Від переслідувань були на тілі свіжі рани, І шрамами вкривалась їхня плоть. Це були перші християни, Які несли у світ Христа вогонь. Любов Христова панувала у братерстві, По ній їх впізнавали звідусіль. Серця гарячі, і ні чуть не черстві, Бо пам'ятали, що вони для світу сіль. А світ їх геть не розумів, Від них зрікались рідні люди. І скільки закатованих життів, За Господа, поклав в могили ворог лютий Вони збиралися і так у простоті Звершали нову заповідь Господню. Ламали тіло і в святій крові, Зціляли рани і звільнялися від болю Раділи, що страждають за Христа, Були відважні, мужні та смиренні. Яким вогнем горіли їхні зморені серця, До болю зморені, але ж які блаженні. Земне вважали за ніщо, Земні багатства їх не вабили ні трохи. Земля здригалася від ревних молитов, Здригався ад від ревності такої. Ще свіжа пам'ять про розп' ятого Христа, Про Його рани і про воскресіння Запалювала віру в багатьох серцях, Які збирались для ламання хліба. Зібрання кожен раз останніми могли би стати, І часто, християни не минали тюремних ланцюгів. Але вони зуміли крізь століття передати, Все, що Христос для нас робити заповів. Зазирнути у глиб свого серця потрібно сьогодні Чи не стала буденним вечеря Господня для нас Чи ж даремно залишився слід у Христа на долонях? Слід... , який залишив ржавий цвях. Ми не можемо бути байдужі, приймаючи тіло і кров Не обряд це, не звичай, Це про Божу жертовну любов, Яку Він проявив у Єдиному Сині Своєму Як колись так і зараз В єднанні й любові святій Із тремтінням згадаємо ціну цієї любові, Що її за весь світ Божий Син заплатив Та ціна - то Його краплі крові. Та ціна - непорочне і чисте ягнятко Так жорстоко із Ним повелися, а Він покірливий був На Голгофі, Його залишив навіть Батько І самотність, якої не знав ще, відчув Бо любив, щиро нас полюбив І такої любові ніде не знайдемо у цілому світі. Цар Царів на хресті гріхи всього світу прибив, Щоб ти і я могли вічно жити. У ті миті, як серце заллється сльозами, Ти прийди до Голгофи, і тихо про все розкажи Скинь із себе гріховні кайдани, Снинь із себе лахміття і царські одежі вдягни.
![ประสบการณ์ จ้าง Developer ที่ผมจะไม่มีวันลืม [ภาค2]](http://i.ytimg.com/vi/pZbsSDRrmXA/mqdefault.jpg)
Від переслідувань були на тілі свіжі рани,
І шрамами вкривалась їхня плоть.
Це були перші християни,
Які несли у світ Христа вогонь.
Любов Христова панувала у братерстві,
По ній їх впізнавали звідусіль.
Серця гарячі, і ні чуть не черстві,
Бо пам'ятали, що вони для світу сіль.
А світ їх геть не розумів,
Від них зрікались рідні люди.
І скільки закатованих життів,
За Господа, поклав в могили ворог лютий
Вони збиралися і так у простоті
Звершали нову заповідь Господню.
Ламали тіло і в святій крові,
Зціляли рани і звільнялися від болю
Раділи, що страждають за Христа,
Були відважні, мужні та смиренні.
Яким вогнем горіли їхні зморені серця,
До болю зморені, але ж які блаженні.
Земне вважали за ніщо,
Земні багатства їх не вабили ні трохи.
Земля здригалася від ревних молитов,
Здригався ад від ревності такої.
Ще свіжа пам'ять про розп' ятого Христа,
Про Його рани і про воскресіння
Запалювала віру в багатьох серцях,
Які збирались для ламання хліба.
Зібрання кожен раз останніми могли би стати,
І часто, християни не минали тюремних ланцюгів.
Але вони зуміли крізь століття передати,
Все, що Христос для нас робити заповів.
Зазирнути у глиб свого серця потрібно сьогодні
Чи не стала буденним вечеря Господня для нас
Чи ж даремно залишився слід у Христа на долонях?
Слід... , який залишив ржавий цвях.
Ми не можемо бути байдужі, приймаючи тіло і кров
Не обряд це, не звичай,
Це про Божу жертовну любов,
Яку Він проявив у Єдиному Сині Своєму
Як колись так і зараз
В єднанні й любові святій
Із тремтінням згадаємо ціну цієї любові,
Що її за весь світ Божий Син заплатив
Та ціна - то Його краплі крові.
Та ціна - непорочне і чисте ягнятко
Так жорстоко із Ним повелися, а Він покірливий був
На Голгофі, Його залишив навіть Батько
І самотність, якої не знав ще, відчув
Бо любив, щиро нас полюбив
І такої любові ніде не знайдемо у цілому світі.
Цар Царів на хресті гріхи всього світу прибив,
Щоб ти і я могли вічно жити.
У ті миті, як серце заллється сльозами,
Ти прийди до Голгофи, і тихо про все розкажи
Скинь із себе гріховні кайдани,
Снинь із себе лахміття і царські одежі вдягни.