

Мене особисто дуже бісить саме награна вічливість, або формат "так мило шо аж тошнить". Це не означає що треба грубити і показувать своє фє, но для мене дивно чому притворність і награність стало нормою. Чому я не можу зробити чітке коротке замовленя без отих дурних ігор. Якщо є настрій чи ти дійсно така супер позитивна людина, то ласка, продовжуй. Проте якщо ти не є такою людиною, чому тобі необхідно то притворство. Знов же, це не то щоб грубити постійно з приводу та без, просто не надягати маску когось, ким ти ні є і не зацікавлен бути. Дивно

Насправді дуже класно, що ти почав про це говорити. Це добре створювать простір (коментарі як тут) для обговорення різних тем. Люди можуть знайти спільноту в якій буде безпечно поділитися думками з цієї теми. Тому бажаю тобі натхнення на нові відео))

Привіт) Я ніби почула себе збоку. Поділюся трошки своєю історією можливо тебе це надихне на якісь думки. Прийшла я не так давно до психолога з запитом шо я хочу буть супер успішною машиною продуктивності. Ми багато говорили на різні теми і прийшов день коли я в сльозах-соплях сиджу і кажу про те шо мені життєво необхідна срана справелдивість. Шо мене бісить коли люди вчиняють погано і не отримують за це покарання. Зокрема йшлося й про образу на моїх кривдників. Потім ми ще багато говорили про це і дійшли до того, що неможливо прийняти себе коли не приймаєш світу в якому живеш. Що більшість того шо діється (війна/корупція/вбивства і т.д.) знаходиться поза сферою нашого впливу. І в більшості випадків одноособово це змінити не можливо, а лишень можливо робить якийсь свій вклад для себе, щоб почуватися краще. І що звинувачувати світ навколо себе дещо наївно. Після цього мені було дуже погано, бо я розуміла, що справедливості ніколи не буде. І єдиним моїм виходом є прийняття. А перед тим, як я це усвідомила, був період коли я сралась з усіма власне через ту нереалізовану агресію котра виникала з підвищеного відчуття справедливості. Бісить що чєл в черзі тупить? Дозволь собі потупить в черзі. Бісить що хтось з твого оточення помиляється? Дозволь собі помиляться. Бо більшість того, що нам не подобається в людях, насправді не подобається нам в самих собі. Мені особисто було страшенно неприємно це усвідомлювать і я не до кінця пройшла цей процес. Та з часом дійсно стає трошечки легше, якщо дозволить собі все те, чого не дозволяш іншим людям.

Боже як знайомо! Я 28 років жила в ролі "хорошої дівчини". В дитинстві я мала бути слухняною, щоб не заважати батькам. В дорослому віці я мала бути вічливою і подавати пріклад адже я працювала викладачем у приватному дитячому центрі. Це паскудно! Все змінила війна. Коли я опинилась з дитиною за кордоном і моя "вічливість" кілька разів грала проти мене я послала всіх і вибрала себе. Одразу скажу - це трапилось не за один день а протягом , приблизно, року. Я просто дозволяла собі бути привітною коли мала хороший настрій і дозволяла виплеснути емоції на повну коли хтось порушував мої кордони. Скажу одне - це Божественно! Єдине місце де я все ще намагаюсь бути вічливою по при все - це вдома, поруч з сином. А за межами я дозволяю собі проживати емоції "тут і зараз" а не потім у своїй голові.

Клас. Думала,що схожі думки,в мене,то не ок,а тут виявляється,що не одна я про таке думаю😅. Дякую

А як бути з дітьми в такому стані?

