Як топляться люди. І як врятувати себе. Власне бачення процесу утоплення.
ฝัง
- เผยแพร่เมื่อ 22 มิ.ย. 2024
- Всім, хто зміг випливти сам присвячується.
Особисте, суб'єктивне бачення і особистий досвід. Сприймайте, як в принципі і завжди, на власний страх і ризик і під власну відповідальність).
Детальніше про альтернативну психологію t.me/RomanDmytruk
Реальні люди тонуть тихо. Те, що ми бачимо в фільмах не відповідає дійсності. Саме тому, людина може почати тонути серед натовпу інших людей і ніхто не зрозуміє що відбувається. Як розпізнати? І що робити, якщо Ви попали в таку ситуацію, чи можна допомогти собі випливти і вижити?
Відповіді на ці питання в відео.
#утоплення #потопельник #бжд #рятувальники #спасіння #вода #курорт #плавання #безпека #життя #безпеканаводі #вода #озеро #річка #ставок #купатись #першадопомога #швидка - วิทยาศาสตร์และเทคโนโลยี
Дякую всім, хто коментує. Ваш досвід і поради можуть допомогти комусь врятувати своє життя. Згодом доповню цей закріплений коментар Вашим безцінним досвідом.
В КІНЦІ ПОГАНА ПОРАДА, СПОДІВАЙТЕСЯ, АЛЕ РОБІТЬ ВСЕ ЩО МОЖЕТЕ РОБИТИ, НАВІТЬ МОЛІТЬСЯ В РУСІ НЕ ЗУПИНЯЙТЕСЯ АДЖЕ ХТО МАЄ ПОМЕРТИ В ЛІЖКУ В ТОГО ВСІ ШАНСИ НЕ ВТОПИТИСЯ, ЖИТТЯ ЦЕ РУХ ЗА ВСЯКУ ЦІНУ - РУХАЙТЕСЬ ГОСПОДЬ ДОПОМОЖЕ
95 рік ,я в Затоці ,мені 13. Пішли з братом та друзями "пострибати на хвилях" на косу. Плавати не вмів Батьки на березі. Я чомусь не дійшов і мене відкинуло вбік від основної маси . Далі - усі перераховані автором пункти. І ось коли змирився і перестав боротися мене підхопив якийсь хлопець і вивів на берег. Дивно те ,що нікого не бачив поручДай Бог йому та його сім'ї довгих років . Мої ж батьки й до цих пір не знають що трапилося(вже 42) я прийшов до них ,ліг поруч і "вирубився" . Висновок :слідкуйте один за одним
Цікавий випадок, особливо з хлопцем.
Я колишня професійна плавчиня з навичками плавання де завгодно. Але мала досвід: тонула в 40 років на річці, в 10 метрах від берега. Вітер задув дрібну хвилю до рота, закашлялася, а як відкашляла - осіла вертикально в воді по носа і вдихнути не могла через сильний вітер. Повернулася спиною до вітру, підгрібала руками і ногами, але вдихнути через паніку не могла. Мій чоловік дав мені руку, заспокоїв і дотягнув ті 5 метрів до мілкоти. Добре, що я його колись навчила плавати! Люди, як би добре ви не плавали - не розслабляйтеся у відкритих водоймах, не лізьте куди не знаєте, не плавайте самі! У вас може статися серцевий напад, запаморочення, панічна атака. І якщо ви дістаєте ногами до берега - ваші шанси вижити максимальні. І ще: не переоцінюйте себе в катанні дітей в себе на шиї на глибину, навіть у рятувальному жилеті, не стрибайте з дітьми на штормових швилях. Дитина в воді слизька, втримати її коли ви не стоїте на дні ризиковано. Жилет непередбачуваний, бо дитина в ньому скоріше стоїть, ніж лежить, їй задуває на глибині воду до рота, а допомогти ви можете лише двома руками, утримуючи себе в воді підгрібаючи ногами жабкою. Воно вам треба, так відпочивати?
Дякую за Ваш коментар).
Був свідком: дочка залізла на шию матері, щоб та її покатала, всі сміялись було весело. Матір зайшла чуть глубже і почала захлинатись, дочка сильно вчепилась за неї через страх. Троє людей стояли за 3-4 метри і сміялись з дочки яка перелякано трималась не розуміючи, що матір вже захвинається водою. Якби не чоловік збоку який просто виштовхнув дитину, а потім забрав її з води то на очах і зі сміхом був би..... Висновок: навіть якщо навколо багато людей, не факт, що вони зрозуміють і допоможуть
Саме так. Коли я вперше про це дізнався був дуже здивований. Більшість просто не зрозуміє(.
Точно. Чим більше людей, тим менше шансів на порятунок. Просіть слідкувати за вами ОДНУ людину. Так само, якщо вам стало погано на вулиці -просіть ОДНУ людину про допомогу.
З приводу сказаного підтверджую, що мене врятувало від потоплення саме взяття себе в руки. Коли ноги заплуталии водорості, я спочатку рвав ногами їх з корінням, але швидко зрозумів, що заплив сильно далеко в водорості, тому , закцентував увагу на ногах, зняв руками з них водорості, і поплив, як по поверхні,, тобто строго горизонтально, і намагаючись не занурювати ноги та руки знову в водорості виплив з тих водорослів. Те саме було коли заплив на середину глибокого озера, і і також тільки взяття себе в руки дало можливість доплисти протилежного берега. Окрім цього я категорично не рекомендую плавати під впливом алкоголю, навіть якщо це пиво, навіть якщо одна пляшка.
Зможете описати, як саме вдалося взяти себе в руки?
@@romandmytruk2678 в кожному випадку, все по різному, але здебільшого це діалог з собою. Від початку напливають емоції, що ти не впораєшся, але оскільки, намагаюся брати відповідальність на себе, тому рідко шукаю допомоги в інших людях, акцентую увагу на диханні, розслабляюся, зменшую метушню, і пробую не пересилити воду, а віддатися їй. Змінюю способи плавання, ну так якось. Є ще момент, і він дуже важливий, це коли чи в лісі чи воді, чи в іншій незвичній обстановці, ти якби відчуваєш себе чемним гостем (буде смішно), і просиш навколишні сили тобі сприяти, я так розумію, коли я це пишу, то певно це діє.
Коли я тонув прикидався на спину і просто плив, майже не використовував лишніх рухів це 💯 допомагає.
А як лежачи на спині з диханням? При паніці вдається триматися на поверхні?
@@romandmytruk2678за все життя маю досвід тонути безуспішно 3 рази. Плавати поки що ще так і не навчився. Але мене друзі багато років тому навчили без зусиль триматисч на спині і навіть плисти. Тому так, коли тонув це було тихо. Адже перші думки під час паніки, особливо перший раз, були про те, як вдихнути ще хоча б один раз повітря. Коли води набераєш повен рот, то часу не вистачає її виплюнути під час винурення, щоб потім вдихнути чи тим паче кричати про допомогу. Тому є два шляхи, або ковтати ту воду, або вона опинеться в легенях. Вибір очевидний для того, хто хоче жити. Тому, коли тонув набравши повен рот води з ряскою, у мене виник панічний план: ковтаю воду, винирюю і перевертаюся на спину. І це відразу спрацювало.
Всі три рази коли тонув рятувався таким же чином: ловлю момент після чергового занурення коли винирюю хапаю повітря скільки можу, а потім вже без паніки перевертаюся на спину. І далі вже спокійно лежу відновлюючи дихання і позбуваюся паніки. Паралельно починаю гребсти до берега. Повільно, але нічого вже не змушує поспішати.
Коли я тонув, то впав головою вниз в воду і загубив дно, десь 3 секунди паніки, потім думка "Паніка - смерть" і моментально заспокоївся. Оскільки я не розумів де дно то просто скрутився в калачик, щоб торкнутися його, а потім вистрибуючи щоб вдихнути добрався до берега. Пощастило що глибина була тільки 3 метра, бо плаваю я як камінь навіть з повними легенями повітря
Дякую, абсолютно згодна,в 13 років я в буквальному сенсі втопилася на Затоці,мене дістав непритомною чоловік зі Львова, слава Богу його покликала подруга яка спочатку думала що я шуткую коли тонула амвде коли я автоматично її потягнула за собою коли вона к мені підпливла то вона зрозуміла що я тону і кричала про допомогу,в мене трапилася клінічна смерть,відкачували,весь пляж зібрався,я бачила тунель та світло,коли тонула звернулася до Бога,молилася,тому Він мене і врятував,писала потім вірші та твори то Вищі Сили у лікарні) дякую Господу за добрих людей ❤
Специфічний досвід, мабуть книги Майкла Ньютона були б Вам цікаві).
