Ви втомлені сьогодні чи можливо у вас біда? чи безвихідь представала перед вами й не раз й не два? Душа прагне відпочинку, Тіло відмовляє вам. Хочеться кудись подітись, Заховатись від проблем! І, можливо, вам здається, Що спасіння в домі вам. Та, можливо, неможливо Враз лишити всі діла. Їсти хочеться щоденно, Отже, треба йти робить! Пити теж не безкоштовно… А нам хочеться лиш ПРОСТО жить! Наше тіло прагне більше І завжди йому все мало: Мало сну і мало їжі, мало грошей, завжди мало! І нема кінця їй краю, Так як тіло в нас бажає… Так не хочеться вставати рано вранці, підійматись. На роботу все ж встаємо, Тож безвихідь…треба йти! А до Слова Божого? То спимо, ми втомились, не дійти! Тяжко, важко, неможливо розліпити очі нам, голову підняти…. мимо діла Божого проспав… Ніби більше часу спали, А втоми ще більше стало. Ніби ми відпочивали Часу стільки лиш пропало… Сон не є єдине в нас. І робота теж не те. І від їжі не живемо, Якщо Ісуса в нас нема. Жити може Він лиш там Де для Нього місце є Він не житиме: «вон там, у куточку хай живе». Може ми впустили раз Та вечеряли не з Ним Може Він уже не в нас Хто ж тоді живе у нім? А Бог може нас втомляти? Хіба хоче так зробить, Щоб кожен день стогнати І додому ледь іти? Бог бажає нам спокою Бог бажає відпочатку, Щоб могли ми із хвалою Тільки славити і радіти? Він чи хоче, щоби ми Все відклали і пішли? А куди нас Бог веде? І куди Він приведе??? В нашому житті є сенс? В чом наше життя? для Бога? В том, щоб ми спаслись і все??? Чи друга нас жде дорога? « Ти говориш: «я втомився!» Ти говориш: «я не можу!» Ти не йдеш, куди веду Я. Ти не робиш вже нічого! Так від чого ти втомився? Що так давить душу? Тіло вас ніяк не слуха, Так чому воно таке? Втома ваша лише в вас! Я її не посилаю. Ті гріхи, що окружають Ті гріхи, що живуть в вас. Ось та втома і болячки! Ось чому ви всі у сплячкі! Ось чому нема спасенних! Ось чому нема тружденних! Я трудюсь над кожним з вас Віддаляю від гріхів Але ви самі ніяк не відділяєтесь від них! А спасіння інших може Бути тільки, якщо ви Самі спасетесь, діти Й завжди будете в Мені! Я хочу трудитись з вами, Але зараз нині Я Лиш тружусь, на жаль, над вами! А втома? Втома - не Моя. І на труд даю Я Сили, І любити теж даю Я, І вміщати, і спасати, І від втоми лиш Я! Але я не можу дати, Якщо серце не Моє. Я не буду Сам міняти, Якщо гріх у нім живе! В чому ви зараз сидите? І до чого серце льне? Що для вас зараз важливе? Що важливіше за Мене?!! Полюбив вас безроздільно. Я стражджав і вмер Я там. Я віддав Свойого СИНА, На хресті його розіп’яли Всі гріхи ваші! Віднині, Я бажаю відділити, Щоб в серцях ваших назавжди від гріха вас відвернути!!!» І навернуться до Бога. Перемога лиш Христі!!! Він є - істина, життя й дорога, Що веде нас у Вічний дім! Там спокій і радість буде! І не буде більше війн! Горя більше там не буде! Мир і спокій НАЗАВЖДИ!!!
Слава Богу, можна слова......
Ви втомлені сьогодні чи можливо у вас біда?
чи безвихідь представала перед вами й не раз й не два?
Душа прагне відпочинку,
Тіло відмовляє вам.
Хочеться кудись подітись,
Заховатись від проблем!
І, можливо, вам здається,
Що спасіння в домі вам.
Та, можливо, неможливо
Враз лишити всі діла.
Їсти хочеться щоденно,
Отже, треба йти робить!
Пити теж не безкоштовно…
А нам хочеться лиш ПРОСТО жить!
Наше тіло прагне більше
І завжди йому все мало:
Мало сну і мало їжі,
мало грошей, завжди мало!
І нема кінця їй краю,
Так як тіло в нас бажає…
Так не хочеться вставати
рано вранці, підійматись.
На роботу все ж встаємо,
Тож безвихідь…треба йти!
А до Слова Божого? То спимо,
ми втомились, не дійти!
Тяжко, важко, неможливо
розліпити очі нам,
голову підняти…. мимо
діла Божого проспав…
Ніби більше часу спали,
А втоми ще більше стало.
Ніби ми відпочивали
Часу стільки лиш пропало…
Сон не є єдине в нас.
І робота теж не те.
І від їжі не живемо,
Якщо Ісуса в нас нема.
Жити може Він лиш там
Де для Нього місце є
Він не житиме: «вон там,
у куточку хай живе».
Може ми впустили раз
Та вечеряли не з Ним
Може Він уже не в нас
Хто ж тоді живе у нім?
А Бог може нас втомляти?
Хіба хоче так зробить,
Щоб кожен день стогнати
І додому ледь іти?
Бог бажає нам спокою
Бог бажає відпочатку,
Щоб могли ми із хвалою
Тільки славити і радіти?
Він чи хоче, щоби ми
Все відклали і пішли?
А куди нас Бог веде?
І куди Він приведе???
В нашому житті є сенс?
В чом наше життя? для Бога?
В том, щоб ми спаслись і все???
Чи друга нас жде дорога?
« Ти говориш: «я втомився!»
Ти говориш: «я не можу!»
Ти не йдеш, куди веду Я.
Ти не робиш вже нічого!
Так від чого ти втомився?
Що так давить душу?
Тіло вас ніяк не слуха,
Так чому воно таке?
Втома ваша лише в вас!
Я її не посилаю.
Ті гріхи, що окружають
Ті гріхи, що живуть в вас.
Ось та втома і болячки!
Ось чому ви всі у сплячкі!
Ось чому нема спасенних!
Ось чому нема тружденних!
Я трудюсь над кожним з вас
Віддаляю від гріхів
Але ви самі ніяк
не відділяєтесь від них!
А спасіння інших може
Бути тільки, якщо ви
Самі спасетесь, діти
Й завжди будете в Мені!
Я хочу трудитись з вами,
Але зараз нині Я
Лиш тружусь, на жаль, над вами!
А втома? Втома - не Моя.
І на труд даю Я Сили,
І любити теж даю Я,
І вміщати, і спасати,
І від втоми лиш Я!
Але я не можу дати,
Якщо серце не Моє.
Я не буду Сам міняти,
Якщо гріх у нім живе!
В чому ви зараз сидите?
І до чого серце льне?
Що для вас зараз важливе?
Що важливіше за Мене?!!
Полюбив вас безроздільно.
Я стражджав і вмер Я там.
Я віддав Свойого СИНА,
На хресті його розіп’яли
Всі гріхи ваші! Віднині,
Я бажаю відділити,
Щоб в серцях ваших назавжди
від гріха вас відвернути!!!»
І навернуться до Бога.
Перемога лиш Христі!!!
Він є - істина, життя й дорога,
Що веде нас у Вічний дім!
Там спокій і радість буде!
І не буде більше війн!
Горя більше там не буде!
Мир і спокій НАЗАВЖДИ!!!