"Огненний змій"(1841), Пантелеймон Куліш, повість. Слухаємо українське!
ฝัง
- เผยแพร่เมื่อ 15 ก.ย. 2022
- "Українці схильні до фантазувань у силу своєї поетичної вдачі. Вони витворили дивовижний пісенний епос зі складним символічним тлумаченням рослинного й тваринного світу - фантазійний елемент тут грав також немалу роль - зафіксували свою історію у формі історичних пісень, легенд, народних переказів, зберегли в серії народних оповідей такий феномен, як слов’янська міфологія в її українському варіанті, а з тим своє поетичне бачення неба, землі й води.
Демонологічне народне оповідання на нашій землі - це незміряне поле фантазії...Таким чином фольклорно-фантастична новела стала ніби національним жанром і створила притаманну собі культуру...Українська романтична новела почала творитися саме тоді, коли література україномовна не мала матеріальної бази для самотворення, з одного боку, а з іншого завдання романтиків полягало в тому, щоб нагадати про батьківщину зденаціоналізованому елементу. Де б мали друкуватися українські письменники, коли не існувало українських журналів, українських друкарень, а народові українському відмовлялося в праві називатися окремим народом? Окрім всього, ще існувала міцна традиція, перейнята із середньовіччя, що національна література не обов’язково мала творитися розмовною мовою народу, принаймні на Україні в XVI-XVIII сторіччях, література культивувалася за допомогою низки літературних мов. І хоч ми тепер знаємо не один десяток творів того часу, писаних народною мовою, домінуючого значення в українській літературі вона не мала...В такий спосіб у першій половині XIX сторіччя на Східній Україні й почало творитися своєрідне явище російськомовної української літератури, і це історичний факт. Часом воно не виходило за національні рамки, а часом ставало явищем міжнаціональним, як ним стала творчість Миколи Гоголя. Скажемо принагідно, що сам Микола Гоголь мав немалі душевні вагання, якого народу письменником йому стати, пробував покинути Петербург чи Москву і переселитися до Києва, пробував писати українською, любив свій народ і оспівував його, через це ми сьогодні не маємо морального права виводити його з контексту української літератури, принаймні ту частину його творчості, в якій описано український народ. До речі сказати, в історіях української літератури, писаних у XIX сторіччі (П. Куліш, М. Петров тощо), Миколу Гоголя й не думали виводити з контексту української літератури, а трактували і як письменника українського".Валерій Шевчук
🌻🍀🍂"Пантелеймон Куліш написав чимало казок і фантастичних оповідань на фольклорній основі. Повість «Огненний змій» - це єдина спроба створити фантастичний твір великого обсягу. Надрукувавши її в другій книзі альманаху «Киевлянин» у 1841 році, Куліш дав таке визначення жанру: «Повість за народними переказами». Дослідник В. Петров писав: «Це досить точне визначення даного твору: справді, оповідання складено з народних переказів, вставних епізодів, окремих казок, легенд і творів, що здебільша з основною фабулою зовсім не пов’язані. Народна легенда для нього більше важить, ніж белетристичне, повістярське її опрацювання. Повістярська фабула для Куліша - це навмисний прийом, вигаданий спосіб збити в якусь приблизну цілість різноманітні окремі народні легенди й перекази». «Огненний змій» написаний російською мовою і тричі перекладався українською. Вперше Ксенофонтом Климовичем у журналі «Вечорниці» (1862, № 20-26), вдруге - М. Зеровим, і був опублікований видавництвом «Сяйво» під назвою «Огняний змій». Для видання «Твори Пантелеймона Куліша» (Харків - Київ, ДВУ, 1930) повість переклав Євген Кирилюк. За цим виданням і подається вона".
Воро́ніж - селище міського типу в Україні, у Шосткинському районі Сумської області.. В ньому народився П.Куліш.
Дуже приємно і цікаво слухати це оповідання. Воронеж-Україна, яку вкрала чорна орда орків . Ось і тепер іде страшна війна за нашу землю . Боже допоможи українцям.
Дяккую. Так Воронеж це українське місто, мій. батько жив там. Спасибі за гарне чмтання.
селище Вороніж, Сумської області
Велика подяка за цікавий твір! Наша Украіна Непереможна! 🇺🇦🇺🇦🇺🇦🙏🙏🙏
Дякую за твір, і чудове читання 😊😊😊😊
Дякую, прослухавши з задоволенням! Сподобався цей твір!
Українська мова, яка ж вона поєтична, співуча і солов'їна.......!
Ну ось, а Вороніж наш...
Як виявилось...
Вороніж є в Сумській області, може йшлась мова про ньго
В кінці твору так і сказано
@@user-zr5nm8ue2q так це сказала як доповнення ця жіночка, яка читала книгу. Але ж ми толком не знаємо, про що писав майже 200 років тому сам Куліш. Така моя думка на це. Але все одно варонєж наш, все, так хочу думати.
@@oksanaooms8588 Воро́ніж - селище міського типу в Україні, у Шосткинському районі Сумської області.. В ньому народився П.Куліш.
Дякую . Сумна історія , вразлива і забобонна дівчина наслухавшись казок про клади і зміїв зійшла з розуму ...
Дякую Боже як багато поколінь Українців були затуманені царською окупацією комуністичною а тепер раша хоче щоб нас не було шкода що такого прочитання нема по телебаченю
Дякую ,поринула у дитинство.
Чудове оповідання,шкода, що з нещасливим кінцем.
Чекаємо на нові легенди ,казки і оповідання. Авторці читання щира подяка. 👍💐
Дякую Вам за гарний твір.❤️🔥💙💛💙💛💙💛🇺🇦
💛💙 Гул землі є таке явище. І в Харкові, і в Києві був. Видно, віщував війну. Дякую.
Справді?Я думала це вигадка((
Дякую.
Спасибо,Лилия!Чудесная повесть,прекрасное чтение,мелодичная украинская речь!❤️
Чудовий твір, чудове прочитання! Насолода на декілька днів:) Дякую, пані Ліліє, за відкриття українських перлин!))
То маскалі вдарили іскандером!
Дякую!
Вороніж-селище в Сумській області де народився Куліш
❤❤❤
Все добре дякую, тільки прочитано із такою інтонацією ніби це казочка для дітей.
У Марусі шизофренія...