Оу, в мене нарешті відкрились очі, що я дійсно дивлюсь вже 119 випусків інтерв'ю Кості Трембовецького і ніяк не можу зрозуміти, коли це закінчиться... Пан Михайло як досвідчений інтерв'єр вправно маніпулює авдиторією
Про батьків. Спостереження за собою: довго ображалась на свою сімʼю (ні мама, ні тато не стали втіленням хоча б трохи хороших батьків) та десь у 20 раптом зрозуміла, що ці люди - це просто люди. Вони не найрозумніші у світі, зійшлись випадково на юнацьких гормонах, не могли визначитися у своїх почуттях. І порадитись було ні з ким, 😢😢 Вони робили багато помилок не тому, що хотіли їх зробити. Вони були просто розгубленими, самотніми, наляканими молодими людьми. А тепер таж **ня, тільки вже не молодими😮 Вони тепер для мене, як нерідні діти на утриманні: я піклуюсь про них, але кінематографічних родинних почуттів у нас нема.❤❤
Дуже знайома ситуація з батьками, на жаль. Мені трохи допомогла розібратись в цьому книга "Вільні діти емоційно незрілих батьків". Зекономило декілька сеансів психотерапії 😊
Так хочеться сісти з вами і поговорити про свої почуття, спостереження, саморефлексію. Так круто мати в своєму оточенні людей, з якими можна похіхікати та поговорити про потаємні сторони свого Я. Ви дуже круту атмосферу створюєте, дякую, за вашу відвертість і комфортність) це дуже душевно
Мені дуже знайомо про стосунки з батьком... Було боляче для себе визнати, що справді "комфорт закінчується на розмовах з батьком" (як сказав Костя) і мені найкраще, коли його якнайменше в моєму житті. Дякую, що поділилися та обговорили цю складну тему!! І дякую за подкаст! Найкращий❤️🩹
Костя, дякую за щиру історію. На мою думку головне - коли батьки намагаються підтримувати дітей. Не важливо що при цьому дають вони в матеріальному плані в дитинстві. Бо виростаючи і вибираючи будь-який шлях в житті, вони впевнені в собі і впевнені що при будь-яких життєвих ситуаціях їм є на кого покластися. І в своєму житті вони не шукають зовнішньої підтримки і схвалення від масовки навколо.
Цікава розмова, дякую. У мене був батько, якого ми з сестрою обожнюємо. Український батько, який ніколи не назвав дочок поганим словом, облишимо щось інше. Людина, яку я чесно вважаю найкращою за своїми якостями. Але, мабуть, все має бути збалансовано. Тому у нас є наша мама.
Дуже розумію вас хлопці. Для себе я вибрала відсторонення і приймаю ту версію себе, що робить боляче батькові, тим, що незручна і не кажу те, що він очікує. Бо в свій час колись брала на себе більше відповідальності за наші відносини і вигоріла. Мені допомогла позитивна психотерапія з юнгіанським аналізом. 🥲🤝
Вітаю! В першу чергу дякую вам за крутий подкаст, цікаві теми та відкритість. Ваша рефлексія нагадала мені мої пошуки відповідей, раджу почитати "Дорослі діти емоційно незрілих батьків", сподіваюсь ви знайдете свої відповіді.
Міша допомагає новому Кості краще розкритись і розрулити внутрішні питання, а завдяки новому Кості можна побачити глибину Міші, які ж влучні питання він віднаходить для друга. Обережно, хлопці, бо чуйна частина аудиторії колишньої ПТ прийде до вас😅
@@HPZPodcast , ага😅. Це відчувається в кожному випуску, завдяки рефлексії Кості. Зате щиро, загартовує для реального життя і без прилизування. Дякую вам🤗
Нескінченно глибока тема «Батьки і діти». В моєму оточенні майже кожен може сказати «не хочу бути, як мої батьки». Хтось виправдовує їх, мов тяжкі часи були, розпад держави, великі зміни, вони і самі не знали любові батьків, бо там теж повоєнні часи, тяжко. Але ж ось ми, наше покоління, недолюблених дітей з браком уваги, котре вже має дітей і робить все, щоб не бути на них схожими і теж маємо важкі часи. Дарувати увагу, любов своїм дітям - на це завжди є час. Як мені важко зараз вислуховувати від доньки про її персонажів в Токабока, чи мільйонний раз про всесвіт Марвел, Асоку чи о «смішних» відосіках з ютуб шортс, кожен день вона приходить і говорить, а я слухаю, бо розумію, що настане день і вона не прийде і це і буде моя памʼять о її дитинстві, і може вміння це вислуховувати зараз навчить мене говорити не лише о погоді потім. Я постійно замислююсь над темою: нащо мої батьки народжували дітей, якщо вони нас не обіймали, не вчили цьому життю, а займались своїми справами?! Моє дитинство, то постійні гульки батьків з друзями, бійки, алкоголь, крики, зрив на дітей. Вони були б щасливішими без тієї гонитви бути «як всі» з дітьми. Нещодавно знайшла єдине фото мене з батьком, його вже немає, мені за 40 і спочатку так зраділа, що можу показати донці діда, а потім прийшло усвідомлення, що як же я тебе не люблю! Зараз чітко розумію, що дорослі, то не дорослі, а просто високі діти, котрі нарешті стали виглядати дорослими, як колись хотіли.
90-ті: Батя, щоб якось вирішити проблему спілкування з малим, веде його в кіно 20-ті: Син, створює подкаст ніби-то про кіно, де старається відрефлексувати стосунки з батьком. Щоб осягнути рівні ситуації, був створений тесеракт з Інтерстелару
Костя ❤ маленький хлопчик всередині тебе так хоче любові і прийняття. Хочеться взяти тебе "на ручки", обійняти, похвалити. Так відчувається ця травма. Але ти такий молодець. Будь ласка, не треба вмирати. Ти прекрасний ❤
Дуже цікавий випуск! На мою думку, ми не зобов'язані любити батьків і не вині їм нічого, бо то було не наше рішення з'являтися на цей світ. Не бачу ніякого сенсу бути вдячним батькам за те, що вони виконали мінімум своїх зобов'язань, а тобто годували і вдягали нас, фактично просто не дали нам вмерти.
