ЯЛИНКА (Михайло Коцюбинський) - різдвяне оповідання

Настав святий вечір.
В Якимовій хаті кипіла робота. В печі тріщав вогонь та сичав борщ. Олена, мати Василькова, крутила голубці на вечерю. Василько сидів долі та м'яв мак до куті. Василькові було літ дванадцять. Він був найстарший у сім'ї. Василько м'яв мак і все поглядав то на двох сестричок, що гралися з котом, то на батька, що сидів на полу,схиливши голову.
"Чого батько журяться? - думав він.- Чи того, що нездужають, чи того, що нема грошей викупити від шевця мамині чоботи?"
Рипнули двері. В хату увійшов якийсь чоловік.
- Добридень вам,- удався він до Якима.- Чи не продали б ви, чоловіче, тієї ялинки, що росте у вашім садочку? Пани послали мене знайти дітям ялинку на святий вечір; я вже другий день шукаю і не можу знайти гарної...
Яким помовчав.
- А що б ви дали? - спитав він перегодом.
- Та вже не будемо торгуватись... Кажіть ціну...
- Три карбованці дасте,- відповів Яким.
- Тату, - обізвався Василько тремтячим голосом,- таж то моя ялинка, ви її подарували мені ще тоді, як мене похвалив учитель.
На блакитні очі в білявого Василька набігли сльози. Йому жаль стало зеленої стрункої ялинки, що одна звеселяла зимою садок. Батько глянув на сина. Василько замовк, прочитавши в тому погляді невимовний смуток.
(Михайло Коцюбинський "ЯЛИНКА")