Я з Харківської області, моя бабуся розмовляла такою цікавою говіркою, стараюся зараз вживати ці всі слова, щоб не забулись 🥺 Стулка, ампулка та тремпель це зрозуміло, але послухайте таке: хабоття (у значенні щось неякісне, несуттєве і просто погане), митрики (документи), кучма (у значенні коли волосся непричесане), ракло (хтось хитрий), прицоканий (дурний) і ще багато чого, тільки б позгадувати!
Митрики - так казав мій покійний батько і його сестра. Херсонська область. Я розуміла це як метрика - свідоцтво про народження. Вже відійшло те покоління, що так говорило.
Я с Харьковской обл. Помню много. Кофту называли баядэрка, а еще выпечку маторжэнэкы. На скамейку говорили ослинэць.Да много чего помню. Как будто все прошлое приснилось. Сердце мое и душа там, на Украине. Хотя живу в России большую часть жизни .Люблю свою РОДИНУ .
Російські слова на український манер- їх чути,вони зайві. От вони і є суржик. Дуже класна вистава була і зараз актуальна-" мина Мазайло"- подивіться. Вона йшла в театрах і Києва і Харкова і Дніпра і особливо Херсона.
Вітаю! А я на степовому! І суржика тоже не цураюсь. Зара живу у Львові і бачив я діалекти в селах, ще похлєще суржика. А той хто нижче написав про якісь слова на український манер, хай спробує понять, що мова завжди змінювалась. І тому вона жива!
@@chatducheshire5116 навіть в літературній мові є норма, згідно з якою ненаголошений о вимовляється наближено до у, а в діалектах (переважно західних) може й зовсім як у звучати, того ж Вакарчука послухайте "я їду дудому"
Нарешті, зрозумів різницю між наріччям, діалектом та суржиком. Дякую за чітке визначення цих понять. Дуже класна ідея з наведення прикладу мовлення того чи іншого наріччя.
В нас в Дніпропетровській області десь так і балакають як той дядько з Полтави. В нас наприклад завжди використовують слово "балакати" замість "розмовляти" ще ніколи не користуються словом "чому" тільки "чого" такий степовий діалект 🤷
П'ятихатський район Дніпропетровської області: віхтик - м'якенька ганчірочка, ампулка - стрижень кулькової ручки, стулка = рос. "створка", а от на Луганщіні це стілець. Тормозок - "їжа на винос", мій батько працював шахтарем в Кривому Розі і я з братами малими хлопцями часто їли в столовій з шахтарями, там був обов'язково для всих обід "з тормозком" - до борщу, каші, компоту додавалися загорнуті в папір шматочки хліба, сала та цукру. Тремпель у нас не говорили, а говорили вішалка або плечіки.
Це справжня насолода слухати таку гарну українську рiч. Хоча я сама росiйськомовна але слухаю iз великою насолодою. Бажаю всiляких успiхiв такому гарному и конче потрiбному каналу.
Ага, тремпель.І також все життя вживаю слово тормозок,хоча не шахтар і не знав,що це напевно в них почало використовуватися слово.Просто регіон шахтарський в Дніпр.області,Павлоград.
Наріччя - це історично вироблене мовлення, яке є місцевим окрасом національної мови. Суржик - це мішанина з двох, чи більше мов, як правило національної та мови іншого народу, яку чи нав'язували системою освіти, медіапростором (примусово і ситемно, як Москва це робила в республіках), чи добровільно, коли хтось переїжджав до Росії, чи там, де пересікались численні торгові, чи морські шляхи. Приклад першого: система російських шкіл, мова викладання у вищих учбових закладах України, штучне утримання українського масмедійного простору, кінематографу, естради на більш низькому рівні, ніж у Москві. Приклад другого: суржикові мови островів Карибського моря, напр., мова Гаїті, яка склалась на перехресті торгових та морських шляхів піратів... В СССР таким місцем була Одеса, великий порт, де офіційна російська набула місцевих особливостей... Суржик, на відміну від наріччя - це негативне явище у мові. Навіть більше того: це деградація якості мовлення і культури індивіду, який ним користується. Це доказ того, що людина не користується літературою, адже літератури на суржику не існує. Це також показник низького рівня мислення і комунікації, тобто культури взагалі. Суржик в українському контексті - це свідчення того, що людина, яка ним користується, зовсім не читає літературу! Ні на своїй мові, ні на мові, яка домінує в інфопросторі. В СССР це була російська. Суржикізація поширювалась шляхом переселення маси селян до міста. Чим вищий рівень мовлення, тим вищий ступінь розвитку людини, її свідомості і політичної зрілості. А в сучасних умовах - професіоналізму. Я б не довірив своє життя хірургу, чи пілоту літака, який у професійній практиці користується суржиком... Яка мова, значить так і вчився! - Такий висновок.
@@bristonknight9315 гарно написали , нажаль у нас чомусь багато хто вважає що суржик і діалект це одне і теж саме в результаті або йде війна з діалектами або йде захист суржику.
@@Сергійович-я5с - До сказаного я б додав ще одну річ, чи висновок, до якого мене привела робота в еміграційній системі Канади, де мені доводилось спілкуватись і допомагати гаїтянам, які потрапили до Північної Америки після землетрусу 2010 року. Я володію французською, отож мені довелось вести комунікацію на цій мові, адже ніхто так званою "креольською" мовою Гаїті у моєму відділі не володів. Сказати, що було важко, - це нічого не сказати! Це був жах! Ми всі з полегшенням зітхнули, коли потік гаїтян припинився. Чому так? - Більш примітивного мислення, а в результаті і поведінки людини, я ще не зустрічав у своєму житті. Так звана "креольська мова" - це жахливий і примітивний суржик, за словником подібний до мови знаменитої Елочки Людоїдки... Отож я не дивуюсь, що Гаїті - найбідніша і найвідсталіша країна не лише південно-американського континенту, а й усього світу. Ось які наслідки має народ, що пішов по шляху примітивної суржикізації у своєму спілкуванні.
@ Олександр - На Житомирщині, окрім цього, вживається багато слів з німецької та польської мов, адже там мешкало немало німецьких колоністів. Це так звані українізовані запозичення. Наприклад: - Де твоя сестра? - Пішла на шпацір (десь гуляє)...
Думаю, що про кожне з наріч можна робити окремий фільм, бо вони багаті цікавими словами, звуками, характерними в даному регіоні. Я, наприклад, з м.Жашків, Черкаської області. Так от, я можу з точністю до 99.9% ідентифікувати моїх земляків з Черкащини, оскільки інтонації, деякі звуки просто унікальні)) Таким чином мене ідентифікував водій маршрутки в Одесі)) Так от. Я не знаю, чи є в інших регіонах України слова, які абсолютно універсальні - вони можуть заміняти як іменники, прикметники, так і дієслова, але на Черкащині Є!!!. Це слово - цейго (цейво). Похідні від нього - зацейгокати, зацейгоканий, прицейгокай, відцейгокай Цейго (цейво) - той, цей Цейгокати (цейвокати) - будь-яка дія, сапати город, застелити ліжко, забити цвях, та що завгодно зробити)) Фраза, "візьми молоток і зацейгокай (прицейгокай) цей цвях" означає - забий, загни "Дивись, корова в полі відцейгокалась і ходить" (тобто відв'язалась)
Ми, звичайно, не водій маршрутки в Одесі, але "вас ідентифіковано" (господи, скільки всього в уяві намалювалося від тієї фрази...) 😀 Як дуже цікавого коментатора так точно!
