Є.Плужник * * * Читаю Сінклера й ходжу на біржу праці. А виріс мрійником серед гаїв на Пслі... Та від минулого тільки шкільний Горацій, А про майбутнє - кілька тисяч слів. Колись наважуся - заплющу серце й вуха! Мета однакова - чи ця, чи та. Ах, про майбутнє все я переслухав, А про минуле все перечитав! 1926 * * * У дужих дні - немов слухняна глина, Покірна волі й пальцям різьбяра; А я схилюсь тихенько на коліна, - Шумуйте, днів розбурхані моря! Але не гнів, не заздрість і не втома (Благословенний шлях, що ним іти!), - Якась нова, словам ще не відома, Солодка мука здійснення мети! Хай іншим дні прозорі і покірні, Нехай я сам покірний дням моїм!.. ...О днів прийдешніх обрії безмірні, О тишина моїх маленьких рим! 1926 * * * Знов на сторінках ранні тіні Покрали літери в очей... Як непомітно вечір синій Схиливсь до мене на плече! Зіпрусь натомлений на лутку, А там, де місто, - степ немов... І чую - спогад, повний смутку, В червоножилах тисне кров. Промерзлий шлях... Швидкі тачанки... І ось душа мала-мала! А на снігу з чиєїсь ранки Кров візерунки заплела. Мовчіть, умріяні сторінки! - - Я справжнім болем догорів! ... І знов за вікнами будинки І мертве світло ліхтарів... 1926 Дивлюсь на все спокійними очима (Давно спокійним бути я хотів) - І вже не тішить вишукана рима, А біль її шукати - й поготів! Коли дійшов за ранній біль розплати - Збагнув усю непереможність днів, - Чи потребуєш час твій марнувати На лад закінчень, суфіксів і пнів? Ні, на вуста усмішкою гіркою Ляга мовчання мудрого печать... Дар нелегкий ваш, досвіде й спокою, Дар розуміти, знати і мовчать! 1927 Вчись у природи творчого спокою... Плужник Євген Вчись у природи творчого спокою В дні вересневі. Мудро на землі, Як від озер, порослих осокою, Кудись на південь линуть журавлі. Вір і наслідуй. Учневі негоже Не шанувати визнаних взірців, Бо хто ж твоїй науці допоможе На певний шлях ступити з манівців? * * * Я знов на хуторі. Шовковий шум гаїв Приспав усе надворі і в господі... Навіть здається, що думки твої Додумано, - і віршувати годі! Хіба одну в старенький свій альбом Вписати десь без зайвих слів і дати: І хуторові, й віршеві - обом Час помирати. 1927 * * * Мудрості не вивчитись чужої, - Треба помилятися самим. ...Скільки слів лишилося від Трої, Що забрав собі на оди Рим? А проте вчитайся в кожну кому,- Всякий промовлятиме рядок: Краще помилятися самому, Ніж чужих навчитись помилок! 1927 * * * Де ви тепер, давно змужнілі, Товариші юнацьких літ, - Хто з вас почує цей привіт, Хто спить, забутий, у могилі? Як перші павутинки білі У чуб почне вплітати час, Так хочеться зібрати вас До серця ближче... Друзі милі! Так хочеться почути знов, Коли зневіра серце ранить, Юнацьких запальних розмов Про те, що мужність не обманить... 1927 * * * Як все живе, течуть піски пустелі. Їх тихий шелест, як і плеск води, Чарує душу... Мрійнику, гляди! - Найкраще чути їх з-під стелі. Тож не пакуй валізок! Мап не руш! Умій закрити очі і чекати,- Може, й твоя з тих багатющих душ, Що вміють всесвіт слухати з кімнати Мрії від серця відтяв, - Корінь виснажують віти. ...Мало прожити життя, - Треба життя зрозуміти. Може, й поети лиш ті, Що за юнацтва вже сиві... ...Мрії ж мої золоті, Мрії ж мої нещасливі! Євген Плужник. 