Художник Анатолій Базилевич

ДТРК Культура
Народився Анатолій Базилевич 7 червня 1926-го на Вінниччині, де природа була розкішшю, переплетеною з народними звичаями та мистецькими традиціями, а помер 30 червня 2005-го в древньому і вічно юному Києві. Рано захопився нашою історією та українською літературною класикою. І рано розвинувся в нього художній смак і здатність до малювання. Любив простих людей, підмічав їхні якості і пробував передати їх на папері. Та ще й робив це з тонким відчуттям гумору й дотепністю.
Колючий шлях людини він зігрівав усмішкою. Серце митця і дарований небом талант світили свічкою усім, а зброєю були -- олівець і пензель, що їх не полишав до останнього подиху. Вціляв у саме яблучко, проте гостра іронія, сарказм ніколи не були цинічними.
Пана Анатолія не можна згадувати без любові. Він, життєлюб, був чесний і порядний, справедливий і добродійний, допомагав усім, хто до нього звертався. Був вірним другом і наставником багатьом. І цілу плеяду друзів, знайомих зобразив у славнозвісній "Енеїді". Ні, він не був ілюстратором її, а разом із літературним класиком Іваном Котляревським став співтворцем унікальної української книги, яка уславила наше козацтво. Його сильні героїчні якості, волелюбність і патріотизм. Та з добродушним гумором розповів і про людські слабкості, недоліки.
Базилевичу не було рівних у розкритті величного характеру Енея, його козацького війська, змалюванні тогочасних подій. За 50 років художнє оформлення перевидань усіх "Енеїд" доручали тільки йому! Великі наклади завжди розкуповували швидко. І багато хто йшов до тексту через Базилевицькі малюнки, завдяки їм брався за прочитання Котляревського, прилучався до літературної класики.
А ще були неперевершені ілюстрації до "Кайдашевої сім'ї" Івана Нечуя-Левицького, творів Григорія Квітки-Основ'яненка, Степана Руданського, Миколи Гоголя, українських народних казок. А яким кумедним і винахідливим вийшов з-під Анатолієвої руки Швейк, що його змальовують і подають у різних країнах, але такого, визнають самі словаки, якого в Україні створив Базилевич, немає ніде у світі.
Він, як правило, шукав прототипів своїх героїв у теперішньому житті. Тому напрочуд правдиві і щирі його малюнки, в яких увічнив Базилевич багатьох сучасників. Для нього не існувало поняття часу, а це властиво людям майбутнього, котрі відчувають зв'язок часів і поколінь, повторюваність розвитку історії -- по спіралі.
Його ім'я належить не лише нам, а й цілій планеті. Без перебільшення - воно входить до рідкісного числа художників-гумористів світу: Бідструп, Еффель, Базилевич. І в цій талановитій трійці Базилевич -- найпатріотичніший і найідейніший. Нам слід ще усвідомлювати й усвідомлювати, яку знакову постать втратили. І що стоїть за його, здавалося б, невинним і веселим гумором.