Завжди думала, що у мене немає проблем з внутрішньою дитинкою, але коли ви розповіли про техніку з фотографією і на словах: ʼЯ люблю тебе, ніколи не покину.ʼ - почала плакати. Дякую
Я написала своїй внутрішній дитині вірша і дуже плакала, відчувши полегшення ❤ Я здуватиму з тебе пилинки І вкладатиму ніжно спати Ти моя найближча людинка Маю ціль тебе оберігати Купуватиму свіжі фрукти І цукерки, що звуться "Корівка" З тобою дивитимусь мультики Коли на душі стане гірко Для тебе - завжди є час Чи то будні, чи вихідні Люблю кожну з твоїх гримас Приймаю кожне твоє "так" і "ні" Ти для мене - завжди почута Ми з тобою - два пазли картинки Будь зі мною такою ж відкритою Моя найближча людинко.. Будь зі мною завжди собою Нам немає чого втрачати Ми навіки закуті любов'ю Безумовно ж навчились кохати! Ти для мене - назавжди єдина Я твоя підтримка й опора Моя найдорожча людинко Приходи, я чекаю вдома. Я здуватиму з тебе пилинки І вкладатиму ніжно спати Ти більш не одна, дитинко! Постскриптум: твоя внутрішня мати. Наталі Попп
Я ще навіть відео не додивилася, а сльози не можу зупинти. Мене любив лише тато, але він дуже рано помер і мама ще більше віддалилася. Я з дитинтства відчувала себе самотньою. Дуже складно будувати стосунки з людьми, здається я все роблю для того, що б бути знову самою..Маму і люблю і ненавиджу одночасно. Це дуже втомлює. Дуже сподіваюся на лялечку ❤. Щиро дякую!!
Я трошки не за темою. Відчуття провини за виховання дочок.Розумію, що всі їхні негаразди від того, що я не долюбила.Знецінювала, багато критикувала. Одна дочка незаміжня, друга живе з нарцисом. Мені дуже хочеться, щоб вони були щасливі. Розумію, що минулого не зміниш, а як їм допомогти, не знаю. Можливо є порада для мене.Як я можу їм допомогти. Дуже Вам вдячна❤❤
Купила рамку і розмалювала її в ті кольори, котрі є проявом моєї любові і турботи до моєї маленької мене. Домальовую, додаю інші кольори. Я так це бачу і відчуваю. Постійно підходжу до цієї рамки з фотокарткою, цілую, притискаю до грудей, розмовляю з нею. Стає дуже тепло і спокійно. Знаю, що нікому і ніколи не дам образити її.
Величезна подяка Вам, пані Юліє, за Вашу працю, і особливо за це відео! Покищо слухаю і плАчу...Але ще маю бажання, сподівання знайти сили, попрацювати і пропрацювати, позбавитись болю.
Яке чудове відео Дякую за ці поради, обов'язково спробую, бо вони мені дуже відгукнулися Коли ви говорили за лялечку, декілька разів ледь не плакала Хоч мені 18 років, але нажаль все життя на мене було всім байдуже і я жила з тираном Тому хочу порадувати себе маленьку, піклуватися про неї Дякую вам ❤
Якось в дитинстві я сама дійшла до цього і полібне робила. Просто душа потребувала. Було ьагато вільного часу і я це все обдумувала, відчувала, вдивлялась і відчувала фото....
Ви коли розказували про лялечку і що за нею потрібно доглядати, я собі уявила лялечку і мені захотілося їй розчесати волосся. У мене довге волосся і я зрозуміла я вже можу собі допомогти сісти і розчесати волосся ще раз не поспішаючи. Дякую за корисне відео. Спочатку мені здалося це абсурдом,і я дуже рада що до дивилася відео і змінила свою думку.Ви супер психолог❤
З приводу фотографій і минулого. Я лише памятаю 4 роки день народження, а потім лише 7 років перший клас. Раніше зверталася до психолога і вона запитувала скільки років моїй дівчинці і я не знала,дякую за відео, я вже розумію скільки приблизно. Дитячі фотографії подобаються, але є фотографія зі школи,я собі дуже не подобаюся,взагалі період школи не подобався,бо я була повна і однолітки мене дразнили. Але дуже люблю фотографії в 26 років,я схудла,жила в своє задоволення і ці фотографії у мене висять на стіні і я від них заряджаюся,і навіть вони мені допомагають: я собі думаю ось ця задача у мене не вийде,дивлюся на фото і кажу сама собі -тоді получилося і цього разу получиться❤
Дуже гарні методики. Дійсно дієві, щось подібне пропрацювала. Мій найранніший спогад дитинстві це коли мені було 1.8 місяців. Навіть двох років ще не було, і моя мама принесла якийсь конвертик, з якого виглядала маленька голівка, мама сказала, що це твоя сестричка. Мама казала, що я була в захопленні від цієї маленької лялечкі. Досі пам’ятаю цей день .
пані Юліє, знайшла ваш канал і дуже мені подобаються ті кілька відео, які я втигла прогланути. Навіть пошукала шляхи з вами зв.язатись з метою консультування, але побачила, що там все російською на сайті. У вас така гарна українська, можливо ви би знайшли час проапдейтити ваш сайт :) то було б супер мотивацією і прикладом для інших, або може у вас немає сайту то я десь натрапила на якийсь ресурс, але сайт би здалося :) як шлях зв.язку
Дякую вам. Але в мене на сайті все українською перекладено, крім статей, бо я їх потихеньку перекладаю. Але я не знаю чому ви так бачите російською на вашому сайті, можливо це якісь кукі ще так спрацьовують у вашому телефоні або гугл пропонує російською або українською. Але сайт в мене українською мовою. Перевірте, будь ласка може в гуглі треба мову обрати українську? . latunenko.com
Цікаво пояснюєте про метод з маленькою лялькою .Мені психолог казала згадати те якою я була маленькою ,і підійти і дати ту підтримку чи сказати те що хотілось би,щоб казала мама,погратись з нею чи щось зробити разом,все те що не вистачало від близьких тому щось подібне ,я трохи пропрацевувала колись з психологом .Коли сепарацію від мами робили ,бо через неї ,як мені пояснили ,я жила поглядами нав'язаними завдяки їй.
Я певно спробую спершу 2 метод з фото, потім лялечку і потім вже подарунки. Надзвичайно важко "винагороджувати" себе, бо набагато простіше покарати, за щось незроблене або просто невдачі. Я відчула це вже давно, покарання - це норма. Надзвичайно легко почуватись винним перед собою та іншими. Знаю, що люблю себе, але якось дуже специфічно. Тому водночас хочу добре до себе ставитись, а з іншого боку ні, щоб не розслабитись і не вилізти сама собі на голову. Це дуже дивно?