Один раз у житті бачила, як людина могла потонути. Років 20 тому на морі стояли з подругами біля водички, розмовляли. Чоловік із сусідньої компанії, який вже чимало випив, весело забіг у воду, занурився. Добре, що одна з нас випадково подивилася в його бік, примітила, що він лежав на поверхні, на животі, обличчям у воду. Взагалі ніби нічого дивного, але якось довгувато вже це було. Виявилось, що він миттєво втратив свідомість, забігши випивший і розпарений у холодне море. Ми його почали витягати, далі підбігли інші люди, надали допомогу. Все закінчилось добре. Але повністю до тями він до вечора так і не прийшов. Спав в тіні під наглядом дружини. І це був дуже показовий приклад, чому не треба пиячити на пляжі. Міг потонути в метрі від берега, і ніхто б і не помітив. І чоловік цей не якийсь маргінал, не алкаш, просто випила людина в спеку на пляжі.
Алкоголь і купання речі не сумісні. Особливо, коли пірнають 😔
Про паніку. Так, це дуже страшна річ. Згадалося, як колись кума мало не втопила і себе, і мене. Вона нижча на голову за мене. Купалися в морі, бавили дітей. І тут раптом у куми нога потрапляє у ямку, і вона, не відчувши дна, почала панікувати просто миттєво. Я стою поряд, нормально стою на дні, а вона дряпається мені на голову, просто з навіженими очима, перелякана. Я їй намагаюся сказати: "Я нормально стою, просто тримай мене за плечі", але де там. Вона в паніці просто товче мене головою у воду, вже та вода у мене у носі, у роті, у вухах. Добре, що діти наші були на матрасах і кругах надувних, підпливли, ми за них ухопилися. Потім довго ми всі сміялися і зараз сміємося, як згадуємо. Але насправді закінчитися все могло дуже погано. Гляділи дітей під час купання, а самі ледве не потопилися у них на очах. І ми були абсолютно тверезі, якщо що. 😂
От, власне, розуміння того, що може статися і дає шанс цьому не трапитись.
Три страхи для мене це судома , підводні течії та сідки. Були випадки коли переоцінив свої сили та заплив трохи дала ніж треба коли це зрозумів трохи стало страшно , але потім почав діалог з собою, в голос .
-окей я втомився, давай відпочинемо.
-Давай
-Лягай на спину і розслабся, видпочінь і пропливи ще трохи а потім знов видпочінь і так до берега.
Коло я не знаходжу дна а сил мало , я завжди кажу собі . -Окей тут дна нема пливемо далі. І це завжди в голос . Це допомогає не панікувати мені, не відчувати самотнім . А може це біполярка вже? 😂
Теж цікавий спосіб. В принципі він заповнює дві сюжетні лінії для розуму і не лишає місця панічним думкам.
Підводні течії, кажуть, на річках можуть не лиши шансів. В нас така річка Стир.
Згоден зі всим описаним, як відбувається. Мені допомогла злість на себе перебороти страх. Гріб поки через втому не перегорів частково гормон страху. А надія з'явилася коли побачив що наблизився до берега. Так за годину і вигріб під час невеликого шторму у Криму, коли зносило у море а був на відстані з кілометер від берега.
Цілу годину 😱
Злість це дуже цікавий варіант 🤔
@@nomarini Ого!
Гарна тема, дякую автору. Від себе добавлю, що теж мав не приємний досвід потопання. Один раз зимою під кригу чуть не пішов, але там я знав місцевість. Я просто знав глибину, та опустившись на дно відштохнувся від нього ногами. Потім чиплявся за кригу руками та ( вона ломалася під моєю вагою ) ломаючи її я просувався до берега. Тут врятувало те шо я дісно знав водойму. Було мені десь 12 рочків. Другий раз навіть не пом'ятаю вік, десь у підлітковому віці. Влітку на озері штучного походження. Заплив й не очикував що дна під ногами нема на кілька метрів. Виплив тільки руками, трохи ковтнув водички, але минулося усе добре. Допомогло те що я не запанікував, не знаю чому. Просто було чітке розуміння що я почав тонути, та я інстиктивно виплив на поверхню. Ще допомогло те що я часто плавав тільки руками, іноді тільки ногами без рук. Над водою, під водою, от просто таке тринував, не знаю навіщо, мені просто подобалося це. Й саме це мене врятувало. Усім раджу тренувати плавання руками без ніг, ногами без рук. Вдовж берега по мілені. На спині, на животі, під водою також. Без рук на животі правда не виходило, тільки на спині. Не плавайте самі у незнайомих водоймах без потреби. Бережіть себе.
Лід це взагалі жах. Я колись лише по пояс вскочив, але з того часу більше туди не ходжу. Дякую за Ваш коментар.
Тонув в дитинстві, десь в початкових класах на людному пляжі. Плавати не вмів, течія тягнула на глибину, пам'ятаю, що намагався кричати щось типу "помогите" та "тону", але виходили лиш обірвані склади, тож купа людей навколо ніяк не відреагувала, лиш батько з берега помітив, що я барахтаюсь й врятував
Завжди цікаво чітати коменти, виявляється багато хто пройшов через цей жах.
Колись малим був на риболовлі сам і вирішив скупатися, пірнув з греблі, а коли винирнув і під ногами не виявилось опори , повітря не встиг вхопити , а хапнув води.. зрозумів потону, миттєво сили залишили, пам*ятаю думку гребти.. з останніх сил якось вдалося наблизитися до берега, може на метр, але вистачіло , торкнувся ногами дна і зміг дихати. Головне що рухи були в потрібному напрямку. Навіть пригадувати моторошно. На воді не жартують. Всім здоров*я та нашої Перемоги.
Тонув у вирі на річці, але вижив...Коли вода у вирі йде знизу до гори - вона тебе не тримає, ти провалюєшся у вир. Вижив завдяки тому, що не розгубився та доклав ВСІ сили на ЄДИНУ спробу виплисти... На берег виліз на "чотирьох" та довго сидів не змозі піднятися - не було сил...
Щось могли б порадити щоб не розгубитися?
Рада, що Вам пощастило впоратись, але досвід страшний!
Мій досвід був на морі. Я попав у зворотну течію прямо з глибини по пояс разом з малим сином. Не знав що це і пробував вигрібати проти течії (пробував повернутись на наше місце на березі) . Було тяжко але вигріб. Як би син був без надувних нарукавників потонули би обоє.
Тонув двічі ,перший раз років в 10-11 в басейні, другий в невеликій річці у селі, коли піднялась вода (ставок зпускали). Перший раз я до цього плавати тільки навчився (сам на озері вчився, кілька разів туди-сюди метрів по 3 проплив, все там промацав глибину ногами на маршруті, щоб бути впевненим і паралельно берегу кілька разів кролем проплив). А почав тонути тому, що доплив до середини басейну і вирішив перепочити, і стати на дно ногами, не знаючи, що в басейні різна глибина і там вже глибоко. Ну а далі вже паніка, намагався виплисти нагору, намагався почепитися на пластикові доріжки-буйки, потім чомусь намагався залізти на них ногами і сісти (як курка у сараї). Не втопився тому, що товариш з команди підплив і запитав: "Фелпс (вигадане іронічне), ти тонеш?" Я йому чи то відповів, чи просто кивнув, що "Так" і він потім крикнув тренеру: "Василь Васильович, Фелпс тоне!" ну і поки тренер біг я ото намагався на буйки ногами сісти. Нічого не кричав, нікого не кликав, бо рефлекс працював не відкривати рота і не набрати води (ну трохи все ж ковтнув, але не в легені). Потім продовжив плавати, трохи відійшовши від того, що сталось.
Другий раз було схоже так само. Стрибнув з кладки солдатиком і потім хотів стати ногами на дно, бо глибину знав, що не з головою. Але так як в той раз води було вище, не розрахував і пішов під воду. Дядько, який тоді був поруч на березі, мене одразу швидко підхопив. я б може і сам виліз, але дядько зреагував швидше, здалось, що я навіть тонути по нормальному не встиг почати.
