Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води... В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну. Без неї - ніщо ми, як порох і дим, розвіяний в полі вітрами... Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами. Для нас вона в світі єдина, одна, як очі її ніжно-карі... Вона у зірках, і у вербах вона, і в кожному серця ударі, у квітці, в пташині, в кривеньких тинах, у пісні у кожній, у думі, в дитячій усмішці, в дівочих очах і в стягів багряному шумі... Як та купина, що горить - не згора, живе у стежках, у дібровах, у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, у хмарах отих пурпурових, в огні канонад, що на захід женуть чужинців в зелених мундирах, в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь до весен і світлих, і щирих.🇺🇦😢😢
Дякую❤ Цей вірш був джерелом сили до життя з семирічного віку, у 80-х. Коли було сумно, читала напам’ять, вивчила у першому класі(повну версію, з гумором про кохання сприймала та навіть зараз не уявляю, що ж за сила спонукала до цього…) з батьками часто поезія ставала мовою спілкування, жили у Києві , у родині науковців фізико-математичних наук, органічно поєднуючи різні сфери життєдіяльності. Зараз лишився усередині спокій, це дивно, любов набуває глибшої якості . Зростають ще два покоління киян, з природньою українскістю . Пафос був десятки років тому, переболіло усередині, наче стерлося разом з усвідомленням себе, самоідентифікація не потребує наголосів. Тихо. Продовжую жити у Києві , поняття «вдома» змінилося, де увага …, те і зрощуємо. Дякую за красиве щире виконання, звучання🙏🇺🇦 Викликали спогади 💙💛 Україна прокидається й кличе усіх своїми проявами переглядати власні цінності та долучатися до гідного , вільного життя із любові , турботи про ближнього, рідну землю. Така маленька планета і що ми тут робимо? Взмозі менше шкодити природі й працювати на користь , людяність зрощуючи? Що це , особисто для вас, хто читає?
Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води, в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди! Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її соловʼїну. Для нас вона в світі єдина, одна в просторів солодкому чарі... Вона у зірках, і у вербах вона, і в кожному серця ударі... Як та купина, що горить - не згора, живе у стежках, у дібровах, у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, і в хмарах отих пурпурових. Любіть у коханні, в труді, у бою, як пісню, що лине зорею... Всім серцем любіть Україну свою - і вічні ми будемо з нею!
В.Сосюра вірш належить до найкращих наших віршів,а вірш з словами(Я єсть народ якого правди сила ніким звойована ще не була...) То найкращий Український вірш.Багато Радянських поетів були патріотами в тяжкий час .напр Тичина писав комун. вірші получав премії і спасав за ті гроші людей від голодомору.мені то розказував східняк,якого Він спас разом з братом від смерті ,вже сиротами,дітьми.так можуть тільки Українці .Слава УКРАЇНІ
В шкільний радянський совєцький час...хлопчиком вчив напам'ять, звісно не розумів значення цього віршу, навіть не знав хто такий автор, але так запали чомусь слова,що до цього часу пам'ятаю..."Любіть Україну!!!...."...
А те що око муляє - повирізали. На шмаття розірвали Володимира Сосюру, вирішили, що частину його треба пам'ятати, а частину забути. Як розідрали Тичину і Симоненка, Рильського
Чудовий вірш, але одно слово в ньому не відповідає реаліям, особливо сьогоденним. Наш ворог в зелених мундирах завжди був на сході а не на заході і гнати його потрібно в пекло.
Браво! Доходить до серця і торкається душі!
Україну, як сонце любіть,
як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Без неї - ніщо ми, як порох і дим,
розвіяний в полі вітрами...
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна,
як очі її ніжно-карі...
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в кривеньких тинах,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячій усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі...
Як та купина, що горить - не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
у хмарах отих пурпурових,
в огні канонад, що на захід женуть
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь
до весен і світлих, і щирих.🇺🇦😢😢
Люблю Україну. Безмежно кохаю! Краматорськ ❤
Сльози навертаються❤️
Нехай настане мир🇺🇦
Дякую❤
Цей вірш був джерелом сили до життя з семирічного віку, у 80-х. Коли було сумно, читала напам’ять, вивчила у першому класі(повну версію, з гумором про кохання сприймала та навіть зараз не уявляю, що ж за сила спонукала до цього…) з батьками часто поезія ставала мовою спілкування, жили у Києві , у родині науковців фізико-математичних наук, органічно поєднуючи різні сфери життєдіяльності. Зараз лишився усередині спокій, це дивно, любов набуває глибшої якості . Зростають ще два покоління киян, з природньою українскістю . Пафос був десятки років тому, переболіло усередині, наче стерлося разом з усвідомленням себе, самоідентифікація не потребує наголосів. Тихо. Продовжую жити у Києві , поняття «вдома» змінилося, де увага …, те і зрощуємо.
Дякую за красиве щире виконання, звучання🙏🇺🇦 Викликали спогади
💙💛
Україна прокидається й кличе усіх своїми проявами переглядати власні цінності та долучатися до гідного , вільного життя із любові , турботи про ближнього, рідну землю.
Така маленька планета і що ми тут робимо? Взмозі менше шкодити природі й працювати на користь , людяність зрощуючи? Що це , особисто для вас, хто читає?
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води,
в годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди!
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її соловʼїну.
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі...
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі...
Як та купина, що горить - не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, і в хмарах отих пурпурових.
Любіть у коханні, в труді, у бою, як пісню, що лине зорею...
Всім серцем любіть Україну свою - і вічні ми будемо з нею!
Дякую! Будьте!!! Будьмо! Ми Є!
В.Сосюра вірш належить до найкращих наших віршів,а вірш з словами(Я єсть народ якого правди сила ніким звойована ще не була...) То найкращий Український вірш.Багато Радянських поетів були патріотами в тяжкий час .напр Тичина писав комун. вірші получав премії і спасав за ті гроші людей від голодомору.мені то розказував східняк,якого Він спас разом з братом від смерті ,вже сиротами,дітьми.так можуть тільки Українці .Слава УКРАЇНІ
В шкільний радянський совєцький час...хлопчиком вчив напам'ять, звісно не розумів значення цього віршу, навіть не знав хто такий автор, але так запали чомусь слова,що до цього часу пам'ятаю..."Любіть Україну!!!...."...
Браво! Україна понад усе!
Зі святом !!!
Любим Украину ❤
А те що око муляє - повирізали. На шмаття розірвали Володимира Сосюру, вирішили, що частину його треба пам'ятати, а частину забути. Як розідрали Тичину і Симоненка, Рильського
до мурашок
🙏🙏🙏
😢
Все було б нічого, якби не «Слуга народу» і «Папік» ((( не вірю(((
Не розумію вашого невдоволення. До чого тут "Слуга народу" і "Папік", до вірша якому більше 70-ти років?
А ще є фільм Поводи, про розстріляних бандуристів і голодомор, який був до папіка
Цей слуга неукраінського народу любить бабло , яке гребе з Украіни.
Чудовий вірш, але одно слово в ньому не відповідає реаліям, особливо сьогоденним. Наш ворог в зелених мундирах завжди був на сході а не на заході і гнати його потрібно в пекло.
Супер !