Оу, в мене нарешті відкрились очі, що я дійсно дивлюсь вже 119 випусків інтерв'ю Кості Трембовецького і ніяк не можу зрозуміти, коли це закінчиться... Пан Михайло як досвідчений інтерв'єр вправно маніпулює авдиторією
У мене відчуття що Костя уникає контакту, от це тому що не хочу,воно змушує людей які це чують мати фрустрацію.не мати пояснень.і так це історія про комунікацію.типу світ працє ось так але Костя активно це ігнорує і це не історія про світ а історія про те,що відбувається з Костею в момент коли він каже не хочу.
Був час, коли батько дзвонив мені лише спитати погоду, бо у мене був доступ у інтернет, а у нього ніт. А треба знать, як вдягатися на роботу на сутки, і що з собою брати. А зараз має інтернет у телефоні. Тому і норм.
Так, я буду тією "токсичною" людиною, яка напише про дискримінацію жінок в сім'ї. Індивідуальний випадок - це не більшість, а статистика домашнього насилля - ?..
@@HPZPodcast Не більшості сімей присутнє домашнє насилля, але більшість людей, які від нього страждають - жінки, а не чоловіки. Тому, на мою думку, теза про те, що в сімейній сфері жінкам легше - хибна
Про батьків. Спостереження за собою: довго ображалась на свою сімʼю (ні мама, ні тато не стали втіленням хоча б трохи хороших батьків) та десь у 20 раптом зрозуміла, що ці люди - це просто люди. Вони не найрозумніші у світі, зійшлись випадково на юнацьких гормонах, не могли визначитися у своїх почуттях. І порадитись було ні з ким, 😢😢 Вони робили багато помилок не тому, що хотіли їх зробити. Вони були просто розгубленими, самотніми, наляканими молодими людьми. А тепер таж **ня, тільки вже не молодими😮 Вони тепер для мене, як нерідні діти на утриманні: я піклуюсь про них, але кінематографічних родинних почуттів у нас нема.❤❤
Дуже знайома ситуація з батьками, на жаль. Мені трохи допомогла розібратись в цьому книга "Вільні діти емоційно незрілих батьків". Зекономило декілька сеансів психотерапії 😊
Міша допомагає новому Кості краще розкритись і розрулити внутрішні питання, а завдяки новому Кості можна побачити глибину Міші, які ж влучні питання він віднаходить для друга. Обережно, хлопці, бо чуйна частина аудиторії колишньої ПТ прийде до вас😅
@@HPZPodcast , ага😅. Це відчувається в кожному випуску, завдяки рефлексії Кості. Зате щиро, загартовує для реального життя і без прилизування. Дякую вам🤗
Костя, дякую за щиру історію. На мою думку головне - коли батьки намагаються підтримувати дітей. Не важливо що при цьому дають вони в матеріальному плані в дитинстві. Бо виростаючи і вибираючи будь-який шлях в житті, вони впевнені в собі і впевнені що при будь-яких життєвих ситуаціях їм є на кого покластися. І в своєму житті вони не шукають зовнішньої підтримки і схвалення від масовки навколо.
90-ті: Батя, щоб якось вирішити проблему спілкування з малим, веде його в кіно 20-ті: Син, створює подкаст ніби-то про кіно, де старається відрефлексувати стосунки з батьком. Щоб осягнути рівні ситуації, був створений тесеракт з Інтерстелару
Я ніколи не мала нічого спільного зі своїм батьком. Він дуже дивна людина, що ухиляється від повісток, що ніколи не платила аліментів, не намагалася провести час зі мною або моєю сестрою, та коли ми з сестрою виросли він вирішив давати оцінку нашим діям або казато що ми його розчарували😅. Моя постійна думака: ти воооопше хто такий? Дякую за це інтерв'ю і тему, яка для більшості українців є актуальною. Допомагає рефлексувати:)
Мені дуже знайомо про стосунки з батьком... Було боляче для себе визнати, що справді "комфорт закінчується на розмовах з батьком" (як сказав Костя) і мені найкраще, коли його якнайменше в моєму житті. Дякую, що поділилися та обговорили цю складну тему!! І дякую за подкаст! Найкращий❤️🩹
Цікава розмова, дякую. У мене був батько, якого ми з сестрою обожнюємо. Український батько, який ніколи не назвав дочок поганим словом, облишимо щось інше. Людина, яку я чесно вважаю найкращою за своїми якостями. Але, мабуть, все має бути збалансовано. Тому у нас є наша мама.