Ви молодець! Треба більше відео про південно-східне наріччя! Можна в різних варіаціях, навіть з тим самим змістом, і більше прикладів непомішало б. Відео суперове! Підписався в той час, котра година!😉
отако вернеся з базаря з сояшником і кукургузою, вправися, знімеш резові чоботі, вріжеш хліба, з'їси каклєту, наллєш чаю без сахарю, найдеш врем'я на ще одного вумного як вутка лінгвіста з утуба, почуєш "гОвірка", і зразу все пойнятно
Перейшов до одинадцятого класу. З мови в мене завжди були предобрі оцінки, навіть іноді виправляю вчителів. Думав, що добре знаю мову. Воно-то так, однак про діалекти не знаю зовсім нічого, окрім їх назв. До чого веду, ніколи не думав, що чи не в кожної області своя українська мова. Прочитавши декілька коментарів, зрозумів це. Завжди вважав мову Запоріжжя, де проживаю, еталонною. Як зрозумів, не можна так вважати, адже навіть у сусідніх областей вона може відрізнятися. Навіть, напевно, не можу сказати, що запорізька мова така звичайна.
Цікаве відео, дякую. І зроблено гарно. Хоча тема, як на мене, розкрита не повністю. Щодо полтавської особливості. У нас по селах часто можна чути заміну звука А під наголосом на протяжне О. Наприклад - дванОдцять. Ще у нас кажуть - Базарь. Пригадую також досить специфічно слово Куфайка.
Дякуємо за перегляд та ваші уточнення!💛 Своїми відео ми маємо на меті зацікавити та ознайомити людей з темою. Простими та зрозумілими прикладами - у форматі короткого ролику.
Донецька область: Мастірка- спортивна кофта, що має блискавку спереду, фуфайка - тепла дута куртка, жужалка- те що лишається після згорання вугілля, брасматик - туш для вій, канава - невеликий рів для стоку води, тормозок - їжа з собою(в дорогу, на роботу) трепмель - вішак, плечики, стулка - стільчик, ампулка - стержень ручки з чорнилами. Ще в нас говорять не «йдем» чи «ходімо», а «пішли»)) І ми не розмовляємо, а балакаєм 😅😅
Муляка- илистое дно реки, лайба-велосипед тоже оттуда,водолазка-свитер с высоким горлом,гольфы-длинные носки до колен.А вот ампула встречается редко и называют ее паста.
@@user-Sergius123 - Вчителька правильно ставила свої вимоги. На то вона і вчителька української літературної мови. Місцевою балачкою розмовляють вдома, з сусідами, друзями. Загальнонаціональна літературна мова, насправді, захищає усіх носіїв місцевих наріч у тому сенсі, що гарантує усім однакове трактування важливих для життя, безпеки, здоров'я речей, таких як медичні інструкції, правові і судові рішення, вищу освіту, соціальну безпеку, тощо. Уявіть собі, що ви попали в аварію десь у Закарпатті і до вас поліція і медслужба звертається своєю говіркою, якою ви не розумієте. І на всі ваші прохання і вимоги не реагують, чи посилають вас на одну річ... А уявіть собі іноземця, який приїхав працювати в Україну і вивчив мову для цього, а до нього звертаються на суржику, чи на місцевому наріччі, які він не розуміє. Отже вимога до громадян у будь-якій країні володіти мовою цієї країни переслідує в першу чергу такі речі, як безпека. Для досягнення якої необхідне адекватне розуміння усіма сторонами комунікації тієї національної мови, якою користуються в країні.
@@user-Sergius123 - Незрозуміло ким? А єзык вялікай і нєдєлімай хто створював? І чому ви готові цим єзыком ворога користуватись, а загальнодержавною мовою - ні! Чи не тому, щоб розводити антиукраїнські сентименти?
@@user-Sergius123 - Літературні мови вже існують, і створювались вони в Україні і Росії за тими ж самими законами, що й в усій Європі. Різниця між Україною та Росією полягає лише в тому, що розвиток державности та її головного носія, - загальнодержавної мови, - був заблокований аж 56 царськими заборонами використовувати мову, викладати її в школах та видавати книжки на цій мові. В той час, як російську мову нав'язували усім, хто опинився в орбіті Москви. А червона імперія під ніком СССР ще й удесятерила ці процеси, адже з'явились радіо, телебачення, загальнодержавна преса. А та, що ще жевріла в Україні, жорстко контролювалася КГБ з Москви. А для більшого успіху і за наказом з центру почистили український словник від питомої української лексики та замінили її російською, або так званими кальками, тобто перекладами слів. У поєднанні з поголовним викладання російською у вузах це й привело до появи жахливого суржику та нівеляції наріч та говірок навіть у Західній Україні. Так що не літературна українська мова була, чи є причиною тієї суржикізації, свідками і жертвами якої стало нинішнє покоління.
@@user-Sergius123 - Це та ж сама політика Москви. А Голодомор з мільйонами хат-пусток і тисячами поїздів з Росії для їх заселення! Якщо вже про розповсюдження українського етносу і мови у дожовтневі часи, то варто згадати слова одеського політичного діяча єврейського походження Жаботинського про "українське море", яке хлюпалось до Воронежа і Орла на Сході і до Кубані на Півдні. Куди поділись 75 мільйонів громадян імперії, що записували себе українцями, від яких залишилось лише 32 мільйони у 1932 році?
Шо, правда Красноград?😍 А я родом із Первомайська) Практично земляки))) І до речі, зразок південно-східного наріччя можна почути в ТНМК: в них в якомусь альбомі 10-річної давнини була така собі інтермедія. "Діду, а як пройти на Яблунівку?" І от той дідусь їм і розповів))
Моя бабуся завжди виправляла мене, коли я казав КУДИ!!! Мама мене захищала, казала, що правил таких немає, бабуся собі вигадує і взагалі то не важливо... Бабусю, ти моя, рідна... ти ж мене вчила як бути собою і не загубити коріння.
Dmytro Dundych, так! Мені теж, коли матуся збиралася десь по справах, на моє "куди ти йдеш?", матуся казала: "не закудиківай", або "на кудикіну гору". 🙂 (Луганщина)
@@EnjoyTheScience Крим ! Це тому що перші маршрутці були с надписами топик я не пам'ятаю це компания авто була або реклама но у нас так їх і продовжують називати хоча надписи топик вже довго я вже не бачив
Дуже цікаво! Виросла на Харківщині, а вчилася в Полтаві. Ніби так недалеко, а мовлення різнилося. У гуртожитку все сперечалися: ополоник чи черпак використовуємо, щоб насипати борщ)
Дякую за етер , про віхтик пам'ятаю, то як пензлик, моя бабця їм мазала пироги , струдлі зверху , щоб шкоринка файна була. ( на кордоні Київщини і Житомирщини)
Я значить належу до південно східного наріччя, до степового його відгалудження. У нас теж кажуть у книжкі, на ногі тощо. Також питають замість куди, а де йдеш.