Відповідь "не хочу" абсолютно пристойна і легітимна в більшості випадків. Просто що б не здаватися сукою на пропозиції людей, достатньо додати дякую. "Ні, дякую за пропозицію / Ні, дякую"
Костя і Міша, дякую за вибрану тему подкасту. Все, що Костя розказував про себе - дуже мені знайоме (особливо про аб'юзнивні стосунки з батьками.😢) Я гадаю, що чим більше у батьків з дітьми буде спільних інтересів і тем для розмов, чим більше, саме у батьків, буде поваги до дитини - тим більше буде гарних спогадів, спільного минулого і яскравого майбутнього. (Не завжди батьки - це вчителі і наставники. Мені, здається, що у дітей треба більше вчитися і дослухатися до їх порад, Діти - це майбутнє, і тільки їм вирішувати яким воно буде.❤)
Дякую, за крутий випуск. Останній час почав без пояснень відмовлятися від пропозицій знайомих, чи не сильно знайомих людей, без будь-яких пояснень. Просто не хочу і все. Зрозумів, що ті люди, які будуть осуджувати мене через мою не соціальність - просто заздрять, що не дозволяють собі такий вчинок. Життя до пізди коротке, щоб витрачати час на не цікаві речі, а тим більше на те, чого не хочеш
Костю, дуже розумію оце гіперболізоване "не хочу" і це абсолютно нормально. Коли ти довгий час був під гнітом (думок своїх чи інших, словами "треба", відчуттями "не образити і бути хорошою людиною", і тд), то після цього пробудження, бажання робити все для себе максимально гіперболізувалося. Я тепер нічого для вас не хочу, а хочу тільки для себе. І це нормально, тому що раніше дозволу на це не було, а тепер є. Тобто тепер хочеться робити ВСЕ для себе. І треба так і робити, дати собі дозвіл це робити, а з часом воно нормалізується. І вже потім зʼявиться бажання щось пояснити, щось проговорити, і тд. Але для цього також потрібно дати собі час, а поки насолодитися оцим "не хочу і не буду". Кожен раз, коли я внутрішнє дозволяю собі щось, чи щось кардинально міняю, я відчуваю оцей сильний перегин. Я даю собі дозвіл на нього, і з часом все приходить в норму. Сподіваюся, що мій коментар допоможе з валідацією :) і дякую вам за класний контент!
По поводу "не хочу" я до сих пор вспоминаю один случай. Было мне лет 16, я ходил в клуб учиться играть на аккордеоне. Однажды к моей преподавательнице подошла заведующая (или как она называлась) и предложила ей заниматься организацией концерта к 8 марта. Преподавательница ответила "не хочу". На тот момент это было для меня очень необычно, в этом было что-то свежее и крутое. Что я по сей день это запомнил. До того случая в моей жизни и правда не котировалось "не хочу" - особенно учитывая, что мои "не хочу", как правило, касались всякой работы в огороде из-под палки бабушки и всё такое.
Слухаю далі. Костя, поділюсь своїм досвідом. Я гайдаюсь на гойдалках, що хотіла повністю зупинити стосунки з батьком. Але просто поїхала в іншу країну і це вирішилось само собою. Але коли він помер, я плакала шо скажена. Дорослий хоче перервати стосунки, а дитина завжди буде сподіватись та любити батька.
Я думаю, що в більшості людей такі неповноцінні стосунки з батьками. В підлітковому віці я ображався на своїх батьків. Зараз майже нічого не змінилось, але я зрозумів, що я все-таки люблю своїх батьків і готовий поговорити з ними про погоду чи допомогти у важкий момент.
Важкий вийшов випуск. Я навіть і не намагаюся відрефлексувати стосунки зі своїм батьком, бо дах зовсім поїде. І на жаль, в мене немає такого друга як Міша, який би просто слухав і співчував. Мені здається, що Кості таки не все одно на батька, бо більше години хлопці про це говорили, щось його зачепило. Я завжди переживаю за те, щоб виправдати батьківські очікування, але кожного разу щось не вдається і від цього боляче. Дякую за випуск.
Костя знову вкрав мої роздуми) Не дослухавши до рекомендацій подзвонити батькові, я подзвонила (кумедний збіг). І вкотре переконалася, що я той приклад, який не є відображенням більшості)) Дякую за такий глибокий випуск, маю ще більше думок для рефлексії.
Крутий випуск❤️🔥❤️🔥 Стосовно батьків, можу по власному досвіду сказати, що нічого ми їм не повинні😅 особливо тоді, коли їхнє відношення до тебе дуже далеке до хорошого. В мене схожа ситуація з батьком, я не тримаю на нього образу, але все ж він як фігура «тата» був відсутній у моєму житті. Я вважаю, що для того, щоб побачитись з сином/донькою достатньо просто бажання) тому роблю висновки. З мамою теж тяжко 😬 вже майже два роки не спілкуємось, і це було моє рішення, бо я від цих стосунків отримувала більше негативу, образ та «фізичного впливу»🥲 Роблю уточнення, що все ж коли батьки хочуть іти зі мною на контакт, то я не проти, але ну зрозуміло, що друзями ми не станемо) я звісно дуже вдячна, що завдяки цим людям я зараз тут і пишу цей комент, але вони дорослі люди, і відповідальність за їхні рішення чи дії тільки на них.
Чудовий випуск і тема. Але не можу позбутися почуття тривоги коли слухаю Костю про суїцидальні думки і про казкове відродження. Дуже знайома для мене ситуація, так як через це проходила і досить проходить рідна людина. Але не буду нічого радити, коли не просять. Бажаю всім нам здоров'я, як фізичного, так і психічного.