Відповідь "не хочу" абсолютно пристойна і легітимна в більшості випадків. Просто що б не здаватися сукою на пропозиції людей, достатньо додати дякую. "Ні, дякую за пропозицію / Ні, дякую"
Так хочеться сісти з вами і поговорити про свої почуття, спостереження, саморефлексію. Так круто мати в своєму оточенні людей, з якими можна похіхікати та поговорити про потаємні сторони свого Я. Ви дуже круту атмосферу створюєте, дякую, за вашу відвертість і комфортність) це дуже душевно
Дуже розумію вас хлопці. Для себе я вибрала відсторонення і приймаю ту версію себе, що робить боляче батькові, тим, що незручна і не кажу те, що він очікує. Бо в свій час колись брала на себе більше відповідальності за наші відносини і вигоріла. Мені допомогла позитивна психотерапія з юнгіанським аналізом. 🥲🤝
На яку статистику Ви посилаєтеся, говорячи що в більшості дівчата мають кращі стосунки з батьками?! Я в більшості зустрічала саме проблеми з батьками у дівчат і жінок
Іноді під час прослуховування зʼявляється непереборне відчуття, що Костя за щось не любить особисто мене, а я навіть не написала жодного хейтерського комента🤨 Потенційний запит для психотерапії😂
Нескінченно глибока тема «Батьки і діти». В моєму оточенні майже кожен може сказати «не хочу бути, як мої батьки». Хтось виправдовує їх, мов тяжкі часи були, розпад держави, великі зміни, вони і самі не знали любові батьків, бо там теж повоєнні часи, тяжко. Але ж ось ми, наше покоління, недолюблених дітей з браком уваги, котре вже має дітей і робить все, щоб не бути на них схожими і теж маємо важкі часи. Дарувати увагу, любов своїм дітям - на це завжди є час. Як мені важко зараз вислуховувати від доньки про її персонажів в Токабока, чи мільйонний раз про всесвіт Марвел, Асоку чи о «смішних» відосіках з ютуб шортс, кожен день вона приходить і говорить, а я слухаю, бо розумію, що настане день і вона не прийде і це і буде моя памʼять о її дитинстві, і може вміння це вислуховувати зараз навчить мене говорити не лише о погоді потім. Я постійно замислююсь над темою: нащо мої батьки народжували дітей, якщо вони нас не обіймали, не вчили цьому життю, а займались своїми справами?! Моє дитинство, то постійні гульки батьків з друзями, бійки, алкоголь, крики, зрив на дітей. Вони були б щасливішими без тієї гонитви бути «як всі» з дітьми. Нещодавно знайшла єдине фото мене з батьком, його вже немає, мені за 40 і спочатку так зраділа, що можу показати донці діда, а потім прийшло усвідомлення, що як же я тебе не люблю! Зараз чітко розумію, що дорослі, то не дорослі, а просто високі діти, котрі нарешті стали виглядати дорослими, як колись хотіли.
Йопта рожеві окуляри і щасливе життя дівчинки в родині це жити без батька з нарцистичною матірʼю а потім ти виростаєш і опиняєшся у сексистському патріархальному суспільстві і з daddy issues і з mommy issues одночасно. Добре коли хоч один з батьків адекватний
Вітаю! В першу чергу дякую вам за крутий подкаст, цікаві теми та відкритість. Ваша рефлексія нагадала мені мої пошуки відповідей, раджу почитати "Дорослі діти емоційно незрілих батьків", сподіваюсь ви знайдете свої відповіді.
Я думаю, що в більшості людей такі неповноцінні стосунки з батьками. В підлітковому віці я ображався на своїх батьків. Зараз майже нічого не змінилось, але я зрозумів, що я все-таки люблю своїх батьків і готовий поговорити з ними про погоду чи допомогти у важкий момент.
За відносини відповідають завжди старші. Діти цим не повинні перейматися, навіть якщо вони дорослі. Живіть своє життя і не робіть висновки за батьків, які чогось не зробили у свій час. Поки вони живі, то це їхні проблеми. Не дякуйте)
Іду подзвоню татові, щоб запитати, чим він покормив котика з собакою і чи встигли викопати картоплю до дощу. Знаю, що він буде щасливий, що я виділила кілька хвилин, щоб подзвонити йому і трошки поговорити про неважливі речі)
Важкий вийшов випуск. Я навіть і не намагаюся відрефлексувати стосунки зі своїм батьком, бо дах зовсім поїде. І на жаль, в мене немає такого друга як Міша, який би просто слухав і співчував. Мені здається, що Кості таки не все одно на батька, бо більше години хлопці про це говорили, щось його зачепило. Я завжди переживаю за те, щоб виправдати батьківські очікування, але кожного разу щось не вдається і від цього боляче. Дякую за випуск.
По поводу "не хочу" я до сих пор вспоминаю один случай. Было мне лет 16, я ходил в клуб учиться играть на аккордеоне. Однажды к моей преподавательнице подошла заведующая (или как она называлась) и предложила ей заниматься организацией концерта к 8 марта. Преподавательница ответила "не хочу". На тот момент это было для меня очень необычно, в этом было что-то свежее и крутое. Что я по сей день это запомнил. До того случая в моей жизни и правда не котировалось "не хочу" - особенно учитывая, что мои "не хочу", как правило, касались всякой работы в огороде из-под палки бабушки и всё такое.
Костя ❤ маленький хлопчик всередині тебе так хоче любові і прийняття. Хочеться взяти тебе "на ручки", обійняти, похвалити. Так відчувається ця травма. Але ти такий молодець. Будь ласка, не треба вмирати. Ти прекрасний ❤
у мене чудові батьки, але також часто ловлю себе на думці, що нам ні про що поговорити. мама перестала мене запитувати, що я їла і чи по погоді вдяглася, бо я дратувалася: це не тема для розмов між дорослими людьми. хотілося змістовних та/або приємних розмов, як з друзями, - те, що я називаю "якісно проведений час" у стосунках, тобто те, що дає відчути, що ви близькі люди. у нас точно є точки дотику, але з друзями я зовсім інакше на ті самі теми спілкуюся. тобто питання не тільки в темах, а і в тому ЯК спілкуємося - занадто відрізняємося чи то світосприйняттям, чи то способом мислення і почуттям гумору, не знаю, як пояснити. напевно, в якийсь момент я змирилася, що я і мої батьки не будемо як друзі. теми для розмов - погода, здоров'я, які новини у мене, у них, у родичів, плани. найкрутіше, коли вони діляться спогадами, не важливо навіть, якщо вже всоте розказаними. просто рада, що вони в мене такі, які вони є, і хочеться, щоб вони якомога краще і довше пожили для себе, - вони на це точно заслужили. і ці наші розмови, хай скільки вони мені не видаються банальними, - це спосіб проявити вдячність і любов, спосіб бути присутньою в їхньому житті. тому дуже відгукнулася Мішина думка про підтексти - це геніально, дякую!
