ЯКИМИ КОЛИСЬ БУЛИ В СЕЛІ ЛІТНІ КАНІКУЛИ...
ฝัง
- เผยแพร่เมื่อ 23 เม.ย. 2024
- #літо #канікули #весна
Колись, в дитинстві, весна для нас була не просто, як пора року, а закінчення навчального року. Хоч на дворі був ще березень або квітень, але всі підраховували дні, які залишалися до 25-го травня, коли вже настануть літні канікули. Хоч всі і чекали з нетерпінням літо, та багатьох з нас об'єднувала думка: "Влітку, щоб корова здохла, а взимку, щоб школа згоріла." Але все таки, незважаючи на думку про корову, що треба буде її ганяти в череду ціле літо, ми чекали літні канікули, які були для нас, ніби маленьке окреме життя на протязі трьох місяців. Як же ми їх чекали ці канікули... В село завжди приїжджали до бабусь чи до родичів наші друзі з міста, на відпочинок. Ніби вони, бувши малими, в місті, дуже виморились. Але це так. Школа виморювала і в місті, і в селі. У кожного ці канікули проходили по своєму, але якщо взяти взагалі, то у всіх нас є багато спільного. Ми спали до обіду, потім прокидалися і йшли до друзів. Відпочивали на річці, грали в квача. Допомагали батькам, або бабусям з дідусями пасти корів. Хоч і не хотілося вставати дуже рано. А ще, могли навчати пасти корів, своїх друзів з міста. Бо випасання корів - це дуже тонка справа. Часто ходили на колгоспне поле по горох. А коли їхав голова колгоспу чи агроном, або ще якась машина, то доводилось залягати в горох, щоб ніхто не побачив. Бо в той момент ми відчували себе злочинцями. А як же ми каталися на велосипедах... Це було мистецтво. Хто бум меншим і не діставав до педалів - їздив під рамою. Старші, любили тюнінгувати свої велосипеди. Чіпляли на колеса катафоти, динамки і фари. Ми гуляли цілими днями, що нас неможливо було навіть догукатися додому поїсти. Ми харчувалися підручними засобами. Десь клей із вишні чи абрикоси у садку, десь малину, клубнику, та інші фрукти з дерев. Їли зелений щавель. Бабуся могла намазати хліб смальцем і ухвативши той кусок хліба, бігли до друзів, ще з ними й ділилися. Та мабуть найсмачнішою їжею і одночасно десертом, був хліб намазаний варенням, або медом і молоко. А як же ми любили будувати халабуди. То для нас було краще, ніж зараз елітне житло в Києві. Навіть тоді у нас вже були гроші. Самою стабільною валютою, курс якої ніколи не змінювався - були листя з дерев. Майже кожного вечора збиралися у когось під забором на лавочці. І якщо хтось приходив із шматком хліба, змоченим водою і посипаним цукром, або з олією і сіллю, то всі терміново бігли по домам і через 5 чи 10 хвилин поважно приходили з такими ж "бутербродами". А ще, їли калачики, смоктали нектар із квіток конюшини і ще всяку всячину. Руки мили квітками "собачого мила". А впав і роздер коліно - то зірвав листок подорожника, обтер, приліпив до рани, заростало, як на собаці. Ніхто не біг додому жалітися, бо мати могла ще й кропивою по дупі полікувати. Згадуючи це все, хочеться сказати, що праграма "Останній герой" відпочиває, в порівнянні з пригодами, які були у нас. Після дощу, любили бігати, або кататися на велосипедах по калюжам. Запускали кораблики. А ті, хто був вже доросліший, ходили по вихідним в клуб на дискотеку. Тільки тоді, ми це називали танці. Танці були, не те що зараз. Карнавали у Бразилії відпочивають. Отак і пролітали наші дні. Ми були щасливими, але наближалося воно - перше вересня. Друзі від'їжджали в місто. Як же не хотілося з ними розлучатися. Але треба було. І коли вже спливав до кінця останній день літа, ми сиділи і плакали, бо не хотілося йти до школи. Тяжко було звикати й забувати літо в перші дні вересня. Ми ділилися з однокласниками літніми враженнями та пригодами. У всіх нас ці пригоди були різні, але й одночасно було багато спільного. Ті літні канікули вже ніколи не повернути.
