Instagram - / mishapintor Dog Instagram - / fueta_22 Mail - mishascar2016@gmail.com I'm talking about how I got my first dog, which I have dreamed of all my life :)
Плюс, до цього потрібно готуватись 100% Але як власник собаки, якій вже 5 років, хочу сказати, що не завжди ти можеш вплинути на це. Нашого нам підкинули, і ми намагались його віддати в добрі руки, але займаючись цим, ми вирішили його залишити собі
Моя Вам повага за усвідомлення всієї відповідальності, за попередження та за те, що поділилася своїм досвідом, ну і звісно за українську мову 💙💛 Ваша розповідь реально нагадує розповідь молодої матусі в якої з'явилося немовля. Про немовлят, доречі, така жиза! Я так боюсь їх тримати на руках і відчуття ніби воно помре від самого маленького мого чиху 😆 Собак ніколи не мала, але маю дві чудові кішечки! Все ж таки, з ними наабаагааатоо легше, аніж з собаками. Та як би то не було, також трушуся над кожними невідомими мені плямами. Дякую за відео! 💖
My dog is 3 years old now but I had a really similar experience - lots of preparation, lots of worrying and ridiculous questions the breeder answered patiently and 3 exhausting months in the beginning. But yeah, this is so so worth it, he is my best friend. A lot about this video resonated with me. 🧡
Мою собаку я підібрала на початку війни, 1 березня... Хтось її залишив, було страшно лишати її саму у місті. План був віддати її до притулку там, де нема бойових дій. Виїхали з нею до Львова, там був колапс, багато людей і у притулках багато тварин. Проїхали до Польщі, вже не хотіли нікому віддавати. Ось ми разом вже 4 місяці, складно було зрозуміти все, що необхідно їй, як краще, бо ми ж до цього не готувалися. Але з собакою не складно цією, бо вона вже доросла і виховна. Любить дуже людей, собак... Всіх всіх дуже сильно любить
Відэа вельмі цікавае. У ім я бачу моцную любоў да сабак ! Вельмі рада, што твая мара спраўдзілася і ў цябе з'явіўся такі сябар, як Рут. Ведаю, спачатку было цяжка, але потым абвыкаеш да сабакі. У мяне таксама так было з коткай. Нават уявіць сабе не магу, як складана было з Рут.
Ох, аж сэрца зашчымела! Маім першым сабакам таксама была далмацін). Гэта не злыя і не дурныя сабакі, у іх моцны і незалежны характар, але іх важна своечасова і правільна дрэсіраваць, калі гэтага не рабіць, то яны будуць не кіравальнымі). Добрыя сабакі калі быць з імі справядлівымі).
У нас была далматинка Герда..... глухая, очень умная, команды знала по рукам и четко выполняла. И ещё шикарно то,что далматинцы разговаривают. Наша собака гавкала целыми предложениями😂, особенно усердно рассказывала пришедшему с работы мужу.❤
У мене мама кінолог. І колись я дуже хотіла папільйона, але мама привезла чіхуахуа. І знаєте теж багато хто каже, що чіхи такі агресивні, злі. Насправді багато залежить від виховання. А загалом так як моя мама кінолог, то в нас теж часто були щенята. І так це так мило коли дізнаєшся що твої маленькі собачки в хороших руках. Одна з причин радості
Дуже круто, коли відразу вдається знайти свою породу, тим паче свою собаку. Зараз нам п'ятий рік, і я також можу сказати, що не уявляю свого життя без моєї дівчинки. В якомусь сенсі, я мрію про ці труднощі з активним цуценям, бо ми були спокійні і боялися майже всього) Сподіваюся, колись отримаю і такий досвід
В мене також колись була собачка, прожила три роки, а потім її збила машина. Перший час, коли тільки вона у нас з'явилася, було надзвичайно складно. І вона і ми були налякані та збентежені. Туалетні проблеми вчепилися в нас, як кіт у штори. Ніяк не вдавалося її привчити ходити в одне місце) Тому і поспати нагода траплялася вкрай рідко. Одного разу, я так перелякалася, побачивши її хвіст у темряві, бо подумала, що це купа, накладена прямо мені на ліжко😂 А наша перша прогулянка була за два метри від дому. Насилу вийшовши з під'їзду, вона відмовилася іти далі. Склалося враження, що вона взагалі не знала, що таке іти на прогулянку. Схоже, що в притулку, там ми її знайшли, їй рідко перепадало розім'яти лапи. Ім'я, надане в притулку, дуже їй пасувало. Злата, так її звали. Злата пасувало до її золотисто-рудої шерсті, особливо коли вона грілася на сонечку. Тоді вона сама була схожа на сонечко. Вона була нашим сонечком.
Дякую за надхнення рухатись далі! Та взагалі такий позитив, дуже щаслива бачити вас з конячкою у безпеці, та взагалі вас бачити, ще разочок дякую! Ваше відео мене зігріло, а українська мова з ваших уст торкається самого мого серця 💕 Ваш голос ніби познав весь його потанціал! По руськи насправді було щось не те, а ще знов дякую за такий свідомий вибір, Україна починається з нас!
в нас боксер, вона дуже добра з нами усіма, але на чужих людей завжди гарчить. я пам'ятаю очі моєї бабусі, коди вона вперше побачила, як я обіймаю цю тридцятикілограмову тушу, цілую в морду і лізу пальцями їй до рота, і ми теж називаємо їх Бусінкою!)
привіт! дякую за цю історію. не можу уявити, як вдалось чекати стільки років. але це теж має сенс! я бажаю вам сил, міцного здоров'я та довигих років життя! Рут стане дуже мудрою з часом - це неймовірний друг, найближчий на все життя. Споріднена душа. Коли я дивилась відео, то згадувала свого песика: він навіть скулить так само. Але будь ласка пам'ятайте, що ця собака дуже чутлива до вашого настрою. Дуже. Наведу приклад: через ваши сльози їхня імунна система наче слабне, тому тричі за життя після трагічних для мене подій, мій собака отримував екземи чи хворів. після цього я при ньому не плакала. Це може бути дивним, але я раджу ставитись до цього світлого створіння з плямами як до власної чотирьохрічної дитини, розмовляти, пояснювати та берегти як людину🤍 моя історія дуже схожа, але я малювала далматинів ще на початку с.школи, і мій батько(який жив завжди в іншій сім'ї) вирішив здійснити моє бажання та насолити моїй мамі. у мене зірвало дах від цієї можливості, тому ми одразу поїхали до розплідника. справа була взимку: чотири білих реактивних собаки скакали по мені,за три хвилини продирявили своїми кігтями-голками новий пуховик 🥹Але там я обрала найспокійнішого. далі жах: по-перше зима, гуляти-неперегуляти, але моя крихітка трималась годинами на вулиці, щоб вдома насцяти на черговий килим матусі. це тривало місяця два приблизно.. допоки одного разу, на найзагруженішому перехресті міста, він не вирішив зробити велику справу посеред дороги, але світлофор вже підрубив зворотній відлік.. це було шалено-моторошно,але й приємно,типу нарешті! (з тих пір я вирішила носити пакети з собою) з найбільших руйнувань його дитинства та юнацтва вимушена зазначити двері наступні років 7[¹].. шерсть, яка була завжди та всюди, та засіб для нубукового взуття, який він розгриз на дорогому серцю дивані моєї мами, успадкованому від бабусі. виглядало це мультяшно.🕳️🐼🐾 насправді, я швидко навчила його деяким речам. він був неймовірно сміливий та розумний. але орієнтований більше на мене, ніж на цуців чи людей. він ніколи не гнався за котами, та любив кожну тваринку, але на ящерок полював (це дуже граційно!). обожнювала з ним спілкуватись, а згодом він розумів навіть жести моєю рукою, а я повністю розуміла, що йому потрібно (ніхто з родини,наприклад, так не міг перші десять років його життя). Він постійно поруч, він радий чимось допомогти, він любить їсти, напевно за чотирьох, але я веган, тому він теж їв овочі та фрукти частіше ніж будь-що більш звичне собакам.. я не примушувала: він просто робив все як я. у ньому купа енергії і він завжди виглядав молодше своїх рочків, тому інші собаківники не вірили мені. але у 2014,коли розпочалась війна, нам довелось покинути домівку, тож він ще досить юним отримав певну п.травму і йому дійсно було важко залишатись вдома самому[¹]. через це, наступні дев'ять років орендувати житло доводилось разом із кимось через універ, та через страх він міг дерти двері,коли вдома сам.. Тут звичайно моя провина теж є,але я була занадто малою. та й не знала як це виправити,чесно кажучи. мій собака прожив 13 з половиною років, а міг би ще, аби рашисти знову не прийшли у мій дім. Не пробачу. Слава Україні!