Мій папа типово донецький пацан) З типовими уявленнями про те, якою має бути дівчинка. Я багато в чому з ним не згодна, але він навчив мене найважливішої речі у світі, якої не вчили інших дітей. Ніколи не можна себе ображати. Навчив гордості та вмінні за себе постояти. Стояв за мене сам ще тоді, коли на проблеми у школі батьки зазвичай чхати хотіли у ті часи - у дев'яності, в сенсі. Можливо, завдяки йому я й маю такий складний характер) І зараз ми теж спілкуємось про погоду, інколи я перенаправляю його політичні погляди, хоч це непросто(нічого крамольного, але телемарафон трохи впливає на нього). І я знаю, що він дуже пишається, якою я стала. Навчився говорити, що любить мене - вперше сказа про це в мої років двадцять) Ми дуже близькі. Я знаю, що мені пощастило з обома) і з мамою, і з папою. Я обрала не любити і не спілкуватись зі своїми братами, але батьки мої - чудові.
ну в мене підірвався пуканчик від цього, шо дівчат люблять в сімʼї. Моя сімʼя не дуже вкурсі цієї штуки, тому вони почали гнобити мене з дитинства, а брата мого любили та берегли, сюсі-пусі Андрійко, йди на хуй Світлана 😍
Все своє життя я жила з думкою що я не люблю свого батька, але після психотерапії я зрозуміла що ні, все таки люблю, просто боюсь що якщо я піддамся під його любов, а потім він зробить мені боляче, а також всі образи з дитинства вилазять назовні. З приводу спілкування, я зберігла спілкування з батьком, а сестра наприклад повністю віддалилась від нього. І що мені що їй кайфово. Головне щоб вам було зручно 😅
Значить отакий ти Костя Трембовецький, як на патреон то будь ласочка будь ласочка,а як комунікація з людьми то нє,я не хочу,і не обязан. Ага. Ясно панятно. 😁 Насправді дякую за випуск,мені так прям зайшло зайшло,бо тема стосунків з батьками це болюча мені тема,і я до кінця не можу сама собі дозволити розібратися з цим. Класний випуск,за винятком того моменту де Костя каже що дівчата у стосунках з батьком живуть у рожевих окулярах,за це Констянтин хейт тобі,шейм і усі модні психологічні слова,бо ніхєра не так воно є,так само дівчата ростуть у атмосфері піздєца,а потім ідуть у світ йобаного патріархату і нема ніякого пробєла на якийсь інший світ де все нормально. Ну, словом, хороший випуск. молодці 👏
Коли Костя говорив, що в своїх сценаріях він відіграє роль батька, я подумала про те, що можливо- це візуалізація його найбільшого страху. Типу колись зрозуміти, що для кращого майбутнього сина йому потрібно його залишити. Можливо я помиляюсь, але вирішила, що це варто написати.
А чи не символічно, що Костя помер 4 липня і відродився 5? Тобто, американець у тілі українця страждав стільки часу і пішов у День незалежності Сполучених Штатів
блін, Костя, а другий фільм вже є нові мисливці запривидами там короче чувак пішов з сім'ї щоб рятувати світ а його увесь цей час ненавиділа донька а онуків своїх не знав зовсім вкінці онуки стали мисливцями
Мій батя був алкашом і давно мене покинув. Точніше, він намагався спілкуватись, але я сказала йому, що буду спілкуватись з ним тільки, якщо він буде тверезий. Після цього він навіть не намагався бути в моєму житті. Це, мабуть, його найкраще рішення. Щодо "розмов ні про що". Мене теж нервують питання штибу "як погода?", "що ти їла?" і т.п. Намагалась докопатись в собі, чому так. Дійшла тільки до думки, що не так важливо про що я розмовляю, а з ким. Дуже допомагає усамітнитись на якийсь час, тоді спілкування дається легше. Батьки такі як вони є і ми змушені прийняти їх із вадами і особистими травмами. Не зважаючи на ваше минуле, ви з батьком щось робите для спілкування і я вважаю, що це вже показник, що вам один на одного не пофіг
Костя, ти страждаєш бо думаєш шо крім інфи про дощ має буть ше шось. А насправді це все шо треба. Прийми просто шо коли ти позвонив і розказав про дощ ти справився на 100%. Це буде сама легка хуйня в ствіті (і трохи сумна але це тіки через голівудський диссонанс)
фан фект: є теорія, що дитина до 5 років програмує все своє життя, тому коментарі/оцінки батьків в такому ранньому віці є гіперважливими і залишаються з нами назавжди (свідомо чи несвідомо)
Я бачу сенс дивитися на антиприклади(їх дуже вистачає і помічаються два найголовніших для мене) яким не треба бути і стараюсь не робити ті помилки які роблять ті хто мене оточували чи оточують.
Про батьків - отак під час вашого ефіру зрозуміла, що ми в сім'ї не кажемо одне одному "я тебе люблю", не знаю чому, якось так склалось, хоч стосунки у нас нормальні, іноді хороші.)
Нє , досить з мене цього плаксивого гівна, Діма малєєв плакати почав і тут почав Костя почав плакати , заїбли, я хотів послухати щось веселе а не деморалізуєче, ще один такий випуск і пора відписуватись
...нє, ну да. Але, мож... ну , але до цього можна змінити ставлення тому і ну ііі, не мати жодних емоцій. Я це вже, зараз я це опановую, вже зараз, в мені це вже є. Я розумію, що, якась річ мені потрібна для чогось, і я не маю тут їй давати їй оцінку: Воно мені подобається? Не подобається? Ну мені потрібно! Все! Немає нічого іншого! Все інше, це вже надбудови, які придумали люди, щоби блять зайобувать самих себе: ЕЕ, А ВОНО МЕНІ ПОДОБИАЄТЬСЯ? А ВОНО МЕНІ НЕ ПОДОБИАЄТЬСЯ. А БЛЯТЬ, ВОНО ТРУ? А ВОНО НЕ ТРУ? А ВОНО Я? А ВОНО ПРИНЦИПОВО? ЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ БЛЯТЬ? Тааа, пахуую. Тобі треба блять, зроби! Все... блять... тобі ну... кароче... (С) Костянтин Трембовецький (1:16:47)
Слухаю далі. Костя, поділюсь своїм досвідом. Я гайдаюсь на гойдалках, що хотіла повністю зупинити стосунки з батьком. Але просто поїхала в іншу країну і це вирішилось само собою. Але коли він помер, я плакала шо скажена. Дорослий хоче перервати стосунки, а дитина завжди буде сподіватись та любити батька.
