Нарешті я знайшов людей, які думають в такому ж контексті як і я з дружиною 😅 вельми вдячний за цю тему, не вистачає чоловічого контенту про виховання дітей
Трохи задівало весь випуск, що тільки приватний садок - це вірний вибір. Я сама не з IT, і прямо придавило мене, що скоріш за все моїм дітям це не світить, особливо коли їх двоє. Така собі сучасна сегрегація.
Мої батьки, як і багато людей в девʼяності не могли собі дозволити б приватний садочок, навіть якби вони були в тому маленькому місті де я народився. Але мої батьки чудово розуміли, що від державного садочку - навряд чи я зможу отримати максимум. І вони мені дарували найдорожче, що в них було - час. Мама, навіть не розумію як вона все встигала будучи вчителькою і готуючись до уроків своїх - знаходила час на нас з сестрою сідала і розповідала/читала/малювала нам історії. Яки світ навколо, з підручних матеріалів ми постійно робили якість речі, майстрували прості механізми, ставили досліди. Дарувала весь світ і надію що якщо я буду розумним і самодостатнім в мене буде змога це все побачити. Можливо мені поталанило, що мама була вчителькою Географії і Астрономії і їй легко було знайти як нас зацікавити розповідаючи про різнокольорові озера, чи високі гори, різні рослини і тварини в різних місцях нашої планети. Батько не знаю де тоді знайшов величезну карту світу, декілька штапіків і зробив рамку - щоб можна було повісити на стіну. Ми підходили з сестрою і просто роздивлялися, запамʼятовували столиці. А коли в мами був час грали з нею вгадай столицю, чи вона розповідала нам щось про країни в які ми тикали пальцями. Я ріс постійно з розумінням, що світ навколо великий і пізнавати його можна все своє життя. Батько був інженером на заводі, розповідав мені просту механіку. Нас по змозі віддавали на будь-які екскурсії, щоб ми пізнавали Україну, на той час. Мене возили в найближче велике місто в театр і філармонії. Навіть коли був старший і розумів що дещо з цього занадто дорого, але тим воно було мені все цінніше. Вони читали книги, і я вважав для себе що якщо буду читати то буду дорослим. Гарний садок добре приватний(не кожен, це хлопцям повезло знайти гарний), чи державний який би він не був, але замінити вас(як морального авторитета, орієнтир) не зможе жоден. Ви найкраще що є у своїх дітей, відкупитись не вийде. Просто шлях трошки складніший. Щиро бажаю, наснаги і сил дати максимум своїм дітям. Зараз коли я можу дозволити собі набагато більше - я шкодую що не можу віддячити мамі, за все, що вона зробила для нас з сестрою, щоб ми стали тим ким є.
Та ні, державний садок теж ок (якщо в групі не повний треш), а купання в піску, у воді і в гімні можна забезпечити після і на вихідних 😄 Ми так робимо і мені здається, що наша дочка доотримує "смачного".
Ви великі молодці)! Всі теми, що висвітлюєте на цьому каналі (що я встигла прослухати) - скарб:) Питання по садочку тригерять дуже сильно. Мене виховувала вся рідня... Одного разу поки батьки були на сессії, то віддали мене тітці, що працювала провідницею, мені було десь 2,5. Така поїздка - ось де +100 до імунітету)) В 4 роки мама мене вже саму лишала абоина роботу з собою брала. Веселі часи. Зараз у наших дітей наче мало бути більш щасливе дитинство, аби не русня. Донька пішла на адаптацію 2 місяці тому. По 2 години на день аж до вересня ходити🙄 Приходиться ось так чекати, поки на приватний не зароблю)
17:00 садок за Києвом в лісі, де поруч ліс, діти багато часу на природі і їх не "заколупують заняттями", вони розвиваються у власній траєкторії - с. Проліски, Тризайка (раніше, зараз школа "Світи"). А взагалі це концепція Reggio-inspired підходу
Я і сміявся, і уважно слухав, і задумувався впродовж цього випуску. Дуже круте вийшло обговорення. Дякую! З нетерпінням чекатиму на наступні випуски. З приводу ідеї для обговорення, яка не про безпосередньо освіту, але актуальна для дошкільнят і опісля: простори для дітей. Особливо зараз в асфальтованому Києві літом можна вмерти переважно, хоча є і приємні виключення як от Сирецький парк.
Дякую за крутий подкаст! Восени дитина має піти в садочок, та мене дуже турбує питання мови, тому що в нашому місті (Дніпро), до війни майже всі розмовляли російською. Ми повністю перейшли на українську і дитина в нас розмовляє українською. Але, коли ми йдемо гуляти на дитячий майданчик, більшість дітей нашого віку (~3 роки) розмовляють російською, як і їх батьки. Радує тенденція, що все більше батьків переходять на українську та вчать дітей. Але в мене є побоювання, що коли ми віддамо дитину в дитячій садочок, що там більшість дітей буде розмовляти російською і це почне погано впливати на формування мовлення, щоб це перейшло в суржик. Ще в мене є побоювання, якою мовою будуть розмовляти вихователі в садочку, тому що за законом вони начебто мають розмовляти державною мовою, але якщо вони в житті спілкуються іншою, то є питання до її якості + вони можуть орієнтуватись на дітей якою мовою вони спілкуються, і якщо це російська, то будуть також так розмовляти, тому що так легше... Як бути в такому випадку?
Дитина навчиться розмежувати з ким якою мовою розмовляти. З вами буде українською, а з друзями у дворі - російською. З приводу, чи якість мови у виховательок добра, тут скоріше я б хвилювалась чи вони взагалі будуть українською спілкуватись хоч якось. Може обговорити це напочатку навчання? Наприклад, в Одесі до війни знайти україномовний садочок було майже неможливо, як зараз не знаю. Я коли вчилась у школі, то на мій рік прийшовсь початок реформи обов'язкового викладання українською, вчителям було важко перелаштуватись і це відчувалось деякий час. АЛЕ! зараз я розумію, що та реформа була прекрасною і краще так, ніж російською.
ADHD - він же СДУГ. Буде круто якщо зробите про це випуск, цю тему необхідно розганяти. Недооцінена в Україні штука. А ВООЗ оцінює в 5-10% населення. В Україні з мого досвіду навіть найкласніші приватні садочки тільки чули про це, гадки не мають як з такими дітьми працювати. В США є тренінги і групи для батьків. Мені 36, я пройшла купу тестів, діагностувала собі ADD (без гіперактивності) і у мого малого теж. Це не просто питання «незручної» дитини, надто шумної, або активної. Це людина котра не може собою керувати, і не розуміє, чому інші можуть, і що з нею не так. Це тягне за собою ризики величезної гамми self-harm, і багато з цього я пройшла сама у підлітковому і дорослому віці. В Україні офіційно для дорослих цього діагнозу тупо не існує. Для дітей діагноз є, але ліки тільки контрабасом. Ще раз. Це 5-10% населення. в кожній групі дитсадку статистично мінімум одна така дитина.
1:59:50 здається в цьому комунальному садку є спільна їдальня. У садках з іншим плануванням помічники вихователя приносять їжу в групу, тому діти мають більше часу на їду. Але в плані харчування, смаколиків з дому, індивідуальних смаків, частково режиму дня, комунальні садки менш індивідуально орієнтовані, ніж в приватних.
21:05 Садки в багатоверхівкпх зокрема Монтессорі. Не впевнена достеменно, але перший клас Монтессорі з'явився в робочому кварталі, і це був клас - приміщення, а не будівля. Концепція міжбудинкового простору зручним для дітей, дозвілля, а т.ч. активного, теж, здається, походить від ідей Монтессорі. Чи Реджіо Емілія. Тут можу помилитися. Мені здається, що дитячий садок як окрема будівля - це приємна концепція, але мені здається, що вона принесена радянськими часами. І точно щільність забудови та кількість дітей в містах створює умови для того, щоб "дитсадок" був не окремою будівлею. Хоча садки на 9 поверсі офісного центру для мене все ще дивина.
Згоден Бачив багато невеликих дитячих садочків на перших поверхах будинків в Осло та Стокгольмі. Тут важливо відмітити, що всі ці садочки мали власне подвірʼя, а будинки були нормальної висоти (до 8 поверхів). Тому ідея, що садочки повинні бути у окремому будинку швидше шкідлива в наших умовах, бо зменшує кількість доступних варіантів.
