Про Національну поліцію Стаття 5-1. Використання найменування та ознак належності до поліції 1. Ознаками належності до поліції є символіка поліції, однострій поліцейських, спеціальні звання, відомчі відзнаки, спеціальний жетон та службове посвідчення поліцейського. У відео, поліцейскі показують документ на спеціальний жетон ( на якому так і написано СПЕЦІАЛЬНИЙ ЖЕТОН ), а службове посвідчення приховують або не мають, а в статті чітко вказано, ТА Службове посвідчення, не або а ТА.
*Прикасание до предметов в салоне или багажника автомобиля или изъятие предметов из карманов не является поверхностным осмотром, а личным обыском, который следует проводить в соответствии с требованиями УПК и только после начала досудебного расследования* (ВС/ККС по делу № 711/6059/19 от 18. 11. 2020 г.). *Фабула судебного акта:* Подавляющее количество оправдательных приговоров в уголовных производствах, связанных с незаконным оборотом отдельных предметов и веществ, выносится из нарушений, допущенных правоохранителями при выявлении и изъятии указанных вещей и веществ. Несмотря на то, что уголовным процессуальным кодексом Украины порядок изъятия вещественных доказательств или других вещей четко определен! Правоохранители по только им известным им основаниям, требования УПК нарушаются чем и пользуются адвокаты и специалисты в области права и, между прочим, правильно делают! В данном деле лицо было оправдано по обвинению в части 1 статьи 263 КК Украины (далее - ККУ). Апелляционный суд с таким решением согласился. Прокурором на приговор районного суда и определение суда апелляционной инстанции была подана кассационная жалоба об отмене упомянутых решений и направление дела на новое судебное разбирательство в местный суд. Однако Кассационный уголовный/криминальный суд (далее - ККС) признал указанную жалобу необоснованной и оставил ее без удовлетворения. Принимая такое решение, ККС сослался на то, что в соответствии с материалами дела до начала досудебного расследования в нем был проведен осмотр места происшествия во время которого из кармана оправданного и изъяты взрывчатые вещества. При этом лицо, привлекавшееся к уголовной ответственности в момент изъятия запрещенных предметов, находилось в наручниках на руках, которые были заведены за спину и самостоятельно достать указанные предметы из кармана своих штанов не могло. По нормам ч. 1 ст. 237 УПК Украины с целью выявления и фиксации сведений об обстоятельствах совершения уголовного правонарушения следователь, прокурор производят осмотр местности, помещения, вещей и документов. Однако в данном случае ход упомянутого следственного действия исходя из содержания протокола и приложений к нему указывает на то, что фактически был проведен не осмотр места происшествия, а обыск задержанного лица. Согласно ст. 34 Закона Украины "О Национальной полиции" поверхностная проверка как превентивная полицейская мера является осуществлением визуального осмотра лица, проведением по поверхности наряда лица рукой, специальным прибором или средством, визуальным осмотром вещи или транспортного средства. Следовательно, физическое задержание оправданного осуществлено уполномоченным должностным лицом (полицейским), а его обыск произведен следователем, который должен был соблюдать указанные правила уголовного процессуального закона. Кроме того, досудебное расследование начинается с момента совершения определенного процессуального действия - внесения сведений об уголовном правонарушении в Единый реестр досудебных расследований. До этого момента можно провести только одно следственное действие - осмотр места происшествия, другие следственные действия разрешено проводить только после такого внесения. По этому делу фактический личный обыск оправданного был произведён до внесения сведений в ЕРДР и, следовательно, до начала досудебного расследования. Таким образом, указанные действия проведены с нарушениями норм УПК Украины, поэтому все доказательства получены во время их проведения недопустимы, что стало основанием для принятия решения об оправдании лица и закрытии уголовного производства. Анализируйте судебный акт: 1) Проведение обыска до начала досудебного расследования является незаконным, поэтому все доказательства, полученные в ходе такового, недопустимы (ВС/ККС по делу № 279/3931/18 от 06. 10. 2020 г.) 2) Протокол осмотра места происшествия, полученный с существенным нарушением требований УПК, правильно признанный судом недопустимым доказательством, а также указанные в нём данные (ВС/ККС, № 755/6685/17, 13. 02. 20 г.) 3) Получение доказательств без внесения сведений в ЕРДР влечёт признание таких доказательств недопустимыми (ВС/ККС № 607/14707/17 от 07.08.2019 г.) 4) Отсутствие определения следственного судьи о предоставлении разрешения на обыск обусловило закрытие производства в связи с неустановлением доказательств виновности и исчерпанием возможности их получения (ВС/ККС, № 623/4131/15-к, 25. 09. 18 г.). ). *С уважением к Вам!* - Александр Леонидович PS: *Все мои комментарии к другим видео авторов можете посмотреть в моей ленте на Facebook* - facebook.com/alexandr.bereznyakov
частина 4 продовження: *Тема: - Обшук* (незаконний обшук). *Анотація:* 3. Письмові звернення (клопотання) до слідчого судді щодо ненадання згоди на "невідкладний обшук". У разі проведення невідкладного обшуку, якому потрібна легітимізація, необхідно письмово звертатися до всіх слідчих суддів із клопотанням, до яких долучати докази грубих порушень, допущених у ході "невідкладного обшуку". Це не завжди працює, але часом судді розуміють, що на них можна буде подати скаргу до Вищої ради правосуддя за порушення законодавства. При цьому слід розуміти, що допустити вас до участі у справі щодо легітимізації "невідкладного обшуку" слідчий суддя не зможе, оскільки згідно зі ст. 234 КПК розгляд такого клопотання не передбачає участі власника вилученого майна. У таких клопотаннях необхідно посилатися на правові позиції ЗС та рішення ЄСПЛ. Незважаючи на те, що результативність таких звернень невисока, сам факт звернення до слідчого судді на цій стадії разом з іншими способами захисту може дати позитивний результат. А також подавати слідчому судді копії відеозапису обшуку, зробленого адвокатом на власні технічні пристрої. 4. Відеозапис адвокатом під час обшуку власними технічними засобами. Слідчі деяких правоохоронних органів, у тому числі СБУ, категорично проти відео-фіксації адвокатом під час обшуку на власні технічні засоби. Вони навіть погрожують вилученням носія із записом для залучення його до матеріалів справи та визнання телефонного пристрою речовим доказом. Однак таких загроз не слід боятися та обґрунтовувати проведення відеозапису відповідними процесуальними нормами. Так, згідно із частиною 2 ст. 1 КПК кримінальне процесуальне законодавство України складається із відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Право безперешкодно фіксувати проведення обшуку за допомогою відеозапису гарантоване стороні захисту (адвокату) абзац 3 ч. 1 ст. 107 КПК. Слідчі часто зазначають, що особа, в житлі або іншому володінні якої проводиться обшук, не має статусу підозрюваної особи, тому адвокат не має статусу "сторони захисту", і на цій підставі забороняють проведення відеозапису. *Проте пункт 8 частини 1 ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що в ході здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, необхідні для належного виконання договору на надання правової допомоги, зокрема:* застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, у якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, у яких він бере участь, а також перебіг судового засідання у порядку, передбаченому законом. При цьому інформація, зафіксована адвокатом під час обшуку на власні технічні засоби, є відповідно до статтi 22. Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатською таємницею. Статтею 23 цього Закону забороняються будь-які втручання та перешкоди здійсненню адвокатської діяльності. Відповідно до пункту 2 частини 1 статтi 1 цього Закону адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. За таке втручання передбачено кримінальну відповідальність за статтею 397 ККУ (втручання у діяльність захисника чи представника особи). Тому для унеможливлення будь-яких незаконних дій при обшуку з боку слідчого, прокурора, інших учасників обшуку адвокату рекомендується використовувати власні технічні засоби для фіксації його ходу. Інформацію, отриману під час обшуку, слід використовуватиме захисту клієнта на стадії досудового розслідування. далi... *З повагою до Вас!* - Олександр Леонідович. PS: *П'яту частину тексту, а також усі мої коментарі до інших авторів відео можете переглянути у моїй стрічці новин на "Facebook"* - facebook.com/alexandr.bereznyakov А також підписуйтесь на мій канал на " TH-cam " будете отримувати повідомлення про мої нові коментарі.