Іноді під час прослуховування зʼявляється непереборне відчуття, що Костя за щось не любить особисто мене, а я навіть не написала жодного хейтерського комента🤨 Потенційний запит для психотерапії😂
буду страшенно рада, якщо Костя нормалізує "не хочу", заєбало шось, що майже всі чекають виправдань на "не хочу", це повноцінна мотивація, мало ж хто спитає "а чого", якщо ти кажеш "оце я хочу"
Коли Костя говорив, що в своїх сценаріях він відіграє роль батька, я подумала про те, що можливо- це візуалізація його найбільшого страху. Типу колись зрозуміти, що для кращого майбутнього сина йому потрібно його залишити. Можливо я помиляюсь, але вирішила, що це варто написати.
Все своє життя я жила з думкою що я не люблю свого батька, але після психотерапії я зрозуміла що ні, все таки люблю, просто боюсь що якщо я піддамся під його любов, а потім він зробить мені боляче, а також всі образи з дитинства вилазять назовні. З приводу спілкування, я зберігла спілкування з батьком, а сестра наприклад повністю віддалилась від нього. І що мені що їй кайфово. Головне щоб вам було зручно 😅
Коли дивлюся ХПЗП, таке відчуття, ніби сиджу з подругами, це супер атмосфера. Дитячі травми - улюблена тема 😂 А позаду Міші стоїть портрет Раяна Гослінга?
Мій папа типово донецький пацан) З типовими уявленнями про те, якою має бути дівчинка. Я багато в чому з ним не згодна, але він навчив мене найважливішої речі у світі, якої не вчили інших дітей. Ніколи не можна себе ображати. Навчив гордості та вмінні за себе постояти. Стояв за мене сам ще тоді, коли на проблеми у школі батьки зазвичай чхати хотіли у ті часи - у дев'яності, в сенсі. Можливо, завдяки йому я й маю такий складний характер) І зараз ми теж спілкуємось про погоду, інколи я перенаправляю його політичні погляди, хоч це непросто(нічого крамольного, але телемарафон трохи впливає на нього). І я знаю, що він дуже пишається, якою я стала. Навчився говорити, що любить мене - вперше сказа про це в мої років двадцять) Ми дуже близькі. Я знаю, що мені пощастило з обома) і з мамою, і з папою. Я обрала не любити і не спілкуватись зі своїми братами, але батьки мої - чудові.
За відносини відповідають завжди старші. Діти цим не повинні перейматися, навіть якщо вони дорослі. Живіть своє життя і не робіть висновки за батьків, які чогось не зробили у свій час. Поки вони живі, то це їхні проблеми. Не дякуйте)
1 в 1 мої думки про вітчима, який періодично щось напише в телеграм про його життя, яке скотилося до дауншифтингу, назве себе щасливим батьком, мене «донечкою», а спитати хоч «як ти там?» забуде. Пару днів назад вирішила все ж написати, що я про все це думаю, потім проридалась, бо відчула себе жахливою людиною, а через хвилин 15 знов отримавши повідомлення взагалі не по темі, зрозуміла що нічого не зміниться. А біологічний батько взагалі пішов, коли мені й двох років не було. Таке 🙃 Дякую невимовно за цю розмову❤
Пасіба за це інтерв'ю Трембовецького🔪🔪🔪. Батько мав залежності, помер самотній, покалічене дитинство, образи. Я просто хотіла поприбирати під невимушену розмову
у мене чудові батьки, але також часто ловлю себе на думці, що нам ні про що поговорити. мама перестала мене запитувати, що я їла і чи по погоді вдяглася, бо я дратувалася: це не тема для розмов між дорослими людьми. хотілося змістовних та/або приємних розмов, як з друзями, - те, що я називаю "якісно проведений час" у стосунках, тобто те, що дає відчути, що ви близькі люди. у нас точно є точки дотику, але з друзями я зовсім інакше на ті самі теми спілкуюся. тобто питання не тільки в темах, а і в тому ЯК спілкуємося - занадто відрізняємося чи то світосприйняттям, чи то способом мислення і почуттям гумору, не знаю, як пояснити. напевно, в якийсь момент я змирилася, що я і мої батьки не будемо як друзі. теми для розмов - погода, здоров'я, які новини у мене, у них, у родичів, плани. найкрутіше, коли вони діляться спогадами, не важливо навіть, якщо вже всоте розказаними. просто рада, що вони в мене такі, які вони є, і хочеться, щоб вони якомога краще і довше пожили для себе, - вони на це точно заслужили. і ці наші розмови, хай скільки вони мені не видаються банальними, - це спосіб проявити вдячність і любов, спосіб бути присутньою в їхньому житті. тому дуже відгукнулася Мішина думка про підтексти - це геніально, дякую!