Запорізька область. В нас кажуть крашанки на яйця, гарбузики (кабачки), кукургузка, банити (щось мити), цеберка (відро), кабиця (пічка надворі), ряднина або лахманина (якесь велике простирадло). А ще осісьо, осісьочки, ононочки, відсіля, відтіля
А ещё в Кировограде говорят: "на веломашинi по соше" (шоссе, стало быть). И " та де воно дiнеться?"(скоро выздоровеешь, болезнь пройдёт). И " швейна хвабрика" и " завернiт у чюлахван, пожалуста", "жiночка, пiдождiт мiнуточку", " вам перве чи вторе?", " та хай воно сказиться" - типа, ну его нафиг.
Віхтиком мої рідні з Житомирщини називають ганчірку, як правило для миття чогось. А ще в тій місцевості замість "і" в коренях деяких слів вживають "и": ліжко-лижко, стіл-стил, ніж-ниж, хоча кінь залишається кінь. І "осьо" там також вживають. А часто навіть "осьдо" чи "озьдо". Чи може то вже північне наріччя? Дякую за цікаве відео!
Чи справді була колись специфічні говірка чи діалект території колишнього Переяславського князівства, що зараз сягали би чи не Білгородщини та Курщини? Я читала, що слов'яни-сіверяни мали свій діалект. Чи щось від нього на сьогодні залишилося?
КУДИ табуйоване, щоб не наврочити. У нас також було табуйоване ДОБРОГО ДНЯ. Бо то Бог дає. І утята відповідь ДОБРИЙ була неввічливою. А рідкісних, маловживаних, але точних слів ціла торба.
Як носій саме степового діалекту (північ Миколаївської обл) хочу додати, у нас кажуть хОдю, нОсю, прОсю, налогос все ж таки на перший склад у слові, а не останній. Діалектизм можу привести слово пакіл, в інших регіонах люди, як правило, не знають цього слова.
@@EnjoyTheScience дуже очевидне слово, якщо розібратися: Пакіл = кілок, який забивають у землю, щоб припнути худобу, наприклад. Від слова "кіл", "кілок". Якщо чесно, у нас це буденне слово і мало хто говорить саме кілок.
Я не джуго вісток, я Галич, але етнограф за покликанням і тому цікавлюсь , бо розрізняю різні говори , що належали до різних племен і хочеться знати до яких саме, бо зараз все перемішалося, а мені цікаво знати витоки мови, як усе формувалося .
Нас тоже заставляли говорить "Дэ", вместо "куды/-а", чтоб "не закудыкивали дорогу" (плохая примета). Родители из разных сел, которые находятся на расстоянии всего 8-10 км друг от друга, так там насколько отличаются диалекты, что половина слов абсолютно разные: Село 1 - Село 2 Ослiнчик - лавочка Цегла - кирпич Сполик - совок Скобка (для рогатки) - шпундик Цеберка - ведро И много других, все уже не вспомню.
Дякую, дуже цікаво. Я з Запоріжжя. Моя мати теж завжди каже "тремпель". А в мами моєї подруги є приказка "О, розсталась ср%ка з віхтем". І дійсно, у нас не "кудикають" - кажуть "де ти пішов" замість "куди ти пішов", а обід, що беруть з собою на роботу, називають "тормозок".
Альвеолярне л поширене і в миколаївській, херсонській, запорізькій, закарпатській областях. Може бути, що близько половини України вимовляє цей звук замість літературного твердого л.
Тормозок це такий собі ланч-бокс (зазвичай із салом, єйцями та котлєтами), але в газеті чи в целохвані. Звичайний шахтарський обід під час брейку). В Одесі на то кажут - "взять с сабой пакушать")
Таак, то наше. ) Тормозок теж чула, хоч і не часто, але у нас в родині на нього кажуть сидор (Херсон). А взагалі на півдні багато своїх цікавих слів - бакай, кабиця, шарапути, кагал, куширі і багато чого ще. )
Дякую, дуже цікаво! Стулка- мабуть, стул? Ампулка- пише, в ручку вставляється, у нас так всі називають, я з Дніпра, а як її називають в других регіонах, не так?
@@lesyadana6771. Паста я теж чув,і це слово використовував на рівні з "ампулка".Але закінчив школу ще в 2000-му році і "стержень" та "запаска" чую вперше)))
2:00 я помічав, що в районі Івано-Франківськи чи Тернополя оглушують "и" до "е" - "Мекола". В району Полтави оглушують "а" до "о". В районі Умані (Черкаська область) додають до слів, які починаються на голосну літеру "г": "Гуманьські госеледці". І якщо не помиляюся тільки в Черкаській області кажуть "осьо", замість "ось".
Я з півночі Луганщини, тож у нас стілець - теж стулка (але ще є окремо стільчик і ослін), віхоть - ганчірка. А ще циберка - відро, шарафан - спідниця, пілочка - підлогова доріжка, лавка - магазин, сІдалка - лавочка, боклажан - помідор, сир - кефір, закривачка - консервація, барахло - купа одягу, переважно після прання, колИхалка - качеля. Рептух, кубах, чаплашка, налигач, прикорень, сінник, єрок - ці слова на Західній Україні, де я зараз живу, або не вживають, або навіть не чули, що дуже мене здивувало. Цікаво ще з верхнім одягом. Є плюшка, куфайка, а щодо хусток - косинка, платок, підшалник і матрьошка)) А капелюх - це винятково шапка-ушанка.
Боже, дякую вам за коментар, стільки слів знайомих, які я вже позабувала! Я з Харківської області, а от мама моя з Луганської, вживаємо і цеберка, і налигач, і прикорень, згадала завдяки вам)
На Запоріжжі ще в нас кажуть "робити", як працювати: "то вона на заводі робить". Постійно так)
Bo robota-cze ucrajnhske slovo, naviedmieno vied praczie, jake je polonizmom.
На Поліссі те ж саме
Це скрізь так
Я думала так всі кажуть 🥲 (теж Запоріжжя))
Не робить, а робе. От у чому особливість
В нас тут ще приказка є, щоб не кудикали: "Ти куди? - За кудикині гори, по зелені помідори" 😊
Тут це де
@@gz8vnта кругом так говорять( мик. обл)
В мене так мама в дитинстві казала😂 а ще казала "в Крим по сіль" 😊
А мені баба казала: "не закудикуй мені дорогу!", -на моє - "ти куди?", "за кудикуні гори", теж казали! Я з Дніпра.
@@СветланаТвердохлеб-щ5ц та сама історія! :) Мені мама так казала, хоча розмовляла при цьому російською
Я з Харківської області, моя бабуся розмовляла такою цікавою говіркою, стараюся зараз вживати ці всі слова, щоб не забулись 🥺 Стулка, ампулка та тремпель це зрозуміло, але послухайте таке: хабоття (у значенні щось неякісне, несуттєве і просто погане), митрики (документи), кучма (у значенні коли волосся непричесане), ракло (хтось хитрий), прицоканий (дурний) і ще багато чого, тільки б позгадувати!
Митрики - так казав мій покійний батько і його сестра. Херсонська область. Я розуміла це як метрика - свідоцтво про народження. Вже відійшло те покоління, що так говорило.
Привіт зі Львова. Що таке стулка та ампулка?
Я с Харьковской обл. Помню много. Кофту называли баядэрка, а еще выпечку маторжэнэкы. На скамейку говорили ослинэць.Да много чего помню. Как будто все прошлое приснилось. Сердце мое и душа там, на Украине. Хотя живу в России большую часть жизни .Люблю свою РОДИНУ .
