Мені було найскладніше поєднувати материнство і роботу. Троє дітей і жодного дня у справжньому декреті. Втома, але розуміння що інакше не можна -це втрата себе. А також важко поновити ресурс і знаходити час на себе))
Я лише готуюсь стати мамою, але уже дуже сильно тривожусь як все поєднати … я хочу і якісно проводити час в декреті, приділяти увагу та бути свідомою мамою. Паралельно боюсь повністю відмовитися від роботи, бо є страх як потім повернутися після декрету і бути затребуваним фахівцем. А ще хочеться вдома затишок, чистоту .. бути красивою, з чистою головою))) а ще є мої власні інтереси, я хочу не лише читати про газіки та коліки, а цікавитися тим що мені було раніше до душі. Бо я ж не лише мама, а ще і особистість .. коротше кажучи, для мене це найстрашніше. Не загубити себе в материнстві. І мати ресурс
Я мама трьох діток і найскладніше мені дається впоратись із тривожністю. Найчастіше це ситуації у моїй уяві стосовно взаємодії дітей із соціумом. Моїй найстарші дитині 5 років, а я вже починаю накручувати себе як він піде у цей жорстокий світ🫣 хоча я сама переконана, що світ скоріше безпечний і добрих людей більше, але мамська тривога часом бере гору😑
Я мама лише пів року, але найскладніше - це вся ця інформація, яка є у мене в голові від тих книг і ресурсів, де я все черпала під час підготовки. 1 - це найгірші очікування від грудного годування, тріщини, кров, усвідомлюючи всі ці жахи я ладна була навіть не пробувати цього, лиш би не бути покаліченою 2 - історії про те, як троє дорослих людей (мама, тато і одна з бабусь) не можуть дати ради з 1 дитиною в хаті, вічно носять на руках і в туалет ходить тільки той хто відпрацював "свою зміну" з дитиною))) 3 - інформація про синдром раптової дитячої смертності, як маніяк-переслідувач постійно в голові шепотів. Здавалось, що я рахую дні коли нарешті малюку виповниться 4 місяці і статистика буде на моєму боці. Пам'ятаю як казала собі не привязуватись надто міцно до малюка, бо раптом щось трапиться, то я з розуму зійду (як було би класно просто могти видалити з голови знання як з флешки, щоб просто мати змогу спокійніше жити)
Найскладнішим, перед народження другої дитини, було не втратити довіру і міцний звʼязок зі старшим сином, щоб він не відчував страху, що любові до нього стало менше і мама має приділяти увагу не лише йому. Тому знайомитися ми почали ще при вагітності і я розповідала, що ми чекаємо на ще одну дитинку, але любов мами і тата не буде меншою. У нас різниця між дітьми 3 роки, хоч іноді і важко, але намагаємося робити і виховувати дітей таким чином, щоб вони не стали чужими і могли бути рідними протягом усього життя. Дякую вам за чудові відео, які дають можливість розуміти своїх дітей. Для себе я отримую дуже багато корисних порад.
Господи, слухаю Валентину, і з перших хвилин, сльози навертаються, згадую, як тяжко було перші місяці! Майже без сну, постійні крики, лактостаз, температура, висипи...Ще і двоє діток одразу( в нас близнюки). Життя до такого не готувало. У кожної матері свої якійсь проблеми були і багато схожих проблем теж. Жінки неймовірні створіння! Емоційно і фізично нереально сильні!
Лежу в пологовому, завтра народжувати другого сина з різницею в 2 роки. Шукала щось в ютюбі заспокоююче і надихаюче про материнство і його виклики. І тут ви і ця розмова ❤️🩹 те, що треба, дякую дуже за випуск!
Дуже приємна гостя Валентина, дякую Вам за таку тему інтерв'ю! А ще я помітила певну "жіночу несолідарність", навіть інколи і жорстокість. Дуже часто мами, які мали спокійніших дітей, більш "зручних у вихованні" засуджують інших жінок, яким процес виховання дається важче, в яких діти активніші чи є певні особливості у розвитку. Певне самоствердження за рахунок інших жінок присутнє. Прикро, що так є. Мені дуже хочеться, щоб в українському суспільстві жінки були більш об'єднаними, співпереживаючими і милосерднішими один до одного. Хочеться, щоб старші і досвідченіші щиро підтримували молодших, без осуду і повчань, а просто тому, що ми жінки. Щоб дух сестринства був дуже сильний. Щиро сподіваюся, що ми рухаємося у цьому напрямку активно
Валентина це взірець жінки❤ Для мене найважче було втрата себе, як особистості, відсутність особистого простору. Чоловік пішов служити, і 3 роки жити без жодної допомоги це верх сил, хоч дитина і одна( бабусь, дідусів немає поруч). І так хотілось щоб хтось розділив цю ношу зі мною. Дівчатка шукайте допомоги, це важливо❤
Знаходитися в постійній роботі над собою, щоб змінити деструктивний патерн поведінки - агресію на дитину, яка виникає на тригерні ситуації з мого дитинства. Нагадувати собі, що я ДОРОСЛА, не впадати в дитячу позицію. Нагадувати, що я не зобов'язана реагувати так, як реагували мої батьки, що я можу обрати іншу реакцію. Ловити себе за секунду "до" і аналізувати, що відбувається в тілі. Вести щоденник емоцій. В психотерапії усвідомити свій гіперконтроль і починати відловлювати - бачити його в ситуаціях, розслаблятися. Це робота на все життя 🤌🏼 діти дуже швидко віддають тобі твої слабкості. Для мене це виявилося найважче в материнстві.
Ми часто чуємо з різних джерел як важко народжувати, виносити дитину. Чомусь майже ніхто не розповідає якими можуть бути перші місяці життя дитини. Що може не брати груди з перших днів( недоношеність/коротка вуздечка...) про мастити, лактостази, висипи, температуру 40, як впоратись з цим станом. Що ти можеш в роддомі тижнями лежати не виходячи на вулицю, поки дитина набере достатню вагу. А потім тебе виписують і ти більше собі не належиш. Все навколо дитини. Спиш за добу по 4-5 годин. Не розповідають про біль у всьому тілі, особливо руки, тому, що носиш на руках постійно. Що в туалет після родів сходити не можеш. Коли немає кому допомогти, чоловік на роботі цілими днями, а ти один на один зі своїми тривогами. І ще багато чого. Вважаю, потрібно зробити обов'язкові курси для майбутніх батьків на державному рівні. Де вчитимуть як тримати, годувати, що можна, що категорично не можна. Підготувати якось . Щоб не звалювалось це все як сніг на голову. Вибачте за негатив, але накипіло.
Я дуже хотіла дитину. Коли народився син, я пережила найскладніший період у своєму житті. Я переживала за здоров’я дитини, бо були на то причини під час пологів і після. Не отримала в цей період підтримки від чоловіка. Було найважче - не спати. Я ходила як зомбі, син був постійно на грудях. Не відчувала нічого хорошого, взагалі. Було дуже важко морально, я ледь з цього стану вийшла. Багато плакала. Зараз бачу як стала набагато стриманішою, врівноваженою мамою. Багато дивлюсь відео з виховання, читаю книжки та просто вчусь бути гарною мамою для свого сина❤️
Для мене найважчим в материнстві було залишитися без сну на рік, дитина практично не спала і постійно плакала і зрозуміти, що мені потрібно навчитися просити про допомогу інших людей, прийняти, що картинка материнства інстаграму і реальність це різні речі😊 Дуже дякую за цей ефір, він неймовірний, побачила себе в багатьох моментах.
Дивлюся це з очима, повними сліз. Не те, щоб мені ніхто не допомагав, але всі так наголошували, що вони МЕНІ ДОПОМАГАЮТЬ, а не просто проводять час із сином чи онуком, що весь час було відчуття, що це я не дотягую, що я якась довічна божниця.
Розумію вас, в мене чудова мама, іноді трохи проводить час з внуками. АЛЕ! Коли я пішла на роботу і їй доводилось проводити час з внуком, коли він хворів, або коли були закриті школи, мені завжди доводилося вислуховувати купу претензій... я була в безвихідному становищі, з однієї сторони робота, з іншої невдоволена мама, це розриває просто... зараз я в декреті з другою дитиною і мені вже страшно думати, як я буду ходити на роботу((( кому я буду за це винна і скільки претензій вислухаю(((
Дякую за чудове відео. Усі матусі такі схожі своєю суттю одна на одну. І кожна після перших пологів має ілюзію, що вона така єдина в цілому світі, що у всіх все добре, а от У МЕНЕ... ( і тут кожна може додати своє і те, що найбільше боліло). Такі відео дуже потрібні і молодим, і досвідченим мамам. Захоплююсь і Валентиною, і Марією. Неймовірні жінки! Найважче у материнстві - постійне і безперервне служіння і те, що служиш усім, крім себе. І потрібно багато зусиль прикласти, щоб змушувати себе приділяти час собі, бо так органічно лягає в основу материнства отой альтруїзм, коли ти готова віддати себе до кінця, однак це не є добре. І ще... Бути мамою - це прекрасно, але не в значенні УСЕ ТАК ГАРНО І СПОКІЙНО, МЕНІ ВСЕ ВДАЄТЬСЯ ЗАВЖДИ, Я ЧУДОВА, ДІТИ ТЕЖ І ВСЕ ДУЖЕ ВАНІЛЬНО І МИ МАЄМО ГАРНІ ФОТО. Ні! Бути мамою прекрасно у тому значенні, що ТИ ПРОКАЧУЄШСЯ, СТАЄШ СИЛЬНІША, ВМОТИВОВАНІША, ВПЕВНЕНА, КРАЩА, ЗРІЛІША, ТИ ПОСТІЙНО ПОЗА МЕЖЕЮ ЗОНИ КОМФОРТУ, БО ТІЛЬКИ В НЕЇ НІБИ ВСТУПАЄШ, А У ДИТИНИ ВЖЕ ЩОСЬ ЗМІНИЛОСЬ, БО ВОНА СТРІМКО РОЗВИВАЄТЬСЯ, А ТИ Й ДАЛІ ПРОДОВЖУЄШ ОТРИМУВАТИ ДОСВІД. ТИ СТАЄШ ЦІЛІСНІШОЮ І ВІДПОВІДАЄШ ТЕПЕР НЕ ЛИШЕ ЗА СЕБЕ. МАТЕРИНСТВО - ЦЕ РОЗВИТОК, БЕЗУМОВНА ЛЮБОВ, ЕМОЦІЙНІСТЬ І ІНКОЛИ ВИСНАЖЕНІСТЬ, але слід розуміти, що це нормально і за все-все бути вдячною. Ніщо не триває вічно, окрім любові.