Все сказане чиста правда, моє дитинство слово в слово
Може й річка та сама?
@@user-mg1rt8vb7v ні але спогади викликала
Хто в дитинстві не бігав з розбитими колінами в зеленці, не падав з вєліка, не будував халабуди, не лазив по деревах з синьою пикою і руками від шовковиці,- той дитинства не бачив.
Чудово сказали!❤
додам: хто не курив нишком вкрадений у дядька самосад, не пив бабусиної наливки, не підглядав, як купаються у річці голі тітки...
Краще б я корів усе життя пас , аби тільки цієї війни не було. Усе пам'ятаю і покатушки селом ,на велі у травні , коли з голоду на чужих городах і часнику були раді . І черешні у сусіда , і полуниці " На шухері " , коли у ночі чужі полуниці із землею їли ) Усе було у дитинстві , тільки не було вбивства сусідом українців .
Яке чудове воно було те життя!
Ті хто ще застав це покоління, ніколи його не забуде, то був золотий час, де були вірні друзі, слухнянні діти, і справедливі і строгі батьки. Як нам зараз тих часів не вистачає... 😔
Слухняних дітей не було..
Батьки були затуркані роботою і злі.
Але дитинство було - бо ми в селі самі собі знаходили розвагу.
Таке враження що ми з вами відпочивали в одному селі ,і глей був і гроші такі були ,і хліб із смальцем,Дякую за спогади!А і ще горох ,лягали щоб нас не бачили
І мед з дерева. І калюжі.І піджарене на вогні велике пір я.І всухи грали.і в скакалку і в хованки і будки з гілля.Головне компаніями з всієї вулиці.
коли голова колгоспу на бобiку швидко лягати
❤я виросла в селі ,їли фрукти і ягоди, ніколи не мили, взимку на горках ,влітку на річці аж сині були з води невилазили і не хворіли, а зараз- вітер подув і вже кашель , соплі нада лічить.😊😊😊😊
Я тільки приїздив до баби в село на всі 3 місяці але все було точно так як в відео описано,навіть від'їжджати не хотілося
Кому як пощастить. Мене теж важко з озера було вигнати, з посинілими губами плавала. Але ж і хворіла! Температура, уколи ( а шприци не одноразові, а ті що кип'ятили у спеціальній посудині), і парафінові обгортання. А народні засоби! Як не примушували пити молоко з лоєм( козинячим жиром), я не могла, це був єдиний непослух батькам. Обов'язок влітку - принести хліб з магазину, бо привозили тільки вранці, давали не більше 2 хлібин у руки. Тож хто не встиг - біжи по сусідах позичай. Ну і купа інших розваг - пасти корову, пригнати -загнати гусей
@@user-xn3ve7zj5cЯ завжди той хліб обгризаний додому приносила!😁
А 200 лет назад и мылись два раза.Никрофилы вам на паРашу там живут ваши сородичи по уму.
Взимку штани самі стояли від снігу мама тільки руками всплекувала
Найкращий час - моє дитинство в селі у бабусі. фркути, овочі не миті і без хвороб. Сидилі у річці аж синіли, це правда! Як я не хотіла пасти корову, але мусила! ❤ дякую за чудовий спогад!
Оце правда сто процентів дакую за спогади наче в дитинстві побував
Такого вже не буде. Аж не віриться, що це все було з нами.
Дякую, Куме Васильку , за поліпшення настрою у цей ДУЖЕ нелегкий час для усіх нас , Українців🔱🙏
Так в селі все було гарно і річка, і ставок, і корова, і гусі і кури і город картоплі.
Дякую за чудові спогади дитинства. Хочу тільки додати, що все літо ганяли босяка, кисли до посиніння в стаавку і ніякі зарази до нас не чіплялися.
Як хочеться повернутися в дитинство.