Мій батя був алкашом і давно мене покинув. Точніше, він намагався спілкуватись, але я сказала йому, що буду спілкуватись з ним тільки, якщо він буде тверезий. Після цього він навіть не намагався бути в моєму житті. Це, мабуть, його найкраще рішення. Щодо "розмов ні про що". Мене теж нервують питання штибу "як погода?", "що ти їла?" і т.п. Намагалась докопатись в собі, чому так. Дійшла тільки до думки, що не так важливо про що я розмовляю, а з ким. Дуже допомагає усамітнитись на якийсь час, тоді спілкування дається легше. Батьки такі як вони є і ми змушені прийняти їх із вадами і особистими травмами. Не зважаючи на ваше минуле, ви з батьком щось робите для спілкування і я вважаю, що це вже показник, що вам один на одного не пофіг
Іду подзвоню татові, щоб запитати, чим він покормив котика з собакою і чи встигли викопати картоплю до дощу. Знаю, що він буде щасливий, що я виділила кілька хвилин, щоб подзвонити йому і трошки поговорити про неважливі речі)
Одного разу мені допомогла фраза про те, що безумовна любов може бути можлива тільки від батьків до дітей і від дорослих людей до тварин. Коли любиш просто за факт існування. Якщо говорити про всі інші "любови" - вони всі "умовні" в тій чи іншій мірі
«OSKARS KLEID” оригінальна назва фільму. Просто до теми… просто ділюсь бо хочеться з кимось поділитись фільмом, що сподобався. І з часом, після перегляду цього випуску, все більше запевняюсь, що саме цей випуск став для мене найособливішим… просто хочу подякувати і все 🤍
За шкільний та університетський проміжок життя зрозуміла що "хороші" батьки це прям рідкість, що в школі у моїх знайомих/однокласників (не залежало від їх статі) хоча б повні сім'ї були прибризно у половини,а то і менше, не кажучи вже про рівень взаємодії батьків та дітей. І на фоні цього, я розумію, що мої батьки ще дуже непогано справилися і справлялися з моїм вихованням, особливо це відчувається зараз, коли я в віці мами коли вона мене народила, і я б на її місці зійшла б з розуму,тому що мала дитина це те що потребує тебе і твоїх сил 24/7 🥲
Дякую за ваші подкасти. Костя! Спробуйте знайти відповіді у книзі "Люди, які грають в ігри". Там багато про дитячі травми, виховання і як це все проектується на наше "сьогодні".
![⭐ฮิตในTikTok!! ( หมูเด้ง MooDeng ) Ver. แดนซ์โจ๊ะๆ ReMix BY [ ดีเจกิต รีมิกซ์ ]](http://i.ytimg.com/vi/3krsyfWUeHU/mqdefault.jpg)
![[LIVE] นาทีนี้ต้องพี่ทนาย | ทนายแก้ว vs ทนายไพศาล | #คุยให้เด็กมันฟัง EP.47 (02/11/67)](http://i.ytimg.com/vi/HmquaO-PL_M/mqdefault.jpg)
дякую за цей випуск інтервʼю! дуже гарно розкрили цього талановитого сценариста
Зіркові коментатори, нарешті це шоу отримує увагу, на яку заслуговує 😅
Оу, в мене нарешті відкрились очі, що я дійсно дивлюсь вже 119 випусків інтерв'ю Кості Трембовецького і ніяк не можу зрозуміти, коли це закінчиться... Пан Михайло як досвідчений інтерв'єр вправно маніпулює авдиторією
А й дійсно це ж теж праця утримувати так довго зацікавленість маючи лише одного гостя. Міша геній
@@HPZPodcast нахуй чорне дзеркало нахуй опенгеймер хпзп ось наш серіал ,,друзі, хпзп наша кармеліта, наша серіал династія
Це Міша себе хвалить?))
Будь ласка, нехай ці інтервʼю не закінчуються!
Цікаво, батько Кості подивився всі інтерв'ю?😂
Про батьків. Спостереження за собою: довго ображалась на свою сімʼю (ні мама, ні тато не стали втіленням хоча б трохи хороших батьків) та десь у 20 раптом зрозуміла, що ці люди - це просто люди. Вони не найрозумніші у світі, зійшлись випадково на юнацьких гормонах, не могли визначитися у своїх почуттях. І порадитись було ні з ким, 😢😢 Вони робили багато помилок не тому, що хотіли їх зробити. Вони були просто розгубленими, самотніми, наляканими молодими людьми. А тепер таж **ня, тільки вже не молодими😮 Вони тепер для мене, як нерідні діти на утриманні: я піклуюсь про них, але кінематографічних родинних почуттів у нас нема.❤❤
Дуже відвертий та глибокий подкаст. Дякую Кості за те, що допускає нас у цю зону вразливості. Міша міг би бути моїм колегою - психотерапевтом😂
Міша, в кожного має бути тонучий друг, якого завжди треба рятувати. Тримайся.
Міша, дякую за інтервʼю, гарний гість, запрошуйте його ще.
Обидні ідеї Костянтина вже зняли:
1) «Люксембург» Антоніо
2) «Люксембург» Лукіч
Похуй і пахую
чекаю, коли Міша витягне сертифікат Кенгуру і хпзп перетвориться в хорошу погану злу терапію.
Цей феномен надто сіюмінутний щоб в історії надалі його згадувати
Дякую за подкаст
Тепер думаю, що теж хочу собі такого Мішу, якому я буду розповідати всю екзистенційну херню зі своєї голови
Дуже знайома ситуація з батьками, на жаль. Мені трохи допомогла розібратись в цьому книга "Вільні діти емоційно незрілих батьків". Зекономило декілька сеансів психотерапії 😊
Так хочеться сісти з вами і поговорити про свої почуття, спостереження, саморефлексію. Так круто мати в своєму оточенні людей, з якими можна похіхікати та поговорити про потаємні сторони свого Я. Ви дуже круту атмосферу створюєте, дякую, за вашу відвертість і комфортність) це дуже душевно
Мені дуже знайомо про стосунки з батьком... Було боляче для себе визнати, що справді "комфорт закінчується на розмовах з батьком" (як сказав Костя) і мені найкраще, коли його якнайменше в моєму житті. Дякую, що поділилися та обговорили цю складну тему!! І дякую за подкаст! Найкращий❤️🩹
Костя, дякую за щиру історію. На мою думку головне - коли батьки намагаються підтримувати дітей. Не важливо що при цьому дають вони в матеріальному плані в дитинстві. Бо виростаючи і вибираючи будь-який шлях в житті, вони впевнені в собі і впевнені що при будь-яких життєвих ситуаціях їм є на кого покластися. І в своєму житті вони не шукають зовнішньої підтримки і схвалення від масовки навколо.
