@@sashasafonov. , мушу вам відмовити. я не претендую на звання літературного критика (часто те, чим захоплюється світ, мені ні про що, і навпаки - можу захопитися тим, що вважається простенькою белетристикою), але у доборі текстів покористовуюся власним смаком, з ухилом до магічного реалізму та різноманітних зразків літератури моторошного. я прослухав записане вами оповідання, тож зауважу, що вам потрібно попрацювати із лексикою: багато кальок, недоречних форм й неправильного укомплектування слів. особисто я завжди зазираю до словника: "то пишний яр, а не сумне провалля", - казав класик. свого часу узявся за переклад, бо страшенно дратували переклади одного нашого видавництва (чомусь саме воно брадося за переклади улюблених авторів), яке, якщо вже не брати до уваги дизайну - прости, господи, - палітурок, видавало такі тексти, що годі було читати: там, вочевидь, вважалося, що текст, пересипаний кальками з кацапської та галицизмами, - звучить дуже по-українському; мовчу про граматику. тому мені хотілося створювати текст, який власне мені буде приємно читати. тому навіть із міркувань чисто технічного характеру я не можу взятися за це, бо процес вимагатиме багато часу на коректуру, а його у мене немає. однак поступ стиняти не варто. натхнення вам та успіхів.
А чи можете ви записати щось із моїх розповідей?
@@sashasafonov. , мушу вам відмовити. я не претендую на звання літературного критика (часто те, чим захоплюється світ, мені ні про що, і навпаки - можу захопитися тим, що вважається простенькою белетристикою), але у доборі текстів покористовуюся власним смаком, з ухилом до магічного реалізму та різноманітних зразків літератури моторошного. я прослухав записане вами оповідання, тож зауважу, що вам потрібно попрацювати із лексикою: багато кальок, недоречних форм й неправильного укомплектування слів. особисто я завжди зазираю до словника: "то пишний яр, а не сумне провалля", - казав класик. свого часу узявся за переклад, бо страшенно дратували переклади одного нашого видавництва (чомусь саме воно брадося за переклади улюблених авторів), яке, якщо вже не брати до уваги дизайну - прости, господи, - палітурок, видавало такі тексти, що годі було читати: там, вочевидь, вважалося, що текст, пересипаний кальками з кацапської та галицизмами, - звучить дуже по-українському; мовчу про граматику. тому мені хотілося створювати текст, який власне мені буде приємно читати. тому навіть із міркувань чисто технічного характеру я не можу взятися за це, бо процес вимагатиме багато часу на коректуру, а його у мене немає.
однак поступ стиняти не варто. натхнення вам та успіхів.