Я виріс у селі на Луганщині Білокуракінський р-н.кращі роки життя так і було .але зараз моє село окуповала орда рашиска ну нічого так буде не всігда Все буде добре все буде Україна Боже бережи мою Україну Слава Україні Слава ЗСУ Слава Богу
Тримайтеся і надіємось💙💛
А я зі Старобільску.Зараз з дітьми в Німеччіні.😢
@@user-ws6cm9xx6nдобре, що Ваші діти при Вас і живі..
А хтось похоронив свою єдину дитину.
@@user-sg9pw4rf3z Це страшне!
@@user-ws6cm9xx6nМи з Мелітополя. Теж вже півтора року з дітьми в Німеччині. 💔
Молодець!затронув душу!
Неначе побувала в дитинстві ,цікаво і змістовно розповіли.Дякую.
Дякую й Вам, що дивитесь.
У нас була ще рибалка, войнушки, тарзанки, купання в річці цілими днями, плигання з кручі у воду, гра у квача на воді (розвиває витривалість дай Боже), лазіння по всяким заброшкам в радіусі 5 км у пошуках скарбів. Часто залишали свої скарби там, коли припікало. Можна було ще махнути на вєліках кудись в сусідні села. Головне не відхватити від мєсних, а потім не відхватити від баби, коли вернешся.
Дякую що повернули на декілька хвилин у минуле. Кум Василь немов машина часу 😊
Все так і було , просто все...! 😂😂😂
Щиро дякую за працю. ХАЙ КВІТНЕ УКРАЇНСЬКИЙ ЮТУБ. Слава Украине!!!
Причом тут слава україні?
Героям.слава.💛💙
@@user-tt3rc3cy2uУкраїна - це назва країни. Пишемо з великої літери.
Ми користуемось американским ютубом, украiнського ютуба нема.
Дорогой вы мой человек! Слушала вас...и смеялась,и плакала.... Мне уже почти 70 ....и вы меня сейчас вернули в моё детство.... Всё именно так и было.... Боже,как же я ждала каникулы, чтобы уехать в деревню к бабушке!!! До сих пор,с замиранием сердца я вспоминаю это самое счастливое время в своей жизни!
Огромная вам благодарность за ваше видео! Всего. вам самого наилучшего! Здоровья, благополучия, удачи ,мира,,любви и добра!
Все так і було, особливо згадалося, як залягали в горосі😂
Добрі були часи!Так швидко пролетів час а з ним життя нажаль залишаються тільки спогади.
Я пам'ятаю свої канікули. Ми жили в селі. Наша вулиця тоді, (середина 70-х), була з краю села. Далі були посадки і зарості амброзії. Ще до того як зацвітав цей бур'ян, ми будували з нього халабуди. В нас одне літо під посадкою було ціле "поселення" з цих халабуд. У кожного з нашої ватаги була своя "хатка". Як же класно тоді було! Я згадую ті часи з посмішкою, а зараз і болем. Я там давно не живу. З початку повномасштабної війни село декілька раз бомбили, але слава Богу не окуповане.
Так і було щасливі дні дитинства були відкриті і дружні🎉🎉🎉🎉
Все правда слово в слово.Вітання з Прилуцького р-ну.
Найкращі були канікули! І я дякую батькам, що не відправляли мене в дитячі літні табори, канікули в селі були найкращими!
а я просився у табори, а мене - у село...
Так ! Так! Літні канікули - це село!!!❤️🌞
Дякую вам за такі прекрасні спогади. Так, і все було, а халабуди то через день будували, ще і дому старалася якусь стару каструлю взяти, щоб їсти варити, бо викопували ямку приносили старі побиті чиі попадали цілі плити чугунні і робили шпаргат, як в нас називали. Все це було, це ніколи не забудеться.
Дякую за відео затронув саме святе дитинство❤
Боже! Куме Василь, точно....Влітку- подряпані ноги, розбиті лікті і коліна, а взимку - мокрі від снігу, одежа аж замерзла від снігу....
