Всі книжкові магазини і видавці. В Харкові друкують дитячі, читаріум до прикладу. Я коли бачу під обкладинкою рік видання 2022 або 2023 завжди плачу. Незламні
Олександро, вітаємо вас! Нова книжка Олександра Михеда з автографом ваша 🥳 Підкажіть, як ми можемо з вами зв'язатися для уточнення деталей доставки виграшу?
Дякую за таку змістовну і потрібну розмову. Олександр дуже влучно проїхався по болючим місцям та травмам, але зарядив рухатись далі. Мені найбільше відбився у пам'яти епізод в березні минулого року: всі населені пункти навколо нашого села були оточені росіянами, виїхати ніяк (Чернігівська обл.), зі сторони Києва та Чернігова безупинно лунають вибухи, а ми з громадою розчищаємо ділянку посадки. Вибираємо скло, метал, сміття, викорочовуємо старі пні. А згодом кум привозить маленькі липи і ми сидимо їх на розчищеній ділянці. І весь цей простір готуємо із думкою про дітей, які за 5 років під цими липами на траві зможуть бавитись.
Один із символів незламності для мене - це феномен, який запамʼятався з осені. Коли після кількаденної відсутності о третій ночі "давали світло", і в усіх багатоповерхівках, які видно аж до горизонту, поступово запалювалися квадратики вікон. Серед ночі. А ти запалював свій квадратик і вперше за все життя у цьому великому місті точно знав, що відбувається за кожним із цих квадратиків. Зʼявлялося усвідомлення того, наскільки ми схожі. По-перше, чекали повернення світла (віра в наших людей), ставили будильники, щоб не пропустити (віра у свої сили); по-друге, всі вставали й робили те, що мали (відповідальність перед іншими навіть у момент катастрофи): готували їсти, прали одяг, робили роботу, вчили дітей, перевіряли зошити, курсові тощо. Працювали з тим, що маємо, і використовували на повну те, що мали, навіть якщо це кілька годин світла серед ночі. Для мене це про незламність у досить похмурі й темні часи. Місяць атак на Київ у травні цього року все ж був інакшим - удень можна було встигати перезаряджатися. Восени все було похмуро ледь не цілодобово, але ми все одно трималися.
Солдат, який читає в окопі Тімоті Снайпера, кицька в метро під час обстовлів Києва, Антологія української поезії, знайдена у Бахмуті, котик, який доплив до даху будинку в затопленому Херсоні, жінка, яка рятувала на руках пса по коліна в воді
У мене градом лилися сльози від гіркоти розмови, бо за нею фізично чутно стільки болю і горя, і мені так безкінечно шкода, і так боляче слухати про втрату сенсів та розчарування в літературі, бо саме через «вугілля» Михеда я шукала відповіді на власне питання «нах я це все» після 24-го, бо через «вугілля» зокрема я шукала власні відповіді на питання «що значить бути українцем», бо через «вугілля» я знаю місто, якого уже немає, так ніби була там, хоча ніколи не була, бо через його «вугілля» я вже знаю напевне, що у мене виявилося набагато більше спільного із незнайомими і неочікувано рідними людьми із Лисичанська, а не з російськими друзями, які на сьогодні є ніким в моєму житті. Завдяки «вугіллю» я знаю, хто така Олена Стяжкіна та Ігор Козловський, і завдяки вам, Олександре, я читала і слухала уже їх, і ваші спокійні голоси виявилися голоснішими за будь-яку російську пропаганду. Завдяки вам і вашим голосам було не важко відпустити минуле, бо порожнечу всередині було чим заповнити. Мені дуже, дуже шкода, що на вашу долю випало так багато, що на нашу долю випало так багато, і єдине, що мені хочеться додати, це що ваша творчість і ваш голос - важливі зараз і будуть важливі після, коли ми всі матимемо змогу зупинитись, оговтатись і осягнути все горе, що нам дісталося. Ваш голос і є моїм символом незламності, який звучить попри жахи досвіду, який буде говорити і за мене теж, за все, що я не можу, не маю слів промовити. Будь ласка, будьте, Олександре Михеде, звучіть.
Дякую Олександру за щирість. Для мене своєрідним символом незламності стало те, як люди ховали український прапор під вуличною плиткою під час окупації. Коли місце звільнялось, і люди одразу виходили на вулиці з жовто-блакитними прапорами, я дивувалася, як таке було можливо, поки не побачила, як саме.
