Обожнюю Сандерсона і його творчість. Його стиль і темп письма, світи, які він створює, як прописує героїв і як розкриває історію - для мене це попадання в саме серденько. Звісно не у всіх його книгах однаковий темп, але там завжди є те, що чіпляє мою увагу і змушує із цікавість і задоволенням читати далі. Як завжди - для кожного читача свій автор. А щодо "спільного каркасу для всіх сюжетів": це, на мою думку, і приводить до автора різних читачів (хтось прийде на фентезі, хтось - на кіберпанк, хтось - на космічну фантастику). Але в такому випадку краще не читати всі серії автора підряд а розтягувати на роки😅 Дякую за відео про творчість Сандерсона
Ну, у Неба обсяг додатково розігнаний версткою. А от у КСД навпаки дяка, що випустили перевидання збільшеного формату. Мене кількість книг не лякала, бо автор все ділить на ери. В Імлі окремо перша трилогія, потім окремо друга тетралогія. Не обов'язково читати всі 7, бо друга ера то вже інші персонажі і інші пригоди. В Буресвітлі заплановано 5 книг першої ери і 5 книг другої. Але там вже цеглиніща😅
15:17 - не здавалося. + Третя мені здалася не сильно кращою і лише через закриття арок та розв'язку я її закінчив. Взагалі ідеально було б зробити з двох книг одну, а з трилогії - дилогію.
Можливо. Зараз пригадую, що мені було не цікаво в 2 томі читати про невпевнену пару головних героїв, бо я пам'ятала їх впевненими з фіналу 1 тому. І про особисте життя другорядних персонажів теж було не дуже. Цікаві були пригоди і коли нарешті відкривалось щось нове про магію. В 3 тому мені було нудно на початку, коли акцент на стосунках другорядних героїв, і цікаво стало коли посилились інтриги навколо магії. То не знаю, або хотілося б щоб просто було менше тексту на сторонні описи, або дійсно викинуті нецікаві арки, перебудована структура і дилогія
Я починала читати "Небовись", але це і справді міддл грейд для дітей ну років до 14, максимум. Тому покинула. Щодо схожих схем і патернів, мені здається, що це майже завжди так: майже будь-який автор з книги в книгу видає щось приблизно однакове, те, що є у нього всередині, і рідко хто може від цього відійти. Пам'ятаю, як свого часу багато сміялися з Муракамі, що у нього скрізь суцільні кішки, колодязі і загублені дівчата. А один мій знайомий художник все життя малює зелених жінок. Стає до мольберта, і, що б він не хотів намалювати, у нього виходить чергова зелена жінка 🙈 А Робін Гобб ви читали? Там теж такі цегляні мури з книжок і серій, що аж страшно братися😮
Повністю згодна про внутрішній світ митця, який вилазить у всіх творах. Може більше хочеться, щоб це були якісь однакові художні деталі, а не однакові сюжети. (Хоча після розбору купи однакових любовних романів виявилось, що під копірку може писати і купа авторів) Я читала "Учня убивці" і "Королівського убивцю", на тому зупинилась. Там нема динамічних пригод і майже нема убивств. Дуже багато внутрішніх страждань, несправедливості, нерішучих добрих правителів і їхніх мегаактивних ворогів. Мені в цій книзі було холодно і незатишно. Врешті здалося, що авторка спеціально підлаштовує страждання героя, щоб читач пожер скла. Тому я віддала книги родичці, якій вони сподобались😁
@@letknimho А може за схемою просто легше і швидше писати нові романи, адже топові автори зараз видають по кілька грубезних романів на рік 🤷 Звідки на них на всіх знайти натхнення і свіжі ідеї? 🙈 Дякую за відгук на Робін Гобб 🤗
Дякую за таке відео! І мені дуже приємно, що я не одна так довго і важко читаю Шлях Королів. Ахах… І дуже цікаво було дізнатись про існування епох. Раніше думала, що буду купувати всі книги цього автора, а тепер розумію, що все ж таки ні. Не все воно для мене
Можу порадити його “Tress of the emerald sea”. Це стенделон, таке собі комфортне фентезі в казковому стилі, але і не янг едалт. І як на мене, патерну як такого тут нема.
