Щиро дякую за дуже детальну розповідь про історію П'ятничан!Це батьківщина мого батька, дідуся та прадідуся. Прадід відійшов в інший світ у віці 98 років (1983), мені на той час було 13, він завжди згадував про Грохольсклго, якого возив на бричці. Жалкую, що на той час я не цікавилась цією історією
На жаль, розуміння цінності усіх цих спогадів, зазвичай, приходить пізніше. Наприклад, я дуже шкодую, що не розпитував своїх прабабусь детальніше, а знаю тільки ті уривки, які вони переповідали, коли я був малим.
Дякую, дуже цікаво, чоловік і всі відомі його предки П'ятничанські, а віднедавна ми живемо в Стрижавці - ще один "привіт" від Грохольських) Єдине прохання - я родом недалеко від Жорнищ, наголос на о, Жóрнище, принаймні в нас саме так завжди наголошували)
Це ж скільки архівних документів потрібно переглянути-вивчити щоб зрозуміти що нічого не змінюється в цьому світі. Що чотири сотні років тому, що сьогодення. Хоча П'ятничани вартують уваги, добре було б мати господаря, бо місцина геть занедбана. І це я не про забудову де кому заманеться.
З приводу архівних документів. На щастя є дослідники, які знаходять, аналізують, передруковують ті старовинні документи і видають величезні праці, без яких було би дуже тяжко дізнатися щось про минуле. З приводу господаря погодитися не можу. Люди мають зрозуміти, що громада і є господарем у своєму місті.
Ґрохольські остаточно виїхали влітку 1919-го, а підбурені більшовиками селяни спалили їхні палаци ще на початку 1918-го. Від цього моменту і до виїзду вони жили у Вінниці. Після остаточної більшовицької окупації Вінниці у 1920-му про приватні села вже не могло бути й мови.
Та багато чим. Візьмемо, наприклад, вулицю Князів Коріатовичів - прекрасний тротуар, правда? Або велику частину міських вулиць влітку - затінку майже немає, бо дерева зазнали "дбайливого" підходу Зеленбуду. Ті ж самі П'ятничани: на місці цегельного заводу зараз велике будівництво. Коли воно завершиться і люди заселяться в квартири, вулиця Магістратська стане дуже зручною. Дуже) Прикладів багато. Для мене ця фраза в інтро важлива тим, що потрібно вміти трохи в самокритику і роботу зі своїми слабкими сторонами. Гадаю, у Вінниці нам цього трохи не вистачає. Особливо, враховуючи статус "найкомфортнішого міста" кілька років поспіль.
Цікавий погляд. Може мене різанув епітет "дуже", але менше з тим. Дякую за твою роботу! Люблю Вінницю! Безперечний лайк і навіть кілька коментарів!@@MykolaHerkaliuk
@@ДмитрийБелозерцев-с7ю так, але є дуже важливе але. Наприкінці XIV століття литовський князь Ягайло став польським королем. Вже після його смерті і смерті Вітовта зі Свидригайлом саме нащадки Ягайла, будучи польськими королями, водночас були і великим князями литовськими. Саме так і сталося у випадку згаданого у відео Сигізмунда І Старого. Запрошую переконатися в цьому, почитавши біографію Сигізмунда.
@@ДмитрийБелозерцев-с7ю московити тоді непогано вигрібали від ВКЛ, враховубчи великою мірою і українських воєначальників та підрозділи. Чого тільки один Острозький вартий)
Супер! Дякую за черговий пізнавальний випуск про рідне місто!)
Дякую за відгук!)
Величезне дякую.Проживаю в мікро районі Корея.Завжди цікавлюсь цією місцевістю.Дуже сильний матеріал ви подали.Це шедевр.
Вдячний за відгук!)
Щиро дякую за дуже детальну розповідь про історію П'ятничан!Це батьківщина мого батька, дідуся та прадідуся. Прадід відійшов в інший світ у віці 98 років (1983), мені на той час було 13, він завжди згадував про Грохольсклго, якого возив на бричці.