От вся справа в цій паніці. Сил може бути багато, до дна може не вистачити якихось 10 см. А закінчитись може трагічно.
Я малОю якось не боялася води. Коли не відчувала дна, просто пірнала і, відштовхуючись ногами, доскакувала до опори, хапаючи повітря. Ще й плавала по-собач'ї, як кажуть у нас в Одесі, смішно, але кілька метрів могла подолати, коли пригали с пірса. Навчилася плавати вже дорослою, в басейні. Мій рекорд 1,5 км на спині)
А ще я (і не тільки я) 21 червня врятувала жінку на морі, яка втопилася і плавала на поверхні, занурившись обличчям, в десяти метрів від берега. Ніхто на неї не звертав уваги, я підняла крик, що жінка не дихає, її витягли на берег, а у неї вже губи сині і піна з рота, якійсь чоловік каже, що все, пізно. Але їй робили штучне дихання і вона почала дихати. Швидка приїхала за хвилин 10 і забрали її. Сподіваюсь вона вижила
Ну це вже точно з того світу витягнули, якщо піна була. Було б цікаво, якби Ви з нею під цим відео зустрілись).
Я в будь якій непередбачуваній ситуації на воді просто починаю пливти на спині, або можна і зовсім не пливти, а просто лежати на воді поки не відновиш сили, усім раджу цього навчитись
Як вам це вдаеться? У мене ноги завжди тонуть і я перевертаюся як поплавок
@@user-xn7vt5vc6q Коли ви переходите в горизонтальне положення на воді, потрібно зігнути ноги, також дуже важливо розслабитись, і робити глибокі вдихи, щоб не тонути, а також допомагати руками щоб триматись над водою, а щоб почати пливти гребіть руками круговими рухами в плечах, або в ліктях, і допомагайте ногами
Підтверджую, інфо 100%, сам постійно так роблю. Але цей стиль порятунку не підходить там де стрімка бурхлива течія. Коли сильна течія пливти на спині потрвбно вперед ногами, щоб не пошкодити голову об каміння та гілля на яке вас може кидати,. Ще додам, що в такому стилі потрібно дихати шлунком, діафрагмою. Груди завжди круглі, на вдоху втягнув живіт, на видоху випустив живіт, иак ви будете краще триматись на поверхності на спині
Калі мне было 4-5 год, на сажалцы мяне нагналі на яму ў вадзе - булькнуў туды і , як зараз памятаю, не спужаўся і нават не зьдзівіўся - адно разглядваў праз зелянаватую ваду нейкія вясёлкавыя сполахі перад вачыма - цікава-ж малому. Выцягнулі хутка старэйшыя - сэкунд восем адно й пабыў іхтыяндрам.
А паніка - так, падступная, адно ногі ня адчуваюць дно - грабем да берага. Бо не хапала яшчэ каб нагу скруціла на гэтым тле. 😊
На сборах ад ваенкі палкан, памятаю, вучыў як купаньне асабістага складу арганізаваць - пастроіць у два шыхты, тварам адзін да аднаго, каб кожны запамятаў свайго візаві. Потым першы шыхт ідзе ў ваду, а ў другім - кожны сочыць менавіта за сваім партнэрам. Як першы дастаткова надуркуе ў вадзе - шыхты мяняюцца і ўжо першы зь берага кантралюе сваіх "спарцмэнаў". Ўсе чотка - але на зборы тыя ніхто плавак ня ўзяў таму стаяў той наш другі шыхт на беразе як антычныя богі. 😊 А камары на Полаччыне не такія нахабныя, як палесскія, але таксама жарылі нас ня маючы аніякага сораму - куды прыдзецца.
Цікавий метод спостереження)
У мене був досвід, коли не міг самостійно виплисти на морі. Мене захопила течія і трапилася судома, погода була вітряна. У цю мить найперше, я подумав, що треба прийняти все те, що писилає життя в цю мить (можна сказати Бог, вищі сили), тобто приблизно так, якщо є Божий допуск до того, щоб я зараз помер, то вже хай так і буде - я не відчував страху, а тільки спокій, і не вважаю це чимось особливим. Водночас я боровся за життя. Я привертав увагу людей, хоч і розумів, що мене можуть не почути. Таки почули. Було важко дихати, вода потрапляла в дихальні шляхи, в той час я чітко розумів, що втопитися не можу, але є ризик задихнутися - морська вода виштоавхує тіло людини. Я вирішив не витрачати сили, а просто розслабитися потім спробувати знову плисти. Продовжував думати про те, що можу переживати останні миті життя, і що потрібно прийняти те, що можу не вижити. Я не помітив, як до мене підпливли люди мені на допомогу, як відчув їхні дотики. Знаючи те, що потопельники можуть інстинктивно чіпатися рятувальника, я вирішив навпаки міцно стиснути долоні в кулаки а руки розслабити. Мені допомогли. На березі рухатися було важко, приблизно 10-15 хвилин потрібно було полежати та відновити сили. Оточення було під враженням. Рятувальники через якийсь час жартували, я з ними, бо найгірше не трапилося. Наслідки потрапляння невеличкої кількості води в дихальні канали відчувалася ще добу. Наступного дня я плавав у морі далі. Після цього випадку я став більше цінувати життя і спокійно приймати, що трапляється в житті, менше прив'язуватися до речей, більше бути вдячним за кожен пережитий день і кожну мить і спокійно приймаю те, що все, що бачу може бути останнім у житті. Можна навіть сказати, що живу надалі ніби за принципом, що всьому потрібно радіти, наче воно трапляється востаннє. І воно не гнітить, а навпаки надає наснаги до життя. Але ризикувати життям особливо безпідставно не хочеться...
Щось дуже схоже на момент єднання свідомості з душею. Там теж абсолютний спокій і прийняття замислу Творця. Теж цікавий спосіб зберегти контроль над свідомістю.
@@romandmytruk2678 Хай буде так. Якщо говорити релігійною мовою, то тут гріхом було б як нервуватися, не довіряти Творцеві, так і зовсім нічого не робити, сказавши собі: все пропала. Правильний підхід: роби те, що можеш, з тим, що маєш, там де ти є. Інакше кажучи, берегти сили, але гребсти, боротися за життя. Такий підхід працює.
Я не можу контролювати вітер і морські хвилі, але я можу обрати, як я прийму те, що зі мною відбувається і як це використати на своє благо.
@@user-os3ne9lt9y Я не прихильник жодної з релігій, але по факту згоден).
@@romandmytruk2678 А я при нагоді радо б поспілкувався з вами не про релігію, а про відчуття надії, яке можна осягнути через релігію, віру, виконання практик. На мою думку, має сенс не доказування іншим своїх правд, а життя ними. Доказування це є не що інше як егоїзм та самоствердження. Інша справа, коли людина власну віру сприймає просто як власну дорогу і з повагою ставиться до світогляду інших.
Э свiй досвiд --тонула ,з переляку почала бiгти ногами ,забула що я в водi,оце мабудь i врятувало ,команда пiдсвiдомостi--тiкай🎉!
Мабуть врятувала близькість дна 🙂
Страх - забирає сили, збиває дихання, як мінімум якщо навіть не вмієш плавати - програмувати себе на спокій і зосередженість
Можливо, можете порадити ще способи як це краще зробити?
Я малим топився, у ставку, там води по плечі, тільки русло більш глибоке, а причина була водорослі, в які я занирнув і незміг стати на ноги. Уже незнаю як, але я вижив. Натомість отримав приступи паніки, іноді навіть в під душем.
Тепер психіка буде намагатись не допустити таких ситуацій. Я вже теж далі певної глибини зайти не можу. І ніби реакція не дуже приємна і ніби як корисна. Треба двічі подумати, чи прибирати її, чи нехай буде).
Крим, Азовське море, мені 13 років, плавали, дурачились з кузиною яка на 2 роки молодша і тут зрозумів що дно з під ніг починає тікати, відчуваю що хвилі тягнуть в сторону моря, сестра на шиї, їй весело, я починаю порпатись, панікувати, їй ще веселіше, коли до дна перестав доставати почав тонути бо сестра зверху ще допомагала своєю вагою, я спробував крикнути але до берега метрів 70, не почули… зі всих сил почав чиплятись за дно великим пальцем правої ноги, (мені вона здалась довша), паралельно гріб руками як міг. За 5-10 таких спроб вдалось наблизитись на якийсь метр де був мікро холм, там вже зміг всією ступнею відштовхнутися, далі знову пустота під ногами в паніці ковтаю воду…. і знову спасіння, якийсь холмик, так і продовжував… вийшов на берег і зрозумів що був на волосок… а ніхто навіть не побачив цього
Щастя, що врятувалися
Я часом думаю, для чого такий досвід...