@@letknimho я теж не те, щоб фанат піратських історій, але ця була непогана) там ще дуже цікавий світ в принципі, і море - це не дуже то й стандартне море🙈
Я читав у автора лише два цикли і почав Рошару, що про Архів буресвітла - це для мене поки найкращий його цикл, і одна з найпотужніших серій, які я читав взагалі, чекаю наступний том "Лицарі вітру і правди" якось так, до речі на ютубі і в тіктоці автор деколи ділиться інсайдами по цій історії. А другий цикл - це світ Скадріала, а саме Mistborn та Twinborn, про метали, тут є все, від меріс'юшної історії дорослішання в першій ері, яка мені ну не дуже зайшла, до політичного трилеру в другій, де нарешті все пішло саме так як треба, в стилі досвіченого Сендерсона.
@@letknimho Подій додасться, особливо інтриг, але динаміки ні, цей неспішний і максимально уважний стиль автора буде впродовж циклу, деякі відповіді будуть, але нових питань буде все більше, особливо під кінець, як і в першій частині =). Якщо порівнювати то перші дві книги Рошару - це як Братство Персня, Толкіна, десь та сама функція, але так як об'єм великий то персонажі вийдуть на новий виток розкриття, хоч пару роялів все таки буде, але як мінімум Шаллан продовжить пхати носа скрізь куди не просять, і Каладін теж чудити не перестане, а за адекватність будуть відповідати Долінар з Адоліном =)
Поки що я читала тільки "Небовись" і залишилась розчарованою. Ще прочитаю "Останню імперію" та першу книгу з "Архіва Буресвітла" і тоді вирішу чи продовжуватиму знайомство. Але для першого читання я обрала явно не те, що треба.
@@letknimho мені здається, десь на рівні🤔 я там ще шиперити всіх підряд почала, то було дуже цікаво, ахаха😅 А взагалі, кінець другої частини змусив мене вперше в житті читати з самого ранку до 3 ночі, перериваючись тільки на їжу і туалет))
@@letknimho Знову ж таки, щоб ви розуміли, це досить суб'єктивно. Друга динамічна в порівнянні з першою, але якщо порівнювати з іншими творами в жанрі, як Перший Закон Аберкромбі, наприклад, то і вона тягнеться повільно. Хоч загалом серія мені подобається. Але динаміки дійсно місцями дуже не вистачає. Навіть порівнюючи циклом Гри Престолів, який теж не вирізняється швидким темпом, але зараз перечитав вже третю книгу Буря Мечів - і там на 1100 сторінок відбувається більше подій, що рухають сюжет, ніж в перших двох книгах Буресвітла разом взятих.
Обожнюю Сандерсона і його творчість. Його стиль і темп письма, світи, які він створює, як прописує героїв і як розкриває історію - для мене це попадання в саме серденько. Звісно не у всіх його книгах однаковий темп, але там завжди є те, що чіпляє мою увагу і змушує із цікавість і задоволенням читати далі. Як завжди - для кожного читача свій автор. А щодо "спільного каркасу для всіх сюжетів": це, на мою думку, і приводить до автора різних читачів (хтось прийде на фентезі, хтось - на кіберпанк, хтось - на космічну фантастику). Але в такому випадку краще не читати всі серії автора підряд а розтягувати на роки😅
Дякую за відео про творчість Сандерсона
Цікава думка, що одна історія в різних антуражах - це для різних аудиторій, а не для читання всього підряд😯 Не дивилась під цим кутом
Ви сказали про Шлях королів рівно те, що думала я сама!
Юхху, я не одна 🥳🤝
Я стільки чула хороших відгуків про Сандерсона, що аж самій кортить з ним познайомитися. Але мене лякають ці об'єми книг і кількість книг в серії.
