МАТЕРИНСЬКА ЛЮБОВ👩‍👦Дуже гарний християнський вірш про маму і сина

แชร์
ฝัง
  • เผยแพร่เมื่อ 2 ต.ค. 2024
  • #мама #мами #mother #mothersday #motherslove #mothers #motherson #motherlove #мамаималыш #мамавдекрете #мать #матьгероиня #матьидитя #деньматері #деньмамы #деньматери #християнськівірші #ukrainianpoetry #biblestories #христианскиестихи #поезія #віршіукраїнською #поезіявільних #христианскиестихи #поезія #поезія_вірш_вірші #віршіукраїнською #стихотворение #стих #стихи #вірші #вірш #віршізізмістом #poem #verseoftheday #verse #гарнийвірш #сильнийвірш #поема #духовнийвірш #нудужеганийвірш #віршідляпідбадьорення #віршіпідмузику #християнськийвірш #ищутвсе #стих #поэзия #чтение #история #историядослез #историяизжизни #быль #трогательно #трогательноевидео #трогательноечтение #прекрасноечтение #жизнь #правдиваяистория #случай #трогательный #ищутвсе #трогательныйстих #домурашек #дослез #христианский #слушать #историяизжизни
    📎дякую за перегляд, підписку, лайки, коментарі;
    📎приєднуйтесь у TELEGRAM-канал t.me/poeziavilnih
    📎приєднуйтесь до FACEBOOK
    www.facebook.c...
    📎INSTAGRAM www.instagram....
    📎діліться з друзями
    Рекомендуємо для перегляду:
    ☘️ • Повчальний християнськ...
    ☘️ • Прекрасний християнськ...
    ☘️ • Потужний вірш про реал...
    ☘️ • Дуже потужний християн...
    ☘️ • Гарний християнський в...
    ☘️ • ЗАДУМАЙСЯ❗️Дуже глибок...
    ☘️ • НАДІЯ ЛИШ НА БОГА! Дуж...
    ☘️ • Прекрасний християнськ...
    ☘️ • Глибокий християнський...
    ☘️ • Глибокий вірш «ЩО ЧЕКА...
    Материнська любов
    Я хочу розповідь вам розказати
    Про жінку, що із сином вдвох жила...
    Той хлопчик ненавидів свою матір,
    Бо мама одноокою була.
    І син її соромився постійно...
    На людях повсякчасно уникав,
    Порою був нестримний, емоційний,
    Бувало навіть з дому утікав.
    Вона в шкільній їдальні працювала,
    Бо треба було годувать сім'ю.
    І друзі з хлопця часто кепкували
    Та наганяли злості і жалю.
    Ненависть в його серці закипала...
    Одного разу він їй так сказав:
    ”Було би краще, якби ти пропала!..
    Чи вмерла... Я б ганьбу не відчував...”
    Та мати не промовила ні слова...
    Проходив час...Син виріс і змужнів,
    І на роботі справи йшли чудово,
    Поїхав з дому, маму залишив...
    Купив будинок гарний...Одружився...
    Все було добре...Склалося життя.
    Про матір геть не думав, не журився,
    Не мав ні жалості, ні співчуття.
    А серце мами плакало, щеміло...
    Й одного дня зібралась вона в путь,
    Їй внуків так побачити хотілось,
    Хоч краєм ока, як вони ростуть...
    Дійшла до хати...Під дверима стала...
    Такий важливий, трепетний момент...
    Та діти вийшли і сміятись стали,
    А син кричав, розлючений ущент:
    ”Як ти посміла в дім до нас з'явитись?
    Геть звідси! Моїх діток не лякай!”-
    ”Синочку!..Я хотіла подивитись...
    Прости мене, благаю! Прощавай!
    Адресою напевне, помилилась...!”
    Й пішла скоріше від його очей...
    А сльози по щоках, як град котились...
    І стогін виривався із грудей...
    Одного разу син листа одержав:
    Запрошення на з'їзд випускників...
    І він поїхав в рідне місто вперше,
    Бо ще не був, відколи залишив.
    Коли вже закінчили святкувати,
    Через цікавість вирішив зайти
    В стареньку хату, де лишилась мати,-
    Та дім той був вже на той час пустий...
    ”Померла мама...”-мовила сусідка,”-
    Його ж не вразила ця новина
    ”Чекала тебе, наче та лебідка,
    Ось лист залишила тобі вона...”
    Відкрив листа:”Мій дорогий синочку!
    Ти в моїм серці, рідний... був завжди...
    Мені у снах ввижались твої очі,
    Прошу тебе, за все мене прости...
    Що я тоді до тебе приїжджала,
    І діти полякались твої геть...
    Що будеш ти на з'їзді...Все я знала,
    Та не дала побачитись нам смерть...
    Шкодую я, мій сину, що так часто
    Через мій вигляд сором ти терпів...
    Ти був маленький й випадок нещасний
    З тобою трапивсь якось за тих днів.
    Ти втратив око... Я, як твоя мати
    Переживала...Бог один лиш знав...
    Тому не мала права допускати,
    Щоб син мій однооким виростав
    Тож своє око віддала для тебе
    І так тепер, синочку мій, горджусь,
    Що моїм оком бачиш світло,.. небо...
    і вже за долю твою більше не боюсь...
    З любов'ю...Твоя мама...”Лист скінчився...
    Тихенько вітер вітами гойдав.
    А син долонями враз затулився
    І дуже гірко в час той заридав...
    Любила мати сина безумовно!
    Як пізно прийшло в душу каяття...
    Матусина любов така жертовна,-
    Вона б за діток віддала б життя!..
    Сьогодні я попрошу всіх вас, діти
    Батьків шануйте і моліться слізно,
    Щоб потім не прийшлося вам жаліти
    Біля могили... Там вже буде пізно!..
    Автор невідомий

ความคิดเห็น • 4