1927 * * * Цілий день якийсь непевний настрій, - Почуття великої утрати,- Дві морозом знівечені айстри Ти з садка принесла до кімнати… І коли ці напівмерлі квіти Ти мені на книжку положила, Я відчув, як, протікавши звідти, Смертний холод протікав по жилах! І весь день гнітить мене сьогодні Почуття утрати чи розлуки… І чогось думки такі холодні… І чогось такі холодні руки… * * * Тепер мене хвилює мало Все те, що замкнено в слова; Не зап’яніє, як бувало, З дзвінкої фрази голова. Ні, все частіш кортить мовчати Під шелест чуваних розмов І вірш, нудьгуючи, початий Забути й не кінчати знов... Бо що тоді слова готові, Коли сприймаєш без кінця Все те, що не дається мові Й не потребує олівця? 1927 * * * Вікно в садок, тож пахощі зела Присмачують мені пригірклість ліків... - Скажи, недуго, де ти сил взяла Маленькі радощі роздмухати в великі? Чи викриває твій упертий жар Одну з химер прехитрої натури, - І повнота життя лиш спільний дар Фармакопеї і температури? * * * Нехай комусь судився довший Шлях до останньої межі, Свій коротенький перейшовши, Не нарікатиму, - я жив! Я стільки бачив! Стільки й нині Думок в собі не погасив! Жив інший хто в такій країні, Такі переживав часи? Щоб міг сказати так свідомо, З таким спокоєм на виду, - Гряди, сподівана утомо, Вгамовуй пристрасть молоду! 1927 * * * Ах, флейти голос над рікою - Цей синій день, і даль, і ти! З тобою, світлою такою, Як голос флейти над рікою, Так легко навмання пливти. Пускай же човна за водою В роздолля синявого дня! Це ж захват - бути молодою; Це ж спокій - плисти за водою; Це ж безум - жити навмання! * * * Уже вечірні довшають розмови, Чутніше хід повільних дзиґарів... Віщують тихий затишок зимовий Сльота і сум осінніх вечорів. І так приємно знову розгорнути, Пурнувши весь у цигарковий дим, Якийсь роман, давно напівзабутий, І не читати, мріяти над ним! І довго-довго в ліжко не лягати... А над столом Некрасов і Барб’є... ...А дощ шумить, і вітер волохатий У шиби б’є... 1927 * * * Не чуючи, перебирала ти Пожовклі клавіші, задумана й тривожна; Здавалося, гукни тобі: - Лети! - І повернути вже не можна! Та з того, як здригалася рука, Як інколи стеналась вся ти, Я зрозумів, що, скільки не гукай - Ти розучилася літати!
2) Надзвичайно приємний голос Сергія Осоки, і декламація, яка не потребує коментів. І до усьго цього - старанно підібраний відеоряд, який вторить почуттям поета і дає можливість відчути його емоційну налаштованість, елегійність його роздумів, самозаглиблене споглядання і щемливе відчуття незворотности плину життя..
Дякую! Один з найулюбленіших моїх поетів. З нетерпінням буду чекати виходу наступного ролику з Євгеном Плужником. Він нам залишив багато творів, які Ви не зачитали. Також цікаво було б почути у Вашому виконанні його Галілея.
1) Чудова підбірка поезій. В них впізнаєш свої почуття і знаходиш своєрідний поетичний притулок... Отже поети, хоч і не обтяжують себе такими речами, як дефініція часу, сенс буття, є найкращими філософами. Кращі з них - не гірші художників-імпресіоністів, хоч і малюють словесними фарбами.
Є.Плужник
* * *
Читаю Сінклера й ходжу на біржу праці.
А виріс мрійником серед гаїв на Пслі...
Та від минулого тільки шкільний Горацій,
А про майбутнє - кілька тисяч слів.
Колись наважуся - заплющу серце й вуха!
Мета однакова - чи ця, чи та.
Ах, про майбутнє все я переслухав,
А про минуле все перечитав!
1926
* * *
У дужих дні - немов слухняна глина,
Покірна волі й пальцям різьбяра;
А я схилюсь тихенько на коліна, -
Шумуйте, днів розбурхані моря!