я кажу прицюцькуватий ( дурний) 😂
@@pogulanka Стулка - стілець, ампулка - стержень для кулькової ручки.
Ура!! Я говорю не на суржикові, а на середньонадніпрянському діалекті південно-східного наріччя української мови👍 дякую за роз'яснення!!!
Вам дякуємо за перегляд 💛
Російські слова на український манер- їх чути,вони зайві. От вони і є суржик. Дуже класна вистава була і зараз актуальна-" мина Мазайло"- подивіться. Вона йшла в театрах і Києва і Харкова і Дніпра і особливо Херсона.
Вітаю! А я на степовому! І суржика тоже не цураюсь. Зара живу у Львові і бачив я діалекти в селах, ще похлєще суржика. А той хто нижче написав про якісь слова на український манер, хай спробує понять, що мова завжди змінювалась. І тому вона жива!
@@olexandryakovchuk8000.Я тоже балакаю на степовому і мені нормально))
Todie, za vacsoiu logikoiu, u nas vsea Ucrajna govority seredneonadniepreanhskim dialectom
Впудубайка для привернення уваги
Сердечко для привернення уваги постійного коментатора💛
впОдОбайка,
але то таке...
@@chatducheshire5116 навіть в літературній мові є норма, згідно з якою ненаголошений о вимовляється наближено до у, а в діалектах (переважно західних) може й зовсім як у звучати, того ж Вакарчука послухайте "я їду дудому"
Дуже цікава тема. Буду радий бачити продовження.
Ми також з нетерпінням чекаємо на наступні відео Насті про Південно-західне наріччя та Північне наріччя💛
Нарешті, зрозумів різницю між наріччям, діалектом та суржиком.
Дякую за чітке визначення цих понять. Дуже класна ідея з наведення прикладу мовлення того чи іншого наріччя.
Дякуємо за перегляд!💛
@@EnjoyTheScience оцеж де ми ще почуемо таке виконання про Красногад
дякую за те, що підняли цю цікаву тему
Дякуємо, що ви з нами 💛
Чудове відео! Віхтик - це маленький шматочок тканини. Моя бабуся так називала ганчірку якою мила посуд (Кіровоградська область)
А у нас на Черкащині віхтем білили хату
Ми в родині мили посуд віхтіком. Спілкувались російською. Донецька область
В нас в Дніпропетровській області десь так і балакають як той дядько з Полтави. В нас наприклад завжди використовують слово "балакати" замість "розмовляти" ще ніколи не користуються словом "чому" тільки "чого" такий степовий діалект 🤷
Більше того, слово “балакати” має дуже давнє походження, ще з праслов’янського balakati.
Для мене було дивно, що на Павлоградчині діти гуляють у ігри
@@ВячеславГриценко є таке) але не всюди так кажуть по області
@@user-Sergius123 в нас з цих слів користуються тільки "занавіски" і "замазура"
@@ВячеславГриценко ще часто в нас можна почути не "куди йдеш" а "де йдеш"
Коментар на підтримку українського контенту!
💛💛💛
Дякую!💛💙 Яке ж воно рідне! Господи, дякую!
авжеж
Радий, що знайшов ваш канал. Наснаги вам у розвитку каналу! :)
Дякуємо що приєдналися! 💛
Інформативно, коротко, позитивно👍🏻 я таке люблю. Підписався, поширив
Щиро дякуємо та будемо випускати ще більше інформативних та цікавих відео!💛
Дякую пані авторці за цікаве відео.
Представник південно-східного наріччя степового діалекту
П'ятихатський район Дніпропетровської області: віхтик - м'якенька ганчірочка, ампулка - стрижень кулькової ручки, стулка = рос. "створка", а от на Луганщіні це стілець. Тормозок - "їжа на винос", мій батько працював шахтарем в Кривому Розі і я з братами малими хлопцями часто їли в столовій з шахтарями, там був обов'язково для всих обід "з тормозком" - до борщу, каші, компоту додавалися загорнуті в папір шматочки хліба, сала та цукру. Тремпель у нас не говорили, а говорили вішалка або плечіки.
Вау, дуже цікаво! Дякуємо що поділились. Одразу стільки живих образів в голові, коли читаєш Ваш коментар 💛
В нас у команді зібралися представники різних частин України, тож прочитане точне буде комусь особливо до серця ♥️
І тормозки, і "плечіки" - точно так і на Запоріжжі кажуть
В Павлоградському районі Дніпр.обл. все те ж саме,тільки кажуть тремпель(не всі) і стулка це стілець під дупу))
Це справжня насолода слухати таку гарну українську рiч. Хоча я сама росiйськомовна але слухаю iз великою насолодою. Бажаю всiляких успiхiв такому гарному и конче потрiбному каналу.
Приємно,поповнюйте ряди знавців української.
Мову." Рiч "то "вещь"
@@ольгагниленко-т6з мовлення. "мова" - это "язык"
@@ольгагниленко-т6з "річ" теж уживається, як - "промова", "мовлення"
Краматорськ, Південна Слобожанщина, - виключно тремпель 😊
Підтверджую. Я (житомирянка) вперше почула це слово від однокласниці, яка родом із Донецька.
це від назви фірми одягу, де були ці тремпеля ))
@@alex_quick дякую ,не знала,яка цікава інфа,бо думала звідки це слово,явно не наше У нас теж казали тремпель,або плечики.
@@ЛарисаФедина-у2щ точніше від заводу, мабуть в Харькові. )) можно погуглити. ))
Ага, тремпель.І також все життя вживаю слово тормозок,хоча не шахтар і не знав,що це напевно в них почало використовуватися слово.Просто регіон шахтарський в Дніпр.області,Павлоград.
Я раніше думав що говорю на суржику ( Запоріжжя ) а тепер розумію шо це наріччя
Наріччя - це історично вироблене мовлення, яке є місцевим окрасом національної мови. Суржик - це мішанина з двох, чи більше мов, як правило національної та мови іншого народу, яку чи нав'язували системою освіти, медіапростором (примусово і ситемно, як Москва це робила в республіках), чи добровільно, коли хтось переїжджав до Росії, чи там, де пересікались численні торгові, чи морські шляхи. Приклад першого: система російських шкіл, мова викладання у вищих учбових закладах України, штучне утримання українського масмедійного простору, кінематографу, естради на більш низькому рівні, ніж у Москві. Приклад другого: суржикові мови островів Карибського моря, напр., мова Гаїті, яка склалась на перехресті торгових та морських шляхів піратів... В СССР таким місцем була Одеса, великий порт, де офіційна російська набула місцевих особливостей... Суржик, на відміну від наріччя - це негативне явище у мові. Навіть більше того: це деградація якості мовлення і культури індивіду, який ним користується. Це доказ того, що людина не користується літературою, адже літератури на суржику не існує. Це також показник низького рівня мислення і комунікації, тобто культури взагалі. Суржик в українському контексті - це свідчення того, що людина, яка ним користується, зовсім не читає літературу! Ні на своїй мові, ні на мові, яка домінує в інфопросторі. В СССР це була російська. Суржикізація поширювалась шляхом переселення маси селян до міста.
Чим вищий рівень мовлення, тим вищий ступінь розвитку людини, її свідомості і політичної зрілості. А в сучасних умовах - професіоналізму.
