Усюди свої нюанси. Можливо Франція не найлегша країна для інтеграції, хоча б через мову. На усе потрібен час. Головне знайти своє місце. Думаю що у Німеччині є свої нюанси так саме як і у Польщі. Але різниця у менталітеті навіть у порівнянні з вже інтегрованими поляками, котрі мають можливість жити у тій самій Франції. Тут усі завжди привітні. Є випадки нахаб, але це поодинокі випадки на які мені вистачить 5 пальців однієї руки і то я вже не памʼятаю. Усюди треба інтегруватись і тоді буде щастя у будь якій країні. Німеччина, Франція, Британія, Польща чи інші країни.
@@belkolini Саме більше щастя мати свою державу , яку можна відвідати,походити по рідних місцях,тепер все загубили. Самі більші хами,то населення України,на пальцях руки можна порахувати нормальних людей.
Я вже настільки глибоко це не памʼятаю, але мабуть не дуже успішно. Парфуми та блохоловки придумали пізніше. Але вклад в розвиток та культуру внесла великий це точно.
Я ні у якому разі не закликаю сюди їхати. Кожен сам має приймати рішення. Важко усюди напочатку, але потім стає легше. Кожен має сам приймати рішення. Тут халява для українців майже закінчилася 🙂
Жи ве мо! Як воно класно звучить французською!😂
В Парижі головною фразою було - же не парль требьєн франсе, розуміли. І же не манж па сі жур, теж на роботі розуміли, колеги були дуже доброзичливі.
Вони не питали чому ви не їли 6 днів?) Бо вони не знають звідки ця фраза 🙂
@@belkolini я їм попередньо пояснював, звідки вона взялася)
Зазвичай французи харчуються не вдома. Бачив таку картину що після роботи вони йдуть вечеряють у кафешках і вже після йдуть до дому.
Не усі. Майже усі мої сусіди снідають і вечеряють вдома, бо далеко не усюди санітарні умови їм підходять))
Францію треба минати десятими дорогами.
Усюди свої нюанси. Можливо Франція не найлегша країна для інтеграції, хоча б через мову. На усе потрібен час. Головне знайти своє місце. Думаю що у Німеччині є свої нюанси так саме як і у Польщі. Але різниця у менталітеті навіть у порівнянні з вже інтегрованими поляками, котрі мають можливість жити у тій самій Франції. Тут усі завжди привітні. Є випадки нахаб, але це поодинокі випадки на які мені вистачить 5 пальців однієї руки і то я вже не памʼятаю. Усюди треба інтегруватись і тоді буде щастя у будь якій країні. Німеччина, Франція, Британія, Польща чи інші країни.
@@belkolini Саме більше щастя мати свою державу , яку можна відвідати,походити по рідних місцях,тепер все загубили. Самі більші хами,то населення України,на пальцях руки можна порахувати нормальних людей.
Я передивилася.Ну може ваші діти будуть впевненіше відчуватися, для них і живемо
Так, їм буде спокійніше і краще. Їм тут подобається. Особливо відношення до них як до людей, особливо у школі.
Анна Ярославівна колись навчила їх митись і грамоту освоїти.
Я вже настільки глибоко це не памʼятаю, але мабуть не дуже успішно. Парфуми та блохоловки придумали пізніше. Але вклад в розвиток та культуру внесла великий це точно.
Якій план на майбутнє?
Знайти роботу, отримати офіційний статус, купити житло і жити звичайним спокійним життям як усі. Поки що я на першому етапі 😂
@@belkolini ви. по 24 параграфу? якщо так то той час що ви по ньому там знаходитесь врахується при отриманні внж?
@@MrArfelio Ні, тимчасовий захист не зараховується.
@@belkolini які тоді варіанти?
Привіт, чому обрав саме Францію для свого переїзду?
Привіт 🙂 Тут були знайомі котрі нам запропонували допомогти. Ну і рівень життя тут вище ніж в східних країнах ЄС.
Щира порада: не їдьте в Францію.
Я ні у якому разі не закликаю сюди їхати. Кожен сам має приймати рішення. Важко усюди напочатку, але потім стає легше. Кожен має сам приймати рішення. Тут халява для українців майже закінчилася 🙂
Це в любій групі українців за кордоном звучить. А Б с о л ю т н о в любій країні. Не їдьте до нас, тут жах як погано🤫