А я намагаюсь не служити і не сприймати як служіння. Сприймаю як просто відповідальність і що син- наш друг і частина нашого життя. Ми намагаємось просто «влити» його в наш побут, ну але виділивши на нього і його потреби окреме місце.
дуже дякую за бесіду. Було затишно та сенсово. В нас троє діток. Я багато часу провела в декретах, але і реалізовуватися в професії та науковій діяльності встигала, бо інакше мені було б некомфортно та ментально тяжко. Були різні досвіди з допомогою у різні етапи життя: і мої бабусі, і мами наші з чоловіком, і няня. Допомога дуже потрібна. Але найважливіше, як на мене, саме стосунки з чоловіком та ваша взаємодія в батьківстві. Мій чоловік - першокласний тато: включений, відповідальний, зацікавлений, турботливий, веселий, добрий, щирий та щедрий. Саме тому, я й наважилася на трьох дітей з ним. Якби не ця віддача і допомога близьких, я б не змогла взяти на себе таку масштабну та клопітну роботу 24/7 протягом роківввввввввв, як вирощування та виховання дітей. Діти - це прекрасно, в родинах де любов, підтримка, повага і турбота. Це мій ідеальний світ. Так, на жаль, далеко не у всіх. Але нам поки вдається🤞🙏 бажаю усім, хто мріє про діток, мати їх. А хто сумнівається, то двічі подумати. Діти не вирішують проблеми і не скріплюють сім'ї... Повірте, що батьківство вас здивує. Часто, в негативному ключі. Бо об'єктивно, бути батьками зараз - це складно. В люблячих родинах зрештою все вдасться👌
Дякую вам мудрі жінки , що ділитись своїми історіями і досвідом. В мене найскладніше що було і є, це те що мама чоловіка намагається виховувати/повчати наших дітей по-своєму . Ми ще досі з нею не можемо часом знайти спільну мову.
А чи треба? Можливо хай вона пошукає спільну мову з вами, або відійде в сторону? Діти не її і навіть по закону вона не має права на дії, які ви не схвалюєте
Найскладніше було безперервний декрет, так склалося, що він тривав 9 років сумарно.Було важко справлятися самостійно, психологічно і фізично була виснажена, допомоги практично не було, чоловік багато працював. Зараз намагаюся потрохи виходити з цього всього і пробувати чути себе і свої бажання. Дякую вам за ваші курси❤️Завдяки лекції " Як батькам дійти згоди щодо виховання дітей", чоловік почав брати на себе половину обов'язків по дому та допомагати з дітьми, бо того з моїх вуст, він це не сприймав чомусь🤷♀️
Дуже дякую, подивилась і послухала Вашу розмову на одному диханні. Мудрі, реальні, живі, здорові відносини, дуже круто! Хочеться ще продовження обговорення стосунків і життєвих ситуацій з Валентиною Хамайко, це внутрішньо сильна, мудра, красива жінка, зуміла поєднати важливі сфери життя, що здається для більшості нереально! Це надихає!!! У мене одна дитина (дівчинка 5 років), мій перший досвід материнства і найскладнішим за цей час вважаю трансформацію відносин з чоловіком, нам обом довелось стати відповідальнішими, дорослішими, стати партнерами один для одного, до появи дитини ми не знали межі своєї стресостійкості і виносливості. Намагання знайти баланс у відносинах з чоловіком, будуванню здорових стосунків з дитиною, знайти час для відпочинку і розвитку, і ще все ж таки не втратити себе, як особистість, не розчинитись, а зібратись докупи і рухатись вперед - це все реально складно, але дивлячись назад, я рада і вдячна за те, що я маю, не жалію ні про що, і є над чим працювати.
Дякую дуже за це відео🫂 дуже схожа історія з донечкою першою як і в нас з донею. Борюсь зараз з постродовою депресією, тож ваше відео дуже підтримуюче🫂 Дякую 👍🏻
Вам підтримуючі обійми 🫂 По собі знаючи, хочу просто нагадати, що депресія пройде, до вас повернеться відчуття що все добре, ви адаптуєтесь і станете знову щасливою. Це просто період, де шукаються нові сенси, який пройде, і ви робите для цього достатньо
вау, дякую за цей подкаст. В мене один син і народила я його в 26 років. Була реально не готова до того, що життя настільки зміниться. Проблеми з годування груддю, які потім налагодились, бажання бути вільною, реалізовуватись, проблеми в стосунках з чоговіком.
Про материнство: мене ледь не вбило. Я рада, що зараз більше правди про материнство! Я б відмовляла дівчат від материнства, якщо вони не готові прям реально жертвувати своїми потребами декілька років. Або мати багато грошей на домашній персонал Або жити з бабусями - дідусями і повністю залучити їх до допомоги
Не треба нікого відмовляти бо ви можете не знати всієї ситуації. І не слід переносити свій страх і досвід на інших. Жінка сама має вирішувати народжувати чи ні. Краще її підтримати і сказати, що у кожної по-своєму. Бо після таких відмовлянь навіть як і хочуть, вагаються і не народжують, а потім жалкують. У моєї мами так сталося з бажанням другої дитини.
@@bibibrutto8409 повністю підтримую! Материнство різне. Комусь важко, а комусь ні. Не варто нічого радити, ні відмовляти, ні намовляти, кожен досвід індивідуальний.
А взагалі враження від інтервью хороше, дякую! Вкотре переконуюсь, що не можна сприймати соцмережі занадто буквально. Раніше пробувала слідкувати за Валентиною в соцмережах і мені тоді не зайшло, я тоді побачила посил справлятись з дітьми, господарством і роботою ідеально і без допомоги. Запамятала інтервʼю лікаря, яке Валентина брала, годуючи малого в цей час, то в мене тоді якраз і лишилось враження, що без додаткових пояснень молоді дівчата, які слідкують за медійною особистістю, сприймуть, що це не вимушений захід а типу так має робити хороша мама. Знаю на своїй шкурі, що це можливо, але постійно так працювати кожен день важко, навіть коли не треба зосередження для зйомки, то все одно платиш своєю спиною чи відволіканням та помилками за роботу з дитиною. Якщо є можливість, щоб хтось побув з дитиною, поки працюєш, то так і треба робити. Робота з дитиноюна грудях скоріше форс мажор. Були тоді ще декілька відео, де я побачила наголос, що берешся робити, роби гарно. Зараз почула більш реальну, живу розповідь, не картинку в соц мережах і вже все стало на свої місця
Наскільки щире, влучне саме зараз для мене відео! В очікуванні четвертої дитини, хотілось почути про досвід трушно дотичний до мого. Місцями аж до сліз! Яку ж потужну силу та мудрість транслює Валентина! Дякую за цей заряд енергії, позитиву та правди. Маріє, дякую Вам за чудовий подкаст)
Дякую за цей підкаст. Валентинові поради підтримували мене під час вагітності і в перші місяці. я вважала її ідеальною мамою, але я не знала, що вона відчувала те саме з першою дитиною, що і я і більшість. Досвід та підтримка- це важливо 😊
Чудове інтервью🎉 все так змістовно! Кожна жінка надихнеться і трішки видихне))) дякую Вам за таку розмову це про кожну з нас, на якомусь етапі. Собі вишону що потрібно говорити і ще раз говорити про емоції стани потреби, найменшому сину 4 міс і ще 2 діток інколи просто нема ресурсу і часу буду щось з цим робити! А які коментарі хороші❤ в нас чудові жінки дівчата матері!!! Всім здоровя сил і миру!!!!
❤ наскільки ж приємно слухати вас, дякую за працю ❤ так все відгукується, дякую за відвертість 😊 Доні 7 місяців ❤ дякую за моральну підтримку і усвідомлення, що я не одна, що так буває, материнство це важко, і всі втомлюються, але це прекрасно ❤
Випадково натрапила на це відео і це просто вау! Дякую! Надзвичайно важлива тема! Супер гість! Дуже приємно слухати Марію, її голос, темп розмови, емоції, дуже щира та справжня! Після цього відео підписалась на Ваш канал❤️
Яка вчасна розмова для мене, дуже резонують деякі речі, і багато схожих думок. Я почала слідкувати за Валентиною ще коли була вагітна першим сином, і дивлячись на Валентину, думала, що було б класно мати 3-х дітей (у неї на той час теж було троє). Зараз виховую трьох діток і тішуся, що протягом свого материнства мені є в кого повчитись цієї жіночої мудрості та досвіду! Дуже дякую за цей подкаст!
Залучення тата - це те що дуже важливо, гарно описали ці моменти, дякую 🙏 після відео я зрозуміла, чому для мене так було важливо, щоб тато був поруч в перші дні після пологів, і взагалі допомагав з дитиною, за першої вагітності він був закордоном і багато моментів пропустив у зростанні дитини, і саме з другою дитиною його вдалося залучити максимально, догодовування зі шприца, пока я мама пішла вирішувати справи, це крутий досвід, шкода, що це якось було інстинктивно, тобто не зовсім свідомо, але відчуття, що я так дуже хочу, чудово, що чоловік підтримав в той момент! ❤
Класний випуск! Послухала на одному подиху! Для мене найскладніше в материнстві було усвідомлення, що моє життя мені не належить. Що я не можу вдовольнити свої базові потреби, які спокійно вдовольняють інші люди і при цьому взагалі не замислюються над цим! Чоловіки відіграють роль опори для жінок, шкода, що теперішня ситуація в нашій країні забрала в них таку можливість ( Як варіант - прекрасна гостя Катя Бльостка. В неї 4 синів.
