ฝัง
- เผยแพร่เมื่อ 15 มี.ค. 2024
- Мене надихнув український фільм короткометражний "Перелесник"🖤🍃
Тому я і створила до нього такий коротенький трейлер.
А ви якщо панове не дивилися, то обов'язково рекомендую кожному переглянути той шедевр. Запевняю, воно того варте😉
• ПЕРЕЛЕСНИК · УКРАЇНСЬК...
Дуже гарний фильм
Перелесник
Існує далеке на селі озеро,
Про нього давно вже змовчено.
Озеро на вигляд дивовижне,
Проте, коїться там потойбічне.
Люди кажуть дівчата пропадають,
Коли на озеро те влітку забігають.
А старі баби взагалі руками махають,
Начебто живе там щось нечисте гадають.
І ходить таке містичне повір'я,
Наче живе там щось у міжгір'я.
Це дух, який забирає у селян життя,
Від якого прискорюється серцебиття.
Його звуть просто Перелесник- змій,
Зазвичай таїться десь в траві густій.
Він виглядає чорним весь,
Як побачите - не дивуйтесь,
Він забажає вас звабити,
Та з пантелику збити,
Не ведіться на ці чари.
І як би не сунули хмари,
Не дивіться йому в очі,
Він зачаровує серця дівочі.
Буде мило посміхатись,
Як з іграшкою гратись.
Але в кінці вас забере,
Хто ніколи не знайде.
Перелесник лихо робить,
Той хитрун міжгір'ям бродить.
Йому так хочеться когось спокусити,
Чиюсь душеньку молоду погубити.
Цей дух Чорний існує не спроста,
Він є найбільшим провідником зла.
Від нього всі страждатимуть,
І лише нещастя матимуть.
На вулиці почало вже смеркати,
Але Катрі сказали сорочки попрати.
Вона чула про цю легенду з дитинства,
Але не відносилась до того товариства,
Не вірила і не ходила туди ніколи,
Однієї дорогою йшла до школи
Але цього разу попросили попрати,
Прийшлося хусткою голову обмотати
І в дорогу навпростець вирушати.
До озера того коротша дорога,
Тому побіжала туди босонога.
Катруся не довіряла легендам,
Вигаданим людьми божествам.
От прийшла і сіла на ставку,
Вона любила співати ще змалку.
То й наспівує собі тихенько,
Дивиться, щоб все було чистенько.
Має гарненькі блакитні оченята,
Чується десь цвірчать пташенята.
Листя на деревах шелестить.
Чи то щось в траві мерехтить?
І холодом злегка повіяло,
Стало зовсім тихо несподівано.
Дівчина взяла кошик в руки,
Але чуються моторошні звуки.
Хтось пошепки по імені кличе,
Та в спину їй наче холодом дише
Вона злякалась і зненацька побігла,
В обличчі Катруся зразу поблідла.
Невже загубилася? Лишенько боже!
Хто ж мені людоньки допоможе?
А голос все ближче і ближче стає,
Він неначе з нею в піжмурки грає,
Повільно видніється з листя силует,
Вийшов високого зросту брюнет.
Чорне волосся, і очі такі...
Не придумати такого й уві сні.
Зовні парубок молодий та красивий,
Напрочуд зовнішністю звабливий.
Він широко так їй всміхається,
В її очі блакитні вдивляється,
І в зором своїм наче впивається.
Питає: ей, ти куди, постривай,
Я тобі допоможу, не переживай.
Ти напевно загубилася я зрозумів,
Коли вітерець повз мене зашумів.
Ну що? Провести тебе додому?
Мені вихід відомо лише одному.
Дівчина так перелякалася,
Що від страху вся тряслася.
Він підійшов так поближче,
І погляд ставав все глибше.
Катруся погодилась на цю змову,
Пройти через лісову діброву.
Потім вони довго розмовляли,
Місточок над річкою перетинали.
Катруся стала навіть всміхатись,
Перестала зовсім його боятись.
Дівчина відчула як добре їй стало,
Бо такого з нею ще не бувало.
Вони стояли і обіймались,
А потім взяли і поцілувались...
Це сталось так швидко,
Від чого просяяло її личко.
Вони одним одним любувались,
І все дужче в лісі цілувались.
Нарешті він першим відступив,
І на танець дівчину запросив,
Але так швидко її закрутив,
Ледь бідненьку не задушив.
Вона взяла його міцно за руку,
Прислухатись до серця стуку,
Але в нього воно не билося,
І враз все тьмою покрилося.
Він її взяв і міцно обійняв,
Кудись ввись в небо забрав...
З тих пір, те озеро всі обходять,
І не ходити тудою дівчат просять.
Наказують- там лихо буде, не ходіть,
Краще таких помилок не робіть.
А та блакитноока Катерина
Молода в селі тім дівчина
С тих пір назавжди кудись зникла,
Навіть й пожити для себе не встигла.
Тож не піддавайтеся чарам Перелесника
Того звабливого, брехливого грішника
Він мов змій окаянний міняє свій образ,
Йому під силу будь-ким стати враз,
Мастак зваблювати і спокушати,
А потім життя чиєсь навіки забирати.
З гущавини прийдеться йому виглядати,
От тільки ніхто не в силах знати
Чи можливо взагалі той дух впізнати
Бо ніхто ще не зміг Перелесника спіймати
А він все далі продовжує озером блукати,
На наступну жертву в пітьмі чекати.
Е. Хейола