Мені здається, що саме це інтерв'ю відкриває Олександра із зовсім іншої, але дуже важливої для нас сторони. Захоплююся силою і незламністю, дякую за розмову!
Олександр Михед - це точно про Сенс! До цієї розмови практично нічого не знав про гостя, а тут і подкасти, і наукові роботи, і книжки-дослідження! Олександру шана за його роботу, а також подяка за «Транзишн», який, на мою думку, є недооціненим. Це перша книга автора, яку прочитав декілька місяців назад, і вона одразу мене захопила! Відтоді Михед у списку книжкових бажанок😅
Потужна розмова, потужний Михед. Батьки Олександра були моїми улюбленими викладачами, лекції Тетяни Василівни я досі, через більш ніж 20 років, добре пам'ятаю, моя велика вдячність їй. Обов'язково куплю книгу Олександра (хоча б для інтерв'ю з мамою, але не тільки, звісно :) )
Плакат з віршем Шевченка зі словами «Борітеся - поборете», який виявили українські військові, коли зривали пропагандистський плакат з білборда у Балаклії. Це сильно
Пішла слухати подкаст станція 451, і це любов. Просто чиста насолода. Дякую. Це відкриття для мене. А ви бачила бджіл, які намагаються не дати вулику утонути в Херсоні? Вперті і незламні
Мені дуже відгукується бажання просто вити від усього, що відбувається, та неможливість стулити писка тій травмі, яка говорить за тебе, про тебе, замість тебе, коли ти не маєш ресурсу запакувати все у гарну обгортку. Для мене символами незламності стали ключі. Ключі тому, що, спілкуючись із десятками людей, які вимушені були покинути свої домівки, я зрозуміла, що всі вони до сих пір зберігають ключі від своїх осель, не залежно від того, чи є будинок, чи його вже немає, чи в ньому вже живуть інші нелюди. Ця безмежна віра у повернення свого, себе на своє місце, надихає у тилу людей ще більше працювати на своєму місці.
Одним із символів незламности для мене є Чернігівська обласна бібліотека для юнацтва, яка, на жаль, зазнала страшних руйнувань від російських загарбників. Я картаю себе, що жодного разу не навідалася до неї, все відкладала власний похід зі словами: «а нехай потім, бо зараз важливіші справи є/поспішаю на пари/тощо тощо тощо». Але попри біль - нині ся будівля обʼєднує довкола себе таку кількість світлих людей та речей, що, вірю, одного дня настане її повноцінне відновлення, а я поспішатиму (без жодних «потім») на презентацію-зустріч нової книжки Олександра, що відбуватиметься саме в стінах цієї історичної памʼятки ❤️🩹
є різниця коли автор пише про чужий досвід (Змішаю твою кров), а коли пише про власний. Тішуся що в наші тяжкі часи є музика Жадана, книги і роздуми Кебуладзе і Боднара.
Вітаю! Дякую), мій особистий символ незламности та навіть не віри - відчуття руху з життям - колосок пшениці вдома, літера Ї та Володимир Великий з хрестом на Володимирській гірці. Це смак солоного моря та підвал з бочками вина в батьків. На цьому я продовжую рухатися та носити замість вишуканого одягу й айфону татуювання на шиї з мальовничим гербом України, зроблене до війни.
Чудова розмова - динамічна, цікавата з сенсами. Слухала на одному диханні ❤ Для мене одним із символів незламності була книжка в тривожній валізі. Це наче жахлива інтерпретація питання: "Яку книжку з собою взяв/ла б на безлюдний острів?" Думаю, після 24 лютого багато книголюбів точно знають, що відповісти. Я завжди ношу з собою "Бунар" Каті Калитко. І саме ця збірка - мій символ незламності. Але повість про найважливішу книжку абсолютно різних людей, яку вони встигали вхопити при виїзді чи про яку довго думали напередодні, прочитала б
Як не банально, але головний символ незламності - люди. Від військових до цивільних. Після підриву росіянами Каховської ГЕС десятки зірвались і поїхали в Херсон, а ще більше донатили і поширювали соцмережами пости про евакуацію тощо. Вже багато говорили про це, але в кризові моменти ми справді вміємо ставати об'єднаними як ніколи. Це усвідомлення дає розуміння, що як складно не буде, ми обов'язково вистоїмо, незважаючи на бездіяльність оон та інших світових організацій. Люди, які знають за що вони борються - незламні.
