Дуже цікаве інтервʼю! Особливо цікавий епізод про конкуренцію, де педагог не порівнює дітей між собою, тим самим вказуючи що хтось гірший, а створює умови, де вони мають можливість особисто оцінити свою підготовку і змотивуватись)
Надзвичайно цікава бесіда з Людмилою Степанівною Закопець про її успішний педагогічний досвід виховання молодих піаністів, про світові тенденції фортепіанного виконавства, інклюзію в галузі музичної освіти. Подальших творчих успіхів і перемог талановитому викладачу та її вихованцям!❤
Цікаво було, спасибі Олю! Якосб морозець пробігся по шкірі як згадаю свою гіперопіку в десятирічці.. Дуже круто чути, що виключають з репертуару російську музику, хоч докінця складно уявити, це були мало не " кити " , коли ти граєш рахманінова і т д.., рівень твого професіоналізму в певній мірі.
А чи така агресивна конкуренція, не є пережитком радянської школи, від якої ви хотіли б відійти? Чи це ок, коли однокласниці в молодшій школі ненавидять одна одну, бо кожна хоче понад усе отримати «золоту скрипочку»? Чи не важливіші в сучасному суспільстві є «soft skills“, коли діти навчаються працювати в команді, дружити, проявляти емпатію і вирішувати конфлікти??? І чи не віддзеркалення це російського імперіалізму, коли на всіх шкільних і виїздних концертах солюють діти дружини директора ліцею? 🤔
Гарне питання, хоча у цьому відео ми обговорюємо традицію львівської школи не від Москви, а повʼязано з іменем Барвінського, який сам був піаністом, навчався в Празі в Новака. Щодо дружини директора, це знецінка праці людини. Я навчалась тоді, коли був інший директор, але учні ЛЗ все одно грали з оркестром по всій країні.
І тоді, коли я вчилася, з 1998 по 2009, теж були інші директори. Це не заважало грати майже кожного року з оркестром у Львові, Чернівцях, Києві і Харкові, у всіх виїзних концертах і концертах школи. А конкуренція - це невідʼємна частина становлення музиканта. При цьому можна залишатися хорошою людиною, а ще мати безліч друзів по цілому світі впродовж всього життя, з якими ви познайомилися саме на тих самих конкурсах і концертах.
Повчальна, змістовна, цікава розмова.Дуже пишаюся знайомством з Людмилою Степанівною.Успіхів Вам і натхнення.
Дуже цікаве інтервʼю! Особливо цікавий епізод про конкуренцію, де педагог не порівнює дітей між собою, тим самим вказуючи що хтось гірший, а створює умови, де вони мають можливість особисто оцінити свою підготовку і змотивуватись)
Дуже цікава, надихаюча і потрібна розмова! Дякую!
Надзвичайно цікава бесіда з Людмилою Степанівною Закопець про її успішний педагогічний досвід виховання молодих піаністів, про світові тенденції фортепіанного виконавства, інклюзію в галузі музичної освіти. Подальших творчих успіхів і перемог талановитому викладачу та її вихованцям!❤
Дякую за розмову! ❤
Дуже цікава розмова. Атмосфера десятирічки не схожа ні на що інше) Дякую!
Дякую за щиру та відверту розмову!
Щиро дякую!
Супер! Дякую за чудову розмову!
Дякую за відгук ❤
Потрібна розмова. Вітаю, Олю! Чекатиму наступних інтерв’ю .
Дякую!)
Дуже потрібна і натхненна розмова! Дякую! Я думаю було би також цікаво для іноземної аудиторії.
Дякую, треба подумати))
Цікаво було, спасибі Олю!
Якосб морозець пробігся по шкірі як згадаю свою гіперопіку в десятирічці..
Дуже круто чути, що виключають з репертуару російську музику, хоч докінця складно уявити, це були мало не " кити " , коли ти граєш рахманінова і т д.., рівень твого професіоналізму в певній мірі.
дякую, Марічко, гіперопіка це шось)
А чи така агресивна конкуренція, не є пережитком радянської школи, від якої ви хотіли б відійти?
Чи це ок, коли однокласниці в молодшій школі ненавидять одна одну, бо кожна хоче понад усе отримати «золоту скрипочку»?
Чи не важливіші в сучасному суспільстві є «soft skills“, коли діти навчаються працювати в команді, дружити, проявляти емпатію і вирішувати конфлікти???
І чи не віддзеркалення це російського імперіалізму, коли на всіх шкільних і виїздних концертах солюють діти дружини директора ліцею? 🤔
Гарне питання, хоча у цьому відео ми обговорюємо традицію львівської школи не від Москви, а повʼязано з іменем Барвінського, який сам був піаністом, навчався в Празі в Новака.
Щодо дружини директора, це знецінка праці людини. Я навчалась тоді, коли був інший директор, але учні ЛЗ все одно грали з оркестром по всій країні.
І тоді, коли я вчилася, з 1998 по 2009, теж були інші директори. Це не заважало грати майже кожного року з оркестром у Львові, Чернівцях, Києві і Харкові, у всіх виїзних концертах і концертах школи. А конкуренція - це невідʼємна частина становлення музиканта. При цьому можна залишатися хорошою людиною, а ще мати безліч друзів по цілому світі впродовж всього життя, з якими ви познайомилися саме на тих самих конкурсах і концертах.
Дякую за щиру і пізнавальну розмову! ❤