Когда их организовывали, была реклама: могут колесо помочь поменять! котенка с дерева снять! Прям некий добрый дядя Стёпа великан! С ужасом понимаю, что было бы, попроси водитель оказать помощь в замене колеса!
*Торкання предметів у салоні або багажника автомобіля або вилучення предметів з кишень не є поверховим оглядом, а є особистим обшуком, який слід проводити відповідно до вимог КПК та лише після початку досудового розслідування* (ВС/ККС у справі № 711/6059/19 від 18. 11. 2020 р.). *Фабула судового акта:* Переважна кількість виправдувальних вироків у кримінальних провадженнях, пов'язаних з незаконним обігом окремих предметів і речовин, виноситься на підставі порушень, допущених правоохоронцями при виявленні та вилученні зазначених речей та речовин. Незважаючи на те, що кримінальним процесуальним кодексом України порядок вилучення речових доказів чи інших речей чітко визначено! Правоохоронці з тільки їм відомих їм підстав, вимоги КПК порушуються чим і користуються адвокати і фахівці в галузі права і, між іншим, правильно роблять! У даній справі особу було виправдано за звинуваченням у частині 1 статті 263 КК України (далі - ККУ). Апеляційний суд із таким рішенням погодився. Прокурором на вирок районного суду та ухвалу суду апеляційної інстанції було подано касаційну скаргу про скасування згаданих рішень та направлення справи на новий судовий розгляд до місцевого суду. Проте Касаційний кримінальний/кримінальний суд (далі - ККС) визнав зазначену скаргу необґрунтованою та залишив її без задоволення. Приймаючи таке рішення, ККС послався на те, що відповідно до матеріалів справи до початку досудового розслідування в ньому було проведено огляд місця події під час якого з кишені виправданої та вилучено вибухові речовини. При цьому особа, яка притягувалася до кримінальної відповідальності у момент вилучення заборонених предметів, перебувала у наручниках на руках, які були заведені за спину та самостійно дістати зазначені предмети з кишені своїх штанів не могло. За нормами ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини скоєння кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Однак у цьому конкретному випадку хід згаданої слідчої дії виходячи із змісту протоколу та додатків до нього вказує на те, що фактично було проведено не огляд місця події, а обшук затриманої особи. Відповідно до ст. 34 Закону України "Про Національну поліцію" поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні наряду особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі чи транспортного засобу. Отже, фізичне затримання виправданого здійснено уповноваженою посадовцем ( поліцейським, слідчим ), яке обшук проведено слідчим, який мав дотримуватися зазначені правила кримінального процесуального закону. Крім цього, досудове розслідування починається з моменту вчинення певної процесуальної дії - внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. До цього моменту можна провести лише одну слідчу дію - огляд місця події, інші слідчі дії дозволено проводити лише після такого внесення. У цій справі фактичний особистий обшук виправданого був проведений до внесення відомостей до ЄРДР і, отже, на початок досудового розслідування. Таким чином, зазначені дії проведені з порушеннями норм КПК України, а тому всі докази отримані під час їх проведення неприпустимі, що стало підставою для прийняття рішення про виправдання особи та закриття кримінального провадження. Аналізуйте судовий акт: 1) Проведення обшуку до початку досудового розслідування є незаконним, тому всі докази, отримані під час такого, неприпустимі (ВС/ККС у справі № 279/3931/18 від 06. 10. 2020 р.) 2) Протокол огляду місця події, отриманий із суттєвим порушенням вимог КПК, правильно визнаний судом неприпустимим доказом, а також зазначені в ньому дані (ВС/ККС, № 755/6685/17, 13. 02. 20 р.) 3) Отримання доказів без внесення відомостей до ЄРДР тягне за собою визнання таких доказів неприпустимими (ВС/ККС № 607/14707/17 від 07. 08. 2019 р.) 4) Відсутність ухвали слідчого судді про надання дозволу на обшук зумовила закриття провадження у зв'язку з невстановленням доказів для доказу винності та вичерпанням можливості їх отримання (ВС/ККС, № 623/4131/15-к, 25. 09. 18 р.). *З повагою до Вас!* - Олександр Леонідович PS: *Усі мої коментарі до інших відео авторів можете подивитися у моїй стрічці на "Facebook"* - facebook.com/alexandr.bereznyakov
частина 3 продовження: *Тема: - Обшук* (незаконний обшук). *Анотація:* Відповідно до частини 2 ст. 172 КПК, якщо слідчий суддя вирішує питання про накладення арешту на вилучене майно, яке не є тимчасово вилученим, такий судовий розгляд проводиться без повідомлення особи, у якої майно було вилучено, та власника майна. Законодавець передбачив можливість участі особи, у якої вилучили майно, та/або власника майна при розгляді питання про накладення арешту на нього тільки щодо майна зі статусом тимчасово вилученого (тобто такого, яке вилучено, але дозвіл на вилучення якого не надавалося у визначенні слідчого судді на обшук). Крім того, законодавець не передбачив у ст. ст. 172 та 174 КПК такої підстави для відмови у накладенні арешту на майно, як очевидна незаконність вилучення такого майна під час огляду та обшуку житла (автомобіля чи іншого володіння особи). Фактично слідчий суддя може відмовити у накладенні арешту на майно виключно з формальних підстав, які є досить обмеженими та суб'єктивними. *А для скасування арешту на вилучене під час обшуку майно законодавець передбачив дві підстави:* в арешті відпала потреба чи арешт накладено необґрунтовано. Насправді ж слідство досить легко може добитися незаконного і необгрунтованого арешту вилученого під час обшуку майна. Для цього необхідно лише скласти постанову про визнання вилученого речовим доказом у кримінальному провадженні (навіть без повідомлення особи про підозру) або навмисно, без підстав та приводів, кваліфікувати кримінальне провадження або дії підозрюваної особи за статтею, що передбачає конфіскацію майна (наприклад, за частиною 11). 3 ст.212 ККУ, яка передбачає конфіскацію майна). Існуючий судовий контроль за арештом вилученого під час обшуку майна такий вузький та малопродуктивний, що виключає можливість швидкого та ефективного оскарження підстав проведеного обшуку та його результатів на стадії досудового розслідування з метою повернення безпідставно, необґрунтовано та незаконно вилученого майна. Усі претензії законослухняного громадянина щодо законності підстав проведення обшуку, його результатів та наслідків реально можуть розглядатися лише на стадії судового розгляду справи по суті. А це може статися і за кілька років після вилучення. Відсутність ефективного способу захисту від зловживань правоохоронців під час обшуку та безпідставного вилучення майна породжує суцільну безвідповідальність самих правоохоронців та корупційні ризики при поверненні такого майна власнику. 3. *Оскарження протиправних дій правоохоронних органів:* Роль адвоката як захисника власника бізнесу або його майна починається набагато раніше дня можливого обшуку. І засоби захисту прав та законних інтересів досить широкі. *Їх можна систематизувати так:* 1. Організаційний метод. Як показує практика, найважливішим етапом захисту власника бізнесу є підготовка персоналу до обшуку. Це можливо шляхом прийняття внутрішніх нормативних документів щодо розподілу обов'язків між менеджментом середньої та вищої ланки, так і шляхом внутрішніх семінарів для співробітників компаній, на яких працівників готують до обшуку. Випадки, коли значна частина непідготовленого до обшуку колективу компанії звільняється після обшуку через отриманий психологічний стрес, на жаль, нерідкі. Тому для власників бізнесу підготовка персоналу до обшуку вкрай потрібна. 2. Безпосереднє оскарження дій правоохоронців під час обшуку. *Слід розуміти певну сентенцію:* можливість недопущення необгрунтованого і безпідставного вилучення майна під час обшуку істотно зростає, якщо обшук відбувається з участю адвоката, визначального тактику поведінки власника, керівника та управління компанії. А якщо вилучення майна запобігти не вдалося, роль захисника полягає в тому, щоб не допустити арешту або визнання майна речовим доказом. Адвокат робить усні зауваження щодо порушення законодавства, які фіксуються за допомогою технічних засобів; вказує у протоколі обшуку свої письмові зауваження, а за необхідності звертається на номер 102 із заявою про кримінальне правопорушення за ст. 162 ККУ ( *порушення недоторканності житла* ) та потім ініціює відкриття кримінального провадження далi... *З повагою до Вас!* - Олександр Леонідович. PS: *Четверту частину тексту, а також усі мої коментарі до інших авторів відео можете переглянути у моїй стрічці новин на "Facebook"* - facebook.com/alexandr.bereznyakov А також підписуйтесь на мій канал на " TH-cam " будете отримувати повідомлення про мої нові коментарі.
