Друзі, ми разом із волонтерською спілкою «Поруч» відкриваємо збір на допомогу переселенцям🫶🏻 Ви можете підтримати фінансово, або відправити речі людям, які втратили домівки та все своє життя за лінією фронту. Всі вони проходять дуже складний період і наша, навіть маленька підтримка, допоможе їм стати на ноги. Особливо важно евакуацію переживають діти та люди похилого віку. Ми думаємо, ви бачили чимало відео, де бабусі та дідусі не хочуть виїзджати з-під обстрілів тільки тому, що думають, що нікому тут не потрібні. Ви також можете долучитися до організації у якості волонтера, аби допомагати цим людям🙌 Посилання на інстаграм спілки «Поруч»: instagram.com/spilkaporuch?igsh= Як відправити речі?👇 Місто Київ. Шарлай Русана +380509078957 Маленькі посилки: поштомат №7863 Середні посилки: відділення НП №337 Вантажні посилки: відділення НП №5 🎯Ціль: 20 000.00 ₴ 🔗Посилання на банку send.monobank.ua/jar/6Xxwxf9N1i 💳Номер картки банки 5375 4112 1159 1586
Ходжу в гори вже років 20, але в зимовий похід би ніколи не пішла. А щодо Карпат - дарма їх недооцінюють, це досить небезпечні гори: різкі зміни погоди навіть влітку, дикі звіри, змії... Зі своєї подорожі Карпатами ми з друзями винесли прекрасний вислів: Карпати - то дієслово.
@@VolodymyrKostenko-q1mчому це. Ось ця ваша зверхність і призводить до міряння того чого не треба. Літні походи є різного типу складності, а маршрути які різні бувають. Окрім Карпат також ж інші гори.
@@LiddellAlice Це не зверхність. Коли мірянин має досвід зимових походів, навідь дуже давно і декілька разів. На все життя літніх походеньок, в нього буде величезний запас досвіду. І він не тягне вагою наплічник.
@@VolodymyrKostenko-q1m🙄🙄🙄схоже на «а вам слабо?» не слабо, глузд здоровий люди мають, і відповідальність за близьких і рідних, тому уникають явної небезпеки для життя. З природою вести двобій або кидати їй виклики - всеодно що Богу
Раз зі шкільною групою в кінці травня ми поїхали в Карпати щоб піднятись на Говерлу але в той день змінилась погода, було хмарно, під час підйому був дощ Ми дійшли, але підйом був жахливий. Словом, запамʼяталось на все життя:)
Пригадую,як ми в чотирьох були на зимовому поході в Карпатах. На наше щастя до нас прибився місцевий собака.В дорозі ми почали провалюватись в сніг по пояс і глибше-зверху була кірка і брести було неможливо.Рюкзаки важкі і нас кірка не витримувала- хотіли заночувати під снігом. Але собака йшов на чотирьох і до нас дійшло😅. Ми на колінах і долонях так добрели до колиби. Це була вже ніч,але ми були в безпеці
Колись, проходячи університетську практику в Карпатах, троє моїх одногрупників відстали від групи через дощ і туман. Знайшли їх рятувальники через 2 дні, живих і здорових. Коли вони побачили, де опинилися за цей час, то не могли повірити. А викладач, який супроводжував групу, посивів. Не можна недооцінювати природу, вона не пробачає
Колись ходила в ті края в похід з трьома ночівлями з комерційним турклубом. Група була велика і дуже різношорста: від тих хто вже бігав на Ельбрус і не тільки до офісних черв'ячків (я відносилась до останніх). Зі старту в Квасах я відразу була вражена. Туристи з досвідом рванули вверх не оглядаючись, на всіх інших з групи їм було відверто насрати. Одній дівчині стало погано на підйомі. Ми, непрофесійні аматори, залишились з нею, (хоча всі один одного перший раз побачили того дня на вокзалі), розділили між собою поклажу з її рюкзака щоб розвантажити її, і коли вона трохи відійшла, продовжили підйом не залишаючи її в її темпі. Коли ми дійшли до місця запланованої ночівлі "професіонали" вже давно встановили свої палатки і повечеряли. Де решта групи їх взагалі не бомкало ніяк.... Коротше вся моя юнацько-наївна уява про туристів і скалолазів, які "сваїх нє брасают" лопнула тоді, як мильна бульбашка.
@@oliafeniuk5702людей було зо три десятки, було два провідника - один попереду групи, інший - замикаючий, маршрут був легкий, стежка зрозуміла і людна, для бувалих - то легка прогулянка, а для зовсім не тренованих - важко, ще й з рюкзаками 15кг. Чомусь нам не потрібно було вказівки провідників, щоб повернутись і допомогти дівчині (з нею лишився замикаючий провідник, а ми хоч йшли попереду, але старались тримати його в полі зору і коли ми перестали його бачити, зупинились чекали, а потім повернулись вниз щоб подивитись, що сталось). А бувалим, що треба якійсь особливі вказівки своїх мізків не вистачає, щоб розбивши лагер, відправити п'яток хлопців вже налегку, щоб подивитись і якщо треба допомогти здихликам з групи?
Ібо не#уй ходити в гори з неперевіреними керівниками.... І членами групи. Гори помилок не пробачають.... Сам близько 18 років воджу (не комерційну) групу в гори як керівник. Так як це не комерція великий плюс що група перевірена... але навіть між своєю перевіреною групою бувають нюанси. Можу сказати бувало різне.... Але якщо дотримуватись декількох правил на 99% все має бути ок. Можливо викладене нижче комусь збереже життя чи здоров'я..... Керівнику: 1. добре проаналізований маршрут, з передбаченими варіантами відходу; 2. В групі не більше 10% недосвідчених туристів; 3. Швидкість групи визначається за найслабшим учасником; 4. В групі більше 5 чоловік повинен бути повноцінний заступник керівника який добре орієнтується у маршруті, підготовці, і т.п. 5. Правильно підготовлена аптечка.... 6. Група ніколи не розділяється!!!! Окрім критичних випадків. У такому разі з кожною із груп повинен бути старший який відповідає пункту 4. Група з двох осіб ніколи не розділяється, НІКОЛИ!!!! Учаснику: 1 Керівник завжди правий.... 2 Якщо керівник не правий дивитись пункт 1. 3 Неухильно дотримуватись інструкцій керівника - від стадії підготовки до походу - до його закінчення. P.S. ставити під сумнів рішення керівника можна, сперечатись і доводити свою думку теж можна - але всеодно дотримуватись його вказівок. Недооцінюйте Карпати навіть влітку!!!! Всім гарних походів, погоди, краєвидів, досвідчених керівників і приємних учасників..... Слава Україні!!!
Безгоузда трагедія, яку можна було уникнути... Таке враження, що Коралов не був ніяким інструктором, а просто вирішив підзаробити на студентах, що не диво в 90-х, коли кожен крутився як міг... Соромно підвести друзів, незручно привертати до себе увагу, краще зціпити зуби і терпіти страшенний біль - типові стереотипи поведінки, виховані срср... Юля, судячи з усього, спочатку просто була в шоці, тому й недооцінила свій стан. Я була свідком ситуації, коли людина зі зламаною ногою не могла підвестись і казала: "Зараз я трохи полежу, а потім встану і піду далі!"😮 Але ж чому її супутники так злегковажили... І, звісно, вихід взимку о 9.30 - це просто щось нереальне! Я була шокована, коли це почула! Я свого часу всі Карпати облазила, підіймалась на Говерлу, Піп Іван, Хом'як.. То ми теж влітку ще затемна збирались, виходили десь о 5.30. Ну добре, взимку сонце пізніше сходить, десь о 7-й, але ж не о 9.30😮!
Перше, що я подумав, коли слухав історію - наслідки виховання срср. Типова поведінка Юлії. За що поплатилась життям, і не лише вона. Нормальні здорові на глузд люди просто нізащо б не погодились продовжувати похід, будучи травмованими. Натомість цінності гнилого режиму були важливішими, ніж власне життя та здоров'я. Типу, ой, це ж образяться, що я зіпсувала їм похід... Ні, піду далі на гору з відкритим переломом ноги, подумаєш, що тут такого
На Говерлу не обов'язково в 5 30 прокидатись, на неї 3 години підніматись, а спускатись ще швидше. Ми виїжджали в 8 30 + година в автобусі. В 10 00 тільки починали підйом. До вечері встигали повернутись у готель.
@@natalykatrichenko4515ми теж о 9 виїздили на Говерлу великами, потім сдавали їх у сховище і підіймалися екстремальним маршрутом, о 15 відпочивали вже на вершині і спускалися до 17 точно. Але ж. То було влітку. І ми були в гарній фізичній формі. А тут цілий збіг обставин за яких не можна було продовжувати рух (((
Однозначно винен керівник групи. Він мав одразу ухвалити рішення спуститися з травмованою Юлією в Кваси, а вже потім вирішувати, продовжувати далі групою маршрут чи ні. Історія, ще раз нагадує, що гори не пробачають помилок навіть на таких простих маршрутах, як одиничка.
Керівник групи наробив багато помилок. Але з приводу травми дівчини я не був би таким впевненим в його недбалості. Якщо травма була дуже важка, то дівчина не змогла би завсім спиратись на ногу і навіть з допомогою інших по снігу далеко не відійшла би. Ноші і до найближчого укриття, а потім за допомогою. Але тут була 100% не така важка травма, бо дівчина таки потім йшла. Травма підчас фізичного навантаження та веселощ, багато "гормонів щастя" - сам факт травми міг бути навіть не болісним. Рану обробляли на відкритому коліні на холоді, тому набряк не наростав і біль відразу став не сильний. І дівчина вже й не могла оцінити важкість своєї травми, а тут ще хлопці дивляться (без всяких там СРСР). Керівник також без рентгена: мабуть запитав дівчину, перевірив коліно, що мабуть вже рухалось і не дуже боліло, зробив помилковий висновок про важкість травми як про подряпину. З правцем - то окрема справа. З одного боку й вірно, з іншого боку мало знаю керівників, які після першої подряпини в групі поведуть всіх назад. Зазвичай цим займаються у найближчому місці попереду, де буде медична допомога. Далі, звісно, почався "треш". Якщо, навіть, просто не ділив би групу, а заночували би організовано в лісі, шансів вийти з цієї ситуації без втрат було би в рази більше.
@@dimarybachkovskyi2137 🤣🤣🤣🤣🤣 Якими батьками Які віддавали на війну своїх синів 1979 -1989 Діти які в 90 стали звірами які крали ,вбивали і так далі Люди СССР це травмовані нездатні жити в нормальному соціалі Тому в нашої країни і до сьогодні куча проблем Бо інваліди виховують інвалідів
@@dimarybachkovskyi2137 люди не завжди відразу відчувають біль при переломі і поступово травма наростає. У мене син 13 років в тому році зломав ногу, а саме п'яту, стрибнувши на ноги з горбочка в селі Яблуниця. Потім вже на рентгені ми побчалили, що там п'яткова кістка окремо. Але на наступний день він пішки сходив на Говерлу, потім на наступний день пройшов теж багато км. Через тиждень був похід до водоспадів в Долишньому шепоті і потім ще похід на перевал Шурдин. І весь цей час він казав, що то болить, то вже не болить. Казав, що буде йти. І лише через 3 тижні біль став нестерпний, був набряк. Для мене це урок, що треба уважніше до таких начебто дрібних травм ставитися.
Мене звати Галина ! Я колись вчилась на географічному факультеті в Чернівецькому університеті ! Часто ходили в гори , тому історія мене зацікавила , дослухавши її до середини я згадала , як в травні місяці 1990 року ми з невеликою групою піднімалися з Квасів на Близницю . Оскільки вже перед цим підйомом довго подорожували , були знесилені і пожитки закінчувались . Але майже на вершині, де ще стояв сніг знайшли рюкзаки і речі залишені там ! Це нас дуже здивувало ! Правда взяли ми з собою конзерви з речей . Це завжди була загадка для нас , що там сталося ! Тепер я думаю що це були речі дійсно цих молодих людей ! Доречі , після цієї гори нам не вдалося далі просунутись , ми там переночували в одному із тих будиночків і повернулись, щось там було не так !