Я відчуваю себе маніяком. Колись я побачила як монтессорі працює і мене не відпускає досі😊 В мене вісім років досвіду роботи в монтессорі-підході. Якщо пройтись по пунктах, які були озвучені у вас. Є підготовлене середовище, де матеріали поставлені для того, щоб дитина дізнавалась щось нове. Майже кожен матеріал має різні рівні опанування. Трьохрічка буде розвивати дрібну моторику, а п’ятирічка на цьому ж матеріалі - вивчати ділення. Про обов’язки, крупну і дрібну моторику. Це відношення до дитини, як активного члена суспільства. Він тут живе, тому він може і повинен щось робити для навколишнього середовища. І це норма. Тут є купа моментів, які потребують роз’яснення. Але, я їх пропущу, бо і так забагато написала. Як це проявляється. У класі є зона розвитку навичок практичного життя. Де в тому числі є матеріали, які допомагають піклуватися про клас. Наприклад, аранжування квітів. Купляються живі квіти і діти можуть поставити у вази та прикрасити ними приміщення. Самі набрати воду, принести, все розкласти, обрізати сікатором (справжнім) стебло. Вибрати стіл або шафу, де вони будуть стояти. А потім після себе все прибрати. А потім почути від усіх: «Дмитро, як стало затишно, дякую тобі» Ще є «роботи»: витирання пилу на полицях (Мишко, ти прибрав пил з полиці, ми будемо дихати чистим повітрям, як чудово!) прання, прасування (справжньою праскою) і це далеко не кінець. Діти навчаються мити після себе посуд, протирати свій стіл після їжі (це дуже мотивує дітей їсти охайно). Уявляєте, скільки дитячої концентрації та сил вимагає ця діяльність. А дрібної моторики. А як загартовується сила волі. Я хочу щось зробити, мені важкувато, але я роблю. Я маю результат, я відчуваю себе успішним, бо впорався. А уявляєте як прокачуються м’язи руки дитини, зоровий контроль око-рука. Потім не буде проблем з триманням олівця. Якщо ви вдягаєте дитину, прибираєте за нею посуд і постіль, і, взагалі, робите те, що вона може робити сама - ви крадете в неї силу волі, мотивацію, концентрацію уваги у майбутньому. Крім цього, дитина звикає до того, що є нудні обов’язкові справи. І так, життя таке, що навіть коли не хочеш, їх треба виконати. Мама виконує, тато виконує, вихователі виконують..і тобі потрібно прибрати за собою стіл. Так, ти зараз засмутився, тобі хочеться бігти гратися. Але дивись, на столі брудно. Треба прибрати крихти. Бо ми не зможемо обідати потім у такому бруді. Ось тобі щіточка або ганчірка. Я тебе підтримаю. Буду біля тебе. Давай я тобі трошки допоможу….Далі сам. Ой, дивись, ти так швидко прибрав. Стало так чисто. І звісно, все це робиться поступово, озираючись на моторні здібності дитини та психологічну готовність до такого навантаження. Крім цього у садочку є багато інших корисних справ, але залишимо це за кадром. Різновікові групи. Що дозволяє молодшим бачити зону свого розвитку і тягнутися за старшачками, а старші діти навчаються піклуватися за молодшими та прокачувати свої лідерські скіли. Час на вулиці. Повинен бути у великій кількості, але багато садочків нехтують цим. Бо батькам треба англійська, шахи і купа всякого. Але це вже питання до керівників, а не монтессорі-підходу. Ставлення до дитини, як людини, яка може здійснювати власний вибір. Але в рамках поставлених кордонів. Бо наша свобода закінчується там, де починається свобода іншої людини.
Теж здавав пляшки, знайдені на вулиці. Непоганий підробіток був на той час, плюс ази економіки можна вивчити, бо треба було конкорувати з бомжами. Вцілому, тільки плюси!
Класний випуск, було цікаво слухати) У Європі доречі абсолютно нормально здати дитину в садочок в 7-8 місяців і ні якою адаптацією ніхто не переймається) покричить і звикне
Гарно так змотивували, вже не так лячно) Що до розвитку і свободи, при виборі житла хочется жк з гарним комьюніті, архітектурою, але це ще й скучні жк, а як же діти будуть без лазити по деревах і пригати по гаражах)
Коли діти віком 3 - 6 доносять на іншу дитину дорослому, то в більшості випадків вони хочуть зрозуміти/перевіряють чи є та поведінка нормою (чи можу я так робити теж), чи все ж таки щось не те. І інколи треба багато разів розібрати одну і ту саму тему, перш ніж дитина знайде в собі сили та наважиться дати опір порушнику. А взагалі, я би давала дозвіл батькам на запис до садочку (у тому числі приватного, за багато грошей) тільки через проходження курсів (десь годин 10). Де батькам дають основну інформацію по «вирощуванню дітей». І щоб це було примусово. Де не має вибору не ходити. Бо дістали. «А можна, ми не будемо гуляти, холодно». «Чому він ще не читає? Я в цьому віці вже читав»….ЕЕ, у вас дитина ще ложку нормально не тримає та свої штани впізнати не може…Яке читання. «Якщо він не слухається, то крикніть на нього», «В мене дитина лупить інших кожен день, та то він просто хлопчик. Хлопці повинні битися». Тому окрема вам подяка за популяризацію "будних" прогулянок та відсутності жаги перенавантаження дитини дод.заняттями.
Не знаю... Ви так радісно розповідаєте, що дитина сама знайде собі щось цікаве... Я по собі такого не помітила. Як би мене батьки не водили по гуртках, не шукали кращих викладачів і школи, то скоріш за все я б досі сиділа у батьків на шиї, і пішла б кудись тряпку тягати. Ніякого мені універу, ніякої роботи дорожче 3 тис грн. Як би не окремі викладачі, які шось там розгледіли, навчання було б для мене суцільною мукою. З усіма іспитами і тп. Це пекло. Кажуть ніби у фінів іспитів і оцінок в школі нема ...
Добрий день. Не поговорили про інклюзійні групи у садках. Моя мамам працює вихователькою в держ.садку. В них на кожній паралелі є інклюзійна група, де 3-4 дитини з особливими потребами. В таких групах дещо вища зарплатня у вихователів і додаткова няня на групу. Але все одно ніхто з вихователів не хоче йти працювати в такі групи - це тяжка робота. До того ж вони не мають ніякої спеціальної підготовки, що звичайно впливає і на дітей, і на самих вихователів і нянь. Тобто зобов'язання від держави ніби виконали, забезпечивши інклюзійні групи, але зробили це для галочки.
Цікавий випуск. Дякую. Особисто корисною для мене була історія про лайку з дітьми. Є над чим подумати. Щодо того, до яких реплік маю заувагу, я писала в окремих коментарях, хоча таки стримувала себе, щоб не відповісти про тезу дрібної моторики.
Дякую. Розумію, що Совеняти чи вільного приватного садку поруч нема, та й грошей лишніх. Дитина ходить в держ. садок до 16 год найпізніше, і це відбивається на самореалізації більшості мам (підстава зрозуміла). Цікавить підняння теми про батути та інші шкідливі розваги для дошкільнят та шкільнят. (бо батути це більше про спорт). Актуально про позадошкілля з 4х років. Чи знаєте про пташенят ПЛАСТу? А також, одна з наших найтригерніших тем в мамському чаті - чи давати дитину в школу раніше, чи пізніше. Хоч дитина наче і все вже вміє та знає. Моя піде в школу в 6,5р. по віку.
Перепрошую, що дам відповідь на питання, яке не мені адресувалося. Я працювала психологинею молодших класів і насправді дуже відчувалась різниця між 6 і 7 років у першому класі. І просто при спостереженні за дітками на уроці і за разультатами психодіагностичних досліджень.
Завжди треба відштовхуватись від розвитку своєї дитини. Я знаю дітей 6 років, яким у садочку не треба було до 7 сидіти. Бо все вміють, все хочуть робити. А є діти, які інтелектуально готові до школи. Можуть втримати увагу, концентруватись, є жага до знань. Але психологічно ще слабенькі. Наприклад, ситуація неуспіху вибиває з рівноваги (так, що це заважає навчальному процесу) або не вміє комунікувати з однолітками, агресія, бійки. Або несамостійний. Не знає, як вдягтися, як сходити до туалету, не може зібрати свої речі. І навпаки. Головне, треба пам’ятати те, що якщо ваша дитина не готова по якимось пунктам, то вона це буде надолужувати у першому класі. Біль цієї ситуації в тому, що в той час, коли треба витрачати сили на адаптацію до школи (це все одно стрес - все нове, нові вимоги, діти, дорослі) вона ще витрачає сили на опанування тих навичок, яких в не немає. Це подвійне навантаження. Тому, нормально залишитись і до 7 років у садку і підтягнути слабкі моменти. І нормально піти у 6 років.
Щодо теми "позадошкілля" - якщо буде можливість, обговорити таку специфічну підтему як секції чи репетиторства з "підготовки до школи" - зараз дуже популярний запит, особливо якщо діти не ходили або майже не ходили в садочок, цікава ваша думка)
Є варіант, коли дитині не полобаєттся садочок і може провокувати стан хвороби, щоб бути вдома. Є ще варіант, коли під час хвороби дозволяють вдома все, а коли не хворіє, то багато забороняють, тому краще хворіти. Ми мали у групі дівчинку, яка не ходила до садочку місяцями, потім це продовжилося в школі. Зараз 7 клас і проблема не зникла. Проблема у мами в голові і дуже велика. Мама постійно сприймала дитину хворобливою і переконували, що та хвора, і вона дійсно хворіла і маму це влаштовує. Інша знайома не мала можливості перебувати дома на лікарняних з дитиною, тому кожного разу, під час адаптації чіплявся вірус, то були розмови і переконання, що хворіти, то зовсім нецікаво, що не можна робити багато цікавих звичних речей, десь піти. Тому хворіє 3-4 дні максимум.
Я почала читати в 4 роки. В 5 легко читала новинну рухому стрічку внизу екрана. До школи читала не по складах, а як дорослі та з правильними наголосами. До 5го класу мені було страшенно нудно і всіх довкола вважала ідіотами. А от коли пішли складніші предмети виявилось, що я не навчилась вчитись і мені було страшенно важко, з*явилась зневіра у собі яку я довго потім борола з купою проблем і нервів. Плюси: досі не можу жити без книг, люблю вчитись. Мінуси: страшенний перфекціонізм який заважає жити через страх одразу зробити не ідеально.