Але не гнів, не заздрість і не втома
(Благословенний шлях, що ним іти!), -
Якась нова, словам ще не відома,
Солодка мука здійснення мети!
Хай іншим дні прозорі і покірні,
Нехай я сам покірний дням моїм!..
...О днів прийдешніх обрії безмірні,
О тишина моїх маленьких рим!
1926
* * *
Знов на сторінках ранні тіні
Покрали літери в очей...
Як непомітно вечір синій
Схиливсь до мене на плече!
Зіпрусь натомлений на лутку,
А там, де місто, - степ немов...
І чую - спогад, повний смутку,
В червоножилах тисне кров.
Промерзлий шлях... Швидкі тачанки...
І ось душа мала-мала!
А на снігу з чиєїсь ранки
Кров візерунки заплела.
Мовчіть, умріяні сторінки! -
- Я справжнім болем догорів! ...
І знов за вікнами будинки
І мертве світло ліхтарів...
1926
Дивлюсь на все спокійними очима
(Давно спокійним бути я хотів) -
І вже не тішить вишукана рима,
А біль її шукати - й поготів!
Коли дійшов за ранній біль розплати -
Збагнув усю непереможність днів, -
Чи потребуєш час твій марнувати
На лад закінчень, суфіксів і пнів?
Ні, на вуста усмішкою гіркою
Ляга мовчання мудрого печать...
Дар нелегкий ваш, досвіде й спокою,
Дар розуміти, знати і мовчать!
1927
Вчись у природи творчого спокою...
Плужник Євген
Вчись у природи творчого спокою
В дні вересневі. Мудро на землі,
Як від озер, порослих осокою,
Кудись на південь линуть журавлі.
Вір і наслідуй. Учневі негоже
Не шанувати визнаних взірців,
Бо хто ж твоїй науці допоможе
На певний шлях ступити з манівців?
* * *
Я знов на хуторі. Шовковий шум гаїв
Приспав усе надворі і в господі...
Навіть здається, що думки твої
Додумано, - і віршувати годі!
Хіба одну в старенький свій альбом
Вписати десь без зайвих слів і дати:
І хуторові, й віршеві - обом
Час помирати.
1927
* * *
Мудрості не вивчитись чужої, -
Треба помилятися самим.
...Скільки слів лишилося від Трої,
Що забрав собі на оди Рим?
А проте вчитайся в кожну кому,-
Всякий промовлятиме рядок:
Краще помилятися самому,
Ніж чужих навчитись помилок!
1927
* * *
Де ви тепер, давно змужнілі,
Товариші юнацьких літ, -
Хто з вас почує цей привіт,
Хто спить, забутий, у могилі?
Як перші павутинки білі
У чуб почне вплітати час,
Так хочеться зібрати вас
До серця ближче...
Друзі милі!
Так хочеться почути знов,
Коли зневіра серце ранить,
Юнацьких запальних розмов
Про те, що мужність не обманить...
1927
* * *
Як все живе, течуть піски пустелі.
Їх тихий шелест, як і плеск води,
Чарує душу... Мрійнику, гляди! -
Найкраще чути їх з-під стелі.
Тож не пакуй валізок! Мап не руш!
Умій закрити очі і чекати,-
Може, й твоя з тих багатющих душ,
Що вміють всесвіт слухати з кімнати
Мрії від серця відтяв, -
Корінь виснажують віти.
...Мало прожити життя, -
Треба життя зрозуміти.
Може, й поети лиш ті,
Що за юнацтва вже сиві...
...Мрії ж мої золоті,
Мрії ж мої нещасливі!
Євген Плужник. 1927
* * *
Цілий день якийсь непевний настрій, -
Почуття великої утрати,-
Дві морозом знівечені айстри
Ти з садка принесла до кімнати…
І коли ці напівмерлі квіти
Ти мені на книжку положила,
Я відчув, як, протікавши звідти,
Смертний холод протікав по жилах!