Як же сильно мені відгукнулась розповідь про втрату себе в материнстві! Я теж через це пройшла і ніби заново себе пізнавала, завжди дуже цікаві розповіді, дуже чекаю нових випусків❤
О дякую за цю розмову, слухаю і просто як про мене, такі самі відчуття очікування казки від декрету з першою дитиною, а реальність так, довгі пологи, дитину забрали на ніч і погодували, висипка, на 10 день в дитячу лікарню потрапили майже на місяць бо не знали шо і як лікувати, до 10 місяців дитина нарешті почала спати НЕ НА РУКАХ! Чоловік дратується і зривається, нікого нема хто б допоміг і трошки побув з дитиною …ще й початок повномасштабної…зараз скоро народжувати другу дитину, сподіваюсь другі пологі і перші місяці проживемо з іншим досвідом❤ Стосовно сил, перша вагітність була взагалі непомітна, працювала і планувала це робити до 9 місяця, хоча на 7 місяці почалась повномасштабна і довелося виїхати з країни і тинятися півтора місяці … а друга вагітність вже хлопчиком геть інша Сил 0, агресіі зашкал,також списую на гормони на тестостерон 🤣🤣🤣 бо в цей раз хлопчик
Марія, дякую Вам за цей подкаст! Це напевно найкраще інтерв'ю про материнство, яке мені доводилось бачити. Воно чесне, але в той же час надихаюче. Моєму сину 1,4 роки, і напевно найважче було якраз таки невідповідність рожевої картинки, яку я намалювала, і реального материнства. Я намагалася встигнути все: і з дитиною, і наготувати і прибрати, і працювати. Так не буває) потрібно слухати себе і обирати те, що комфортно для себе в даний момент, як сказала Валентина ❤
Такий цінний досвід, яким ділились! Дякую за гостю, дякую за щирість, дякую, що завдяки вам свідомих українців стає більше! Побільше таких інтерв'ю! Це ліпше будь-якого сеансу терапії, при чому, що я навіть не мама❤
Дякую вам! Подивилася, послухала з задоволенням. Всі ми стараємося знайти баланс, втриматися в шпагаті... я балансую між двома абсолютно різними материнствами: особливим- 17 років і нормотиповим 6 років, між нескінченними госпіталізаціями і операціями в старшого і першим класом меншого, між я хочу якоїсь стабільності, а виходить, коли я не в лікарні зі старшим, то 5 днів на тиждень я дітям мама і тато , а дружина- на вихідних, коли приїздить з роботи чоловік. А ще ж не так давно я почала ставити собі питання "хто я така, хто я в своєму житті, чого хочу я, ким хочу стати, коли виросту?" , готуюсь у 38 рочків до НМТ і вступу на психологічний факультет
Дівчатка,ви молодці. Яка класна,глибока тема. Валентина чудова гостя.Мудра,чуйна з чудовим підходом до взаємин з чоловіком та дітьми. Маріє ,вам дякую за таке інтерв'ю і процвітання вашому каналу
Я мама 5-х. Три доньки і два сина. Маю власний бренд взуття. Все сумістимо. Були в спади сил, і підйом.і молочний жар… і почуття - не зможу. Немає сил . Зара мені 45! Кожну мить згадую з кайфом! Вони в мене такі класні, мої діти. Кращі , неймовірні ❤ ці все трешняки того вартували😅
Дякую! Були розкриті дуже цікаві і хвилюючі теми. Я з тих, хто обирає сім'ю! Коли я завагітніла другою дитиною - це був свідомий крок і я знала на що йду, я одразу для себе вирішила, що проведу в декреті всі три законні роки, бо час, коли діти маленькі я вже ніколи не поверну, а робота набридне ще мільйон разів... так, це важко, я також розчинилася в сім'ї та я знаю, що прийде час і я ще сумуватиму за цим і буду згадувати з теплом в серці і посмішкою на обличчі😊
В мене була єдина вагітність - хлопчиком. І я взагалі не стала краще виглядати чи почувалась комфортно, чи тим паче не помічала вагітності. Я з початку як дізналась майже постійно хотіла їсти і лежати. В мене боліло все по черзі. А коли почав штовхатися - то це взагалі. Особливо коли вже підріс - думала пробьє живіт. А у знайомих, які носили дівчат, двох так точно, взагалі не відчували, що штовхається. І почувались добре. Я очікувала допомоги від батьків, бо вони так чекали і давили на нас. Але то все було дарма )) бо їх підхід взагалі мені не зрозумілий. І як ми з чоловіком вижили дітьми - іноді теж. Але зараз зовсім інші діти. І дуже багато інформації щодо виховання. І за доглядом. Але батькам та інформація не цікава. Адже вони все знають і якось нас виростили!! Ох. Нас врятувала няня. Вони ходили на прогулянку. Я ці 1;5-2 години могла сходити в магазин. Щось приготувати. І іноді встигала поїсти в тиші. Так гуляли з 1,6 року і до 2,9. Поки не пішли в садочок. Це був мій моральний і фізичний порятунок.
Дякую, дууууже цікава та корисна розмова! ❤Так багато всього відгукнулося. І так багато ще треба зробити, аби відшукати та зрозуміти себе як окрему від дітей та чоловіка людину. Знайти той баланс між родиною, роботою та особистим😊
Мені було найважче на початку коли дитинка плакала,особливо в ночі.Коли хворіла,це мене підкошукало,коли 19 тижнів за 9 місяців антибіотики.Але донечці 6 років і я скоро стану мамою вдруге і дуже щаслива від цього❤
Дякую за такий чудовий подкаст! Люблю ваш ютюб. Найбільший виклик у материнстві - це прийняти це материнство та відповідальність, яка лежить на материнстві))
Найважче в материнстві для мене знаходити сили для емоційного виховання діток. Навчити горщика, їсти та вдягатись - це легко, а екологічно вирулювати істерику в людному місці це ще той челендж. І ще 4 стіни в перші місяці без подружки жодної - це теж важко)
Найскладніше у материнстві в наші часи губитись у тоні інформації: як можна, як не можна, постійно думати, що кожна дія несе за собою наслідок. І у тих внутрішніх баталіях часто притуплюється материнський інстинкт: обійняти, поносити на руках чи включити мультик, бо ж потім будуть наслідки. І постійні думки та внутрішні конфлікти "Чи достатньо показую любов, чи потрібно трішки жорсткіше". Оту середину завжди важко знайти. І найважче, коли дитина не спить, бо сон - це фундамент, його немає будинок впаде. І ,якщо на початках отой будинок тримається завдяки гормональним процесам, то пізніше і далеко за 2 роки починає падати. P.S. І так, будучи вагітною, також придивлялась, де буду читати книги в парку. Ага)))
Бо, насправді, вимоги до жінок, до їх функцій, ролей, зовнішнього вигляду у нас високі і часто важко з тим впоратися. Дуже хочеться, щоб жінки більше любили себе і цінували❤
Дуже важко було в перші місяці народження першої донечки - адже вона вночі взагалі не спала, а просто безперервно плакала. А найважче вважаю було в певний момент поєднувати роботу та материнство. Адже я обрала шлях, бути працюючою мамою. І декрету, як декрету не було зовсім. І так наклалось багато всього, двоє діток малих, почалась війна, вони весь час зі мною, робота з дому з двома дітьми, шалений стрес від подій навколо, від недотримання дедлайнів по роботі, не було відмежування дім/робота, як наслідок депресія. Зараз коли багато роботи над собою позаду. Коли була тривала робота з психологом. Коли вдалось розмежувати сімʼю та роботу. Ну і дітки стали трішки старші, 6,5 і 4, це вже вдається значно легше. 🫶🏻 Ваші онлайн курси та зокрема інтенсив «Ти у себе єдина» - теж стали частинкою того пазлу, який зробив моє материнство легшим та більше в насолоду!❤
На 11 хв відео я заплакала. Так мені відгукується, те що Валентина розповідає. Хоч сину вже 4 роки, але досі важко згадувати саме ці труднощі і що я відчувала. Розгубленість, відчай, що найгірша мама (бо у всіх все ж так чудово, і молоко рікою і дітки сплять тихенько і тп). З часом все проходить, одні проблемі змінюються на інші. З являється радість і розуміння що всі різні, що кожна мама найкраща, кожен малюк унікальний
Для мене найважчим з першою дитиною були перші місяці, так як він весь час плакав, весь час на руках, не було можливості поїсти і навіть попити якщо не приготувала зарані і не поставила поруч з ліжком чи кріслом для годування. З другим найважче знаходити сили на обох дітей і приділяти час обом
Дякую за тему, розмову, пишу на першій третині відео, бо вже нема сечі терпіти, як хочеться подякувати 😂 Але маю відмітити важливий для себе момент: я мама двох, і чесно кажучи, відчуваю провину, що не наважуюся на третю дитину. Але я не маю батьків в місті, і фінансову можливість мати няню. І чоловік чесно кажучи посередньо залучений в побут. Тож я вкотре розумію, що моє бажання не раціональне і я можу зіпсувати життя і собі, і вже народженим двом. Бо сама з трьома точно не справлюсь. Ще раз дякую за розмову 🙏
Дуже класний випуск ❤ Дякую ♥️ Багато цінного почула для себе 😊 Найбільшим викликом у материнстві для мене стала поява четвертої дитини. Зараз сину 1 рік. Попри те, що старші вже більш дорослі - 20, 16, 9 років, для мене стало дуже складно бути мамою 4х 😮. Так склалися обставини, що чоловік на роботі за кордоном. Приїжджає додому раз на декілька місяців. І я ніколи не могла подумати, що мені буде так складно і морально і фізично.