частина 2 продовження: Тема: - Обшук (незаконний обшук). Анотація: Так, Верховний Суд у ухвалі від 29. 01. 2019 р. (справа № 466/896/17) вирішив питання незаконності участі оперативних працівників в обшуку, проведеному у 2017 році, вказавши: "За змістом ст. ст. 234 - 236 КПК проведення обшуку у межах кримінального провадження здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла або іншого володіння особи виконується слідчим або прокурором. однак це не звільняє їх від обов'язку особистого виконання обшуку... Частина 1 статті 236 КПК не передбачає можливості виконання ухвали про дозвіл на обшук ніким іншим, крім слідчого чи прокурора..." На законодавчому рівні необхідно усунути неконституційні засоби порушення недоторканності житла особи, зазначені в абзацi 2 частини 7 ст. 223 та частини 1 ст. 236 КПК, зокрема позасудове та за відсутності добровільної згоди примусове проникнення в житло іншої особи понятих, потерпілої, підозрюваної, спеціалістів та інших учасників кримінального провадження. Для отримання допомоги з питань, що вимагають спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку має право запросити спеціалістів. Слідчі та прокурори не мають права переймати на себе функції та повноваження суду, щоб приймати рішення про дозвіл на примусове проникнення у житло особи інших осіб, не зазначених у ухвалі слідчого судді. *Написане підтверджується частиною 1 ст. 233 КПК:* ніхто ( *тобто жодна особа, якій не було надано добровільну згоду власника житла або яка не зазначена у ухвалі слідчого судді* ) не має права проникати в житло чи інше володіння особи з будь-якою метою, інакше як тільки за добровільною згодою особи, яке ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, встановлених частиною 3. цієї статті. Тому участь у проведенні обшуків спецназівців, оперативних працівників ( *оперуповноважених *), понятих, спеціалістів, потерпілого, підозрюваного, інших представників та учасників кримінального провадження без згоди власника або власника на таке проникнення, яким суд не надавав згоди на таке примусове проникнення, *є антиконституційною!* 2. Проблемні питання оскарження протиправних дій правоохоронців за результатами проведених обшуків у 2012 році КПК було нарешті врегульовано інститут судового контролю за законністю дій та рішень сторони звинувачення. Зокрема, ст. 303 КПК визначено перелік рішень, дій та бездіяльності, які можуть бути оскаржені на стадії досудового розслідування. На жаль, у цьому переліку немає повноважень сторони захисту, власника вилученого майна або іншої особи, права та інтереси якої були обмежені під час досудового розслідування, на оскарження очевидних порушень під час обшуку та визнання такого обшуку та його наслідків недійсними. Наприклад, обшук було проведено без обов'язкової відеофіксації, під час нього було вилучено майно, для накладення арешту на яке слідчий надалі не звернувся до слідчого судді. Відповідно до ст. 174 КПК право звернутися до слідчого судді з клопотанням про повернення вилученого майна стосується лише арештованого майна шляхом скасування його арешту. Та й у порядку ст. 303 КПК оскаржити очевидно незаконні дії та рішення слідчого/прокурора під час проведення обшуку неможливо. Неможливо оскаржити слідчому судді на стадії досудового розслідування та вилучення майна за так званим невідкладним обшуком на підставах, передбачених частиною 3 ст. 233 КПК, без ухвали слідчого судді на обшук. А ось слідчий та прокурор, знаючи вже весь перелік вилученого під час такого обшуку майна, звертаються до суду для його легалізації у порядку частини 3 ст. 233 КПК, внаслідок чого все вилучене під час такого обшуку вже не підпадає під критерії "тимчасово вилученого майна", відповідно і звертатися до слідчого судді з клопотанням про накладення на нього арешту не потрібно. Не будучи речовим доказом або тимчасово вилученим майном, все вилучене зберігатиметься у слідчих роками, і оскаржити такий стан речей на стадії досудового розслідування до передачі справи до суду неможливо. Таким чином, законодавець саме на стадії досудового розслідування у порядку ст. 303 КПК не передбачив дієвого способу судового захисту особи від незаконних дій, пов'язаних із вилученням майна під час обшуку. далi... *З повагою до Вас!* - Олександр Леонідович. PS: *Третю частину тексту, а також усі мої коментарі до інших авторів відео можете переглянути у моїй стрічці новин на "Facebook"* - facebook.com/alexandr.bereznyakov А також підписуйтесь на мій канал на " TH-cam " будете отримувати повідомлення про мої нові коментарі.