Я пам'ятаю дуже багато, особливо те, чого б не хотілося. Це дуже мучило мене довгі роки. Аж поки з психологом не навчилася "стати собі мамою". Тепер ще якось треба навчитися, що чоловік - то не є моя мама. 🙄 І якось сепаруватися від нього. Але, здається, що закінчиться то все розлученням. Може, і на краще. А от сестра нічого не пам'ятає років до 11. Батька взагалі не пам'ятає. Я розумію чому, а вона навіть не замислюється над цим. Хотіла б і я так могти. 😏
Дякую за пояснення і вашу діяльність вцілому. А що робити по закінченню практики зі звичкою, що сформувалася? (для таких як я людей, що інколи "чашку розбиту не можуть викинути" ніби в неї є почуття) Рамку наприклад можна залишити, багато хто має вдома фото. Але для тих, хто наприклад обере першу практику, як потім залишати ту ляльку вдома не відчуваючи суму чи дискомфрту?) Чи як раз від практики деякі такі емоційні стани і мають вирівнятися без проблем? Дякую.
Дякую за корисний україномовний контент! Чи можна використовувати метод з лялькою у дитинстві? Або в дитинстві ще треба «доробляти» дефіцити батькам/матері? Чи можна поєднувати?
Тобто якщо від однієі думки про те, щоб мати таку ляльку мене верне і я відчуваю роздратованість, це означає, що мама мене не хотіла народжувати? Дякую за якісний контент українською!
Приймай часто Христа в серце під видом вина та хліба,в Св.причасті і не потрібно ніяких лікарів.Сам Бог Всевишній в тоьі,він нацкращий лікар душі та тілу. Особливо потрібно духовно,,працювати,з батьками,а також навчати,як правельно виховувпти дітей,без принижень,маніпуляцій,щалякувань та вседозволеностей....з самими ьатьками працювати,а то й вони психічно покалічені.а як таким виховувпти дітей,коли їх не правельно виховували,коли батьки не мають досвіду тепла,любові...коли в самих залишилися якісь зранення,непрощення своїм батькам...?! А це все накладається і в наступних поколіннях чи свідомо чи ні,хочем цього чи ні,наслідки дають свої плоди.Діти це наше відзеркалення!
Я взагалі не бачу свою сонячну дитину, її повністю затьмарює тіньова. Заблокований прояв емоцій,все в собі переживаю. Дитинства не пам'ятаю аж до початкової школи. 😢
Коли уявила, що треба купити лялечку, то взагалі не можу сприйняти це...с дитинства не любила ляльки і відрізала їм ноги. Проте обожнювала м'які іграшки. Тож таке бажання купити замість лялечки якусь тваринку.... І якщо навіть змушу себе купити ляльку, наврядчи зможу її любити...сама зовнішність жіночної ляльки викликає відторгнення 😢 А ще думаю, що я б не змогла дати їй любові,це було б не щиро, я б конкурувала з нею, бо це я хочу любові...😢 Про що це може свідчити?
Дякую вам,Юлечко!!! Скажіть чи перші дві практики можна робити одночасно чи краще вибрати якусь одну?Щоб при одночасному виконанні не сталося якогось роздвоєння внутрішньої дитини,бо символічно ж існуватиме дві маленькі постаті....❤
Дякую за чудові ідеї! Є питання до першої техніки. Я хочу бути мамою, але дуже боюся цього навантеження. Чи може робота з лялечкою допомогти вирішити цю проблему? Буду вдячна за відповідь)
Мда, у мене немає дитячих фото. Дивилась на сімейні фото які були зроблені до мого народження. Там вся сімʼя, а мене не існує. Дві старші сестри є. А я була недостатньо важлива шоб зробити фотографії. Болить що нічого змінити не можна
Я прожила багато років і завдяки таким відео зрозуміла... Що я в себе є.. Одна прийшла в цей світ, так і піду... Батьки - не на вік.. Діти - дорослішають і вилітають з гнізда.. Чоловік - до цього пункту, багато питань та розповідей.. На жаль, тільки людина - сама в себе є.. А усе інше - проходяще, як потяг... Вагончики приєднуються, від'єднуються... А я з собою - завжди.. І в горі та радості...
Я тількки вчора про це думала.Ви правильно написали,адже Бог завжди з нами,а Бог це любов,і він ніколи нас не залишить і завжди з нами і нас любить@@Кат-ъ5б
Дякую за відео. В 53 роки зрозуміла, що я прожила життя без любові, ласки, ніжних слів. Я була як надлюдина, у спорті перша, плакати невміла(тільки коли мене шлангою відлупцювали, то плакала), важко мені ніколи небуло, все мала робити вірно, вчасно і за це похвала нечула. Зараз батьки ще живі, батько великий семулянт а мама нерозуміє, що люди не роботи. Я інвалід 2групи, 30 років на гормонах, чоловік після контузій та поранення, досі служить, а от для мами батько самий хворий і крапка. Вони уже розміняли 8 десяток, а мені нічуть нехочеться до них їхати, жаліти, (слухати хто на цей раз ледачий і які вони нещасні). Може я погана донька(але донька я теж нечула від ни). Буду пробувати ваші поради. І дуже хочу надіятись що мої діти виховані в любові дякуючи моєму чоловіку, незважаючи ні на що.....
Я створила прекрасно сім'ю, але до 47 років шукала любов матері, чекала на її обійми, увагу , теплі слова . Аж поки в одинь день не зрозуміла, що вона не може мені цього дати . Не вміє. Декілька днів я пробула наодинці плачучи та обіймаючи себе, промовляючи всі ті слова ніжності , які не отримала за все життя від матері " моя люба дівчинко, сонечко і тд.." Сталося диво. Мене відпустило . Стало, нарешті , легко..... За декілька місяців в мами стався інсульт, потім другий, зараз вона потребує уваги і любові. Але я не можу їй це дати , не вмію... ось так, буває.
Дякую, що поділилися і детально пояснили ці методи! Для тих, кому цікава та актуальна ця тема, дуже раджу книгу «Твоїй внутрішній дитині потрібен дім», автор - Штефані Шталь
Дякую вам дуже за такі чудові практики по лікуванню своєї дівчинки маленької. Мені вже 60 а вона досі була без мене. Тепер я її побачила в собі. І буду їй мамою. Бо моя мама в реальному житті лишила мене з бабусею і я не пізнала її ласки і любові. Хоч вона й ще досі живе, слава Богу.