Я взагалі просто обожнюю різні тру-крайм історії, що сталися в горах. Передивилась майже все, що знайшла українською та англійською. Тому величезне вам дякую за якісний контент на мою улюблену тему. Але з минулої весни вони мене чіпляють зовсім інакше. Я саме тоді вперше сходила на гору. Зовсім низеньку, я б навіть сказала б, що то краще назвати височеньким пагорбом, аніж горою. Десь у Малих Карпатах. Я вже встигла прочитати декілька коментарів у дусі "вони всі дорослі люди, які мали думати власною головою". І це мене трохи зачепило, бо я також всього-лиш студентка, як загиблі у відео, і нашу невеличку групу вів не хтось супер-досвідчений. Ні, ми навіть кураторку з собою не взяли, то був просто трохи старший за нас хлопець. (звичайно, кожен має право на свою думку, і я її цілком поважаю, але люди є різні, і здебільшого дітей вчать, що "треба слухатись дорослих. Особливо, більш компетентних, ніж ти." Тому в цій ситуації це явно перетворилось на "Інструктор явно знає більше мене, тому я його послухаюсь"). Суть в тому, що я з іншою дівчинкою в певний момент, коли зрозуміли, що ми трохи заблукали (звернули на одну стежинку зарано), та ще й за нами йшла величезна темна хмарина, попросили інших піти назад. Зрештою, навіть попри те, що ми хотіли повернутись, вирішили залишились з групою. Ми залишились, щоб "не зіпсувати іншим прогулянку". Типу, було абсолютно ясно, що повернутись ми ще можемо, а ось куди нас далі поведуть - незрозуміло. Бо ми ВЖЕ загубились. Але ми все одно вирішили піти з групою далі. Навіть після того, як здійнявся вітруганище й почалась справжня злива. Тому я можу зрозуміти те, що підлітки вирішили піти на гору навіть попри травму однієї з них. Дівчина сказала, що все добре, значить, все добре, можемо йти. А вона надто не хотіла підвести друзів. До того ж, при таких важких травмах, ти іноді не одразу розумієш, наскільки все погано. Я так три дні проходила зі зламаною в двох місцях рукою, поки зрозуміла, що я все-таки її не просто якось підвернула і варто сказати про це батькам. Та ще й інструктор, !дорослий! , каже, що все добре й травма не така страшна, як здається. Єдиний, хто тут справді винен - це безвідповідальний Коралов. Навіть з його слів було дуже багато моментів, коли він мав настояти на певних діях, але він буквально спихнув всю провину на студентів. Була в нього якась фраза типу "якби вони попросили зупинитись, я б щось придумав". Типу, камон. Ти ІНСТРУКТОР. Ти мав помітити, що щось дуже не так і одразу принаймні не дати всім настільки розтягнутись. Але ні. "Вони ж нічого не казали". Ще й по карті "орієнтувався слабко". Я розумію, що було дуже легко втратити орієнтацію в просторі, але він же мав розуміти, де залишились ті три виживших і як він до них дійшов. Логічно було б зробити припущення, що всі інші мали б бути десь приблизно там. Ще й рухатись в темряві... Словом, я ніяк не можу виправдати поведунку Коралова. Всі ці смерті цілком на його совісті. Четверо, що вижили, зробили це просто чудом і зовсім не завдяки його діям. Ще раз дякую за відео
@@TasteofGalicia Все закінчилось відносно добре. Просто декілька з нас захворіли через те, що потрапили під зливу у дуже легкому одягу. А так ми, коли побачили величезну хмару позаду, вирішили спробувати повернутись на стежку, яку повинні були знайти з самого початку. І найшвидшим способом це зробити здавалось здертись на пагорб і потім з нього спуститись. Ми тоді ще не усвідомлювали, наскільки заблукали, а тому вірили, що від нашої стежини нас відділяє один пагорб. І от ми туди вздерлись, але одразу зрозуміли, що далі стежини нема, лише річка. І, за словами хлопців, там також були кабанчики, ведмеді й вовки, які могли нас зжерти (щодо ведмедів не знаю, а ось олені, кабани й вовки там точно водяться). Тому кожен раз, коли ми чули якісь підозрілі шуми, всі трохи прощались з життям. Поблукали ще годинки три-чотири, зрештою вийшли на якусь автобусну зупинку. Весь цей час злива не припинялась. Півтори години чекали автобус, і з купою пересадок змогли доїхати до міста, звідки вже дістались до гуртожитка. Наступного разу, навчені гірким досвідом, ми вже йшли з нашою кураторкою, яка в тих горах була купу разів і це було ну дуже круто, хоча і складно) Але для мене це стало уроком - не ходити у потенціально небезпечні місця без досвідченої людинки у ролі гіда
Цікава та повчальна історія :) Скажу так: те, що ви залишились з групою, а не повернулись самі шукати правильну стежину, можливо врятувало вам життя. Так просто. Інструктор в історії з ролика накосячив добряче, але найбільший косяк якраз в тому, що він дозволив групі розділитись. З картою там темна історія: до рятівників також було багато питань (не тільки у цієї групи), тому історію про карту вони могли видумати, щоб виправдати вже свої непрофесійні дії. Загалом тут розповіді всіх треба сприймати як 30% до 70% у кращому випадку. І правди саме не більше 30%
Живу на Закарпатті, в нашому містечку є туристична група, з якою я ходила декілька разів в гори. Покинула їх, бо керівник завжди тікає вперед, не слідкує за відстаючими, набирає багато новачків і заохочує алкоголь. Одного разу на початку весни ми загубили стежку при спуску, більше такого не хочу, дякую. Карпати чи ні, але це гори і дика природа, яку треба шанувати та йти з підготовкою.
Справжня любов до гір - не така. В 2006 році ми влаштували переворот під час зимового походу. Керівника було зміщено, а потім за два дні , ми його повернули до керівництва:))
Дивлюсь це відео і мурахи. Є історія, про яку майже ніхто не говорить і мало що сходиться. Мій батько, разом із друзями, 8 чоловік, були ДУЖЕ досвідчені лижники, це був їх не перший похід. 13 березня 2006 року, їх 5, знайшли мертвими під лавиною, у Рахівському районі Закарпаття, недалеко від згаданого у відео Драгобраті. Офіційно, 3-є виживших, намагалась відкопати товаришів, але не це правда…І для мене дуже багато загадок та нестиковок у цій історії досі. 8 досвідчених лижників, пішли у бурю, розуміючи загрозу лавини. Дуже не вірю. І троє спокійно без жодних ушкоджень, а 5 покалічені так, що не впізнати. В жодному разі, я не пишу це з думкою, що ті 3 теж мали загинути, ні, я рада, що життя іде далі, але дуже багато загадок для мене. Наче якісь сюр.
Дякую за цікаву і сумну історію, про яку нічого не знав. Наші прекрасні і чудові Карпати бувають, нажаль, страшними і небезпечними, особливо в зимову негоду.
Ходжу в гори давно…. Великі групи і з не провіреними учасниками… і такє було. Були і перломи на самому фініші, ппосто люди рослабляються а гори помилок не прощають…. Було що ватажок хотів продовжувати похід після травми дівчини, але вирішили спускатись. Це було проавильне рішення , рано дівчина уже йшла ледь- ледь! По закінченню війни піду обовʼязково! Гарних вражень від походів! Слава героям!
Ми колись з хлопцем вирішили піти на говерлу самі, думали що там йти.... вона невелика. Незнаючи що там міняється погода, ми вдяглись у шорти та майку, в шльопках, як у парк короче... ледве піднялись туди, бо пекло було, а на горі замерзли бо там холодно. Назад вирішили йти іншою дорогою, не там де всі туристи... і це була велика помилка. Бо ми з часом заблукали, пішов ливень, пропала стежка...ми сповзаючи по мокрих обривах, під якимось "водоспадом", тапки звісно порвались, ми були виснажені, голодні, це був жах. У мене істерика, темніє, ми не знаємо куди йти, я плачу.... Врешті решт ми добрались до низу, не пам'ятаю вже де ми опинились, але дуже далеко від пункту А
Боже, я боялась дочитати про водоспад. То моя псих трамва - наш керівник не знав цієї дороги і ми пішли через той клятий водоспад. Ще дуже пощастило,що сонце шпарило і то з кожним спуском по тим каменюкам я розуміла, що назад не піднімешся і апогей був, коли треба було перейти водоспад, там великий обрив, в мене просто почалась істерика, я була впевнена, що зірвусь. На адреналіні спустились, але більше я не піду в гори.
Таких історій в зимових Карпатах насправді багато. З останніх років відома про досвідченого лижника, якого шукали 5 днів. Найчастіше таке трапляється на Боржаві, піднімаються ратраком на гору, а там моментально падає молоко, і помилково люди спускаються на інший бік гори, а там нема звʼязку, снігу по груди, і найближче село Березник внизу за багато кілометрів. Вони пробують лізти вгору назад, виснажуються і помирають від обмороження. Кожен рік таке трапляється.
І певно в жодного з тих "досвідчених лижників" не було навіть компаса. Один смартфон - на "всі випадки життя". Зараз в Карпатах народу (туристів) дуже багато. І більшість з них вважає, що на Говерлі (для прикладу) так само безпечно, як в чані якоїсь садиби. Зимою пруться в гори трохи менше - бо потрібно мати хоч елементарне спорядження, а літом - кросівки, шорти, футболка, блайзер, маленький наплічник з вітрівкою, пляшкою 0,5 води і смартфоном. І вся "снаряга". Мало хто "припускає думки", що коли вдень на висоті 1600 - 1800 метрів +28 градусів на сонці, то вночі буде ледве +10. А як що ще дощик? Вітерець? Та й якось так...
Зі мною так і трапилось. Піднялась ретраком, але на вершині був тумана, почала їхати у напрямку спуску (я так думала)... Коли зрозуміла, що щось не так то зупинилась і з'ясувала, що стою на карнизі сніговому. Почала акуратно відходити назад, наверх на хребет. Заблукала, зв'язок там не ловить. Не знала куди рухатись. Пощастило, що за деякий час повз мене проскочило двоє бордистів і зупинились. Вони знали добре місцевість то повернулись за мною, зрозуміли що я заблукала, і допомогли спуститись. Виїхали у результаті ми аж біля водоспаду, далеко від спуску до підйомника...
Дякую за історію) Я вперше чую цю історію, хоча я сама з Миколаєва, там народилась і жила більше двадцяти років. Керівник це 🤯🤯🤯 бо студент, який дивом вижив, зміг сказати, де знаходяться інші учасники групи, а так званий керівник навіть не орієнтувався добре в місцевості 🤯
Боже...я була в такому поході тиждень влітку..це був пздц!! Тотальний! Я не знаю як ми всі цілі залишились. Керівниця групи з Одеси на вокзалі нам сказала,що перший раз йде в гори. Ми тожі посміялись,бо подумали що то юмор такий у дівчини... Так от вона в горах була вперше! Ми блукали тими горами 5 днів непонятно де по 20-25 км в день. Під постійним ливнякой. А ливняка в горах.. це страшно. І домів можна було не зустріти кілометрами Корочє то був жах і красивенні краєвиди гір,річок,потічків та полонин. Грибів я тоді збирала....торбами) ото йду і збираю. Ввечері торбу залишаю
По 20-25 км в день горами ви б точно не пройшли. Я тут народилася і виросла і можу Вам сказати, що більше 15 км пройти навіть дуже швидким кроком в горах неможливо.
Я не перший рік ходжу в походи, в тому числі у категорійні зимові. Але такого розбрату і непрофесійності не бачила, навіть серед недосвідчених туристів. Зазвичай є авторитетний керівник, який грамотно роздає вказівки, або ж серед решти туристів є авторитетний зам керівника.. Шкода, що так сталося з молодими людьми, але я в шоці від недолугості цього Коралова
Дуже цікаво, дякую що відкопали таку незвичайну історії, тим паче нашу. Слухала не відриваючись. Страшний кінець, уявіть, просто помираєте вчотирьох повністю знесилені, в мороз в місці, з якого не знаєте як і куди слід виходити. Жесть. І звісно напевно та дівчина казала її залишити та шукати порятунку самостійно, а вони не погодилися, мені так здається. Дуууже дивно, що той покидьок не поніс покарання, цікаво, як він взагалі жив життя далі? Скільки йому зараз? Бо пройшло більше 30 років! Ті студенти були б зараз віком як моя мама, 55 років, уявіть, ціле життя б вже прожили. Ця історія цікава і лякаюча ще тим, що це був 1 ступінь важкості з 10. Перший!!! Тобто просто ізі дорога, але навіть тут люди можуть померти, і я це кажу без жодного звинувачення їх, а як нагадування, що навіть на такому ізі шляху може статися ось такий коктейль подій разом з повною халатністю. По суті на мові туристів 1 рівень важкості це як поплавати всім разом у річці без хвиль десь на Дніпрі. Це не море, не велика відстань. А навіть тут умовно хтось наковтався води, голова вирішив забити та не повертатися, всі попливли далі та тупо на місці померли. Пздцц....
Мені здається, що через те, що доволі скоро розпався савок, то всі забили на цю справу і в результаті цей керівник і не поніс покарання 🤔 Але це виключно припущення. Тому що даних ми так і не знайшли по цьому питанню. Але будемо сподіватися, що це відео подивиться хтось, хто з особистих джерел знайомий із цією історією і поділиться чимось цікавим в коментарях. Адже 100% у виживших є діти, які дивляться ютуб, та й самі виживши скоріш за все теж можуть подивитися і розказати все, як було з перших вуст
Навчалася в НУК (звідки були студенти цієї історії) і ніхто з моїх друзів та давніх одногрупників не знає цю історію. Я сама дізналася тільки з цього відео. Більшість наших викладачів або навчалися саме в цей період, коли сталася трагедія, або викладали, але мабуть це якась заборонена тема для обговорення в стінах закладу...