)) чхати їй на мене і мій настрій, я іноді взагалі думаю, що вона мене ненавидить. Це старе відео, зараз багато що змінилось. Трохи боляче читати, не думаю, що у нас колись буде щось подібне. Але дякую за розгорнутий коментар)
З дитинства мрію про собаку, але таке враження що ніколи й не наважусь на неї 😅 Сил на себе не вистачає, і нерви вже на на коті здають, хоч він найспокійніша булка у світі. То ж поки залишається тільки спостерігати за чужими песиками. Дякую за відео, було дуже цікаво)
Чомусь я не одразу помітив що ти почала викладувати відео, радий, що саме це відео попалося мені у рекомендованих Дякую тобі за натхнення (та поняття про те, що слідкувати за собакою - це не просто)!
Собаки не було. Зараз тільки кіт та кішка. Це звичайно взагалі не порівняти за складністю з собакою. Але я теж добре пам'ятаю яке було вільне та майже безтурботне життя до їх появи. Можна було відкривати всі вікна, залишати їжу без нагляду, не міняти екран телефону після "ми всьо уранілі". Навіть можна було поїхати кудись з дому більше ніж на день, не шукаючи "няньку". Будь-яка тварина то велика відповідальність, не менша ніж діти
З дорослими тваринами набагато легше, а діти і підлітки - вони усі одинакові, що люди, що тварини, там сил і нервів не напасешся)) Для мене собаки в цілому складні тварини, я б ніколи не наважилась)) а твої розповіді то взагалі капець, ти молодець, що все витримала Для мене ідеальна тварина то котики. Такі ж ліниві, як я, дрихнути люблять, як і я, доволі самостійні і можна не боятися їх залишити самих навіть на день-два. Звісно то все також залежить від породи і конкретного котика з конкретним характером, але в середньому вони доволі спокійні. Плюс багато людей не розуміє, що котиків теж треба виховувати, хоч і не настільки прискіпливо, як собак Задоволення вирощувати кошеня в мене не було, я взагалі ще довго не планувала брати котиків, бо живу з мамою і в неї невелика алергія. Але вона сама побачила якось, як коту породи американська короктошерстна шукали новий дім. Йому було трохи більше двох років, до того з ним розпліджували породу, але він захворів, з'явилась алергія і, як потім зізналась колишня господарка, характер в нього складний і вона одним днем не витримала і повезла його на стерелізацію. Ось так в мене відносно безкоштовно (миски та всі інші речі треба було купувати в будь-якому випадку) з'явилась породиста морда)) В серпні буде рік, як ми разом, теж було складно інколи. Його забила мама, залишила біля лотка в туалеті, там же лишила їжі та води, а він з переляку забився за унітаз і встиг до мого повернення обпісятись і сидіти в тій калюжі. Дістала його, помила, він забився за ліжко і там і сидів. Інколи діставала його й носила до їжі і до лотка, але першу добу він тільки ховався. Лише на другу добу почав потроху їсти і сходив в лоток. З тих пір почав звикати Ще потім в нього сталося загострення гастриту, тут ще моя помилка, бо я йому змінила корм на той, що для стерилізованих, а він йому не підійшов, почав багато і рідким какати. Носила до ветеринара, пробували всяке, поки те загострення не піймав, тиждень не міг їсти і пити, зате блював бескінечно, навіть на капельниці лежав. Дуже страшно було, в нього характер такий, що він хоче бути головний, не любить коли його жамкають довго, на руки беруть. А тоді я його брала, а він як тряпочка обвисне і все... навіть м'явкати і муркати перестав Але вибрались, справились, тепер на спеціальному харчуванні, з часом навіть зміг почати їсти деякі вкусняшки, окрім корму, але в результаті лише одну конкретну фірму, від інших блював або не подобалось Від'ївся дуже, тепер доводиться контролювати)) до того був худий, бо хворів, коли з колишньою господаркою жив, а потів схуднув, коли загострення було. А тепер жирбанчик, як його називаю, пузяко трохи має, є що пожмякати)) Мене більше всіх любить, зі мною спить, за мною ходить. Теж було, що за мною кричав і ломився в туалет чи в ванну, але з часом заспокоївся. Взимку в мене між ніг спав, до ляжки пригрівався, я постійно прокидалась, коли хотіла перевернутись на інший бік xDD Але в цілому ми прям ідеально підійшли один одному. Він навіть не будить мене ніколи, хоч я на вихідних сплю до обіду. Навіть якщо він щось хоче, то лізе тільки коли я прокинусь :))) А ще я його навчила лапку давати, при тому, що він не хотів навіть просто дати потриматись за неї. Інші команди вчити лінь, але він розумний хлопчик, обожнюю його)))
І про шерсть капець розумію, в мого ще й порода з густим підшорстком, линяє бескінечно. Що цікаво, коли ми його взяли, то він майже не линяв, як мінімум можна було погладити його без того, щоб жменю шерсті вигладити. А от зараз вже більше місяця дуже линяє, все надіюсь, що то мине 😅 Купила фурмінатор і раз-два в тиждень трохи вичісую, він не дуже дається, бо не любить, щоб його довго тримали. І прибирати в хаті доводиться частіше, бо шерсть валяєтьчя кругом. Робот би дуже допоміг, але в нас такі меблі, що він нікуди не заїде. От все чекаю того моменту, коли ми з ним лише удвох зможемо переїхати в квартиру жити самим, де я зможу організувати меблі адекватніше і купити робота, але поки не маю змоги бо навчаюсь, працюю не повний день, не вистачає грошей на оренду
I had zero problems with my first dog, she was a chihuahua, and she was so clever and mature when I took her that I didn’t know people might have problems with puppies. But then…. I took 2 puppies from the street. It was hell. The size was the same as your dog had as a puppy. But everything was multiplied by 2. Shit, problems, everything. They were in terrible condition when I took them, I spend months dealing with their illnesses (including skin infection, which ment me washing 2 big dogs every day). They grew very fast and started to destroy the flat. It was literal hell. No sleep, no going out, no personal life. In double amount. I didn’t have time to teach them because I just cleaned home 24/7. I tried to find home for them but failed. (I had my dog too, and they were so fast and energetic they hurt her). All this living in immigration in Turkey and experiencing war. And I gave up. After 4 months. Now they live on the territory of our block, basically on the street. They look happy, and I give them food… But I feel gilt every fucking day that I couldn’t manage to find them home or keep them.
Зараз слухаю твою історію і розумію, що в мене настільки с тобою схожі історії і минулі цілі, що то капець.🤯 Дякую за твої ролики по малюванню (які надихнули мене у майбутньому стати 2-d художником) та звичайні розмовні. Слава Україні❤🇺🇦
У мене у Харкові залишилося 9 котиків, 10+ шиншилл (вони плодилися тож я не впевнена скільки їх зараз) й кролик якого ми врятувал від того щоб він пішов на сум комусь.. й так як в нас нема зараз нашого житла то ми не можемо їх забрати.. дякую що з ними батьки вітчима, але вони не самі добрі й відповідальні люди тож я дуже хвилююся за них але нічого поробити не можу.
