Молитва за померлих є важливою частиною християнських традицій. Вона допомагає зберігати зв'язок із душами тих, хто пішов, і підтримувати їх на шляху до вічного життя. Нехай наша молитва буде знаком пам'яті та любові до наших близьких, яких вже немає з нами, але які завжди в наших серцях..
Упокой, Господи, душі рабів Твоїх (імена), прости їм усі гріхи їх, вільні і невільні, даруй їм Царство Твоє Небесне і сотвори їм вічную пам'ять.Амінь🙏🙏🙏
Після смерті дідуся і бабусі дружини, вони обоє їй наснились після похорону і дякували за жіночку, що "читає" і батюшку, який був на похороні. Бабуся казала, що їй настільки легше там, а дідусь - що це допомогло легше перейти йому до "дому".
@@ruslanadamovich7505 У Священному Писанні є кілька згадок, які можна трактувати як підтримку молитов за померлих. Наприклад, у книзі 2 Маковейській 12:46 говориться: «І тому він вчинив добре й благочестиво, бо приніс жертву за померлих, щоб вони звільнились від гріха». Це вказує на те, що молитва за померлих може допомогти їм отримати прощення. Щодо думки, що людина має достатньо часу за життя для того, щоб попросити прощення, це правда, що Бог дає нам час для покаяння, але Церква також вчить, що наша любов і молитви за душі померлих можуть їм допомогти навіть після їхнього переходу в інший світ. Молитва - це вираз любові, і ми не перестаємо любити своїх ближніх після їхньої смерті.
Душа у земному житті знаходиться у грішному тілі. Людина все пробує і не завжди воно праведне і не завжди встигає людина то зрозуміти і покаятись. То чи не милостивий Бог, що дає можливість рідним і близьким допомогти грішнику після його смерті?🥰
@@pasikadidaevgenaUA милостивий Бог дав людині совість, а також Біблію.І не забувайте, що це Слово буде судити людину.А тому тільки Боже Слово є Авторитет. Ваші хороші бажання не допоможуть ні одному померлому.Чітко, так ? тому і відношення ваше до свого земного життя буде іншим, коли ви розумієте, що шанс увійти на небо є ЯКЩО ТИ ЩЕ ЖИВИЙ !
@@VolodymyrVedmitskyi ви навели одну, де не Ісус говорить про це.При тому ви "забули" повідомити, що книга не входить до канону.І головне ! Це було до воскресіння Ісуса !
@@ruslanadamovich7505 Ви праві, що книга 2 Маковейська належить до так званих второканонічних книг, але вона визнана частиною Священного Писання у багатьох християнських традиціях, зокрема у православ’ї та католицизмі. Щодо того, що це було до воскресіння Ісуса, хочу додати, що вчення Церкви про молитви за померлих розвивалося на основі як Писання, так і традиції. Наприклад, у Новому Завіті, у 2 Тимофія 1:16-18, є згадка про молитву апостола Павла за померлого Онисифора. Це вказує на те, що навіть після смерті ми можемо приносити користь душам наших ближніх. Молитва за померлих - це не просто традиція, а вираз нашої любові й віри в те, що Бог милосердний і приймає наші прохання за спасіння інших.
З відео достеменно не зрозуміло чи потрібно приносити на служби за померлих хліб чи печиво? Часто його священники просто роздають працівникам церкви. Деякі священники кажуть приносити їжу швидкого приготування ( для передачі на фронт). Інші - що не потрібно нічого приносити. Хліб принесений в давні часи використовували для причастя. Зараз його не використовують для причастя.
@@Natalia-vo8do Як священик, можу пояснити, що традиція приносити хліб чи печиво на службу за померлих має глибоке історичне коріння, але сьогодні це не є обов’язковим чи необхідним елементом богослужіння. Важливо розуміти, що головне в поминальній службі - це молитва за душу померлого, спільна молитва громади та священика. Це духовний акт, що має на меті поминання і прохання до Бога про милість і вічний спокій для душі. Історично, в перших століттях християнства хліб, вино та інші продукти приносили для участі в євхаристії - Таїнстві Причастя, а також для підтримки служителів церкви та бідних. Цей звичай символізував спільність та взаємопідтримку всередині громади. З часом, ці практики еволюціонували, і хліб став більше символічним подарунком, а згодом перейшов у традицію приносити хліб чи печиво на поминальні служби. Однак сьогодні священики часто наголошують, що матеріальні приношення, як хліб чи печиво, не є обов'язковими. Якщо є бажання, віряни можуть принести продукти, які будуть передані для потребуючих: наприклад, на фронт, у дитячі будинки, будинки опіки або інші благодійні ініціативи. Це може бути акт милосердя, який відповідає християнським заповідям, таким як «голодного нагодувати» та «хворого відвідати». Священик, як духовний лідер громади, зазвичай допомагає організовувати такі акції та спрямовувати пожертви на потреби ближніх. Найважливішим залишається духовний зміст поминання. Служба за упокій - це час, коли ми звертаємось до Бога, прохаючи про вічний спокій для душі померлого. Молитва - це те, що має найбільше значення. Приношення ж - це вибір кожного за покликом серця та душі.
Молитва за померлих є важливою частиною християнських традицій. Вона допомагає зберігати зв'язок із душами тих, хто пішов, і підтримувати їх на шляху до вічного життя. Нехай наша молитва буде знаком пам'яті та любові до наших близьких, яких вже немає з нами, але які завжди в наших серцях..