Зрозуміла, що не дописала тезу. Оце все написане попередньо трапилось через те, що в садок я ходила неповний тиждень. Мене там страшенно булили і знущались, тож мама змилувалась і лишила вдома. Але боялася, що мене не візьмуть до хорошої школи (фактично поруч, але за паперами - не наш мікрорайон) тож почала активно навчати. Ото я вдома так-сяк пройшла ті молодші класи школи.
Ще чекала в обговоренні тему контроля батьків за подіями в садках. Не знаю як зараз, але ще років 5-10 тому були регулярні сюжети в новинах та пости в мережі про насилля до дітей з боку вихователів. Приниження, булінг. Чи зараз є садки з віддаленим доступом до відеокамер для батьків? Чи є школи з такою опцією? В школі точно потрібен відеонагляд, бо в разі конфліктної ситуації кривдник бреше, викладачі не хочуть розбиратись та й не вірять дітям в принципі, дирекція взагалі прагне замести все під килим і жити спокійно.
Вітання від мами, чий син прожив найкращі свої 3,5 роки в дитячому клубі Бум-бу-ру-рум, про який згадував Юра. Якщо ви у Львові, то гаряче рекомендую спробувати. Син досі згадує садок, як найкращий час у житті)) це не всім підійде, але сходіть на знайомство, якщо шукаєте простір, де дитина вільно розвиватиметься. Дивним чином дають дитині знудитись і одночасно розвинути цілу купу навичок. І там є не тільки палки з розваг 😉 Але про чисту дитину не мрійте. Це буде найбрудніша, але найщасливіша дитина у світі!
Не збирався писати коментар, але остання фраза про вигаданного друга… Раніше я вважав що це у мене тільки одного така історія з вигаданним другом була, але з часом бачу що таких кейсів з вигаданними другом доволі багато :) І ще одна ремарка про те що не треба дитині навязувать навчання (типу писати читати), коли час прийде навчиться, головне щоб до цього часу дорослі не зіпсували жагу до пізнання. Погоджуюсь, але… Але є речі яки є фундаментом для оцього майбутнього навчання. Наприклад, просторове мислення (і це не тільки ліво-право), память, розвязування задач спробував-невдача-повернувся_на_попердній_крок-спробував_іншу_комбінацію, класичні стратегії де треба продумувати якусь кількість кроків вперед.
для цього всього ж необовʼязково сідати і навчатись системно кожен день. Якщо проводити з дитиною достатньо часу, то більшість з вказаних вами питань виникає постійно і можна просто ці здібності в дитині розвивати, особливо, якщо поставити собі це за мету. Тільки навичка самостійно вдягатись чого варта)) там і право-ліво і просторове мислення і спробував-невдача-повернувся_на_попердній_крок-спробував_іншу_комбінацію. І таких ситуацій багато
Вітаю. Стосовно адаптації до садочку. Є невеличкий прийом для полегшення процесу на той випадок, коли дитині потрібно постійно бачити батьків. Спочатку пару днів сидите у садочку. Вона вас постійно бачить. Тривожність дитини зменшується. А потім кажемо: Маша, я до туалету на 5 хвилин. Якщо треба, показуєте двері туалету. Дитина бачить, як ви зникаєте з поля зору. Через пару хвилин повертаєтесь зі словами, я обіцяв-я повернувся. Акцентуєте на цьому увагу. Потім придумуємо, що вам треба подзвонити і треба вийти на лавочку біля садочка. Повертаєтесь з тими ж словами. Дивитесь по дитині, якщо її психологічний стан дозволяє - потроху збільшуєте час перебування за межами групи. Далі можна домовитись, що вам треба у магазин. Це ще довше. А в цей час вихователі роблять свою роботу. Кажуть дитині, що батьки її дуже люблять. Постійно думають, як же там моя Маша у садочку, чим вона займається і т.п. Ідеальна адаптація у літку. Коли батьки приходять на прогулянку групи і гуляють з дитиною на майданчику разом з усіма. Через деякий час, коли всі діти заходять у групу, твоя дитина також хоче з усіма зайти. Крім того, вона вже багато разів заходила з мамою до туалету, в цей час бачила роздягальну.
В нас був просто дуже дуже крутий приватний садочок, через що я перші місяці після від’їзду з Києва з двійнею дуже сумувала. Та і досі сумую. Тут в Мукачево навіть не намагаюсь щось подібне шукати, бо знаю, що немає. Але повернутись під обстріли і тривоги моральних сил немає.
Які там басейни , активності. В нащому місті садочки не працюють з того самого дня. Вихователі працівники звільняються і надії ніякої нема , що відкриються.
Подкаст топ, дивлюсь, хоч у мене і немає дітей ) Але для нового глядача може бути не зрозуміло, з якої позиції ви говорите - ви працюєте з дітьми, маєте дітей, просто цікавитесь, ваша думка експертна чи це особисті враження. Я думаю, варто в початку коротко окреслити, що ви самі батьки і який ваш рід діяльності, щоб глядач розумів хто ви і чого очікувати.
19:57 Не сказала б, що Монтессорі сектанське в релігійному контексті, воно видається навпаки досить приземленим і природоорієнтованим. Частіше цей ярлик вішають на вальдорфску освіту, яка близька до антропософського вчення, і хоча окремі елементи досить відповідні дитячій природі, збокц можуть оцінюватися як дивні. Можливо практики Монтессорі і намагаються переосмислити радянські садки, але сама концепція з'явилася до появи СРСР або приблизно в одному з ним часовому проміжку. Ба більше, був період, коли деякі заклади радянського простору намагалися повторити концепцію Монтессорі, поки авторитарна система не закрила їх.
Розкажу вам свій досвід в садку і молодших класах 90-х років. В садку часто, як няні так і виховатилі застосовували грубу силу, били, таскали бувало за волосся. Мене до прикладу за не бажання спати стягнули за ногу з 3 ярусу ліжок(такі ліжка наче шухляди). В школі "перша вчителька" не просто била, а хуярила. Намагалась звичайно бити так, щоб без синців, але це було дуже жорстоко, як на дітей. До прикладу за якісь там дитячі розбірки, як це буває в дітей, не розібравшись в ситуації на очах у всього класу прогсто декілька разій йобнула хлопчика головою об стіну... Насікільки я травмований цим всім? Напевно до кінця життя. Що маю умовний термін за зломаний ніс одної "мамаші" якій я прописав , коли та гамселила свою 5 річну дитину на вулиці. Точно знаю, що я ніколи не віддам свою дитину в садок.
Щодо видалення зубів. Це чисто еволюційна штука. У нас великий мозок, а шия розрахована тільки на певне навантаження. Тобто організм робить вибір на збільшення мозку і зменшення кістки і як наслідок ми маємо часто маленьку щелепу
дякую за важливу тему і класну дискусію. Але щось наприкінці москвіча включили. "я не довіряю дитину людині з зп вихователькі". надо же. тобто приватний садочок, приватна школа, приватна лікарня і тп? ну какбе це особиста справа кожного звичайно, але я думав що цей канал про суспільство, систему освіти та опції, а не про тиквєний латте в радіусі 50 км від столиці та екслюзивну екслюзивність.
У Швеції провели експеримент з солодощами. Потім за результатами рекомендували давати лише по суботах. Тепер це пропаганда і розповсюдилася на Норвегію. Тепер у них субота, то день солодощів для дітей.
Щодо того, щоб давати дитині гризти ціле яблуко і моркву, то це дуже небезпечно. Ризик вдавитися яблуком, морквою, огірком, твердою грушею, цілими горіхами та подібними продуктами дуже високий до 3 років і зберігається достатньо високим до 5 років. Важлива безпечна подача. Якщо ми не кажемо про початок прикорму, а хоча б про дитину від 1,5 року, то все одно варто яблука та тверді груші нарізати слайсами або соломкою і зачищати шкірку, моркву сиру лише на терці або варену, горіхи теж краще натерти на терці до страви. Я розумію сенс вашої поради, це звучить цілком логічно. Але ризикувати життям дитини задля хорошого прикусу не раціонально. Просто мало хто знає про цю небезпеку.
@@yt-2 + не міф. Слайси це теж тверда їжа рахується. А вже з 5ти років буде кусати те яблуко з часом за бажання як може. Все одно не всі притримуються рекомендацій, тому хоча б транслювати правильну подачу варто. Бо, знайдуться родичі, чи в садку люди, які дадуть ціле яблуко, дитина нічого не втратить. Але краще без системності в цьому.
Сумно. Що нема середнього рівня тарифів в приватних садочках. А бісять в комунальних садочках, що вихователі приводять своїх дітей (зазвичай старшого віку) досидіти після школи у них на роботі.
@@yt-2 так, це додає соціалізації. А разом з нею відкриває дитині вікно забороненого контенту, коли дома батьки нормують час с гаджетами та зміс контенту, а тут більш досвідчений товариш «вчить поганому». Суб’єктивно це залежить від різниці віку.