Найкращий час для мене👍👍👍👍👍👍👍👍👍👍👍
Яке прекрасне дитинство та літо, то був рай.Я сама вже бабуся, та прекрасні спогади дитинства, бабусю, дідуся я згадую кожного дня.❤❤❤
Сапа в руки і на прополку буряка, соняшника, кукурудзи.
А це вже блыжче до истыны ! город зкопаты, картоплю посадыты, сапаты, пидгортаты, бурьян полоты, потим копаты, корову телыцю и теля пасты, свою та щей титчуну, и тры гектары буряка колгоспного треба обробляты иначе город видберуть ..... ну и все остальне звычайно було , навить дывуюся як мы то все успивалы .... да ще одно згадую як мы ногы мылы кирпичом на камнях за млыном перед 1 вересня .... Счасьтья нам, усим та мыру на земли.
@@vinnitca1990Все так. На день батьками давалася робота. Обірвати вишні чи інші фрукти та ягоди, що поспівають. В обід напоїти теля і перепнути на кращу траву, привезти лободи свиням, накосити трави корові . Все стараєшся швиденько зробити, щоб встигнути покупатися в річці. Коли батьки з роботи приходять, то треба бути вдома , щоб допогти їм. Вечером з череди приганяєш корову ,підмітаєш двір і тоді відпочинок. Біжиш до клубу в кіно, а потім танці .
Дякую! Аж до сліз...
Ой, про горох це правда. Який смачний був той горох.
Боже, яка правда😂. Дякую Вам, я майже в майбутньому побувала. Ми були тоді щасливі, а тепер... ☹️ тепер не вміють діти так разом бути як колись.
У минулому
Щиро дякую, ви мене повернули в щасливе, безтурботне дитинство. Кожне слово в цій розповіді про мене 😊
Дякую куме.Наше дитинство трошечки відрізнялося.У нас була річка-одна,але дві:,,мелкая"і ,,глубокая".Отам всі літа й проходили.Дано це була......
Вам також дякую, що подивилися.
Дякую автору! Наче в дитинстві побував❤
Детство 80-х было бомбическим!
Точно! Харківська обл
А Хмельницьку область не хочете ? Ви думаєте тільки Харківська область така ?
Я містянка, таких канікул в мене не було.
Але цікаво дізнатися про такий відпочинок!
мне 60. а детство это самое лучшее. 🇺🇦👍👏
Автор слово у слово розповів про моє життя, таке було життя у кожної дитини.
У селі класно, ліс, ставок, було весело, жили і не тужили.
Все про моє дитинство, ото було щастя❤❤❤
Про горох точно😂😂
А ще піротехнічні експерименти зі знайденими на смітнику використаними балончиками з під дифлофосу (ходили туди спеціально) . Розпалювалось багаття і вкинуті туди балончики вибухали. Коли знаходили карбіт то канонада по ярках стояла до тих пір поки хтось з дорослих не піймає і не надає по шиї. Димовухи з газет вимочених в розчині аміачної селітри - це класика а ще різні присмалки та самопали за які можна було вихватити по дорослому якщо батько піймає. Старші ходили в колгосп на роботу на літні канікули. За місяць роботи на зернотоку було зароблено 70 карбованців і придбано велосипед "Україна" він коштував на той час 66 карбованців. Скільки було радості.
Ооо, стрілялки та бахкалки у дитинстві це щось. Було ще, набирали різних ампул з ліками і різноманітні порожні балончики, розпалювали багаття та вкидали по черзі, паралельно створивши таблицю, де кожному вибуху давали оцінку. Також зпалювали медикаменти, з додаванням марганцівки або без неї, дивилися хімічні реакції. Ну і звісно "задовбай сусіда карбідом"😄😄😄 Було, було...
@@user-wf4hc8sr8k Отто вам тепер втиха! перотехнычни эксперементы.
😂❤. Благодарю вас. Всё точно!!! Согласна с каждым эпизодом.