Для тих хто думає, що гарно плаває, рекомендую гумову шапочку для купання яскравого кольору, та привязаний буйок, мячик, чи щось подібне, наповнене повітрям, або виготовленого з іншого легшого за воду матеріалу. , це для страхування, побачивши раз, я зрозумів, що це саме те що потрібно сміливцям, бо як кажуть в народі плавають різними способами, а тонуть одним.
Хмм, всім кажу що чудово плаваю, але ніколи не йду плавати без такого буйка (в моєму випадку підходила і звичайна 5л бутилка), бо люблю великі запливи, а там можуть дуже несподівано сили закінчитися. Було десь 100м до берега (а може і більше) і у мене сили всьо, але буйочок завжди виручає. Дивно, що немає якогось такого правила, що без буйка не плавати, його до плавок прив'язати і не заважає плисти, а реально робить безпечніше запливи.
Хороший варіант, я такого ще не бачив і не чув.
@@volodymyrdonets4166 5л бутилки вистачає, щоб втриматися на воді?
@@romandmytruk2678 в питанні є страх. Цього достатньо. Зазвичай ця пляшка з повітрям діє як ментальний костиль, з думкою про нього, впевненості більше, і відповідно думок, що я не справлюсь, як переломний пік до тоніння, не виникає. По ту сторону не був, але межу відчував.
@@vitshed1734 так, на пояс ремінь еластичний, до нього на мотузку круг. Так плавають професіонали на відкритій воді. І навіть вони ніколи не плавають самі!
Колись давно я випадково побачив відео на цю тему, де також розповідали про те, як насправді тонуть люди і мені ця інформація знадобилась - ми з другом купалися у вузенькій відносно неглибокій річці, але в якийсь момент я зрозумів, що він підозріло рухається і нетипово для себе мовчить. Я підплив в запитав чи потрібна допомога - він сказав, що потрібна і я йому допоміг вибратися. Чого я НЕ врахував, так це те, що рятувати не так вже й просто. Я чомусь вирішив, що я підставою плече і ми спокійно допливемо. Натомість, він інстинктивно намагався на мене вилізти і я вже сам почав тонути. На щастя ми були у декількох метрах від берегу і мені вистачило сил щоб утриматися і дотягнути до того місця, де можна торкнутися ногою дна. Тепер би ще знати як правильно рятувати таких людей, щоб не втопитися разом.
Саме так. Ті, хто намагається врятувати часто самі гинуть. І часто замість того, кого спасали. Тому, як не крути, а реально краще добре подумати, перед тим як діяти.
або підпливти ззаду взяти за голову, волосся і в такому положенні рятувати або якщо людина надто неадекватно поводится зустрічав навіть рекомендації почекати поки втратить сили і або свідомість і тільки тоді рятувати
Підплисти ззаду і під руки виштовхувати до берега.
@@user-uy7ms6ud2bмене так спасли, коли я попала у зворотню течію на морі, - сильним поштовхом у спину, далі сама. Допомогло те , що мене помітили та вчасно забили тривогу. Буквально за пару секунд мене віднесло далеко від берега, почалась паніка…Повчальним було те що у ця ділянка моря була пустинна і на ній як правило ніхто не купався. Бо коли не знаєш броду краще дійсно не лізти у воду. от така пригода) море непередбачуване.
"25-10" - Американське правило від рятувальників: якщо ваша дитина не може проплисти без зупинки 25 метрів, тримайтеся від неї у воді на відстані максимум 10 футів (3 метри). Глибина, жилет, погода значення не мають. Те саме правило стосується смуги біля води та за 3 метри від краю прибою (куди хвилі добігають). Скільки змитих хвилею дітей я бачила, яких чужі люди витягали, коли мами в телефоні в 10 м на шезлонгах сидять!
Тонула вКирілівці на косі - в двох метрах від купи людей що стояли до мене спиною на косі. Я була як раз тим прикладом що не мала контролю над руками - коли я зрозуміла що тону все на що мене вистачало - руками піднімати себе над хвилею щоб ковтнути повітря. Найсмішніше що в мене не було ані страху ані паніки - лише лазерно-сфокусована ціль - піднятися над хвилею та ковинути повітря. Все. Все інше мій мозок просто відключив. Витягнув брат. Просто обернувся з коси та простягнув руку. Віддихалася - спокійно подумала що і як треба було робити - стрибнула назад і кілька разів доплила на косу вже виключаючи помилки. А поки це робили - в метрі від коси побачила очі дівчини що мовчки відчайдушно як я боролася з хвилею в метрі від коси. Пам'ятаю що попросила чоловіків - хлопці, витягніть дівчину, вона тоне. І десяток чоловіків обернулися. подивилися. і розсміялися - та ну, тут метр залишився, зараз випливе, треба була б допомога - сказала б. І мені довелося пояснювати що ні. вона тоне, я сама десять хвилин назад так тонула, вона НЕ МОЖЕ покликати на допомогу. Витягнули ії як мене і вона віддихавшись розплакалась в істериці. От тоді я і зрозуміла наскільки наші уявлення про утоплення далекі від реальності. Ії бачила купа людей. Але зрозуміла що відбувається тільки я, що лише кілька хвилин тому була на ії місці. Наступного дня дізналися що того дня от так як ми біля коси потонув молодий хлопець. На очах у багатьох людей. Йому не пощастило - не було поряд того хто б зрозумів що відбувається. Але з того часу я в бурхливому морі на косу "пострибати на великих хвилях" більше не плаваю. Воно того ризику геть не вартує.
Читаю коментарі і розумію, що все ж добре, що зняв це відео. Можливо хтось таки для себе зробить відкриття, як людина тоне насправді 😌
@@romandmytruk2678Це відео врятує ще не одне життя подружка 🙏
Один раз доводилось рятувати друга який перекинувся з матраца на середині ставку , він абсолютно не умів плавати. З отриманого досвіду можу сказати: 1) якщо ви самі не умієте добре плавати, чи не упевненні в своїх силах - не беріться за порятунок, потопаюча людина просто обхопить вас руками, ногами і буде карапкатись в гору по вас і топити ( саме так було у мене , друг тримався на мені , я тримав його під пахви і гріб ногами щоб не піти ще глибше разом з ним). 2. Якщо вже і вирішили допомогти то НЕ беріться за порятунок самостійно , залучіть когось хто теж вміє плавати , щоб в критичний момент зміг вас замінити/допомогти. 3.Використовуйте всі можливі підручні плав-засоби (матраси,мячики, надувні кола) все що допоможе триматися на воді , не тільки тому хто тонне , а й вам. 4. Порятунок на воді це дуже енергозатратна дія , я ще ніколи в житті не почував себе таким втомленним, навіть коли все закінчилось і друга вдалось закинути на матрац , в мене не було навіть сил щоб триматися за матрац , не кажучи про те щоб пливти , на матрац мені допомогли залізти . Після чого я виблював більше 2 літрів води якої випив з ставка , і цілий день боліла голова. 5. Тренуйтесь фізично , розвивайте свою витривалість , силу - це піжвищить ваші шанси на виживання в будь-якій ситуаації , яка може застати вам зненацька.
Це точно. Геройству тут місця немає.
Ще можна додати: не стрибайте рятувати зразу - втопитеся разом. Треба рятувати коли людина втомилася і не може залізти на тебе зверху чи ще якось потягнути на дно. Люди це роблять інстинктивно, тому треба дати видихнутися
Вибачте, але Ваш друг - дурак. Як можна не вміючи плавати на такій хуйні як матрас надувний лізти на середину озера.
Круто! Дякую! Так все і відбувалось в мене, але я тоді була дитиною та відчепилася від матрасу де ми з друзями грали , було багато людей навкруги , та дно було не рівне а з якимись ямами то я якраз в таку яму попала і не відчула під ногами дна, так тоді так злякалась що нема дна і в мене почалась паніка і жодного слова не могла вимовити , але там були якісь дорослі та слава Богу один чоловік помітив та витягнув мене на берег. Ось така історія
Добре, коли хтось розуміє, що відбувається.