я теж памʼятаю як важко було з першою дитиною і я боялась залишитись щ ним одна, реально боялась, а з донею - просто кайфую від них обох, мені так добре коли ми самі , люблю спостерігати за ними ❤
Режим тут мій перший помічник-дітки в день не сплять, тому на ніч лягають в 19:00-20:00. А потім є у мене 4 години онлайн роботи, і так працюю 2 тижні, потім 2 тижні, займаюсь тільки дітками, хатніми справами. В пікові навантеження прошу допомоги у рідних, хто може.
Дякую ща таке гарне інтерв’ю, так цікаво було слухати, що навіть нк пришвидшувала♥️ Виклики материнства, виявляється що люди які гарно заробляють інколи теж не можуть дозволити собі оиіптний садочок і це ок, було для мене неочікувано, дякую, що поділились
Дуже класне, цікаве, інформативне, мотивуюче та надихаюче інтерв'ю. Моментами висвітлює речі, які насправді дуже прості, але чомусь мені в моменті неочевидні🤷. Дякую ще раз , вибір гості🔥🔥🔥🔥🔥
Дуже дякую за цей випуск! Неймовірно необхідно почути інколи, що якщо в тебе не виходить, це не означає, що ти погана мама, жінка, або ніколи вже не реалізуєшся… просто зараз такий етап! Не сиди на місці, прийми проблему і рухайся! І все буде ❤
Я поки, що немаю діточок, але Валентина прекрасний приклад сучасної жінки що вміло балансує між родиною, роботою, турботою за будинком, розвитком і доглядом за собою, побудова відносин (бо це нескінченний процес ) з чоловіком. Дещо вона підствітила дуже важливе для особистих роздумів. Дякую
В мене не було ілюзії перед народженням дитини, що декрет - це буде відпустка, навпаки був величезний страх, що буде дуже важко, що я не буду витримувати, що я буду саме тією мамою, що кричить на дитину і не має для неї ресурсу, бо таким було моє дитинство, бо мама була одна зі мною і підлітком братом, мала працювати на 4х роботах, щоб витягти нас фінансово. І я дійсно інколи (дуже часто в перші 3.5 місяці після народження дитини, та і інколи зараз) є такою мамою, коли втомлена, коли ніч не спала, бо дитина хвора, а потім треба на роботу. А ввечері дитина висить на тобі, бо їй бракує твоєї уваги… але що можу сказати і з чим погодитись, материнство - це дійсно така потужна прокачка у всіх сенсах, витривалість, емоційність, саморефлекція… моя дитина почала мене вчити відчувати себе з перших тижнів вагітності, і зараз все ще продовжує. Я розумію, що кожна година витрачена на психологічний курс, чи навіть прогулянка наодинці з собою, це інвестиція спочатку в себе, свою свідомість, свій ресурс, своє відчуття тут і зараз, а потім як наслідок і в доню! Бо хочу бути іншою мамою, хочу, щоб коли дитина тягне до мене руки, в мене був ресурс взяти її, приголубити і дати їй цю любов. Хочу розірвати цей родинний патерн, втомлених і холодних емоційно мам. Дякую вам обом за таку відверту розмову про материнство, це так важливо, знати, що всі ми по суті стикаємося з схожими ситуаціями, емоціями і тд. Це важливо знати, що не ти одна єдина на всьому світі така «погана» мама.
Одне з найцікавіших інтерв`ю, які слухала останнім часом. Актуальна тема, прекрасні Марія та Валентина. Є над чим задуматись та винести щось для себе, дякую!
Мені 35, доньці 2,6. Для мене складно було витримати плач дитини при вакцинації, все інше - звичайна рутина, головне просити про допомогу і висипатись. А от найскладніше було попросити в мами вибачення і подякувати за її догляд, виховання, усвідомити скільки сил та здоровʼя вона в нас (в мене є брат і сестра) вклала. В її часи не було підгузок, водонепроникних пелюшок, якісної дитячої косметики, такої кількості овочів/фруктів, професійних лікарів, таких чудових освітніх каналів і тд...
Як же шляхом я вам вдячна за цю зустріч, так рідко говорять про повну картину стану сім'ї з дітьми, а не лише материнства з дітьми. Як шукати вирішення не самотужки, як жінка- це не сама, це вдвох. Це не за один раз, а поступово формувати і не себе в сім'ї , а нас Як сім'ю🙏🥰
Друга дитина наразі. 7 міс хлопчику. Старшій 6 років. Настільки виснаженою і втомленою я ще не була. Я в другу вагітність йшла свідомо, плановано, я консультант з ГВ, я обізнана в материнстві, купа курсів психології дитячої, курси по прикорму. Вся така класна, була впевнена що я справлюсь тільки так. Дитинка буде спати, я працювати. Я дуже любила своє перше материнство. Я перша в Україні почала робити прикраси з грудного молока, бо я дуже кайфила з ГВ з першою дитиною. Думала буду працювати, і двоє діток- клас. Склалось все не так. Малюк не спокійний, дуже багато плаче, працюю лише коли мама може посидіти з малюком раз на пару тижнів. Донька старша перетягнула на себе альфу. Я просіла емоційно. Важко. Вигрібаєм по трошки. Але то складно. На третю дитину я точно не піду. Це дуууууже важко.
Найскладнішим було триматись власних переконань щодо виховання, лікування (тут особливо💔). Дуже було боляче маленькій мені в середині мене усвідомлювати що Я даю Дитинці те, що мені не дали. І ось тільки дорослою я це можу виправити. Виправляю й досі. Підтримкою був чоловік - він слухав і не заважав. Моє материнство - дуже красивий хоч і спочатку складний шлях. Читаю історії різних Леді і не уявляю як можна такий шлях проходити одній💔
Дякую за цей ефір чарівним жінкам і неймовірним мамам. Для мене особисто НАЙВАЖЧЕ в материнстві - це не зриватись (кричати) на дитину (за 1,5 роки це сталося вже 2 рази). Потім мені настільки паршиво, що хочеться себе вбити. Відходжу декілька днів. Плачу. Прошу пробачення. Говорю, що це емоції, вони бувають різні.
Ой, дівчатка, ну хіба так можна)) ось сьогодні вирішила для себе, що не народжуватиму другу дитину, а після відео засумнівалась знову❤ Працювала майже до пологів, і в 6 місяців малому знову до роботи, як тільки не викручувались😂 але дуже цікавий досвід і впевненість, що чоловік поряд - надійна опора❤
Напишіть в коментарях, що було для вас найскладнішим в материнстві, а я подарую будь-який свій курс комусь з вас🧡
Мені було найскладніше поєднувати материнство і роботу. Троє дітей і жодного дня у справжньому декреті. Втома, але розуміння що інакше не можна -це втрата себе. А також важко поновити ресурс і знаходити час на себе))
Я лише готуюсь стати мамою, але уже дуже сильно тривожусь як все поєднати … я хочу і якісно проводити час в декреті, приділяти увагу та бути свідомою мамою. Паралельно боюсь повністю відмовитися від роботи, бо є страх як потім повернутися після декрету і бути затребуваним фахівцем. А ще хочеться вдома затишок, чистоту .. бути красивою, з чистою головою))) а ще є мої власні інтереси, я хочу не лише читати про газіки та коліки, а цікавитися тим що мені було раніше до душі. Бо я ж не лише мама, а ще і особистість .. коротше кажучи, для мене це найстрашніше. Не загубити себе в материнстві. І мати ресурс
Я мама трьох діток і найскладніше мені дається впоратись із тривожністю. Найчастіше це ситуації у моїй уяві стосовно взаємодії дітей із соціумом. Моїй найстарші дитині 5 років, а я вже починаю накручувати себе як він піде у цей жорстокий світ🫣 хоча я сама переконана, що світ скоріше безпечний і добрих людей більше, але мамська тривога часом бере гору😑
Я мама лише пів року, але найскладніше - це вся ця інформація, яка є у мене в голові від тих книг і ресурсів, де я все черпала під час підготовки.
1 - це найгірші очікування від грудного годування, тріщини, кров, усвідомлюючи всі ці жахи я ладна була навіть не пробувати цього, лиш би не бути покаліченою
2 - історії про те, як троє дорослих людей (мама, тато і одна з бабусь) не можуть дати ради з 1 дитиною в хаті, вічно носять на руках і в туалет ходить тільки той хто відпрацював "свою зміну" з дитиною)))
3 - інформація про синдром раптової дитячої смертності, як маніяк-переслідувач постійно в голові шепотів. Здавалось, що я рахую дні коли нарешті малюку виповниться 4 місяці і статистика буде на моєму боці. Пам'ятаю як казала собі не привязуватись надто міцно до малюка, бо раптом щось трапиться, то я з розуму зійду (як було би класно просто могти видалити з голови знання як з флешки, щоб просто мати змогу спокійніше жити)
Найскладнішим, перед народження другої дитини, було не втратити довіру і міцний звʼязок зі старшим сином, щоб він не відчував страху, що любові до нього стало менше і мама має приділяти увагу не лише йому. Тому знайомитися ми почали ще при вагітності і я розповідала, що ми чекаємо на ще одну дитинку, але любов мами і тата не буде меншою. У нас різниця між дітьми 3 роки, хоч іноді і важко, але намагаємося робити і виховувати дітей таким чином, щоб вони не стали чужими і могли бути рідними протягом усього життя.
Дякую вам за чудові відео, які дають можливість розуміти своїх дітей. Для себе я отримую дуже багато корисних порад.