Ну, у Неба обсяг додатково розігнаний версткою. А от у КСД навпаки дяка, що випустили перевидання збільшеного формату.
Мене кількість книг не лякала, бо автор все ділить на ери. В Імлі окремо перша трилогія, потім окремо друга тетралогія. Не обов'язково читати всі 7, бо друга ера то вже інші персонажі і інші пригоди.
В Буресвітлі заплановано 5 книг першої ери і 5 книг другої. Але там вже цеглиніща😅
@@letknimho я ж себе знаю, поки не прочитаю всю серію - не зупинюсь. 😅. Тому я боюсь починати читати Гобб.
Ахаха з Гобб допоможе зупинитись КСД, яке видає по книзі раз на вічність🥲
САНДЕРСОНА В МАСИ!! А якщо серьйозно, то шкода, що в нас 3 різних видавництва видають його книжки повільніше аніж він їх пише(((
Тааак! Хочеться, щоб видавали швидше.
Віват обіцяв теж видати одну книгу. І тоді буде чотири видавництва, які видають повільно🥲
@@letknimho ну я з віватом порахував, вони елантріс анонсували давно, але досі не випустили
А який найкращий переклад?
15:17 - не здавалося. + Третя мені здалася не сильно кращою і лише через закриття арок та розв'язку я її закінчив. Взагалі ідеально було б зробити з двох книг одну, а з трилогії - дилогію.
Можливо. Зараз пригадую, що мені було не цікаво в 2 томі читати про невпевнену пару головних героїв, бо я пам'ятала їх впевненими з фіналу 1 тому. І про особисте життя другорядних персонажів теж було не дуже. Цікаві були пригоди і коли нарешті відкривалось щось нове про магію.
В 3 тому мені було нудно на початку, коли акцент на стосунках другорядних героїв, і цікаво стало коли посилились інтриги навколо магії.
То не знаю, або хотілося б щоб просто було менше тексту на сторонні описи, або дійсно викинуті нецікаві арки, перебудована структура і дилогія
Я починала читати "Небовись", але це і справді міддл грейд для дітей ну років до 14, максимум. Тому покинула.
Щодо схожих схем і патернів, мені здається, що це майже завжди так: майже будь-який автор з книги в книгу видає щось приблизно однакове, те, що є у нього всередині, і рідко хто може від цього відійти. Пам'ятаю, як свого часу багато сміялися з Муракамі, що у нього скрізь суцільні кішки, колодязі і загублені дівчата. А один мій знайомий художник все життя малює зелених жінок. Стає до мольберта, і, що б він не хотів намалювати, у нього виходить чергова зелена жінка 🙈
А Робін Гобб ви читали? Там теж такі цегляні мури з книжок і серій, що аж страшно братися😮
Повністю згодна про внутрішній світ митця, який вилазить у всіх творах. Може більше хочеться, щоб це були якісь однакові художні деталі, а не однакові сюжети.
(Хоча після розбору купи однакових любовних романів виявилось, що під копірку може писати і купа авторів)
Я читала "Учня убивці" і "Королівського убивцю", на тому зупинилась. Там нема динамічних пригод і майже нема убивств. Дуже багато внутрішніх страждань, несправедливості, нерішучих добрих правителів і їхніх мегаактивних ворогів. Мені в цій книзі було холодно і незатишно. Врешті здалося, що авторка спеціально підлаштовує страждання героя, щоб читач пожер скла.
Тому я віддала книги родичці, якій вони сподобались😁
@@letknimho А може за схемою просто легше і швидше писати нові романи, адже топові автори зараз видають по кілька грубезних романів на рік 🤷 Звідки на них на всіх знайти натхнення і свіжі ідеї? 🙈
Дякую за відгук на Робін Гобб 🤗
Дякую за таке відео! І мені дуже приємно, що я не одна так довго і важко читаю Шлях Королів. Ахах… І дуже цікаво було дізнатись про існування епох. Раніше думала, що буду купувати всі книги цього автора, а тепер розумію, що все ж таки ні. Не все воно для мене
Я перед "Шляхом королів" теж думала, що купуватиму все😅
Наразі планую тільки дозібрати З-імли-народжених та "Елантріс"
Шлях Королів топ
Можу порадити його “Tress of the emerald sea”. Це стенделон, таке собі комфортне фентезі в казковому стилі, але і не янг едалт. І як на мене, патерну як такого тут нема.