Дякую! Інформація нова та дуже важлива, особливо для мене як людини, що вміє плавати професійно. Було декілька випадків на морі, завжди підсвідомо лягала на спину, заспокоювала дихання і… працювала на початку тільки ногами. Коли в масці, потрібно її викинути або на руку, якщо шкода викинути. Прослухавши ролик, зрозуміла деякі свої помилки. Бажаю всім бути обачними, не запливати далеко від берега, а ще краще, плавати паралельно берегу. І форма фізична підтримується і спокійніше, хоча все залежить від місцевих умов: сила вітру, напрямок течії, спека, інші погодні умови…
Море, там же ще хвилі...
Дякувати Господу за твоє спасіння, дякую тобі за твою роботу.
Дякую Вам)
Дуже корисне відео. Дякую за контент.
Дякую Вам).
Я ще в дитинстві в басейні плаваючи на пінопластовій подушці перекинувся і почав тонути. Памʼятаю як з відкритими очима падав на дно. А як потім врятувався вже не памʼятаю. Але з того часу я більше ніколи не плаваю на глибину. От взагалі ніколи. А ще тому що в мене часті судоми. І так, я з тих людей, що одразу панікують коли не відчувають землі під ногами. І це було так часто, що капєц. Цікаво, чи відчувають нестачу кисню від паніки ті, хто дихає чистим киснем з балонів.
Думаю, що так. Я теж трубкою дихав спокійно, а при паніці і рота було мало)
Це правда . Тонула в дитинстві кричала махала руками , потім спитала, чого мене не рятували , то почула що нічого я не кричала і не видумуй . Дорослі були зі мною у річці
Як врятувалися?
@@romandmytruk2678сама виштовхуючись ногами від дна
Корисні поради та огляд цього процесу з власним прикладом!
Дякую 🤘
Дякую Вам).
Дивлячись, що майже кожен коментатор має досвід виживання при утопленні, то мушу констатувати, що дорослі -це діти та підлітки, що випадково вижили... Я сама маю такий досвід, у років 8-10 десь, купалися на Росі, у Корсуні-Шевченківському. Не пам'ятаю як, але я опинилася під водою, підняла руки догори, і стрибала, затримавши дихання. Врятував мене мій дядько, з берега побачив, між нами було метрів 5, проте я можу помилятися, мала була.
Цікава констатація 🤔
Так и есть. Когда мне было лет 10(примерно), я на речке зашел на глубину по шею, не умея плавать. И в какой момент встал передвинулся туда, где не доставал ко дну. Я не смог даже пикнуть)) Благо глубина увеличилась не очень сильно, и мне удалось от дна выпрыгивая вернуться на мелкую воду. Никто даже не понял, что я был на грани смерти))) И даже я в тот момент.
Хочте прикол? Я взяв моду плавати в шльопках, ними можна грести держачи в руках, можна вдіти на стопу задом на перед- буде як ласта, можна підкласти під спину і лежати на воді- добре тримають на поверхні. Лайфхак- дарю.
Цікавий варіант 🤔
😂😂😂😂
Або можна взяти два шльопка в руку і швидко обертати, тоді буде гвинт і можна наздоганяти моторні човни😅
В дитинстві я не вмів плавати, але навчився плисти під водою. І ось я з маскою плавав біля берега і , піднявши голову, зачерпнув трубкою воду і вдихнув її. Захлинувшись, я зірвав окуляри та трубку і хотів стати на дно, але дна не було... Кілька разів кашляючи старався вдихнути повітря, крикнути не міг в зрозумів, що я тону. Але зібрався, пірнув, кілька гребкіа під водою і дістався до містка, вчепився за стовп і так врятувався. З тих пір навчився плавати, але дуже далеко ніколи не запливаю.
Якщо у вас довге волосся, зав'яжіть його гумкою добре. Саме гумкою, а не крабом. Якщо у вас гривка (чолка) як у лами - її закріпіть гумкою теж. Бо мокре волосся на обличчі дезорієнтує людину, починається паніка. Дітям теж закріпіть волосся. Шапочка для плавання яскравого кольору робить вас більш помітним у воді не лише для рятувальника чи родичів, а ще й для скутерів і човнів, на яких часто катаються нетверезі та відверто дурні люди. Не люблю надувних жилетів, бо они дають батькам хибне відчуття безпеки. Слизька від крему для засмаги дитина виковзує з жилету через низ. Тому, якщо використовуєте, хоча б закріпіть жилет м'яким ремнем між ногами дитини. І якщо ви не в ставку чи тихій воді, прив'яжіть жилет до себе за мотузку.
Не лишайте саму на пляжі маму з двома дітьми віком до 2 років і старшим. Важко буде вгледіти за обома, особливо якщо мама і діти не виспалися на новому місці і реакція пригальмована.
Дякую Вам 😌
Надувний желет це гімно, на них завжди є попередження що він не є тим засобом який може врятувати.
в воді мав багато різних ситуацій про те, запамяталися дві, перша в 18 років кеоли мене чуть не втопили лодкою. ям піднирювали під нею, я не знаю як, але лодка почала чомусь пересуватися так що я ввесь час бив головою в дно, можливо надімною хотіли пожартувати... паніки не було про те кисинь закінчувався, спасло те що це було на мілководді і я опершись ногами в дно а руками в дно лодки почав її перевертати, як мені це вдалося я не розумію досі, адже відірвати човен від поверхні води дуже важко, думаю що ті що совгали човном допомогли Слава Богу дав їм розум збагнути...
СУДОРГА ЦЕ БУЛО В 33 РОКИ річка Буг. Нас пливло чоловік 8, і мене впіймало за ногу не подалік берега метрів 8, біля двох метрів від очерету, глибина приблизно двох метрів з хвостиком . я почав робитися поплавко, віднялася одна нога потім рука потім інша нога і почала віднімтися рука, все було при здоровому розумі, спробував кричати про те це мало допомогло, зрозумів що при тому шумі мене не чують ні ті що пливуть ні ті що на березі, спроба лягти на спину була хоч і вдалою про те мало ефективною, але мені це допомогло тим що при цій спробі я більш приблизився до очерету де дно різко підіймалося до поверхні десь на пів метра прицьому я вже міг торкатися ногами дна принаймі пальцями, спас мене камінь Слава Господу як я на нього заліз то вже інша історія, але ставшина нього ногами і коли почав підійматися над поверхнею води то маса тіла судоргу вимкнула, стояв десь більше як по пояс уводі і переосмислюва буття і ставлення до водойми, дякуючи Бога. Потім часто говорив людям чого не потрібно робити на воді про те мене мало хто слухав... запАмятайте одне правило, ніколи не лізьте в воду всі доодного, завжди коли ви відпочиваєте компанією, принаймні один краще два чоловіки спостерігайте за тими що в воді ПАМЯТАЙТЕ ВОДАЦЕ НЕБЕЗПЕКА
Дякую за Ваш коментар.
Спостерігати мало, треба ще тим довбням сказати не пливти далеко, і як мінімум мати біля себе кусок матеріалу що втримає людину на воді. Не вміючим плавати зась на глибину без жилета, ні на які катамарани і надувні лодки без жилета, а найкраще це біля берега льопатися. Не треба ніколи переоцінювати свої сили. Той хто тоне тягне того хто рятує на дно, тому думаю оптимально коли рятувати бігти з пінопласновою доскою як мінімум, а краще двома. Я чула що від судороги треба булавкою вколотися, можна собі в плавки застебнути збоку на всяк пожарний.
@@user-jt6nj2em2d краще сиди вдома і в вану бери як мінімум акваланг)))
@@user-bs7wv6tb9f до чого оцей дурний коментар.
@@user-bs7wv6tb9f Дуже смішно, ахаха. А ти вкурсі що на днях на Світязі потонув катамаран на відстані 300 метрів. Вгадай з одного разу що було б з людьми які не вміють плавати. Перш ніж лишати тупі коментарі думати треба, звичайно якщо ще залишилося чим.
Цього року на пасху , як раз ледь не втопився . Файне відео , цікаво почути , про досвід інших , бо тепер боюся далеко плавати , навіть коли упевнений в своїх силах .
Психіка вже має досвід і намагатиметься уникнути повторення ситуації. Думаю, я для себе цього навіть виправляти не буду.