Трохи поплакала після слів "я тебе люблю і не залишу". Така сама реакція була коли в тіктоці натрапила на відео теж однієї психологині, де вона дає практику, в якій потрібно уявити себе маленьку і теж казати їй подібні слова 😢 Тяжко чомусь це дається
А мені мама казала: " збирайся в дитячий будинок, відвеземо тебе". А була дуже слухняна, але ж просто дитина і любила сперечатися. Моя донька така сама тепер .
Обнімаю Вас. ❤ Я теж плакала під час цих слів. Нас таких багато 😢 що мають таку дитячу травму. Це на жаль жахливо але треба бути для себе самою якою ми б хотіли і не мали.
Моя мати жалкувала,що не здала мене в дитячий будинок,хоч я була слухняна.І на впаки з сестрою,яка була неслухняна,але їй жодного разу про це не сказала.
Не пам'ятаю дитинства, , мені завжди казали , що в я була дуже серйозна, але зараз я бачу що на фотографіях у мене дуже сумні очі😢, навіть не звертала на це уваги раніше.
Дякую! За відео, буду пробувати ваші методи! До 13 років, я нічого згадати не могла, не могла зрозуміти чому я злилася на сусіда, чому я його вважаю козлом? Що тоді сталося? До 12 років, я любила дивитися Джетікс і там у мене були улюблені мульт і теле серіали! При вивченні англійської мови, я ж почала шукати мульт-серіали і тут мені попалася пісня Демон в мені, спогади буквально увірвалися, я забула що я з тим хлопцем дружила, я його вважала найкращим другом ми грали на приставці, і дивилися разом мультики. А потім, він мене зрадив, і почав наді мною знущатися! Це був переломний період, і пам'ять його заблокувала. Тепер розблокувала, у мене є фото з того періоду буду працювати над цією траумою.
Дякую за це відео❤ Розумію, що така робота із собою це саме те, що мені зараз потрібно. Я часто згадую моменти, коли я плакала, і мама лишала мене саму, просто йшла геть, а я бігла за нею по вулиці і просила мене не кидати. Я її не звинувачую, вона вважала, що робить краще для мене, щоб я росла сильна. Але тепер я постійно боюсь, що мене покине партнер, друзі. Тож буду працювати із своєю внутрішньою дитинкою❤ Дякую вам величезне❤❤❤
Пані Юліє, надзвичайно дякую за Ваші лекції, рекомендації, поради. Ви, дійсно, фахівець своєї справи. Щодо пропрацювання дитячих травм у мене виникли думки. Мені вже немало літ)) Маю безліч купу дитячих травм і досить серйозних. Вони мені не давали жити протягом майже півстоліття. Лише кілька років тому, після смерті батьків, яких мені дуже не вистачає, я почала ЖИТИ так, як я хочу. Шість років тому після кількадесят років перерви я відновила плетіння гачком. Почала в'язати лялечок, обов'язково невеличких. В'яжу їм гарний одяг, роблю красиві зачіски, вишиваю очі... Багато подарувала, дві чи три продала, багато залишилося в мене. Справа в тому, що в'язати інші іграшки немає бажання: почну та розпущу, а от ляльки в'яжу... Чи пов'язано це заняття з моїми дитячими травмами?
Дякую велике за підказки і чудові практики! Часто виникає бажання перекласти частину турбот і відповідальності за власне життя, вчинки і рішення на когось іншого, хто поряд зараз або був поряд в дитинстві. Дякую за нагадування: моє доросле життя, рішення і вчинки, а також турбота про мою внутрішню дитину - виключно моя відповідальність в мої 47 р. Успіху Вашому каналу, Ви робите велику добру справу!
Дякую вам, пані Юліє! Розчулилася від цього відео... Найбільше тому, що знаю про свої внутрішні проблеми, адже до 40 років жила з батьками в абсолютно аб'юзивних стосунках. Матір мене ні фізично, ні морально не відпускала від себе. А я тоді, на жаль, не розуміла, наскільки це мене руйнує... Я ніколи не відчувала до матері любові, а лише страх розчарувати її, образити якось... Та й взагалі, просто страх. І лише під впливом життєвих обставин я відірвалася від неї (хоча не раз мала шанси зробити це набагато раніше, але не могла самостійно) і уже 4 роки не маю з нею жодних контактів. Так, почала багато читали, слухати психологічних порад, багато зрозуміла, а особливо те, що я НЕ ЗОБОВ'ЯЗАНА віддавати своє життя неадекватній матері (хоча вона і зараз не втомлюється отруювати моє життя різними способами).... Я обов'язково виконаю запропоновані практики, пані Юліє. Лише чітко відчуваю, що промовляти до свого дитячого фото слова любові мені буде ДУЖЕ СКЛАДНО!!! Але робитиму це лише увечері, бо не зможу стримувати сліз і болю...
Щиро дякую за цей матеріал та за те, що поділилися цим відео!🤍 У мене десь у підлітковому віці було неприйняття себе, ніби моя внутрішня дитина робила самосаботаж, коли це стосувалося досягнень. Тобто, забороняла мені досягти успіху або довести якусь справу до кінця через не віру у власні сили та, напевно, боязні успіху та визнання. Зараз, вже розумію, що дуже важливо давати собі дозвіл на те, що ти дійсно хочеш або мрієш зробити.
Велика вдячність за ваш патріотизм і жіночу мудрість...рідна земля зараз найбільш потребує нашої любові і поваги, вона за це вигодує наших дітей і нащадків справжніми
Дякую! Відчуваю, що техніки дієві, тому що навіть зараз на етапі прослуховування, в мене вже погіршився емоційний стан, тому що почала згадувати своє дитинство.
Коли почула про лялечку, яку треба зі собою носити, подумала: дурдом! Хотіла перейти на інше відео, але прочитала відгуки, залишилася. Для мене лялька - мертвий пластик, я не уявляю як себе ідентифікувати з лялькою?! Фотографій майже нема. Ненавиділа фотографуватися усе життя. Нема такої фотографії, що хотілося б взяти в рамку, усі дитячі фото заховані. Остання методика: уявила великі блакитні очі дитини 3-4 роки, я їй сказала: ти не винна, що народилася. Прийшла до висновку, що мене ніхто особливо не хотів народжувати... сумно, але не плачу. Я народилася у повній, більш-менш благополучній сім'ї. Не знаю, чому такі відчуття.
В мене таке ж було.Я прийшла до висновку,що можливо,вагітність мами проходила важко і вона думала про аборт.Оточуючі не підтримували.Так я собі пояснила.Тоді важкі часи були.