Я б не довірив своє життя хірургу, чи пілоту літака, який у професійній практиці користується суржиком... Яка мова, значить так і вчився! - Такий висновок.
@@bristonknight9315 гарно написали , нажаль у нас чомусь багато хто вважає що суржик і діалект це одне і теж саме в результаті або йде війна з діалектами або йде захист суржику.
Да, чувак, ти не один!)
@@Сергійович-я5с - До сказаного я б додав ще одну річ, чи висновок, до якого мене привела робота в еміграційній системі Канади, де мені доводилось спілкуватись і допомагати гаїтянам, які потрапили до Північної Америки після землетрусу 2010 року. Я володію французською, отож мені довелось вести комунікацію на цій мові, адже ніхто так званою "креольською" мовою Гаїті у моєму відділі не володів. Сказати, що було важко, - це нічого не сказати! Це був жах! Ми всі з полегшенням зітхнули, коли потік гаїтян припинився. Чому так? - Більш примітивного мислення, а в результаті і поведінки людини, я ще не зустрічав у своєму житті. Так звана "креольська мова" - це жахливий і примітивний суржик, за словником подібний до мови знаменитої Елочки Людоїдки... Отож я не дивуюсь, що Гаїті - найбідніша і найвідсталіша країна не лише південно-американського континенту, а й усього світу. Ось які наслідки має народ, що пішов по шляху примітивної суржикізації у своєму спілкуванні.
@@bristonknight9315 це вже занапто
Тільки що помітив, що мій Житомир знаходиться не лише на перетині лісостепу і лісу, а ще й на перетині одразу трьох наріч!
І це чудово💛
Жито мир
@ Олександр - На Житомирщині, окрім цього, вживається багато слів з німецької та польської мов, адже там мешкало немало німецьких колоністів.
Це так звані українізовані запозичення. Наприклад:
- Де твоя сестра?
- Пішла на шпацір (десь гуляє)...
Думаю, що про кожне з наріч можна робити окремий фільм, бо вони багаті цікавими словами, звуками, характерними в даному регіоні. Я, наприклад, з м.Жашків, Черкаської області. Так от, я можу з точністю до 99.9% ідентифікувати моїх земляків з Черкащини, оскільки інтонації, деякі звуки просто унікальні)) Таким чином мене ідентифікував водій маршрутки в Одесі))
Так от. Я не знаю, чи є в інших регіонах України слова, які абсолютно універсальні - вони можуть заміняти як іменники, прикметники, так і дієслова, але на Черкащині Є!!!. Це слово - цейго (цейво). Похідні від нього - зацейгокати, зацейгоканий, прицейгокай, відцейгокай
Цейго (цейво) - той, цей
Цейгокати (цейвокати) - будь-яка дія, сапати город, застелити ліжко, забити цвях, та що завгодно зробити))
Фраза, "візьми молоток і зацейгокай (прицейгокай) цей цвях" означає - забий, загни
"Дивись, корова в полі відцейгокалась і ходить" (тобто відв'язалась)
Ми, звичайно, не водій маршрутки в Одесі, але "вас ідентифіковано" (господи, скільки всього в уяві намалювалося від тієї фрази...) 😀 Як дуже цікавого коментатора так точно!
"Отак взяли і зацейкогали на ваш коментар" - це так працює??? 😂
@@EnjoyTheScience саме так і працює))
@@OleksandrBevzyuk окрім "цейго" ще існує і "тойво", з усіма похідними
@@pocosandenom Пожди - почекай
Ви молодець! Треба більше відео про південно-східне наріччя! Можна в різних варіаціях, навіть з тим самим змістом, і більше прикладів непомішало б. Відео суперове!
Підписався в той час, котра година!😉
Дякую за відео! 🌻💙💛🌻
Вдачі вам та всього найкращого!
отако вернеся з базаря з сояшником і кукургузою, вправися, знімеш резові чоботі, вріжеш хліба, з'їси каклєту, наллєш чаю без сахарю, найдеш врем'я на ще одного вумного як вутка лінгвіста з утуба, почуєш "гОвірка", і зразу все пойнятно
Ну це Ви занадто утрiрували. Не "каклэту", "розумного", " зрозумiло". Суржик не говiрка
Вумна як вутка - дідусь мій казав. Згадала , аж сльози в очах
Саме так, сахарь 😂
@@oschi2517 крохмаль
🤣🤣🤣
Бажаю здоровЛя ! ))))
Такий крутий канал. І чого це я цого раніше не дивилась? 😭
Естетично, інтелектуалньно, про цікаве. Розумнички 🙌🏻
особисто пiсня про Красноград ведуча супер
Україна у нас одна! Не на "західній Україні", а на заході Україні!
Відчуття від перегляду, - начебто золоті зернята вимваємо українськи слова з напластованої роками північно-східної навали.
В Харькове тоже используют слово ампулка, это стержень с чернилами для ручки
У нас теж казали ампулка,а потім просто запаска.
А що вона по іншому називається?)))
@@WestDonbas Хоч і пізно вже писати. Сам в шоці. В нас на Луганщині - ампула.
@@dacehset8234.У нас на Дніпропетровщині теж ампула/ампулка.
Ампулка всюди кажуть , хіба це не правельно ?
дякую! цікаво!
Дякую за пісеньку!))
Перейшов до одинадцятого класу. З мови в мене завжди були предобрі оцінки, навіть іноді виправляю вчителів. Думав, що добре знаю мову. Воно-то так, однак про діалекти не знаю зовсім нічого, окрім їх назв. До чого веду, ніколи не думав, що чи не в кожної області своя українська мова. Прочитавши декілька коментарів, зрозумів це. Завжди вважав мову Запоріжжя, де проживаю, еталонною. Як зрозумів, не можна так вважати, адже навіть у сусідніх областей вона може відрізнятися. Навіть, напевно, не можу сказати, що запорізька мова така звичайна.
Цікаве відео, дякую. І зроблено гарно. Хоча тема, як на мене, розкрита не повністю. Щодо полтавської особливості. У нас по селах часто можна чути заміну звука А під наголосом на протяжне О. Наприклад - дванОдцять. Ще у нас кажуть - Базарь. Пригадую також досить специфічно слово Куфайка.
Дякуємо за перегляд та ваші уточнення!💛
Своїми відео ми маємо на меті зацікавити та ознайомити людей з темою. Простими та зрозумілими прикладами - у форматі короткого ролику.
У нас також кажуть "базарь"
Куфайка - в Запорізькій області теж так кажуть)
- Микола! А скажи мені щось тепле та ласкаве?
- Куфайка!
- &$$$!!! А ще тепліше?
- ДВІ куфайки....
І в нас куфайка- Сумщина!!!
Зроби відео про одеський діалект. Теж цікава штука ♥️
Донецька область:
Мастірка- спортивна кофта, що має блискавку спереду, фуфайка - тепла дута куртка, жужалка- те що лишається після згорання вугілля, брасматик - туш для вій, канава - невеликий рів для стоку води, тормозок - їжа з собою(в дорогу, на роботу) трепмель - вішак, плечики, стулка - стільчик, ампулка - стержень ручки з чорнилами.