ну йобтвоюмать, це коли на касі ще не розрахувася, а ззаду вже підпирає якась тітка, якій дуже сильно от треба мені в шию дихати. і так хочеться розвернутися і гаркнути щиро, але ця срана маска ввічливості сама надівається і стримує. а хочеться, щоб це була зелена маска з «Маски»

оо про ввічливість то про мене. пиздець. але то сильно вимотує емоційно. останнім часом хочу бути бидлом

ноу зет філ бро дуже рада що натрапила на таке твоє відео

Ще слухаю, може в кінці доповню. Але здається, що дуже тебе хвилює думка інших, а саме - їх осуд. Ти щирий із собаками, бо вони тебе не осудять за те, що ти їм кажеш. Нас усих це хвилює, це норм, ми живемо у суспільстві, але мені здалося, що ти відчуваєш що тебе оцінюють 24/7 Звісно ми усі такі, ми ввічливі, коли це необхідно. Але, якщо до мене доїбалася якась людинка на вулиці, чи не важливо де, але мені не потрібно із нею у майбутньому комунікувати чи будувати відносини/стосунки, то я можу казати грубо. Але більший кайф для мене це відповісти так, щоб без мату і образи, але так гарно загорнути думку, щоб усі усе зрозуміли, але і доїбатися немає за що, бо навіть поганого слова не вимовила. Але зазвичай такі гарні думки приходять вже вночі, коли переварюєш день, який скінчився 😂 А ще у тебе є шанс практикувати свою "прямість" у відео із реддіт, щоб знайти золоту середину, не бути бидлом, але бути чесним. Мені здається що Лебіга - це крутий приклад такою людинки. Він каже усе, як відчуває, і тим не менш його люблять, і можливо, саме за це, бо людям набридло спостерігати за ідеальними людьми, особливо коли війна почалася. Люди злі, хочуть чесних емоцій. І, мабуть останнє: ти правда хочеш щоб це пам'ятали про тебе? "Цей хлопець такий ввічливий". Не "такий гарний, дотепний, смішний" а "ввічливий"? Дві дівчини бариста спілкуються між собою, і одна одній кажуть: - А що ти думаєш про нашого нового клієнта?? - Ну він ввічливий 👍🏻 Мені в історіях іноді не вистачає твоїх особистих емоцій, ти дійсно дуже ввічливий, ти прочитав історію, і у мене усе палає від неї, і я хочу від тебе : "От сука!". І я б така, "ТАК! ВОНА СУКААААА!!!!" А ти: "ну тут требе дивитися, мені здається....." 😅 Та ні. Вона просто сука 🤷🏻‍♀️ Вибач що на "ти", я трохи неввічлива 😁

тема класна і рівень само рефлексії крутий 🔥 щодо собак: я свою обожнюю, в мене лабрадор, який реально вміє зайобувати. як психотерапевт я розумію, що злість там, де порушують мої кордони. і для мене бажання крикнути собаці «не зайобуй мене, замовкни хоч на трохи» - це мій порив захистити кордони. тож я це зчитую і йду приділити їй 5 хв, а далі даю зрозуміти, що їй треба сидіти спокійно, інакше я закрию її в іншій кімнаті, бо мені треба працювати. щодо ввічливості. мені здається, що цей феномен є наслідком наявності в минулому класів у суспільстві, де щоб робочому, рабу, бідняку щось отримати, потрібно було це «заслужити». якось так подати своє прохання, щоб ще не покарали вдогонку. і правда дуже цікаво, яким був би світ, де люди можуть зайти в кавʼярню і сказати: «заїбало все, день жахливий, хочу капучіно» і бариста не сприйняв нічого на свій рахунок і це б не зачепило його почуттів. фантазую про це, як працівник сфери обслуговування в минулому😅 мене це раніше дуже б засмутило. а зараз після років терапії мене більше засмучує, коли люди не справжні, коли бояться бути собою. дякую за контент і за справжність! ми з чоловіком всі відоси дивимось без пропуску!