І весь день гнітить мене сьогодні
Почуття утрати чи розлуки…
І чогось думки такі холодні…
І чогось такі холодні руки…
* * *
Тепер мене хвилює мало
Все те, що замкнено в слова;
Не зап’яніє, як бувало,
З дзвінкої фрази голова.
Ні, все частіш кортить мовчати
Під шелест чуваних розмов
І вірш, нудьгуючи, початий
Забути й не кінчати знов...
Бо що тоді слова готові,
Коли сприймаєш без кінця
Все те, що не дається мові
Й не потребує олівця?
1927
* * *
Вікно в садок, тож пахощі зела
Присмачують мені пригірклість ліків...
- Скажи, недуго, де ти сил взяла
Маленькі радощі роздмухати в великі?
Чи викриває твій упертий жар
Одну з химер прехитрої натури, -
І повнота життя лиш спільний дар
Фармакопеї і температури?
* * *
Нехай комусь судився довший
Шлях до останньої межі,
Свій коротенький перейшовши,
Не нарікатиму, - я жив!
Я стільки бачив! Стільки й нині
Думок в собі не погасив!
Жив інший хто в такій країні,
Такі переживав часи?
Щоб міг сказати так свідомо,
З таким спокоєм на виду, -
Гряди, сподівана утомо,
Вгамовуй пристрасть молоду!
1927
* * *
Ах, флейти голос над рікою -
Цей синій день, і даль, і ти!
З тобою, світлою такою,
Як голос флейти над рікою,
Так легко навмання пливти.
Пускай же човна за водою
В роздолля синявого дня!
Це ж захват - бути молодою;
Це ж спокій - плисти за водою;
Це ж безум - жити навмання!
* * *
Уже вечірні довшають розмови,
Чутніше хід повільних дзиґарів...
Віщують тихий затишок зимовий
Сльота і сум осінніх вечорів.
І так приємно знову розгорнути,
Пурнувши весь у цигарковий дим,
Якийсь роман, давно напівзабутий,
І не читати, мріяти над ним!
І довго-довго в ліжко не лягати...
А над столом Некрасов і Барб’є...
...А дощ шумить, і вітер волохатий
У шиби б’є...
1927
* * *
Не чуючи, перебирала ти
Пожовклі клавіші, задумана й тривожна;
Здавалося, гукни тобі: - Лети! -
І повернути вже не можна!
Та з того, як здригалася рука,
Як інколи стеналась вся ти,
Я зрозумів, що, скільки не гукай -
Ти розучилася літати!
Неймовірне виконання віршів геніального поета!
Сьогодні, 26 грудня 120 -ий День народження Євгена Плужника
Було б Добре, якби Слухати Поезiю не заважала МУЗИКА...
КРАЩЕ почитаю.Дякую за тексти вiршiв.
2) Надзвичайно приємний голос Сергія Осоки, і декламація, яка не потребує коментів. І до усьго цього - старанно підібраний відеоряд, який вторить почуттям поета і дає можливість відчути його емоційну налаштованість, елегійність його роздумів, самозаглиблене споглядання і щемливе відчуття незворотности плину життя..
Дякую.Чудові хвилини.Вірші людської душі.
Чудовий поет і чодові вірші! Читаєте гарно теж!
Яка краса! Дякую. :)
Надзвичайно!
Дякую! Один з найулюбленіших моїх поетів. З нетерпінням буду чекати виходу наступного ролику з Євгеном Плужником. Він нам залишив багато творів, які Ви не зачитали. Також цікаво було б почути у Вашому виконанні його Галілея.
thanks a lot dear Serge
1) Чудова підбірка поезій. В них впізнаєш свої почуття і знаходиш своєрідний поетичний притулок... Отже поети, хоч і не обтяжують себе такими речами, як дефініція часу, сенс буття, є найкращими філософами. Кращі з них - не гірші художників-імпресіоністів, хоч і малюють словесними фарбами.
Красиво очень.. 《3 моя Маргарита люблю тебя 《3 《3 ..