Бляха, твій хоч в кіно тебе водив. Є випадки, коли живуть під одним дахом, але спільного часу НОЛЬ. Тупо за все життя жодного походу у кіно, рибалку, прогулянка або хоча б щось.
Дуже цікавий випуск! На мою думку, ми не зобов'язані любити батьків і не вині їм нічого, бо то було не наше рішення з'являтися на цей світ. Не бачу ніякого сенсу бути вдячним батькам за те, що вони виконали мінімум своїх зобов'язань, а тобто годували і вдягали нас, фактично просто не дали нам вмерти.
В моєі подруги була та сама хуйня із мамою. Я слухала це ниття (це не знецінення, це іронія) 7 років майже кожного дня. Потім вона нарешті пішла до психотерапевта, попрацювала рік і вирішила проблему свого ставлення. З мамою продовжує спілкуватися і вона іі майже не бісить
![[Full Episode] The Restaurant War Thailand ศึกพ่อค้าซ่าแม่ค้าแซ่บ Episode 2 | 29 ก.ย. 67](http://i.ytimg.com/vi/r3lfLNH6Ke4/mqdefault.jpg)
Оу, в мене нарешті відкрились очі, що я дійсно дивлюсь вже 119 випусків інтерв'ю Кості Трембовецького і ніяк не можу зрозуміти, коли це закінчиться... Пан Михайло як досвідчений інтерв'єр вправно маніпулює авдиторією
А й дійсно це ж теж праця утримувати так довго зацікавленість маючи лише одного гостя. Міша геній
@@HPZPodcast нахуй чорне дзеркало нахуй опенгеймер хпзп ось наш серіал ,,друзі, хпзп наша кармеліта, наша серіал династія
Це Міша себе хвалить?))
Будь ласка, нехай ці інтервʼю не закінчуються!
Цікаво, батько Кості подивився всі інтерв'ю?😂
Прекрасно, просто прекрасный подкаст ❤
Тема така, що відгукується майже кожному😅
Костя розповідає свої кіноідеї, сценарист СТБ, який слухає цей подкаст:
-«Костянтин-СУПЕРВОООЦЮГА» ах***ий буде серіал !
Про це кіно вже є. Це була відсилка)
@@HPZPodcastточно, Крістофер Маккендлесс, я загуглив але бачив цей фільм, тоді ще хотів собі ремінь щоб вирізати на ньому усіляку х***ню
раджу Кості прочитати Сідхартху Германа Гессе. там дуже дуже гарно розказана історія батька й сина
Хотіла прокоментувати підтримавши Костю,а потім він спиздонув хуйню про дівчат в родині.
У мене відчуття що Костя уникає контакту, от це тому що не хочу,воно змушує людей які це чують мати фрустрацію.не мати пояснень.і так це історія про комунікацію.типу світ працє ось так але Костя активно це ігнорує і це не історія про світ а історія про те,що відбувається з Костею в момент коли він каже не хочу.
Був час, коли батько дзвонив мені лише спитати погоду, бо у мене був доступ у інтернет, а у нього ніт. А треба знать, як вдягатися на роботу на сутки, і що з собою брати.
А зараз має інтернет у телефоні. Тому і норм.
Так, я буду тією "токсичною" людиною, яка напише про дискримінацію жінок в сім'ї. Індивідуальний випадок - це не більшість, а статистика домашнього насилля - ?..
І шо там по статистиці - більшість?)
@@HPZPodcast Не більшості сімей присутнє домашнє насилля, але більшість людей, які від нього страждають - жінки, а не чоловіки. Тому, на мою думку, теза про те, що в сімейній сфері жінкам легше - хибна
А я не казав що більшість людей які страждають від насильства не жінки
дякую за цей випуск інтервʼю! дуже гарно розкрили цього талановитого сценариста
Зіркові коментатори, нарешті це шоу отримує увагу, на яку заслуговує 😅
Про батьків. Спостереження за собою: довго ображалась на свою сімʼю (ні мама, ні тато не стали втіленням хоча б трохи хороших батьків) та десь у 20 раптом зрозуміла, що ці люди - це просто люди. Вони не найрозумніші у світі, зійшлись випадково на юнацьких гормонах, не могли визначитися у своїх почуттях. І порадитись було ні з ким, 😢😢 Вони робили багато помилок не тому, що хотіли їх зробити. Вони були просто розгубленими, самотніми, наляканими молодими людьми. А тепер таж **ня, тільки вже не молодими😮 Вони тепер для мене, як нерідні діти на утриманні: я піклуюсь про них, але кінематографічних родинних почуттів у нас нема.❤❤
Дуже відвертий та глибокий подкаст. Дякую Кості за те, що допускає нас у цю зону вразливості. Міша міг би бути моїм колегою - психотерапевтом😂
Обидні ідеї Костянтина вже зняли:
1) «Люксембург» Антоніо
2) «Люксембург» Лукіч
Похуй і пахую
перші хвилини "інтерв*ю" і мене вже тригерить від історії про батька та "нічево харошего" , стільки флешбеків🥲
чекаю, коли Міша витягне сертифікат Кенгуру і хпзп перетвориться в хорошу погану злу терапію.
Цей феномен надто сіюмінутний щоб в історії надалі його згадувати
Міша, дякую за інтервʼю, гарний гість, запрошуйте його ще.