перші хвилини "інтерв*ю" і мене вже тригерить від історії про батька та "нічево харошего" , стільки флешбеків🥲
Чудовий підкаст. Завдяки Кості і сам починаєш трохи задумуватись про відносини зі своїми батьками, починаєш їх аналізувати зі сторони
Радісно, що у житті Кості все змінилося, бо у якийсь момент подкасту ставало боляче від його розповідей про самопочуття раніше.
🤗
та а що допомогло Кості вийти з депресії?
Який сильний і глибокий вийшов випуск🥺 Прям вау!! Я потім точно ляжу і буду рефлексувати)
Цікава розмова, дякую. У мене був батько, якого ми з сестрою обожнюємо. Український батько, який ніколи не назвав дочок поганим словом, облишимо щось інше. Людина, яку я чесно вважаю найкращою за своїми якостями. Але, мабуть, все має бути збалансовано. Тому у нас є наша мама.
Дуже розумію вас хлопці. Для себе я вибрала відсторонення і приймаю ту версію себе, що робить боляче батькові, тим, що незручна і не кажу те, що він очікує. Бо в свій час колись брала на себе більше відповідальності за наші відносини і вигоріла. Мені допомогла позитивна психотерапія з юнгіанським аналізом. 🥲🤝
Більше години саморефлексії від Кості, було над чим замислитись поки дивилась ) Міша не тільки чудовий інтрервʼюер, але і має задатки психотерапевта )
Чудовий випуск ХПЗП Михайловича!🎉
Я відчуваю до свого батька лише жаль, що так змарнував своє життя і вдячність, що навчив, яких людей треба оминати десятою дорогою і як їх розпізнати.
Відвертий😳
Глибокий😯
Філософський🤔
Подкаст😉
Мішина остання фраза 💪😎 просто "розйоб" прямо в ціль🎯
Дякую за розкриту тему і приємний післясмак❤🤗
Від притчі про зустріч з Богом-шмогом мурашки пішли по шкірі) чудовий випуск, дякую
Неймовірне інтерв'ю) Вважаю що Кості на хвилі цього прозріння потрібно відкривати свою церкву😂 Трембовецьканство🙌
Вітаю!
В першу чергу дякую вам за крутий подкаст, цікаві теми та відкритість.
Ваша рефлексія нагадала мені мої пошуки відповідей, раджу почитати "Дорослі діти емоційно незрілих батьків", сподіваюсь ви знайдете свої відповіді.
дякую за випуск🤍
дивно, що цей епізод вийшов аж настільки тематичним))
відразу видно, що 5 липня все ж мало свій вплив на Костю)
так, а що сталося 5 Липня?
Міша допомагає новому Кості краще розкритись і розрулити внутрішні питання, а завдяки новому Кості можна побачити глибину Міші, які ж влучні питання він віднаходить для друга.
Обережно, хлопці, бо чуйна частина аудиторії колишньої ПТ прийде до вас😅
Нормально, в нас тут нема «свою аудиторію в обіду не дам». Ми перші ж хто Її й ображає)))
@@HPZPodcast , ага😅. Це відчувається в кожному випуску, завдяки рефлексії Кості. Зате щиро, загартовує для реального життя і без прилизування.
Дякую вам🤗
костіному батьку достатньо було лише похвалити та не називати їх інтервʼю…
Нескінченно глибока тема «Батьки і діти». В моєму оточенні майже кожен може сказати «не хочу бути, як мої батьки». Хтось виправдовує їх, мов тяжкі часи були, розпад держави, великі зміни, вони і самі не знали любові батьків, бо там теж повоєнні часи, тяжко. Але ж ось ми, наше покоління, недолюблених дітей з браком уваги, котре вже має дітей і робить все, щоб не бути на них схожими і теж маємо важкі часи. Дарувати увагу, любов своїм дітям - на це завжди є час. Як мені важко зараз вислуховувати від доньки про її персонажів в Токабока, чи мільйонний раз про всесвіт Марвел, Асоку чи о «смішних» відосіках з ютуб шортс, кожен день вона приходить і говорить, а я слухаю, бо розумію, що настане день і вона не прийде і це і буде моя памʼять о її дитинстві, і може вміння це вислуховувати зараз навчить мене говорити не лише о погоді потім.
Я постійно замислююсь над темою: нащо мої батьки народжували дітей, якщо вони нас не обіймали, не вчили цьому життю, а займались своїми справами?! Моє дитинство, то постійні гульки батьків з друзями, бійки, алкоголь, крики, зрив на дітей. Вони були б щасливішими без тієї гонитви бути «як всі» з дітьми. Нещодавно знайшла єдине фото мене з батьком, його вже немає, мені за 40 і спочатку так зраділа, що можу показати донці діда, а потім прийшло усвідомлення, що як же я тебе не люблю!
Зараз чітко розумію, що дорослі, то не дорослі, а просто високі діти, котрі нарешті стали виглядати дорослими, як колись хотіли.
Чую про батю - ставлю лайк.
Це найкраще, що я бачила в останній час. Чи то особисто мені так відгукнулось, чи так і є - не знаю, та і байдуже, я вважаю саме так
Які ж круті, повноцінні, доступні, кольорові метафори в Кості, просто УАУ!🔥
Почала дивитись заради Костянтина, але в цьому подкасті я зрозуміла, наскільки цікавий та цілісний пан Михайло
90-ті: Батя, щоб якось вирішити проблему спілкування з малим, веде його в кіно
20-ті: Син, створює подкаст ніби-то про кіно, де старається відрефлексувати стосунки з батьком.
Щоб осягнути рівні ситуації, був створений тесеракт з Інтерстелару
Костя ❤ маленький хлопчик всередині тебе так хоче любові і прийняття. Хочеться взяти тебе "на ручки", обійняти, похвалити. Так відчувається ця травма. Але ти такий молодець. Будь ласка, не треба вмирати. Ти прекрасний ❤
😂
І всі ці намагання допомагати баті - це в тебе не із любові, а підсвідомо для того щоб він сказав тобі : «Ти молодець, сину! Пишаюся тобою»
Те відчуття коли сьогодні literally почала розбирати балкон 🙃 після випуску зʼявився ще один балкон який непогано було б розібрать
Це був дуже цікавий та відветрий випуск, та це було саме те, що мені було потрібно, але я не знав, що мені це потрібно. Дякую.