Ще в нас говорять не «йдем» чи «ходімо», а «пішли»)) І ми не розмовляємо, а балакаєм 😅😅
О! Дякуємо за стільки хороших прикладів! Заходьте до нас балакати частіше💛
Муляка- илистое дно реки, лайба-велосипед тоже оттуда,водолазка-свитер с высоким горлом,гольфы-длинные носки до колен.А вот ампула встречается редко и называют ее паста.
Я з Франківська і ми тоже ''пішли'', а також користувались ампулками
а в лубнах чув "ходьом")
@@РоманЮречко-н8ш я також у франківську чула "пішли"; а бабуся казала "балакати" якщо хтось за багато говорив :)
Ого, землячка, несподівано, клас)
Приємно спостерігати розвиток україномовного ют :)
Віхтик - ганчірочка
(Кропивницький)
Добра дівка!
Гарно все втлумачила.
так ще й спiвала
Дякую, що Слобожанський говір не називаєте суржиком. А то нині більшість філологів і філологинь саме так і кажуть, на туж саму стулку ... ;(
Ні ,суржик це виключно галичина.
Всі інші розмовляють нормально !
@@user-Sergius123 - Вчителька правильно ставила свої вимоги. На то вона і вчителька української літературної мови. Місцевою балачкою розмовляють вдома, з сусідами, друзями. Загальнонаціональна літературна мова, насправді, захищає усіх носіїв місцевих наріч у тому сенсі, що гарантує усім однакове трактування важливих для життя, безпеки, здоров'я речей, таких як медичні інструкції, правові і судові рішення, вищу освіту, соціальну безпеку, тощо. Уявіть собі, що ви попали в аварію десь у Закарпатті і до вас поліція і медслужба звертається своєю говіркою, якою ви не розумієте. І на всі ваші прохання і вимоги не реагують, чи посилають вас на одну річ... А уявіть собі іноземця, який приїхав працювати в Україну і вивчив мову для цього, а до нього звертаються на суржику, чи на місцевому наріччі, які він не розуміє. Отже вимога до громадян у будь-якій країні володіти мовою цієї країни переслідує в першу чергу такі речі, як безпека. Для досягнення якої необхідне адекватне розуміння усіма сторонами комунікації тієї національної мови, якою користуються в країні.
@@user-Sergius123 - Незрозуміло ким? А єзык вялікай і нєдєлімай хто створював? І чому ви готові цим єзыком ворога користуватись, а загальнодержавною мовою - ні! Чи не тому, щоб розводити антиукраїнські сентименти?
@@user-Sergius123 - Літературні мови вже існують, і створювались вони в Україні і Росії за тими ж самими законами, що й в усій Європі. Різниця між Україною та Росією полягає лише в тому, що розвиток державности та її головного носія, - загальнодержавної мови, - був заблокований аж 56 царськими заборонами використовувати мову, викладати її в школах та видавати книжки на цій мові. В той час, як російську мову нав'язували усім, хто опинився в орбіті Москви. А червона імперія під ніком СССР ще й удесятерила ці процеси, адже з'явились радіо, телебачення, загальнодержавна преса. А та, що ще жевріла в Україні, жорстко контролювалася КГБ з Москви. А для більшого успіху і за наказом з центру почистили український словник від питомої української лексики та замінили її російською, або так званими кальками, тобто перекладами слів. У поєднанні з поголовним викладання російською у вузах це й привело до появи жахливого суржику та нівеляції наріч та говірок навіть у Західній Україні. Так що не літературна українська мова була, чи є причиною тієї суржикізації, свідками і жертвами якої стало нинішнє покоління.
@@user-Sergius123 - Це та ж сама політика Москви. А Голодомор з мільйонами хат-пусток і тисячами поїздів з Росії для їх заселення!
Якщо вже про розповсюдження українського етносу і мови у дожовтневі часи, то варто згадати слова одеського політичного діяча єврейського походження Жаботинського про "українське море", яке хлюпалось до Воронежа і Орла на Сході і до Кубані на Півдні. Куди поділись 75 мільйонів громадян імперії, що записували себе українцями, від яких залишилось лише 32 мільйони у 1932 році?
От до речі із "де" та "куди" в мене та сама історія, тільки вчили бабуся та прабабуся.
Дуже характерна риса - вживання суфікса -ть замість -ти в дієсловах.
Дякую!
Дуже треба поширювати таку iнформацiю серед любителiв вчити всю краiiну "правильноii" на iiхнiй погляд укрмови, яка виявилась захiдним нарiччям.
Є літературна мова, ось на неї і варто орієнтуватися, адже у всіх школах викладають саме нею.
та ладно з iх поглядами
Віхтик - ганчірка, стулка - половинка дверей або віконниці, ампулка - змінний стрижень для кульковою ручки.
Так бабусі мої казали..
Ампула , віехоть (віехтик) кажуть і на півночі України.
Стулка це стілець
@@Мартовскийкот-ь5ф стіллець - се маленький стіл.
А стулка стуляється.
Тобто різне походженнє цих слів.
Стулка - це ще половинка мушлі скражки.
@@БджолиіпасікаОлександра я згоден,але це донбас
@@БджолиіпасікаОлександра Сумський район
Десь би точно спалився, що маю слобожанське коріння)) 😈🖤Тю! Ля ти шо?) Ґарно!) Не будемо здавати своїх, що ці слова значать))
Цілковито підтримуємо вашу таємничість 😁
Vasyl Avdiyenko, тю! А шо, то тільки в нас так говорять?
Вітання з Луганщини!😉
Вітання всім слобожанцям і рідному Харкову!❤️
та да...
@@dolphindolphin5627.На Дніпропетровщині тоже знають ці слова))
Ще один коментар на підтримку українського контенту!
Ще один лайк такому глядачу!😁
Я з села під містом Харків та мій дід казав таке цікаве(для мене) слово "балачки" - порожня розмова, чутки.
У нас на Дніпропетровщині так теж кажуть.
Мій дідусь на новини казав: " балачки послухаю", після того , як бабуся йому черпаком борщу насипала😊 Дніпропетровська область
Шо, правда Красноград?😍 А я родом із Первомайська) Практично земляки)))
І до речі, зразок південно-східного наріччя можна почути в ТНМК: в них в якомусь альбомі 10-річної давнини була така собі інтермедія. "Діду, а як пройти на Яблунівку?" І от той дідусь їм і розповів))
Продовжуємо збирати Україну по краплинах 😄 Привіт, первомайчанко! 👋
Доведеться тепер переслуховувати всі старі альбоми ТНМК, чи що 😂
@@EnjoyTheScience знайшла! Альбом "Сила" 2005 року, трек "Річка". В них там по всьому альбомі прикольні розмовні вставочки)
Так Фагот з харківщини
@@Мартовскийкот-ь5ф Фоззі теж )) th-cam.com/video/Ek3Wd6k-Id8/w-d-xo.html
Моя бабуся завжди виправляла мене, коли я казав КУДИ!!! Мама мене захищала, казала, що правил таких немає, бабуся собі вигадує і взагалі то не важливо...
Бабусю, ти моя, рідна... ти ж мене вчила як бути собою і не загубити коріння.
Дуже мила історія 💔 Ваша бабуся просто, як і мама Насті, справжня захисниця українських діалектів 💪
Dmytro Dundych, так! Мені теж, коли матуся збиралася десь по справах, на моє "куди ти йдеш?", матуся казала: "не закудиківай", або "на кудикіну гору". 🙂 (Луганщина)
@@dolphindolphin5627, моя мама те ж так казала. Вона з Харкова.