Я чомусь думала що ви взагалі проти матюків😂 Ваш образ еквівалентний до теми, та обговоренні Вами теми актуальні для кожного, навіть якщо вони цього не хочуть визнавати

Дивись: ти кажеш, що хотів би світ де всі могли б напряму казати, що їх заїбало і вести себе так, як хочуть, АЛЕ коли зайобана медсестра бог зна з якої зміни веде себе так, як їй комфортно → ти злишся

От задумалася: ніби є злість на тих, хто собі це дозволяє, а особисто ти собі дозволити не можеш

Я бачу це так: ти, як індивід, хочеш мати змогу доносити інформацію і отримувати її у тій простій формі, що зручна тобі, але є також загальний простір у якому враховуються не твої цілі і не твій комфорт. Тобто є офіс, у якому всі мають бути у +- нейтральному стані, щоб працювати як один механізм без пройобів. Це ціль "офісного спілкування " і вона не співпадає з твоєю. Ти хочеш виплеснути емоцію на реальну особу, що змусила тебе цю емоцію відчути, а корпорація хоче вирішити конфлікт і зробити так, щоб обидві сторони не хотіли хоча б схилятися до прямої агресії. Звичайно ти замислився що було б якби всі слідували таким правилам, але з мого боку для цього треба подивитися на часи, коли спілкування з колегами і босом не було окремою дисципліною. Звичайно у такому суспільстві підвищилася б толерантність до певних випадів, але тоді б і тобі скоріше за все було б недостатньо того рівня який тобі дають для "зливання" емоції. Такий світ це дискусійне питання, але він неможливий у контексті наших соціальних конструктів, бо задіяні ВСІ сфери. Враховуючи все вище зазначене мною, думаю, що слід пропрацювати твоє до цього ставлення, переосмислити ввічливість і знайти інші методи вивільнення агресії (я геній, знаю), бо це єдине на що ти маєш вплив. Зараз це відчувається як претензія до суспільства, а слід змінити точку зору, щоб рухатися далі

Людська комунікації дуже складна і багатогранна. Так фактично завжди було. У вас можна почути критичну потребу її спросити. Подумайте, для чого вам так на цьому фокусуватися? Що ви аж ціле відео про це записали для обговорення. Щось в тому спрощенні ви б хотіли отримати. Якщо це можливість перестати бути хорошим хлопчиком і навіть матюкатись, то причина не в соціальних правилах. Це нічого для вас особисто не вирішить. Ви кажете - хочеться мати можливість сказати.. А як же ці всі люди, які так вчиняють? Хто їм дав таку можливість, як думаєте? 😊 (Як показують дослідження і кажуть інші психологи, якщо вас заїбали рушники, дуже рідко проблема саме в рушниках)

Не знаю чи це прям про всіх, але це точно про мене. Я теж часто помічаю, що може я й не така вже й ввічлива, але я наче граю цю роль. Іноді я злюся на людей, які цю роль не грають.. але потім я задаю собі це питання: чому я злюся? Бо вони можуть бути собою і бути чесними, хоча я собі це забороняю, бо хочу бути гарною маміною дівчинкою? Бо їм поїб@ть на чужу думку й взагалі на інших людей в той час, коли я боюсь визвати своїми діями конфлікт, який я сама ж не вивезу? Чи тому, що я просто не вмію нормально захистити свої кордони, коли мені щось не подобається, чи хочется побути на самоті, коли хтось задовбує своїм спілкуванням.. І я теж помічаю, що більш близьким людям я можу сказати більше, ніж чужим, і мені так стидно через це. Наче сіоїм достається за чужих. Або наче я боюсь що від чужих можна «получить», а своїх вже знаєш і впевнений, що зтерплять і зрозуміють. Або не знаю, може хочеться щоб чужі думали що я краще ніж я є, не знаю. Коротше, через це я часто думаю, що я погана людина, і лише граю роль ввічливої.

Інша тема - окей, у вас є задавлена злість на щось/когось. Це типу нормально. Але яким чином грубити баристі коли ви не в настрої вирішує проблему? Окей ви спустите пар. На баристу, який вам нічого не зробив і ні в чому не винен. Ви самі відповідальні за те, як проживати свої відчуття і за те, приносите ви шкоду іншим чи ні. В прикладі з умовним баристою ви його фактично використаєте для задоволення своєї потреби виразити незадоволення від чогось іншого, чи життя загалом.