Я завжди хотіла собі велику собаку, але доля вирішила інакше, три роки тому я знайшла цуценя на вулиці і забрала його додому. Виросла чудова 11кілограмова собака невідомої породи. Перший рік з нею я була в якомусь дивному стані чи то ейфорії, чи то сумуючи да життям до собаки. Але зараз, лежачи з нею на м'якому диванчику десь у Нідерландах, я дуже щаслива, що вона в мене є, що вона була зі мною під час усих карантинів і евакуації. (Я все ще хочу велику собаку)
Теж хотіла велику, але коли завела Рут, довго ще думала про те, що треба було брати малу 😂 Якось не подумала про те, що втримати собаку, яка важить майже стільки ж як ти, це трошки проблема))
перша ніч, порода пекінес😭😘 він боявся спати один, тому я дозволила йому зі мною, прокидаюся, а там де він спав, було обістяне... досі обожнюю свого малюка💃💓, хоть він мабуть вже не малюк
В мене теж є собака, щпіц. Йому ще не виповнилося і року, багато хто може й не повірити, але зі сном у нас бульш-менш добре. Тільки перший день коли його взяли(ну як день, ми його взяли вже в 22-23 години) коли ми приїхали додому, мені було дуже незвично, а коли ми зібралися поспати то Річі почав скавчати, і нам потрібно було з мамою чергуватися. Тобто він всю ніч не спав, і приходилося з ним говорити гладити та розважати, але мама каже що він навіть декілька годин поспав. Переживши ніч, я дуже хотіла спати і мама пішла на роботу і мені прийшлося залишитися вдома замість піти в школу. Мені захотілося поспати, але я боялася, тому що цей період він гриз все що тільки можна було, і коли він довго спав я вже не знала радіти мені чи плакати 😂 Далі він почав спати довше, і уже зараз він десь о 23 лягає спати, і спить десь до 6:00-6:30 або раніше, дуже рідко він спить довше, тому бабусі приходиться з ним йти гуляти, бо я не можу себе змусити. Ще були проблеми що він на вулиці знаходить якусь рибу, рибну кістку і починає її жерти, але він уже це не робить, а вдома їсть все що знайде. Чесно сказати в нас ще проблеми з харчуванням, адже він нічого не хоче їсти, всього по трошки буває. А ти велика молодець що так відповідально віднеслась до собаки, бажаю тобі успіху)
Вау, ми з вами дуже схожі, я теж обожнюю цю породу з самого дитинства, також обожнюю зиму, от зараз дивлюся відео на ютубі про далматинв, дуже би хотіла завести, але думаю що десь через пару рочків я буду готова:)
У нас є собака кокер спаніель його звати Крем. Перед тим як ми його купили я читала про цих собак вони дуже дуже сумують на одинці і я перший день сиділа з ним в дворі( він живе там у будці). Він у нас трохи боягуз спочатку дуже боявся сходів вже не боїться, а одного разу ми їздили в магазин коли повернулися він аж впісявся від страху
Я дивися деякі відео про перших собак, але настільки цікаве зустрів на просторах мережі вперше. Дяка, тепер, коли наберуся мужності завести собаку, буду знати що очікувати♥️
Тішуся з того, яка ви дбайлива господарка. В нас теж були проблеми з першою собакою. На згадку про ті проблеми хлопчик лишив нам на дерев'яних вхідних дверях майже скрізний отвір, вишкрябав, коли ми виходили до магазину чи ще куди. З другою собакою було вже набагато простіше, бо взяли менш активну породу і просто тішилися.
Как я рада, что нашла тебя, честное слово. Очень тебя не хватало, очень тебя люблю))) Такое трогательное видео.. теперь тоже хочу завести кого-нибудь (но, наверное, кошку) Надеюсь, что всё будет хорошо, хочу поддержать, но не знаю как. Понимаю, что что бы я ни сказала, это ничего не изменит, но не могу просто промолчать. 💕рано или поздно, всё образуется 💕
Ми завели німця для двору, але ми взяли його одномісячним цуциком, взимку, тому він жив з нами вдома. Це була жесть, весь день і ніч з нею. Добре що хоч мама займалася нею коли закінчились зимові канікули, але канікули були «веселі», я змогла погуляти тільки 3 рази за місяць. Я не очікувала, що це буде так важко, кошеня в рази легше виховується. Правда тепер зрозуміло чому їх прирівнюють до дітей, чудове тренування якщо ви видповідальний хазяїн і таким же плануєте бути батьком
Це так мило 🥰 , я також отримала свою собаку мрії 6 місяців назад , добермана , хоч мені тільки 16 , та я сама треную свою собаку , і вона дуже слухняна 🥰 , купили дуже дуже за дешево цуценя , від не дуже професіональних людей, але чужова дитина
Я готувалась до собаки все життя. Батьки не дозоляли. Я також знала про всі породи, та десь років п'ять тому почала вивчати дресування та ПП. Я жила (і живу) в орендованій квартирі, на ній можна було заводити тварин, але мені та хлопцю здавалось, що ми не потягнемо таку відповідальність. Але врешті решт я вмовила хлопця, і тоді до моменту коли він передумає я повинна була знайти собаку та забронювати. Вибір породи був на хлопці: собака мала бути не маленькою, не великою. Середніх порід не так багато, бігля виключили через співучисть, коргі були чи "коргі" чи дуже дорогі під 3 тисячі доларів (саме в цей час). Я поступово підводила до породи, котру хотіла вже давно. Англійський кокер-спаніель, який сподобався і йому. Я написала в усі офіційні розплідники, ти, що відповіли були вже заброньовані чи не мали наявних цуценят. Я вже була у відчаї, та розповіла усім, хто був на роботі, що мені треба цуценя). Шефіня поговорила з приятелькою-кінологінею та за день мені знайли цуценя з документами, прививками та готовим до сім'ї. Я поспілкувалась з хозяйкою по відеозв'язку та подивилась на песика. Все, крім того, що йому було вже 4 місяці (вже дорослий) було гаразд (так я гадала), і ми назначили дату, коли я поїду забирати. Це була зима, і за день до поїздки почалась буря. Я мала їхати з колегою з роботи, але він відмовився в останній момент. Я написала у робочий чат, та зам директора погодився мене звозити у сніг, ожеледицю відвести у сусідню область та додому безкоштовно. Я не вірила, що це насправді. Звісно, я вже мала шлейку (під розмір та правильну), лежаки у кожну кімнату (їх пошили на замовлення, дуже дешево та й досі гарно виглядають), миски, іграшки, корм та смаколики. Зі смаколиками я і поїхала вранці до розплідника. Дорога була важкою. Ми під'їхали до двору та умови були не дуже гарні. Мама песика була брудна, та склалось таке відчуття, що жила надворі. Мене пригласили у дім та я побачила песика. Він був у куті коридору й рикав. Коли я наблизилась він почав лаяти та кидатись. Не на таке знайомство я розраховувала. Коли мені передавали документи та розповідали як що, до кімнати зайшли два хлопці 3 та 5 років (приблизно). Песик заскавчав та я не придала цьому уваги. Його власниця передала мені у машину, та там від стресу, мабуть він лежав та не рикав, навіть дав себе погладити. І я побачила його жахливий стан. Були й клещі, й блохи, його лякали рухи над головою. Може його били(((((( Перше знайомство з хлопцем було таке ж. Він лаяв та боявся. В решті решт пару смаколиків згодом, вони подружились. Перша нічь була адом. Я вже думала, що це була помилка. Він вил, лаяв, скавчав без продиху, я заспокоювала, грала, намагалась відволікти; ми виходили рази три на вулицю серед ночі, але все було марно. Під ранок він втомився та заснув в мене на колінах на полу. Наступного дня я вже шукала мед клініку, тому що я знайшла ще й глистів в його какахах. Ми зробили всі необхідні процедури та почався довгий шлях звикання нас до нього та його до нас. Назвали Одіном. Перші декілька місяців було ДУЖЕ важко. Він гриз все: обої, ковролін та диван (все потім полагодили). Одін скавчав коли йшла в туалет. Я ходила на роботу десь на пів дня й він вил коли я виходила (я залишила консьєржу номер на випадок жалоб сусідів, але їх не було). Зарядка від макбуку, зарядка від ноутбуку хлопця, еірподс про, мій сатісфаєр - відійшли в інший світ. Він розгриз мої лінери мікрон та лакав чорнила. Я знайшла на японському сайті виробника що чорнила цих лінерів безпечні для дітей та тварин! Але час минав, ми займались з клікером, він розумів перші слова та команди, і становилось легше. Зараз він в нас вже рік та 6 місяців та це повноправний член сім'ї, який вже розумник й плеканий бешкетник іноді. Від спогадів про дитинство залишився страх дітей та колясок. З останніх новин війни: коли дві доби спали у метро під час активних дій в Києві, він майже не спав. Через постійний шум, та купу людей він потім дві доби вдома погано їв та увесь час вилизував наші з хлопцем руки (вони так заспокоюються). Зараз все +- гаразд, але кожного разу коли повітряна тривога він виє. Дякую всім хто дочитав моє оповідання. Висновок: бережіть своїх улюбленців та готуйтесь до важких часів перші місяці.
Місце де взяли цуценя навіть розплідником не повертається язик назвати 😳 І документи таки виявились справжніми? Хто ж їм давав дозвіл на розпліднення в такому випадку.. Ну, що сказати. Добре, що цуцик потрапив в хороші руки)
таке добре і інформативне відео. в мене ще немає собаки, та ніколи не було, але я їх дуже люблю, маю навіть досвід прогулянок з двома собаками (один пес моєї бабусі, а другий знайомої, за прогулянки з яким мені навіть платили!). хотіла б колись завести собаку, але зараз війна, не той час, нам би себе прокормити з котом. обов'язково в майбутньому хочу завести собаку, тому дякую за це відео в якому є і мінуси життя з собакою!! ви з Рут дуже милі 🥰
Дивилася відео, так раділа за Вас з Рут, але на цьому часі 17:27 майже сльози на очах виступили. Я все своє життя хотіла собаку (навіть конкретніше, Німецьку Вівчарку), проте маю аллергію на шерсть котів і собак. Але зараз я рада: мої два хом'ячка в безпеці зі мною. Не собака, але найрідніші мої зайченятка!