Дуже цікавий випуск!
На мою думку, ми не зобов'язані любити батьків і не вині їм нічого, бо то було не наше рішення з'являтися на цей світ. Не бачу ніякого сенсу бути вдячним батькам за те, що вони виконали мінімум своїх зобов'язань, а тобто годували і вдягали нас, фактично просто не дали нам вмерти.
Десь чув "Якщо в дитинстві ти не мав велосипеда, а тепер маєш Лексус, то всерівно в дитинстві ти не мав велосипеда"
Відповідь "не хочу" абсолютно пристойна і легітимна в більшості випадків. Просто що б не здаватися сукою на пропозиції людей, достатньо додати дякую. "Ні, дякую за пропозицію / Ні, дякую"
Дякую за ці подкасти суцільної рефлексії і насолоди:)
🫶🏻
Костя і Міша, дякую за вибрану тему подкасту. Все, що Костя розказував про себе - дуже мені знайоме (особливо про аб'юзнивні стосунки з батьками.😢) Я гадаю, що чим більше у батьків з дітьми буде спільних інтересів і тем для розмов, чим більше, саме у батьків, буде поваги до дитини - тим більше буде гарних спогадів, спільного минулого і яскравого майбутнього. (Не завжди батьки - це вчителі і наставники. Мені, здається, що у дітей треба більше вчитися і дослухатися до їх порад, Діти - це майбутнє, і тільки їм вирішувати яким воно буде.❤)
Дякую, за крутий випуск. Останній час почав без пояснень відмовлятися від пропозицій знайомих, чи не сильно знайомих людей, без будь-яких пояснень. Просто не хочу і все. Зрозумів, що ті люди, які будуть осуджувати мене через мою не соціальність - просто заздрять, що не дозволяють собі такий вчинок. Життя до пізди коротке, щоб витрачати час на не цікаві речі, а тим більше на те, чого не хочеш
Костю, дуже розумію оце гіперболізоване "не хочу" і це абсолютно нормально. Коли ти довгий час був під гнітом (думок своїх чи інших, словами "треба", відчуттями "не образити і бути хорошою людиною", і тд), то після цього пробудження, бажання робити все для себе максимально гіперболізувалося. Я тепер нічого для вас не хочу, а хочу тільки для себе. І це нормально, тому що раніше дозволу на це не було, а тепер є. Тобто тепер хочеться робити ВСЕ для себе. І треба так і робити, дати собі дозвіл це робити, а з часом воно нормалізується. І вже потім зʼявиться бажання щось пояснити, щось проговорити, і тд. Але для цього також потрібно дати собі час, а поки насолодитися оцим "не хочу і не буду".
Кожен раз, коли я внутрішнє дозволяю собі щось, чи щось кардинально міняю, я відчуваю оцей сильний перегин. Я даю собі дозвіл на нього, і з часом все приходить в норму.
Сподіваюся, що мій коментар допоможе з валідацією :) і дякую вам за класний контент!
По поводу "не хочу" я до сих пор вспоминаю один случай. Было мне лет 16, я ходил в клуб учиться играть на аккордеоне. Однажды к моей преподавательнице подошла заведующая (или как она называлась) и предложила ей заниматься организацией концерта к 8 марта. Преподавательница ответила "не хочу". На тот момент это было для меня очень необычно, в этом было что-то свежее и крутое. Что я по сей день это запомнил. До того случая в моей жизни и правда не котировалось "не хочу" - особенно учитывая, что мои "не хочу", как правило, касались всякой работы в огороде из-под палки бабушки и всё такое.
Як казала моя мама, думаючи що цитати з радянських плакатів то розумно: «нє можеш - научім, нє хочєш - заставім»
Сталась ситуація - Костя відпустив бороду з вусами)
Хлопці ви дуже круті, дякую за черговий крутий час, проведений за переглядом і прослуховуванням!
Костя розповідає свої кіноідеї, сценарист СТБ, який слухає цей подкаст:
-«Костянтин-СУПЕРВОООЦЮГА» ах***ий буде серіал !
Про це кіно вже є. Це була відсилка)
@@HPZPodcastточно, Крістофер Маккендлесс, я загуглив але бачив цей фільм, тоді ще хотів собі ремінь щоб вирізати на ньому усіляку х***ню
Ого, який глибокий розбір теми стосунків. Дякую!
«у вас дощ? Ти поїв?» це моя розмова з мамою 😂🤣😂
Чудовий подкаст! Як круто, що ви піднімаєте такі важливі і болючі теми! Дякую! Ви класні!
Подивився я оці ваші інтерв'ю і скажу, що все охуєннно!
Прикол, про те що подивитись погоду перед тим як дзвонити-геніальний!)
Слухаю далі. Костя, поділюсь своїм досвідом. Я гайдаюсь на гойдалках, що хотіла повністю зупинити стосунки з батьком. Але просто поїхала в іншу країну і це вирішилось само собою.
Але коли він помер, я плакала шо скажена. Дорослий хоче перервати стосунки, а дитина завжди буде сподіватись та любити батька.
Я думаю, що в більшості людей такі неповноцінні стосунки з батьками. В підлітковому віці я ображався на своїх батьків. Зараз майже нічого не змінилось, але я зрозумів, що я все-таки люблю своїх батьків і готовий поговорити з ними про погоду чи допомогти у важкий момент.
