Темна ніч розкрила свої крила,
Блідий місяць тоне в мареві нічнім.
Давня пісня свідомість мою обвила
У соснових хащах відгуком гучним.
Кличе дивний голос таємничий,
Манить серце далі, де чорніє ліс.
З кожним кроком голос стає ближчий,
Наче хтось могутній мою душу ніс.
Крик сови у темряві ночі
Стрілою летить до зірок.
Відкрива тобі незрячі очі,
Покаже правду схованих думок.
Перший крик - немов прозріння,
Другий - тiло пропіка.
Третій крик - мов одкровення,
Душу навпіл розтина.
Четвертий крик - загоїть рани,
П’ятий - душу спопелить.
Кожен поклик не випадковий,
Кожен - долю прояснить.
Крик сови у темному саду
Рве завісу поміж двох світів.
Відкриває істину святу,
Таємниці праведних віків.
Глибше й глибше в ліс, а сови не видно,
Тільки дивний зов кличе йти вперед.
І так страшно, але чомусь так необхідно
Почути всі крики і дізнатись вже секрет.
Шостий крик - мов закляття,
Сьомий - розум помутив.
Восьмий - забере дихання,
Дев’ятий - серце зупинив.
Десятий крик ти не почуєш,
Загубившись серед віт.
Тільки холод ти відчуєш,
Як зника знайомий світ.
Голос нічного птаха,
Рахуй крики у темряві знов.
Кожен крик - лише згадка,
Що залишилась від наших слов.