*Тема: - Обшук* (незаконний обшук). *Анотація:* В Україні продовжується невидима боротьба між людьми/громадянами держави Україна, а також бізнесом юр. осіб та правоохоронної системи (поліцією, оперуповноваженим, слідчим) у вирішенні та застосуванні концептуальних підходів до законного проникнення в житло (автомобіль та інше володіння) особи з метою проведення обшуку. Конституція України всім громадянам гарантує недоторканність житла та іншого володіння, а також безпеку людини (згідно зі ст. 3 та 29 КУ) і що найголовніше - недоторканність житла (згідно зі ст. 39 КУ). При цьому у статті 30 Конституції України чітко визначено критерії гарантії недоторканності житла: не допускається проникнення в житло чи інше володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за мотивованим рішенням суду (тільки одна підстава примусового проникнення - рішення суду). У невідкладних випадках, пов'язаних із порятунком життя людей і майна або з безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у скоєнні злочину, можливий інший встановлений законом порядок проникнення у житло чи інше володіння особи, проведення огляду та обшуку. У ст. 12 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною асамблеєю ООН 10. 12. 48 р., вказується: "Ніхто не може піддаватися довільному втручанню в його особисте та сімейне життя, довільним посяганням на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції..." Аналогічні права зазначені і у ратифікованих Україною міждержавних угодах: ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, прийнятого Генеральною асамблеєю ООН 16. 12. 66 року, та ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, прийнятої Радою Європи 04. 11. 50 року. Статтею 233 Кримінального процесуального кодексу України визначається, що ніхто не має права проникати у житло чи інше володіння особи з будь-якою метою, інакше як тільки за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, встановлених ч. 3 цієї статті. В частини 3. зазначеної статті сказано: "Слідчий, дізнавач, прокурор має право до ухвали ухвали слідчого судді увійти в житло або інше володіння особи виключно у невідкладних випадках, пов'язаних із порятунком життя людей та майна або з безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у скоєнні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням з прокурором зобов'язаний негайно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку". Таким чином, уповноваженим органом, який надає дозвіл на порушення недоторканності житла особи, є виключно суд (слідчий суддя), а посадовими особами, яким суд дозволяє зробити примусове проникнення у житло чи інше володіння особи, є слідчий та прокурор. *Однак на практиці існує несудовий спосіб примусового проникнення в житло та інше володіння особи деяких категорій учасників кримінального провадження під час обшуку.* Це, зокрема, неідентифіковані спецназівці, які беруть участь у обшуку, відомості про які ніколи не вносяться до протоколу обшуку; оперативні працівники ( *оперуповноважені* ), які залучаються або яким доручають проведення обшуку слідчі та прокурори; поняті, спеціалісти, потерпілий, підозрюваний, захисник, представник та інші учасники кримінального провадження. На підставі цього переліку осіб законно проникати у житло чи інше володіння особи може лише захисник (адвокат), який робить це за добровільною згодою власника. Інші особи примусово проникають у житло або інше володіння особи позасудовим, а отже антиконституційним шляхом, не звертаючи уваги на відповідні норми законів України "Про Національну поліцію", "Про службу безпеки України", "Про державне бюро розслідувань", "Про Національне антикорупційне бюро та Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Чинне законодавство не захищає громадян України від незаконного примусового проникнення у житло чи інше володіння на стадії досудового розслідування. Захиститися від незаконного обшуку можливо лише під час розгляду справи в суді, але це займає дуже багато часу. далi... *З повагою до Вас!* - Олександр Леонідович. PS: *Другу частину тексту, а також усі мої коментарі до інших авторів відео можете переглянути у моїй стрічці новин на "Facebook"* - facebook.com/alexandr.bereznyakov
Абстрагируясь от сути конфликта, хотелось бы указать на "быковство" не худого блогера, который допускает оскорбление человека, называющего палицая "чёртом"! Действия палицаев иногда действительно недопустимые, но постарайтесь их "приземлять" не допуская личных оскорблений!
*Тема: - Обшук* (незаконний обшук). *Анотація:* В Україні продовжується невидима боротьба між людьми/громадянами держави Україна, а також бізнесом юр. осіб та правоохоронної системи (поліцією, оперуповноваженим, слідчим) у вирішенні та застосуванні концептуальних підходів до законного проникнення в житло (автомобіль та інше володіння) особи з метою проведення обшуку. Конституція України всім громадянам гарантує недоторканність житла та іншого володіння, а також безпеку людини (згідно зі ст. 3 та 29 КУ) і що найголовніше - недоторканність житла (згідно зі ст. 39 КУ). При цьому у статті 30 Конституції України чітко визначено критерії гарантії недоторканності житла: не допускається проникнення в житло чи інше володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за мотивованим рішенням суду (тільки одна підстава примусового проникнення - рішення суду). У невідкладних випадках, пов'язаних із порятунком життя людей і майна або з безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у скоєнні злочину, можливий інший встановлений законом порядок проникнення у житло чи інше володіння особи, проведення огляду та обшуку. У ст. 12 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною асамблеєю ООН 10. 12. 48 р., вказується: "Ніхто не може піддаватися довільному втручанню в його особисте та сімейне життя, довільним посяганням на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції..." Аналогічні права зазначені і у ратифікованих Україною міждержавних угодах: ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, прийнятого Генеральною асамблеєю ООН 16. 12. 66 року, та ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, прийнятої Радою Європи 04. 11. 50 року. Статтею 233 Кримінального процесуального кодексу України визначається, що ніхто не має права проникати у житло чи інше володіння особи з будь-якою метою, інакше як тільки за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, встановлених ч. 3 цієї статті. В частини 3. зазначеної статті сказано: "Слідчий, дізнавач, прокурор має право до ухвали ухвали слідчого судді увійти в житло або інше володіння особи виключно у невідкладних випадках, пов'язаних із порятунком життя людей та майна або з безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у скоєнні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням з прокурором зобов'язаний негайно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку". Таким чином, уповноваженим органом, який надає дозвіл на порушення недоторканності житла особи, є виключно суд (слідчий суддя), а посадовими особами, яким суд дозволяє зробити примусове проникнення у житло чи інше володіння особи, є слідчий та прокурор. *Однак на практиці існує несудовий спосіб примусового проникнення в житло та інше володіння особи деяких категорій учасників кримінального провадження під час обшуку.* Це, зокрема, неідентифіковані спецназівці, які беруть участь у обшуку, відомості про які ніколи не вносяться до протоколу обшуку; оперативні працівники ( *оперуповноважені* ), які залучаються або яким доручають проведення обшуку слідчі та прокурори; поняті, спеціалісти, потерпілий, підозрюваний, захисник, представник та інші учасники кримінального провадження. На підставі цього переліку осіб законно проникати у житло чи інше володіння особи може лише захисник (адвокат), який робить це за добровільною згодою власника. Інші особи примусово проникають у житло або інше володіння особи позасудовим, а отже антиконституційним шляхом, не звертаючи уваги на відповідні норми законів України "Про Національну поліцію", "Про службу безпеки України", "Про державне бюро розслідувань", "Про Національне антикорупційне бюро та Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Чинне законодавство не захищає громадян України від незаконного примусового проникнення у житло чи інше володіння на стадії досудового розслідування. Захиститися від незаконного обшуку можливо лише під час розгляду справи в суді, але це займає дуже багато часу. далi... *З повагою до Вас!* - Олександр Леонідович. PS: *Другу частину тексту, а також усі мої коментарі до інших авторів відео можете переглянути у моїй стрічці новин на "Facebook"* - facebook.com/alexandr.bereznyakov
Для полицаев законов не существует конституции вообще нет их нужно финансово наказывать только не госбюджета а с их кармана......
Про Національну поліцію
Стаття 5-1. Використання найменування та ознак належності до поліції
1. Ознаками належності до поліції є символіка поліції, однострій поліцейських, спеціальні звання, відомчі відзнаки, спеціальний жетон та службове посвідчення поліцейського.
У відео, поліцейскі показують документ на спеціальний жетон ( на якому так і написано СПЕЦІАЛЬНИЙ ЖЕТОН ), а службове посвідчення приховують або не мають, а в статті чітко вказано, ТА Службове посвідчення, не або а ТА.
Мени не потрибна така полиция
Мы ничего незнаем и ничего не скажем. Каждый сам за себя и вообще мы его незнаем.
Вован Дніпро завжди цікаво!👍
Люди добрі,та їх піз..ти їх потрібно завжди і всюди.