Дуже подобається подкаст, проте Сексистські Висловлювання кості з кожним Випуском Змушують думати що пора Відписуватись
Ех, ці жіночі проблеми - змушують думати
Важкий вийшов випуск. Я навіть і не намагаюся відрефлексувати стосунки зі своїм батьком, бо дах зовсім поїде. І на жаль, в мене немає такого друга як Міша, який би просто слухав і співчував. Мені здається, що Кості таки не все одно на батька, бо більше години хлопці про це говорили, щось його зачепило. Я завжди переживаю за те, щоб виправдати батьківські очікування, але кожного разу щось не вдається і від цього боляче. Дякую за випуск.
Костя знову вкрав мої роздуми) Не дослухавши до рекомендацій подзвонити батькові, я подзвонила (кумедний збіг). І вкотре переконалася, що я той приклад, який не є відображенням більшості)) Дякую за такий глибокий випуск, маю ще більше думок для рефлексії.
Дякую вам за цей випуск ❤
Крутий випуск❤️🔥❤️🔥
Стосовно батьків, можу по власному досвіду сказати, що нічого ми їм не повинні😅 особливо тоді, коли їхнє відношення до тебе дуже далеке до хорошого. В мене схожа ситуація з батьком, я не тримаю на нього образу, але все ж він як фігура «тата» був відсутній у моєму житті. Я вважаю, що для того, щоб побачитись з сином/донькою достатньо просто бажання) тому роблю висновки.
З мамою теж тяжко 😬 вже майже два роки не спілкуємось, і це було моє рішення, бо я від цих стосунків отримувала більше негативу, образ та «фізичного впливу»🥲
Роблю уточнення, що все ж коли батьки хочуть іти зі мною на контакт, то я не проти, але ну зрозуміло, що друзями ми не станемо) я звісно дуже вдячна, що завдяки цим людям я зараз тут і пишу цей комент, але вони дорослі люди, і відповідальність за їхні рішення чи дії тільки на них.
Теж тепер хочу поговорити з Михайлом про свої проблеми
56:06 - дівчата, яких зґвалтував батько і била матір бі лайк: "Оооой, ооой, мені так охуєнно було в родині жити 😘🥰😍🤩🩶💘💖💞💗💕❤️🔥❤️🔥💟❤️🩹💟"
Це дуже смішно
Чудовий випуск і тема. Але не можу позбутися почуття тривоги коли слухаю Костю про суїцидальні думки і про казкове відродження. Дуже знайома для мене ситуація, так як через це проходила і досить проходить рідна людина. Але не буду нічого радити, коли не просять. Бажаю всім нам здоров'я, як фізичного, так і психічного.
Запрошуйте батю Кості гостем на подкаст
Іноді під час прослуховування зʼявляється непереборне відчуття, що Костя за щось не любить особисто мене, а я навіть не написала жодного хейтерського комента🤨
Потенційний запит для психотерапії😂
буду страшенно рада, якщо Костя нормалізує "не хочу", заєбало шось, що майже всі чекають виправдань на "не хочу", це повноцінна мотивація, мало ж хто спитає "а чого", якщо ти кажеш "оце я хочу"
Дякую за випуск ❤️
Коли Костя говорив, що в своїх сценаріях він відіграє роль батька, я подумала про те, що можливо- це візуалізація його найбільшого страху. Типу колись зрозуміти, що для кращого майбутнього сина йому потрібно його залишити.
Можливо я помиляюсь, але вирішила, що це варто написати.
Все своє життя я жила з думкою що я не люблю свого батька, але після психотерапії я зрозуміла що ні, все таки люблю, просто боюсь що якщо я піддамся під його любов, а потім він зробить мені боляче, а також всі образи з дитинства вилазять назовні. З приводу спілкування, я зберігла спілкування з батьком, а сестра наприклад повністю віддалилась від нього. І що мені що їй кайфово. Головне щоб вам було зручно 😅
На моменті про стосунки дівчат з батьками зрозуміла шо Костю іноді краще слухати не задіюючи мозок ахах
Попалася
Коли дивлюся ХПЗП, таке відчуття, ніби сиджу з подругами, це супер атмосфера. Дитячі травми - улюблена тема 😂 А позаду Міші стоїть портрет Раяна Гослінга?
Це так смішно, що я буквально сьогодні з мамою обговорювала спеку) Дуже відгукнувся монолог Кості саме про дзвінки і безсенсовність певних обговорень
Це тепер найулюбленіший ваш випуск.
Дякую за подкаст🩷 в мені дуже сильно відгукується історія якості і його батька. В мене тепер є розуміння, що я не одна така
Мій папа типово донецький пацан) З типовими уявленнями про те, якою має бути дівчинка. Я багато в чому з ним не згодна, але він навчив мене найважливішої речі у світі, якої не вчили інших дітей. Ніколи не можна себе ображати. Навчив гордості та вмінні за себе постояти. Стояв за мене сам ще тоді, коли на проблеми у школі батьки зазвичай чхати хотіли у ті часи - у дев'яності, в сенсі. Можливо, завдяки йому я й маю такий складний характер) І зараз ми теж спілкуємось про погоду, інколи я перенаправляю його політичні погляди, хоч це непросто(нічого крамольного, але телемарафон трохи впливає на нього). І я знаю, що він дуже пишається, якою я стала. Навчився говорити, що любить мене - вперше сказа про це в мої років двадцять) Ми дуже близькі. Я знаю, що мені пощастило з обома) і з мамою, і з папою. Я обрала не любити і не спілкуватись зі своїми братами, але батьки мої - чудові.
У якийсь момент просто захотілось обійняти Костю 🤗
Хлопці, ви такі круті! Якщо б в мене не було крашу на мого хлопця, то він точно був би на Костю!
Фізі з «друзів» так і говорить:
🫴🏼Нажаль не можу, бо не хочу
Дякую за вашу працю!