Дякую за подкаст
Тепер думаю, що теж хочу собі такого Мішу, якому я буду розповідати всю екзистенційну херню зі своєї голови
Міша, в кожного має бути тонучий друг, якого завжди треба рятувати. Тримайся.
Дуже знайома ситуація з батьками, на жаль. Мені трохи допомогла розібратись в цьому книга "Вільні діти емоційно незрілих батьків". Зекономило декілька сеансів психотерапії 😊
костіному батьку достатньо було лише похвалити та не називати їх інтервʼю…
Міша допомагає новому Кості краще розкритись і розрулити внутрішні питання, а завдяки новому Кості можна побачити глибину Міші, які ж влучні питання він віднаходить для друга.
Обережно, хлопці, бо чуйна частина аудиторії колишньої ПТ прийде до вас😅
Нормально, в нас тут нема «свою аудиторію в обіду не дам». Ми перші ж хто Її й ображає)))
@@HPZPodcast , ага😅. Це відчувається в кожному випуску, завдяки рефлексії Кості. Зате щиро, загартовує для реального життя і без прилизування.
Дякую вам🤗
Більше години саморефлексії від Кості, було над чим замислитись поки дивилась ) Міша не тільки чудовий інтрервʼюер, але і має задатки психотерапевта )
Костя, дякую за щиру історію. На мою думку головне - коли батьки намагаються підтримувати дітей. Не важливо що при цьому дають вони в матеріальному плані в дитинстві. Бо виростаючи і вибираючи будь-який шлях в житті, вони впевнені в собі і впевнені що при будь-яких життєвих ситуаціях їм є на кого покластися. І в своєму житті вони не шукають зовнішньої підтримки і схвалення від масовки навколо.
90-ті: Батя, щоб якось вирішити проблему спілкування з малим, веде його в кіно
20-ті: Син, створює подкаст ніби-то про кіно, де старається відрефлексувати стосунки з батьком.
Щоб осягнути рівні ситуації, був створений тесеракт з Інтерстелару
Я ніколи не мала нічого спільного зі своїм батьком. Він дуже дивна людина, що ухиляється від повісток, що ніколи не платила аліментів, не намагалася провести час зі мною або моєю сестрою, та коли ми з сестрою виросли він вирішив давати оцінку нашим діям або казато що ми його розчарували😅. Моя постійна думака: ти воооопше хто такий?
Дякую за це інтерв'ю і тему, яка для більшості українців є актуальною. Допомагає рефлексувати:)
Ухилятися від повістки - священне право будь якого чоловіка
Мені дуже знайомо про стосунки з батьком... Було боляче для себе визнати, що справді "комфорт закінчується на розмовах з батьком" (як сказав Костя) і мені найкраще, коли його якнайменше в моєму житті. Дякую, що поділилися та обговорили цю складну тему!! І дякую за подкаст! Найкращий❤️🩹
Чудовий випуск ХПЗП Михайловича!🎉
Радісно, що у житті Кості все змінилося, бо у якийсь момент подкасту ставало боляче від його розповідей про самопочуття раніше.
🤗
та а що допомогло Кості вийти з депресії?
Цікава розмова, дякую. У мене був батько, якого ми з сестрою обожнюємо. Український батько, який ніколи не назвав дочок поганим словом, облишимо щось інше. Людина, яку я чесно вважаю найкращою за своїми якостями. Але, мабуть, все має бути збалансовано. Тому у нас є наша мама.
Відповідь "не хочу" абсолютно пристойна і легітимна в більшості випадків. Просто що б не здаватися сукою на пропозиції людей, достатньо додати дякую. "Ні, дякую за пропозицію / Ні, дякую"
Так хочеться сісти з вами і поговорити про свої почуття, спостереження, саморефлексію. Так круто мати в своєму оточенні людей, з якими можна похіхікати та поговорити про потаємні сторони свого Я. Ви дуже круту атмосферу створюєте, дякую, за вашу відвертість і комфортність) це дуже душевно
Те відчуття коли сьогодні literally почала розбирати балкон 🙃 після випуску зʼявився ще один балкон який непогано було б розібрать
Дуже розумію вас хлопці. Для себе я вибрала відсторонення і приймаю ту версію себе, що робить боляче батькові, тим, що незручна і не кажу те, що він очікує. Бо в свій час колись брала на себе більше відповідальності за наші відносини і вигоріла. Мені допомогла позитивна психотерапія з юнгіанським аналізом. 🥲🤝
На яку статистику Ви посилаєтеся, говорячи що в більшості дівчата мають кращі стосунки з батьками?! Я в більшості зустрічала саме проблеми з батьками у дівчат і жінок
На свою точку зору
Чудовий підкаст. Завдяки Кості і сам починаєш трохи задумуватись про відносини зі своїми батьками, починаєш їх аналізувати зі сторони
Десь чув "Якщо в дитинстві ти не мав велосипеда, а тепер маєш Лексус, то всерівно в дитинстві ти не мав велосипеда"
Іноді під час прослуховування зʼявляється непереборне відчуття, що Костя за щось не любить особисто мене, а я навіть не написала жодного хейтерського комента🤨
Потенційний запит для психотерапії😂
Який сильний і глибокий вийшов випуск🥺 Прям вау!! Я потім точно ляжу і буду рефлексувати)
56:06 - дівчата, яких зґвалтував батько і била матір бі лайк: "Оооой, ооой, мені так охуєнно було в родині жити 😘🥰😍🤩🩶💘💖💞💗💕❤️🔥❤️🔥💟❤️🩹💟"
Це дуже смішно
Нескінченно глибока тема «Батьки і діти». В моєму оточенні майже кожен може сказати «не хочу бути, як мої батьки». Хтось виправдовує їх, мов тяжкі часи були, розпад держави, великі зміни, вони і самі не знали любові батьків, бо там теж повоєнні часи, тяжко. Але ж ось ми, наше покоління, недолюблених дітей з браком уваги, котре вже має дітей і робить все, щоб не бути на них схожими і теж маємо важкі часи. Дарувати увагу, любов своїм дітям - на це завжди є час. Як мені важко зараз вислуховувати від доньки про її персонажів в Токабока, чи мільйонний раз про всесвіт Марвел, Асоку чи о «смішних» відосіках з ютуб шортс, кожен день вона приходить і говорить, а я слухаю, бо розумію, що настане день і вона не прийде і це і буде моя памʼять о її дитинстві, і може вміння це вислуховувати зараз навчить мене говорити не лише о погоді потім.