В мене великий страх розставання. Вперше свідомо я це відчула у 15 років, коли після підліткових недовгих стосунків ми припинили зустрічатися. З тих пір після розриву стосунків в мене починалася депресія чи дипресивний настрій. Це мені дуже заважає по життю, цей страх стоїть тінню завжди і я не можу бути такою вільною,якби мені хотілося. Я думаю може це через те,що коли я була маленька моя мама залишала нас з сестрою на літніх канікулах у бабусі. Я пам'ятає,що дуже скучала за мамою, спала з її фотографією. Ще знаю,що довго хотіла смоктати пустишку, та накручую волосся на палець. Думаю мені було справді тривожно і я так себе заспокоювала.
Я, плачу,коли ви почали говорити за фотографії😢, в мене відразу згадалась своя фотографія, і відразу згадала, як любила нас мама , і як їй було важко нас 3-х виховувати . 😢😢😢. Хоч, я зараз плачу, але дуже дякую вам за таку тему.❤
Цікаво буде спробувати перший метод. Я дуже сумніваюсь, що в мене включиться така сама поведінка і відношення до маленької ляльки як у моєї мами. Вона дуже тривожна і дуже контролююча, та гіперопікуюча, в мене ж ці якості викликають дуже сильну відразу, і я не уявляю щоб я по якійсь причині почала так відноситись до ляльки… Це працює в випадку з гіперопікучою мамою?
доброго дня, хочу зрозуміти чому психика одних людей захищає від дитячих травм, а інших ні. Пам'ятаю себе з 1,5 річного віку коли сталось те, що злякало і залишось до сьогоднішнього дня. мені 52. звичайно відношення моє змінилося за цей час до тієї ситуації. Але навіщо одній психіці це пам'ятати і носити все життя, а інша стирає назавжди? дякую ❤
Дуже цікаве спостереження за собою. Дитинство було досить травмуюче, як і в багатьох з нас, але тоді я була більш творчою та мрійливою. Зараз ніби маю все необхідне, але втратила жагу до творчості, загубила свою креативність. І часом так хочеться в шкільні роки, щоб відчути те саме знову
Дуже дякую, Вам, Юліє, за корисні відео з психології! Коли Ви говорили про лялечку, перша моя думка була: " Як я це буду робити. Постійно брати з собою лялечку це складно для мене, я забуваю робити деякі речі. А з лялечкою я маю постійно бути разом! Її треба буде у чомусь носити, щоб вона не забруднилася, не пошкодилася". В моїх думках я не уявляла як я впораюся з цим завданням. Потім, коли Ви почали розповідати про інших людей, які це робили, про важливість такої терапії, я подумала, що це не складно, важливо просто продумати свої дії та працювати зі своєю внутрішньою дитинкою. Але мені треба наважитися це зробити, бо я , нажаль, починаю робити якусь справу, а потім можу покинути її робити. 🤱💙💛🌞💐
Дуже цікаво що до фотографії! Я одразу подумала що її треба поставити у великій кімнаті на видному місці, але не в спальні на тумбі, бо там я найчастіше займаюся сексом і вона не має цього бачити
Доброго дня! Дуже важлива і цінна тема. Мене звуть Віта, я психолог. Вже сформувала власні методи дорощуваня своєї дитини. Мала дуже травмуюче дитинство (насильство в усіх його проявах) в підлітковому віці залежності. Ваші техніки відчула серцем, дякую 🙏 якби ми могли записати відео в поєднанні ваші знання і мій досвід, це б допомогло дуже багатьом людям, народитися знову і почати жити своє прекрасне життя 🙏
Завжди думала, що у мене немає проблем з внутрішньою дитинкою, але коли ви розповіли про техніку з фотографією і на словах: ʼЯ люблю тебе, ніколи не покину.ʼ - почала плакати. Дякую
Я написала своїй внутрішній дитині вірша і дуже плакала, відчувши полегшення ❤
Я здуватиму з тебе пилинки
І вкладатиму ніжно спати
Ти моя найближча людинка
Маю ціль тебе оберігати
Купуватиму свіжі фрукти
І цукерки, що звуться "Корівка"
З тобою дивитимусь мультики
Коли на душі стане гірко
Для тебе - завжди є час
Чи то будні, чи вихідні
Люблю кожну з твоїх гримас
Приймаю кожне твоє "так" і "ні"
Ти для мене - завжди почута
Ми з тобою - два пазли картинки
Будь зі мною такою ж відкритою
Моя найближча людинко..
Будь зі мною завжди собою
Нам немає чого втрачати
Ми навіки закуті любов'ю
Безумовно ж навчились кохати!
Ти для мене - назавжди єдина
Я твоя підтримка й опора
Моя найдорожча людинко
Приходи, я чекаю вдома.
Я здуватиму з тебе пилинки
І вкладатиму ніжно спати
Ти більш не одна, дитинко!
Постскриптум: твоя внутрішня мати.
Наталі Попп
Дуже чуттєвий вірш. дякую😘🫶
Як гарно написано 💜👍
Чудовий вірш!
Гарно
до сліз влучно.
Допомагати людям бути щасливими - це Ваше покликання, пані Юлічко. Дякуємо Вам за професіоналізм.💙💛
Я ще навіть відео не додивилася, а сльози не можу зупинти. Мене любив лише тато, але він дуже рано помер і мама ще більше віддалилася. Я з дитинтства відчувала себе самотньою. Дуже складно будувати стосунки з людьми, здається я все роблю для того, що б бути знову самою..Маму і люблю і ненавиджу одночасно. Це дуже втомлює. Дуже сподіваюся на лялечку ❤. Щиро дякую!!
Я трошки не за темою.
Відчуття провини за виховання дочок.Розумію, що всі їхні негаразди від того, що я не долюбила.Знецінювала, багато критикувала.
Одна дочка незаміжня, друга живе з нарцисом.
Мені дуже хочеться, щоб вони були щасливі.
Розумію, що минулого не зміниш, а як їм допомогти, не знаю.
Можливо є порада для мене.Як я можу їм допомогти.
Дуже Вам вдячна❤❤
Юлія безмежно Вам дякую за Вашу працю і добре серце. Про себе можу , сказати, що пам'ятаю абсолютно все . Всі травми .
Купила рамку і розмалювала її в ті кольори, котрі є проявом моєї любові і турботи до моєї маленької мене. Домальовую, додаю інші кольори. Я так це бачу і відчуваю. Постійно підходжу до цієї рамки з фотокарткою, цілую, притискаю до грудей, розмовляю з нею. Стає дуже тепло і спокійно. Знаю, що нікому і ніколи не дам образити її.
Дуже дякую за цю корисну практику❤Плакала коли слухала.Ця практика дуже доречна і необхідна була мені.Дякую
Величезна подяка Вам, пані Юліє, за Вашу працю, і особливо за це відео! Покищо слухаю і плАчу...Але ще маю бажання, сподівання знайти сили, попрацювати і пропрацювати, позбавитись болю.
Було б чудово, якби Ви, Юліє, зробили записи медитацій!