Упокой, Господи, душі рабів Твоїх (імена), прости їм усі гріхи їх, вільні і невільні, даруй їм Царство Твоє Небесне і сотвори їм вічную пам'ять.Амінь🙏🙏🙏
Господи. Упокой душу н.пр Ганни!
Після смерті дідуся і бабусі дружини, вони обоє їй наснились після похорону і дякували за жіночку, що "читає" і батюшку, який був на похороні.
Бабуся казала, що їй настільки легше там, а дідусь - що це допомогло легше перейти йому до "дому".
дайте цитату з Писання, де Господь дозволив це робити. Бог дав людині достатнь часу, щоб вона своїми устами попросила прощення. Чи може не так ?
@@ruslanadamovich7505 У Священному Писанні є кілька згадок, які можна трактувати як підтримку молитов за померлих. Наприклад, у книзі 2 Маковейській 12:46 говориться: «І тому він вчинив добре й благочестиво, бо приніс жертву за померлих, щоб вони звільнились від гріха». Це вказує на те, що молитва за померлих може допомогти їм отримати прощення.
Щодо думки, що людина має достатньо часу за життя для того, щоб попросити прощення, це правда, що Бог дає нам час для покаяння, але Церква також вчить, що наша любов і молитви за душі померлих можуть їм допомогти навіть після їхнього переходу в інший світ. Молитва - це вираз любові, і ми не перестаємо любити своїх ближніх після їхньої смерті.
Душа у земному житті знаходиться у грішному тілі. Людина все пробує і не завжди воно праведне і не завжди встигає людина то зрозуміти і покаятись. То чи не милостивий Бог, що дає можливість рідним і близьким допомогти грішнику після його смерті?🥰
@@pasikadidaevgenaUA милостивий Бог дав людині совість, а також Біблію.І не забувайте, що це Слово буде судити людину.А тому тільки Боже Слово є Авторитет. Ваші хороші бажання не допоможуть ні одному померлому.Чітко, так ? тому і відношення ваше до свого земного життя буде іншим, коли ви розумієте, що шанс увійти на небо є ЯКЩО ТИ ЩЕ ЖИВИЙ !
@@VolodymyrVedmitskyi ви навели одну, де не Ісус говорить про це.При тому ви "забули" повідомити, що книга не входить до канону.І головне ! Це було до воскресіння Ісуса !
@@ruslanadamovich7505 Ви праві, що книга 2 Маковейська належить до так званих второканонічних книг, але вона визнана частиною Священного Писання у багатьох християнських традиціях, зокрема у православ’ї та католицизмі. Щодо того, що це було до воскресіння Ісуса, хочу додати, що вчення Церкви про молитви за померлих розвивалося на основі як Писання, так і традиції. Наприклад, у Новому Завіті, у 2 Тимофія 1:16-18, є згадка про молитву апостола Павла за померлого Онисифора. Це вказує на те, що навіть після смерті ми можемо приносити користь душам наших ближніх. Молитва за померлих - це не просто традиція, а вираз нашої любові й віри в те, що Бог милосердний і приймає наші прохання за спасіння інших.
З відео достеменно не зрозуміло чи потрібно приносити на служби за померлих хліб чи печиво? Часто його священники просто роздають працівникам церкви. Деякі священники кажуть приносити їжу швидкого приготування ( для передачі на фронт). Інші - що не потрібно нічого приносити. Хліб принесений в давні часи використовували для причастя. Зараз його не використовують для причастя.
@@Natalia-vo8do Як священик, можу пояснити, що традиція приносити хліб чи печиво на службу за померлих має глибоке історичне коріння, але сьогодні це не є обов’язковим чи необхідним елементом богослужіння. Важливо розуміти, що головне в поминальній службі - це молитва за душу померлого, спільна молитва громади та священика. Це духовний акт, що має на меті поминання і прохання до Бога про милість і вічний спокій для душі.
Історично, в перших століттях християнства хліб, вино та інші продукти приносили для участі в євхаристії - Таїнстві Причастя, а також для підтримки служителів церкви та бідних. Цей звичай символізував спільність та взаємопідтримку всередині громади. З часом, ці практики еволюціонували, і хліб став більше символічним подарунком, а згодом перейшов у традицію приносити хліб чи печиво на поминальні служби. Однак сьогодні священики часто наголошують, що матеріальні приношення, як хліб чи печиво, не є обов'язковими.
Якщо є бажання, віряни можуть принести продукти, які будуть передані для потребуючих: наприклад, на фронт, у дитячі будинки, будинки опіки або інші благодійні ініціативи. Це може бути акт милосердя, який відповідає християнським заповідям, таким як «голодного нагодувати» та «хворого відвідати». Священик, як духовний лідер громади, зазвичай допомагає організовувати такі акції та спрямовувати пожертви на потреби ближніх.
Найважливішим залишається духовний зміст поминання. Служба за упокій - це час, коли ми звертаємось до Бога, прохаючи про вічний спокій для душі померлого. Молитва - це те, що має найбільше значення. Приношення ж - це вибір кожного за покликом серця та душі.
@@VolodymyrVedmitskyi щиро дякую Вам за зрозумілу мудру відповідь