Господи, слухаю Валентину, і з перших хвилин, сльози навертаються, згадую, як тяжко було перші місяці! Майже без сну, постійні крики, лактостаз, температура, висипи...Ще і двоє діток одразу( в нас близнюки). Життя до такого не готувало. У кожної матері свої якійсь проблеми були і багато схожих проблем теж. Жінки неймовірні створіння! Емоційно і фізично нереально сильні!
Лежу в пологовому, завтра народжувати другого сина з різницею в 2 роки. Шукала щось в ютюбі заспокоююче і надихаюче про материнство і його виклики. І тут ви і ця розмова ❤️🩹 те, що треба, дякую дуже за випуск!
Легких вам пологів! Різниця в 2 роки дуже гарна, хоч нам всім у материнстві важко по - своєму.
Щасти нас всім!)
@ дякую вам за добрі слова🫶 і вам нехай щастить! 😍
Легких Вам пологів💞 Нехай все відбувається якнайкраще🙏✨👏
Найважче в материнстві не загубити себе! Як жінку, як дружину і навіть як маму
Дуже приємна гостя Валентина, дякую Вам за таку тему інтерв'ю!
А ще я помітила певну "жіночу несолідарність", навіть інколи і жорстокість. Дуже часто мами, які мали спокійніших дітей, більш "зручних у вихованні" засуджують інших жінок, яким процес виховання дається важче, в яких діти активніші чи є певні особливості у розвитку. Певне самоствердження за рахунок інших жінок присутнє. Прикро, що так є. Мені дуже хочеться, щоб в українському суспільстві жінки були більш об'єднаними, співпереживаючими і милосерднішими один до одного. Хочеться, щоб старші і досвідченіші щиро підтримували молодших, без осуду і повчань, а просто тому, що ми жінки. Щоб дух сестринства був дуже сильний. Щиро сподіваюся, що ми рухаємося у цьому напрямку активно
Валентина це взірець жінки❤
Для мене найважче було втрата себе, як особистості, відсутність особистого простору. Чоловік пішов служити, і 3 роки жити без жодної допомоги це верх сил, хоч дитина і одна( бабусь, дідусів немає поруч). І так хотілось щоб хтось розділив цю ношу зі мною. Дівчатка шукайте допомоги, це важливо❤
Для мене жінка, у якої є дитина - героїня! А жінка, у якої їх воє, троє, четверо - це взагалі який нереальний космос! Дівчата, ви нереальні!!!
Знаходитися в постійній роботі над собою, щоб змінити деструктивний патерн поведінки - агресію на дитину, яка виникає на тригерні ситуації з мого дитинства. Нагадувати собі, що я ДОРОСЛА, не впадати в дитячу позицію. Нагадувати, що я не зобов'язана реагувати так, як реагували мої батьки, що я можу обрати іншу реакцію. Ловити себе за секунду "до" і аналізувати, що відбувається в тілі. Вести щоденник емоцій. В психотерапії усвідомити свій гіперконтроль і починати відловлювати - бачити його в ситуаціях, розслаблятися. Це робота на все життя 🤌🏼 діти дуже швидко віддають тобі твої слабкості. Для мене це виявилося найважче в материнстві.
Ваші слова дуже відгуються❤
Ого! Прям в десятку!
Цікаво. Я поки 11міс. в терапії і на чоловікові тренуюсь)) Цікаво як буде з дитиною
Боже… ви так точно написали , я відчула, наче мені хтось зазирнув в саме серце🥹
Дуже відгукується❤
Ми часто чуємо з різних джерел як важко народжувати, виносити дитину. Чомусь майже ніхто не розповідає якими можуть бути перші місяці життя дитини. Що може не брати груди з перших днів( недоношеність/коротка вуздечка...) про мастити, лактостази, висипи, температуру 40, як впоратись з цим станом. Що ти можеш в роддомі тижнями лежати не виходячи на вулицю, поки дитина набере достатню вагу. А потім тебе виписують і ти більше собі не належиш. Все навколо дитини. Спиш за добу по 4-5 годин. Не розповідають про біль у всьому тілі, особливо руки, тому, що носиш на руках постійно. Що в туалет після родів сходити не можеш. Коли немає кому допомогти, чоловік на роботі цілими днями, а ти один на один зі своїми тривогами. І ще багато чого. Вважаю, потрібно зробити обов'язкові курси для майбутніх батьків на державному рівні. Де вчитимуть як тримати, годувати, що можна, що категорично не можна. Підготувати якось . Щоб не звалювалось це все як сніг на голову. Вибачте за негатив, але накипіло.
Я дуже хотіла дитину. Коли народився син, я пережила найскладніший період у своєму житті. Я переживала за здоров’я дитини, бо були на то причини під час пологів і після. Не отримала в цей період підтримки від чоловіка.
Було найважче - не спати. Я ходила як зомбі, син був постійно на грудях. Не відчувала нічого хорошого, взагалі. Було дуже важко морально, я ледь з цього стану вийшла. Багато плакала.
Зараз бачу як стала набагато стриманішою, врівноваженою мамою. Багато дивлюсь відео з виховання, читаю книжки та просто вчусь бути гарною мамою для свого сина❤️
У вас все получиться! 😊
Ви молодець ♥️
Для мене найважчим в материнстві було залишитися без сну на рік, дитина практично не спала і постійно плакала і зрозуміти, що мені потрібно навчитися просити про допомогу інших людей, прийняти, що картинка материнства інстаграму і реальність це різні речі😊
Дуже дякую за цей ефір, він неймовірний, побачила себе в багатьох моментах.
Дивлюся це з очима, повними сліз. Не те, щоб мені ніхто не допомагав, але всі так наголошували, що вони МЕНІ ДОПОМАГАЮТЬ, а не просто проводять час із сином чи онуком, що весь час було відчуття, що це я не дотягую, що я якась довічна божниця.
Розумію вас, в мене чудова мама, іноді трохи проводить час з внуками. АЛЕ! Коли я пішла на роботу і їй доводилось проводити час з внуком, коли він хворів, або коли були закриті школи, мені завжди доводилося вислуховувати купу претензій... я була в безвихідному становищі, з однієї сторони робота, з іншої невдоволена мама, це розриває просто... зараз я в декреті з другою дитиною і мені вже страшно думати, як я буду ходити на роботу((( кому я буду за це винна і скільки претензій вислухаю(((
@@ОльгаШевченко-д9р Розумію і обіймаю❤️❤️❤️
Дякую за чудове відео.
Усі матусі такі схожі своєю суттю одна на одну. І кожна після перших пологів має ілюзію, що вона така єдина в цілому світі, що у всіх все добре, а от У МЕНЕ... ( і тут кожна може додати своє і те, що найбільше боліло). Такі відео дуже потрібні і молодим, і досвідченим мамам.
Захоплююсь і Валентиною, і Марією. Неймовірні жінки!
Найважче у материнстві - постійне і безперервне служіння і те, що служиш усім, крім себе. І потрібно багато зусиль прикласти, щоб змушувати себе приділяти час собі, бо так органічно лягає в основу материнства отой альтруїзм, коли ти готова віддати себе до кінця, однак це не є добре.
І ще... Бути мамою - це прекрасно, але не в значенні УСЕ ТАК ГАРНО І СПОКІЙНО, МЕНІ ВСЕ ВДАЄТЬСЯ ЗАВЖДИ, Я ЧУДОВА, ДІТИ ТЕЖ І ВСЕ ДУЖЕ ВАНІЛЬНО І МИ МАЄМО ГАРНІ ФОТО. Ні! Бути мамою прекрасно у тому значенні, що ТИ ПРОКАЧУЄШСЯ, СТАЄШ СИЛЬНІША, ВМОТИВОВАНІША, ВПЕВНЕНА, КРАЩА, ЗРІЛІША, ТИ ПОСТІЙНО ПОЗА МЕЖЕЮ ЗОНИ КОМФОРТУ, БО ТІЛЬКИ В НЕЇ НІБИ ВСТУПАЄШ, А У ДИТИНИ ВЖЕ ЩОСЬ ЗМІНИЛОСЬ, БО ВОНА СТРІМКО РОЗВИВАЄТЬСЯ, А ТИ Й ДАЛІ ПРОДОВЖУЄШ ОТРИМУВАТИ ДОСВІД. ТИ СТАЄШ ЦІЛІСНІШОЮ І ВІДПОВІДАЄШ ТЕПЕР НЕ ЛИШЕ ЗА СЕБЕ. МАТЕРИНСТВО - ЦЕ РОЗВИТОК, БЕЗУМОВНА ЛЮБОВ, ЕМОЦІЙНІСТЬ І ІНКОЛИ ВИСНАЖЕНІСТЬ, але слід розуміти, що це нормально і за все-все бути вдячною. Ніщо не триває вічно, окрім любові.
Чудово сказано 🙏
100%, Ви дуже правильно все описали! Дуже добре, що ця тема піднімається у суспільстві
Прекрасний коментар!❤
А я намагаюсь не служити і не сприймати як служіння. Сприймаю як просто відповідальність і що син- наш друг і частина нашого життя. Ми намагаємось просто «влити» його в наш побут, ну але виділивши на нього і його потреби окреме місце.
дуже дякую за бесіду. Було затишно та сенсово. В нас троє діток. Я багато часу провела в декретах, але і реалізовуватися в професії та науковій діяльності встигала, бо інакше мені було б некомфортно та ментально тяжко. Були різні досвіди з допомогою у різні етапи життя: і мої бабусі, і мами наші з чоловіком, і няня. Допомога дуже потрібна. Але найважливіше, як на мене, саме стосунки з чоловіком та ваша взаємодія в батьківстві. Мій чоловік - першокласний тато: включений, відповідальний, зацікавлений, турботливий, веселий, добрий, щирий та щедрий. Саме тому, я й наважилася на трьох дітей з ним. Якби не ця віддача і допомога близьких, я б не змогла взяти на себе таку масштабну та клопітну роботу 24/7 протягом роківввввввввв, як вирощування та виховання дітей. Діти - це прекрасно, в родинах де любов, підтримка, повага і турбота. Це мій ідеальний світ. Так, на жаль, далеко не у всіх. Але нам поки вдається🤞🙏 бажаю усім, хто мріє про діток, мати їх. А хто сумнівається, то двічі подумати. Діти не вирішують проблеми і не скріплюють сім'ї... Повірте, що батьківство вас здивує. Часто, в негативному ключі. Бо об'єктивно, бути батьками зараз - це складно. В люблячих родинах зрештою все вдасться👌
Це точно. Простіше наважитись на більше ніж одну дитину лише коли є ще інші люди, які займаються побутом і старшими дітьми. Це абсолютно точно.