Я боялась, що там сильно морські пригоди, а мені з такою атмосферою не дуже(
@@letknimho я теж не те, щоб фанат піратських історій, але ця була непогана) там ще дуже цікавий світ в принципі, і море - це не дуже то й стандартне море🙈
Я читав у автора лише два цикли і почав Рошару, що про Архів буресвітла - це для мене поки найкращий його цикл, і одна з найпотужніших серій, які я читав взагалі, чекаю наступний том "Лицарі вітру і правди" якось так, до речі на ютубі і в тіктоці автор деколи ділиться інсайдами по цій історії. А другий цикл - це світ Скадріала, а саме Mistborn та Twinborn, про метали, тут є все, від меріс'юшної історії дорослішання в першій ері, яка мені ну не дуже зайшла, до політичного трилеру в другій, де нарешті все пішло саме так як треба, в стилі досвіченого Сендерсона.
А в "Словах променистого ордену" вже буде більше динаміки і розкриття таємниць?
@@letknimho Подій додасться, особливо інтриг, але динаміки ні, цей неспішний і максимально уважний стиль автора буде впродовж циклу, деякі відповіді будуть, але нових питань буде все більше, особливо під кінець, як і в першій частині =). Якщо порівнювати то перші дві книги Рошару - це як Братство Персня, Толкіна, десь та сама функція, але так як об'єм великий то персонажі вийдуть на новий виток розкриття, хоч пару роялів все таки буде, але як мінімум Шаллан продовжить пхати носа скрізь куди не просять, і Каладін теж чудити не перестане, а за адекватність будуть відповідати Долінар з Адоліном =)
Хєх, дякую)
Мені це більше як попередження, що не мій ритм❤️
Поки що я читала тільки "Небовись" і залишилась розчарованою. Ще прочитаю "Останню імперію" та першу книгу з "Архіва Буресвітла" і тоді вирішу чи продовжуватиму знайомство. Але для першого читання я обрала явно не те, що треба.
Ого, в тебе масштабні плани на "другий шанс" автору💪
@@letknimho просто я вже купила ці книги😅
Ну, трай є чаптер ніхто нам не заборонить 😁
Шлях королів дійсно трохи нудний спочатку, але наступні частини дуууже динамічні, особливо друга.
Якщо порівняти з динамікою "Останньої імперії", то наскільки динамічно? 🤔
@@letknimho мені здається, десь на рівні🤔 я там ще шиперити всіх підряд почала, то було дуже цікаво, ахаха😅
А взагалі, кінець другої частини змусив мене вперше в житті читати з самого ранку до 3 ночі, перериваючись тільки на їжу і туалет))
Ооооо обожнюю, коли так затягує! Я від середини "Останньої імперії" до кінця читала з 7 вечора до 2 ночі🥰
@@letknimho Знову ж таки, щоб ви розуміли, це досить суб'єктивно. Друга динамічна в порівнянні з першою, але якщо порівнювати з іншими творами в жанрі, як Перший Закон Аберкромбі, наприклад, то і вона тягнеться повільно. Хоч загалом серія мені подобається. Але динаміки дійсно місцями дуже не вистачає. Навіть порівнюючи циклом Гри Престолів, який теж не вирізняється швидким темпом, але зараз перечитав вже третю книгу Буря Мечів - і там на 1100 сторінок відбувається більше подій, що рухають сюжет, ніж в перших двох книгах Буресвітла разом взятих.
А якщо я здалась на 1 томі Мартіна, бо мені було повільно...😱