Мені мама каже теж навіщо я кудикаю))
Щоб не закудикували)))
Балакати - це просто річна лексика, розмовна - говорити, розмовляти, мовити, висловлюватися,
Моя прабабуся-донська казачка,Станиця Луганська. В її розмові були присутні такі слова,як "вихоть","левада","половик"
Дуже цікаво! До речі, "левада" - так приємно звучить!
@@EnjoyTheScience це точно 🤗♥️
Це звичайні українські слова, у полтаві і харкові є цілий район Левада
Дякую за гарне відео.Успіхів вам!!!! У мене в городі говорять топік замість маршрутці)))😂
Ого, а де ж це так говорять?
@@EnjoyTheScience Крим ! Це тому що перші маршрутці були с надписами топик я не пам'ятаю це компания авто була або реклама но у нас так їх і продовжують називати хоча надписи топик вже довго я вже не бачив
Дуже цікаві форми "ось-до", "он-до". Зустрічала лише у людей з Вінницької області, як і вживання "вріжу" у якості "відріжу"
Бабуся казали: " хлiба врiжу"
Харківска область: "жовто гарячий", не "помаранчевий" і не "оранжевий".
і в нас на Луганщині так)
Так- Сумщина.
Полтавщина +
Дніпропетровщина тоже, спасибі.
Дуже гарно, мені звучання приємніше ніж "помаранчевий" .
Круто!
Можу додати "скіки тебі год?" - скільки тобі років?
05:50 на Житомирщині віхтик - це волога ганчірка :)
Yeah 😎
віхоть, це те що я в дитинстві нізащо не хотів брати до рук
радий, що деякі речі відбілили від клейма "суржика"
Дуже цікаво! Виросла на Харківщині, а вчилася в Полтаві. Ніби так недалеко, а мовлення різнилося. У гуртожитку все сперечалися: ополоник чи черпак використовуємо, щоб насипати борщ)
А ще не зрозуміло - "насипати борщ" чи "налити борщ" 😂😅
Цим прекрасна та багата українська мова💛 Люди з різних куточків країни можуть спілкуватись однією мовою та все ще дивувати один одного.
А ще сидю, ходю, носю, прикусюй (язик), тікошо, тремпель, тормозок, єрок, сьодні (сьогодні), цеберка, куриця, питух, базарь, тяпка та ін.
Ми сперечалися на тему: деко чи протвінь))
@@BUDNIUCHILKY накласти борщ
мені мама казала "не кудикай" або "закудикині гори", коли я писав "куди ти йдеш?"
Тоді ви точно добре зможете зрозуміти Настю щодо цього 😊
Дякую за етер , про віхтик пам'ятаю, то як пензлик, моя бабця їм мазала пироги , струдлі зверху , щоб шкоринка файна була. ( на кордоні Київщини і Житомирщини)
Цікавенько! А у рідній місцині Насті слово "віхтих" вживається у значенні "ганчірка"
Пироги мазали пірце'м
І у моєї ба віхтик був у якості пензлика.
Я значить належу до південно східного наріччя, до степового його відгалудження.
У нас теж кажуть у книжкі, на ногі тощо. Також питають замість куди, а де йдеш.
Цікаво. А ти колись думав, що то суржик
Це дуже класно, що ви як представник Південно-східного наріччя можете поширювати та плекати його!💛
На нашому каналі вже є відео про суржик. У ньому ми коротко розповідаємо про те, в чому різниця між ним та наріччями 💛
@@EnjoyTheScience передивився всі ваші відоси.
@@Vic-Ukraine суржик це антинауковий термін. Хто його вживає, той хай краще мовчить.
Ще тяпка замість сапка
Запорізька область. В нас кажуть крашанки на яйця, гарбузики (кабачки), кукургузка, банити (щось мити), цеберка (відро), кабиця (пічка надворі), ряднина або лахманина (якесь велике простирадло). А ще осісьо, осісьочки, ононочки, відсіля, відтіля
отойочки
На півдні Полтавської обл. теж так
Цікаво, де саме у вас кажуть гарбузики? Бо я теж із Запорізької і ніколи не чув. В нас кажуть кабаки
@@user-ym4ok2qt9n Оріхівський район. А про кабаки я й не чув
На Миколаївщині також ряднина, крашанки і кабиця...Боже, за кабицю вже і забула)))
Дякую
💛💛💙💙
А ещё в Кировограде говорят: "на веломашинi по соше" (шоссе, стало быть). И " та де воно дiнеться?"(скоро выздоровеешь, болезнь пройдёт). И " швейна хвабрика" и " завернiт у чюлахван, пожалуста", "жiночка, пiдождiт мiнуточку", " вам перве чи вторе?", " та хай воно сказиться" - типа, ну его нафиг.
На Донеччині в селі Святогорівка кажуть не тісто , а кісто . В них там ще є цікаві слова , одразу так не згадаю .
Сам з Запорізького регіону , теж говорять кісто)
Бабуся з Полтавщини, Кобеляки, Кременчук, Козельщина то теж так каже.
@@EudgenS , на наших теренах запоріжці свої табуни випасали , то напевно тут коріння і пустили , От і кажим тепер кісто.
На Луганщині також так говорять в селах
Харківщина на кордоні з Сватівщіною теж казали "кісто".
Ловкий канал, ловкий
"Спритність і ніякої магії" 😏
@@EnjoyTheScience Ловкий це не спритний, ловкий це гарний.
@@EnjoyTheScience Не спритний, а хороший, примітний...
Захід Днпропетровщини?
Спасибо за субтитры!!!
Ми старалися 🥰 Радіємо, що недарма
Віхтиком мої рідні з Житомирщини називають ганчірку, як правило для миття чогось. А ще в тій місцевості замість "і" в коренях деяких слів вживають "и": ліжко-лижко, стіл-стил, ніж-ниж, хоча кінь залишається кінь. І "осьо" там також вживають. А часто навіть "осьдо" чи "озьдо". Чи може то вже північне наріччя? Дякую за цікаве відео!
Цікаво, що Житомир на мапі наріч знаходиться на перетині всіх трьох.
В Запорізьких селах і містечках "осьо", осьочки", та навіть "осьосьочки", мого хлопця з Донбасу попервах це дуже дивувало;)
Моя бабуся з Хмельницької області теж завжди говорить ниж, стил :) Яке цікаве явище!
Як цікаво ! я з Полтавщини
Дякуємо! Наша таємна місія - зібрати всю Україну під одним відео 🤫 Полтавщину зараховано 😬😉
Чернігівщина де?
Чи справді була колись специфічні говірка чи діалект території колишнього Переяславського князівства, що зараз сягали би чи не Білгородщини та Курщини? Я читала, що слов'яни-сіверяни мали свій діалект. Чи щось від нього на сьогодні залишилося?
Привіт з Умані, які особливі слова для інших є в Черкаської області?
Файно.
А ще у південно-східному наріччі дуже популярним є "тю". Епіцентр використання - Дніпро та область, Запоріжжя 😅
І Приазов'я також
А хто чув за цеберку?
І маслаки
КУДИ табуйоване, щоб не наврочити. У нас також було табуйоване ДОБРОГО ДНЯ. Бо то Бог дає. І утята відповідь ДОБРИЙ була неввічливою. А рідкісних, маловживаних, але точних слів ціла торба.