За відносини відповідають завжди старші. Діти цим не повинні перейматися, навіть якщо вони дорослі. Живіть своє життя і не робіть висновки за батьків, які чогось не зробили у свій час. Поки вони живі, то це їхні проблеми. Не дякуйте)
1 в 1 мої думки про вітчима, який періодично щось напише в телеграм про його життя, яке скотилося до дауншифтингу, назве себе щасливим батьком, мене «донечкою», а спитати хоч «як ти там?» забуде. Пару днів назад вирішила все ж написати, що я про все це думаю, потім проридалась, бо відчула себе жахливою людиною, а через хвилин 15 знов отримавши повідомлення взагалі не по темі, зрозуміла що нічого не зміниться. А біологічний батько взагалі пішов, коли мені й двох років не було. Таке 🙃
Дякую невимовно за цю розмову❤
До дауншифтингу підіймаються
"Наша особистість - це йобаний балкон", Костянтин Трембовецький👋👋👋👋
Притча вогонь!!! Заради цього варто додивитися до кінця!
дякую , вдячна за ваш подкаст ❤
Дякую за випуск. Слухав і аналізував свої відносини з батьком - вони дуже схожі до ситуації Кості.
Пасіба за це інтерв'ю Трембовецького🔪🔪🔪. Батько мав залежності, помер самотній, покалічене дитинство, образи. Я просто хотіла поприбирати під невимушену розмову
Подивилась подкаст і молюсь, щоб на патреоні були невдалі дублі з рекламної інтеграції 🙏🏿 🙏🏿 🙏🏿
Це найулюбленіший тип вирізаного і він є завжди
Прекрасно, просто прекрасный подкаст ❤
Тема така, що відгукується майже кожному😅
30 секунд такого довгоочікуваного подкасту, а вже такий бум емоцій 😱
у мене чудові батьки, але також часто ловлю себе на думці, що нам ні про що поговорити. мама перестала мене запитувати, що я їла і чи по погоді вдяглася, бо я дратувалася: це не тема для розмов між дорослими людьми. хотілося змістовних та/або приємних розмов, як з друзями, - те, що я називаю "якісно проведений час" у стосунках, тобто те, що дає відчути, що ви близькі люди.
у нас точно є точки дотику, але з друзями я зовсім інакше на ті самі теми спілкуюся. тобто питання не тільки в темах, а і в тому ЯК спілкуємося - занадто відрізняємося чи то світосприйняттям, чи то способом мислення і почуттям гумору, не знаю, як пояснити.
напевно, в якийсь момент я змирилася, що я і мої батьки не будемо як друзі. теми для розмов - погода, здоров'я, які новини у мене, у них, у родичів, плани. найкрутіше, коли вони діляться спогадами, не важливо навіть, якщо вже всоте розказаними. просто рада, що вони в мене такі, які вони є, і хочеться, щоб вони якомога краще і довше пожили для себе, - вони на це точно заслужили. і ці наші розмови, хай скільки вони мені не видаються банальними, - це спосіб проявити вдячність і любов, спосіб бути присутньою в їхньому житті. тому дуже відгукнулася Мішина думка про підтексти - це геніально, дякую!
Мій батя був алкашом і давно мене покинув. Точніше, він намагався спілкуватись, але я сказала йому, що буду спілкуватись з ним тільки, якщо він буде тверезий. Після цього він навіть не намагався бути в моєму житті. Це, мабуть, його найкраще рішення.
Щодо "розмов ні про що". Мене теж нервують питання штибу "як погода?", "що ти їла?" і т.п. Намагалась докопатись в собі, чому так. Дійшла тільки до думки, що не так важливо про що я розмовляю, а з ким. Дуже допомагає усамітнитись на якийсь час, тоді спілкування дається легше. Батьки такі як вони є і ми змушені прийняти їх із вадами і особистими травмами.
Не зважаючи на ваше минуле, ви з батьком щось робите для спілкування і я вважаю, що це вже показник, що вам один на одного не пофіг
Вау, подкаст виходить на якийсь інший рівень! Дуже круто, дякую за такий контент, ви топ❤
Іду подзвоню татові, щоб запитати, чим він покормив котика з собакою і чи встигли викопати картоплю до дощу. Знаю, що він буде щасливий, що я виділила кілька хвилин, щоб подзвонити йому і трошки поговорити про неважливі речі)
Якраз на днях зрозуміла, що мені без психотерапевта (чи психолога) вже нікуди. Дякую за вчасну рекламну інтеграцію.
Щонайменше це точно не завадить спробувати
Одного разу мені допомогла фраза про те, що безумовна любов може бути можлива тільки від батьків до дітей і від дорослих людей до тварин. Коли любиш просто за факт існування. Якщо говорити про всі інші "любови" - вони всі "умовні" в тій чи іншій мірі
Тому, ми не зобов'язані любити своїх батьків просто за те, що вони подарували нам життя. Ми цього не просили і не впливали на їхнє рішення
«OSKARS KLEID” оригінальна назва фільму. Просто до теми… просто ділюсь бо хочеться з кимось поділитись фільмом, що сподобався.
І з часом, після перегляду цього випуску, все більше запевняюсь, що саме цей випуск став для мене найособливішим… просто хочу подякувати і все 🤍
За шкільний та університетський проміжок життя зрозуміла що "хороші" батьки це прям рідкість, що в школі у моїх знайомих/однокласників (не залежало від їх статі) хоча б повні сім'ї були прибризно у половини,а то і менше, не кажучи вже про рівень взаємодії батьків та дітей. І на фоні цього, я розумію, що мої батьки ще дуже непогано справилися і справлялися з моїм вихованням, особливо це відчувається зараз, коли я в віці мами коли вона мене народила, і я б на її місці зійшла б з розуму,тому що мала дитина це те що потребує тебе і твоїх сил 24/7 🥲
Дякую за ваші подкасти.
Костя! Спробуйте знайти відповіді у книзі "Люди, які грають в ігри". Там багато про дитячі травми, виховання і як це все проектується на наше "сьогодні".
Дуже крута розмова, душевна,Канонічна, то топ! Навіть Дікапріо не передав би ці емоції в екранізації вашого подкасту.