*Прикасание до предметов в салоне или багажника автомобиля или изъятие предметов из карманов не является поверхностным осмотром, а личным обыском, который следует проводить в соответствии с требованиями УПК и только после начала досудебного расследования* (ВС/ККС по делу № 711/6059/19 от 18. 11. 2020 г.). *Фабула судебного акта:* Подавляющее количество оправдательных приговоров в уголовных производствах, связанных с незаконным оборотом отдельных предметов и веществ, выносится из нарушений, допущенных правоохранителями при выявлении и изъятии указанных вещей и веществ.
Несмотря на то, что уголовным процессуальным кодексом Украины порядок изъятия вещественных доказательств или других вещей четко определен! Правоохранители по только им известным им основаниям, требования УПК нарушаются чем и пользуются адвокаты и специалисты в области права и, между прочим, правильно делают! В данном деле лицо было оправдано по обвинению в части 1 статьи 263 КК Украины (далее - ККУ). Апелляционный суд с таким решением согласился.
Прокурором на приговор районного суда и определение суда апелляционной инстанции была подана кассационная жалоба об отмене упомянутых решений и направление дела на новое судебное разбирательство в местный суд.
Однако Кассационный уголовный/криминальный суд (далее - ККС) признал указанную жалобу необоснованной и оставил ее без удовлетворения.
Принимая такое решение, ККС сослался на то, что в соответствии с материалами дела до начала досудебного расследования в нем был проведен осмотр места происшествия во время которого из кармана оправданного и изъяты взрывчатые вещества.
При этом лицо, привлекавшееся к уголовной ответственности в момент изъятия запрещенных предметов, находилось в наручниках на руках, которые были заведены за спину и самостоятельно достать указанные предметы из кармана своих штанов не могло.
По нормам ч. 1 ст. 237 УПК Украины с целью выявления и фиксации сведений об обстоятельствах совершения уголовного правонарушения следователь, прокурор производят осмотр местности, помещения, вещей и документов.
Однако в данном случае ход упомянутого следственного действия исходя из содержания протокола и приложений к нему указывает на то, что фактически был проведен не осмотр места происшествия, а обыск задержанного лица.
Согласно ст. 34 Закона Украины "О Национальной полиции" поверхностная проверка как превентивная полицейская мера является осуществлением визуального осмотра лица, проведением по поверхности наряда лица рукой, специальным прибором или средством, визуальным осмотром вещи или транспортного средства. Следовательно, физическое задержание оправданного осуществлено уполномоченным должностным лицом (полицейским), а его обыск произведен следователем, который должен был соблюдать указанные правила уголовного процессуального закона.
Кроме того, досудебное расследование начинается с момента совершения определенного процессуального действия - внесения сведений об уголовном правонарушении в Единый реестр досудебных расследований. До этого момента можно провести только одно следственное действие - осмотр места происшествия, другие следственные действия разрешено проводить только после такого внесения.
По этому делу фактический личный обыск оправданного был произведён до внесения сведений в ЕРДР и, следовательно, до начала досудебного расследования.
Таким образом, указанные действия проведены с нарушениями норм УПК Украины, поэтому все доказательства получены во время их проведения недопустимы, что стало основанием для принятия решения об оправдании лица и закрытии уголовного производства.
Анализируйте судебный акт: 1) Проведение обыска до начала досудебного расследования является незаконным, поэтому все доказательства, полученные в ходе такового, недопустимы (ВС/ККС по делу № 279/3931/18 от 06. 10. 2020 г.)
2) Протокол осмотра места происшествия, полученный с существенным нарушением требований УПК, правильно признанный судом недопустимым доказательством, а также указанные в нём данные (ВС/ККС, № 755/6685/17, 13. 02. 20 г.)
3) Получение доказательств без внесения сведений в ЕРДР влечёт признание таких доказательств недопустимыми (ВС/ККС № 607/14707/17 от 07.08.2019 г.)
4) Отсутствие определения следственного судьи о предоставлении разрешения на обыск обусловило закрытие производства в связи с неустановлением доказательств виновности и исчерпанием возможности их получения (ВС/ККС, № 623/4131/15-к, 25. 09. 18 г.). ). *С уважением к Вам!* - Александр Леонидович PS: *Все мои комментарии к другим видео авторов можете посмотреть в моей ленте на Facebook* - facebook.com/alexandr.bereznyakov
Читайте законы и мусора бежать от вас будут!
А куда Юра пропал? Это же его стиль!😂
Бедный шевроле)))))Вчера прямой эфир смотрел, ждал с нетерпением.
Ну когда прекратятся эти карательные полицейские безобразия
Некогда!!!
Я балдеююююю
Что хотят то и творят💯. Понабирали грамотеев, которые ничего не знают и так по всей стране.
вован класно мусорков поставили
Дякую, аж пидскАкую :)
Пациент молодци
А що ці мусорки одразу як кіпіш і в телефон одразу !!! До мамки дзвонять і кажуть що мене ображають ?)))
Сами участвуют всхеме продаж машин,а ,через пару месяцев останавливают и вымагают взятку.
Красавчик)))
частина 4 продовження: *Тема: - Обшук* (незаконний обшук). *Анотація:* 3. Письмові звернення (клопотання) до слідчого судді щодо ненадання згоди на "невідкладний обшук". У разі проведення невідкладного обшуку, якому потрібна легітимізація, необхідно письмово звертатися до всіх слідчих суддів із клопотанням, до яких долучати докази грубих порушень, допущених у ході "невідкладного обшуку". Це не завжди працює, але часом судді розуміють, що на них можна буде подати скаргу до Вищої ради правосуддя за порушення законодавства. При цьому слід розуміти, що допустити вас до участі у справі щодо легітимізації "невідкладного обшуку" слідчий суддя не зможе, оскільки згідно зі ст. 234 КПК розгляд такого клопотання не передбачає участі власника вилученого майна. У таких клопотаннях необхідно посилатися на правові позиції ЗС та рішення ЄСПЛ. Незважаючи на те, що результативність таких звернень невисока, сам факт звернення до слідчого судді на цій стадії разом з іншими способами захисту може дати позитивний результат. А також подавати слідчому судді копії відеозапису обшуку, зробленого адвокатом на власні технічні пристрої.
4. Відеозапис адвокатом під час обшуку власними технічними засобами. Слідчі деяких правоохоронних органів, у тому числі СБУ, категорично проти відео-фіксації адвокатом під час обшуку на власні технічні засоби. Вони навіть погрожують вилученням носія із записом для залучення його до матеріалів справи та визнання телефонного пристрою речовим доказом. Однак таких загроз не слід боятися та обґрунтовувати проведення відеозапису відповідними процесуальними нормами.
Так, згідно із частиною 2 ст. 1 КПК кримінальне процесуальне законодавство України складається із відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Право безперешкодно фіксувати проведення обшуку за допомогою відеозапису гарантоване стороні захисту (адвокату) абзац 3 ч. 1 ст. 107 КПК. Слідчі часто зазначають, що особа, в житлі або іншому володінні якої проводиться обшук, не має статусу підозрюваної особи, тому адвокат не має статусу "сторони захисту", і на цій підставі забороняють проведення відеозапису. *Проте пункт 8 частини 1 ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що в ході здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, необхідні для належного виконання договору на надання правової допомоги, зокрема:* застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, у якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, у яких він бере участь, а також перебіг судового засідання у порядку, передбаченому законом. При цьому інформація, зафіксована адвокатом під час обшуку на власні технічні засоби, є відповідно до статтi 22. Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатською таємницею. Статтею 23 цього Закону забороняються будь-які втручання та перешкоди здійсненню адвокатської діяльності.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статтi 1 цього Закону адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. За таке втручання передбачено кримінальну відповідальність за статтею 397 ККУ (втручання у діяльність захисника чи представника особи).
