Не помню кто говорил, возможно Фешин, что если положить цветовые пятна правильно по цвету и тону, то сразу возникает ощущение реальности даже без деталей. Сейчас проверяю на практике и стараюсь уже на уровне подмалевка максимально точно попадать хотя бы в тон. И действительно, чем точнее получается, тем проще потом работать в следующих сеансах с деталями. Подмалевок играет роль камертона, а раньше он тупо сбивал с толку и искажал восприятие.
Іноді навпаки, буває занадто, коли допрацьовуєш. Коли я фотографую свої картини на різних етапах створення, то розумію, що треба було на іншому етапі зупинитись і вона була б довершеною. Але, коли я починаю занадто думати, то все псую.
Я десь читала про таке бачення, як ви описали і там було пояснено: що художнику потрібен час, щоб зрозуміти свій стиль, бачення живопису, бо в ранні роки практики він знаходиться під впливом вчителів, авторитетів, а тому бачить живопис через їх призму не розуміючи чи вона йому потрібна. Далі було: що через певний час роботи із своїми картинами все стає на місце і незалежне бачення починається формуватися. Тут додам від себе: я завжди запитую себе чи це працює із моєї точки зору , і даю час на роздуми. Раніше зрозуміти відповідь потрібно було дуже багато часу , а зараз вже менше - це доводить, що на це потрібен час та практика. Певна, ви знайдете всі відповіді і свій неперевершений стиль, тому бажаю насолоджуйтесь своїм живописом!
Гарна затишна картина, лебідь дуже красивий)
@@Ліза-п7б дякую 🤗!
Не помню кто говорил, возможно Фешин, что если положить цветовые пятна правильно по цвету и тону, то сразу возникает ощущение реальности даже без деталей. Сейчас проверяю на практике и стараюсь уже на уровне подмалевка максимально точно попадать хотя бы в тон. И действительно, чем точнее получается, тем проще потом работать в следующих сеансах с деталями. Подмалевок играет роль камертона, а раньше он тупо сбивал с толку и искажал восприятие.
Іноді навпаки, буває занадто, коли допрацьовуєш. Коли я фотографую свої картини на різних етапах створення, то розумію, що треба було на іншому етапі зупинитись і вона була б довершеною. Але, коли я починаю занадто думати, то все псую.
Я десь читала про таке бачення, як ви описали і там було пояснено: що художнику потрібен час, щоб зрозуміти свій стиль, бачення живопису, бо в ранні роки практики він знаходиться під впливом вчителів, авторитетів, а тому бачить живопис через їх призму не розуміючи чи вона йому потрібна. Далі було: що через певний час роботи із своїми картинами все стає на місце і незалежне бачення починається формуватися. Тут додам від себе: я завжди запитую себе чи це працює із моєї точки зору , і даю час на роздуми. Раніше зрозуміти відповідь потрібно було дуже багато часу , а зараз вже менше - це доводить, що на це потрібен час та практика. Певна, ви знайдете всі відповіді і свій неперевершений стиль, тому бажаю насолоджуйтесь своїм живописом!
@@OlgaMelynart дякую