Погоджуюсь, всі мовчать на скільки це важко. (Харді. вже 5 років зі мною) Я саме та людина, яка буде говорити, що б ти перед тим як завести собаку сотні разів подумав, потім ще разок, і врешті решт передумав :) Нам його підкинули, ми були саме ті люди, які не підготувались до появи собаки, і це сумно. Але ми реабілітувались і вже десь на 9-12місяці ми ходили до кінолога(але я ще сама з ним займалась) , було важко знайти саме того, який проти биття собак (на мій подив це було важко зробити, і всі були прихильниками кнута і пряніка, злості не вистачає на цих людей). Якщо говорити про складність, то так, ти повинен щодня займатись двічі на день (в сумі гуляти 3+ години), і ще один раз на тиждень виїжджати кудись у великий ліс, парк, озеро. Через три роки мені стало важко морально (втомилася, скоріше це була депресія). Все пішло як по %з#і5 ладошкой, я почала менше займатись, менше гуляти з собакою і це звісно ударило по її соціалізації. Була зла на себе, куча травм, важко потім було не тільки вийти з цього стану, але і повернутись до нормально ритму життя (не тільки мені, а і харду) Потім все нормолізувалось(це було важко, і через якийсь період), я тепер гуляю з собакою, займаюсь з нею. І я вже мовчу про дитинство собаки (у мене було все практично те ж саме, що і у Міши), бо це був у мене перший пес. Про фінанси (дуже багато потрібно пакетиків в місяць купувати), іграшки, їжа. Походи до ветеринара, багато чого лікували (із останнього кон'юнктивіт), раз в рік уколи. Стерелізація(це було важко) І ось це все супроводжується постійним переживанням, нервами, зривами, це все коштує не тільки твоєму психологічному стану, але і багато зіпсованих речей. Не погуляєш з друзями довго, не залишишся на ночівлю, бо тебе чекає вдома голодний і не гуляний песик Ситуації, які ти сам не проконтролював, напавша собака, потім знову багато походів до ветеринара, курс для собаки заспокіливих, ліки АЛЕ я все одно люблю його, все одно продовжую отримувати задоволення від прогулянок, він мене закохує в себе своїми повадками, він зрозумів концепцію гумору, що мене смішить.для того щоб він мене розумів ми вибудовували нові здорові відносини для цього потрібно багато часу. І деякі цього не розуміють
Я прийшла до висновку, що займатись кожного дня двічі і прогулянки 3+ годин це все якийсь міф, і це тільки шкодить і собаці, і тобі 🤔 А з усім іншим повністю згодна)
Дуже класне і миле відео ❤️ Згадала, як ми купили мою мацьопу. Насправді, то було давно років 12 приблизно і тоді ще не було можливості скільки всього прочитати про догляд, виховання. Базу знали, але явно не стільки скільки зараз. Тому я сходжу до думки, що нам пощастило. Лєді нічого ніколи не гризла (лише свої речі, типу іграшки будки, а за це ми її не сваримо, бо то її речі і її територія) навчилася швидко гуляти і робити свої справи на вулиці, легко навчилась декільком командам, чисто випадково я б сказала 😅😅 єдине в чому ми протупили, то зле її соціалізували, людей любить, собак то 1 зі 100 (благо на районі вона все-таки знайшла собі друга) з 9 років вона постійно чимось почала хворіти, почали з'являтися пухлини, то були найстрашніші моменти в моєму житті, коли в 5 років собаку готують до операції і коли в 11 я думаю ви розумієте ризики 😖 але нам знову щастило з ветеринарами. Загалом Лєді, то моя сім'я. Я розумію її вік і розумію, що всяке може статись, але люблю її до нестями і дуже рада, що світ, судьба подарила нам її, таку просту, розумну дівчинку ❤️
@@fueta_22 до стерелізації вони почали з'являтися, тому ми терміново її стерелізували. І потім ще були, то ми ще 2 операції робили, але це не ракові пухлини були, ми здавали на перевірку. Кароче, якщо б стерелізували її молодою, то може б не було цієї фігні...
Цікаво було послухати про такий досвід. Цікаво також, як саме ви намагались вирішити той складний перший період, бо про тренування ви розповіли, а про те, як взаємодіяли з собакою, щоб навчити її бути самою і справлятись з тим станом, не розповіли. У мене теж собака і коли я готувалась її завести, перечитала тону статей зоопсихологів, цікаво, що за методи у вас були і як працювали. Це теж важлива частина досвіду) У мене не було важко, скоріше було ідеально. Хоча собака досі не вміє бути сама, насправді просто раніше у мене не було причин її залишати, а зараз по трохи привчаю, вона нервується, але швидко заспокоюється, коли повертаюсь, поки успіху тут немає, але я не дуже багато способів спробувала, і не виходить регулярно уходити, щоб привчити. Мені тут легше, бо я свідомо заводила маленьку породу, щоб більше дверей було відкрито для неї і щоб вона могла бути всюди зі мною.
Гарна дівчинка в тебе :) Як підросте то якийсь спорт з нею плануєте? Аджиліті там, байкйорінг, канікрос? В Україні то все є, і навіть більше, під Києвом вже навіть змагання відновили
Коли заводила хотіла, але тепер не думаю, що з цією собакою можна чимось таким займатись. Собака проблемна, дуже тривожна, ляклива, схильна до перезбудження і реактивності. Кожен вихід на вулицю то пекло, до спорту ми навряд колись дійдемо, вона просто не зможе знаходитись поряд з купою інших собак, людей, голосних звуків, ще й щось робити при цьому.
@@fueta_22 то ж спортом можна займатися й удвох, їй вже рік є, значить в упряжку можна. Спробуй канікрос, якщо сама маєш сили до пробіжок. З правильною амуніцією це дуже зручно, й приносить задоволення собаці, та й потім натомлена й довольна вона буде спокійніше реагувати на все інше. Шлейка, гадаю, у вас є, біговий пояс людині - то для комфорту й захисту спини, для перших виходів цілком можна максимально широкий пояс використати, або взагалі взяти рюкзак на спину, й закріпити потяг до нього спереду, щоб максимально розосередити зусилля собаки по спині. Ну й потяг.. якщо немає, можна зробити щось подібне з повідків та джгутів (наприклад тих що на ринку для кравчучок продають), тільки прикинь скільки їх разом скріпити, враховуючи силу собаки. В потяга пружна вставка десь на метр може подовжуватися, що розвантажує спину й тобі й собаці, та захищає її від травм хребта від частих ривків. Ну й бігати спершу по звичним маршрутам, доки не вивчите команди повороту й зупинки. Взагалі, в клубі північних їздових можуть більше й краще порадити, а для такого спорту зустрічатися компанією не треба, цілком досить тебе з собакою та безпечної дороги десь в лісі/полі.
В нас є безпородний пес схожий на малінуа(бельгійська вівчарка) якого ми взяли з вулиці. Взяли ми його приблизно в 4 місяці. Проблем не було ніяких оскільки він був дуже слабкий через величезну кількість кліщів, здуття живота та інше.. Відлікувавши його ми отримали досить спірну собаку (зараз йому 2 роки) тому що у нього дуже (ДУЖЕ) збудливий характер. Він думає про нас як про собак і думає, що нам не боляче, постійно кусає і стрибає на нас. Ти пройдеш повз нього? Він тебе вкусить. Ти зробиш різкий рух? Він тебе вкусить. Ти захочеш забрати в нього щось, що він вкрав? Він вишкіриться і розірве тебе на шматки. Ми зараз над цимо працюємо і повільно але впевнено він заспокоюється, як через тренування, так і через вік. Така ось тварина, звати Данісімо(Даня).