@@yt-2під quick fix я маю на увазі необхідну, та не обов'язково достатню передумову для змін. Бо саме дорослість батьків і їх вимоги до садочку будуть вирішальними у векторі розвитку садочків навіть із зп персоналу $1к і безкоштовною орендою приміщень. в теорії (с) приміщення в мільйонниках можуть гарно заробляти. А щодо підвищення зп у державних садках - це як на мене одна з дуже багатьох речей, де не має бути сумнівів. Справді великі гроші це нормальні зп всьому держсектору. А саме держсектор(до великої війни) це найменш оплачувані люди. І якщо ми(платники податків) не хочемо платити їм більші зп, то принаймні можемо подбати про садок і школу для їхніх дітей. Навіть Кухар згідний що садок і школа це той мінімум для рівних можливостей, який треба забезпечувати з податків. Ну а безкоштовне приміщення не означає якісного садочку. І багато приватних садочків метою існування бачать "перетримку" дитини з ранку до вечора. Тут визначальним є "целеполагание" засновниць/засновників. Чи це зрубати бабла, чи це щось про любов до дітей і роботу як "оплачуване хоббі".
@@sviatoslavkiral4307 ну там же ідея про приміщення не сама по собі, а якраз тому, що вже існують тисячі закладів з працюючою економічною моделлю та якістю кращою ніж в державних садках. так от якщо у них забрати кост на приміщення, то вони стануть суттєво доступнішими, а це сильно збільшить аудиторію
@@yt-2 ви ж ігноруєте мій головний меседж. Він у тому що садок і школа мають бути у всіх - незалежно від зп. Я то можу приватний садок собі дозволити. Але мені цікаво щоб усі діти мали щось наближене до рівних шансів. Зп, яка викликає співчуття, про яку каже Єгор - це ж вина платників податків. На клумби у Кличка гроші є, а на зп няням в садках нема. Ми тоді бюджетників та працівників низькооплачуваних сфер робимо спадковою кастою недоторканих. Їх діти на вході отримують значно гірші стартові умови в житті. І я тут не про комунізм, а про основу здорового суспільства. На державні садки теж треба звернути увагу. І при більш менш норм мат базі - зп це мастхев перед наступними кроками. Це ж Єгор і про зп у старшій освіті казав.
@@yt-2 словом головна небезпека у тому, що більш спроможні свої питання вирішать, а про дітей менш спроможних фінансово батьків забудуть. Так у Києві з траспортом така опа певно через те, що у владі київській трамваями не їздять. Ми ж у розмові про садочки, забиваючи на головний біль державних садків, трохи на київську владу схожі.
Буде дуже пафосно звучати, але не можу втриматись. Монтессорі - це і стиль життя і науковий підхід одночасно. Чому науковий підхід? Тому що базується на знанні вікових особливостей дитини певного віку і побудований для задоволення її базових потреб. Тому що педагоги спостерігають за дитиною та пропонують діяльність в залежності від актуальних інтересів та прагнень. Тому що монтессорі - це дуже системна і продумана штука. Звісно, кожен педагог розуміє та реалізує набуті знання через призму власного досвіду. І від цього досвіду вже залежить якість. Тому так багато суперечок і незрозумілих моментів. І від цього дуже сумно. Але, якщо ви по-справжньому почнете заглиблюватись в цю тему, вам точно сподобається цей підхід. Звісно, будуть речі, з якими можна не погоджуватись, які можна обговорювати. Але робити це треба з людьми в величезним досвідом у цьому. А не брати інформацію з перших посиланнь на копірайторів у гуглі. Українська монтесорі-спільнота - це люди, які прагнуть саморозвитку. Запаяні монтессорі-педагоги багато навчаються , зокрема і за кордоном. Крім цього, часто цікавляться сенсорною інтеграцією, нейропсихологією, ритмікою. Бо це дуже допомагає зрозуміти дитину.
Юрій, а ви певні, що ваша дитина в мить сильних емоцій зможе себе перелаштувати та не використати матерні слова? Бо якщо ні (а більшість дітей такого віку, як у вас син, ще не можуть настільки контролювати свої емоцію, що підібрати потрібні слова) вся інша малеча навколо це почує. А почує, тому що вам було лінь перелаштовуватись на режим без матюків. На режим без солодкого ви ж чомусь перелаштувались. У світі і так багато лайна, і так швидко дитина почне про нього дізнаватися…то чому хоча б у цьому ніжному віці не зробити акцент на чомусь гарному. Або хоча б навчитись розрізняти ступені злості. Я зараз роздратований або обурений, розлючений на тебе або у ярості, що аж закипає кров. Але звісно, матюкнутися легше. Бо бісить, коли приходить у групу дитина, після якої два тижні всі матюкаються.
В моменти сильних емоцій він швидше заплаче чи спробує штовхнути (от це, до речі, точно у інших дітей він навчився) ніж буде матюкатись. Поки так. Я думаю що в цьому арсеналі матюки зʼявляться тільки якщо для оточуючих це буде чимось приголомшливим і він це відчує. Мені здається що головний союзник матюків це вихователі які про це переживають. Але можливо я не правий
Ну окей, ви дуже сильно загнобили державні садки. Так а що робити людям, у яких немає можливостей як у вас? Будемо дітей з держ садків вважати якимись "не такими"? Більшість дітей з держ садків, і якось же люди живуть, ростуть, вчаться. При всій повазі до вас Сіли три представника вищого класу, і почали чмирити державні установи. Особливо бридко вже стало під кінець подкасту
ну, по перше, все залежить від запиту, і серед забезпечених людей, дуже часто запит такий, який чудово задовільняється державним садком. багато наших претензій цінносні, а не матеріальні з іншого боку є ряд речей які нам здаються недопустими, ну то виходить що не треба говорити про це, бо можуть бути люди які з цим погодяться, але не зможуть собі дозволити приватний садок? ну і ще, випуск писався давно, вже точно не памʼятаю, але здається я казав, що при всій важливості садка, набагато більше на дитину впливає сімʼя. в україні може бути ще гірше з садками, але нам дуже далеко до садків які б нашкодили дитині яку люблять її дорослі і ще ми справді багато ниємо, якщо б ми заговорили за житло, то швидше за все зійшлись би на тому, що за гроші можна купити тільки фігню, і з медициною повна шляпа, а з середньою та вищою освітою - взагалі жесть. така от оптика на світ - все дуже погано, починати щось міняти треба було позавчора, через три роки буде ще гірше, а загалом за років 30 - ми великі молодці)))
Боже, як тільки приємно чути, як цю традиційно "мамську" тему обговорюють 3 чоловіки))) Це прям справжній соціальний і ціннісний зсув, дякую!
Мені 40 сам хочу в Совенята 😂😂😂
будь ласка, продовжуйте. Надзвичайно важлива тема, яку не освітлюють взагалі (попаяних інста-психологів не рахую)
Нарешті я знайшов людей, які думають в такому ж контексті як і я з дружиною 😅
вельми вдячний за цю тему, не вистачає чоловічого контенту про виховання дітей
Трохи задівало весь випуск, що тільки приватний садок - це вірний вибір. Я сама не з IT, і прямо придавило мене, що скоріш за все моїм дітям це не світить, особливо коли їх двоє. Така собі сучасна сегрегація.
Мої батьки, як і багато людей в девʼяності не могли собі дозволити б приватний садочок, навіть якби вони були в тому маленькому місті де я народився. Але мої батьки чудово розуміли, що від державного садочку - навряд чи я зможу отримати максимум. І вони мені дарували найдорожче, що в них було - час. Мама, навіть не розумію як вона все встигала будучи вчителькою і готуючись до уроків своїх - знаходила час на нас з сестрою сідала і розповідала/читала/малювала нам історії. Яки світ навколо, з підручних матеріалів ми постійно робили якість речі, майстрували прості механізми, ставили досліди. Дарувала весь світ і надію що якщо я буду розумним і самодостатнім в мене буде змога це все побачити. Можливо мені поталанило, що мама була вчителькою Географії і Астрономії і їй легко було знайти як нас зацікавити розповідаючи про різнокольорові озера, чи високі гори, різні рослини і тварини в різних місцях нашої планети. Батько не знаю де тоді знайшов величезну карту світу, декілька штапіків і зробив рамку - щоб можна було повісити на стіну. Ми підходили з сестрою і просто роздивлялися, запамʼятовували столиці. А коли в мами був час грали з нею вгадай столицю, чи вона розповідала нам щось про країни в які ми тикали пальцями. Я ріс постійно з розумінням, що світ навколо великий і пізнавати його можна все своє життя. Батько був інженером на заводі, розповідав мені просту механіку. Нас по змозі віддавали на будь-які екскурсії, щоб ми пізнавали Україну, на той час. Мене возили в найближче велике місто в театр і філармонії. Навіть коли був старший і розумів що дещо з цього занадто дорого, але тим воно було мені все цінніше. Вони читали книги, і я вважав для себе що якщо буду читати то буду дорослим. Гарний садок добре приватний(не кожен, це хлопцям повезло знайти гарний), чи державний який би він не був, але замінити вас(як морального авторитета, орієнтир) не зможе жоден. Ви найкраще що є у своїх дітей, відкупитись не вийде. Просто шлях трошки складніший. Щиро бажаю, наснаги і сил дати максимум своїм дітям. Зараз коли я можу дозволити собі набагато більше - я шкодую що не можу віддячити мамі, за все, що вона зробила для нас з сестрою, щоб ми стали тим ким є.
Та ні, державний садок теж ок (якщо в групі не повний треш), а купання в піску, у воді і в гімні можна забезпечити після і на вихідних 😄 Ми так робимо і мені здається, що наша дочка доотримує "смачного".