Дякую вам мудрі жінки , що ділитись своїми історіями і досвідом.
В мене найскладніше що було і є, це те що мама чоловіка намагається виховувати/повчати наших дітей по-своєму . Ми ще досі з нею не можемо часом знайти спільну мову.
А чи треба? Можливо хай вона пошукає спільну мову з вами, або відійде в сторону? Діти не її і навіть по закону вона не має права на дії, які ви не схвалюєте
Обожнюю Валентину. Вона надзвичайна…вимоглива до себе і до інших, але при цьому надзвичайно мудра і тепла. Дякую, Маріє❤
Найскладніше було безперервний декрет, так склалося, що він тривав 9 років сумарно.Було важко справлятися самостійно, психологічно і фізично була виснажена, допомоги практично не було, чоловік багато працював. Зараз намагаюся потрохи виходити з цього всього і пробувати чути себе і свої бажання. Дякую вам за ваші курси❤️Завдяки лекції " Як батькам дійти згоди щодо виховання дітей", чоловік почав брати на себе половину обов'язків по дому та допомагати з дітьми, бо того з моїх вуст, він це не сприймав чомусь🤷♀️
Дуже дякую, подивилась і послухала Вашу розмову на одному диханні. Мудрі, реальні, живі, здорові відносини, дуже круто! Хочеться ще продовження обговорення стосунків і життєвих ситуацій з Валентиною Хамайко, це внутрішньо сильна, мудра, красива жінка, зуміла поєднати важливі сфери життя, що здається для більшості нереально! Це надихає!!! У мене одна дитина (дівчинка 5 років), мій перший досвід материнства і найскладнішим за цей час вважаю трансформацію відносин з чоловіком, нам обом довелось стати відповідальнішими, дорослішими, стати партнерами один для одного, до появи дитини ми не знали межі своєї стресостійкості і виносливості. Намагання знайти баланс у відносинах з чоловіком, будуванню здорових стосунків з дитиною, знайти час для відпочинку і розвитку, і ще все ж таки не втратити себе, як особистість, не розчинитись, а зібратись докупи і рухатись вперед - це все реально складно, але дивлячись назад, я рада і вдячна за те, що я маю, не жалію ні про що, і є над чим працювати.
Дякую дуже за це відео🫂 дуже схожа історія з донечкою першою як і в нас з донею. Борюсь зараз з постродовою депресією, тож ваше відео дуже підтримуюче🫂
Дякую 👍🏻
Вам підтримуючі обійми 🫂 По собі знаючи, хочу просто нагадати, що депресія пройде, до вас повернеться відчуття що все добре, ви адаптуєтесь і станете знову щасливою. Це просто період, де шукаються нові сенси, який пройде, і ви робите для цього достатньо
вау, дякую за цей подкаст. В мене один син і народила я його в 26 років. Була реально не готова до того, що життя настільки зміниться. Проблеми з годування груддю, які потім налагодились, бажання бути вільною, реалізовуватись, проблеми в стосунках з чоговіком.
Про материнство: мене ледь не вбило.
Я рада, що зараз більше правди про материнство!
Я б відмовляла дівчат від материнства, якщо вони не готові прям реально жертвувати своїми потребами декілька років.
Або мати багато грошей на домашній персонал
Або жити з бабусями - дідусями і повністю залучити їх до допомоги
Абсолютно так
А з норм грошима, але без персоналу? І з психотерапією до і під час?
🌗 це точно
Не треба нікого відмовляти бо ви можете не знати всієї ситуації. І не слід переносити свій страх і досвід на інших. Жінка сама має вирішувати народжувати чи ні. Краще її підтримати і сказати, що у кожної по-своєму. Бо після таких відмовлянь навіть як і хочуть, вагаються і не народжують, а потім жалкують. У моєї мами так сталося з бажанням другої дитини.
@@bibibrutto8409 повністю підтримую! Материнство різне. Комусь важко, а комусь ні. Не варто нічого радити, ні відмовляти, ні намовляти, кожен досвід індивідуальний.
А взагалі враження від інтервью хороше, дякую! Вкотре переконуюсь, що не можна сприймати соцмережі занадто буквально. Раніше пробувала слідкувати за Валентиною в соцмережах і мені тоді не зайшло, я тоді побачила посил справлятись з дітьми, господарством і роботою ідеально і без допомоги. Запамятала інтервʼю лікаря, яке Валентина брала, годуючи малого в цей час, то в мене тоді якраз і лишилось враження, що без додаткових пояснень молоді дівчата, які слідкують за медійною особистістю, сприймуть, що це не вимушений захід а типу так має робити хороша мама. Знаю на своїй шкурі, що це можливо, але постійно так працювати кожен день важко, навіть коли не треба зосередження для зйомки, то все одно платиш своєю спиною чи відволіканням та помилками за роботу з дитиною. Якщо є можливість, щоб хтось побув з дитиною, поки працюєш, то так і треба робити. Робота з дитиноюна грудях скоріше форс мажор. Були тоді ще декілька відео, де я побачила наголос, що берешся робити, роби гарно. Зараз почула більш реальну, живу розповідь, не картинку в соц мережах і вже все стало на свої місця
Наскільки щире, влучне саме зараз для мене відео! В очікуванні четвертої дитини, хотілось почути про досвід трушно дотичний до мого.
Місцями аж до сліз! Яку ж потужну силу та мудрість транслює Валентина! Дякую за цей заряд енергії, позитиву та правди.
Маріє, дякую Вам за чудовий подкаст)
Дякую за цей підкаст. Валентинові поради підтримували мене під час вагітності і в перші місяці. я вважала її ідеальною мамою, але я не знала, що вона відчувала те саме з першою дитиною, що і я і більшість. Досвід та підтримка- це важливо 😊
Дякую за таку чудову розмову. Найтяжчим дати дітям і чоловіку любов( мама 3 дітей).
🫂 Щоб дати, спочатку десь треба собі взяти
Чудове інтервью🎉 все так змістовно! Кожна жінка надихнеться і трішки видихне))) дякую Вам за таку розмову це про кожну з нас, на якомусь етапі. Собі вишону що потрібно говорити і ще раз говорити про емоції стани потреби, найменшому сину 4 міс і ще 2 діток інколи просто нема ресурсу і часу буду щось з цим робити!
А які коментарі хороші❤ в нас чудові жінки дівчата матері!!! Всім здоровя сил і миру!!!!
❤ наскільки ж приємно слухати вас, дякую за працю ❤ так все відгукується, дякую за відвертість 😊
Доні 7 місяців ❤ дякую за моральну підтримку і усвідомлення, що я не одна, що так буває, материнство це важко, і всі втомлюються, але це прекрасно ❤
Ви однозначно не одна!!! Я вас дууууже дуже розумію ❤️❤️❤️ Ви справитесь ❤️
@@olena5268 дякую Вам! 🫂 Усього доброго 🥰
Дякую за подкаст! Валентина справляє дуже приємне враження! Її роздуми, поведінка, те, як говорить про дітей, про чоловіка виглядає зважено та мудро.
Яка прекрасна Валентина❤❤❤ З величезною цікавістю подивилася усю розмову. Дякую❤
Випадково натрапила на це відео і це просто вау! Дякую! Надзвичайно важлива тема! Супер гість! Дуже приємно слухати Марію, її голос, темп розмови, емоції, дуже щира та справжня! Після цього відео підписалась на Ваш канал❤️
Яка вчасна розмова для мене, дуже резонують деякі речі, і багато схожих думок. Я почала слідкувати за Валентиною ще коли була вагітна першим сином, і дивлячись на Валентину, думала, що було б класно мати 3-х дітей (у неї на той час теж було троє). Зараз виховую трьох діток і тішуся, що протягом свого материнства мені є в кого повчитись цієї жіночої мудрості та досвіду! Дуже дякую за цей подкаст!
Залучення тата - це те що дуже важливо, гарно описали ці моменти, дякую 🙏 після відео я зрозуміла, чому для мене так було важливо, щоб тато був поруч в перші дні після пологів, і взагалі допомагав з дитиною, за першої вагітності він був закордоном і багато моментів пропустив у зростанні дитини, і саме з другою дитиною його вдалося залучити максимально, догодовування зі шприца, пока я мама пішла вирішувати справи, це крутий досвід, шкода, що це якось було інстинктивно, тобто не зовсім свідомо, але відчуття, що я так дуже хочу, чудово, що чоловік підтримав в той момент! ❤
Класний випуск! Послухала на одному подиху!
Для мене найскладніше в материнстві було усвідомлення, що моє життя мені не належить. Що я не можу вдовольнити свої базові потреби, які спокійно вдовольняють інші люди і при цьому взагалі не замислюються над цим!
Чоловіки відіграють роль опори для жінок, шкода, що теперішня ситуація в нашій країні забрала в них таку можливість (
Як варіант - прекрасна гостя Катя Бльостка. В неї 4 синів.