Привіт😘✨ можливо трохи не по темі, але в мене взагалі є двоє улюбленців, про першого Нікоса я вже розповідала, але він на дачі, а от в дома у мене живе кіт. Це теж хлопчик і звати його Емон, він у нас вже ≈5 років. (Для зручності старшу сестру будуть звати Аня) Аня завжди хотіли кота, я теж але не знала кого більше, собаку чи кішку. В середині зими було день народження моєї сестри, і ні я ні вона не очікували що їй подарують Емона. Це зробила її хресна. Він був у сумочці (форма як у шопера), чорненький, зелені очки, маленький. Нам сказали що її звати Емма і це дівчинка. Після цього ми вже пожили добрих кілька місяців, як мама зауважила що це не дівчинка. Тоді ми й почали думати над новим їм'ям, і як ви вже знаєте придумали - Емон. Життя з ним означає: прибирання вириганої трави/корму, прибирання туалету, по стандарту їжу, воду 1 раз на день міняти, ганялки по нічкам, і регулярне піднімання і йти за ним до холодильника а він-за тобою до ліжна. Взамін на це все він тобі обійми, муркотіння, задоволення, гладити, заспокоєння, і звісно захист від павуків :) До речі та сама хресна Ані вже третій раз переплутала рід (дівчина/хлопець) Хотіла запитатися, у вас досі живуть криски ? В майбутньому хочу двох дівчат завести і хотіла дізнатися, як це і що для цього тоеба ? Як з ними грати ?
У мене на дачі є собачка невелика, завели десь ≈3 роки тому. Перший день коли я і моя сестра зустрілись бабуся познайомила нас, отож зараз познайомлю і вас :) це-Нікос, у нього складна порода і я досі ге запам'ятала її 🥹👍так от, в перший і найближчий місяць я боялась його, не розуміла як грати з ним (+ не було іграшок поруч) коли сестра або бабуся відходили (а він песик активний, але в міру). А на цей день я коли приїжджаю на дачу то інколи вигулюю, більшу частину часу він гуляє на подвір'ї оскільки у баби є своя ділянка. А таке щоб він сходив у туалет в хаті було рідкісними новинами😚. Люблю вас😘♥️✨
Наверное сложно не только вам, а и соседям хд У моих соседей есть собака, тоже серет пока хозяйка на работе, и все эти ароматы у меня в квартире, а на дворе лето, жара, окна не закроешь. А бывает и ночью заганяет
@@fueta_22 ну это к слову о том периоде когда собака ходила на пол. Но если это никому не мешало, то отлично, я уверенна вы более ответственно подходили к животному чем мои соседи)
Просто для розуміння, на футболці білі плями / шерсть - то так сильно собачка линяє? Бо мені розповідали, що далматини (навіть попри те, що вони короткошерсні) дуууже багато ліняють
@@fueta_22 Дозвольте не погодитись, просто ділюсь досвідом. У мене Джек Рассел і він не линяє. А так у Вас чудова пара, не ображайтесь) З радістю чекаю нові відео
Кул сторі щодо прищиків) народилися в моєї собаки щенята (три дівчинки, один хлопчик), тоді їм було днів десять, може. мама прибігає до мене з переляканими очима, каже, що в щеняти прищики на пузику. при чому вона перевірила, і майже у всіх вони, тільки в хлопчика немає. я підхожу, дивлюся - дійсно, при... а, чорт, це соски. цікавий момент щодо "датматин не може коштувати п'ять тисяч". у мене боксер, породиста, батько собаки навіть виставочний, але моїй ми родослівну не родили (тисяча зелених, а навіщо? ми люди скромні). коли народилися щенята (також від породистого боксера), ми їх роздавали за тисячу, просто щоб взяли (їх було четверо, не так багато, погодьтеся). пам'ятаю, розмову з однією жінкою, яка брала в нас цуценя: - а скільки коштують? - тисячу - скільки? - тисячу. розумію, що, може, багато, але нам би хоча б прививки відби... - а, тисячу доларів? - ем... гривень. - ...
Породиста собака = собака з документами) Малось на увазі, що далматин з доками не може коштувати 5К гривень. І нащо ви взагалі зводили собак не маючи доків і дозволу на розведення 🧐 Про те і мова, такі звісно що можуть коштувати дешево, і на олх таких багато. А от якщо робити все по правилам - дешево не буде.
@@fueta_22 а, одразу з доками на родослівну, тоді дійсно) ми зводили задля здоров'я собаки, є така тема, не знаю, тільки в боксерів, чи в інших порід також, але якщо собака не народжує, є дуже великий ризик раку молочної залози (так померла собака моєї бабусі), так що це все було суто для здров'я, цуценят взагалі не знали, куда дивати😅
@@fueta_22 я не те щоб добре розбираюся в собаках, тому, напевне, і помиляюсь у своїх переконаннях, але ми суто виконували вказівки ветеринара, ну і плюс бабусина історія (тепер сиджу і думаю, а якого чорта кішки в нас завжди були стерилізовані, а з собакою "це так не працює". цілком можливо, що мені тоді чогось не пояснювали)
Не часто зустрінеш таких відповідальних власників, які спочатку думають, а потім заводять тварину, ви молодець
Дякую 😌
Плюс, до цього потрібно готуватись 100%
Але як власник собаки, якій вже 5 років, хочу сказати, що не завжди ти можеш вплинути на це.
Нашого нам підкинули, і ми намагались його віддати в добрі руки, але займаючись цим, ми вирішили його залишити собі
я просто плачу від радості що такі круті блогери як ти переходять на українську
А я от грусти
Моя Вам повага за усвідомлення всієї відповідальності, за попередження та за те, що поділилася своїм досвідом, ну і звісно за українську мову 💙💛
Ваша розповідь реально нагадує розповідь молодої матусі в якої з'явилося немовля. Про немовлят, доречі, така жиза! Я так боюсь їх тримати на руках і відчуття ніби воно помре від самого маленького мого чиху 😆
Собак ніколи не мала, але маю дві чудові кішечки! Все ж таки, з ними наабаагааатоо легше, аніж з собаками. Та як би то не було, також трушуся над кожними невідомими мені плямами.
Дякую за відео! 💖
Обожнюю твої відео, вони надихають не тільки на мистецтво, а і на те, щоб жити повноцінним життям в цей непростий час 💙💛
My dog is 3 years old now but I had a really similar experience - lots of preparation, lots of worrying and ridiculous questions the breeder answered patiently and 3 exhausting months in the beginning. But yeah, this is so so worth it, he is my best friend. A lot about this video resonated with me. 🧡
Мою собаку я підібрала на початку війни, 1 березня... Хтось її залишив, було страшно лишати її саму у місті. План був віддати її до притулку там, де нема бойових дій. Виїхали з нею до Львова, там був колапс, багато людей і у притулках багато тварин. Проїхали до Польщі, вже не хотіли нікому віддавати. Ось ми разом вже 4 місяці, складно було зрозуміти все, що необхідно їй, як краще, бо ми ж до цього не готувалися. Але з собакою не складно цією, бо вона вже доросла і виховна. Любить дуже людей, собак... Всіх всіх дуже сильно любить
Відэа вельмі цікавае. У ім я бачу моцную любоў да сабак ! Вельмі рада, што твая мара спраўдзілася і ў цябе з'явіўся такі сябар, як Рут. Ведаю, спачатку было цяжка, але потым абвыкаеш да сабакі. У мяне таксама так было з коткай. Нават уявіць сабе не магу, як складана было з Рут.
І усе зрозуміло 😳😱😱😱
Капець, я виходить повністю розумію білоруську! Це круто
Ох, аж сэрца зашчымела! Маім першым сабакам таксама была далмацін). Гэта не злыя і не дурныя сабакі, у іх моцны і незалежны характар, але іх важна своечасова і правільна дрэсіраваць, калі гэтага не рабіць, то яны будуць не кіравальнымі). Добрыя сабакі калі быць з імі справядлівымі).
У нас была далматинка Герда..... глухая, очень умная, команды знала по рукам и четко выполняла. И ещё шикарно то,что далматинцы разговаривают. Наша собака гавкала целыми предложениями😂, особенно усердно рассказывала пришедшему с работы мужу.❤
У мене мама кінолог. І колись я дуже хотіла папільйона, але мама привезла чіхуахуа. І знаєте теж багато хто каже, що чіхи такі агресивні, злі. Насправді багато залежить від виховання.
А загалом так як моя мама кінолог, то в нас теж часто були щенята. І так це так мило коли дізнаєшся що твої маленькі собачки в хороших руках. Одна з причин радості
Так, жодна порода не може бути агресивною просто від народження, це завжди виховання і умови утримання 😔
Дуже круто, коли відразу вдається знайти свою породу, тим паче свою собаку. Зараз нам п'ятий рік, і я також можу сказати, що не уявляю свого життя без моєї дівчинки. В якомусь сенсі, я мрію про ці труднощі з активним цуценям, бо ми були спокійні і боялися майже всього) Сподіваюся, колись отримаю і такий досвід
Яка ж вона гарнюня 🥺🥰
0:35 а з цього моменту трохи крикнув 😂
Тигдик-тигдик на початку це така жиза для довгоногих собак, вони скачуть як коні, і іноді навіть заносяться на поворотах. А Рут гарненька ❤️
Коли мала була постійно заносило 😂
Ще й падала, кувиркалась, підскакувала й бігла далі)
В мене також колись була собачка, прожила три роки, а потім її збила машина. Перший час, коли тільки вона у нас з'явилася, було надзвичайно складно. І вона і ми були налякані та збентежені. Туалетні проблеми вчепилися в нас, як кіт у штори. Ніяк не вдавалося її привчити ходити в одне місце) Тому і поспати нагода траплялася вкрай рідко.