Жалкую, що на той час я не цікавилась цією історією
На жаль, розуміння цінності усіх цих спогадів, зазвичай, приходить пізніше. Наприклад, я дуже шкодую, що не розпитував своїх прабабусь детальніше, а знаю тільки ті уривки, які вони переповідали, коли я був малим.
Про Грохольських чекатиму, підписалась, ая)
Дякую, дуже цікаво, чоловік і всі відомі його предки П'ятничанські, а віднедавна ми живемо в Стрижавці - ще один "привіт" від Грохольських)
Єдине прохання - я родом недалеко від Жорнищ, наголос на о, Жóрнище, принаймні в нас саме так завжди наголошували)
Дякую за уточнення, знатиму) З наголосами у назвах завжди є свої особливості.
Вподобайка
Це ж скільки архівних документів потрібно переглянути-вивчити щоб зрозуміти що нічого не змінюється в цьому світі. Що чотири сотні років тому, що сьогодення. Хоча П'ятничани вартують уваги, добре було б мати господаря, бо місцина геть занедбана. І це я не про забудову де кому заманеться.
З приводу архівних документів. На щастя є дослідники, які знаходять, аналізують, передруковують ті старовинні документи і видають величезні праці, без яких було би дуже тяжко дізнатися щось про минуле.
З приводу господаря погодитися не можу. Люди мають зрозуміти, що громада і є господарем у своєму місті.
Дуже цікаво, щиро дякую. Коли П'ятничани перестали бути чиєюсь власністю і перейшли під державну? Вже при комуністах, після революції 1917?
Ґрохольські остаточно виїхали влітку 1919-го, а підбурені більшовиками селяни спалили їхні палаци ще на початку 1918-го. Від цього моменту і до виїзду вони жили у Вінниці.
Після остаточної більшовицької окупації Вінниці у 1920-му про приватні села вже не могло бути й мови.
Історія Жорнищ заслуговує окремого відео.
Можливо)
Аж цікаво стало, чим Вінниця жахливо незручна? =)
Та багато чим. Візьмемо, наприклад, вулицю Князів Коріатовичів - прекрасний тротуар, правда? Або велику частину міських вулиць влітку - затінку майже немає, бо дерева зазнали "дбайливого" підходу Зеленбуду. Ті ж самі П'ятничани: на місці цегельного заводу зараз велике будівництво. Коли воно завершиться і люди заселяться в квартири, вулиця Магістратська стане дуже зручною. Дуже)
Прикладів багато. Для мене ця фраза в інтро важлива тим, що потрібно вміти трохи в самокритику і роботу зі своїми слабкими сторонами. Гадаю, у Вінниці нам цього трохи не вистачає. Особливо, враховуючи статус "найкомфортнішого міста" кілька років поспіль.
Цікавий погляд. Може мене різанув епітет "дуже", але менше з тим. Дякую за твою роботу! Люблю Вінницю! Безперечний лайк і навіть кілька коментарів!@@MykolaHerkaliuk
@@mstudilko навіть оте "дуже" це виключно від великої любові до свого міста і бажання, щоб воно ставало кращим)
Дякую!
У 1510 році польський король не міг бути князем литовським
Чому?)
@@MykolaHerkaliuk тільки після люблінської унії,коли королівство польське та князівство литовське об'єдналися в Річ Посполиту.а це було у 1569 році...
@@MykolaHerkaliuk але,дуже дякую за Вашу працю,за цей проєкт!саме це зараз дуже необхідно це висвітлювати.адже це наша історія,не московитська...
@@ДмитрийБелозерцев-с7ю так, але є дуже важливе але. Наприкінці XIV століття литовський князь Ягайло став польським королем. Вже після його смерті і смерті Вітовта зі Свидригайлом саме нащадки Ягайла, будучи польськими королями, водночас були і великим князями литовськими. Саме так і сталося у випадку згаданого у відео Сигізмунда І Старого. Запрошую переконатися в цьому, почитавши біографію Сигізмунда.
@@ДмитрийБелозерцев-с7ю московити тоді непогано вигрібали від ВКЛ, враховубчи великою мірою і українських воєначальників та підрозділи. Чого тільки один Острозький вартий)