Я постійно замислююсь над темою: нащо мої батьки народжували дітей, якщо вони нас не обіймали, не вчили цьому життю, а займались своїми справами?! Моє дитинство, то постійні гульки батьків з друзями, бійки, алкоголь, крики, зрив на дітей. Вони були б щасливішими без тієї гонитви бути «як всі» з дітьми. Нещодавно знайшла єдине фото мене з батьком, його вже немає, мені за 40 і спочатку так зраділа, що можу показати донці діда, а потім прийшло усвідомлення, що як же я тебе не люблю!
Зараз чітко розумію, що дорослі, то не дорослі, а просто високі діти, котрі нарешті стали виглядати дорослими, як колись хотіли.
Йопта рожеві окуляри і щасливе життя дівчинки в родині це жити без батька з нарцистичною матірʼю а потім ти виростаєш і опиняєшся у сексистському патріархальному суспільстві і з daddy issues і з mommy issues одночасно. Добре коли хоч один з батьків адекватний
Це дуже смішно. Я сказав про стосунки з батьком а ви привели приклад де у вас нема батька. Висновок - я говорив не про вас
Неймовірне інтерв'ю) Вважаю що Кості на хвилі цього прозріння потрібно відкривати свою церкву😂 Трембовецьканство🙌
Вітаю!
В першу чергу дякую вам за крутий подкаст, цікаві теми та відкритість.
Ваша рефлексія нагадала мені мої пошуки відповідей, раджу почитати "Дорослі діти емоційно незрілих батьків", сподіваюсь ви знайдете свої відповіді.
На моменті про стосунки дівчат з батьками зрозуміла шо Костю іноді краще слухати не задіюючи мозок ахах
Попалася
дякую за випуск🤍
дивно, що цей епізод вийшов аж настільки тематичним))
відразу видно, що 5 липня все ж мало свій вплив на Костю)
так, а що сталося 5 Липня?
Я думаю, що в більшості людей такі неповноцінні стосунки з батьками. В підлітковому віці я ображався на своїх батьків. Зараз майже нічого не змінилось, але я зрозумів, що я все-таки люблю своїх батьків і готовий поговорити з ними про погоду чи допомогти у важкий момент.
Теж тепер хочу поговорити з Михайлом про свої проблеми
Відвертий😳
Глибокий😯
Філософський🤔
Подкаст😉
Мішина остання фраза 💪😎 просто "розйоб" прямо в ціль🎯
Дякую за розкриту тему і приємний післясмак❤🤗
Початок другого фільму дуже нагадує Люксембург Люксембург.
Запрошуйте батю Кості гостем на подкаст
Фізі з «друзів» так і говорить:
🫴🏼Нажаль не можу, бо не хочу
За відносини відповідають завжди старші. Діти цим не повинні перейматися, навіть якщо вони дорослі. Живіть своє життя і не робіть висновки за батьків, які чогось не зробили у свій час. Поки вони живі, то це їхні проблеми. Не дякуйте)
І всі ці намагання допомагати баті - це в тебе не із любові, а підсвідомо для того щоб він сказав тобі : «Ти молодець, сину! Пишаюся тобою»
Чую про батю - ставлю лайк.
Іду подзвоню татові, щоб запитати, чим він покормив котика з собакою і чи встигли викопати картоплю до дощу. Знаю, що він буде щасливий, що я виділила кілька хвилин, щоб подзвонити йому і трошки поговорити про неважливі речі)
Пропоную 5-го чи 4-го липня (в день смерті і воскресіння Костянтина) вітатися "Костянтин Воскрес" "Воістину Воскрес".
Важкий вийшов випуск. Я навіть і не намагаюся відрефлексувати стосунки зі своїм батьком, бо дах зовсім поїде. І на жаль, в мене немає такого друга як Міша, який би просто слухав і співчував. Мені здається, що Кості таки не все одно на батька, бо більше години хлопці про це говорили, щось його зачепило. Я завжди переживаю за те, щоб виправдати батьківські очікування, але кожного разу щось не вдається і від цього боляче. Дякую за випуск.
По поводу "не хочу" я до сих пор вспоминаю один случай. Было мне лет 16, я ходил в клуб учиться играть на аккордеоне. Однажды к моей преподавательнице подошла заведующая (или как она называлась) и предложила ей заниматься организацией концерта к 8 марта. Преподавательница ответила "не хочу". На тот момент это было для меня очень необычно, в этом было что-то свежее и крутое. Что я по сей день это запомнил. До того случая в моей жизни и правда не котировалось "не хочу" - особенно учитывая, что мои "не хочу", как правило, касались всякой работы в огороде из-под палки бабушки и всё такое.