Тому для унеможливлення будь-яких незаконних дій при обшуку з боку слідчого, прокурора, інших учасників обшуку адвокату рекомендується використовувати власні технічні засоби для фіксації його ходу.
Інформацію, отриману під час обшуку, слід використовуватиме захисту клієнта на стадії досудового розслідування. далi... *З повагою до Вас!* - Олександр Леонідович. PS: *П'яту частину тексту, а також усі мої коментарі до інших авторів відео можете переглянути у моїй стрічці новин на "Facebook"* - facebook.com/alexandr.bereznyakov А також підписуйтесь на мій канал на " TH-cam " будете отримувати повідомлення про мої нові коментарі.
Когда их организовывали, была реклама: могут колесо помочь поменять! котенка с дерева снять!
Прям некий добрый дядя Стёпа великан!
С ужасом понимаю, что было бы, попроси водитель оказать помощь в замене колеса!
А вдруг він код не совпаде
*Торкання предметів у салоні або багажника автомобіля або вилучення предметів з кишень не є поверховим оглядом, а є особистим обшуком, який слід проводити відповідно до вимог КПК та лише після початку досудового розслідування* (ВС/ККС у справі № 711/6059/19 від 18. 11. 2020 р.). *Фабула судового акта:* Переважна кількість виправдувальних вироків у кримінальних провадженнях, пов'язаних з незаконним обігом окремих предметів і речовин, виноситься на підставі порушень, допущених правоохоронцями при виявленні та вилученні зазначених речей та речовин.
Незважаючи на те, що кримінальним процесуальним кодексом України порядок вилучення речових доказів чи інших речей чітко визначено! Правоохоронці з тільки їм відомих їм підстав, вимоги КПК порушуються чим і користуються адвокати і фахівці в галузі права і, між іншим, правильно роблять! У даній справі особу було виправдано за звинуваченням у частині 1 статті 263 КК України (далі - ККУ). Апеляційний суд із таким рішенням погодився.
Прокурором на вирок районного суду та ухвалу суду апеляційної інстанції було подано касаційну скаргу про скасування згаданих рішень та направлення справи на новий судовий розгляд до місцевого суду.
Проте Касаційний кримінальний/кримінальний суд (далі - ККС) визнав зазначену скаргу необґрунтованою та залишив її без задоволення.
Приймаючи таке рішення, ККС послався на те, що відповідно до матеріалів справи до початку досудового розслідування в ньому було проведено огляд місця події під час якого з кишені виправданої та вилучено вибухові речовини.
При цьому особа, яка притягувалася до кримінальної відповідальності у момент вилучення заборонених предметів, перебувала у наручниках на руках, які були заведені за спину та самостійно дістати зазначені предмети з кишені своїх штанів не могло.
За нормами ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини скоєння кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.
Однак у цьому конкретному випадку хід згаданої слідчої дії виходячи із змісту протоколу та додатків до нього вказує на те, що фактично було проведено не огляд місця події, а обшук затриманої особи.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про Національну поліцію" поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні наряду особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі чи транспортного засобу. Отже, фізичне затримання виправданого здійснено уповноваженою посадовцем ( поліцейським, слідчим ), яке обшук проведено слідчим, який мав дотримуватися зазначені правила кримінального процесуального закону.
Крім цього, досудове розслідування починається з моменту вчинення певної процесуальної дії - внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. До цього моменту можна провести лише одну слідчу дію - огляд місця події, інші слідчі дії дозволено проводити лише після такого внесення.
У цій справі фактичний особистий обшук виправданого був проведений до внесення відомостей до ЄРДР і, отже, на початок досудового розслідування.
Таким чином, зазначені дії проведені з порушеннями норм КПК України, а тому всі докази отримані під час їх проведення неприпустимі, що стало підставою для прийняття рішення про виправдання особи та закриття кримінального провадження.
Аналізуйте судовий акт: 1) Проведення обшуку до початку досудового розслідування є незаконним, тому всі докази, отримані під час такого, неприпустимі (ВС/ККС у справі № 279/3931/18 від 06. 10. 2020 р.)
2) Протокол огляду місця події, отриманий із суттєвим порушенням вимог КПК, правильно визнаний судом неприпустимим доказом, а також зазначені в ньому дані (ВС/ККС, № 755/6685/17, 13. 02. 20 р.)
3) Отримання доказів без внесення відомостей до ЄРДР тягне за собою визнання таких доказів неприпустимими (ВС/ККС № 607/14707/17 від 07. 08. 2019 р.)
4) Відсутність ухвали слідчого судді про надання дозволу на обшук зумовила закриття провадження у зв'язку з невстановленням доказів для доказу винності та вичерпанням можливості їх отримання (ВС/ККС, № 623/4131/15-к, 25. 09. 18 р.). *З повагою до Вас!* - Олександр Леонідович PS: *Усі мої коментарі до інших відео авторів можете подивитися у моїй стрічці на "Facebook"* - facebook.com/alexandr.bereznyakov
хорошо что есть помощь такая в днепре
частина 3 продовження: *Тема: - Обшук* (незаконний обшук). *Анотація:* Відповідно до частини 2 ст. 172 КПК, якщо слідчий суддя вирішує питання про накладення арешту на вилучене майно, яке не є тимчасово вилученим, такий судовий розгляд проводиться без повідомлення особи, у якої майно було вилучено, та власника майна.
Законодавець передбачив можливість участі особи, у якої вилучили майно, та/або власника майна при розгляді питання про накладення арешту на нього тільки щодо майна зі статусом тимчасово вилученого (тобто такого, яке вилучено, але дозвіл на вилучення якого не надавалося у визначенні слідчого судді на обшук).
Крім того, законодавець не передбачив у ст. ст. 172 та 174 КПК такої підстави для відмови у накладенні арешту на майно, як очевидна незаконність вилучення такого майна під час огляду та обшуку житла (автомобіля чи іншого володіння особи).
Фактично слідчий суддя може відмовити у накладенні арешту на майно виключно з формальних підстав, які є досить обмеженими та суб'єктивними. *А для скасування арешту на вилучене під час обшуку майно законодавець передбачив дві підстави:* в арешті відпала потреба чи арешт накладено необґрунтовано. Насправді ж слідство досить легко може добитися незаконного і необгрунтованого арешту вилученого під час обшуку майна. Для цього необхідно лише скласти постанову про визнання вилученого речовим доказом у кримінальному провадженні (навіть без повідомлення особи про підозру) або навмисно, без підстав та приводів, кваліфікувати кримінальне провадження або дії підозрюваної особи за статтею, що передбачає конфіскацію майна (наприклад, за частиною 11). 3 ст.212 ККУ, яка передбачає конфіскацію майна). Існуючий судовий контроль за арештом вилученого під час обшуку майна такий вузький та малопродуктивний, що виключає можливість швидкого та ефективного оскарження підстав проведеного обшуку та його результатів на стадії досудового розслідування з метою повернення безпідставно, необґрунтовано та незаконно вилученого майна.