🤗💯👍❤️
Ээээх, 100-процентная истина, так это все и было... Как было здорово...🥲
То точно так і було .....ЕХ
Як болить душа , пече серце коли згадуєш ті золоті часи , коли їли смолу з вишні, щавель, зелені абрикоси, редисочку вискубнув з грядки, витерла листям а тоді платтям , і так смачно ❤❤❤ Дякую щиро !!!
дякую за спомин... таке приємне почуття... згадати дитинство,якого нажаль немає в наших дітей та внуків.
Дякую за відео все про мене один в один особливо коли я приїздить в село до бабусі в неї було дуже багато полуниці я їв не мив даже хоча на зиму на збирав і варення було, і кампот ще й картопля 🥔 яку я допомагав садити потім підгортати полоти до сих пір не люблю викопував теж картоплю ще й мішки здорові тягав по чотири відра та батько говорити треба що будеш зимою їсти мені було тоді 14 років мати на жаль була хвора лежача померла в 39 років я мусив тоді все робити і зрозуміти що таке справжнє життя зараз ці діти ніколи цього не зрозуміють от таке було в мене літо у бабусі
Але хочу одне сказати є діти розумні розуміють що тепер робиться в Україні а є ні слава богу слава Україні слава ЗСУ слава нації Україна понад усе все буде Україна 🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦💪
Як батько міг змушувати дитину тягати важкі мішки? А сам чого не тягав?
Ще й як тягав він мені показувати правда вже покійний царство небесне вічна пам'ять 🙏
Найкраші спогади з дитинства - це літні канікули у бабусі. Принаймні, у мене. Такі солодкі спогади.
Дякую за спогади. Все так і було
За літо не зношували жодноі пари взуття .Це про нас з сестрою.
так i було, а зараз багато сел нема, колгоспiв нема, та й людей нема
Дякую Вам, неначе про мене і про мої канікули розповідається!❤❤
Яке було супер дитинство. Не хотів в піонерський табір. Накидав в зовнішній туалет дріжджів з цукром і на другий день мене вигнали з табору. Участковому і голові колгоспу відкрутили в їх «Бобіках» ніпелі. От смішно було як вони пробували нас доганяти.
Пішли вчитися курити і якось загорілася купа сіна. Приїхали пожежники зі Львова. Все погасили. Ми їм з таксофона подзвонили і спитали чи ви них є вода. Вони відповіли що так. То ми їм сказали щоб вони мили ноги і лягали спати.
Голові колгоспу вирізали дірку в паркані і до її німецької вівчарки залізли дворняжки приблуди. Він потім довго матюкався за те що зіпсували породу собаки. Класно таки було.
Тепер поїхав за кодон, став юристом і дурне все пройшло. Розповідаю дітям який їх тато був колись нечемним.
тюкався за те що зіпсували породу собаки. Класно таки було.
Тепер поїхав за кодон, став юристом і дурне все пройшло. Розповідаю дітям який їх тато був колись нечемним.
Ніяких бутербродів нам бабуся не різала. Бабуся дуже смачно готувала, і ми завжди бігли додому їсти її страви.
Ти точнісінько описав мое дитинство мене батьки завжди відправляли на всі 3 місяці до баби в село і все було точно так як ти описав😄
Блин.....до слез...
Щасливе дитинство було за радянських часiв. Ще трохи в 90х.
А зараз канікули розпочинаються з 25 червня... Колись так добре було. А другом дитинства кожне літо проводила який приїжав з міста. Шкода зараз не спілкуємось.😢 І дорослі стали, життя якесь сіре стало..
Правда,слово в слово. ❤❤❤❤❤
Ой да , то було найщасливіше дитинство мого життя . Завжди все літо проводила в селі . Одне тільки шо було : це полоти та підгортати картоплю і збирати колорадських жуків . А взагалі ото так як ти розповідаєш Василь 💙💛💙💛💙💛
ця розповідь саме про моє дитинство кінця 60х і кінець 70х рр. Автор на 100% правий, бо саме таким було моє дитинство в селі, де я народився і ходив до школи.
100%! … про футбол забув Василь!😁
Як все точно написано!!! 👍 Згадала дитинство! 😊
Мне валюта понравилась,все ж зелень.