Одного разу, я так перелякалася, побачивши її хвіст у темряві, бо подумала, що це купа, накладена прямо мені на ліжко😂 А наша перша прогулянка була за два метри від дому. Насилу вийшовши з під'їзду, вона відмовилася іти далі. Склалося враження, що вона взагалі не знала, що таке іти на прогулянку. Схоже, що в притулку, там ми її знайшли, їй рідко перепадало розім'яти лапи. Ім'я, надане в притулку, дуже їй пасувало. Злата, так її звали. Злата пасувало до її золотисто-рудої шерсті, особливо коли вона грілася на сонечку. Тоді вона сама була схожа на сонечко. Вона була нашим сонечком.
Всього три роки, так шкода 💔
Рут теж спочатку боялась гуляти, боялась машин і гучних звуків. Не хотіла відходити від під'їзду)
@@fueta_22 )))
Супер милий песик😍
Я так радію новому відео!
♡(*´ω｀*)/♡
Хоч один реальний досвід собачники) а то всі такі радісні😅
Дякую за надхнення рухатись далі!
Та взагалі такий позитив, дуже щаслива бачити вас з конячкою у безпеці, та взагалі вас бачити, ще разочок дякую!
Ваше відео мене зігріло, а українська мова з ваших уст торкається самого мого серця 💕
Ваш голос ніби познав весь його потанціал! По руськи насправді було щось не те, а ще знов дякую за такий свідомий вибір, Україна починається з нас!
+, мені здається що українська мова якась жива, чи що. А від російської тепер воротить
@@user-bc3ie5wb8v Так! Насправді дуже співуча!!
У нас алабай і люди думають, що вона зла, а насправіді вона дуже добра. Ми у сімю низиваємо її "Бусінкою"
в нас боксер, вона дуже добра з нами усіма, але на чужих людей завжди гарчить. я пам'ятаю очі моєї бабусі, коди вона вперше побачила, як я обіймаю цю тридцятикілограмову тушу, цілую в морду і лізу пальцями їй до рота, і ми теж називаємо їх Бусінкою!)
привіт! дякую за цю історію. не можу уявити, як вдалось чекати стільки років. але це теж має сенс! я бажаю вам сил, міцного здоров'я та довигих років життя! Рут стане дуже мудрою з часом - це неймовірний друг, найближчий на все життя. Споріднена душа.
Коли я дивилась відео, то згадувала свого песика: він навіть скулить так само. Але будь ласка пам'ятайте, що ця собака дуже чутлива до вашого настрою. Дуже. Наведу приклад: через ваши сльози їхня імунна система наче слабне, тому тричі за життя після трагічних для мене подій, мій собака отримував екземи чи хворів. після цього я при ньому не плакала. Це може бути дивним, але я раджу ставитись до цього світлого створіння з плямами як до власної чотирьохрічної дитини, розмовляти, пояснювати та берегти як людину🤍
моя історія дуже схожа, але я малювала далматинів ще на початку с.школи, і мій батько(який жив завжди в іншій сім'ї) вирішив здійснити моє бажання та насолити моїй мамі. у мене зірвало дах від цієї можливості, тому ми одразу поїхали до розплідника. справа була взимку: чотири білих реактивних собаки скакали по мені,за три хвилини продирявили своїми кігтями-голками новий пуховик 🥹Але там я обрала найспокійнішого.
далі жах: по-перше зима, гуляти-неперегуляти, але моя крихітка трималась годинами на вулиці, щоб вдома насцяти на черговий килим матусі. це тривало місяця два приблизно.. допоки одного разу, на найзагруженішому перехресті міста, він не вирішив зробити велику справу посеред дороги, але світлофор вже підрубив зворотній відлік.. це було шалено-моторошно,але й приємно,типу нарешті! (з тих пір я вирішила носити пакети з собою)
з найбільших руйнувань його дитинства та юнацтва вимушена зазначити двері наступні років 7[¹].. шерсть, яка була завжди та всюди, та засіб для нубукового взуття, який він розгриз на дорогому серцю дивані моєї мами, успадкованому від бабусі. виглядало це мультяшно.🕳️🐼🐾
насправді, я швидко навчила його деяким речам. він був неймовірно сміливий та розумний. але орієнтований більше на мене, ніж на цуців чи людей. він ніколи не гнався за котами, та любив кожну тваринку, але на ящерок полював (це дуже граційно!). обожнювала з ним спілкуватись, а згодом він розумів навіть жести моєю рукою, а я повністю розуміла, що йому потрібно (ніхто з родини,наприклад, так не міг перші десять років його життя). Він постійно поруч, він радий чимось допомогти, він любить їсти, напевно за чотирьох, але я веган, тому він теж їв овочі та фрукти частіше ніж будь-що більш звичне собакам.. я не примушувала: він просто робив все як я. у ньому купа енергії і він завжди виглядав молодше своїх рочків, тому інші собаківники не вірили мені.
але у 2014,коли розпочалась війна, нам довелось покинути домівку, тож він ще досить юним отримав певну п.травму і йому дійсно було важко залишатись вдома самому[¹]. через це, наступні дев'ять років орендувати житло доводилось разом із кимось через універ, та через страх він міг дерти двері,коли вдома сам.. Тут звичайно моя провина теж є,але я була занадто малою. та й не знала як це виправити,чесно кажучи.
мій собака прожив 13 з половиною років, а міг би ще, аби рашисти знову не прийшли у мій дім.
Не пробачу.
Слава Україні!
)) чхати їй на мене і мій настрій, я іноді взагалі думаю, що вона мене ненавидить. Це старе відео, зараз багато що змінилось. Трохи боляче читати, не думаю, що у нас колись буде щось подібне. Але дякую за розгорнутий коментар)
Дуже цікаве відео. Ось я мрію о сіренткому амстафі... Колись я теж куплю собі друга на все життя 😔✨
Дякую за відео. Вдома в мене кіт, але зараз переїхала в будинок де живуть 2 собаки, вони доволі класні, хоча я ще не зовсім розумію їх поведінку
Хороша собака! Люблю собак теж та волонтері у притулку
Заради тебе (у тому числі) почала вивчати українську мову, дякую Миха за вiдео. Тремайте.
З дитинства мрію про собаку, але таке враження що ніколи й не наважусь на неї 😅
Сил на себе не вистачає, і нерви вже на на коті здають, хоч він найспокійніша булка у світі.
То ж поки залишається тільки спостерігати за чужими песиками. Дякую за відео, було дуже цікаво)
Чомусь я не одразу помітив що ти почала викладувати відео, радий, що саме це відео попалося мені у рекомендованих
Дякую тобі за натхнення (та поняття про те, що слідкувати за собакою - це не просто)!