Символи незламності: антологія української поезії від абабагаламаги, яку знайшли військові десь на уламках розтрощеного міста. Наші меми, які створюються за секунду "після"
Всі книжкові магазини і видавці. В Харкові друкують дитячі, читаріум до прикладу. Я коли бачу під обкладинкою рік видання 2022 або 2023 завжди плачу. Незламні
💔💔💔
Олександро, вітаємо вас! Нова книжка Олександра Михеда з автографом ваша 🥳 Підкажіть, як ми можемо з вами зв'язатися для уточнення деталей доставки виграшу?
Рідною російською читаєте?)
@@bolshoybrat дякую за інтерес, читаю українською та англійською.
Вперше послухала велике інтерв'ю з Олесандром, дякую, Сенс❤❤❤
Ми раді, що розмова вам відгукнулася ❤️
Дякую за таку змістовну і потрібну розмову. Олександр дуже влучно проїхався по болючим місцям та травмам, але зарядив рухатись далі.
Мені найбільше відбився у пам'яти епізод в березні минулого року: всі населені пункти навколо нашого села були оточені росіянами, виїхати ніяк (Чернігівська обл.), зі сторони Києва та Чернігова безупинно лунають вибухи, а ми з громадою розчищаємо ділянку посадки. Вибираємо скло, метал, сміття, викорочовуємо старі пні. А згодом кум привозить маленькі липи і ми сидимо їх на розчищеній ділянці. І весь цей простір готуємо із думкою про дітей, які за 5 років під цими липами на траві зможуть бавитись.
Дякуємо за цю історію, цінуємо вашу відвертість та довіру ❤️🙏🏻
Один із символів незламності для мене - це феномен, який запамʼятався з осені.
Коли після кількаденної відсутності о третій ночі "давали світло", і в усіх багатоповерхівках, які видно аж до горизонту, поступово запалювалися квадратики вікон. Серед ночі. А ти запалював свій квадратик і вперше за все життя у цьому великому місті точно знав, що відбувається за кожним із цих квадратиків.
Зʼявлялося усвідомлення того, наскільки ми схожі. По-перше, чекали повернення світла (віра в наших людей), ставили будильники, щоб не пропустити (віра у свої сили); по-друге, всі вставали й робили те, що мали (відповідальність перед іншими навіть у момент катастрофи): готували їсти, прали одяг, робили роботу, вчили дітей, перевіряли зошити, курсові тощо. Працювали з тим, що маємо, і використовували на повну те, що мали, навіть якщо це кілька годин світла серед ночі.
Для мене це про незламність у досить похмурі й темні часи. Місяць атак на Київ у травні цього року все ж був інакшим - удень можна було встигати перезаряджатися. Восени все було похмуро ледь не цілодобово, але ми все одно трималися.
Дякую за вашу роботу!
о, я дивлюся, тобто слухаю, подкаст Олександра Михеда) Цікаво доволі, прослухала декілька випусків вже
Сашу можна слухати безкінечно. Це завжди цікаво, глибоко, тонко, проникливо і пронизливо. Дякую!
Дякую! Неймовірна розмова - щира і болюча
Солдат, який читає в окопі Тімоті Снайпера, кицька в метро під час обстовлів Києва, Антологія української поезії, знайдена у Бахмуті, котик, який доплив до даху будинку в затопленому Херсоні, жінка, яка рятувала на руках пса по коліна в воді
До сліз 😭 дякуємо, що поділилися!
Нереально класне інтерв'ю ❤. Прекрасний канал
Дякуємо вам ❤️
ця людина ввела Подушила в мій бестіарій 😮
а взагалі дуже дякую Олександрові, вміє зацікавити
Дякую за цікаву розмову! Почав слухати "Станцію 451". Дякую Анастасії за фаховий і професійний стиль ведення інтерв'ю, це рідкість.
Рубрика "Питання з шопера" дуже потужна та геніальна, так мило і хвилююче спостерігати реакцію авторів на їх перші роботи!
Інтерв'ю топ!