В неділю щось дуже мало контенту виходить, а тут новий випуск на ут-2. Дуже дякую)
Ваш подкаст був дуже цікавий та корисний. Дуже подобається, що ви обговорюєте соціально-важливі теми. Чекаю на наступні випуски.
Дякую за випуск!
Було б цікаво послухати поради для майбутнього батька, типу `do's and don'ts` з вашого досвіду
Дуже класний подкаст. Багато корисної інформації. Дякую
Сину 2 роки, тільки починаю розбиратись в темі вибору садочку. Дякую за відео, було корисно
Ви великі молодці)! Всі теми, що висвітлюєте на цьому каналі (що я встигла прослухати) - скарб:)
Питання по садочку тригерять дуже сильно. Мене виховувала вся рідня... Одного разу поки батьки були на сессії, то віддали мене тітці, що працювала провідницею, мені було десь 2,5. Така поїздка - ось де +100 до імунітету)) В 4 роки мама мене вже саму лишала абоина роботу з собою брала. Веселі часи.
Зараз у наших дітей наче мало бути більш щасливе дитинство, аби не русня.
Донька пішла на адаптацію 2 місяці тому. По 2 години на день аж до вересня ходити🙄
Приходиться ось так чекати, поки на приватний не зароблю)
17:00 садок за Києвом в лісі, де поруч ліс, діти багато часу на природі і їх не "заколупують заняттями", вони розвиваються у власній траєкторії - с. Проліски, Тризайка (раніше, зараз школа "Світи"). А взагалі це концепція Reggio-inspired підходу
Я і сміявся, і уважно слухав, і задумувався впродовж цього випуску. Дуже круте вийшло обговорення. Дякую!
З нетерпінням чекатиму на наступні випуски.
З приводу ідеї для обговорення, яка не про безпосередньо освіту, але актуальна для дошкільнят і опісля: простори для дітей.
Особливо зараз в асфальтованому Києві літом можна вмерти переважно, хоча є і приємні виключення як от Сирецький парк.
Дякую, мені як молодому батьку дуже сподобалась розмова
1:39:30 дитячі броніки існують. Якщо я вірно розумію, їх вдягають дітям під час евакуації зі східних містечок.
Дякую за крутий подкаст! Восени дитина має піти в садочок, та мене дуже турбує питання мови, тому що в нашому місті (Дніпро), до війни майже всі розмовляли російською. Ми повністю перейшли на українську і дитина в нас розмовляє українською. Але, коли ми йдемо гуляти на дитячий майданчик, більшість дітей нашого віку (~3 роки) розмовляють російською, як і їх батьки. Радує тенденція, що все більше батьків переходять на українську та вчать дітей. Але в мене є побоювання, що коли ми віддамо дитину в дитячій садочок, що там більшість дітей буде розмовляти російською і це почне погано впливати на формування мовлення, щоб це перейшло в суржик. Ще в мене є побоювання, якою мовою будуть розмовляти вихователі в садочку, тому що за законом вони начебто мають розмовляти державною мовою, але якщо вони в житті спілкуються іншою, то є питання до її якості + вони можуть орієнтуватись на дітей якою мовою вони спілкуються, і якщо це російська, то будуть також так розмовляти, тому що так легше... Як бути в такому випадку?
Дитина навчиться розмежувати з ким якою мовою розмовляти. З вами буде українською, а з друзями у дворі - російською. З приводу, чи якість мови у виховательок добра, тут скоріше я б хвилювалась чи вони взагалі будуть українською спілкуватись хоч якось. Може обговорити це напочатку навчання? Наприклад, в Одесі до війни знайти україномовний садочок було майже неможливо, як зараз не знаю. Я коли вчилась у школі, то на мій рік прийшовсь початок реформи обов'язкового викладання українською, вчителям було важко перелаштуватись і це відчувалось деякий час. АЛЕ! зараз я розумію, що та реформа була прекрасною і краще так, ніж російською.
класний випуск, дякую!
ADHD - він же СДУГ. Буде круто якщо зробите про це випуск, цю тему необхідно розганяти. Недооцінена в Україні штука. А ВООЗ оцінює в 5-10% населення. В Україні з мого досвіду навіть найкласніші приватні садочки тільки чули про це, гадки не мають як з такими дітьми працювати. В США є тренінги і групи для батьків.
Мені 36, я пройшла купу тестів, діагностувала собі ADD (без гіперактивності) і у мого малого теж.
Це не просто питання «незручної» дитини, надто шумної, або активної. Це людина котра не може собою керувати, і не розуміє, чому інші можуть, і що з нею не так.
Це тягне за собою ризики величезної гамми self-harm, і багато з цього я пройшла сама у підлітковому і дорослому віці.
В Україні офіційно для дорослих цього діагнозу тупо не існує. Для дітей діагноз є, але ліки тільки контрабасом.
Ще раз. Це 5-10% населення. в кожній групі дитсадку статистично мінімум одна така дитина.
1:59:50 здається в цьому комунальному садку є спільна їдальня. У садках з іншим плануванням помічники вихователя приносять їжу в групу, тому діти мають більше часу на їду. Але в плані харчування, смаколиків з дому, індивідуальних смаків, частково режиму дня, комунальні садки менш індивідуально орієнтовані, ніж в приватних.
Дякую за випуск! У малих в садочку було все, крім басейну. Включаючи різновікову загальну групу ❤
Дивлюся назва відео провокативна ))))
Дякую за цікаву інформацію та гарні емоції !
Дивишся за перевдяганням хлопців))
Дякую за контент,бо тема дуже актуальна!
ну двічі писали)
Вже починаю чекати наступний випуск.
Мої ж ви хароші !!!
Дякую за контент в вихідні, якраз їду забирати вєлік і буду вас слухати поки їздитиму❤❤❤
Я доречі не знаю чи коментар десь в попередніх випусках повпливав на дату виходу програми, але тішусь і дуже вдячний 😊
21:05 Садки в багатоверхівкпх зокрема Монтессорі. Не впевнена достеменно, але перший клас Монтессорі з'явився в робочому кварталі, і це був клас - приміщення, а не будівля. Концепція міжбудинкового простору зручним для дітей, дозвілля, а т.ч. активного, теж, здається, походить від ідей Монтессорі. Чи Реджіо Емілія. Тут можу помилитися. Мені здається, що дитячий садок як окрема будівля - це приємна концепція, але мені здається, що вона принесена радянськими часами. І точно щільність забудови та кількість дітей в містах створює умови для того, щоб "дитсадок" був не окремою будівлею. Хоча садки на 9 поверсі офісного центру для мене все ще дивина.
Згоден
Бачив багато невеликих дитячих садочків на перших поверхах будинків в Осло та Стокгольмі. Тут важливо відмітити, що всі ці садочки мали власне подвірʼя, а будинки були нормальної висоти (до 8 поверхів).
Тому ідея, що садочки повинні бути у окремому будинку швидше шкідлива в наших умовах, бо зменшує кількість доступних варіантів.
Дякую за випуск, УТ-2 найкраще що я бачив коли небудь
Я відчуваю себе маніяком. Колись я побачила як монтессорі працює і мене не відпускає досі😊 В мене вісім років досвіду роботи в монтессорі-підході.
Якщо пройтись по пунктах, які були озвучені у вас.
Є підготовлене середовище, де матеріали поставлені для того, щоб дитина дізнавалась щось нове.
Майже кожен матеріал має різні рівні опанування. Трьохрічка буде розвивати дрібну моторику, а п’ятирічка на цьому ж матеріалі - вивчати ділення.
Про обов’язки, крупну і дрібну моторику.
Це відношення до дитини, як активного члена суспільства. Він тут живе, тому він може і повинен щось робити для навколишнього середовища. І це норма. Тут є купа моментів, які потребують роз’яснення. Але, я їх пропущу, бо і так забагато написала.
Як це проявляється.
У класі є зона розвитку навичок практичного життя.
Де в тому числі є матеріали, які допомагають піклуватися про клас.
Наприклад, аранжування квітів. Купляються живі квіти і діти можуть поставити у вази та прикрасити ними приміщення. Самі набрати воду, принести, все розкласти, обрізати сікатором (справжнім) стебло. Вибрати стіл або шафу, де вони будуть стояти. А потім після себе все прибрати. А потім почути від усіх: «Дмитро, як стало затишно, дякую тобі»
Ще є «роботи»: витирання пилу на полицях (Мишко, ти прибрав пил з полиці, ми будемо дихати чистим повітрям, як чудово!) прання, прасування (справжньою праскою) і це далеко не кінець.
Діти навчаються мити після себе посуд, протирати свій стіл після їжі (це дуже мотивує дітей їсти охайно).
Уявляєте, скільки дитячої концентрації та сил вимагає ця діяльність. А дрібної моторики.
А як загартовується сила волі. Я хочу щось зробити, мені важкувато, але я роблю. Я маю результат, я відчуваю себе успішним, бо впорався.
А уявляєте як прокачуються м’язи руки дитини, зоровий контроль око-рука. Потім не буде проблем з триманням олівця.
Якщо ви вдягаєте дитину, прибираєте за нею посуд і постіль, і, взагалі, робите те, що вона може робити сама - ви крадете в неї силу волі, мотивацію, концентрацію уваги у майбутньому.
