Кімната. Леонід Данільчик.

Це мало насторожити. Але цукерка ще липла до щоки, а отже пригода тривала. Майнула мудра думка щодо телефонного дзвінка в дурку, але я вже натиснув на клямку… Двері легко, описуючи складну траєкторію задану кривими петлями, відчинились на мене...
Автор: Леонід Данільчик
Читає: Югин Кобилянський
Текстова версія є на літературній платформі Аркуш
arkush.net/boo...
Авторські права на твір належать автору. Озвучення тексту здійснено з дозволу автора.

[@СуперУспішний]

Дуже дякую за чергове чудове озвучення.Ви найкращий,завдяки вам Української стає більше.

[@TheOpiy]

Дякую. Реально дуже круто. Озвучення просто бомбезне

[@eugenekobylianskyi]

Дякую, дуже радий, що сподобалося)

[@Старийкіт]

Пане Югин, дякую за вашу працю, за чудове читання, з задоволенням послухав.

[@eugenekobylianskyi]

Дякую, що слухаєте і коментуєте)

[@СуперУспішний]

Коментар на підтримку україномовного контенту. Ви найкращий,завдяки вам Української стає більше.

[@elenazhelyazkova622]

Цікаво було б почути продовження цього сюжету! Сподобався саркастичний мовний стиль автора, дякую за працю! Автору каналу бажаю розвитку і поліпшення дикторських можливостей!

[@eugenekobylianskyi]

Щиро дякую за побажання) Також дякую, що слухаєте і коментуєте)

[@RomanFeshchak16]

Цікавий твір. Шикарні образи та метафори. Сарказм Леоніда тішить слухацько-читацьку душу. Саме образність і гумор чіпляють мене у його творах. Дяка за озвучування Леонідової оповідки❤

[@eugenekobylianskyi]

Дякую, що слухаєте, коментуєте та даєте фідбек, то дуже важливо)

[@Старийкіт]

А от саме оповідання начебто й цікаве, але якесь недопрацьоване. Не дуже зайшло.