Дуже цікаво !Дякуємо Дівчата!Миру нам та Перемоги найшвидшої !!!❤
Як же сильно мені відгукнулась розповідь про втрату себе в материнстві! Я теж через це пройшла і ніби заново себе пізнавала, завжди дуже цікаві розповіді, дуже чекаю нових випусків❤
О дякую за цю розмову, слухаю і просто як про мене, такі самі відчуття очікування казки від декрету з першою дитиною, а реальність так, довгі пологи, дитину забрали на ніч і погодували, висипка, на 10 день в дитячу лікарню потрапили майже на місяць бо не знали шо і як лікувати, до 10 місяців дитина нарешті почала спати НЕ НА РУКАХ! Чоловік дратується і зривається, нікого нема хто б допоміг і трошки побув з дитиною …ще й початок повномасштабної…зараз скоро народжувати другу дитину, сподіваюсь другі пологі і перші місяці проживемо з іншим досвідом❤
Стосовно сил, перша вагітність була взагалі непомітна, працювала і планувала це робити до 9 місяця, хоча на 7 місяці почалась повномасштабна і довелося виїхати з країни і тинятися півтора місяці … а друга вагітність вже хлопчиком геть інша
Сил 0, агресіі зашкал,також списую на гормони на тестостерон 🤣🤣🤣 бо в цей раз хлопчик
Одразу зберегла, як діти заснуть під чай подивлюся із задоволенням ❤🎉
Я теж))
Точно! Гостя 🔥🔥🔥
Я також😊
Надзвичайно мудра жінка Валентина Хамайко. Дякую за подкаст.
Заслуховуюсь цією мудрою жінкою!!! Бажаю родині Валентини миру, злагоди і дюбові
Марія, дякую Вам за цей подкаст! Це напевно найкраще інтерв'ю про материнство, яке мені доводилось бачити. Воно чесне, але в той же час надихаюче.
Моєму сину 1,4 роки, і напевно найважче було якраз таки невідповідність рожевої картинки, яку я намалювала, і реального материнства. Я намагалася встигнути все: і з дитиною, і наготувати і прибрати, і працювати. Так не буває) потрібно слухати себе і обирати те, що комфортно для себе в даний момент, як сказала Валентина ❤
Пишаємось, Вами дівчатка, Ви дійсно приклад для нашої молоді! СЛАВА ЗСУ І ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!✌✌✌🇺🇦🇺🇦🇺🇦👍🏽👍🏽👍🏽✊✊✊🌻🌻🌻❤❤❤👏👏👏!
Такий цінний досвід, яким ділились! Дякую за гостю, дякую за щирість, дякую, що завдяки вам свідомих українців стає більше! Побільше таких інтерв'ю! Це ліпше будь-якого сеансу терапії, при чому, що я навіть не мама❤
Дякую вам! Подивилася, послухала з задоволенням.
Всі ми стараємося знайти баланс, втриматися в шпагаті... я балансую між двома абсолютно різними материнствами: особливим- 17 років і нормотиповим 6 років, між нескінченними госпіталізаціями і операціями в старшого і першим класом меншого, між я хочу якоїсь стабільності, а виходить, коли я не в лікарні зі старшим, то 5 днів на тиждень я дітям мама і тато , а дружина- на вихідних, коли приїздить з роботи чоловік. А ще ж не так давно я почала ставити собі питання "хто я така, хто я в своєму житті, чого хочу я, ким хочу стати, коли виросту?" , готуюсь у 38 рочків до НМТ і вступу на психологічний факультет
Дівчатка,ви молодці.
Яка класна,глибока тема.
Валентина чудова гостя.Мудра,чуйна з чудовим підходом до взаємин з чоловіком та дітьми.
Маріє ,вам дякую за таке інтерв'ю і процвітання вашому каналу
Прослухала на одному диханні)
Дякую за щиру розмову.
🤗
Маріє, щиро дякую вам за це відео. Ваша робота дуже цінна для кожної жінки!❤
Вперше відкрила для себе пані Валентину. Дуже мудра жінка. Захоплення!
Яка прекрасна розмова, дякую вам 🙏🏻❤️
Дуже теплий випуск. Дякую вам обом за бесіду
Я мама 5-х. Три доньки і два сина. Маю власний бренд взуття. Все сумістимо. Були в спади сил, і підйом.і молочний жар… і почуття - не зможу. Немає сил . Зара мені 45! Кожну мить згадую з кайфом! Вони в мене такі класні, мої діти. Кращі , неймовірні ❤ ці все трешняки того вартували😅
А з чоловіком як стосунки? Чоловік все таки чи синочок
Як же ви гарно сказали!
Остання порада, щодо не створювати ідеал з когось і не натягувати його на себе просто ТОП, дякую за цікавий подкаст!!!!!
Дякую! Були розкриті дуже цікаві і хвилюючі теми. Я з тих, хто обирає сім'ю! Коли я завагітніла другою дитиною - це був свідомий крок і я знала на що йду, я одразу для себе вирішила, що проведу в декреті всі три законні роки, бо час, коли діти маленькі я вже ніколи не поверну, а робота набридне ще мільйон разів... так, це важко, я також розчинилася в сім'ї та я знаю, що прийде час і я ще сумуватиму за цим і буду згадувати з теплом в серці і посмішкою на обличчі😊
В мене була єдина вагітність - хлопчиком. І я взагалі не стала краще виглядати чи почувалась комфортно, чи тим паче не помічала вагітності. Я з початку як дізналась майже постійно хотіла їсти і лежати. В мене боліло все по черзі. А коли почав штовхатися - то це взагалі. Особливо коли вже підріс - думала пробьє живіт.
А у знайомих, які носили дівчат, двох так точно, взагалі не відчували, що штовхається. І почувались добре.
Я очікувала допомоги від батьків, бо вони так чекали і давили на нас. Але то все було дарма )) бо їх підхід взагалі мені не зрозумілий. І як ми з чоловіком вижили дітьми - іноді теж. Але зараз зовсім інші діти. І дуже багато інформації щодо виховання. І за доглядом. Але батькам та інформація не цікава. Адже вони все знають і якось нас виростили!! Ох.
Нас врятувала няня. Вони ходили на прогулянку. Я ці 1;5-2 години могла сходити в магазин. Щось приготувати. І іноді встигала поїсти в тиші. Так гуляли з 1,6 року і до 2,9. Поки не пішли в садочок. Це був мій моральний і фізичний порятунок.
Дякую, дууууже цікава та корисна розмова! ❤Так багато всього відгукнулося. І так багато ще треба зробити, аби відшукати та зрозуміти себе як окрему від дітей та чоловіка людину. Знайти той баланс між родиною, роботою та особистим😊
Мені було найважче на початку коли дитинка плакала,особливо в ночі.Коли хворіла,це мене підкошукало,коли 19 тижнів за 9 місяців антибіотики.Але донечці 6 років і я скоро стану мамою вдруге і дуже щаслива від цього❤
Дякую за такий чудовий подкаст! Люблю ваш ютюб. Найбільший виклик у материнстві - це прийняти це материнство та відповідальність, яка лежить на материнстві))
Найважче в материнстві для мене знаходити сили для емоційного виховання діток. Навчити горщика, їсти та вдягатись - це легко, а екологічно вирулювати істерику в людному місці це ще той челендж. І ще 4 стіни в перші місяці без подружки жодної - це теж важко)
Найскладніше у материнстві в наші часи губитись у тоні інформації: як можна, як не можна, постійно думати, що кожна дія несе за собою наслідок. І у тих внутрішніх баталіях часто притуплюється материнський інстинкт: обійняти, поносити на руках чи включити мультик, бо ж потім будуть наслідки. І постійні думки та внутрішні конфлікти "Чи достатньо показую любов, чи потрібно трішки жорсткіше". Оту середину завжди важко знайти.
І найважче, коли дитина не спить, бо сон - це фундамент, його немає будинок впаде. І ,якщо на початках отой будинок тримається завдяки гормональним процесам, то пізніше і далеко за 2 роки починає падати.
P.S. І так, будучи вагітною, також придивлялась, де буду читати книги в парку. Ага)))
Бо, насправді, вимоги до жінок, до їх функцій, ролей, зовнішнього вигляду у нас високі і часто важко з тим впоратися. Дуже хочеться, щоб жінки більше любили себе і цінували❤
Дуже важко було в перші місяці народження першої донечки - адже вона вночі взагалі не спала, а просто безперервно плакала. А найважче вважаю було в певний момент поєднувати роботу та материнство. Адже я обрала шлях, бути працюючою мамою. І декрету, як декрету не було зовсім. І так наклалось багато всього, двоє діток малих, почалась війна, вони весь час зі мною, робота з дому з двома дітьми, шалений стрес від подій навколо, від недотримання дедлайнів по роботі, не було відмежування дім/робота, як наслідок депресія.
Зараз коли багато роботи над собою позаду. Коли була тривала робота з психологом. Коли вдалось розмежувати сімʼю та роботу. Ну і дітки стали трішки старші, 6,5 і 4, це вже вдається значно легше. 🫶🏻
Ваші онлайн курси та зокрема інтенсив «Ти у себе єдина» - теж стали частинкою того пазлу, який зробив моє материнство легшим та більше в насолоду!❤
Такий надихаючий подкаст 😍 Купа думок в голові, які ж ми, жінки, сильні, творчі, красиві! Дякую за ваші історії 🥰
На 11 хв відео я заплакала. Так мені відгукується, те що Валентина розповідає. Хоч сину вже 4 роки, але досі важко згадувати саме ці труднощі і що я відчувала. Розгубленість, відчай, що найгірша мама (бо у всіх все ж так чудово, і молоко рікою і дітки сплять тихенько і тп). З часом все проходить, одні проблемі змінюються на інші. З являється радість і розуміння що всі різні, що кожна мама найкраща, кожен малюк унікальний
Для мене найважчим з першою дитиною були перші місяці, так як він весь час плакав, весь час на руках, не було можливості поїсти і навіть попити якщо не приготувала зарані і не поставила поруч з ліжком чи кріслом для годування. З другим найважче знаходити сили на обох дітей і приділяти час обом
Дякую за тему, розмову, пишу на першій третині відео, бо вже нема сечі терпіти, як хочеться подякувати 😂 Але маю відмітити важливий для себе момент: я мама двох, і чесно кажучи, відчуваю провину, що не наважуюся на третю дитину. Але я не маю батьків в місті, і фінансову можливість мати няню. І чоловік чесно кажучи посередньо залучений в побут. Тож я вкотре розумію, що моє бажання не раціональне і я можу зіпсувати життя і собі, і вже народженим двом. Бо сама з трьома точно не справлюсь. Ще раз дякую за розмову 🙏
Дуже класний випуск ❤
Дякую ♥️
Багато цінного почула для себе 😊
Найбільшим викликом у материнстві для мене стала поява четвертої дитини. Зараз сину 1 рік. Попри те, що старші вже більш дорослі - 20, 16, 9 років, для мене стало дуже складно бути мамою 4х 😮. Так склалися обставини, що чоловік на роботі за кордоном. Приїжджає додому раз на декілька місяців. І я ніколи не могла подумати, що мені буде так складно і морально і фізично.