Крім цього, дитина звикає до того, що є нудні обов’язкові справи. І так, життя таке, що навіть коли не хочеш, їх треба виконати. Мама виконує, тато виконує, вихователі виконують..і тобі потрібно прибрати за собою стіл. Так, ти зараз засмутився, тобі хочеться бігти гратися. Але дивись, на столі брудно. Треба прибрати крихти. Бо ми не зможемо обідати потім у такому бруді. Ось тобі щіточка або ганчірка. Я тебе підтримаю. Буду біля тебе. Давай я тобі трошки допоможу….Далі сам. Ой, дивись, ти так швидко прибрав. Стало так чисто.
І звісно, все це робиться поступово, озираючись на моторні здібності дитини та психологічну готовність до такого навантаження.
Крім цього у садочку є багато інших корисних справ, але залишимо це за кадром.
Різновікові групи. Що дозволяє молодшим бачити зону свого розвитку і тягнутися за старшачками, а старші діти навчаються піклуватися за молодшими та прокачувати свої лідерські скіли.
Час на вулиці. Повинен бути у великій кількості, але багато садочків нехтують цим. Бо батькам треба англійська, шахи і купа всякого.
Але це вже питання до керівників, а не монтессорі-підходу.
Ставлення до дитини, як людини, яка може здійснювати власний вибір. Але в рамках поставлених кордонів. Бо наша свобода закінчується там, де починається свобода іншої людини.
дякую за розгорнутий коммент, його можна використовувати прямо для звірки того чи справді садочок реалізовує підхід, чи тільки юзає бренд
Продовжуйте будь ласка. В мене немає дітей і не планую найближчим часом, але як же цікаво у вас виходить ❤
Дякую за відео, хоча в мене ще немає дітей, але тема дуже цікава😊 Ваше тріо-це запорука крутого відео😁
Мій син також ходив у "Совенята", і я всі ці роки страшенно йому заздрила )
Така цікава та актуальна тема😊
Теж здавав пляшки, знайдені на вулиці. Непоганий підробіток був на той час, плюс ази економіки можна вивчити, бо треба було конкорувати з бомжами. Вцілому, тільки плюси!
Класний випуск, було цікаво слухати) У Європі доречі абсолютно нормально здати дитину в садочок в 7-8 місяців і ні якою адаптацією ніхто не переймається) покричить і звикне
Гарно так змотивували, вже не так лячно)
Що до розвитку і свободи, при виборі житла хочется жк з гарним комьюніті, архітектурою, але це ще й скучні жк, а як же діти будуть без лазити по деревах і пригати по гаражах)
Коли діти віком 3 - 6 доносять на іншу дитину дорослому, то в більшості випадків вони хочуть зрозуміти/перевіряють чи є та поведінка нормою (чи можу я так робити теж), чи все ж таки щось не те. І інколи треба багато разів розібрати одну і ту саму тему, перш ніж дитина знайде в собі сили та наважиться дати опір порушнику.
А взагалі, я би давала дозвіл батькам на запис до садочку (у тому числі приватного, за багато грошей) тільки через проходження курсів (десь годин 10). Де батькам дають основну інформацію по «вирощуванню дітей». І щоб це було примусово. Де не має вибору не ходити.
Бо дістали. «А можна, ми не будемо гуляти, холодно». «Чому він ще не читає? Я в цьому віці вже читав»….ЕЕ, у вас дитина ще ложку нормально не тримає та свої штани впізнати не може…Яке читання.
«Якщо він не слухається, то крикніть на нього», «В мене дитина лупить інших кожен день, та то він просто хлопчик. Хлопці повинні битися».
Тому окрема вам подяка за популяризацію "будних" прогулянок та відсутності жаги перенавантаження дитини дод.заняттями.
А є школи де попередні курси для батьків - обов’язкові
Той випадок, коли група в державному садочку називається Совенята і вона найкраща 🥰
у мене в садочку в Києві теж був басейн, але садочок був самий звичайний на околицях
Ваша адаптація до садочка нагадала нашу адаптацію собаки до грумінга)
Так, це теж треба робити)
49:00 просто потухаю з Єгора, Болєзнєний😂
Не можу, вже передивлсь цей момент раз 10😂
Прям уявляю Єгора маленького, в колготках дитячих і нянєчка що кричить "Болєзнєний!"
Не знаю... Ви так радісно розповідаєте, що дитина сама знайде собі щось цікаве... Я по собі такого не помітила. Як би мене батьки не водили по гуртках, не шукали кращих викладачів і школи, то скоріш за все я б досі сиділа у батьків на шиї, і пішла б кудись тряпку тягати. Ніякого мені універу, ніякої роботи дорожче 3 тис грн.
Як би не окремі викладачі, які шось там розгледіли, навчання було б для мене суцільною мукою. З усіма іспитами і тп. Це пекло. Кажуть ніби у фінів іспитів і оцінок в школі нема ...
сподобався випуск) дивно що мало лайків
Добрий день. Не поговорили про інклюзійні групи у садках. Моя мамам працює вихователькою в держ.садку. В них на кожній паралелі є інклюзійна група, де 3-4 дитини з особливими потребами. В таких групах дещо вища зарплатня у вихователів і додаткова няня на групу. Але все одно ніхто з вихователів не хоче йти працювати в такі групи - це тяжка робота. До того ж вони не мають ніякої спеціальної підготовки, що звичайно впливає і на дітей, і на самих вихователів і нянь. Тобто зобов'язання від держави ніби виконали, забезпечивши інклюзійні групи, але зробили це для галочки.
Ще про щеплення та медицину / медОгляд було би добре, щоб ви поговорили )
я у захваті, буду передивлятися і конспектувати (хоч не планую дітей)
охоплюєте загально-важливі і неочевидні теми
Цікавий випуск. Дякую. Особисто корисною для мене була історія про лайку з дітьми. Є над чим подумати.
Щодо того, до яких реплік маю заувагу, я писала в окремих коментарях, хоча таки стримувала себе, щоб не відповісти про тезу дрібної моторики.
Дякую. Розумію, що Совеняти чи вільного приватного садку поруч нема, та й грошей лишніх. Дитина ходить в держ. садок до 16 год найпізніше, і це відбивається на самореалізації більшості мам (підстава зрозуміла). Цікавить підняння теми про батути та інші шкідливі розваги для дошкільнят та шкільнят. (бо батути це більше про спорт). Актуально про позадошкілля з 4х років. Чи знаєте про пташенят ПЛАСТу? А також, одна з наших найтригерніших тем в мамському чаті - чи давати дитину в школу раніше, чи пізніше. Хоч дитина наче і все вже вміє та знає. Моя піде в школу в 6,5р. по віку.
Перепрошую, що дам відповідь на питання, яке не мені адресувалося. Я працювала психологинею молодших класів і насправді дуже відчувалась різниця між 6 і 7 років у першому класі. І просто при спостереженні за дітками на уроці і за разультатами психодіагностичних досліджень.
@@oksanaperederchuk7269 мені здається все треба вчасно, якщо нуш розрахований з 6 років, то можна у 6. головне щоб дитину не задовбували, імхо
Завжди треба відштовхуватись від розвитку своєї дитини.
Я знаю дітей 6 років, яким у садочку не треба було до 7 сидіти. Бо все вміють, все хочуть робити.
А є діти, які інтелектуально готові до школи. Можуть втримати увагу, концентруватись, є жага до знань. Але психологічно ще слабенькі.
Наприклад, ситуація неуспіху вибиває з рівноваги (так, що це заважає навчальному процесу) або не вміє комунікувати з однолітками, агресія, бійки. Або несамостійний. Не знає, як вдягтися, як сходити до туалету, не може зібрати свої речі.
І навпаки.
Головне, треба пам’ятати те, що якщо ваша дитина не готова по якимось пунктам, то вона це буде надолужувати у першому класі.
Біль цієї ситуації в тому, що в той час, коли треба витрачати сили на адаптацію до школи (це все одно стрес - все нове, нові вимоги, діти, дорослі) вона ще витрачає сили на опанування тих навичок, яких в не немає. Це подвійне навантаження.
Тому, нормально залишитись і до 7 років у садку і підтягнути слабкі моменти. І нормально піти у 6 років.
Щодо теми "позадошкілля" - якщо буде можливість, обговорити таку специфічну підтему як секції чи репетиторства з "підготовки до школи" - зараз дуже популярний запит, особливо якщо діти не ходили або майже не ходили в садочок, цікава ваша думка)
я проти тої школи до якої треба готуватись)
Мама колимь прийшла колись раніше садочок і через вікно побачила, що нянечка вчила дітец гратися з пісюнами. Потім цю нянечку звільнили. Я 80-го року.
а є десь рейтинг або опис садочків про які ви кажете? Чи тільки вживу вибирали?
ой, це дуже зараз важко в нас - син пішов у садочок, і хворіє дуже часто - 2 дні в садочку потім 2 тині вдома
Є варіант, коли дитині не полобаєттся садочок і може провокувати стан хвороби, щоб бути вдома. Є ще варіант, коли під час хвороби дозволяють вдома все, а коли не хворіє, то багато забороняють, тому краще хворіти.
Ми мали у групі дівчинку, яка не ходила до садочку місяцями, потім це продовжилося в школі. Зараз 7 клас і проблема не зникла. Проблема у мами в голові і дуже велика. Мама постійно сприймала дитину хворобливою і переконували, що та хвора, і вона дійсно хворіла і маму це влаштовує.
