Дякую за відео. Мені цікаво. Не знаю як кого, але мене такі відео реально мотивують. Мене завжди надихають люди, які рухаються вперед до мрії, незалежно від обставин, які їх оточують. Респект з Сіетла.
Ти знаєш, то була така срака і виживання, що капець. Мені було незручно розповідати про щось. Бо я ніби як у безпеці, за кордоном, але сам намагаюся вижити. І ніби все довкола красиве, а всередині капець. І то треба було багато ще навпаки нити, але ж ти наче в безпеці 🤪 Хоча ніфіга так себе не почуваєш. Але розповідати про то комусь, хто під обстрілами - якось так собі було. Хоча розумію, що може якби ділився тоді, то й пережив то все легше. Бо був зовсім сам кілька місяців і ночував бознаде Як повернувся до України у вересні, то під час обстрілів неподалік у жовтні все одно почувався краще ніж за кордоном. І разом із тим, друг із передової також сказав, що хотів би таки бачити, що у кого і як живеться десь. Де спокійно і красиво Мене після того якось попустило і я почав собі трошки дозволяти публікувати щось з думкою про друга )
Якось тоді теж дуууже закрився і боявся іншим не нашкодити своїми розповідями. Хороше щось теж було, але боялася осуду. А писати/розповідати як ледь виживаєш попри свої можливості і тп не хотілося. Бо то ще більше грузило би
Як же приємно Вас слухати!✨ Класно знайти те що надихає! Я влітку щось сиділа трохи депресувала на рахунок роботи, бо я наче її і люблю, але в основному коли все зроблено і видно результат (я графічний дизайнер), а от самим процесом я не те щоб насолоджуюся. Походила в роздумах все літо, пройшла курс по створенню постерів і остаточно зрозуміла, що дизайн то не зовсім моє, через 7 років роботи і диплом бакалавра😅 Зараз змінюю професію і який же це кайф насолоджуватися навчанням, я вже і забула що це таке, коли заняття дійсно приносить задоволення💕 Тому так приємно слухати Ваші розповіді і те як Ви йдете до своєї мрії☺
Всі ми наче повинні розуміти, що не дивлячись на наші якісь особисті проблеми, або спільні, типу війни, в когось може продовжуватись життя. Хтось викладає фото подорожей, сімейних свят, та просто красивого навкруги і т.д. І начебто в цьому нічого страшного нема. Але коли люди, які під час війни виїхали за кордон і викладають якісь супер всраті речі - нестримну радість, п"нки і подібне. При цьому вихваляються тим, що "він (вона) такий молодець, а ти лох бо залишився" - викликає відразу. В тому що людина викладає відео, в якому вона розказує як вона навчається і розвиваться - не бачу нічого поганого) У Вас вихвалянь я не побачила.
Дякую за відео. Мені цікаво. Не знаю як кого, але мене такі відео реально мотивують. Мене завжди
надихають люди, які рухаються вперед до мрії, незалежно від обставин, які їх оточують. Респект з Сіетла.
Щиро дякую ❤️
Мене також надихають такі люди ☺️
Дуже цікаво слухати)) Мені навпаки в перші місяці вторгнення невистачало подібних відео чи стрімів аби бачити, що десь життя продовжується :)
Ти знаєш, то була така срака і виживання, що капець. Мені було незручно розповідати про щось. Бо я ніби як у безпеці, за кордоном, але сам намагаюся вижити. І ніби все довкола красиве, а всередині капець.
І то треба було багато ще навпаки нити, але ж ти наче в безпеці 🤪
Хоча ніфіга так себе не почуваєш. Але розповідати про то комусь, хто під обстрілами - якось так собі було.
Хоча розумію, що може якби ділився тоді, то й пережив то все легше. Бо був зовсім сам кілька місяців і ночував бознаде
Як повернувся до України у вересні, то під час обстрілів неподалік у жовтні все одно почувався краще ніж за кордоном. І разом із тим, друг із передової також сказав, що хотів би таки бачити, що у кого і як живеться десь. Де спокійно і красиво
Мене після того якось попустило і я почав собі трошки дозволяти публікувати щось з думкою про друга )
Якось тоді теж дуууже закрився і боявся іншим не нашкодити своїми розповідями. Хороше щось теж було, але боялася осуду. А писати/розповідати як ледь виживаєш попри свої можливості і тп не хотілося. Бо то ще більше грузило би
Задонатила на меблі!✨ Дякую, що підтримуєте такі маленькі, але важливі ініціативи!
Дяааакую ❤️
Ви молодець. Ви вмотивовані і класний мотиватор❤
Дякую 🥰
Дякую, наснаги вам, продовжуйте
Щиро дякую за підтримку 🙏🏼❤️
Як же приємно Вас слухати!✨ Класно знайти те що надихає! Я влітку щось сиділа трохи депресувала на рахунок роботи, бо я наче її і люблю, але в основному коли все зроблено і видно результат (я графічний дизайнер), а от самим процесом я не те щоб насолоджуюся. Походила в роздумах все літо, пройшла курс по створенню постерів і остаточно зрозуміла, що дизайн то не зовсім моє, через 7 років роботи і диплом бакалавра😅 Зараз змінюю професію і який же це кайф насолоджуватися навчанням, я вже і забула що це таке, коли заняття дійсно приносить задоволення💕 Тому так приємно слухати Ваші розповіді і те як Ви йдете до своєї мрії☺
Оум, клас! Дякую за відгук.
І бажаю успіхів і насолоди на шляху і надалі 🤗❤️
Класно, коли навколо люди, які мають ті самі уподобання. Заради цього варто було іти навчатися.
Таки так ))
Дякую ❤️
Привіт, привіт. Дякуємо за позитив та посмішку😉🤗
Дякую, Марія 🤗❤️
Бажаю сил на нові відео! Та гарного інтернету!
Щиро дякую 🥰
Такі коментарі додають сил і натхнення писати далі ❤️
Я так собі думаю, що мені теж потрібна сушка) так що можливо, вам теж) типу як пралка, але сушильна 😊
Так, я собі в Україні купив пралку із сушкою ))
А тут вже у наступному випуску розповім, як вийшов із ситуації ?
Всі ми наче повинні розуміти, що не дивлячись на наші якісь особисті проблеми, або спільні, типу війни, в когось може продовжуватись життя. Хтось викладає фото подорожей, сімейних свят, та просто красивого навкруги і т.д. І начебто в цьому нічого страшного нема. Але коли люди, які під час війни виїхали за кордон і викладають якісь супер всраті речі - нестримну радість, п"нки і подібне. При цьому вихваляються тим, що "він (вона) такий молодець, а ти лох бо залишився" - викликає відразу. В тому що людина викладає відео, в якому вона розказує як вона навчається і розвиваться - не бачу нічого поганого) У Вас вихвалянь я не побачила.
Ого, не знав, що такі бувають 😬
Дякую за відгук 🙏🏼
А ще хочу спитати.чому ви не віднесли мокру білизну до найближчої міської пральні? Там би за годину висушили
Чудове запитання )
Розповім у наступному випуску )