це точно не було забороненою темою й історія дійсно була гучною...просто не було ніякої містики, загинули люди, велике горе...ну що ще могли обговорювати не спеціалісти з туризму (викладачі та студенти МКІ)?!
Сама, будучи при тверезому розумі, влітку, вдень, при сонячній погоді, звернула зі стежки, спускаючись з гори Піп Іван в складі групи, і подалась в бік Румунії. Так що люди з топографічним кретинізмом: давайте гуляти по людних місцях)
Якби що, то вібрами, то не зовсім взуття, це бренд саме підошви, що використовується у багатьох туристичних черевиках/кросівках) За історію велике дякую, це було цікаво. Керівник групи однозначно винен у всіх цих подіях.
Ой це неооцінювання Карпат, якось при поході на Петрос потрапили з туристичною групою в грозу, 2 дівчат були в шортах і топах без дощовиків ще який тіп йшов в шльопках. Якщо Карпати відносно не високі, це не означає, що їх можна сприймати як прогулку по парку
ми по дорозі до Піп Іван Мармароський бачили чудіків у якихось тряп'яних тапках з маленькими рюкзачками! там погода мінялась кожні 20 хвилин - від спеки до граду з шаленим вітром, який робив грязюку слизьку за 5 хвилин. воістину деякі люди трохи не в собі...
@@LB-ti4vcсаме тому завдання керівника групи розповісти про всі підводні камені, і перевірити, чи всі зрозуміли. Бо будь-яка необачність може коштувати дорого. А тут ляп на ляпі ((
Я постійно зустрічаю тіпів в шльопках. Зазвичай це якийсь мужик років 45-55 веде родину. Я завжди щиро дивуюся . Часто ще жінка в нього може бути в міських слизьких кедах білосніжних на таких маршрутах як малий горган чи синяк - це просто невиправданий настрій і страждання, бо воно ж і не зручно. Ну реально, як вони собі це уявляли? Типу похід в парк?
Навчалася у 1990 році у педінституті м. Миколаєва і вперше чую про цю історію. Сама двічі ходила у похід у Крим, навесні та у жовтні, так от осінній був складніший, бо був дощ і сніг, але керівники були хороші. Хоча під час осіннього дуже застудилась і втратила голос на тиждень після ночі в наметі, коли йшов сніг, було ну дуууже холодно. Складно уявити, що довелося пережити їм без спальників і наметів під час буревію
Якось ми пішли на зимовий Хом'як, не дізнавшись нічого про дорогу та небезпеки. Нас не зупинив ні закритий маршрут, ні відсутність слідів інших туристів. Йшли, сміялись, жартували. Подолали десь половину шляху і лише по поверненню зрозуміли, яку дурницю зробили і як сумно могла завершитись ця історія. Хоча маршрут був дуже гарним та мальовничим, тож зважаючи на щасливий кінець не шкодую про цю витівку. Авторці дякую за цікавий контент українською ❤
А от тут в нас як раз нещодавно дискусія була, як краще українською замінити це слово 🤔 Бо «хлопці» - не підходить, адже там є ще і дівчата. «Друзі» теж не зовсім у контекст. Може у вас є ідеї?
@@IstoriiNaNich просто російське слово «рєбята» має те саме значення, що й хлопці, тобто має на меті окреслити чоловічу авдиторію. Можна використати на заміну слова «група», «товариші», «хлопці й дівчата», «юнаки та юнки», «інша частина команди» тощо.
@@IstoriiNaNichребенок - дитя або маля, ребята - дитята чи малята. Згоден, звучить трохи дивно та незвично, але за декілька випусків всі звикнуть і буде навіть веселіше 😊 Як до етеру чи проєкту 😶🌫️
Цікава історія, чув про неї з телеграм канала одного тревел-гіда і почитав трохи джерел.Гарно розповідаєте, тільки Ви трохи заплутали цими "історичними стрибками", я от з вашої історії трохи заплутався хто де був і коли. Логічніше розказати хронографічно, а потім деталізувати...і хоч якісь карти і маршрути були б доречними. А так все добре, успіхів!
Дівчата дуже працюють над собою. В порівнянні з першими відео видно їх ріст. Я також не люблю русизмів, але не всім пощастило народитись в україномовній родині і мати таке оточення. Давайте не відбивати бажання людям в навчанні солов'їної ❤
Відео класне, багато роботи - усю інформацію знайти, звести докупи, а ще й потім розказати і змонтувати відео, дібрати картинки... робота колосальна, і результат хороший - історія цікава, викликає емоції, розказано все послідовно і звʼязно, навіть із гачечками інтересу:) круть, ви молодці, авторки. Щодо "рєбят" (і ще "висунулись" - явно калька із "выдвинулись", українською краще сказати "рушили", "вирушили", "вирядились", "виступили" тощо) та загалом доволі канцеляризованої мови - трохи ріже вухо, є таке. Але це радше вам вектор розвитку, аніж зауваження чи невдоволення, висловлені всерйоз. У вас уже міцний рівень, просто є куди рости. Зважаючи на той гармидер, що наразі панує в мовній сфері, коли то відміняють українські слова, бо це звучить русизмом (привіт Гуманітарці та їхньому розбору таких шкідливих порад, і дякую, що у нас тепер є легітимний "фонар"), то кенселять Антоненка-Давидовича і онлайн-СУМ, то викатують чергові новведення, у яких ще спробуй розберись, то усі неоднозначні ситуації треба трактувати на користь мовця. Тим паче, що у відео в кількох місцях "рєбята" навіть були доречні - у цитатах із свідчень інструктора, наприклад. Ви маєте право розказувати, як розказуєте, з одного боку. З іншого - якщо вже ви розказуєте не у приватній розмові друзям, а на аудиторію, є сенс прикинути, чи варто підвищити мовний рівень, і якщо варто - то як.
Краще старатися, з помилками, а ніж говорити «ну мені так удобно». Я завжди щаслива, коли чую як люди зі сходу говорять українською, нехай навіть деколи помиляються.
Жахлива історія, бідні молоді люди🥺 Ще в когось дивилася трукрайм де в Карпатах молодь, яка відпочивала в горах розвела вогонь і стався сильний вибух від радянського снаряду😢 теж були загиблі
О, теж згадала ту історію...Там ще, здаєттся, був наречений-іноземець, якого дівчина привезла до себе на Батьківщину та вирішила показати йому красу Карпат.
Дякую за вашу працю і цікаві історії! Я сама з м. Рахів,але ніколи не чула про цю трагедію. Карпати, як і інші гори - це завжди про можливу непередбаченість погодніх умов, саме тому туристів просять інформувати відповідні служби завчасно, якщо планується похід. Не нехтуйте, будь ласка, цим проханням та іншими рекомендаціями - це задля вашої безпеки, в першу чергу.
Бачили ми цей меморіал на хребті... Ще, рам'ятаю, дуже здивувалися, як в такому місці можна було заблукати і загинути. Не одразу зрозуміли, що то зимою
Дякую за повчальну історію та атмосферну розповідь! Багато раз ходив у гори, у зимові також. Бувало всяке: травми, блудилися, шквальні вітри, погана видимість але закінчувались пригоди завжди добре, поверталися з великою дозою адреналіну, купою емоцій, новим досвідом та зміцненим тілом. Правда, колектив був досить організованим та фізично підготовленим. У нас не було керівників, а панувала демократія у вирішенні запитань. А у даній трагічній історії - перша помилка - продовження походу після травми (якщо дівчина ме могла рухатись самостійно - це вже серйозно), а друга, найбільша помилка керівника - це розтягування групи, треба було триматись разом і ночувати разом.
Коли погода погана це квест навіть улітку. Про зиму взагалі мовчу. Ніколи не переоцінюйте власних сил. Гуляти можна за пів кілометра від канатної дороги максимум. Просто не розумію на що люди, які там не виросли, розраховують.
Якось піднімалисььна вершину Ґрофа, біля притулку "Плісце" зустріли 10+ туристів які дуже панікували. Виявилось що одиниз них не прийшов до притулку. З ліхтариками в зливу шукали оцоьго "оьеня"схилами. Через бекілька годин відзвонив знайомим що він в лісництві, що його приютили лісоруби. Що він збився з шляху , поки було видно , продовжував йти поки не наьрапив на лісорубів. От не пригадаю яке лісництво , Дарів чи Піскава. Будеть обережні в горах, вони красиві і небезпечні водночас
цікаво, де ж там можна збитися, яким маршрутом треба було йти… ми колись зустріли групу, яка не знала про існування притулку та заночувала в 500 м від нього, біля вказівника на Грофу 🤦♀️
Цього року цим маршрутом ходили зимою, з ясіня у Рахів. Вдалося дійти до полонини Апшинець, далі довелося приймати рішення повертатися, інакше б могли повторити долю цієї групи. Рівень снігу на схилах доходив до шиї та починався шторм. Відео цієї подорожі є в мене на каналі.
Like!👍🐈 Цікава історія! А не треба лазити в горах взимку, та ще й на лижах! Згадую трагедію, яка сталася із знаменитим пілотом Формули-1 Шумахером на одному із Альпійських зимових курортів. Він дуже невдало впав на гірських лижах! Вже багато років він прикутий до ліжка!
Памятаю цей день 😢,надзвичайно сильний буревій продовжувався декілька днів,пізно вечором рятувальники стягли тіла молодих людей до ур.Кевелів,сумно.... 😢😢😢.
Слухаючи такі історії, не раз переконуюсь, що часто люди гинуть через власну недбалість, необережність, самовпевненість, дурість… І ще через купу власних помилок. Самі були непідготовленими, з поганою екіпіровкою, не трималися разом, не перевірили кваліфікацію «керівника», і т.ін. Правду кажуть, гори не прощають помилок.😢😢😢😢 Дуже шкода людей. 😢😢😢😢 А «керівник» однозначно мав понести покарання.
Не варто так по дурному відноситись до гір. Без підготовки, без досвіду, без епікіровки йти в зимовий похід? Я до літнього півроку готувалась і вивчала всі можливі варіанти спусків і орієнтирів на випадок форс-мажору. А тут ще й "керівник", якого і ворогу не побажаєш... Ми на Говерлу ходили з провідником, так він навпаки тримався поряд зі слабшими, а не рвався вперед. Порада: завжди розглядайте і найгірший варіант розвитку походу. Нехай він ніколи не станеться, але якщо все таки не пощастить паніки не має бути. Має бути конкретний план дій.
@@ОсвальдоОсвальдо мій перший з хлопцем похід на Говерлу влітку з целофановим кульком і протоптаною стежиною ,де вдень йшло купа людей закінчився тим,що ми при пізньому поверненні (втомились і просто заснули на вершині Говерли)прокинулись,насуваються хмари,блискає ,починається дощ пішли чомусь іншою стежкою (в сторону Хом'яка ).це був жесть ,бо ми уже не знали де ми і пішли по витоку річки Прут,стежина закінчилась почало сутеніти і ми спускались скелями,вбились в зарослі низькорослої ялини і чагарників і внизу болото .від ночівлі з повним нулем (ні сірників ,ні ножа,ні води) нас врятувало те,що побачили дим від костра і побрели на нього.люди показали стежку і уже майже в темноті ми дійшли до машини.Але краєвиди при повернені були неймовірні і чорниця смачнюююча😊 Тому я зрозуміла тоді,що нехтувати звичайним легеньким походом в гори ой,як не варто
Стосовно часу виходу в похід в якій годині пізно чи не пізно - також маячня, неправильні стереотипи! З якого переляку взимку виходити 5-6 ранку, коли не те що в 5-6, а й 7-8 ранку ще темна ніч? 9.30 - нормальний час виходу для зими! Тут головне не час - а правильне планування таймінгу походу з розрахунком на місця ночівлі. Якщо впевнениі, що 4-5 годин з головою вистачить дійти до наступного запланованого місця ночівлі - можете хоч о 12 виходти, якщо до 17, коли темніти почне, впевнені що дійдете до місця, або маєте запасні варіанти для незапланованої зупинки на ніч, якщо побачите, що не встигаєте дійти, шляхи для евакуації продумані. Це що ж за походи такі в Карпатах, щоб в 5-6 ранку виходити, щоб втигнути кудись? В мене інший досвід, правда в літніх походах: ми з друзями після ночівлі в горах зазвичай чілимо на місці табору до 11-12 години, а далі виходимо з розрахунком до наступного місця ночівлі щоб до 19-20 години встигнути і табір розбити, поки темніти почне. Зазвичай 10-15км пройти вдається, часом і більше, часом менше залежно від маршруту. В 5 ранку лише раз вирушали, і то ... коли треба було на 6.30 ранку в село на перший автобус встигнути їхати вже додому, то вже кінець походу був. Щодо історії, то тут таки був неправильно розрахований таймінг для рівня підготовки групи, керівник дав на початку розслабитись на зупинки для фото, і не прийняв правильного рішення про евакуацію травмованої дічини. Далі, всі наступні помилки і події - все вже понеслось лавиною, яку важко було зупинити!