Інша знайома не мала можливості перебувати дома на лікарняних з дитиною, тому кожного разу, під час адаптації чіплявся вірус, то були розмови і переконання, що хворіти, то зовсім нецікаво, що не можна робити багато цікавих звичних речей, десь піти. Тому хворіє 3-4 дні максимум.
Я почала читати в 4 роки. В 5 легко читала новинну рухому стрічку внизу екрана. До школи читала не по складах, а як дорослі та з правильними наголосами. До 5го класу мені було страшенно нудно і всіх довкола вважала ідіотами. А от коли пішли складніші предмети виявилось, що я не навчилась вчитись і мені було страшенно важко, з*явилась зневіра у собі яку я довго потім борола з купою проблем і нервів. Плюси: досі не можу жити без книг, люблю вчитись. Мінуси: страшенний перфекціонізм який заважає жити через страх одразу зробити не ідеально.
в мене аналогічна ситуація з 5 класом і не вмінням вчитись
Зрозуміла, що не дописала тезу. Оце все написане попередньо трапилось через те, що в садок я ходила неповний тиждень. Мене там страшенно булили і знущались, тож мама змилувалась і лишила вдома. Але боялася, що мене не візьмуть до хорошої школи (фактично поруч, але за паперами - не наш мікрорайон) тож почала активно навчати. Ото я вдома так-сяк пройшла ті молодші класи школи.
Ще чекала в обговоренні тему контроля батьків за подіями в садках. Не знаю як зараз, але ще років 5-10 тому були регулярні сюжети в новинах та пости в мережі про насилля до дітей з боку вихователів. Приниження, булінг. Чи зараз є садки з віддаленим доступом до відеокамер для батьків? Чи є школи з такою опцією? В школі точно потрібен відеонагляд, бо в разі конфліктної ситуації кривдник бреше, викладачі не хочуть розбиратись та й не вірять дітям в принципі, дирекція взагалі прагне замести все під килим і жити спокійно.
В дитячий будинок - відповідь на питання в назві, для чого ще обговорення 😂
Нарешті знайшов задротів не тільки в роботі, а й у питаннях виховання дітей. Шкода що я не в Києві.
Багато що відгукнулося.
Гарний задрот, задрот у всьому. Це вже як система координат, в якій ти постійно знаходишся ;)
Вітання від мами, чий син прожив найкращі свої 3,5 роки в дитячому клубі Бум-бу-ру-рум, про який згадував Юра. Якщо ви у Львові, то гаряче рекомендую спробувати. Син досі згадує садок, як найкращий час у житті)) це не всім підійде, але сходіть на знайомство, якщо шукаєте простір, де дитина вільно розвиватиметься. Дивним чином дають дитині знудитись і одночасно розвинути цілу купу навичок. І там є не тільки палки з розваг 😉
Але про чисту дитину не мрійте. Це буде найбрудніша, але найщасливіша дитина у світі!
Доброго дня. А дайте, будь ласка, посилання на садок про який ви говорите постійно
Не збирався писати коментар, але остання фраза про вигаданного друга… Раніше я вважав що це у мене тільки одного така історія з вигаданним другом була, але з часом бачу що таких кейсів з вигаданними другом доволі багато :)
І ще одна ремарка про те що не треба дитині навязувать навчання (типу писати читати), коли час прийде навчиться, головне щоб до цього часу дорослі не зіпсували жагу до пізнання. Погоджуюсь, але… Але є речі яки є фундаментом для оцього майбутнього навчання. Наприклад, просторове мислення (і це не тільки ліво-право), память, розвязування задач спробував-невдача-повернувся_на_попердній_крок-спробував_іншу_комбінацію, класичні стратегії де треба продумувати якусь кількість кроків вперед.
для цього всього ж необовʼязково сідати і навчатись системно кожен день. Якщо проводити з дитиною достатньо часу, то більшість з вказаних вами питань виникає постійно і можна просто ці здібності в дитині розвивати, особливо, якщо поставити собі це за мету. Тільки навичка самостійно вдягатись чого варта)) там і право-ліво і просторове мислення і спробував-невдача-повернувся_на_попердній_крок-спробував_іншу_комбінацію. І таких ситуацій багато
Вітаю. Стосовно адаптації до садочку.
Є невеличкий прийом для полегшення процесу на той випадок, коли дитині потрібно постійно бачити батьків.
Спочатку пару днів сидите у садочку. Вона вас постійно бачить. Тривожність дитини зменшується.
А потім кажемо: Маша, я до туалету на 5 хвилин. Якщо треба, показуєте двері туалету.
Дитина бачить, як ви зникаєте з поля зору. Через пару хвилин повертаєтесь зі словами, я обіцяв-я повернувся. Акцентуєте на цьому увагу.
Потім придумуємо, що вам треба подзвонити і треба вийти на лавочку біля садочка.
Повертаєтесь з тими ж словами.
Дивитесь по дитині, якщо її психологічний стан дозволяє - потроху збільшуєте час перебування за межами групи.
Далі можна домовитись, що вам треба у магазин. Це ще довше.
А в цей час вихователі роблять свою роботу. Кажуть дитині, що батьки її дуже люблять. Постійно думають, як же там моя Маша у садочку, чим вона займається і т.п.
Ідеальна адаптація у літку. Коли батьки приходять на прогулянку групи і гуляють з дитиною на майданчику разом з усіма. Через деякий час, коли всі діти заходять у групу, твоя дитина також хоче з усіма зайти. Крім того, вона вже багато разів заходила з мамою до туалету, в цей час бачила роздягальну.
В нас був просто дуже дуже крутий приватний садочок, через що я перші місяці після від’їзду з Києва з двійнею дуже сумувала. Та і досі сумую. Тут в Мукачево навіть не намагаюсь щось подібне шукати, бо знаю, що немає. Але повернутись під обстріли і тривоги моральних сил немає.
співчуваю, без гарного садка - дуже важко
Які там басейни , активності. В нащому місті садочки не працюють з того самого дня. Вихователі працівники звільняються і надії ніякої нема , що відкриються.
Подкаст топ, дивлюсь, хоч у мене і немає дітей ) Але для нового глядача може бути не зрозуміло, з якої позиції ви говорите - ви працюєте з дітьми, маєте дітей, просто цікавитесь, ваша думка експертна чи це особисті враження. Я думаю, варто в початку коротко окреслити, що ви самі батьки і який ваш рід діяльності, щоб глядач розумів хто ви і чого очікувати.
О, слушно, забули(
19:57 Не сказала б, що Монтессорі сектанське в релігійному контексті, воно видається навпаки досить приземленим і природоорієнтованим. Частіше цей ярлик вішають на вальдорфску освіту, яка близька до антропософського вчення, і хоча окремі елементи досить відповідні дитячій природі, збокц можуть оцінюватися як дивні.
Можливо практики Монтессорі і намагаються переосмислити радянські садки, але сама концепція з'явилася до появи СРСР або приблизно в одному з ним часовому проміжку. Ба більше, був період, коли деякі заклади радянського простору намагалися повторити концепцію Монтессорі, поки авторитарна система не закрила їх.
Розкажу вам свій досвід в садку і молодших класах 90-х років. В садку часто, як няні так і виховатилі застосовували грубу силу, били, таскали бувало за волосся. Мене до прикладу за не бажання спати стягнули за ногу з 3 ярусу ліжок(такі ліжка наче шухляди). В школі "перша вчителька" не просто била, а хуярила. Намагалась звичайно бити так, щоб без синців, але це було дуже жорстоко, як на дітей. До прикладу за якісь там дитячі розбірки, як це буває в дітей, не розібравшись в ситуації на очах у всього класу прогсто декілька разій йобнула хлопчика головою об стіну... Насікільки я травмований цим всім? Напевно до кінця життя. Що маю умовний термін за зломаний ніс одної "мамаші" якій я прописав , коли та гамселила свою 5 річну дитину на вулиці. Точно знаю, що я ніколи не віддам свою дитину в садок.
ох
Щодо видалення зубів. Це чисто еволюційна штука. У нас великий мозок, а шия розрахована тільки на певне навантаження. Тобто організм робить вибір на збільшення мозку і зменшення кістки і як наслідок ми маємо часто маленьку щелепу
👍
Хто ж не пив самогон на території садочку 😅 у «веселі» часи ми росли
совенята підняли ціну після цих подкастів?
Чи іде інтерес дорослої людини від нудьги чи тільки у дітей?
дякую за важливу тему і класну дискусію. Але щось наприкінці москвіча включили. "я не довіряю дитину людині з зп вихователькі". надо же. тобто приватний садочок, приватна школа, приватна лікарня і тп? ну какбе це особиста справа кожного звичайно, але я думав що цей канал про суспільство, систему освіти та опції, а не про тиквєний латте в радіусі 50 км від столиці та екслюзивну екслюзивність.
У Швеції провели експеримент з солодощами. Потім за результатами рекомендували давати лише по суботах. Тепер це пропаганда і розповсюдилася на Норвегію. Тепер у них субота, то день солодощів для дітей.