Собаки не було. Зараз тільки кіт та кішка. Це звичайно взагалі не порівняти за складністю з собакою. Але я теж добре пам'ятаю яке було вільне та майже безтурботне життя до їх появи. Можна було відкривати всі вікна, залишати їжу без нагляду, не міняти екран телефону після "ми всьо уранілі". Навіть можна було поїхати кудись з дому більше ніж на день, не шукаючи "няньку". Будь-яка тварина то велика відповідальність, не менша ніж діти
З дорослими тваринами набагато легше, а діти і підлітки - вони усі одинакові, що люди, що тварини, там сил і нервів не напасешся))
Для мене собаки в цілому складні тварини, я б ніколи не наважилась)) а твої розповіді то взагалі капець, ти молодець, що все витримала
Для мене ідеальна тварина то котики. Такі ж ліниві, як я, дрихнути люблять, як і я, доволі самостійні і можна не боятися їх залишити самих навіть на день-два. Звісно то все також залежить від породи і конкретного котика з конкретним характером, але в середньому вони доволі спокійні. Плюс багато людей не розуміє, що котиків теж треба виховувати, хоч і не настільки прискіпливо, як собак
Задоволення вирощувати кошеня в мене не було, я взагалі ще довго не планувала брати котиків, бо живу з мамою і в неї невелика алергія. Але вона сама побачила якось, як коту породи американська короктошерстна шукали новий дім. Йому було трохи більше двох років, до того з ним розпліджували породу, але він захворів, з'явилась алергія і, як потім зізналась колишня господарка, характер в нього складний і вона одним днем не витримала і повезла його на стерелізацію. Ось так в мене відносно безкоштовно (миски та всі інші речі треба було купувати в будь-якому випадку) з'явилась породиста морда))
В серпні буде рік, як ми разом, теж було складно інколи. Його забила мама, залишила біля лотка в туалеті, там же лишила їжі та води, а він з переляку забився за унітаз і встиг до мого повернення обпісятись і сидіти в тій калюжі. Дістала його, помила, він забився за ліжко і там і сидів. Інколи діставала його й носила до їжі і до лотка, але першу добу він тільки ховався. Лише на другу добу почав потроху їсти і сходив в лоток. З тих пір почав звикати
Ще потім в нього сталося загострення гастриту, тут ще моя помилка, бо я йому змінила корм на той, що для стерилізованих, а він йому не підійшов, почав багато і рідким какати. Носила до ветеринара, пробували всяке, поки те загострення не піймав, тиждень не міг їсти і пити, зате блював бескінечно, навіть на капельниці лежав. Дуже страшно було, в нього характер такий, що він хоче бути головний, не любить коли його жамкають довго, на руки беруть. А тоді я його брала, а він як тряпочка обвисне і все... навіть м'явкати і муркати перестав
Але вибрались, справились, тепер на спеціальному харчуванні, з часом навіть зміг почати їсти деякі вкусняшки, окрім корму, але в результаті лише одну конкретну фірму, від інших блював або не подобалось
Від'ївся дуже, тепер доводиться контролювати)) до того був худий, бо хворів, коли з колишньою господаркою жив, а потів схуднув, коли загострення було. А тепер жирбанчик, як його називаю, пузяко трохи має, є що пожмякати))
Мене більше всіх любить, зі мною спить, за мною ходить. Теж було, що за мною кричав і ломився в туалет чи в ванну, але з часом заспокоївся. Взимку в мене між ніг спав, до ляжки пригрівався, я постійно прокидалась, коли хотіла перевернутись на інший бік xDD
Але в цілому ми прям ідеально підійшли один одному. Він навіть не будить мене ніколи, хоч я на вихідних сплю до обіду. Навіть якщо він щось хоче, то лізе тільки коли я прокинусь :)))
А ще я його навчила лапку давати, при тому, що він не хотів навіть просто дати потриматись за неї. Інші команди вчити лінь, але він розумний хлопчик, обожнюю його)))
І про шерсть капець розумію, в мого ще й порода з густим підшорстком, линяє бескінечно. Що цікаво, коли ми його взяли, то він майже не линяв, як мінімум можна було погладити його без того, щоб жменю шерсті вигладити. А от зараз вже більше місяця дуже линяє, все надіюсь, що то мине 😅
Купила фурмінатор і раз-два в тиждень трохи вичісую, він не дуже дається, бо не любить, щоб його довго тримали. І прибирати в хаті доводиться частіше, бо шерсть валяєтьчя кругом. Робот би дуже допоміг, але в нас такі меблі, що він нікуди не заїде. От все чекаю того моменту, коли ми з ним лише удвох зможемо переїхати в квартиру жити самим, де я зможу організувати меблі адекватніше і купити робота, але поки не маю змоги бо навчаюсь, працюю не повний день, не вистачає грошей на оренду
I had zero problems with my first dog, she was a chihuahua, and she was so clever and mature when I took her that I didn’t know people might have problems with puppies. But then…. I took 2 puppies from the street. It was hell. The size was the same as your dog had as a puppy. But everything was multiplied by 2. Shit, problems, everything. They were in terrible condition when I took them, I spend months dealing with their illnesses (including skin infection, which ment me washing 2 big dogs every day). They grew very fast and started to destroy the flat. It was literal hell. No sleep, no going out, no personal life. In double amount. I didn’t have time to teach them because I just cleaned home 24/7. I tried to find home for them but failed. (I had my dog too, and they were so fast and energetic they hurt her). All this living in immigration in Turkey and experiencing war. And I gave up. After 4 months. Now they live on the territory of our block, basically on the street. They look happy, and I give them food… But I feel gilt every fucking day that I couldn’t manage to find them home or keep them.
схоже на досвід материнства...... але вона така мила... така булочка)
Зараз слухаю твою історію і розумію, що в мене настільки с тобою схожі історії і минулі цілі, що то капець.🤯
Дякую за твої ролики по малюванню (які надихнули мене у майбутньому стати 2-d художником) та звичайні розмовні.
Слава Україні❤🇺🇦
Дуже чудове відео! Мені сподобалося, що ви розповіли правду про складнощі виховування собаки!!!
Я так за вас рада!!♥️
Русский комментарий? :()
Хорошенька😍🥰
У мене у Харкові залишилося 9 котиків, 10+ шиншилл (вони плодилися тож я не впевнена скільки їх зараз) й кролик якого ми врятувал від того щоб він пішов на сум комусь.. й так як в нас нема зараз нашого житла то ми не можемо їх забрати.. дякую що з ними батьки вітчима, але вони не самі добрі й відповідальні люди тож я дуже хвилююся за них але нічого поробити не можу.
Дякую за нове відео, так тримати UwU
Яка розумна собака 😳♥️
Я завжди хотіла собі велику собаку, але доля вирішила інакше, три роки тому я знайшла цуценя на вулиці і забрала його додому. Виросла чудова 11кілограмова собака невідомої породи. Перший рік з нею я була в якомусь дивному стані чи то ейфорії, чи то сумуючи да життям до собаки. Але зараз, лежачи з нею на м'якому диванчику десь у Нідерландах, я дуже щаслива, що вона в мене є, що вона була зі мною під час усих карантинів і евакуації.
(Я все ще хочу велику собаку)
Теж хотіла велику, але коли завела Рут, довго ще думала про те, що треба було брати малу 😂
Якось не подумала про те, що втримати собаку, яка важить майже стільки ж як ти, це трошки проблема))
перша ніч, порода пекінес😭😘
він боявся спати один, тому я дозволила йому зі мною, прокидаюся, а там де він спав, було обістяне... досі обожнюю свого малюка💃💓, хоть він мабуть вже не малюк
В мене теж є собака, щпіц. Йому ще не виповнилося і року, багато хто може й не повірити, але зі сном у нас бульш-менш добре. Тільки перший день коли його взяли(ну як день, ми його взяли вже в 22-23 години) коли ми приїхали додому, мені було дуже незвично, а коли ми зібралися поспати то Річі почав скавчати, і нам потрібно було з мамою чергуватися. Тобто він всю ніч не спав, і приходилося з ним говорити гладити та розважати, але мама каже що він навіть декілька годин поспав. Переживши ніч, я дуже хотіла спати і мама пішла на роботу і мені прийшлося залишитися вдома замість піти в школу. Мені захотілося поспати, але я боялася, тому що цей період він гриз все що тільки можна було, і коли він довго спав я вже не знала радіти мені чи плакати 😂 Далі він почав спати довше, і уже зараз він десь о 23 лягає спати, і спить десь до 6:00-6:30 або раніше, дуже рідко він спить довше, тому бабусі приходиться з ним йти гуляти, бо я не можу себе змусити. Ще були проблеми що він на вулиці знаходить якусь рибу, рибну кістку і починає її жерти, але він уже це не робить, а вдома їсть все що знайде. Чесно сказати в нас ще проблеми з харчуванням, адже він нічого не хоче їсти, всього по трошки буває. А ти велика молодець що так відповідально віднеслась до собаки, бажаю тобі успіху)
Вау, ми з вами дуже схожі, я теж обожнюю цю породу з самого дитинства, також обожнюю зиму, от зараз дивлюся відео на ютубі про далматинв, дуже би хотіла завести, але думаю що десь через пару рочків я буду готова:)
Дякую за відео, дуже інформативне, передумав заводити собі собаку
У нас є собака кокер спаніель його звати Крем. Перед тим як ми його купили я читала про цих собак вони дуже дуже сумують на одинці і я перший день сиділа з ним в дворі( він живе там у будці). Він у нас трохи боягуз спочатку дуже боявся сходів вже не боїться, а одного разу ми їздили в магазин коли повернулися він аж впісявся від страху
Я дивися деякі відео про перших собак, але настільки цікаве зустрів на просторах мережі вперше. Дяка, тепер, коли наберуся мужності завести собаку, буду знати що очікувати♥️
Тішуся з того, яка ви дбайлива господарка. В нас теж були проблеми з першою собакою. На згадку про ті проблеми хлопчик лишив нам на дерев'яних вхідних дверях майже скрізний отвір, вишкрябав, коли ми виходили до магазину чи ще куди. З другою собакою було вже набагато простіше, бо взяли менш активну породу і просто тішилися.