Усі претензії законослухняного громадянина щодо законності підстав проведення обшуку, його результатів та наслідків реально можуть розглядатися лише на стадії судового розгляду справи по суті. А це може статися і за кілька років після вилучення. Відсутність ефективного способу захисту від зловживань правоохоронців під час обшуку та безпідставного вилучення майна породжує суцільну безвідповідальність самих правоохоронців та корупційні ризики при поверненні такого майна власнику. 3. *Оскарження протиправних дій правоохоронних органів:*
Роль адвоката як захисника власника бізнесу або його майна починається набагато раніше дня можливого обшуку. І засоби захисту прав та законних інтересів досить широкі. *Їх можна систематизувати так:* 1. Організаційний метод. Як показує практика, найважливішим етапом захисту власника бізнесу є підготовка персоналу до обшуку. Це можливо шляхом прийняття внутрішніх нормативних документів щодо розподілу обов'язків між менеджментом середньої та вищої ланки, так і шляхом внутрішніх семінарів для співробітників компаній, на яких працівників готують до обшуку.
Випадки, коли значна частина непідготовленого до обшуку колективу компанії звільняється після обшуку через отриманий психологічний стрес, на жаль, нерідкі. Тому для власників бізнесу підготовка персоналу до обшуку вкрай потрібна.
2. Безпосереднє оскарження дій правоохоронців під час обшуку. *Слід розуміти певну сентенцію:* можливість недопущення необгрунтованого і безпідставного вилучення майна під час обшуку істотно зростає, якщо обшук відбувається з участю адвоката, визначального тактику поведінки власника, керівника та управління компанії. А якщо вилучення майна запобігти не вдалося, роль захисника полягає в тому, щоб не допустити арешту або визнання майна речовим доказом.
Адвокат робить усні зауваження щодо порушення законодавства, які фіксуються за допомогою технічних засобів; вказує у протоколі обшуку свої письмові зауваження, а за необхідності звертається на номер 102 із заявою про кримінальне правопорушення за ст. 162 ККУ ( *порушення недоторканності житла* ) та потім ініціює відкриття кримінального провадження далi... *З повагою до Вас!* - Олександр Леонідович. PS: *Четверту частину тексту, а також усі мої коментарі до інших авторів відео можете переглянути у моїй стрічці новин на "Facebook"* - facebook.com/alexandr.bereznyakov А також підписуйтесь на мій канал на " TH-cam " будете отримувати повідомлення про мої нові коментарі.
частина 2 продовження: Тема: - Обшук (незаконний обшук). Анотація: Так, Верховний Суд у ухвалі від 29. 01. 2019 р. (справа № 466/896/17) вирішив питання незаконності участі оперативних працівників в обшуку, проведеному у 2017 році, вказавши: "За змістом ст. ст. 234 - 236 КПК проведення обшуку у межах кримінального провадження здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла або іншого володіння особи виконується слідчим або прокурором. однак це не звільняє їх від обов'язку особистого виконання обшуку... Частина 1 статті 236 КПК не передбачає можливості виконання ухвали про дозвіл на обшук ніким іншим, крім слідчого чи прокурора..."
На законодавчому рівні необхідно усунути неконституційні засоби порушення недоторканності житла особи, зазначені в абзацi 2 частини 7 ст. 223 та частини 1 ст. 236 КПК, зокрема позасудове та за відсутності добровільної згоди примусове проникнення в житло іншої особи понятих, потерпілої, підозрюваної, спеціалістів та інших учасників кримінального провадження. Для отримання допомоги з питань, що вимагають спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку має право запросити спеціалістів. Слідчі та прокурори не мають права переймати на себе функції та повноваження суду, щоб приймати рішення про дозвіл на примусове проникнення у житло особи інших осіб, не зазначених у ухвалі слідчого судді.
*Написане підтверджується частиною 1 ст. 233 КПК:* ніхто ( *тобто жодна особа, якій не було надано добровільну згоду власника житла або яка не зазначена у ухвалі слідчого судді* ) не має права проникати в житло чи інше володіння особи з будь-якою метою, інакше як тільки за добровільною згодою особи, яке ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, встановлених частиною 3. цієї статті. Тому участь у проведенні обшуків спецназівців, оперативних працівників ( *оперуповноважених *), понятих, спеціалістів, потерпілого, підозрюваного, інших представників та учасників кримінального провадження без згоди власника або власника на таке проникнення, яким суд не надавав згоди на таке примусове проникнення, *є антиконституційною!* 2. Проблемні питання оскарження протиправних дій правоохоронців за результатами проведених обшуків у 2012 році КПК було нарешті врегульовано інститут судового контролю за законністю дій та рішень сторони звинувачення.
Зокрема, ст. 303 КПК визначено перелік рішень, дій та бездіяльності, які можуть бути оскаржені на стадії досудового розслідування. На жаль, у цьому переліку немає повноважень сторони захисту, власника вилученого майна або іншої особи, права та інтереси якої були обмежені під час досудового розслідування, на оскарження очевидних порушень під час обшуку та визнання такого обшуку та його наслідків недійсними.
Наприклад, обшук було проведено без обов'язкової відеофіксації, під час нього було вилучено майно, для накладення арешту на яке слідчий надалі не звернувся до слідчого судді. Відповідно до ст. 174 КПК право звернутися до слідчого судді з клопотанням про повернення вилученого майна стосується лише арештованого майна шляхом скасування його арешту. Та й у порядку ст. 303 КПК оскаржити очевидно незаконні дії та рішення слідчого/прокурора під час проведення обшуку неможливо.
Неможливо оскаржити слідчому судді на стадії досудового розслідування та вилучення майна за так званим невідкладним обшуком на підставах, передбачених частиною 3 ст. 233 КПК, без ухвали слідчого судді на обшук.
А ось слідчий та прокурор, знаючи вже весь перелік вилученого під час такого обшуку майна, звертаються до суду для його легалізації у порядку частини 3 ст. 233 КПК, внаслідок чого все вилучене під час такого обшуку вже не підпадає під критерії "тимчасово вилученого майна", відповідно і звертатися до слідчого судді з клопотанням про накладення на нього арешту не потрібно. Не будучи речовим доказом або тимчасово вилученим майном, все вилучене зберігатиметься у слідчих роками, і оскаржити такий стан речей на стадії досудового розслідування до передачі справи до суду неможливо.
Таким чином, законодавець саме на стадії досудового розслідування у порядку ст. 303 КПК не передбачив дієвого способу судового захисту особи від незаконних дій, пов'язаних із вилученням майна під час обшуку. далi... *З повагою до Вас!* - Олександр Леонідович. PS: *Третю частину тексту, а також усі мої коментарі до інших авторів відео можете переглянути у моїй стрічці новин на "Facebook"* - facebook.com/alexandr.bereznyakov А також підписуйтесь на мій канал на " TH-cam " будете отримувати повідомлення про мої нові коментарі.
Продовження відеоth-cam.com/video/hpcEePLLUxU/w-d-xo.html
*Тема: - Обшук* (незаконний обшук). *Анотація:* В Україні продовжується невидима боротьба між людьми/громадянами держави Україна, а також бізнесом юр. осіб та правоохоронної системи (поліцією, оперуповноваженим, слідчим) у вирішенні та застосуванні концептуальних підходів до законного проникнення в житло (автомобіль та інше володіння) особи з метою проведення обшуку. Конституція України всім громадянам гарантує недоторканність житла та іншого володіння, а також безпеку людини (згідно зі ст. 3 та 29 КУ) і що найголовніше - недоторканність житла (згідно зі ст. 39 КУ).