Дуже багато інтересних історій чув про смертельні випадки у Карпатах!!!! Слухати ці історії класно в самих походах…. Нам розповідав рятувальник…… ух аж мурахи по спині.
Не варто недооцінювати походи першої категорії. Так, вони найлегші технічно. Але небещпека в тому, що в них зазвичай ідуть недосвідчені люди, часто вони доволі наївні у своїх очікуваннях. І саме через це може статись все ща завгодно.
В 1979 мені було 16 років і я пішов зі своєю групою з рівненського медичного училища. Керівником групи була наша викладач анатомії. Тоді не було смартфонів, ми мали лише топографічні мапи. Вийшли ми з Ясіні в сонячний день кінця жовтня. Ціллю була Говерла. На жаль погода зіпсувалася і з +15 температура впала до мінус 15 вже наступного дня. Нас врятували але практично ми всі мали обмороження, дехто важкі, одна дівчина втратила кінцівку. В мене досі невропатичні болі ніг.
Дивлюсь хайп пішов по переказах з летальним. І перегляди з помноженням на 100 чи навідь 1000. Категорій складнощі не 10, а 6. Хоча 5, а шоста то все що перевищуе пяту. З лижами Миколаїв, Херсон дійсно біда. Не навчити навідь за місяць, до автоматизму рухам, коли навідь дуже пологий спуск. Весь маршрут треба рахувати так, щоб кожен спуск тільки пішки. Зараз простіше, дав снігоступи і тягни ноги. Але це вже не лижний. Карпати взимку дуже складна річ. Знаю, бо не однарозово ходив в багатоденні 2-3 людини. Навідь з жінкою)) І ті хто на лижах стоять погано, тягар величезний. Перша провина МКК. Не можна випускати в такі Карпати як заявили маршрут, перший раз без досвіду. Умовно він дорівнюе місцями 3кс гірського туризму і під 5кс пішохідного!!! Спочатку повинні бути 1кс, там де майже нема таких перепадів по висоті. Поїхали на ту саму Волинь і пройшлись лісами 130км. Потім більш низеньким Прикарпаттям. І вже тільки після того, думати про маршрут як в описі. Керівник тупо увійшов у стопарь, від наваливших на нього перешкод. Не виправдовую, але він схоже і сам не уявляв, що таке зимові Карпати. Паніка його поглинула, такого навантаження він не витягнув. Бо складнощі як писав вищее, перевершили в 3-5 разів його можливості. Що думаєте, зараз інакше? Надивляться ютуб, магазин спорядження отримав прес грошей і таких зустріча в зимових Карпатах, що про себе думка "Хай Бог їм дасть спасіння і розуму, не лізти куди вони намріяли".
Найбільш адекватний коментар до цієї історії, дякую. Сподіваюся, що його вдумливо прочитала не лише я. Сама - туристка із "посереднім" рівнем досвіду, як я його оцінюю )) Ходила в Крим та Карпати в різні пори року. Під час перегляду відео не полишали саме ці думки: як групу новачків взагалі випустили на такий маршрут і чому оцінили його складність в 1кс?! Згодна також із вами в тому, що керівника явно накрила паніка, з якою він не упорався.
24:58 Я лично знала семью Галочки Галеевой Ее старшая сестра- моя одноклассница Мама Гали, по профессии врач, очень тяжело перенесла смерть дочери и ровно через год тоже ушла из жизни. Отец, отставной офицер, ещё несколько лет прожил в Николаеве,потом переехал к. старшей замужней дочери
Ніколи в житті не пішла би високо в гори! Там дуже небезпечно. Була в Прикарпатті, бачила дуже багато в заростях незрозумілих комах, павуків, біля ручаїв - змій! Жах!
Я просто не маю права не лишити тут коментар у підтримку вашого каналу. Я дуже люблю, коли ваші історії, так би мовити, "локальні" і про ситуації, які мали місце у нашій країні. Впевнена, насправді таких історій багацько...
Навіть якщо ми вважаємо , що у нас не бракує здорового глузду , не значить , що так і є . Перш ніж потрапити у халепу , потрібно розуміти , як потім з неї вибратись . Та як завжди , ніщо не передвіщувало біди . Не ходіть ви діти в Африку гуляти . Похід у невідоме , то завжди виклик . Виклик долі , не виправданий ризик . Хто хотів випробувати себе , дізналися чого варті , дехто занадто пізно . Воно було того варте ? Чи ходив я горами ? Так . Під час строкової служби неодноразово бував у відрядженнях на іранському кордоні і частину шляхів ходив горами , бо особливо взимку там ніяк інакше подекуди не потрапити . Перед тим як кудись іти , ми слухали розповіді про те , скільки людей та за яких обставин загинули на тих чи інших відрізках маршрутів , щоб коли доведеться , розмірковано розраховувати зусилля і не занапаститися . Попередньої підготовки я не проходив , не було на те часу і нікому було тоді цим опікуватися , та я добре знав , що сухі носки чи онучі , то застава вцілілих пальців на ногах . Зокрема , я один з усієї групи тоді не відморозив пальці на ногах , бо кожних двадцять хвилин міняв онучі на в'язані носки і навпаки . То носки , то онучі стирчали з кишень бо сушились . Спорядження ніякого не було , поверх військової хабешки одягненої поверх двох шарів Х.Б. білизни , бушлат , ватні штани , кирзові чоботи , рукавиці на три пальця . Мороз був десь десять градусів , ніхто його не міряв і не було чим . Ніхто тоді не загинув , нікого не прийшлося тягти , пощастило з погодою та з тим , що дісталися пункта призначення перед тим як смеркалося . Точка призначення на висоті 2200 . Там менше кисню у повітрі і якщо на рівнині у мізках не вистачає клепки , ця ганч дає про себе знати . Зберігає себе лише обачний або той , хто нічого не робить . Незначна помилка у мить перетворюється на проблему , бо годі очікувати на допомогу від тих , хто знаходяться у такому ж вразливому становищі . Але , хто передбачить виклики долі , знає коли слід зупинитись та вживати заходів , чи то застережних , чи то до врятування . Важливо знати і чітко розраховувати свої можливості . Діючи в групі , можливості розраховувати по найслабшій ланці . Все просто . Але деякі особливо обдаровані , мають схильність усе ускладнювати , вважаючи що гори звернуть .
Основна вина безперечно лежить на керівнику групи. Він мав подбати про те, щоб кожен з учасників походу мав необхідне (професійне) спорядження, а також не можна було допускати їх розділення знаючи, що це недосвідчені туристи (+ у однієї з них серйозна травма). Дуже шкода студентів. Уявляю їхню паніку, коли вони залишилися сам на сам з жахливою погодою і без чітких вказівок.
Друзі, ми разом із волонтерською спілкою «Поруч» відкриваємо збір на допомогу переселенцям🫶🏻
Ви можете підтримати фінансово, або відправити речі людям, які втратили домівки та все своє життя за лінією фронту. Всі вони проходять дуже складний період і наша, навіть маленька підтримка, допоможе їм стати на ноги. Особливо важно евакуацію переживають діти та люди похилого віку. Ми думаємо, ви бачили чимало відео, де бабусі та дідусі не хочуть виїзджати з-під обстрілів тільки тому, що думають, що нікому тут не потрібні.
Ви також можете долучитися до організації у якості волонтера, аби допомагати цим людям🙌
Посилання на інстаграм спілки «Поруч»: instagram.com/spilkaporuch?igsh=
Як відправити речі?👇
Місто Київ.
Шарлай Русана
+380509078957
Маленькі посилки: поштомат №7863
Середні посилки: відділення НП №337
Вантажні посилки: відділення НП №5
🎯Ціль: 20 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
send.monobank.ua/jar/6Xxwxf9N1i
💳Номер картки банки
5375 4112 1159 1586
Лайк+ підписка
Ходжу в гори вже років 20, але в зимовий похід би ніколи не пішла. А щодо Карпат - дарма їх недооцінюють, це досить небезпечні гори: різкі зміни погоди навіть влітку, дикі звіри, змії... Зі своєї подорожі Карпатами ми з друзями винесли прекрасний вислів: Карпати - то дієслово.
@@VolodymyrKostenko-q1mчому це. Ось ця ваша зверхність і призводить до міряння того чого не треба. Літні походи є різного типу складності, а маршрути які різні бувають. Окрім Карпат також ж інші гори.
@@LiddellAlice
Це не зверхність. Коли мірянин має досвід зимових походів, навідь дуже давно і декілька разів. На все життя літніх походеньок, в нього буде величезний запас досвіду. І він не тягне вагою наплічник.
@@VolodymyrKostenko-q1m🙄🙄🙄схоже на «а вам слабо?» не слабо, глузд здоровий люди мають, і відповідальність за близьких і рідних, тому уникають явної небезпеки для життя. З природою вести двобій або кидати їй виклики - всеодно що Богу
Раз зі шкільною групою в кінці травня ми поїхали в Карпати щоб піднятись на Говерлу але в той день змінилась погода, було хмарно, під час підйому був дощ
Ми дійшли, але підйом був жахливий. Словом, запамʼяталось на все життя:)
@@VolodymyrKostenko-q1mти хоч сказати що зламана нога в літку болить менше ніж зимою чи буревій ломаючий ліс беспечніший за снігопад ?
Пригадую,як ми в чотирьох були на зимовому поході в Карпатах. На наше щастя до нас прибився місцевий собака.В дорозі ми почали провалюватись в сніг по пояс і глибше-зверху була кірка і брести було неможливо.Рюкзаки важкі і нас кірка не витримувала- хотіли заночувати під снігом. Але собака йшов на чотирьох і до нас дійшло😅. Ми на колінах і долонях так добрели до колиби. Це була вже ніч,але ми були в безпеці
Собака--красень
Колись, проходячи університетську практику в Карпатах, троє моїх одногрупників відстали від групи через дощ і туман. Знайшли їх рятувальники через 2 дні, живих і здорових. Коли вони побачили, де опинилися за цей час, то не могли повірити. А викладач, який супроводжував групу, посивів. Не можна недооцінювати природу, вона не пробачає
😱
Це дуже лячно
А де вони опинилися? Дуже далеко відійшли від маршруту?
@@arinalatii3124 Вони взагалі були в іншому напрямку і дуже-дуже далеко. Йшли навмання і потрапили майже до Румунії
@@ГалинкаКонопка ухилянти😀
@@ГалинкаКонопкао, а дорогу зможуть показати до Румунії?😅
Колись ходила в ті края в похід з трьома ночівлями з комерційним турклубом. Група була велика і дуже різношорста: від тих хто вже бігав на Ельбрус і не тільки до офісних черв'ячків (я відносилась до останніх). Зі старту в Квасах я відразу була вражена. Туристи з досвідом рванули вверх не оглядаючись, на всіх інших з групи їм було відверто насрати. Одній дівчині стало погано на підйомі. Ми, непрофесійні аматори, залишились з нею, (хоча всі один одного перший раз побачили того дня на вокзалі), розділили між собою поклажу з її рюкзака щоб розвантажити її, і коли вона трохи відійшла, продовжили підйом не залишаючи її в її темпі. Коли ми дійшли до місця запланованої ночівлі "професіонали" вже давно встановили свої палатки і повечеряли. Де решта групи їх взагалі не бомкало ніяк.... Коротше вся моя юнацько-наївна уява про туристів і скалолазів, які "сваїх нє брасают" лопнула тоді, як мильна бульбашка.
Це явний промах головного групи
@@oliafeniuk5702людей було зо три десятки, було два провідника - один попереду групи, інший - замикаючий, маршрут був легкий, стежка зрозуміла і людна, для бувалих - то легка прогулянка, а для зовсім не тренованих - важко, ще й з рюкзаками 15кг. Чомусь нам не потрібно було вказівки провідників, щоб повернутись і допомогти дівчині (з нею лишився замикаючий провідник, а ми хоч йшли попереду, але старались тримати його в полі зору і коли ми перестали його бачити, зупинились чекали, а потім повернулись вниз щоб подивитись, що сталось). А бувалим, що треба якійсь особливі вказівки своїх мізків не вистачає, щоб розбивши лагер, відправити п'яток хлопців вже налегку, щоб подивитись і якщо треба допомогти здихликам з групи?
Ібо не#уй ходити в гори з неперевіреними керівниками.... І членами групи. Гори помилок не пробачають.... Сам близько 18 років воджу (не комерційну) групу в гори як керівник. Так як це не комерція великий плюс що група перевірена... але навіть між своєю перевіреною групою бувають нюанси.
Можу сказати бувало різне.... Але якщо дотримуватись декількох правил на 99% все має бути ок. Можливо викладене нижче комусь збереже життя чи здоров'я.....
Керівнику:
1. добре проаналізований маршрут, з передбаченими варіантами відходу;
2. В групі не більше 10% недосвідчених туристів;
3. Швидкість групи визначається за найслабшим учасником;
4. В групі більше 5 чоловік повинен бути повноцінний заступник керівника який добре орієнтується у маршруті, підготовці, і т.п.