Ну я хз , я тоді тільки через паніку і виплив , там було щось типу водоверті , що мене тягло в бік і до центру , пливсти на спині було марно , бо мене віднесло ще далі , людей на найближчі 100 м , чи навіть більше тільки мій друг , який бігав по берегу і думав , що я потонув , ну і я почав смикатись, як ніколи не смикався, тільки так і виплив .
І я був у вашій ситуації, і пережив абсолютно все те, що було вами сказано. Погоджуюся у всьому ,що ви сказали,абсолютно.
Дякую Вам 😌
Теж був такий досвід, двічі, ніхто не допоміг, бо немає сил крикнути, і так рятує взяття себе в руки і опанування своїх сил. Все ще люблю плавати))
Мав досвід, підписуюсь під кожним словом. Дуже вдячний, що ви це проговорили. Брак кисню, а мозок закіпає шукаючи відповідь на питання що робити. Різко зіпсувалась погода, хвиля . Паніка, потім чітко розумію, що ніхто не допоможе. Ліг на бік, щоб головою прикрити рот від хвилі почав гребти однією рукою,положення на боку дало змогу поступово краще і краше вдихати відчув що зможу і паніка почала відступати. Правда й те що ніхто не звернув увагу на мене
Це, до речі, новий цікавий варіант, лягти на бік.
Дякую
Дякую Вам).
Я малим відтрубив півроку у школі олімпійського резерву і плавав як пробка.
Гарні навички плавання та самовпевненість ледь мене не згубили.
Вирішив допомогти однолітку, який не вмів плавати, доплисти до гірки, яка була вкопана на глибині біля двох метрів та слугувала розвагою для місцевих.
Вопщем посадив я його собі на плечі, проплив пів дороги, та зрозумів що починаю тонути. Цей хлопець перелякався і вчепився в мене як кліщ. Я вже попрощався із життям, але добра людина помітила нашу біду і врятувала дві душі від загибелі.
Оце ж вона і в мене була, самовпевненість(.
Вам пощастило. А могла б бути трагедія. Добре плавати в басейні, все решта це завжди ризик. Корч може схопити, води можна хлібнути, втомитися, може погано стати. А Ви творили таке що уму непостєжимо. Не можна людей які не вміють плавати тащити на глибину, ні в якому разі.
Нещодавно бачив відео як хлопчик в басейні втопився серед купи людей.
Алгоритм ютуба интересная тема, я недавно купался на речке и думал, а что будет если сейчас кто-то начнет тонуть, что мне сделать. Но я не гуглил и не озвучивал нигде эти мысли и вот она рекомендация, именно на эту тему. Гениальное произведение человечества этот алгоритм
Це підтверджує, що вони знають, що ми думаємо)
Отже підслуховувати і трекати пошукові запити вже не будуть. Тож спимо спокійно)
Я в таких випадках завжди задаю собі питання. Вони прочитали думки чи нав'язали?)
Здоров'я Вам та багато років життя! Дякую,що впоралися та допомогаєте іншим
Дякую Вам)
Є люди які спокійно тримаються на воді поки знають, що дно неглибоко. А лише усвідомлення того, що дна "нема" викликає паніку. На мою думку основна проблема - це повна відсутність логічного мислення або його слабкість. Бо якщо потенційний потопельник включив би логіку - він би зрозумів, що нічого не змінилося, і відсутність дна ніяк не впиває на його вміння плисти. Тому в першу чергу вчіться думати, а не плавати))))
Саме так, дуже багато таких випадків. Однак я думаю, що важливішу роль тут грає неготовність до такої ситуації.
Дякую за потрібний,актуальний завжди контент
Дякую Вам)
З досвіду,потрібно перевернутись на спину і розслабитись і на спині пливти,або перевернутись і пливти в розслабленому режимі
Теж читав десь потім такий варіант. Що цікаво, в інстинктивній реакції потопаючого теж є момент, що людина намагається повернутись на спину. Мені тоді, чомусь, таке в голову не прийшло.
Як тоді вдається віддихатись? Що відбувається з тілом і психікою?
Треба навчитися відпочивати на воді. Тоді і панікувати людина не буде, бо розуміє, що пару хвилин відпочинку і можна далі рухатися. Також, коли пливеш на спині м'язи трохи інакші працюють, ніж класично рухаєшься і це також дасть можливість пройти важливі метри до берега. Спробуйте вздовж берега поплавати і відчути свої сили та як вам вдається відпочивати. Температура води також важлива - менше 18 градусів краще не плавати далеко.
Відпочивати на воді це на спині, я правильно зрозумів?
@@romandmytruk2678 особисто мені так. На спині лежати як зірочка і в небо дивитися, якщо хвилі не дуже високі, але коли великі хвилі, то плавати далеко - це самогубство.
Особливо як вітер і дрібні хвилі, довго ви на спині полежите?
@@user-nl8bc3gy7y не дуже, тому вище написав, що при хвилях, краще не лізти у воду далеко.
корисне відео. особливо про паніку що спалює кисень
Дякую Вам).
Дійсно, яки там крики, кожні, навіть пів секунди, коли голова била над водою я намагався набрати такого цінного повітря. Руки пробували якось вилізти з той води. А ноги под час чергового занурення пробували нащупати дно яке було там буквально піп хвилини тому (мене хвилями знесло на глубину). Я барахтався дивлячись в сторону берега аж поки пальці ніг не почали іноді торкатись песчаного дна, чим більше - тим більше я мог відштовхнутись вперед . Не знаю скільки то тривало, чи то 20 секунд, чи 1.5 хвилини, лічити час - то останнє що мене тоді цікавило. Коли я нарешті добрався до нормальної глибини і все вже було по заду - виходя на берег й озираясь я зрозумів що ніхто з сотень людей мене тоді не бачив, усі купались, веселились і продовжували займатися своїми справами. А я прилично так наковтався солоної води..
Маю досвід з де-кількох випадків, бо нажаль, не дуже гарно вмію плавати. Спасало тільки те, що був недалеко від берега. Плив і на животі і на спині (кажуть на спині можна відпочити - не правда, особливо при хвилях). Десь через хвилину такого плавання руки і ноги неміють, рухати стає важче, і починається ковтання води. Спасало тільки те, що коли йшов на дно - виявлялося що вже можу дістати ногами ( одного разу, коли плив на спині - руками) і більш менш йти.
Мабуть, для лежання на спині теж треба більш-менш стабільний психологічний стан.
Вподобайку встановлено і коментарі до розвитку каналу і подяка за інформацію 🎉🎉
Дякую Вам).
Дякую вам.
Дуже корисна інформація.
Всім безпечних відпочинків
Дякую Вам).
Супер. Я підписався і поставив лайк. Дуже добре все подано. Логічно і лаконічно. Дякую.
Дякую Вам 😌
І тонула - і рятувала.Подружка тонула- мене 2 ва рази під воду опустила,вішадась на мене...Я відпливла так щоб вона до мене не досягла,і показала їй свою руку-і кричала греби до моєї руки,там було 20 см моя рука від її руки,і так потрохи вона догребла за мною до мілини.Мені було років 13,їй 16.Я дуже панічна людина-,але коли небезпека,в мене як супер логіка включається,хоча туплю в простих речах.
Рятувати когось в цих випадках теж наука.
Років в 14, граючись біля дідового човна, я підковзнулась на мокрому деревьяному понтоні й опинилася у воді. (це р.Самара, на станції досить глибоко, у воді повно гидких пьявок) Руками встигла вчепитися в дошки. А вони ж мокрі, і я починаю сповзати у воду. Мене як заклякло усю від жаху - я ні про що не думала тоді взагалі. Мене потихеньку тягло на глибину. Десь метрів з 40 бігали якісь більші за віком підлітки. Як один з них побачив мою голосу над тим пірсом серед купи човнів - я не знаю. Але побачив. Підбіг, сів та дивиться. Запитує: "Ти сама вилізеш?" Я мовчу й просто дивлюся на нього, і памьятаю, шо вода вже булькала мені в носі. Уявляю які в мене були очі. Він мене взяв за барки й витяг з води. Каже: "Не лізь у воду" й побіг собі далі гратися. Оцим "Не лізь у воду" він запрограмував мене на все життя. Я й досі особливо не лізу у воду, а от навчитися плавати так і не змогла.