При цьому у статті 30 Конституції України чітко визначено критерії гарантії недоторканності житла: не допускається проникнення в житло чи інше володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за мотивованим рішенням суду (тільки одна підстава примусового проникнення - рішення суду). У невідкладних випадках, пов'язаних із порятунком життя людей і майна або з безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у скоєнні злочину, можливий інший встановлений законом порядок проникнення у житло чи інше володіння особи, проведення огляду та обшуку. У ст. 12 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною асамблеєю ООН 10. 12. 48 р., вказується: "Ніхто не може піддаватися довільному втручанню в його особисте та сімейне життя, довільним посяганням на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції..." Аналогічні права зазначені і у ратифікованих Україною міждержавних угодах: ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, прийнятого Генеральною асамблеєю ООН 16. 12. 66 року, та ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, прийнятої Радою Європи 04. 11. 50 року. Статтею 233 Кримінального процесуального кодексу України визначається, що ніхто не має права проникати у житло чи інше володіння особи з будь-якою метою, інакше як тільки за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, встановлених ч. 3 цієї статті. В частини 3. зазначеної статті сказано: "Слідчий, дізнавач, прокурор має право до ухвали ухвали слідчого судді увійти в житло або інше володіння особи виключно у невідкладних випадках, пов'язаних із порятунком життя людей та майна або з безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у скоєнні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням з прокурором зобов'язаний негайно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку". Таким чином, уповноваженим органом, який надає дозвіл на порушення недоторканності житла особи, є виключно суд (слідчий суддя), а посадовими особами, яким суд дозволяє зробити примусове проникнення у житло чи інше володіння особи, є слідчий та прокурор. *Однак на практиці існує несудовий спосіб примусового проникнення в житло та інше володіння особи деяких категорій учасників кримінального провадження під час обшуку.* Це, зокрема, неідентифіковані спецназівці, які беруть участь у обшуку, відомості про які ніколи не вносяться до протоколу обшуку; оперативні працівники ( *оперуповноважені* ), які залучаються або яким доручають проведення обшуку слідчі та прокурори; поняті, спеціалісти, потерпілий, підозрюваний, захисник, представник та інші учасники кримінального провадження. На підставі цього переліку осіб законно проникати у житло чи інше володіння особи може лише захисник (адвокат), який робить це за добровільною згодою власника. Інші особи примусово проникають у житло або інше володіння особи позасудовим, а отже антиконституційним шляхом, не звертаючи уваги на відповідні норми законів України "Про Національну поліцію", "Про службу безпеки України", "Про державне бюро розслідувань", "Про Національне антикорупційне бюро та Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Чинне законодавство не захищає громадян України від незаконного примусового проникнення у житло чи інше володіння на стадії досудового розслідування. Захиститися від незаконного обшуку можливо лише під час розгляду справи в суді, але це займає дуже багато часу. далi... *З повагою до Вас!* - Олександр Леонідович. PS: *Другу частину тексту, а також усі мої коментарі до інших авторів відео можете переглянути у моїй стрічці новин на "Facebook"* - facebook.com/alexandr.bereznyakov
Да это прямо королевский царь какой то, но без царя в голове! Кому 20000, вы слышите шо они несут?
Абстрагируясь от сути конфликта, хотелось бы указать на "быковство" не худого блогера, который допускает оскорбление человека, называющего палицая "чёртом"! Действия палицаев иногда действительно недопустимые, но постарайтесь их "приземлять" не допуская личных оскорблений!
Он и есть чёрт. Одел форму и быкуют.
Вы наверное сними несталкивались??? У народа большенсво отрицательное мнение на это ОПГ.
+++
У этих 🐓🐓🐓🐐🐐🐐🐏🐏😈😈😈 есть другой вопрос? Кто ты такой? Они же 🐓🐓🐓.
Удаляют комментарии
вован лайк.я вчера был на стриме
Дістали вже всіх громадян, в стойло їх
А что с марамойкой делать будешь???
шо ж вы мусорам сорвали всю операцию отожми авто у лоха. оно так к успеху шли хорошо
Сразу вопрос Ты кто ж такой? как вроде боятся чего то
*Тема: - Обшук* (незаконний обшук). *Анотація:* В Україні продовжується невидима боротьба між людьми/громадянами держави Україна, а також бізнесом юр. осіб та правоохоронної системи (поліцією, оперуповноваженим, слідчим) у вирішенні та застосуванні концептуальних підходів до законного проникнення в житло (автомобіль та інше володіння) особи з метою проведення обшуку. Конституція України всім громадянам гарантує недоторканність житла та іншого володіння, а також безпеку людини (згідно зі ст. 3 та 29 КУ) і що найголовніше - недоторканність житла (згідно зі ст. 39 КУ).
При цьому у статті 30 Конституції України чітко визначено критерії гарантії недоторканності житла: не допускається проникнення в житло чи інше володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за мотивованим рішенням суду (тільки одна підстава примусового проникнення - рішення суду). У невідкладних випадках, пов'язаних із порятунком життя людей і майна або з безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у скоєнні злочину, можливий інший встановлений законом порядок проникнення у житло чи інше володіння особи, проведення огляду та обшуку. У ст. 12 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною асамблеєю ООН 10. 12. 48 р., вказується: "Ніхто не може піддаватися довільному втручанню в його особисте та сімейне життя, довільним посяганням на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції..." Аналогічні права зазначені і у ратифікованих Україною міждержавних угодах: ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, прийнятого Генеральною асамблеєю ООН 16. 12. 66 року, та ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, прийнятої Радою Європи 04. 11. 50 року. Статтею 233 Кримінального процесуального кодексу України визначається, що ніхто не має права проникати у житло чи інше володіння особи з будь-якою метою, інакше як тільки за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, встановлених ч. 3 цієї статті. В частини 3. зазначеної статті сказано: "Слідчий, дізнавач, прокурор має право до ухвали ухвали слідчого судді увійти в житло або інше володіння особи виключно у невідкладних випадках, пов'язаних із порятунком життя людей та майна або з безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у скоєнні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням з прокурором зобов'язаний негайно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку". Таким чином, уповноваженим органом, який надає дозвіл на порушення недоторканності житла особи, є виключно суд (слідчий суддя), а посадовими особами, яким суд дозволяє зробити примусове проникнення у житло чи інше володіння особи, є слідчий та прокурор. *Однак на практиці існує несудовий спосіб примусового проникнення в житло та інше володіння особи деяких категорій учасників кримінального провадження під час обшуку.* Це, зокрема, неідентифіковані спецназівці, які беруть участь у обшуку, відомості про які ніколи не вносяться до протоколу обшуку; оперативні працівники ( *оперуповноважені* ), які залучаються або яким доручають проведення обшуку слідчі та прокурори; поняті, спеціалісти, потерпілий, підозрюваний, захисник, представник та інші учасники кримінального провадження. На підставі цього переліку осіб законно проникати у житло чи інше володіння особи може лише захисник (адвокат), який робить це за добровільною згодою власника. Інші особи примусово проникають у житло або інше володіння особи позасудовим, а отже антиконституційним шляхом, не звертаючи уваги на відповідні норми законів України "Про Національну поліцію", "Про службу безпеки України", "Про державне бюро розслідувань", "Про Національне антикорупційне бюро та Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Чинне законодавство не захищає громадян України від незаконного примусового проникнення у житло чи інше володіння на стадії досудового розслідування. Захиститися від незаконного обшуку можливо лише під час розгляду справи в суді, але це займає дуже багато часу. далi... *З повагою до Вас!* - Олександр Леонідович. PS: *Другу частину тексту, а також усі мої коментарі до інших авторів відео можете переглянути у моїй стрічці новин на "Facebook"* - facebook.com/alexandr.bereznyakov