5. Правильно підготовлена аптечка....
6. Група ніколи не розділяється!!!! Окрім критичних випадків. У такому разі з кожною із груп повинен бути старший який відповідає пункту 4. Група з двох осіб ніколи не розділяється, НІКОЛИ!!!!
Учаснику:
1 Керівник завжди правий....
2 Якщо керівник не правий дивитись пункт 1.
3 Неухильно дотримуватись інструкцій керівника - від стадії підготовки до походу - до його закінчення.
P.S. ставити під сумнів рішення керівника можна, сперечатись і доводити свою думку теж можна - але всеодно дотримуватись його вказівок.
Недооцінюйте Карпати навіть влітку!!!!
Всім гарних походів, погоди, краєвидів, досвідчених керівників і приємних учасників.....
Слава Україні!!!
Ось з цих причин я ніколи не ходжу з групами, в соло як хочеш так і йдеш 🫡
Ваша історія наштовхує на логічний висновок - в гори варто ходити з людьми, на яких можна покластися 🙏
Безгоузда трагедія, яку можна було уникнути... Таке враження, що Коралов не був ніяким інструктором, а просто вирішив підзаробити на студентах, що не диво в 90-х, коли кожен крутився як міг...
Соромно підвести друзів, незручно привертати до себе увагу, краще зціпити зуби і терпіти страшенний біль - типові стереотипи поведінки, виховані срср...
Юля, судячи з усього, спочатку просто була в шоці, тому й недооцінила свій стан. Я була свідком ситуації, коли людина зі зламаною ногою не могла підвестись і казала: "Зараз я трохи полежу, а потім встану і піду далі!"😮
Але ж чому її супутники так злегковажили...
І, звісно, вихід взимку о 9.30 - це просто щось нереальне! Я була шокована, коли це почула!
Я свого часу всі Карпати облазила, підіймалась на Говерлу, Піп Іван, Хом'як..
То ми теж влітку ще затемна збирались, виходили десь о 5.30. Ну добре, взимку сонце пізніше сходить, десь о 7-й, але ж не о 9.30😮!
Так, повністю згодні з кожним вашим словом 🫣
Це дуже безглузда трагедія, яка спричинена не серйозним відношенням до вельми серйозних речей
Перше, що я подумав, коли слухав історію - наслідки виховання срср. Типова поведінка Юлії. За що поплатилась життям, і не лише вона. Нормальні здорові на глузд люди просто нізащо б не погодились продовжувати похід, будучи травмованими. Натомість цінності гнилого режиму були важливішими, ніж власне життя та здоров'я. Типу, ой, це ж образяться, що я зіпсувала їм похід... Ні, піду далі на гору з відкритим переломом ноги, подумаєш, що тут такого
На Говерлу не обов'язково в 5 30 прокидатись, на неї 3 години підніматись, а спускатись ще швидше. Ми виїжджали в 8 30 + година в автобусі. В 10 00 тільки починали підйом. До вечері встигали повернутись у готель.
Але це літом а не зимою, звісно. Взимку я б не полізла, особливо після цього відео
@@natalykatrichenko4515ми теж о 9 виїздили на Говерлу великами, потім сдавали їх у сховище і підіймалися екстремальним маршрутом, о 15 відпочивали вже на вершині і спускалися до 17 точно. Але ж. То було влітку. І ми були в гарній фізичній формі. А тут цілий збіг обставин за яких не можна було продовжувати рух (((
Однозначно винен керівник групи. Він мав одразу ухвалити рішення спуститися з травмованою Юлією в Кваси, а вже потім вирішувати, продовжувати далі групою маршрут чи ні. Історія, ще раз нагадує, що гори не пробачають помилок навіть на таких простих маршрутах, як одиничка.
Дюди в СССР не знали що таке відповідальність
Керівник групи наробив багато помилок. Але з приводу травми дівчини я не був би таким впевненим в його недбалості. Якщо травма була дуже важка, то дівчина не змогла би завсім спиратись на ногу і навіть з допомогою інших по снігу далеко не відійшла би. Ноші і до найближчого укриття, а потім за допомогою. Але тут була 100% не така важка травма, бо дівчина таки потім йшла. Травма підчас фізичного навантаження та веселощ, багато "гормонів щастя" - сам факт травми міг бути навіть не болісним. Рану обробляли на відкритому коліні на холоді, тому набряк не наростав і біль відразу став не сильний. І дівчина вже й не могла оцінити важкість своєї травми, а тут ще хлопці дивляться (без всяких там СРСР). Керівник також без рентгена: мабуть запитав дівчину, перевірив коліно, що мабуть вже рухалось і не дуже боліло, зробив помилковий висновок про важкість травми як про подряпину. З правцем - то окрема справа. З одного боку й вірно, з іншого боку мало знаю керівників, які після першої подряпини в групі поведуть всіх назад. Зазвичай цим займаються у найближчому місці попереду, де буде медична допомога. Далі, звісно, почався "треш". Якщо, навіть, просто не ділив би групу, а заночували би організовано в лісі, шансів вийти з цієї ситуації без втрат було би в рази більше.
@@mykolaandrusiak8965 Різні люди були тоді. І багато українців, вихованих відповідальними батьками з СРСР - тому доказ.
@@dimarybachkovskyi2137 🤣🤣🤣🤣🤣
Якими батьками
Які віддавали на війну своїх синів 1979 -1989
Діти які в 90 стали звірами які крали ,вбивали і так далі
Люди СССР це травмовані нездатні жити в нормальному соціалі
Тому в нашої країни і до сьогодні куча проблем
Бо інваліди виховують інвалідів
@@dimarybachkovskyi2137 люди не завжди відразу відчувають біль при переломі і поступово травма наростає. У мене син 13 років в тому році зломав ногу, а саме п'яту, стрибнувши на ноги з горбочка в селі Яблуниця. Потім вже на рентгені ми побчалили, що там п'яткова кістка окремо. Але на наступний день він пішки сходив на Говерлу, потім на наступний день пройшов теж багато км. Через тиждень був похід до водоспадів в Долишньому шепоті і потім ще похід на перевал Шурдин. І весь цей час він казав, що то болить, то вже не болить. Казав, що буде йти. І лише через 3 тижні біль став нестерпний, був набряк. Для мене це урок, що треба уважніше до таких начебто дрібних травм ставитися.
Мене звати Галина ! Я колись вчилась на географічному факультеті в Чернівецькому університеті ! Часто ходили в гори , тому історія мене зацікавила , дослухавши її до середини я згадала , як в травні місяці 1990 року ми з невеликою групою піднімалися з Квасів на Близницю . Оскільки вже перед цим підйомом довго подорожували , були знесилені і пожитки закінчувались . Але майже на вершині, де ще стояв сніг знайшли рюкзаки і речі залишені там ! Це нас дуже здивувало ! Правда взяли ми з собою конзерви з речей . Це завжди була загадка для нас , що там сталося ! Тепер я думаю що це були речі дійсно цих молодих людей !
Доречі , після цієї гори нам не вдалося далі просунутись , ми там переночували в одному із тих будиночків і повернулись, щось там було не так !
Жесть
Це сталося у січні а не у травні.
@@Applered-rb1yuречі могли пролежати до травня якщо їх ніхто не забрав.
Якщо ви знайшли чиїсь речі, то ви б мали про це повідомити як тільки спустились. Раптом хтось загубився. Чи ви такі - о, чиїсь речі, ну ок, забули?
@@blackberry.123Чомусь мені здається, що так і було. Це Україна, дєтка! Моя хата скраю...
Я взагалі просто обожнюю різні тру-крайм історії, що сталися в горах. Передивилась майже все, що знайшла українською та англійською. Тому величезне вам дякую за якісний контент на мою улюблену тему.
Але з минулої весни вони мене чіпляють зовсім інакше. Я саме тоді вперше сходила на гору. Зовсім низеньку, я б навіть сказала б, що то краще назвати височеньким пагорбом, аніж горою. Десь у Малих Карпатах.
Я вже встигла прочитати декілька коментарів у дусі "вони всі дорослі люди, які мали думати власною головою". І це мене трохи зачепило, бо я також всього-лиш студентка, як загиблі у відео, і нашу невеличку групу вів не хтось супер-досвідчений. Ні, ми навіть кураторку з собою не взяли, то був просто трохи старший за нас хлопець. (звичайно, кожен має право на свою думку, і я її цілком поважаю, але люди є різні, і здебільшого дітей вчать, що "треба слухатись дорослих. Особливо, більш компетентних, ніж ти." Тому в цій ситуації це явно перетворилось на "Інструктор явно знає більше мене, тому я його послухаюсь").
Суть в тому, що я з іншою дівчинкою в певний момент, коли зрозуміли, що ми трохи заблукали (звернули на одну стежинку зарано), та ще й за нами йшла величезна темна хмарина, попросили інших піти назад. Зрештою, навіть попри те, що ми хотіли повернутись, вирішили залишились з групою. Ми залишились, щоб "не зіпсувати іншим прогулянку".
Типу, було абсолютно ясно, що повернутись ми ще можемо, а ось куди нас далі поведуть - незрозуміло. Бо ми ВЖЕ загубились. Але ми все одно вирішили піти з групою далі. Навіть після того, як здійнявся вітруганище й почалась справжня злива. Тому я можу зрозуміти те, що підлітки вирішили піти на гору навіть попри травму однієї з них. Дівчина сказала, що все добре, значить, все добре, можемо йти. А вона надто не хотіла підвести друзів. До того ж, при таких важких травмах, ти іноді не одразу розумієш, наскільки все погано. Я так три дні проходила зі зламаною в двох місцях рукою, поки зрозуміла, що я все-таки її не просто якось підвернула і варто сказати про це батькам. Та ще й інструктор, !дорослий! , каже, що все добре й травма не така страшна, як здається.
Єдиний, хто тут справді винен - це безвідповідальний Коралов. Навіть з його слів було дуже багато моментів, коли він мав настояти на певних діях, але він буквально спихнув всю провину на студентів. Була в нього якась фраза типу "якби вони попросили зупинитись, я б щось придумав". Типу, камон. Ти ІНСТРУКТОР. Ти мав помітити, що щось дуже не так і одразу принаймні не дати всім настільки розтягнутись. Але ні. "Вони ж нічого не казали". Ще й по карті "орієнтувався слабко". Я розумію, що було дуже легко втратити орієнтацію в просторі, але він же мав розуміти, де залишились ті три виживших і як він до них дійшов. Логічно було б зробити припущення, що всі інші мали б бути десь приблизно там. Ще й рухатись в темряві...
Словом, я ніяк не можу виправдати поведунку Коралова. Всі ці смерті цілком на його совісті. Четверо, що вижили, зробили це просто чудом і зовсім не завдяки його діям.
Ще раз дякую за відео
🫶🏻
Дякуємо, що поділилися своєю історією
А чим закінчилась ваша історія, що було далі ?
@@TasteofGalicia Все закінчилось відносно добре. Просто декілька з нас захворіли через те, що потрапили під зливу у дуже легкому одягу.
А так ми, коли побачили величезну хмару позаду, вирішили спробувати повернутись на стежку, яку повинні були знайти з самого початку. І найшвидшим способом це зробити здавалось здертись на пагорб і потім з нього спуститись. Ми тоді ще не усвідомлювали, наскільки заблукали, а тому вірили, що від нашої стежини нас відділяє один пагорб. І от ми туди вздерлись, але одразу зрозуміли, що далі стежини нема, лише річка. І, за словами хлопців, там також були кабанчики, ведмеді й вовки, які могли нас зжерти (щодо ведмедів не знаю, а ось олені, кабани й вовки там точно водяться). Тому кожен раз, коли ми чули якісь підозрілі шуми, всі трохи прощались з життям.
Поблукали ще годинки три-чотири, зрештою вийшли на якусь автобусну зупинку. Весь цей час злива не припинялась. Півтори години чекали автобус, і з купою пересадок змогли доїхати до міста, звідки вже дістались до гуртожитка. Наступного разу, навчені гірким досвідом, ми вже йшли з нашою кураторкою, яка в тих горах була купу разів і це було ну дуже круто, хоча і складно) Але для мене це стало уроком - не ходити у потенціально небезпечні місця без досвідченої людинки у ролі гіда
@@pure_angel20 , оо, дуже дякую , що поділились досвідом ❤️ Слава Богу, що все добре закінчилось💓
Цікава та повчальна історія :) Скажу так: те, що ви залишились з групою, а не повернулись самі шукати правильну стежину, можливо врятувало вам життя. Так просто. Інструктор в історії з ролика накосячив добряче, але найбільший косяк якраз в тому, що він дозволив групі розділитись. З картою там темна історія: до рятівників також було багато питань (не тільки у цієї групи), тому історію про карту вони могли видумати, щоб виправдати вже свої непрофесійні дії. Загалом тут розповіді всіх треба сприймати як 30% до 70% у кращому випадку. І правди саме не більше 30%
Живу на Закарпатті, в нашому містечку є туристична група, з якою я ходила декілька разів в гори. Покинула їх, бо керівник завжди тікає вперед, не слідкує за відстаючими, набирає багато новачків і заохочує алкоголь. Одного разу на початку весни ми загубили стежку при спуску, більше такого не хочу, дякую. Карпати чи ні, але це гори і дика природа, яку треба шанувати та йти з підготовкою.