Хотілося б Ваш голос чути під час плекання себе маленької!
Ой, дякую! Дуже гарна iдея. Зроблю після відпустки. Зараз вже до кінця вересня всі відео записані, то ж чекайте на медитації в жовтні!)
Яке чудове відео
Дякую за ці поради, обов'язково спробую, бо вони мені дуже відгукнулися
Коли ви говорили за лялечку, декілька разів ледь не плакала
Хоч мені 18 років, але нажаль все життя на мене було всім байдуже і я жила з тираном
Тому хочу порадувати себе маленьку, піклуватися про неї
Дякую вам ❤
Якось в дитинстві я сама дійшла до цього і полібне робила. Просто душа потребувала. Було ьагато вільного часу і я це все обдумувала, відчувала, вдивлялась і відчувала фото....
Ви коли розказували про лялечку і що за нею потрібно доглядати, я собі уявила лялечку і мені захотілося їй розчесати волосся. У мене довге волосся і я зрозуміла я вже можу собі допомогти сісти і розчесати волосся ще раз не поспішаючи. Дякую за корисне відео. Спочатку мені здалося це абсурдом,і я дуже рада що до дивилася відео і змінила свою думку.Ви супер психолог❤
Дякую!Дуже сподобались практики!На тому відрізку,коли треба дарувати щось дитинці у мене з'явились сльози.Мабуть мені це необхідно.Ви неймовірна!💛💙
З приводу фотографій і минулого. Я лише памятаю 4 роки день народження, а потім лише 7 років перший клас. Раніше зверталася до психолога і вона запитувала скільки років моїй дівчинці і я не знала,дякую за відео, я вже розумію скільки приблизно. Дитячі фотографії подобаються, але є фотографія зі школи,я собі дуже не подобаюся,взагалі період школи не подобався,бо я була повна і однолітки мене дразнили. Але дуже люблю фотографії в 26 років,я схудла,жила в своє задоволення і ці фотографії у мене висять на стіні і я від них заряджаюся,і навіть вони мені допомагають: я собі думаю ось ця задача у мене не вийде,дивлюся на фото і кажу сама собі -тоді получилося і цього разу получиться❤
Юлічка, щире дякую за вашу працю. Мені уже 60 і лише завдяки вам зрозуміла, чого мені не вистачало все життя.Обіймаю всим серцем❤. Вам💐💐💐 від мене.
Дякую Вам велике, так цікаво, спробую знайти свою лялечку. ❤
Дуже гарні техніки, дякую Вам!
Стільки дивилася відео,що вже запуталася, і ваше відео все розяснило.
Дуже гарні методики. Дійсно дієві, щось подібне пропрацювала. Мій найранніший спогад дитинстві це коли мені було 1.8 місяців. Навіть двох років ще не було, і моя мама принесла якийсь конвертик, з якого виглядала маленька голівка, мама сказала, що це твоя сестричка. Мама казала, що я була в захопленні від цієї маленької лялечкі. Досі пам’ятаю цей день .
Дякую!!!
Я ще не робила ці практики, але дуже потребую саме їх...
Дякую 🌷
Дякую, Юлія!
Прекрасна практика, лялечка дзеркалить майже все, що є всередині, коли починаєш з нею працювати.
Дякую❤🙏
Дякую Вам
Переглянула , що ви від самого початку вели відео українською тому і підписуюсь.
Дякую!
пані Юліє, знайшла ваш канал і дуже мені подобаються ті кілька відео, які я втигла прогланути. Навіть пошукала шляхи з вами зв.язатись з метою консультування, але побачила, що там все російською на сайті. У вас така гарна українська, можливо ви би знайшли час проапдейтити ваш сайт :) то було б супер мотивацією і прикладом для інших, або може у вас немає сайту то я десь натрапила на якийсь ресурс, але сайт би здалося :) як шлях зв.язку
Дякую вам. Але в мене на сайті все українською перекладено, крім статей, бо я їх потихеньку перекладаю. Але я не знаю чому ви так бачите російською на вашому сайті, можливо це якісь кукі ще так спрацьовують у вашому телефоні або гугл пропонує російською або українською. Але сайт в мене українською мовою. Перевірте, будь ласка може в гуглі треба мову обрати українську? . latunenko.com
Дякую, після перегляду купила одразу лялечку!❤
Цікаво пояснюєте про метод з маленькою лялькою .Мені психолог казала згадати те якою я була маленькою ,і підійти і дати ту підтримку чи сказати те що хотілось би,щоб казала мама,погратись з нею чи щось зробити разом,все те що не вистачало від близьких
тому щось подібне ,я трохи пропрацевувала колись з психологом .Коли сепарацію від мами робили ,бо через неї ,як мені пояснили ,я жила поглядами нав'язаними завдяки їй.
Дякую!)
Я певно спробую спершу 2 метод з фото, потім лялечку і потім вже подарунки. Надзвичайно важко "винагороджувати" себе, бо набагато простіше покарати, за щось незроблене або просто невдачі. Я відчула це вже давно, покарання - це норма. Надзвичайно легко почуватись винним перед собою та іншими. Знаю, що люблю себе, але якось дуже специфічно. Тому водночас хочу добре до себе ставитись, а з іншого боку ні, щоб не розслабитись і не вилізти сама собі на голову. Це дуже дивно?
Я пам'ятаю дуже багато, особливо те, чого б не хотілося. Це дуже мучило мене довгі роки. Аж поки з психологом не навчилася "стати собі мамою". Тепер ще якось треба навчитися, що чоловік - то не є моя мама. 🙄 І якось сепаруватися від нього. Але, здається, що закінчиться то все розлученням. Може, і на краще.
А от сестра нічого не пам'ятає років до 11. Батька взагалі не пам'ятає. Я розумію чому, а вона навіть не замислюється над цим. Хотіла б і я так могти. 😏
Як ви?
Дякую
При слоавх я тебе люблю і не покину дуже хочеться плакати
Дякую за пояснення і вашу діяльність вцілому.
А що робити по закінченню практики зі звичкою, що сформувалася? (для таких як я людей, що інколи "чашку розбиту не можуть викинути" ніби в неї є почуття)
Рамку наприклад можна залишити, багато хто має вдома фото. Але для тих, хто наприклад обере першу практику, як потім залишати ту ляльку вдома не відчуваючи суму чи дискомфрту?) Чи як раз від практики деякі такі емоційні стани і мають вирівнятися без проблем?
Дякую.
Хочеться спробувати обидві методики. 😊
Дякую за корисний україномовний контент!
Чи можна використовувати метод з лялькою у дитинстві? Або в дитинстві ще треба «доробляти» дефіцити батькам/матері? Чи можна поєднувати?