Так і було. Один і один.
Виріс у невеликому райцентрі (нікуди не їздив, все було на місці), як мінімум половина з озвученого було і в мене (окрім випасу корів, їх не тримали, але деякий час були свині та коза, кури само собою). На велосипеді теж був певний тюнінг, від головного світла фар (ближній/дальній) та стопів до бігаючих вогників на колесах та можливістю підключити магнітофон (вже тоді трохи кумекав в цьому, і все від однієї динамки). Ну і як без пугачів та рогаток? Ах так, ледь не забув, купання з друзями на Каховському водосховищі. Всього не описати, але ролик прийшовся до душі👍
Не заливай ! вогныкы бигаючи на колесах, та можлывисью пидключыты магнитофон ,куда ? никто с того детства не поверит, потому что мы там были , в землянке катошка сварена в чугунке надбитом, это да это наше ..... .
Факт з якого ви року .Я із 1972 але це все пережив.
Я із 1967 покоління і можу підтвердити, що Кум Василь і моє дитинство описав (дякую ❤). Тільки я була із тих городських, що до бабусь приїжджали на канікулах, святах та вихідних. Корову я ніколи не пасла, а от на городах добре наробилася. Як я ту картоплю ненавиділа! Бо крім свого городу, ще був у бабусі город-добавка. Треба було скількись там мішків картоплі у колгосп віддати. Це я памʼятаю, як дорослі казали.
А ще до цього дня дивуюсь, як ми тільки не потравились. Як ми знали які ягоди, калачики, і т.п. можна їсти? Якісь зелені "ягоди" їли із якогось дерева, що по цей день я не знаю, що то було і більше тих дерев і "плодів" не зустрічала. 😄
@@innayaremchukзнання про їстівне/неїстівне передавалося з вуст в уста, як і багато інших корисних навичок. Зараз у людей забрати телефон з гуглом, і половина не виживе. Можливо перебільшую, але різниця таки є між поколіннями, і досить велика.
А я з 1989. Було все один в один😄😄😄 Але корову пасти ми наймали,а от коли починався сезон посадки городу і до його уборки-це жах😅 Я так це не любила. Особливо його поління.
В мене практично так само все було 😂
все про мене😁😁😁❤️
Кожне слово ... як про мене.. . Ніби жив на сусідній вулиці😂
Зовсім інше життя
Дякую. Сиджу і плачу. Хочете вірте, а хочете - ні.
Плачеш-і що?Легшає?Назад дороги НЕМА.....
Ми на сіні ціле літо були, до друзів, то іноді можна було. Хоча на вихідних ходили до клубу, то найкрутіша розвага у селі
А ми ще на море кожного літа їздили, чи на лиман, недалечко від нас. Відпочивали після обіду до вечора.Спочатку дітьми, потім вже зі своїми дітьми. Тепер це у нас вкрали.
Все було саме так за виключенням школи, в школу я завжди хотів піти але перші дні а потім вже не хотілося 😂
А ще ховалися в лопухах , з яких нас iвидно не було. Ловили руками в ставку карасiв , робили з болота " лакованi" чобiтки та рукавички ......😊
Я хоча і доросла але ж і досі користуюсь подорожником .
тому й здорові були і не товсті
Саме так і було!
😂😂😂😂❤❤❤❤❤
Це про мене!
Так, Васьок, навіяв ти спогади, жаль про рибалку нічого не згадав, як осині гнізда розворухували, як до лісу по суниці та гриби ходоли.
Эх дитинство,гарна пора.Але всi так хотiл стати зрослими,а тепер на оборот.
А по людських городах і садах ввечері, крали полуницю чи паперівки або черешні...
Ми не крали в людей - то було стидно, а в колгоспному саду - було! Іноді тільки, та й то зграєю набігали в сад по черешні ,але сторож ганяв!
Як в дитистві довго тягнулись 3 місяці канікул.А тепер шух і вже рік пройшов
Це була ЗОЛОТА пора.