😱
Такі речі потребують розповсюдження. Про таке неможна мовчати.
Напишіть Прізвище керівника.
Справжня любов до гір - не така. В 2006 році ми влаштували переворот під час зимового походу. Керівника було зміщено, а потім за два дні , ми його повернули до керівництва:))
Дивлюсь це відео і мурахи. Є історія, про яку майже ніхто не говорить і мало що сходиться. Мій батько, разом із друзями, 8 чоловік, були ДУЖЕ досвідчені лижники, це був їх не перший похід. 13 березня 2006 року, їх 5, знайшли мертвими під лавиною, у Рахівському районі Закарпаття, недалеко від згаданого у відео Драгобраті. Офіційно, 3-є виживших, намагалась відкопати товаришів, але не це правда…І для мене дуже багато загадок та нестиковок у цій історії досі. 8 досвідчених лижників, пішли у бурю, розуміючи загрозу лавини. Дуже не вірю. І троє спокійно без жодних ушкоджень, а 5 покалічені так, що не впізнати. В жодному разі, я не пишу це з думкою, що ті 3 теж мали загинути, ні, я рада, що життя іде далі, але дуже багато загадок для мене. Наче якісь сюр.
Співчуваю
Дуже співчуваю 😢
Яка моторошна історія. Дивлюся на ці кадри Карпат в сніжній бурі і вже мурашки по шкірі...гори не прощають помилок 😢
Дякую за цікаву і сумну історію, про яку нічого не знав. Наші прекрасні і чудові Карпати бувають, нажаль, страшними і небезпечними, особливо в зимову негоду.
Ходжу в гори давно…. Великі групи і з не провіреними учасниками… і такє було. Були і перломи на самому фініші, ппосто люди рослабляються а гори помилок не прощають…. Було що ватажок хотів продовжувати похід після травми дівчини, але вирішили спускатись. Це було проавильне рішення , рано дівчина уже йшла ледь- ледь! По закінченню війни піду обовʼязково! Гарних вражень від походів! Слава героям!
Вперше зустрічаю Миколаїв у тру-крайм історіях🙊
А цьому місту є що розповісти, на жаль😢Жила там 5 років, досить кримінальне, хоча і гарне та затишне...
@@ОленкаВолохата-е4кТааак!!! Це точно!
про Оксану, що спалили заживо, розповідали у тру краймі
@@ОленкаВолохата-е4кнажаль і мою знайому було вбито у парку
Жах а я і не здогадуватись що Миколаїв такий кримінальний
Ми колись з хлопцем вирішили піти на говерлу самі, думали що там йти.... вона невелика. Незнаючи що там міняється погода, ми вдяглись у шорти та майку, в шльопках, як у парк короче... ледве піднялись туди, бо пекло було, а на горі замерзли бо там холодно. Назад вирішили йти іншою дорогою, не там де всі туристи... і це була велика помилка. Бо ми з часом заблукали, пішов ливень, пропала стежка...ми сповзаючи по мокрих обривах, під якимось "водоспадом", тапки звісно порвались, ми були виснажені, голодні, це був жах. У мене істерика, темніє, ми не знаємо куди йти, я плачу.... Врешті решт ми добрались до низу, не пам'ятаю вже де ми опинились, але дуже далеко від пункту А
Боже, я боялась дочитати про водоспад. То моя псих трамва - наш керівник не знав цієї дороги і ми пішли через той клятий водоспад. Ще дуже пощастило,що сонце шпарило і то з кожним спуском по тим каменюкам я розуміла, що назад не піднімешся і апогей був, коли треба було перейти водоспад, там великий обрив, в мене просто почалась істерика, я була впевнена, що зірвусь. На адреналіні спустились, але більше я не піду в гори.
Класика нубасів, підніматись на Говерлу в шортах і футболці.
О, ви ті, про яких весь час застерігають, що люди поперлись на Говерлу в шльопках. Дякувати Богу, що живі. Ніколи не недооцінюйте гори
@@margarytaaliksandrenko7953 там, до речі, дуже приємна дорога на водоспад. Ваш провідник певно геть недолугий
Йти в шльопках в гори - це сильно звісно 😅
Таких історій в зимових Карпатах насправді багато. З останніх років відома про досвідченого лижника, якого шукали 5 днів. Найчастіше таке трапляється на Боржаві, піднімаються ратраком на гору, а там моментально падає молоко, і помилково люди спускаються на інший бік гори, а там нема звʼязку, снігу по груди, і найближче село Березник внизу за багато кілометрів. Вони пробують лізти вгору назад, виснажуються і помирають від обмороження. Кожен рік таке трапляється.
І певно в жодного з тих "досвідчених лижників" не було навіть компаса. Один смартфон - на "всі випадки життя". Зараз в Карпатах народу (туристів) дуже багато. І більшість з них вважає, що на Говерлі (для прикладу) так само безпечно, як в чані якоїсь садиби. Зимою пруться в гори трохи менше - бо потрібно мати хоч елементарне спорядження, а літом - кросівки, шорти, футболка, блайзер, маленький наплічник з вітрівкою, пляшкою 0,5 води і смартфоном. І вся "снаряга". Мало хто "припускає думки", що коли вдень на висоті 1600 - 1800 метрів +28 градусів на сонці, то вночі буде ледве +10. А як що ще дощик? Вітерець? Та й якось так...
@@vitalijprz1973зазвичай поки піднімаєшся то температура впаде з 30 до 15 + реально сильний вітер
Зі мною так і трапилось. Піднялась ретраком, але на вершині був тумана, почала їхати у напрямку спуску (я так думала)... Коли зрозуміла, що щось не так то зупинилась і з'ясувала, що стою на карнизі сніговому. Почала акуратно відходити назад, наверх на хребет. Заблукала, зв'язок там не ловить. Не знала куди рухатись. Пощастило, що за деякий час повз мене проскочило двоє бордистів і зупинились. Вони знали добре місцевість то повернулись за мною, зрозуміли що я заблукала, і допомогли спуститись. Виїхали у результаті ми аж біля водоспаду, далеко від спуску до підйомника...
@@AlisaSemenyuk вам дуже пощастило, там купа людей губиться, обморожується, плюс на Боржаві часто лавини можуть бути.
Дякую за історію) Я вперше чую цю історію, хоча я сама з Миколаєва, там народилась і жила більше двадцяти років.
Керівник це 🤯🤯🤯 бо студент, який дивом вижив, зміг сказати, де знаходяться інші учасники групи, а так званий керівник навіть не орієнтувався добре в місцевості 🤯
Боже...я була в такому поході тиждень влітку..це був пздц!! Тотальний! Я не знаю як ми всі цілі залишились. Керівниця групи з Одеси на вокзалі нам сказала,що перший раз йде в гори. Ми тожі посміялись,бо подумали що то юмор такий у дівчини...
Так от вона в горах була вперше!
Ми блукали тими горами 5 днів непонятно де по 20-25 км в день. Під постійним ливнякой. А ливняка в горах.. це страшно.
І домів можна було не зустріти кілометрами
Корочє то був жах і красивенні краєвиди гір,річок,потічків та полонин.
Грибів я тоді збирала....торбами) ото йду і збираю. Ввечері торбу залишаю
От коли я тоді була у поході, і ми заблукали декілька разів, я прощалася з життям нескінченну кількість разів 🥹
Ви самі винні ніколи не йдуть в гори з такими інструктором щей з Одеси
По 20-25 км в день горами ви б точно не пройшли. Я тут народилася і виросла і можу Вам сказати, що більше 15 км пройти навіть дуже швидким кроком в горах неможливо.
@@АнжеликаРудка да розкажіть це крокомірам,яки фіксують ваш рух)
Беріть місцевих. Вони знають гори.
Я не перший рік ходжу в походи, в тому числі у категорійні зимові. Але такого розбрату і непрофесійності не бачила, навіть серед недосвідчених туристів. Зазвичай є авторитетний керівник, який грамотно роздає вказівки, або ж серед решти туристів є авторитетний зам керівника.. Шкода, що так сталося з молодими людьми, але я в шоці від недолугості цього Коралова
Дуже цікаво, дякую що відкопали таку незвичайну історії, тим паче нашу. Слухала не відриваючись. Страшний кінець, уявіть, просто помираєте вчотирьох повністю знесилені, в мороз в місці, з якого не знаєте як і куди слід виходити. Жесть. І звісно напевно та дівчина казала її залишити та шукати порятунку самостійно, а вони не погодилися, мені так здається. Дуууже дивно, що той покидьок не поніс покарання, цікаво, як він взагалі жив життя далі? Скільки йому зараз? Бо пройшло більше 30 років! Ті студенти були б зараз віком як моя мама, 55 років, уявіть, ціле життя б вже прожили.
Ця історія цікава і лякаюча ще тим, що це був 1 ступінь важкості з 10. Перший!!! Тобто просто ізі дорога, але навіть тут люди можуть померти, і я це кажу без жодного звинувачення їх, а як нагадування, що навіть на такому ізі шляху може статися ось такий коктейль подій разом з повною халатністю.
По суті на мові туристів 1 рівень важкості це як поплавати всім разом у річці без хвиль десь на Дніпрі. Це не море, не велика відстань. А навіть тут умовно хтось наковтався води, голова вирішив забити та не повертатися, всі попливли далі та тупо на місці померли. Пздцц....
Мені здається, що через те, що доволі скоро розпався савок, то всі забили на цю справу і в результаті цей керівник і не поніс покарання 🤔 Але це виключно припущення. Тому що даних ми так і не знайшли по цьому питанню. Але будемо сподіватися, що це відео подивиться хтось, хто з особистих джерел знайомий із цією історією і поділиться чимось цікавим в коментарях. Адже 100% у виживших є діти, які дивляться ютуб, та й самі виживши скоріш за все теж можуть подивитися і розказати все, як було з перших вуст
@@IstoriiNaNich так, в чомусь схоже, що при 90х вже було не до відкриття справ, висунення звинуваченнь від поліції
доречі 10 ступенів важкості - це фантазія авторки і не має нічого спільного з дійсністю...
@@IstoriiNaNich Наврядчи ті, хто там був, розповіли всю правду хоч комусь. Навіть студенти, які вижили, не факт, що робили все як потім розповідали.
покарання він поніс, сидів в тюрмі і ім`я авторка вказала не вірно, він Коралов. не Володимир.
Навчалася в НУК (звідки були студенти цієї історії) і ніхто з моїх друзів та давніх одногрупників не знає цю історію. Я сама дізналася тільки з цього відео. Більшість наших викладачів або навчалися саме в цей період, коли сталася трагедія, або викладали, але мабуть це якась заборонена тема для обговорення в стінах закладу...
Не заборонена. У "Южній правді" була стаття тоді. Гучна історія.
це точно не було забороненою темою й історія дійсно була гучною...просто не було ніякої містики, загинули люди, велике горе...ну що ще могли обговорювати не спеціалісти з туризму (викладачі та студенти МКІ)?!
А я помню портреты погибших в холле НУК нового корпуса в Соляных.С соболезнованиями . Никто ничего не скрывал.
Сама, будучи при тверезому розумі, влітку, вдень, при сонячній погоді, звернула зі стежки, спускаючись з гори Піп Іван в складі групи, і подалась в бік Румунії. Так що люди з топографічним кретинізмом: давайте гуляти по людних місцях)
Людина, котра ніколи не губилась, не зможе хизуватись тим, що знайшла правильну дорогу :)
Дівчатка, завжди дивлюся ваші історії на ніч, дякую, дуже цікаво!!!!🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Дякуємо, що ви з нами 🫶🏻
Якби що, то вібрами, то не зовсім взуття, це бренд саме підошви, що використовується у багатьох туристичних черевиках/кросівках)
За історію велике дякую, це було цікаво. Керівник групи однозначно винен у всіх цих подіях.
Будемо знати, дякую)
@@IstoriiNaNich За тих часів у совку всі тур. черевики звалися вібрами.
Це так, але вже тоді збоку на підошві було написано "Vibram", от в совкє і називали чоботи вібрамами.
Я взагалі не розумію як новачків можна брати в похід ВЗИМКУ, притому тих, хто ВПЕРШЕ встане на лижі... і так розтягнути групу....