Можна і в дитинстві. Ця техніка нікому не нашкодить.
А якщо ще при плануванні завести ляльку виникає ненависть та бажання її зламати,знищити?
Тобто якщо від однієі думки про те, щоб мати таку ляльку мене верне і я відчуваю роздратованість, це означає, що мама мене не хотіла народжувати? Дякую за якісний контент українською!
А що потім робити з лялькою?
Приймай часто Христа в серце під видом вина та хліба,в Св.причасті і не потрібно ніяких лікарів.Сам Бог Всевишній в тоьі,він нацкращий лікар душі та тілу.
Особливо потрібно духовно,,працювати,з батьками,а також навчати,як правельно виховувпти дітей,без принижень,маніпуляцій,щалякувань та вседозволеностей....з самими ьатьками працювати,а то й вони психічно покалічені.а як таким виховувпти дітей,коли їх не правельно виховували,коли батьки не мають досвіду тепла,любові...коли в самих залишилися якісь зранення,непрощення своїм батькам...?! А це все накладається і в наступних поколіннях чи свідомо чи ні,хочем цього чи ні,наслідки дають свої плоди.Діти це наше відзеркалення!
Дякую Вам😊❤ А якщо дитячі травми пов'язані з батьком?
Також робіть цю вправу. Впевняйте внутрішню дитину, що захищатимете її завжди.
Чи можн записатися до вас на косультацію.
Яка ціна консультації?😊
Напишіть, будь ласка у будь-який месенджер на номер +380632180898
Я взагалі не бачу свою сонячну дитину, її повністю затьмарює тіньова. Заблокований прояв емоцій,все в собі переживаю. Дитинства не пам'ятаю аж до початкової школи. 😢
Не готова таке робити,мені дивно ,але не змогла б так.
Я не кажу, що це божевілля. Я кажу - крінж)
Коли уявила, що треба купити лялечку, то взагалі не можу сприйняти це...с дитинства не любила ляльки і відрізала їм ноги. Проте обожнювала м'які іграшки.
Тож таке бажання купити замість лялечки якусь тваринку....
І якщо навіть змушу себе купити ляльку, наврядчи зможу її любити...сама зовнішність жіночної ляльки викликає відторгнення 😢
А ще думаю, що я б не змогла дати їй любові,це було б не щиро, я б конкурувала з нею, бо це я хочу любові...😢
Про що це може свідчити?
Дякую вам,Юлечко!!!
Скажіть чи перші дві практики можна робити одночасно чи краще вибрати якусь одну?Щоб при одночасному виконанні не сталося якогось роздвоєння внутрішньої дитини,бо символічно ж існуватиме дві маленькі постаті....❤
Можна одночасно😻😘❤️
👍❤
Дякую за чудові ідеї! Є питання до першої техніки. Я хочу бути мамою, але дуже боюся цього навантеження. Чи може робота з лялечкою допомогти вирішити цю проблему? Буду вдячна за відповідь)
так, може допомогти вам ця техніка
У мене жодної фотографії до 8 річного віку😮
Мені здається що коли куплю ляльку ,то розплачуся .
то треба скоріше це зробити і поплакати.
Що після проходження цих практик? Що в результаті повинен відчути?
Себе відчути, стати більш уважним до себе. своїх потреб. Це як стати самому собі татом і мамою.
@@Latunenko-Yulia-psychologist , дякую вам за відповідь. Цікаво
Скільки часу потрібно ходити із лялечкою? 48 тижнів ( відповідно 1 рік дитині) чи більше потрібно?
1 місяць = 1 рік. Достатньо 4-5 місяців
Чому в дитинстві хотілося накручувати на палець волосся перед тим як заснути ??
це заспокоювало тривогу
Те ж саме. Мені 39 і досі це зі мною, увесь час коли вільна ліва рука, я накручую волосся
Мда, у мене немає дитячих фото. Дивилась на сімейні фото які були зроблені до мого народження. Там вся сімʼя, а мене не існує. Дві старші сестри є. А я була недостатньо важлива шоб зробити фотографії. Болить що нічого змінити не можна
Я прожила багато років і завдяки таким відео зрозуміла... Що я в себе є.. Одна прийшла в цей світ, так і піду...
Батьки - не на вік..
Діти - дорослішають і вилітають з гнізда..
Чоловік - до цього пункту, багато питань та розповідей..
На жаль, тільки людина - сама в себе є.. А усе інше - проходяще, як потяг... Вагончики приєднуються, від'єднуються...
А я з собою - завжди.. І в горі та радості...
З вами завжди є Ісус Христос! Запросіть Його в своє життя і в своє серце!
@@Кат-ъ5бАмінь!
Я тількки вчора про це думала.Ви правильно написали,адже Бог завжди з нами,а Бог це любов,і він ніколи нас не залишить і завжди з нами і нас любить@@Кат-ъ5б
Золоті слова.
Золоті слова.
Дякую!
Дякую за відео. В 53 роки зрозуміла, що я прожила життя без любові, ласки, ніжних слів. Я була як надлюдина, у спорті перша, плакати невміла(тільки коли мене шлангою відлупцювали, то плакала), важко мені ніколи небуло, все мала робити вірно, вчасно і за це похвала нечула. Зараз батьки ще живі, батько великий семулянт а мама нерозуміє, що люди не роботи. Я інвалід 2групи, 30 років на гормонах, чоловік після контузій та поранення, досі служить, а от для мами батько самий хворий і крапка. Вони уже розміняли 8 десяток, а мені нічуть нехочеться до них їхати, жаліти, (слухати хто на цей раз ледачий і які вони нещасні). Може я погана донька(але донька я теж нечула від ни). Буду пробувати ваші поради. І дуже хочу надіятись що мої діти виховані в любові дякуючи моєму чоловіку, незважаючи ні на що.....
Успіхів Вам та любові
Я створила прекрасно сім'ю, але до 47 років шукала любов матері, чекала на її обійми, увагу , теплі слова . Аж поки в одинь день не зрозуміла, що вона не може мені цього дати . Не вміє. Декілька днів я пробула наодинці плачучи та обіймаючи себе, промовляючи всі ті слова ніжності , які не отримала за все життя від матері " моя люба дівчинко, сонечко і тд.." Сталося диво. Мене відпустило . Стало, нарешті , легко..... За декілька місяців в мами стався інсульт, потім другий, зараз вона потребує уваги і любові. Але я не можу їй це дати , не вмію... ось так, буває.
Як ви?
Дякую, що поділилися і детально пояснили ці методи! Для тих, кому цікава та актуальна ця тема, дуже раджу книгу «Твоїй внутрішній дитині потрібен дім», автор - Штефані Шталь
дуже корисна книга!