@@miramira3899 на тему з
Благодарю вас за очень важное видео
Дякую Вам 😌
Над важлива тема. Добре плаваю але не ризикую відпливати від берега без ласт маски і трубки. Обовязково потрібно вміти лежати і відпочивати на воді. Обовязково вміти занурюватись з головою і затримкою повітря. Памятати що ініші навіть маленькі люди можуть легко тебе втопити.
Дуже здвувався коли почув що Роман був у ластах коли отримав цей досвід. В ластах плавати надзвичайно легко. Проблеми можуть бути тільки на хвилях.
Вся справа в психічній готовності...
Мою паніку забрала молитва»Отче наш». Враз заспокоїлась і змогла доплисти до буйків. Відпочила і повернулась нормально до берега.
А я про таке і не подумав 🤔
@@romandmytruk2678так Ви ж не релігійний))
дякую за відео тема дуже актуальна!!!
Дякую Вам).
Якось в дитинстві пепепливали річку з знайомою і родичем. Мені будо 10. В метрі від берега у мене закінчилися сили і я почала тонути. Вода була холодна, прозора і глибока. Я бачила силуети людей на березі крізь воду. Якийсь чоловік зрозумів, що я тону, стрибнув у воду і витяг мене 🙏. Я подякувала йому на березі, але не запам'ятала його обличчя, напевне через шоковий стан :( . Мої родичі з мене як навіжені сміялися на березі... Я їх розумію, адже їм було 14 і 20...
Коли все закінчується добре зазвичай люди сміються, це часто захисна реакція психіки, щоб не думати про те, що могло статись.
Добрі собі смішки. Людина чуть Богу душу не віддала, а там регіт. Гімно то а не родичі. Нормальні б перехрестилися б і подякували що все обійшлося.
@@user-jt6nj2em2dчитай експертний комент зверху
А на морі водолаз
Ту, що топиться, - він спас!
А як на неї подивився -
Сам узяв - і утопився!
Оце так поворот)
Я на глибині трьох метрів забув що пірнув і спробував зробити подих. Згадав що я знаходжуся у воді коли вітчув що вдихається з іншим зусиллям. Випірнув. Над водою матрас, в матраці Оля. 🚜. Ото я там кашляв.
мій досвіт, заспокоїтись і спробувати встати, поправка це були не великі водойми приклад ріка
Дуже добре, якщо можна дістати до дна.
Ніколи не тонув але е цікаве спостереження.С 8-9 років відколи навчився плавати і до років 35 ніколи не боявся води глубочинь.Міг сам плаваті в річці ,пірнати на глубину ловити раків.Але десь після 35 у мене зьявився страх перед водою і зараз щоб кудись пливти самому зась.
Цікаве спостереження. Якщо захочете, можу дати підказки де розгадка).
@@romandmytruk2678було б цікаво дізнатись. теж таке за собою наблюдаю. наче перестав довіряти своєму тілу.
@@romandmytruk2678нам всім цікаво
колись приступ астми посеред ставочку прихопив. Вирулилося завдяки "візьми себе в руки", перевератння на спину і повільною греблею в сторону берега. Коли догріб до берега - відпустило.
Гарний корисний контент.
Дякую!
Дякую Вам).
Теж колись в дитячому віці пішов з друзями на річку і мене кинув на глибину якийсь моцний дядько, ну типу не зі зла, а щоб було весело. Пам'ятаю ледве виплив%). Ну до речі дарма Ви всіх психологів рівняєте, чимало там і толкових... Дякую Вам за дуже файне, корисне та пізнавальне відео!!!
Дякую Вам 😌
Це є такий спосіб в "крутих" навчити когось плавати 😔
Не всіх. Там відсоткове співвідношення яке є моїм особистим баченням заснованим за власному досвіді 😉
ну тут мова про те, шо перераховувати п'ять червоних речей щоб відволіктися від паніки - то треба коли в лісі заблукав. стоїш серед дня світлого на ногах. дихати можеш, тепло на дворі - то стій собі рахуй слоненят, та відходь від паніки на здоров'я скільки заманеться. а коли ти на воді тонеш - то мабуть шо треба діяти активніше, ніж займатися делікатною психотерапією) **це я звісно ж так кажу, поверхнево, жартома
@@adosadios на скільки я знаю і там воно не допомагає 😁
Згоден на 100%. Паніка спалює кисень. Зазвичай, плаваючи в морі, я пирнаючи і затримуючи дихання пропливав під водою 12-17 метрів, но одного разу, я був в масці і кісневим бароном і майже не втопився. Все тому, що нагубник не щільно прилягав і маска була не мого розуму. Внаслідок цього вода пачала проходити під маску, солона вада щіплить очі і вода попадала в рот через нагубник. (В акволангі дихають ротом). Виникла паніка! Спасло тільки те, що поруч був морський буй. Паніка - головний ворог, який вбиває!
О, я б теж хотів би поплавати в річці так, але вже, мабуть, не в цій реінкарнації).
@@romandmytruk2678трохи не по темі, але інколи я думаю - "що ж ми такого робили в минулому житті, що нас так у цьому чпокає?"
Ця тема розкрита в Майкла Ньютона Подорожі душі. І трохи розкрита на каналі, бо основний напрямок все ж спасіння залишків психіки))). Якщо коротко, душа сама все це обрала.
Читав про те як хлопець почав тонути,махати руками ,люди побачили і попросили найкращого в селі плавця (він був не подалік),але той не спішив спасати хлопця ,і тільки тоді коли хлопець обесливший почав іти під воду ,той нирнув і витяг його.Всі здивовано спитали в чоловіка ,чого він так не спішив ,а виявилось що якби він одразу пригнув тей хлопець в паніці потопив би його разом з ним .
Тема спасіння теж не така очевидна як може здатися на перший погляд 😔
Дуже важливе відео. Дякую ❤️
Дякую Вам).
У мене це було біля Василівки на Азові, був невеликий відлив і я зайшов по пояс і поплив вздовж берега, через пару хвилин вирішив повертатись і зрозумів що не можу бо мене відносить кожна хвиля назад в море.
Швидко зрозумів що різкі рухи тільки вимотають мене і почав спокійно і навпростець грести до берега, хвилин за 10 вже був на ньому, а от якби панікував і гріб щосили, певен що вже б кормив риб.
Море мені здається взагалі дуже небезпечним в цьому плані.
В морі бувають ділянки, де вода несе від берега. Потрапивши туди, треба грести не до берега (що дарма спалює сили і може погано закінчитись), а вбік, паралельно йому, щоб вийти з цієї течії, а потім вже до берега.
Добре! Нічого нового немає в принципі, але це дійсно можна натренувати.
Отличное видео🎉🎉🎉
Дякую Вам 😌
Ще раз дякую автору за правду та юмор теж) лайк та репост!
Дякую Вам)
Насправді, людина легше води..! А тонуть через страх...😢😢😢
Можна сказати і так.
це в солоній морській можна полежати, а вода потримає. в річці не полежиш ще й течія потягне
@@darodoro7257 Мене вчив плавати професійний водолаз, в річці Дніпро. Жива людина легше води, без жодних сумнівів..! Вода має вельми велику теплоємність, в наслідок чого люди гинуть від переохолодження. А саме втопитися можна внаслідок дефіциту психологічної готовності...🤷😢
@@darodoro7257 Можна і в річні у спокійній воді лежати, як на перині чи кроваті. А якщо глибоко дихати і набирати повітря в легені і навіть діафрагму використовувати, то одразу відчуваєш, що тебе ще сильніше виштовхує з води на поверхню. Ти як той матрас надувний. Справа практики і набуття впевненості. Можна лежати навіть без рухів, просто як на кроваті, розслабився і кайфуєш, можна плавати на спині за допомогою лише ніг, анприклад). Можна зірочкою розпластатися. Тому це треба вміти точно (лежати спокійно на поверхні) - вміти відпочивати чи якщо судома. На великих хвилях можуть бути проблеми, доведеться підбирати таймінг для вдохів.
Дякую. Толкове відео. Сам тонув через помилку відгрузки. Костюм намок і з'явилась згодом додаткова вага. Маска пропускала. Було затемнення місяця. Полював вночі на Голубих озерах поблизу Лиману Донецької області. Довго не міг повірити собі, що тону. Відразу, слава Богу, скинув груза і ружо з підстреленою щукою. Зранку все забрав. Слава Богу, що живий.
Підводне полювання та ще і вночі це нерви треба стальні мати.