Теж не розумію ( судити треба було і керівника групи, і того, хто його цим керівником призначив і дав йому вести цих молодих людей в зимовий похід (
@@elena1414 Керівника не призначають. Сам керівник набирає групу
Ой це неооцінювання Карпат, якось при поході на Петрос потрапили з туристичною групою в грозу, 2 дівчат були в шортах і топах без дощовиків ще який тіп йшов в шльопках. Якщо Карпати відносно не високі, це не означає, що їх можна сприймати як прогулку по парку
Так, гори таке не пробачають. Високі чи ні, треба бути готовим до будь-яких випробувань на шляху
ми по дорозі до Піп Іван Мармароський бачили чудіків у якихось тряп'яних тапках з маленькими рюкзачками! там погода мінялась кожні 20 хвилин - від спеки до граду з шаленим вітром, який робив грязюку слизьку за 5 хвилин. воістину деякі люди трохи не в собі...
@@LB-ti4vcсаме тому завдання керівника групи розповісти про всі підводні камені, і перевірити, чи всі зрозуміли. Бо будь-яка необачність може коштувати дорого. А тут ляп на ляпі ((
Я постійно зустрічаю тіпів в шльопках. Зазвичай це якийсь мужик років 45-55 веде родину. Я завжди щиро дивуюся . Часто ще жінка в нього може бути в міських слизьких кедах білосніжних на таких маршрутах як малий горган чи синяк - це просто невиправданий настрій і страждання, бо воно ж і не зручно. Ну реально, як вони собі це уявляли? Типу похід в парк?
@@elena1414 Це дорослі люди і як би гід не намагався їм це пояснити, вони залишаться при своїй думці
Навчалася у 1990 році у педінституті м. Миколаєва і вперше чую про цю історію. Сама двічі ходила у похід у Крим, навесні та у жовтні, так от осінній був складніший, бо був дощ і сніг, але керівники були хороші. Хоча під час осіннього дуже застудилась і втратила голос на тиждень після ночі в наметі, коли йшов сніг, було ну дуууже холодно. Складно уявити, що довелося пережити їм без спальників і наметів під час буревію
С Тихомировым ходили?)
@@Макушева таак))з Анатолієм Івановичем
@@tanyaUAnnn это незабываемо!
Его фразы:"Девочки,сейчас ненавязчивый тягунчик!" и пр.)
@@Макушева класні були часи, особливо , коли на Мангупі в печері ночували))
Історія неймовірно добре розказана, якомога більше хотілося б чути історій на цьому каналі саме про наші землі ❤❤
Дуже вам дякую за гарний контент українською, ви молодець. Вдачі вам у роботі
Якось ми пішли на зимовий Хом'як, не дізнавшись нічого про дорогу та небезпеки. Нас не зупинив ні закритий маршрут, ні відсутність слідів інших туристів. Йшли, сміялись, жартували. Подолали десь половину шляху і лише по поверненню зрозуміли, яку дурницю зробили і як сумно могла завершитись ця історія. Хоча маршрут був дуже гарним та мальовничим, тож зважаючи на щасливий кінець не шкодую про цю витівку. Авторці дякую за цікавий контент українською ❤
З зимою жартувати не слід.
Все супер! Окрім слова «рєбята», якось дуже ріже слух
А от тут в нас як раз нещодавно дискусія була, як краще українською замінити це слово 🤔 Бо «хлопці» - не підходить, адже там є ще і дівчата. «Друзі» теж не зовсім у контекст. Може у вас є ідеї?
@@IstoriiNaNich просто російське слово «рєбята» має те саме значення, що й хлопці, тобто має на меті окреслити чоловічу авдиторію. Можна використати на заміну слова «група», «товариші», «хлопці й дівчата», «юнаки та юнки», «інша частина команди» тощо.
@@natalishiralieva8383ок, рєбята ріже слух, згодна, але оце "юнки" ріже не менше.
група і молоді люди в контексті ,,ребята,,@@natalishiralieva8383
@@IstoriiNaNichребенок - дитя або маля, ребята - дитята чи малята. Згоден, звучить трохи дивно та незвично, але за декілька випусків всі звикнуть і буде навіть веселіше 😊 Як до етеру чи проєкту 😶🌫️
Дякую вам за історію, не чула раніше про неї. Хай квітне український Ютуб 💙💛
🤗
Дуже дякую 🙏
Чекаю з нетерпінням кожного дня Ваших історій 🥰🥰🥰
Дуже обожнюю Ваші історії!
Гарна дикція, цікава подача!
Підписуюсь і чекатиму нових випусків!!!
Дякуємо, що ви тепер з нами 🫶🏻
Цікава історія, чув про неї з телеграм канала одного тревел-гіда і почитав трохи джерел.Гарно розповідаєте, тільки Ви трохи заплутали цими "історичними стрибками", я от з вашої історії трохи заплутався хто де був і коли. Логічніше розказати хронографічно, а потім деталізувати...і хоч якісь карти і маршрути були б доречними. А так все добре, успіхів!
Змішались в кучу коні й люди.Це з розповіді Чайкіна передерто.
Дякую за якісний українськомовний контент. Але оце "рєбята" страшенно коробить😣.
Думала я одна це чую😢. Я через це слово іншої інформації не чула
Дівчата дуже працюють над собою. В порівнянні з першими відео видно їх ріст. Я також не люблю русизмів, але не всім пощастило народитись в україномовній родині і мати таке оточення. Давайте не відбивати бажання людям в навчанні солов'їної ❤
@@iamnadika а хто відбиває бажання? Я тішуся тим, що дівчата старанно працюють і подякувала їм за це. А конструктивна критика ще нікому не шкодила.
Відео класне, багато роботи - усю інформацію знайти, звести докупи, а ще й потім розказати і змонтувати відео, дібрати картинки... робота колосальна, і результат хороший - історія цікава, викликає емоції, розказано все послідовно і звʼязно, навіть із гачечками інтересу:) круть, ви молодці, авторки. Щодо "рєбят" (і ще "висунулись" - явно калька із "выдвинулись", українською краще сказати "рушили", "вирушили", "вирядились", "виступили" тощо) та загалом доволі канцеляризованої мови - трохи ріже вухо, є таке. Але це радше вам вектор розвитку, аніж зауваження чи невдоволення, висловлені всерйоз. У вас уже міцний рівень, просто є куди рости. Зважаючи на той гармидер, що наразі панує в мовній сфері, коли то відміняють українські слова, бо це звучить русизмом (привіт Гуманітарці та їхньому розбору таких шкідливих порад, і дякую, що у нас тепер є легітимний "фонар"), то кенселять Антоненка-Давидовича і онлайн-СУМ, то викатують чергові новведення, у яких ще спробуй розберись, то усі неоднозначні ситуації треба трактувати на користь мовця. Тим паче, що у відео в кількох місцях "рєбята" навіть були доречні - у цитатах із свідчень інструктора, наприклад. Ви маєте право розказувати, як розказуєте, з одного боку. З іншого - якщо вже ви розказуєте не у приватній розмові друзям, а на аудиторію, є сенс прикинути, чи варто підвищити мовний рівень, і якщо варто - то як.
Краще старатися, з помилками, а ніж говорити «ну мені так удобно». Я завжди щаслива, коли чую як люди зі сходу говорять українською, нехай навіть деколи помиляються.
Жахлива історія, бідні молоді люди🥺
Ще в когось дивилася трукрайм де в Карпатах молодь, яка відпочивала в горах розвела вогонь і стався сильний вибух від радянського снаряду😢 теж були загиблі
О, теж згадала ту історію...Там ще, здаєттся, був наречений-іноземець, якого дівчина привезла до себе на Батьківщину та вирішила показати йому красу Карпат.
Можете підказати назву чи канал? Ніколи про це не чула.
@@Kimiko_ki може помиляюся, але наче це на каналі Блогмайстер. Назва чи то жах у Карпатах чи трагедія у Карпатах
@@Kimiko_ki не згадаю вже, випадково попала. Точно був український трукрайм канал
@@Kimiko_kiто була історія на каналі МОТОРОШ. Але його вже не існує.
Дякую за вашу працю і цікаві історії!
Я сама з м. Рахів,але ніколи не чула про цю трагедію.
Карпати, як і інші гори - це завжди про можливу непередбаченість погодніх умов, саме тому туристів просять інформувати відповідні служби завчасно, якщо планується похід. Не нехтуйте, будь ласка, цим проханням та іншими рекомендаціями - це задля вашої безпеки, в першу чергу.
Дякуємо за підтримку 🤗
Бачили ми цей меморіал на хребті... Ще, рам'ятаю, дуже здивувалися, як в такому місці можна було заблукати і загинути. Не одразу зрозуміли, що то зимою
Я бачила меморіал молодят перед останнім ривком до вершини Говерли. Померли 01.01.2009. По ходу, замерзли чи зірвались
@@margarytaaliksandrenko7953 ох(
Саме через назву я подивилась це відео. Воно стало першим з вашого каналу. Дякую за цікаві, хоч і жахливі історіі.
Дякуємо, що тепер ви з нами 🤗
Обожнюю такі випуски, дякую❤
❤️
Дуже дякую вам за вашу роботу. Відео дуже ТОПове.
Дякуємо за підтримку 🫶🏻
Дякую за повчальну історію та атмосферну розповідь! Багато раз ходив у гори, у зимові також. Бувало всяке: травми, блудилися, шквальні вітри, погана видимість але закінчувались пригоди завжди добре, поверталися з великою дозою адреналіну, купою емоцій, новим досвідом та зміцненим тілом. Правда, колектив був досить організованим та фізично підготовленим. У нас не було керівників, а панувала демократія у вирішенні запитань. А у даній трагічній історії - перша помилка - продовження походу після травми (якщо дівчина ме могла рухатись самостійно - це вже серйозно), а друга, найбільша помилка керівника - це розтягування групи, треба було триматись разом і ночувати разом.
Гарний випуск, подача, якість та тембр голосу 😍 Дякую!
🫶🏻
Коли погода погана це квест навіть улітку. Про зиму взагалі мовчу. Ніколи не переоцінюйте власних сил. Гуляти можна за пів кілометра від канатної дороги максимум. Просто не розумію на що люди, які там не виросли, розраховують.
Якось піднімалисььна вершину Ґрофа, біля притулку "Плісце" зустріли 10+ туристів які дуже панікували. Виявилось що одиниз них не прийшов до притулку. З ліхтариками в зливу шукали оцоьго "оьеня"схилами. Через бекілька годин відзвонив знайомим що він в лісництві, що його приютили лісоруби. Що він збився з шляху , поки було видно , продовжував йти поки не наьрапив на лісорубів. От не пригадаю яке лісництво , Дарів чи Піскава.
Будеть обережні в горах, вони красиві і небезпечні водночас
цікаво, де ж там можна збитися, яким маршрутом треба було йти… ми колись зустріли групу, яка не знала про існування притулку та заночувала в 500 м від нього, біля вказівника на Грофу 🤦♀️
«Оленя»? Добре українці про своїх піклуються. Якщо той, хто заблукав для них «олень».
@@User-puser555 добре що в "українки" стільки було вільного часу щоб обісрати українців
Зараз є ж купа офлайн мап з доволі точним gps
Ура, нове відео від моїх улюблених дівчат!❤
Дуже дякую вам за вашу роботу. Я впевнена, що зараз буде дуже цікаво 🫶🏻
🤗🫶🏻
Оооо, має бути цікаво.
Сумна історія...мені це нагадує теперішнє керування нашою державою😢
Цього року цим маршрутом ходили зимою, з ясіня у Рахів. Вдалося дійти до полонини Апшинець, далі довелося приймати рішення повертатися, інакше б могли повторити долю цієї групи. Рівень снігу на схилах доходив до шиї та починався шторм. Відео цієї подорожі є в мене на каналі.
Like!👍🐈
Цікава історія!
А не треба лазити в горах взимку, та ще й на лижах!
Згадую трагедію, яка сталася із знаменитим пілотом Формули-1 Шумахером на одному із Альпійських зимових курортів. Він дуже невдало впав на гірських лижах! Вже багато років він прикутий до ліжка!
Як же чудово, що такий контент є україномовний.
🫂
Памятаю цей день 😢,надзвичайно сильний буревій продовжувався декілька днів,пізно вечором рятувальники стягли тіла молодих людей до ур.Кевелів,сумно.... 😢😢😢.
Слухаючи такі історії, не раз переконуюсь, що часто люди гинуть через власну недбалість, необережність, самовпевненість, дурість… І ще через купу власних помилок. Самі були непідготовленими, з поганою екіпіровкою, не трималися разом, не перевірили кваліфікацію «керівника», і т.ін. Правду кажуть, гори не прощають помилок.😢😢😢😢 Дуже шкода людей. 😢😢😢😢 А «керівник» однозначно мав понести покарання.
Не варто так по дурному відноситись до гір. Без підготовки, без досвіду, без епікіровки йти в зимовий похід? Я до літнього півроку готувалась і вивчала всі можливі варіанти спусків і орієнтирів на випадок форс-мажору. А тут ще й "керівник", якого і ворогу не побажаєш... Ми на Говерлу ходили з провідником, так він навпаки тримався поряд зі слабшими, а не рвався вперед. Порада: завжди розглядайте і найгірший варіант розвитку походу. Нехай він ніколи не станеться, але якщо все таки не пощастить паніки не має бути. Має бути конкретний план дій.