Щодо того, щоб давати дитині гризти ціле яблуко і моркву, то це дуже небезпечно. Ризик вдавитися яблуком, морквою, огірком, твердою грушею, цілими горіхами та подібними продуктами дуже високий до 3 років і зберігається достатньо високим до 5 років. Важлива безпечна подача. Якщо ми не кажемо про початок прикорму, а хоча б про дитину від 1,5 року, то все одно варто яблука та тверді груші нарізати слайсами або соломкою і зачищати шкірку, моркву сиру лише на терці або варену, горіхи теж краще натерти на терці до страви. Я розумію сенс вашої поради, це звучить цілком логічно. Але ризикувати життям дитини задля хорошого прикусу не раціонально. Просто мало хто знає про цю небезпеку.
А ви впевнені що те що ви написали це не міф? Я ніколи про таке не чув.
@@yt-2 + не міф. Слайси це теж тверда їжа рахується. А вже з 5ти років буде кусати те яблуко з часом за бажання як може. Все одно не всі притримуються рекомендацій, тому хоча б транслювати правильну подачу варто. Бо, знайдуться родичі, чи в садку люди, які дадуть ціле яблуко, дитина нічого не втратить. Але краще без системності в цьому.
В іншому випуску вісі ведучі згадували що проходили дитячі медкурси. Серед іншого там і про обструкції
Йду скажу дружині, які в неї брови)
Я майже прочитала Садовий
Ну лан)
Сумно. Що нема середнього рівня тарифів в приватних садочках. А бісять в комунальних садочках, що вихователі приводять своїх дітей (зазвичай старшого віку) досидіти після школи у них на роботі.
а чому? мені здається це теж цікавий досвід взаємодії
@@yt-2 так, це додає соціалізації. А разом з нею відкриває дитині вікно забороненого контенту, коли дома батьки нормують час с гаджетами та зміс контенту, а тут більш досвідчений товариш «вчить поганому». Суб’єктивно це залежить від різниці віку.
@@maxi_bogs звучить як досить природній процес, хто з живих людей не дізнавався чогось від старших?
@@yt-2 так-так, саме таким чином я колись і спробував заборонені речовини завдяки старшим «досвідченішим» товаришам ))
@@maxi_bogs ну судячи з усього це не зламало ваше життя)
І все ж підвищити зп в комунальних садочках не прозвучало
А це такий же quick fix як і роздати комунальні приміщення в нульову оренду.
ну як же такий же, якщо підняти зп це великі видатки з бюджету, а виділяти приміщення - ні
@@yt-2під quick fix я маю на увазі необхідну, та не обов'язково достатню передумову для змін. Бо саме дорослість батьків і їх вимоги до садочку будуть вирішальними у векторі розвитку садочків навіть із зп персоналу $1к і безкоштовною орендою приміщень.
в теорії (с) приміщення в мільйонниках можуть гарно заробляти.
А щодо підвищення зп у державних садках - це як на мене одна з дуже багатьох речей, де не має бути сумнівів.
Справді великі гроші це нормальні зп всьому держсектору.
А саме держсектор(до великої війни) це найменш оплачувані люди.
І якщо ми(платники податків) не хочемо платити їм більші зп, то принаймні можемо подбати про садок і школу для їхніх дітей.
Навіть Кухар згідний що садок і школа це той мінімум для рівних можливостей, який треба забезпечувати з податків.
Ну а безкоштовне приміщення не означає якісного садочку.
І багато приватних садочків метою існування бачать "перетримку" дитини з ранку до вечора.
Тут визначальним є "целеполагание" засновниць/засновників.
Чи це зрубати бабла, чи це щось про любов до дітей і роботу як "оплачуване хоббі".
@@sviatoslavkiral4307 ну там же ідея про приміщення не сама по собі, а якраз тому, що вже існують тисячі закладів з працюючою економічною моделлю та якістю кращою ніж в державних садках. так от якщо у них забрати кост на приміщення, то вони стануть суттєво доступнішими, а це сильно збільшить аудиторію
@@yt-2 ви ж ігноруєте мій головний меседж.
Він у тому що садок і школа мають бути у всіх - незалежно від зп.
Я то можу приватний садок собі дозволити. Але мені цікаво щоб усі діти мали щось наближене до рівних шансів.
Зп, яка викликає співчуття, про яку каже Єгор - це ж вина платників податків. На клумби у Кличка гроші є, а на зп няням в садках нема.
Ми тоді бюджетників та працівників низькооплачуваних сфер робимо спадковою кастою недоторканих.
Їх діти на вході отримують значно гірші стартові умови в житті.
І я тут не про комунізм, а про основу здорового суспільства.
На державні садки теж треба звернути увагу.
І при більш менш норм мат базі - зп це мастхев перед наступними кроками.
Це ж Єгор і про зп у старшій освіті казав.
@@yt-2 словом головна небезпека у тому, що більш спроможні свої питання вирішать, а про дітей менш спроможних фінансово батьків забудуть.
Так у Києві з траспортом така опа певно через те, що у владі київській трамваями не їздять.
Ми ж у розмові про садочки, забиваючи на головний біль державних садків, трохи на київську владу схожі.
Буде дуже пафосно звучати, але не можу втриматись. Монтессорі - це і стиль життя і науковий підхід одночасно.
Чому науковий підхід? Тому що базується на знанні вікових особливостей дитини певного віку і побудований для задоволення її базових потреб.
Тому що педагоги спостерігають за дитиною та пропонують діяльність в залежності від актуальних інтересів та прагнень.
Тому що монтессорі - це дуже системна і продумана штука.
Звісно, кожен педагог розуміє та реалізує набуті знання через призму власного досвіду. І від цього досвіду вже залежить якість. Тому так багато суперечок і незрозумілих моментів. І від цього дуже сумно.
Але, якщо ви по-справжньому почнете заглиблюватись в цю тему, вам точно сподобається цей підхід. Звісно, будуть речі, з якими можна не погоджуватись, які можна обговорювати. Але робити це треба з людьми в величезним досвідом у цьому. А не брати інформацію з перших посиланнь на копірайторів у гуглі.
Українська монтесорі-спільнота - це люди, які прагнуть саморозвитку. Запаяні монтессорі-педагоги багато навчаються , зокрема і за кордоном. Крім цього, часто цікавляться сенсорною інтеграцією, нейропсихологією, ритмікою. Бо це дуже допомагає зрозуміти дитину.
Та нам подобається монтесорі система, просто не раз потрапляли на те що назва є, а суті нема
Який насичений випуск. Я з тих людей (можливо рідкісних), які обожнювали садок і навіть манку. При тому, що я інтроверт.
Якби все було так як треба, і жінки родили як земля, тобто щороку, то проблем із соціалізацією не було б)
У вас є старші діти? Цікавить вік 9-10 років, бажання втикати в ігри, падіння цікавості до творчості.
ні, найстаршому 6
Юрій, а ви певні, що ваша дитина в мить сильних емоцій зможе себе перелаштувати та не використати матерні слова?
Бо якщо ні (а більшість дітей такого віку, як у вас син, ще не можуть настільки контролювати свої емоцію, що підібрати потрібні слова) вся інша малеча навколо це почує.
А почує, тому що вам було лінь перелаштовуватись на режим без матюків. На режим без солодкого ви ж чомусь перелаштувались.
У світі і так багато лайна, і так швидко дитина почне про нього дізнаватися…то чому хоча б у цьому ніжному віці не зробити акцент на чомусь гарному.
Або хоча б навчитись розрізняти ступені злості. Я зараз роздратований або обурений, розлючений на тебе або у ярості, що аж закипає кров. Але звісно, матюкнутися легше.
Бо бісить, коли приходить у групу дитина, після якої два тижні всі матюкаються.
В моменти сильних емоцій він швидше заплаче чи спробує штовхнути (от це, до речі, точно у інших дітей він навчився) ніж буде матюкатись. Поки так. Я думаю що в цьому арсеналі матюки зʼявляться тільки якщо для оточуючих це буде чимось приголомшливим і він це відчує. Мені здається що головний союзник матюків це вихователі які про це переживають. Але можливо я не правий
А дітей не треба питаьи, їх треба зацікавити.
Ну окей, ви дуже сильно загнобили державні садки. Так а що робити людям, у яких немає можливостей як у вас? Будемо дітей з держ садків вважати якимись "не такими"?
Більшість дітей з держ садків, і якось же люди живуть, ростуть, вчаться.
При всій повазі до вас
Сіли три представника вищого класу, і почали чмирити державні установи.
Особливо бридко вже стало під кінець подкасту
ну, по перше, все залежить від запиту, і серед забезпечених людей, дуже часто запит такий, який чудово задовільняється державним садком.
багато наших претензій цінносні, а не матеріальні
з іншого боку є ряд речей які нам здаються недопустими, ну то виходить що не треба говорити про це, бо можуть бути люди які з цим погодяться, але не зможуть собі дозволити приватний садок?
ну і ще, випуск писався давно, вже точно не памʼятаю, але здається я казав, що при всій важливості садка, набагато більше на дитину впливає сімʼя. в україні може бути ще гірше з садками, але нам дуже далеко до садків які б нашкодили дитині яку люблять її дорослі
і ще ми справді багато ниємо, якщо б ми заговорили за житло, то швидше за все зійшлись би на тому, що за гроші можна купити тільки фігню, і з медициною повна шляпа, а з середньою та вищою освітою - взагалі жесть.
така от оптика на світ - все дуже погано, починати щось міняти треба було позавчора, через три роки буде ще гірше, а загалом за років 30 - ми великі молодці)))
Тема про мову в саме яблучко і по болючому. Моя дитина єдина україномовна в групі. І вона не те щоб україномовна від того...