Дякую за пораду 🌹
Дякую вам дуже за такі чудові практики по лікуванню своєї дівчинки маленької. Мені вже 60 а вона досі була без мене. Тепер я її побачила в собі. І буду їй мамою. Бо моя мама в реальному житті лишила мене з бабусею і я не пізнала її ласки і любові. Хоч вона й ще досі живе, слава Богу.
Трохи поплакала після слів "я тебе люблю і не залишу". Така сама реакція була коли в тіктоці натрапила на відео теж однієї психологині, де вона дає практику, в якій потрібно уявити себе маленьку і теж казати їй подібні слова 😢 Тяжко чомусь це дається
І я плакала від цих слів❤
Мені теж так хотілося плакати, якось прикро стало під час відео,прикро за себе маленьку.
А мені мама казала: " збирайся в дитячий будинок, відвеземо тебе". А була дуже слухняна, але ж просто дитина і любила сперечатися. Моя донька така сама тепер .
Обнімаю Вас. ❤ Я теж плакала під час цих слів.
Нас таких багато 😢 що мають таку дитячу травму. Це на жаль жахливо але треба бути для себе самою якою ми б хотіли і не мали.
Моя мати жалкувала,що не здала мене в дитячий будинок,хоч я була слухняна.І на впаки з сестрою,яка була неслухняна,але їй жодного разу про це не сказала.
Не пам'ятаю дитинства, , мені завжди казали , що в я була дуже серйозна, але зараз я бачу що на фотографіях у мене дуже сумні очі😢, навіть не звертала на це уваги раніше.
Дякую! За відео, буду пробувати ваші методи!
До 13 років, я нічого згадати не могла, не могла зрозуміти чому я злилася на сусіда, чому я його вважаю козлом?
Що тоді сталося?
До 12 років, я любила дивитися Джетікс і там у мене були улюблені мульт і теле серіали!
При вивченні англійської мови, я ж почала шукати мульт-серіали і тут мені попалася пісня Демон в мені, спогади буквально увірвалися, я забула що я з тим хлопцем дружила, я його вважала найкращим другом ми грали на приставці, і дивилися разом мультики.
А потім, він мене зрадив, і почав наді мною знущатися!
Це був переломний період, і пам'ять його заблокувала.
Тепер розблокувала, у мене є фото з того періоду буду працювати над цією траумою.
Дякую за це відео❤ Розумію, що така робота із собою це саме те, що мені зараз потрібно. Я часто згадую моменти, коли я плакала, і мама лишала мене саму, просто йшла геть, а я бігла за нею по вулиці і просила мене не кидати. Я її не звинувачую, вона вважала, що робить краще для мене, щоб я росла сильна. Але тепер я постійно боюсь, що мене покине партнер, друзі. Тож буду працювати із своєю внутрішньою дитинкою❤ Дякую вам величезне❤❤❤
Дакую, що даруєте свої знання та досвід - це безцінно❤
Сьогодні з'явилась на світ моя Натуся❤ Вона неймовірно красива і одразу стала мені рідною
Пані Юліє, надзвичайно дякую за Ваші лекції, рекомендації, поради. Ви, дійсно, фахівець своєї справи. Щодо пропрацювання дитячих травм у мене виникли думки.
Мені вже немало літ)) Маю безліч купу дитячих травм і досить серйозних. Вони мені не давали жити протягом майже півстоліття. Лише кілька років тому, після смерті батьків, яких мені дуже не вистачає, я почала ЖИТИ так, як я хочу. Шість років тому після кількадесят років перерви я відновила плетіння гачком. Почала в'язати лялечок, обов'язково невеличких. В'яжу їм гарний одяг, роблю красиві зачіски, вишиваю очі... Багато подарувала, дві чи три продала, багато залишилося в мене. Справа в тому, що в'язати інші іграшки немає бажання: почну та розпущу, а от ляльки в'яжу...
Чи пов'язано це заняття з моїми дитячими травмами?
Так, повʼязано. Але воно вас лікує. Доречі, ви могли би залишити свій телефон і вʼязати на замовлення лялечок для моїх слухачів.❤
Ой, я хотіла вашу лялечку побачити і можливо купити. Точно в магазині вряд чи знайду. Як щ вами зв'язатись?
Як би це у вас купити лялечку? Дуже-дуже бажаю саме вашу!
Дякую велике за підказки і чудові практики! Часто виникає бажання перекласти частину турбот і відповідальності за власне життя, вчинки і рішення на когось іншого, хто поряд зараз або був поряд в дитинстві. Дякую за нагадування: моє доросле життя, рішення і вчинки, а також турбота про мою внутрішню дитину - виключно моя відповідальність в мої 47 р. Успіху Вашому каналу, Ви робите велику добру справу!
Дякую вам, пані Юліє! Розчулилася від цього відео... Найбільше тому, що знаю про свої внутрішні проблеми, адже до 40 років жила з батьками в абсолютно аб'юзивних стосунках. Матір мене ні фізично, ні морально не відпускала від себе. А я тоді, на жаль, не розуміла, наскільки це мене руйнує... Я ніколи не відчувала до матері любові, а лише страх розчарувати її, образити якось... Та й взагалі, просто страх. І лише під впливом життєвих обставин я відірвалася від неї (хоча не раз мала шанси зробити це набагато раніше, але не могла самостійно) і уже 4 роки не маю з нею жодних контактів. Так, почала багато читали, слухати психологічних порад, багато зрозуміла, а особливо те, що я НЕ ЗОБОВ'ЯЗАНА віддавати своє життя неадекватній матері (хоча вона і зараз не втомлюється отруювати моє життя різними способами)....
Я обов'язково виконаю запропоновані практики, пані Юліє. Лише чітко відчуваю, що промовляти до свого дитячого фото слова любові мені буде ДУЖЕ СКЛАДНО!!! Але робитиму це лише увечері, бо не зможу стримувати сліз і болю...
нащо Ви досі дозволяєте їй отруювати Ваше життя ??
Я б сказала: я тебе любитиму і тоді, коли схвалюю твої дії, і коли не схвалюю. Ти можеш бути якою завгодно.
Дякую❤
Ви краща🌷
Вже саме прослуховування дає інсайти. І заспокоєння.
Ще раз дякую❤
Щиро дякую за цей матеріал та за те, що поділилися цим відео!🤍 У мене десь у підлітковому віці було неприйняття себе, ніби моя внутрішня дитина робила самосаботаж, коли це стосувалося досягнень. Тобто, забороняла мені досягти успіху або довести якусь справу до кінця через не віру у власні сили та, напевно, боязні успіху та визнання. Зараз, вже розумію, що дуже важливо давати собі дозвіл на те, що ти дійсно хочеш або мрієш зробити.