Не знаючи броду, не лізь у воду.
Потенційні потопельники дійсно "мовчать", я це бачив.
Щодо рятувальників.
Колись, дуже давно у котромусь випуску новин (новини поділені на різні теми), був репортаж про роботу рятувальників на Дніпрі. І от ті слова рятувальника я запам'ятав на все життя: не тоне той, хто не лізе у воду. Ось вам рецепт. А статистика така, що щороку тоне певна кількість людей. При чому ці люди щороку лізуть у воду. Але вода таки "забирає" декого. Думайте.
Таки так, а ще небезпечніше, коли впевнений, що знаєш де брід, а він, насправді, не там.
Колись на Азовському, де води здавалося б по коліна, ми з мамою стрибали на хвилях, в якийсь момент я побачила, що вона захлинулась від однієї хвилі, потім її різко накрило другою і почало затягувати в море, а в неї повні очі страху і взагалі відсутність спротиву. Вона тоді дуже погано плавала, а я з малого віку ходила в басейн, тому почала її витягувати на мілину. Оскільки мені було десь біля 7 років, не було достатньо сил, це зайняло трохи часу. А весь цей час в кроковій доступності від нас поавав здоровий бугай на надувному кругу і тупо дивився за нами без жодної потуги допомоги. Коли я вже витягла маму на берег, вона відкашлялась, він вийшов і сказав: "Ой, а ви што, танулі. А я і нє понял даже". Я тоді була дуже зла, тому сказала "Ідіть звідси". Але тепер розумію, може, він реально не зрозумів і я дарма на нього крикнула 🤔
Скоріше всього що так, не розумів. Вчора попалось відео, як в басейні серед людей тонув хлопчик. Серед купи людей.
Не дарма. до людей в екстремальних умовах тільки так і доходить.
Ось читаю і думаю: невже люди такі неуважні??? Ну видно, що рухи не ті, як при плаванні.
@@user-jj1uq1lf1d просто в свідомості є образ з фільмів. І люди думають, що так воно і виглядає.
топ!
😉
Колись мене скрутила судорга ноги, а я плив в ластах. Ліг на спину, з ноги стягнув ласту и надив гумовою петлею на плече, і гріб до берега. Після того завжди носив на плавках булавку- і не дарма, разів 2-3 знадобилася щоб колоти собі ноги під час плавання, щоб судорга відпустила.
На скільки я пам'ятаю тут ні слова немає про США.
@@romandmytruk2678 та наче нема тут про США. А при чому США до того шо люди топляться ? Я нічого не зрозумів, вибачте
Щось глюкнуло)
Коментар був не Вам.
Вибачте.
@@romandmytruk2678 буває
Зробити глибокий вдих. Мої вітання - ви маєте власний рятувальний круг у вигляді надутих легень. Далі користуючись ним похиліться на спину і підніміть ноги. Тепер можна плити
Мені все цікаво як з диханням на спині, бо дихати хотілося багато і часто.
@@romandmytruk2678 я зрозумів суть відео що головний фактор це паніка. Але в тому і справа, що розуміючи, що з наповненими киснем легенями ти фізично не зможеш потонути - завжди мені давало на воді неймовірний спокій.
Так.... пам'ятаю....ти тонеш і ніхто цього не розуміє, ніхто не чує, нікому ти не треба.... Так сумно...а потім випадкове відштовхування від дна і рятувалиний ковток повітря....Крим не став місцем вічності..😊
Цікавий досвід, який щось всередині змінює.
Тонул однажды в подростковом возрасте, на Черном море. Спас друг, который плавал недалеко на матрасе. Из своего опыта могу сказать, что, кроме абстрактной паники и очевидной нехватки кислорода, лично у меня ноги стали будто свинцовыми, и именно поэтому я оказался в вертикальном положении. Никоим образом принять горизонтальное положение не получалось. Возможно, это часть паники, возможно, следствие нехватки кислорода в организме, но я просто шел на дно из-за не подъемно тяжелых и неподвижных ног.
Мені пощастило, що я прочитав вказану статтю і знав, що в тих, хто топиться ноги нерухомі. Тому і намагався рухати ними постійно. Якби не знав, точно не звернув би на це уваги.
Очень полезное видео
Дякую Вам)
Я саме так спіймав паніку один раз. Тренувався, перепливав ставок багато разів від берега до берега. Починалися сутінки, орієнтуватися у просторі стало складніше, оцінювати відстань. І тут я відчув виснаження, мені чомусь стало страшно, руки і ноги ватні стали, дихати важко, зупинився плисти. Такого раніше ніколи не було. Але страх я саме переборов. Я сказав собі, що дурня це все, лежати на воді можна безкінечно, втопитися нереально без судоми або нападу якогось. Тоді я ліг на спину, проежав, "помедитував", подивився на небо декілька хвилин. І спокійно доплив до свого берега, а потім іще поалавав повз нього. Звісно, теоретично можна було і не лежати, а перейти на спокійний стиль собачкою та потихеньку так грести до заспокоєння. Вчиться лежати на воді, це надає впевненості, може врятувати від паніки та завжди дозволить відпочити, якщо не розрахуєте сили і не допоможе мабуть тільки у великих нестабільних хвилях. На великих, але пережбачуваних з одного напрямку хвилях-"горах" теж легко можна лежати, поки вони вас несуть до берега.
Схоже, таки треба натренувати лежання на спині до автоматизму).
Як не допоможеш собі, то ніхто не поможе)
Десь як і скрізь в житті)
Інтроверти не панікують бо знають що ніхто не допоможе і надіятись можна тільки на себе.
Як спадковий інтроверт я б не був в цьому впевнений).
@@romandmytruk2678 але ж сам сказав, що швидко взяв себе в руки.
Думаю, це виключно тому, що я читав цю статтю і чув розповідь того водія. Інакше б точно не взяв би.
Если вы чувствуете , что вы далеко забрели ,то разворачивайетсь. Если у вас паника и вам кажется , что вы тонете ,то постарайтесь научится гребсти ложась на спину и головой в сторону берега и таким образом вы видите небо и помогая ногами плывете и паника снижается и намного легче плыть и ничего сложного тут нету.
Я сам плохо плаваю и этот метод мне помогает бороться со страхом и не напрягаясь плыть на спине и рассматривая небо .
Дякую за Ваш коментар)
@@romandmytruk2678Лежати на спині можна коли нема хвиль і вода стояча. Якщо є хвилі то ще води хлібнути можна. Для озера де нема хвиль це дійсно гарний метод, не затрачаються сили.
Я взагалі не розумію як реально можна помітити, що хтось тоне, і яким дивом хтось це помічає. особливо на пляжі, де одночасто вводі хаос з десятків людей.
Помічають ті, хто знає як це виглядає. Це як з квіткою. Якщо людина знає, як називається певна квітка, як вона виглядає, то гуляючи лугом помітить її. Якщо в її досвіді такої інформації немає, то людина просто пройде поряд.
Перше що потрібно зробити коли тонеш то подолати паніку. Ну якщо зможеш. Знаю пособі.
В мене було таке до війни, поїхали купатись з другом в 24:00 бо вирішили що літо йде а ми як раби на галерах працюємо і так і не скупаємось влітку, вирішили пливсти на перегонки, він худий і раніше тренувався на плавання а я ж думаю дурі в мене багато, і почалось, загрібав я як катер на форсажі загрібав обєми води за собою а той мчав як торпеда, на середині озера я почав розуміти що не вистачає повітря і не можу надихатись, діафрагма стомилась до відмови, дивлюсь місяць до берега далеко, ледь вистачило повітря сказати, допоможи!, друг обплив мене ззаду підштовхував мене в верх, вистачило пару поштовхів я вдихнув і так допливли, з його супроводом.
Теж ризикована ситуація.
Така тупа ситуація що просто піздець) Як можна йти в воду наче в вас двигун за спиною на дизелі... ТА і взагалі, стомився - лягай полежи на спині)
Дуже адекватні дії друга, і ви молодець, що змогли попросити про допомогу.
Я был малый. Со старшим братом купались в Южном Буге. Там когда-то был причал, и винтами вымыло яму, а ближе к берегу коса. И вот я шел по косе и резко "бульк". Очень спокойно шел на дно, смотрел как мирно плещется вода вверху. Так было спокойно, будто сладко засыпал. Брат вытащил...
Цікавий досвід.