Наче моє дитинство переказали. Хліб, посипаний цукром - це було круто. І коли пасли корови, то хліб з цукром та сало були платіжним засобом за те, що хтось попасе твою корову, а ти збігаєш додому. Вигляділо це прибизно так: "Гріша, попаси мою корову" . Гріша:"Що принесеш?". Я:"Хліба з цукром". Гріша:"Добре, давай, тільки не довго". А ще брали на поле сало, яке вдома нуколи-б не їли, а на полі нанизували це сало на паличку і смажили на вогні. Після обсмажування воно було чорним, але яке-ж воно було смачним! Ех, ностальгія!
Такий знайомий шматок хліба - кірпічика з сахаром....
А ще....
.... Пасти сусідську корову, беручи на весь день шматочок сала, декілька скибочок хліба, огірків, цибулину....
Будувати хатки на купі піску, грати в магазин, ховати (хоронити) здохле курча, сидіти на черешні, а ввечері красти (бо по - іншому не скажеш ) чужий ще не зовсім дозрілий мак. І ніяких тобі наркоманів....
На колгоспному полі ламати в кукурудзі ляльочки, будувати після зливи БАМ з болота на шляху, бо асфальту не було.
Грати в школу, вдаючи з себе вчителів з указкою та вчительок на корках (каблуках ) з курдулями на голові.
Бігати на ферму до корів чи телят.
Ходити на конюшню по кизяки, щоб замісити з глиною і підмазати призьбу.
Грати на вигоні в кицьки, чи в жмурки.
Бігати босими ногами...
Яких тільки витівок за літо ми не робили....
Літні кані кули то життя 9 років було перший день розбита голова у лікарню повезли 3 шви здраствуй рідне село))))
I вiйни не було. А моя дитина живе у вiйнi.
Спасібі вам кум
Василь і вашому каналу після побаченого сиджу і плачю.про канікули в селі мені 44 рокі звати
Олег
Олексіенко з міста
Кіїв такожь
Полісськії раен полісської громади кіевсткої області село
Радинка на поліссі траса кіїв минск гомель на границю с белорусіею ❤ спасібі вам від душі спасібі
Олексіенко
Олег лівиї берег кіїва
Харьковскії масив дарницькії раен в мене е пару ваших стішков про нічь ето с ким ліг спати а на горі оре реактор це напевно про чернобильску станцію полісськії раен дуже вам дякую стільки вспомнив случаїно на вашь канал потрапив тепер пітписався спасібі вам розвідку вашому каналу ❤ дуже дякую
А українську мову Вас, мабуть, вчив місцевий дід Панас ?!
Так мілодійно свучіть, що пірічітвав Ваш кімент дисять расів, шоб сапамітати хіч пару слув, а то як піпаду у Ваше сіло, не путу снасті, як апчатіса і нічіго не распіру в росповіті про Ваше тітінство ....
Отака .уйня малята !🫣👽🤭
@@Jiiim.3.😂😂😂
У нас була коронна страва тоді - окраєць чорного хліба натирали часником, потім шматок здору розтягувати як карту світу по тому хлібу, зверху на всю цю аплікацію дрібно кришили часник і трошки підсолювали.. Смачнішого нічого не було, а ще й як з помідором.. Ммммм.. І гроші такі були, і в халі-халі стоп грали і морський бій на землі малювали і кидали розкладний ніж під певним кутом..а ще в баби Куци грали.. Плели з проволки ручки, рибки та чортиків з капельниць, з ниткою всілякі фокуси на руці протягували.. Дівчата в різинку стрибали, а коли дівчат не вистачало, то просили хлопців, щоб хоч постояли..вони погоджувались в тих випадках, коли не було з ким в квадрата грати.. А ввечері одягали братову джинсовку, а хто крутіший був то косуху з малеееесеньких шматочків шкіри, пивом фіксували причу і на гулять . По дорозі зустрічали своїх знайомих і зграєю перли в якийсь сад '' заправитись'' а потім на діскарь...Ти щасливий - все життя попереду і ти молодий, красивий, здоровий! . Блін! Як же класно було