я теж памʼятаю як важко було з першою дитиною і я боялась залишитись щ ним одна, реально боялась, а з донею - просто кайфую від них обох, мені так добре коли ми самі , люблю спостерігати за ними ❤
Прекрасні жінки, щира подяка вам за ваш труд, ширість та відвертість, особлива дяка за корисний український контент!
Валентина, дякую Вам, що знайшли час на інтерв'ю, дивлюсь всі Ваші розмови! Дякую, що ділитесь своїм досвідом! ❤
Найважче в материнстві це постійні тривога, величезна відповідальність і відчуття провини в одному стакані
Як все знайомо. Валентина описала словами всі складнощі материнства, відносин, побудови родини❤❤❤
Щастя усім родинам !
Щастя усім мамам!
Дякую за чудовий подкаст ✨🩶
Ніколи не пишу відгуки, але Ваше інтерв‘ю це так щиро та «піднімаюче»! Маю двійню 3 рочки і вже по-троху працюю і це моя рівновага)Дякую ще раз!
Як ви справляєтесь? Працюєте 😮
Режим тут мій перший помічник-дітки в день не сплять, тому на ніч лягають в 19:00-20:00. А потім є у мене 4 години онлайн роботи, і так працюю 2 тижні, потім 2 тижні, займаюсь тільки дітками, хатніми справами. В пікові навантеження прошу допомоги у рідних, хто може.
Дуже крута розмова!)
Дякую ща таке гарне інтерв’ю, так цікаво було слухати, що навіть нк пришвидшувала♥️
Виклики материнства, виявляється що люди які гарно заробляють інколи теж не можуть дозволити собі оиіптний садочок і це ок, було для мене неочікувано, дякую, що поділились
Гостя - супер! Наперед вже знаю, що буде цікаво😍
Натрапила в рекомендаціях на це інтервʼю ❤дякую за український цікавий контент, підписалась на канал 😌
Дуже класне, цікаве, інформативне, мотивуюче та надихаюче інтерв'ю. Моментами висвітлює речі, які насправді дуже прості, але чомусь мені в моменті неочевидні🤷. Дякую ще раз , вибір гості🔥🔥🔥🔥🔥
Дуже дякую за підкаст! Багато відгукнулось! У мене 3 діток і вже 9 років в напів-декреті. То інколи накриває 😅
Дуже дякую за цей випуск! Неймовірно необхідно почути інколи, що якщо в тебе не виходить, це не означає, що ти погана мама, жінка, або ніколи вже не реалізуєшся… просто зараз такий етап! Не сиди на місці, прийми проблему і рухайся! І все буде ❤
Дякую вам за чудову розмову. Успіхів
Я поки, що немаю діточок, але Валентина прекрасний приклад сучасної жінки що вміло балансує між родиною, роботою, турботою за будинком, розвитком і доглядом за собою, побудова відносин (бо це нескінченний процес ) з чоловіком. Дещо вона підствітила дуже важливе для особистих роздумів. Дякую
До муках і сліз 🥹
Після таких інтерв’ю розумієш, що ти не одна така. Материнство-це неймовірна робота!
найкраще інтервʼю від працюючої мами. дякую Валентині за відвертість. це дуже цінно!
В мене не було ілюзії перед народженням дитини, що декрет - це буде відпустка, навпаки був величезний страх, що буде дуже важко, що я не буду витримувати, що я буду саме тією мамою, що кричить на дитину і не має для неї ресурсу, бо таким було моє дитинство, бо мама була одна зі мною і підлітком братом, мала працювати на 4х роботах, щоб витягти нас фінансово.
І я дійсно інколи (дуже часто в перші 3.5 місяці після народження дитини, та і інколи зараз) є такою мамою, коли втомлена, коли ніч не спала, бо дитина хвора, а потім треба на роботу. А ввечері дитина висить на тобі, бо їй бракує твоєї уваги… але що можу сказати і з чим погодитись, материнство - це дійсно така потужна прокачка у всіх сенсах, витривалість, емоційність, саморефлекція… моя дитина почала мене вчити відчувати себе з перших тижнів вагітності, і зараз все ще продовжує. Я розумію, що кожна година витрачена на психологічний курс, чи навіть прогулянка наодинці з собою, це інвестиція спочатку в себе, свою свідомість, свій ресурс, своє відчуття тут і зараз, а потім як наслідок і в доню! Бо хочу бути іншою мамою, хочу, щоб коли дитина тягне до мене руки, в мене був ресурс взяти її, приголубити і дати їй цю любов. Хочу розірвати цей родинний патерн, втомлених і холодних емоційно мам.
Дякую вам обом за таку відверту розмову про материнство, це так важливо, знати, що всі ми по суті стикаємося з схожими ситуаціями, емоціями і тд. Це важливо знати, що не ти одна єдина на всьому світі така «погана» мама.
Захоплююсь Валентиною, фантастично виглядає і стільки всього встигає ❤
Приємно слухати . Дякую за зустріч.
Одне з найцікавіших інтерв`ю, які слухала останнім часом. Актуальна тема, прекрасні Марія та Валентина. Є над чим задуматись та винести щось для себе, дякую!
Було дуже круто, приємно, комфортно, цікаво, інформативно і дуже затишно дивитись цей випуск. Очікую ще такого крутого контенту💪💪💪
Дякую Валентиніьза відвертість. На 50-й хвилині згадала себе. І потроху пізнавати себе саму.
Дякую за такий чудовий подкаст! Люблю ваш ютюб.
Мені 35, доньці 2,6. Для мене складно було витримати плач дитини при вакцинації, все інше - звичайна рутина, головне просити про допомогу і висипатись. А от найскладніше було попросити в мами вибачення і подякувати за її догляд, виховання, усвідомити скільки сил та здоровʼя вона в нас (в мене є брат і сестра) вклала. В її часи не було підгузок, водонепроникних пелюшок, якісної дитячої косметики, такої кількості овочів/фруктів, професійних лікарів, таких чудових освітніх каналів і тд...
Дякую за підтримку
❤❤❤
Не розумію чому мало хто каже , що Материнство - це дуже важко !!!
Дякую за це інтерв’ю. Валентина Хамайко - це великий приклад і натхнення для нас усіх ❤
Дякую за вашу розмову,за поради і підтримку ❤
Круто! Приємно слухати свідому та адекватну жінку, дружину і маму.
Як же шляхом я вам вдячна за цю зустріч, так рідко говорять про повну картину стану сім'ї з дітьми, а не лише материнства з дітьми. Як шукати вирішення не самотужки, як жінка- це не сама, це вдвох.
Це не за один раз, а поступово формувати і не себе в сім'ї , а нас Як сім'ю🙏🥰
Друга дитина наразі. 7 міс хлопчику. Старшій 6 років. Настільки виснаженою і втомленою я ще не була. Я в другу вагітність йшла свідомо, плановано, я консультант з ГВ, я обізнана в материнстві, купа курсів психології дитячої, курси по прикорму. Вся така класна, була впевнена що я справлюсь тільки так. Дитинка буде спати, я працювати. Я дуже любила своє перше материнство. Я перша в Україні почала робити прикраси з грудного молока, бо я дуже кайфила з ГВ з першою дитиною. Думала буду працювати, і двоє діток- клас. Склалось все не так. Малюк не спокійний, дуже багато плаче, працюю лише коли мама може посидіти з малюком раз на пару тижнів. Донька старша перетягнула на себе альфу. Я просіла емоційно. Важко. Вигрібаєм по трошки. Але то складно. На третю дитину я точно не піду. Це дуууууже важко.
Найскладнішим було триматись власних переконань щодо виховання, лікування (тут особливо💔).
Дуже було боляче маленькій мені в середині мене усвідомлювати що Я даю Дитинці те, що мені не дали. І ось тільки дорослою я це можу виправити. Виправляю й досі.
Підтримкою був чоловік - він слухав і не заважав.
Моє материнство - дуже красивий хоч і спочатку складний шлях.
Читаю історії різних Леді і не уявляю як можна такий шлях проходити одній💔
Дякую за цей ефір чарівним жінкам і неймовірним мамам.
Для мене особисто НАЙВАЖЧЕ в материнстві - це не зриватись (кричати) на дитину (за 1,5 роки це сталося вже 2 рази). Потім мені настільки паршиво, що хочеться себе вбити. Відходжу декілька днів. Плачу. Прошу пробачення. Говорю, що це емоції, вони бувають різні.
Якесь коротке інтерв'ю вийшло)) Валентину можна слухати безкінечно❤ Дякую Вам, дівчата, за позитив і натхнення ❤❤❤
Ой, дівчатка, ну хіба так можна)) ось сьогодні вирішила для себе, що не народжуватиму другу дитину, а після відео засумнівалась знову❤
Працювала майже до пологів, і в 6 місяців малому знову до роботи, як тільки не викручувались😂 але дуже цікавий досвід і впевненість, що чоловік поряд - надійна опора❤