Як казала моя мама, думаючи що цитати з радянських плакатів то розумно: «нє можеш - научім, нє хочєш - заставім»
Дуже подобається подкаст, проте Сексистські Висловлювання кості з кожним Випуском Змушують думати що пора Відписуватись
Ех, ці жіночі проблеми - змушують думати
Костя ❤ маленький хлопчик всередині тебе так хоче любові і прийняття. Хочеться взяти тебе "на ручки", обійняти, похвалити. Так відчувається ця травма. Але ти такий молодець. Будь ласка, не треба вмирати. Ти прекрасний ❤
😂
у мене чудові батьки, але також часто ловлю себе на думці, що нам ні про що поговорити. мама перестала мене запитувати, що я їла і чи по погоді вдяглася, бо я дратувалася: це не тема для розмов між дорослими людьми. хотілося змістовних та/або приємних розмов, як з друзями, - те, що я називаю "якісно проведений час" у стосунках, тобто те, що дає відчути, що ви близькі люди.
у нас точно є точки дотику, але з друзями я зовсім інакше на ті самі теми спілкуюся. тобто питання не тільки в темах, а і в тому ЯК спілкуємося - занадто відрізняємося чи то світосприйняттям, чи то способом мислення і почуттям гумору, не знаю, як пояснити.
напевно, в якийсь момент я змирилася, що я і мої батьки не будемо як друзі. теми для розмов - погода, здоров'я, які новини у мене, у них, у родичів, плани. найкрутіше, коли вони діляться спогадами, не важливо навіть, якщо вже всоте розказаними. просто рада, що вони в мене такі, які вони є, і хочеться, щоб вони якомога краще і довше пожили для себе, - вони на це точно заслужили. і ці наші розмови, хай скільки вони мені не видаються банальними, - це спосіб проявити вдячність і любов, спосіб бути присутньою в їхньому житті. тому дуже відгукнулася Мішина думка про підтексти - це геніально, дякую!
Мій папа типово донецький пацан) З типовими уявленнями про те, якою має бути дівчинка. Я багато в чому з ним не згодна, але він навчив мене найважливішої речі у світі, якої не вчили інших дітей. Ніколи не можна себе ображати. Навчив гордості та вмінні за себе постояти. Стояв за мене сам ще тоді, коли на проблеми у школі батьки зазвичай чхати хотіли у ті часи - у дев'яності, в сенсі. Можливо, завдяки йому я й маю такий складний характер) І зараз ми теж спілкуємось про погоду, інколи я перенаправляю його політичні погляди, хоч це непросто(нічого крамольного, але телемарафон трохи впливає на нього). І я знаю, що він дуже пишається, якою я стала. Навчився говорити, що любить мене - вперше сказа про це в мої років двадцять) Ми дуже близькі. Я знаю, що мені пощастило з обома) і з мамою, і з папою. Я обрала не любити і не спілкуватись зі своїми братами, але батьки мої - чудові.
ну в мене підірвався пуканчик від цього, шо дівчат люблять в сімʼї. Моя сімʼя не дуже вкурсі цієї штуки, тому вони почали гнобити мене з дитинства, а брата мого любили та берегли, сюсі-пусі Андрійко, йди на хуй Світлана 😍
Це так смішно, що я буквально сьогодні з мамою обговорювала спеку) Дуже відгукнувся монолог Кості саме про дзвінки і безсенсовність певних обговорень
Все своє життя я жила з думкою що я не люблю свого батька, але після психотерапії я зрозуміла що ні, все таки люблю, просто боюсь що якщо я піддамся під його любов, а потім він зробить мені боляче, а також всі образи з дитинства вилазять назовні. З приводу спілкування, я зберігла спілкування з батьком, а сестра наприклад повністю віддалилась від нього. І що мені що їй кайфово. Головне щоб вам було зручно 😅
Цей випуск сподобався б Віллі Вонці.
я яку батько в дитинсті по п*яні душив. да, мені реально було рожево
Ніхто про тебе нічого не казав
Значить отакий ти Костя Трембовецький, як на патреон то будь ласочка будь ласочка,а як комунікація з людьми то нє,я не хочу,і не обязан. Ага. Ясно панятно. 😁
Насправді дякую за випуск,мені так прям зайшло зайшло,бо тема стосунків з батьками це болюча мені тема,і я до кінця не можу сама собі дозволити розібратися з цим. Класний випуск,за винятком того моменту де Костя каже що дівчата у стосунках з батьком живуть у рожевих окулярах,за це Констянтин хейт тобі,шейм і усі модні психологічні слова,бо ніхєра не так воно є,так само дівчата ростуть у атмосфері піздєца,а потім ідуть у світ йобаного патріархату і нема ніякого пробєла на якийсь інший світ де все нормально.
Ну, словом, хороший випуск. молодці 👏
Патреон жеж не для комунікацій потрібен, а щоб в мене були денюжкі
Коли Костя говорив, що в своїх сценаріях він відіграє роль батька, я подумала про те, що можливо- це візуалізація його найбільшого страху. Типу колись зрозуміти, що для кращого майбутнього сина йому потрібно його залишити.
Можливо я помиляюсь, але вирішила, що це варто написати.
Як потрапити до Михайла на сеанс? Ситуація з батьком дуже схожа, але все відбувалось в рожевому піздатому світі)
«у вас дощ? Ти поїв?» це моя розмова з мамою 😂🤣😂
А чи не символічно, що Костя помер 4 липня і відродився 5? Тобто, американець у тілі українця страждав стільки часу і пішов у День незалежності Сполучених Штатів
У якийсь момент просто захотілось обійняти Костю 🤗
З ким буде наступне інтерв'ю? Покличте Костю Трембоу.
блін, Костя, а другий фільм вже є
нові мисливці запривидами
там короче чувак пішов з сім'ї щоб рятувати світ
а його увесь цей час ненавиділа донька
а онуків своїх не знав зовсім
вкінці онуки стали мисливцями
Мій батя був алкашом і давно мене покинув. Точніше, він намагався спілкуватись, але я сказала йому, що буду спілкуватись з ним тільки, якщо він буде тверезий. Після цього він навіть не намагався бути в моєму житті. Це, мабуть, його найкраще рішення.