Клааас, дуже дякуємо! Раді, що вам сподобалася наша рубрика 🥰
У мене градом лилися сльози від гіркоти розмови, бо за нею фізично чутно стільки болю і горя, і мені так безкінечно шкода, і так боляче слухати про втрату сенсів та розчарування в літературі, бо саме через «вугілля» Михеда я шукала відповіді на власне питання «нах я це все» після 24-го, бо через «вугілля» зокрема я шукала власні відповіді на питання «що значить бути українцем», бо через «вугілля» я знаю місто, якого уже немає, так ніби була там, хоча ніколи не була, бо через його «вугілля» я вже знаю напевне, що у мене виявилося набагато більше спільного із незнайомими і неочікувано рідними людьми із Лисичанська, а не з російськими друзями, які на сьогодні є ніким в моєму житті. Завдяки «вугіллю» я знаю, хто така Олена Стяжкіна та Ігор Козловський, і завдяки вам, Олександре, я читала і слухала уже їх, і ваші спокійні голоси виявилися голоснішими за будь-яку російську пропаганду. Завдяки вам і вашим голосам було не важко відпустити минуле, бо порожнечу всередині було чим заповнити. Мені дуже, дуже шкода, що на вашу долю випало так багато, що на нашу долю випало так багато, і єдине, що мені хочеться додати, це що ваша творчість і ваш голос - важливі зараз і будуть важливі після, коли ми всі матимемо змогу зупинитись, оговтатись і осягнути все горе, що нам дісталося. Ваш голос і є моїм символом незламності, який звучить попри жахи досвіду, який буде говорити і за мене теж, за все, що я не можу, не маю слів промовити. Будь ласка, будьте, Олександре Михеде, звучіть.
Які слова 💔 обіймаємо вас!
Дякую Олександру за щирість.
Для мене своєрідним символом незламності стало те, як люди ховали український прапор під вуличною плиткою під час окупації.
Коли місце звільнялось, і люди одразу виходили на вулиці з жовто-блакитними прапорами, я дивувалася, як таке було можливо, поки не побачила, як саме.
Мені здається, що саме це інтерв'ю відкриває Олександра із зовсім іншої, але дуже важливої для нас сторони. Захоплююся силою і незламністю, дякую за розмову!
Олександр Михед - це точно про Сенс! До цієї розмови практично нічого не знав про гостя, а тут і подкасти, і наукові роботи, і книжки-дослідження! Олександру шана за його роботу, а також подяка за «Транзишн», який, на мою думку, є недооціненим. Це перша книга автора, яку прочитав декілька місяців назад, і вона одразу мене захопила! Відтоді Михед у списку книжкових бажанок😅
Ваааау, радіємо вашому знайомству ❤️
Дуже дякую вам за розмову! Тепер дуже хочу перепрочитати «Я змішаю...».
Дякую, що дивитеся! І най подорож книгою вас потішить ❤️
Потужна розмова, потужний Михед. Батьки Олександра були моїми улюбленими викладачами, лекції Тетяни Василівни я досі, через більш ніж 20 років, добре пам'ятаю, моя велика вдячність їй. Обов'язково куплю книгу Олександра (хоча б для інтерв'ю з мамою, але не тільки, звісно :) )
Дякую за чудову розмову і за актуальну книгу!!!
Раді, що вам сподобалося!
Плакат з віршем Шевченка зі словами «Борітеся - поборете», який виявили українські військові, коли зривали пропагандистський плакат з білборда у Балаклії. Це сильно
Пішла слухати подкаст станція 451, і це любов. Просто чиста насолода. Дякую. Це відкриття для мене.
А ви бачила бджіл, які намагаються не дати вулику утонути в Херсоні? Вперті і незламні
Так, бачили їх! І котика, який плив до рятувального човна 😭💔
Мені дуже відгукується бажання просто вити від усього, що відбувається, та неможливість стулити писка тій травмі, яка говорить за тебе, про тебе, замість тебе, коли ти не маєш ресурсу запакувати все у гарну обгортку. Для мене символами незламності стали ключі. Ключі тому, що, спілкуючись із десятками людей, які вимушені були покинути свої домівки, я зрозуміла, що всі вони до сих пір зберігають ключі від своїх осель, не залежно від того, чи є будинок, чи його вже немає, чи в ньому вже живуть інші нелюди. Ця безмежна віра у повернення свого, себе на своє місце, надихає у тилу людей ще більше працювати на своєму місці.
Мені не вистачає слів, щоб описати наскільки це крута розмова. Дякую вам обом!
Дякуємо, що дивитеся і насолоджуєтеся разом з нами 🤗
Я слухала на радіо Культура Ваш з Гаською Шиян цикл нарисів про Україну очима чужинців і тепер мрію мати таку книжку.
Ви - любов. Дякую, щиро!
Це ви - любов. а коло вас і ми ❤️
дякую!
Символи незламності, які відкрились це мабуть люди, які оточують і які своєю роботою надихають не опускати руки.