Незнаю до чого там варто готуватися ) літній похід на Говерлу, це навіть не похід в гори а так прогулянка. Паро км з заросляка йти... .
@@ОсвальдоОсвальдо мій перший з хлопцем похід на Говерлу влітку з целофановим кульком і протоптаною стежиною ,де вдень йшло купа людей закінчився тим,що ми при пізньому поверненні (втомились і просто заснули на вершині Говерли)прокинулись,насуваються хмари,блискає ,починається дощ пішли чомусь іншою стежкою (в сторону Хом'яка ).це був жесть ,бо ми уже не знали де ми і пішли по витоку річки Прут,стежина закінчилась почало сутеніти і ми спускались скелями,вбились в зарослі низькорослої ялини і чагарників і внизу болото .від ночівлі з повним нулем (ні сірників ,ні ножа,ні води) нас врятувало те,що побачили дим від костра і побрели на нього.люди показали стежку і уже майже в темноті ми дійшли до машини.Але краєвиди при повернені були неймовірні і чорниця смачнюююча😊
Тому я зрозуміла тоді,що нехтувати звичайним легеньким походом в гори ой,як не варто
іду завтра в гори, ідеальне відео перед походом)
Напиши коли повернешся. А то вже переживання почалися у тих хто читає
Так, дійсно, напишіть, як повернетеся 🙏
@@viktorgrygorashyk5976 я вже є)
@@IstoriiNaNich повернулась))
@@ІраКачмарська🤗
Ух ти 😃 Я живу в Рахові.Дякую за цікаву історію🌸🌸🌸
Дякуємо вам за підтримку 🫶🏻
Дякую за таку цікаву історію ❤
🫶🏻
😮Безвідповідальність керівника групи вражає…
Стосовно часу виходу в похід в якій годині пізно чи не пізно - також маячня, неправильні стереотипи! З якого переляку взимку виходити 5-6 ранку, коли не те що в 5-6, а й 7-8 ранку ще темна ніч? 9.30 - нормальний час виходу для зими! Тут головне не час - а правильне планування таймінгу походу з розрахунком на місця ночівлі. Якщо впевнениі, що 4-5 годин з головою вистачить дійти до наступного запланованого місця ночівлі - можете хоч о 12 виходти, якщо до 17, коли темніти почне, впевнені що дійдете до місця, або маєте запасні варіанти для незапланованої зупинки на ніч, якщо побачите, що не встигаєте дійти, шляхи для евакуації продумані.
Це що ж за походи такі в Карпатах, щоб в 5-6 ранку виходити, щоб втигнути кудись? В мене інший досвід, правда в літніх походах: ми з друзями після ночівлі в горах зазвичай чілимо на місці табору до 11-12 години, а далі виходимо з розрахунком до наступного місця ночівлі щоб до 19-20 години встигнути і табір розбити, поки темніти почне. Зазвичай 10-15км пройти вдається, часом і більше, часом менше залежно від маршруту. В 5 ранку лише раз вирушали, і то ... коли треба було на 6.30 ранку в село на перший автобус встигнути їхати вже додому, то вже кінець походу був.
Щодо історії, то тут таки був неправильно розрахований таймінг для рівня підготовки групи, керівник дав на початку розслабитись на зупинки для фото, і не прийняв правильного рішення про евакуацію травмованої дічини. Далі, всі наступні помилки і події - все вже понеслось лавиною, яку важко було зупинити!
І ми не виходили вдосвіта ніколи. Вдосвіта і палатки мокрі сильно...
Я хоч і з Миколаєва але цю історію вперше чула дуже цікаво почитати коми❤
Дуже багато інтересних історій чув про смертельні випадки у Карпатах!!!! Слухати ці історії класно в самих походах…. Нам розповідав рятувальник…… ух аж мурахи по спині.
Я з двома тернопільськими туристами заблукали взимку повертаючись з ПІЧа. Ледь не загинули зриваючись з обледенілих схилів...
Дякую вам за ваші відео 💚 сумна історія і багато в чому типово совкова...
Дякуємо за те, що ви з нами ❤️
Так, дуже відчувається совок😓
Дуже дякую за Вашу роботу! Шкода молодих людей ❤️🩹
Не варто недооцінювати походи першої категорії. Так, вони найлегші технічно. Але небещпека в тому, що в них зазвичай ідуть недосвідчені люди, часто вони доволі наївні у своїх очікуваннях. І саме через це може статись все ща завгодно.
Дякую за цікаву історію!
Така приємна дівчина і голос дуже милий, дякую за розповіть💐
Цікава історія, але дуже трагічна і сумна. Дякую вам за українську.
Дякуємо за підтримку 🫶🏻
Ваш контент - топчик 💯
Хочеться дивитись більше і більше історій ❤️
P.S. Бажаю якнайскоріше випускати відео щоденно 🫰🏻😌
Дякуюємо 🫶🏻
Мороз по шкірі від цієї історії 😢
В 1979 мені було 16 років і я пішов зі своєю групою з рівненського медичного училища. Керівником групи була наша викладач анатомії. Тоді не було смартфонів, ми мали лише топографічні мапи. Вийшли ми з Ясіні в сонячний день кінця жовтня. Ціллю була Говерла. На жаль погода зіпсувалася і з +15 температура впала до мінус 15 вже наступного дня. Нас врятували але практично ми всі мали обмороження, дехто важкі, одна дівчина втратила кінцівку. В мене досі невропатичні болі ніг.
😱
Дякую за ролик.
🫶🏻
Дякую за цікаву історію. Дуже гарна дівчина розповідає дуже гарною солов'їною мовою.
Молодець. Все зрозуміло і цікаво.
❤❤❤❤❤❤❤
Дякуємо за підтримку 🫶🏻
Дуже цікаво і повчально. Дякую за те, що Ви робите❤
🤗🫶🏻
Нарешті маю нагоду послухати. Дякую за відео.
Ура я дивлюся❤!!!!
Дякую вам за роботу та відео 🩵
🤗❤️
Не було можливості переглянути одразу відео і як же приємно зайти і побачити таку кількість переглядів та вподобань на улюбленому каналі 😊❤
Дуже цікава та повчальна історія. Я б з зацікавленістю подивився би фільм на основі цих сумних подій.
Люблю ваш канал жду нові випуски❤❤
🤗❤️
Дивлюсь хайп пішов по переказах з летальним. І перегляди з помноженням на 100 чи навідь 1000.
Категорій складнощі не 10, а 6. Хоча 5, а шоста то все що перевищуе пяту.
З лижами Миколаїв, Херсон дійсно біда. Не навчити навідь за місяць, до автоматизму рухам, коли навідь дуже пологий спуск. Весь маршрут треба рахувати так, щоб кожен спуск тільки пішки.
Зараз простіше, дав снігоступи і тягни ноги. Але це вже не лижний.
Карпати взимку дуже складна річ. Знаю, бо не однарозово ходив в багатоденні 2-3 людини. Навідь з жінкою))
І ті хто на лижах стоять погано, тягар величезний.
Перша провина МКК. Не можна випускати в такі Карпати як заявили маршрут, перший раз без досвіду. Умовно він дорівнюе місцями 3кс гірського туризму і під 5кс пішохідного!!!
Спочатку повинні бути 1кс, там де майже нема таких перепадів по висоті.
Поїхали на ту саму Волинь і пройшлись лісами 130км.
Потім більш низеньким Прикарпаттям. І вже тільки після того, думати про маршрут як в описі.
Керівник тупо увійшов у стопарь, від наваливших на нього перешкод.
Не виправдовую, але він схоже і сам не уявляв, що таке зимові Карпати.
Паніка його поглинула, такого навантаження він не витягнув. Бо складнощі як писав вищее, перевершили в 3-5 разів його можливості.
Що думаєте, зараз інакше? Надивляться ютуб, магазин спорядження отримав прес грошей і таких зустріча в зимових Карпатах, що про себе думка "Хай Бог їм дасть спасіння і розуму, не лізти куди вони намріяли".
Найбільш адекватний коментар до цієї історії, дякую. Сподіваюся, що його вдумливо прочитала не лише я. Сама - туристка із "посереднім" рівнем досвіду, як я його оцінюю )) Ходила в Крим та Карпати в різні пори року. Під час перегляду відео не полишали саме ці думки: як групу новачків взагалі випустили на такий маршрут і чому оцінили його складність в 1кс?! Згодна також із вами в тому, що керівника явно накрила паніка, з якою він не упорався.
Дякую за дуже цікаву але таку страшну історію
було цікаво, дякую! я з миколаєва)
🫶🏻
Я з Миколаєва, теж в ті роки була студенткою МКІ. Цю історію пам'ятаю-вона була висвітлена в однієй з місцевих газет. Але що далі, не знаю...
24:58 Я лично знала семью Галочки Галеевой
Ее старшая сестра- моя одноклассница
Мама Гали, по профессии врач, очень тяжело перенесла смерть дочери и ровно через год тоже ушла из жизни.
Отец, отставной офицер, ещё несколько лет прожил в Николаеве,потом переехал к. старшей замужней дочери
ви дуже крутi, дякую що i ви е
🫂 дякуємо, що ви в нас є
"...і закінчилася трагічною смертю людей. Тому сідайте зручніше..."
Як все безглуздо і безвідповідально, дуже сумно...😢
Дуже класно, що мені попалось це відео якраз перед підйомом на Говерлу 😂😅
Ніколи в житті не пішла би високо в гори! Там дуже небезпечно. Була в Прикарпатті, бачила дуже багато в заростях незрозумілих комах, павуків, біля ручаїв - змій! Жах!
дуже цікава історія, на жаль, на реальних подіях( дякую за якісний контент
Дякую
Я просто не маю права не лишити тут коментар у підтримку вашого каналу. Я дуже люблю, коли ваші історії, так би мовити, "локальні" і про ситуації, які мали місце у нашій країні. Впевнена, насправді таких історій багацько...
Дякуємо, що ви з нами ❤️
Навіть якщо ми вважаємо , що у нас не бракує здорового глузду , не значить , що так і є . Перш ніж потрапити у халепу , потрібно розуміти , як потім з неї вибратись . Та як завжди , ніщо не передвіщувало біди . Не ходіть ви діти в Африку гуляти . Похід у невідоме , то завжди виклик . Виклик долі , не виправданий ризик . Хто хотів випробувати себе , дізналися чого варті , дехто занадто пізно .
Воно було того варте ?
Чи ходив я горами ? Так . Під час строкової служби неодноразово бував у відрядженнях на іранському кордоні і частину шляхів ходив горами , бо особливо взимку там ніяк інакше подекуди не потрапити . Перед тим як кудись іти , ми слухали розповіді про те , скільки людей та за яких обставин загинули на тих чи інших відрізках маршрутів , щоб коли доведеться , розмірковано розраховувати зусилля і не занапаститися .
Попередньої підготовки я не проходив , не було на те часу і нікому було тоді цим опікуватися , та я добре знав , що сухі носки чи онучі , то застава вцілілих пальців на ногах . Зокрема , я один з усієї групи тоді не відморозив пальці на ногах , бо кожних двадцять хвилин міняв онучі на в'язані носки і навпаки . То носки , то онучі стирчали з кишень бо сушились . Спорядження ніякого не було , поверх військової хабешки одягненої поверх двох шарів Х.Б. білизни , бушлат , ватні штани , кирзові чоботи , рукавиці на три пальця . Мороз був десь десять градусів , ніхто його не міряв і не було чим . Ніхто тоді не загинув , нікого не прийшлося тягти , пощастило з погодою та з тим , що дісталися пункта призначення перед тим як смеркалося . Точка призначення на висоті 2200 .
Там менше кисню у повітрі і якщо на рівнині у мізках не вистачає клепки , ця ганч дає про себе знати . Зберігає себе лише обачний або той , хто нічого не робить . Незначна помилка у мить перетворюється на проблему , бо годі очікувати на допомогу від тих , хто знаходяться у такому ж вразливому становищі . Але , хто передбачить виклики долі , знає коли слід зупинитись та вживати заходів , чи то застережних , чи то до врятування . Важливо знати і чітко розраховувати свої можливості . Діючи в групі , можливості розраховувати по найслабшій ланці .
Все просто . Але деякі особливо обдаровані , мають схильність усе ускладнювати , вважаючи що гори звернуть .
Перший раз чую цю історію
Так подобаються ваша диктовка, прросто 🔥
🤗❤️
Слухаю перші хвилини, приємний голос + Українська = підписалась
🫂
Основна вина безперечно лежить на керівнику групи. Він мав подбати про те, щоб кожен з учасників походу мав необхідне (професійне) спорядження, а також не можна було допускати їх розділення знаючи, що це недосвідчені туристи (+ у однієї з них серйозна травма). Дуже шкода студентів. Уявляю їхню паніку, коли вони залишилися сам на сам з жахливою погодою і без чітких вказівок.
Тру-крайм українською, ура ☺️☺️
Дякую за роботу ❤
Дякуємо за підтримку 🫶🏻