Щодо "розмов ні про що". Мене теж нервують питання штибу "як погода?", "що ти їла?" і т.п. Намагалась докопатись в собі, чому так. Дійшла тільки до думки, що не так важливо про що я розмовляю, а з ким. Дуже допомагає усамітнитись на якийсь час, тоді спілкування дається легше. Батьки такі як вони є і ми змушені прийняти їх із вадами і особистими травмами.
Не зважаючи на ваше минуле, ви з батьком щось робите для спілкування і я вважаю, що це вже показник, що вам один на одного не пофіг
Я дівчинка чисто похуй було моєму батьку що я не син і на мене взагалі. Залежить від батька.
А чи буде Михайло змінювати свою зовнішність? Наприклад пофарбує волосся?
Хуясобі питання
Є така вірогідність, але ви його все-одно впізнаєте
у дівчіт зазвичай проблеми з матерями, а не з батьком
Я відчуваю до свого батька лише жаль, що так змарнував своє життя і вдячність, що навчив, яких людей треба оминати десятою дорогою і як їх розпізнати.
міша топ. путін краб. лайк
Костя ж був нещодавно на стрімі Підпільного з Андрієм Чмутом..
То інше. То збори)
Костя, ти страждаєш бо думаєш шо крім інфи про дощ має буть ше шось. А насправді це все шо треба. Прийми просто шо коли ти позвонив і розказав про дощ ти справився на 100%. Це буде сама легка хуйня в ствіті (і трохи сумна але це тіки через голівудський диссонанс)
Дякую за ці подкасти суцільної рефлексії і насолоди:)
🫶🏻
фан фект: є теорія, що дитина до 5 років програмує все своє життя, тому коментарі/оцінки батьків в такому ранньому віці є гіперважливими і залишаються з нами назавжди (свідомо чи несвідомо)
якщо б я Кості розповіла про свої стосунки з батьками, а особливо з вітчимом, в нього би знов почалась затяжна депресія (:
Та ні. Бо мені начхати)
Я бачу сенс дивитися на антиприклади(їх дуже вистачає і помічаються два найголовніших для мене) яким не треба бути і стараюсь не робити ті помилки які роблять ті хто мене оточували чи оточують.
Чому в Міші, на задньому плані Раян Гослінг?
Янгол-охоронець
@@MykhailoRud аххахахп. Але є один мінус ти стаєш трішки horny
Це найкраще, що я бачила в останній час. Чи то особисто мені так відгукнулось, чи так і є - не знаю, та і байдуже, я вважаю саме так
Американець - справжній гендер Кості. Нарешті.
Про батьків - отак під час вашого ефіру зрозуміла, що ми в сім'ї не кажемо одне одному "я тебе люблю", не знаю чому, якось так склалось, хоч стосунки у нас нормальні, іноді хороші.)
Нє , досить з мене цього плаксивого гівна, Діма малєєв плакати почав і тут почав Костя почав плакати , заїбли, я хотів послухати щось веселе а не деморалізуєче, ще один такий випуск і пора відписуватись
Костя придумав два Люксембурга Люксембурга
Тільки не про українців що висуває ці ідеї на сто пойнтів вперед
...нє, ну да. Але, мож... ну , але до цього можна змінити ставлення тому і ну ііі, не мати жодних емоцій. Я це вже, зараз я це опановую, вже зараз, в мені це вже є. Я розумію, що, якась річ мені потрібна для чогось, і я не маю тут їй давати їй оцінку: Воно мені подобається? Не подобається? Ну мені потрібно! Все! Немає нічого іншого! Все інше, це вже надбудови, які придумали люди, щоби блять зайобувать самих себе: ЕЕ, А ВОНО МЕНІ ПОДОБИАЄТЬСЯ? А ВОНО МЕНІ НЕ ПОДОБИАЄТЬСЯ. А БЛЯТЬ, ВОНО ТРУ? А ВОНО НЕ ТРУ? А ВОНО Я? А ВОНО ПРИНЦИПОВО? ЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ БЛЯТЬ? Тааа, пахуую. Тобі треба блять, зроби! Все... блять... тобі ну... кароче...
(С) Костянтин Трембовецький
(1:16:47)
Я обожнюю вас хлопці, всією душею.
Якраз на днях зрозуміла, що мені без психотерапевта (чи психолога) вже нікуди. Дякую за вчасну рекламну інтеграцію.
Щонайменше це точно не завадить спробувати
Слухаю далі. Костя, поділюсь своїм досвідом. Я гайдаюсь на гойдалках, що хотіла повністю зупинити стосунки з батьком. Але просто поїхала в іншу країну і це вирішилось само собою.
Але коли він помер, я плакала шо скажена. Дорослий хоче перервати стосунки, а дитина завжди буде сподіватись та любити батька.
Бляха, твій хоч в кіно тебе водив. Є випадки, коли живуть під одним дахом, але спільного часу НОЛЬ. Тупо за все життя жодного походу у кіно, рибалку, прогулянка або хоча б щось.
Зате під одним дахос
15:33 я думала Костя переказує «Люксембург, Люксембург»
Писала комент і раптом ютуб перезагрузивсі, отже думка залишиться невідправленим😅
Дуже цікавий випуск!
На мою думку, ми не зобов'язані любити батьків і не вині їм нічого, бо то було не наше рішення з'являтися на цей світ. Не бачу ніякого сенсу бути вдячним батькам за те, що вони виконали мінімум своїх зобов'язань, а тобто годували і вдягали нас, фактично просто не дали нам вмерти.
В моєі подруги була та сама хуйня із мамою. Я слухала це ниття (це не знецінення, це іронія) 7 років майже кожного дня. Потім вона нарешті пішла до психотерапевта, попрацювала рік і вирішила проблему свого ставлення. З мамою продовжує спілкуватися і вона іі майже не бісить