Дакую❤! Слава Україні!!! Героям слава! Нехай квітне український ютуб!❤
Велика вдячність за ваш патріотизм і жіночу мудрість...рідна земля зараз найбільш потребує нашої любові і поваги, вона за це вигодує наших дітей і нащадків справжніми
це точно, коли було добре, всі брали, а тепер тікаютьі мало хто, готовий віддати чи поділитись любов'ю з УКраїною.
Дякую! Відчуваю, що техніки дієві, тому що навіть зараз на етапі прослуховування, в мене вже погіршився емоційний стан, тому що почала згадувати своє дитинство.
Коли почула про лялечку, яку треба зі собою носити, подумала: дурдом! Хотіла перейти на інше відео, але прочитала відгуки, залишилася. Для мене лялька - мертвий пластик, я не уявляю як себе ідентифікувати з лялькою?! Фотографій майже нема. Ненавиділа фотографуватися усе життя. Нема такої фотографії, що хотілося б взяти в рамку, усі дитячі фото заховані. Остання методика: уявила великі блакитні очі дитини 3-4 роки, я їй сказала: ти не винна, що народилася. Прийшла до висновку, що мене ніхто особливо не хотів народжувати... сумно, але не плачу. Я народилася у повній, більш-менш благополучній сім'ї. Не знаю, чому такі відчуття.
В мене таке ж було.Я прийшла до висновку,що можливо,вагітність мами проходила важко і вона думала про аборт.Оточуючі не підтримували.Так я собі пояснила.Тоді важкі часи були.
Рекомендовано не пластиковую лялечку, а м'якеньку гарненьку
В мене великий страх розставання. Вперше свідомо я це відчула у 15 років, коли після підліткових недовгих стосунків ми припинили зустрічатися. З тих пір після розриву стосунків в мене починалася депресія чи дипресивний настрій. Це мені дуже заважає по життю, цей страх стоїть тінню завжди і я не можу бути такою вільною,якби мені хотілося. Я думаю може це через те,що коли я була маленька моя мама залишала нас з сестрою на літніх канікулах у бабусі. Я пам'ятає,що дуже скучала за мамою, спала з її фотографією. Ще знаю,що довго хотіла смоктати пустишку, та накручую волосся на палець. Думаю мені було справді тривожно і я так себе заспокоювала.
В мене теж, з дитинства
Пані Латуненко, дякую 💙💛
Завжди цікаво слухати Вас і вчитися.
Вітаю)
Дякую,пані Юліє.
Книга,у якій написано про Сонячну та Сутінкову дитину,авторка Стефані Шталь «Ребенок в тебе доложен обрести свой дом».
Мені 47 .Тільки недавно обійняв мене малого,розплакався,стало легше, багато чого зрозумів.
Дякую
Я, плачу,коли ви почали говорити за фотографії😢, в мене відразу згадалась своя фотографія, і відразу згадала, як любила нас мама , і як їй було важко нас 3-х виховувати . 😢😢😢. Хоч, я зараз плачу, але дуже дякую вам за таку тему.❤
Щиро дякую. Відчуваю, що методики дієві. Обов'язково почну робити❤❤❤
Дякуємо за бажання допомагати людям
Десь бачила пораду , вдома на видне місце поставити своє дитяче фото та час від часі казати на фото добрі слова
Цікаво буде спробувати перший метод. Я дуже сумніваюсь, що в мене включиться така сама поведінка і відношення до маленької ляльки як у моєї мами. Вона дуже тривожна і дуже контролююча, та гіперопікуюча, в мене ж ці якості викликають дуже сильну відразу, і я не уявляю щоб я по якійсь причині почала так відноситись до ляльки…
Це працює в випадку з гіперопікучою мамою?
Це працює у будь-якому випадку. Воно спливе на поверхню навіть те, про що ви не здогадуєтесь зараз.
Щиро дякую! Стає легше навіть після перегляду відео! Не припиняйте роботу!!!
Дякую велике за техніки, 3 варіант робила сама колись безсвідомо.
Супер відео, обов'язково зроблю першу практику. Щиро дякую Вам за такі пізнавальні відео,за такий великий обсяг інформації ❤
Ще навіть без практик. Просто слухаючи плакала, прокручучала в голові ситуації і плакала.
Дякую😊
доброго дня, хочу зрозуміти чому психика одних людей захищає від дитячих травм, а інших ні. Пам'ятаю себе з 1,5 річного віку коли сталось те, що злякало і залишось до сьогоднішнього дня. мені 52. звичайно відношення моє змінилося за цей час до тієї ситуації. Але навіщо одній психіці це пам'ятати і носити все життя, а інша стирає назавжди? дякую ❤
А мужчинам,що купляти?Також лялечку?
Дуже цікаве спостереження за собою. Дитинство було досить травмуюче, як і в багатьох з нас, але тоді я була більш творчою та мрійливою. Зараз ніби маю все необхідне, але втратила жагу до творчості, загубила свою креативність. І часом так хочеться в шкільні роки, щоб відчути те саме знову
Чому я навпаки не хочу обіймів мами, її ласкавих слів?
Дуже дякую, Вам, Юліє, за корисні відео з психології! Коли Ви говорили про лялечку, перша моя думка була: " Як я це буду робити. Постійно брати з собою лялечку це складно для мене, я забуваю робити деякі речі. А з лялечкою я маю постійно бути разом! Її треба буде у чомусь носити, щоб вона не забруднилася, не пошкодилася". В моїх думках я не уявляла як я впораюся з цим завданням. Потім, коли Ви почали розповідати про інших людей, які це робили, про важливість такої терапії, я подумала, що це не складно, важливо просто продумати свої дії та працювати зі своєю внутрішньою дитинкою. Але мені треба наважитися це зробити, бо я , нажаль, починаю робити якусь справу, а потім можу покинути її робити. 🤱💙💛🌞💐
Дуже цікаво що до фотографії! Я одразу подумала що її треба поставити у великій кімнаті на видному місці, але не в спальні на тумбі, бо там я найчастіше займаюся сексом і вона не має цього бачити
Зараз зрозуміла, що ставлюся до своєї донечки як мама до мене🥺🥺але стараюся триматись
Така сама проблема😢
Дякую ❤
Доброго дня!
Дуже важлива і цінна тема.
Мене звуть Віта, я психолог. Вже сформувала власні методи дорощуваня своєї дитини. Мала дуже травмуюче дитинство (насильство в усіх його проявах) в підлітковому віці залежності. Ваші техніки відчула серцем, дякую 🙏 якби ми могли записати відео в поєднанні ваші знання і мій досвід, це б допомогло дуже багатьом людям, народитися знову і почати жити своє прекрасне життя 🙏