Нічого собі! А ви звідки?
Район річки Вовчої, кілометрів 50 на захід від Юзівки.
Віхоть-він і на махновщині вІхоть. Страшенна зброя в умілих жіночих руках...
😂
Як носій саме степового діалекту (північ Миколаївської обл) хочу додати, у нас кажуть хОдю, нОсю, прОсю, налогос все ж таки на перший склад у слові, а не останній.
Діалектизм можу привести слово пакіл, в інших регіонах люди, як правило, не знають цього слова.
А що означає цей діалектизм ?
@@EnjoyTheScience дуже очевидне слово, якщо розібратися: Пакіл = кілок, який забивають у землю, щоб припнути худобу, наприклад. Від слова "кіл", "кілок". Якщо чесно, у нас це буденне слово і мало хто говорить саме кілок.
Південний захід Дніпропетровської області, теж ходЮ, носЮ, просЮ. Тільки наголос інакший.
@@s.burkovets у нашому краю це називають - прикорень (Харківська область)
пакілець, в нас це зрозуміле слово. Дніпропетровщина.
Я не джуго вісток, я Галич, але етнограф за покликанням і тому цікавлюсь , бо розрізняю різні говори , що належали до різних племен і хочеться знати до яких саме, бо зараз все перемішалося, а мені цікаво знати витоки мови, як усе формувалося .
Хмельницкая область... не помню какое село, там свадьбу снимал. так там говорят - вилком (не вилкой) ложком (не ложкой)
Це 100% на півдні області :)
В них там крім цього ще багато своїх особливостей.
@@Mo3okUKR Бойко! Был у меня сослуживец Вадим Бойко - не ваш ли брат???
Пані ростлумачте Ш.О таке ідіотизмом сталінскої яриЖки в Державній Мові України по сьогодення ?
Комусь говорила бабця,окрім мене таке:" Студи,дураче! Під носом вітер є"! ?
Дiдусь
Моя теж так каже)
Було таке
Ще є - "Сядь, як Бог дав сраку"
Так. - Гаряче? - Студи, дураче!
Нас тоже заставляли говорить "Дэ", вместо "куды/-а", чтоб "не закудыкивали дорогу" (плохая примета).
Родители из разных сел, которые находятся на расстоянии всего 8-10 км друг от друга, так там насколько отличаются диалекты, что половина слов абсолютно разные:
Село 1 - Село 2
Ослiнчик - лавочка
Цегла - кирпич
Сполик - совок
Скобка (для рогатки) - шпундик
Цеберка - ведро
И много других, все уже не вспомню.
З усіх ваших слів не знав тільки що таке шпундик та сполик. Мене досі мама заставляє казать "дє"))
Дякую, дуже цікаво. Я з Запоріжжя. Моя мати теж завжди каже "тремпель". А в мами моєї подруги є приказка "О, розсталась ср%ка з віхтем". І дійсно, у нас не "кудикають" - кажуть "де ти пішов" замість "куди ти пішов", а обід, що беруть з собою на роботу, називають "тормозок".
Альвеолярне л поширене і в миколаївській, херсонській, запорізькій, закарпатській областях. Може бути, що близько половини України вимовляє цей звук замість літературного твердого л.
I гарно дуже, хоч по- своэму
Hello from Brazil )
Тормозок це такий собі ланч-бокс (зазвичай із салом, єйцями та котлєтами), але в газеті чи в целохвані. Звичайний шахтарський обід під час брейку). В Одесі на то кажут - "взять с сабой пакушать")
Ланч-бокс 😂 Трохи кумедно відчувається цей контраст)))
Самое лучшее объяснение,какое я когда-либо видела.Щиро дякую).
У білорусів - собойка
Та і тормазок кажуть
А мош видиво про галицкий діялект?
Вже зовсім скоро на каналі вийде відео про Південно-західне наріччя та Північне наріччя 💛
Таак, то наше. ) Тормозок теж чула, хоч і не часто, але у нас в родині на нього кажуть сидор (Херсон). А взагалі на півдні багато своїх цікавих слів - бакай, кабиця, шарапути, кагал, куширі і багато чого ще. )
Віхтик-ганчірка для миття посуду, стулка-стілець(?). За ампулку вже відповіли (частина авторучки).
Ой, дядька як сказав гарно. Відразу зрозумів, що з Полтавщини))).
Ще часто скорочується слово «сьогодні» до «сьодні»)))
тааа))
сёння
Дякую, дуже цікаво!
Стулка- мабуть, стул? Ампулка- пише, в ручку вставляється, у нас так всі називають, я з Дніпра, а як її називають в других регіонах, не так?
Є й інші версії. Я та моя родина називаємо ампулку "стержень" 😅 ( Ліза, м.Вінниця)
Я навіть не уявляю,що ампулка по іншому називається)))Дніпр.обл.
@@WestDonbas є ще: паста, стержень, запаска (останнє слово чула вже після 2000-х)
@@lesyadana6771. Паста я теж чув,і це слово використовував на рівні з "ампулка".Але закінчив школу ще в 2000-му році і "стержень" та "запаска" чую вперше)))
2:00 я помічав, що в районі Івано-Франківськи чи Тернополя оглушують "и" до "е" - "Мекола".
В району Полтави оглушують "а" до "о".
В районі Умані (Черкаська область) додають до слів, які починаються на голосну літеру "г": "Гуманьські госеледці".
І якщо не помиляюся тільки в Черкаській області кажуть "осьо", замість "ось".
Це ви такий цікавий і уважний мандрівник Україною чи вишукуєте мандрівників у себе в місті? 😅
@@EnjoyTheScience Тільки з телевізору :)
Я з Черкас. Тут всі місцеві кажуть "осьо".
Ось воно що! Привіт Черкасам 😉🙃
В Дніпропетровській області теж кажуть "осьо"
полтавці кумедно "окають" не Полтава а "ПолтОва)
А ще є слово осісьо на полтавщині.
Заступ, ночви, ковінька, вгірки, віхтик, віхоть - обов‘язково. І всі навколо балакають, а не говорять
+
овва, що я знайшов! Підписався, поки ви не стали мейнстрімом. Буде чим хизуватися, коли наберете 100К підписників :)
Я з півночі Луганщини, тож у нас стілець - теж стулка (але ще є окремо стільчик і ослін), віхоть - ганчірка. А ще циберка - відро, шарафан - спідниця, пілочка - підлогова доріжка, лавка - магазин, сІдалка - лавочка, боклажан - помідор, сир - кефір, закривачка - консервація, барахло - купа одягу, переважно після прання, колИхалка - качеля. Рептух, кубах, чаплашка, налигач, прикорень, сінник, єрок - ці слова на Західній Україні, де я зараз живу, або не вживають, або навіть не чули, що дуже мене здивувало. Цікаво ще з верхнім одягом. Є плюшка, куфайка, а щодо хусток - косинка, платок, підшалник і матрьошка)) А капелюх - це винятково шапка-ушанка.
Боже, дякую вам за коментар, стільки слів знайомих, які я вже позабувала! Я з Харківської області, а от мама моя з Луганської, вживаємо і цеберка, і налигач, і прикорень, згадала завдяки вам)
Цiкаво!
дякую, дуже сподобалося )
🤩🤗
Пані а з якого року Український Рід почав .. що .. щокати?