Вітрами часу змінюються дати (вірш Діани Парипи, читає о.Василь Ковпак)

Вітрами часу змінюються дати,
Летять, мов вихор, дні календаря.
А ми живем. Робота, будні, свята,
І замітає час сліди життя.
Ми у гонитві часто за грошима
Крадемо час у близьких, у сім'ї.
І теплі вечори біля каміна
Дзвонять прощальним ехом вдалині.
Ми трудимось. Від ранку і до ночі.
Так звично, монотонно і без змін.
Де взяти час підняти в небо очі,
Послухати пташок веселий спів?
Працюємо, кудись все поспішаєм,
Зробити треба так багато справ.
Контракт із часом наче підписали
На вигідних умовах. Де ж обман?
А час іде. І дати пролітають,
Дитинство, юність - наче у імлі .
Ми жити і любити не встигаєм,
В майбутньому. Колись .. У вихідні.
"Колись" - не наше, наше лиш "сьогодні",
Оте " колись", можливо, й не прийде.
І вітром листопадовим холодним
Усі стежки назавжди замете.
А чи любили? Чи були щасливі?
І скільки в нас було безхмарних днів?
Чи в Господа ми прощення просили?
За всі помилки, весь тягар гріхів?
І знову день новий. Ще сонце світить,
Ще Бог Свою дарує благодать.
Хай серце буде миром оповите,
Крізь будні в небо очі хай зорять.
Автор Діана Парипа