Дуже цікаве інтерв’ю. Мала честь писати магістерську роботу із Тетяною Михед.
Тепер дуже хочу почитати книги Олександра і послухати подкаст!
Спонукаємо вас обов'язково це зробити! Ми тут теж всією командою очікуємо на вихід "Позивного для Йова" 🥰
Одним із символів незламности для мене є Чернігівська обласна бібліотека для юнацтва, яка, на жаль, зазнала страшних руйнувань від російських загарбників. Я картаю себе, що жодного разу не навідалася до неї, все відкладала власний похід зі словами: «а нехай потім, бо зараз важливіші справи є/поспішаю на пари/тощо тощо тощо». Але попри біль - нині ся будівля обʼєднує довкола себе таку кількість світлих людей та речей, що, вірю, одного дня настане її повноцінне відновлення, а я поспішатиму (без жодних «потім») на презентацію-зустріч нової книжки Олександра, що відбуватиметься саме в стінах цієї історичної памʼятки ❤️🩹
є різниця коли автор пише про чужий досвід (Змішаю твою кров), а коли пише про власний. Тішуся що в наші тяжкі часи є музика Жадана, книги і роздуми Кебуладзе і Боднара.
Михед прекрасний, як завжди
Вітаю! Дякую), мій особистий символ незламности та навіть не віри - відчуття руху з життям - колосок пшениці вдома, літера Ї та Володимир Великий з хрестом на Володимирській гірці. Це смак солоного моря та підвал з бочками вина в батьків. На цьому я продовжую рухатися та носити замість вишуканого одягу й айфону татуювання на шиї з мальовничим гербом України, зроблене до війни.
Яка прекрасна розмова! Дякую!
Дякую за інтерв'ю
Дякуємо, було цікаво.
Дякую за ще одну прекрасну розмову. 💙💛
Дякуємо, що дивитеся нас!
Чудова розмова - динамічна, цікавата з сенсами. Слухала на одному диханні ❤
Для мене одним із символів незламності була книжка в тривожній валізі. Це наче жахлива інтерпретація питання: "Яку книжку з собою взяв/ла б на безлюдний острів?" Думаю, після 24 лютого багато книголюбів точно знають, що відповісти.
Я завжди ношу з собою "Бунар" Каті Калитко. І саме ця збірка - мій символ незламності.
Але повість про найважливішу книжку абсолютно різних людей, яку вони встигали вхопити при виїзді чи про яку довго думали напередодні, прочитала б
Дууууже вдячні за те, що поділилися своїми думками з нами 🤗
це моя улюблена розмова з Сенсом😍 Сашко дуже цікавий гість! дякую!💖
Вааау, щиро дякуємо 🤩 І трошки заздримо вам, адже ми досі не можео обрати нашу улюблену розмову 🙈
Як не банально, але головний символ незламності - люди. Від військових до цивільних. Після підриву росіянами Каховської ГЕС десятки зірвались і поїхали в Херсон, а ще більше донатили і поширювали соцмережами пости про евакуацію тощо. Вже багато говорили про це, але в кризові моменти ми справді вміємо ставати об'єднаними як ніколи. Це усвідомлення дає розуміння, що як складно не буде, ми обов'язково вистоїмо, незважаючи на бездіяльність оон та інших світових організацій. Люди, які знають за що вони борються - незламні.
Щиро погоджуюся.
Жінка з перших днів повномаштабки, яка наказала покласти насіння в кишеню окупанта. Ох, її мощний образ зі мною весь час!
Найбільший символ незламності це сам Олександр Михед
Не можемо не погодитися з вами!
Символи незламності: антологія української поезії від абабагаламаги, яку знайшли військові десь на уламках розтрощеного міста.
Наші меми, які створюються за секунду "після"
На звукових ефектах стало якось не добре. Перша думка, що це не у відео, а десь ззовні. Я би переглянула доречність таких звуків (7:30)
Дякуємо за ваш коментар, ми обов'язково врахуємо це в майбутніх відео 🙏
А де можна купити зараз Амнезію?
На жаль, наклад книжки давно закінчився. Хіба десь на розпродажах можна знайти або в бібліотеках.
@@sens_kyiv дякую, буду сподіватись на додрук. :)
Побачила, що герой інтерв’ю - Олександр Михед, не маю шансів не дивитися)
Дуже вдячні за довіру і будемо раді зворотньому зв'язку по відео ❤️
Михед топ
Точно 🙌🏻