Милейший пёсик :) Спасибо за видео!
*Милейший и УМНЕЙШИЙ пёсик ;)
Ви так зворушливо розповідали, що я три рази майже розплакалася 💗
Как я рада, что нашла тебя, честное слово. Очень тебя не хватало, очень тебя люблю))) Такое трогательное видео.. теперь тоже хочу завести кого-нибудь (но, наверное, кошку)
Надеюсь, что всё будет хорошо, хочу поддержать, но не знаю как. Понимаю, что что бы я ни сказала, это ничего не изменит, но не могу просто промолчать.
💕рано или поздно, всё образуется 💕
Ми завели німця для двору, але ми взяли його одномісячним цуциком, взимку, тому він жив з нами вдома. Це була жесть, весь день і ніч з нею. Добре що хоч мама займалася нею коли закінчились зимові канікули, але канікули були «веселі», я змогла погуляти тільки 3 рази за місяць. Я не очікувала, що це буде так важко, кошеня в рази легше виховується. Правда тепер зрозуміло чому їх прирівнюють до дітей, чудове тренування якщо ви видповідальний хазяїн і таким же плануєте бути батьком
яке сонечко
Яке чудове відео 🥰 Дуже приємно слухати про те, як ти любиш бігати з собакою 🤍🤍🤍
Дякую, Міш, за повернення!
мені дуже допомогло, що ви розповіли як важко з собакою. Дякую
Люблю далматинців і собак в цілому 🐶♥️
Класнюче відео!)
Це так мило 🥰 , я також отримала свою собаку мрії 6 місяців назад , добермана , хоч мені тільки 16 , та я сама треную свою собаку , і вона дуже слухняна 🥰 , купили дуже дуже за дешево цуценя , від не дуже професіональних людей, але чужова дитина
Я готувалась до собаки все життя. Батьки не дозоляли. Я також знала про всі породи, та десь років п'ять тому почала вивчати дресування та ПП. Я жила (і живу) в орендованій квартирі, на ній можна було заводити тварин, але мені та хлопцю здавалось, що ми не потягнемо таку відповідальність. Але врешті решт я вмовила хлопця, і тоді до моменту коли він передумає я повинна була знайти собаку та забронювати.
Вибір породи був на хлопці: собака мала бути не маленькою, не великою. Середніх порід не так багато, бігля виключили через співучисть, коргі були чи "коргі" чи дуже дорогі під 3 тисячі доларів (саме в цей час). Я поступово підводила до породи, котру хотіла вже давно. Англійський кокер-спаніель, який сподобався і йому. Я написала в усі офіційні розплідники, ти, що відповіли були вже заброньовані чи не мали наявних цуценят. Я вже була у відчаї, та розповіла усім, хто був на роботі, що мені треба цуценя). Шефіня поговорила з приятелькою-кінологінею та за день мені знайли цуценя з документами, прививками та готовим до сім'ї. Я поспілкувалась з хозяйкою по відеозв'язку та подивилась на песика. Все, крім того, що йому було вже 4 місяці (вже дорослий) було гаразд (так я гадала), і ми назначили дату, коли я поїду забирати.
Це була зима, і за день до поїздки почалась буря. Я мала їхати з колегою з роботи, але він відмовився в останній момент. Я написала у робочий чат, та зам директора погодився мене звозити у сніг, ожеледицю відвести у сусідню область та додому безкоштовно. Я не вірила, що це насправді.
Звісно, я вже мала шлейку (під розмір та правильну), лежаки у кожну кімнату (їх пошили на замовлення, дуже дешево та й досі гарно виглядають), миски, іграшки, корм та смаколики.
Зі смаколиками я і поїхала вранці до розплідника.
Дорога була важкою. Ми під'їхали до двору та умови були не дуже гарні. Мама песика була брудна, та склалось таке відчуття, що жила надворі. Мене пригласили у дім та я побачила песика. Він був у куті коридору й рикав. Коли я наблизилась він почав лаяти та кидатись. Не на таке знайомство я розраховувала. Коли мені передавали документи та розповідали як що, до кімнати зайшли два хлопці 3 та 5 років (приблизно). Песик заскавчав та я не придала цьому уваги. Його власниця передала мені у машину, та там від стресу, мабуть він лежав та не рикав, навіть дав себе погладити. І я побачила його жахливий стан. Були й клещі, й блохи, його лякали рухи над головою. Може його били((((((
Перше знайомство з хлопцем було таке ж. Він лаяв та боявся. В решті решт пару смаколиків згодом, вони подружились.
Перша нічь була адом. Я вже думала, що це була помилка. Він вил, лаяв, скавчав без продиху, я заспокоювала, грала, намагалась відволікти; ми виходили рази три на вулицю серед ночі, але все було марно. Під ранок він втомився та заснув в мене на колінах на полу.
Наступного дня я вже шукала мед клініку, тому що я знайшла ще й глистів в його какахах. Ми зробили всі необхідні процедури та почався довгий шлях звикання нас до нього та його до нас. Назвали Одіном.
Перші декілька місяців було ДУЖЕ важко. Він гриз все: обої, ковролін та диван (все потім полагодили). Одін скавчав коли йшла в туалет. Я ходила на роботу десь на пів дня й він вил коли я виходила (я залишила консьєржу номер на випадок жалоб сусідів, але їх не було). Зарядка від макбуку, зарядка від ноутбуку хлопця, еірподс про, мій сатісфаєр - відійшли в інший світ. Він розгриз мої лінери мікрон та лакав чорнила. Я знайшла на японському сайті виробника що чорнила цих лінерів безпечні для дітей та тварин!
Але час минав, ми займались з клікером, він розумів перші слова та команди, і становилось легше.
Зараз він в нас вже рік та 6 місяців та це повноправний член сім'ї, який вже розумник й плеканий бешкетник іноді.
Від спогадів про дитинство залишився страх дітей та колясок.
З останніх новин війни: коли дві доби спали у метро під час активних дій в Києві, він майже не спав. Через постійний шум, та купу людей він потім дві доби вдома погано їв та увесь час вилизував наші з хлопцем руки (вони так заспокоюються). Зараз все +- гаразд, але кожного разу коли повітряна тривога він виє.
Дякую всім хто дочитав моє оповідання. Висновок: бережіть своїх улюбленців та готуйтесь до важких часів перші місяці.
Місце де взяли цуценя навіть розплідником не повертається язик назвати 😳
І документи таки виявились справжніми? Хто ж їм давав дозвіл на розпліднення в такому випадку..
Ну, що сказати. Добре, що цуцик потрапив в хороші руки)
@@fueta_22 документи справжні, клуб давав добро на розпліднення 😔
таке добре і інформативне відео. в мене ще немає собаки, та ніколи не було, але я їх дуже люблю, маю навіть досвід прогулянок з двома собаками (один пес моєї бабусі, а другий знайомої, за прогулянки з яким мені навіть платили!). хотіла б колись завести собаку, але зараз війна, не той час, нам би себе прокормити з котом. обов'язково в майбутньому хочу завести собаку, тому дякую за це відео в якому є і мінуси життя з собакою!! ви з Рут дуже милі 🥰
гордо доповідаю, що тепер дивлюся твої відео без субтитрів, ще трохи і заговорю... напевно
Аввввввввввав милейшее видео🥺🌸✨
Ооо , новое видио💜💫
Рут просто солнышко!!
Интересно смонтирован ролик и интересно рассказываете)
В России тоже не так много данной породы...)
Дивилася відео, так раділа за Вас з Рут, але на цьому часі 17:27 майже сльози на очах виступили.
Я все своє життя хотіла собаку (навіть конкретніше, Німецьку Вівчарку), проте маю аллергію на шерсть котів і собак.
Але зараз я рада: мої два хом'ячка в безпеці зі мною. Не собака, але найрідніші мої зайченятка!
Теж цікавлюся цією темою. Дуже подобається порода. Хочу у майбутньому завести...Але почувши *Херсон* серце болить..
Умничка
Очи 😍
Значіть так……. Я раніше хтіла собі добермана, бо то моя соьака мрії змалечка. Черговий раз впевнилась , шо коти для мене оптимальні
Погоджуюсь, всі мовчать на скільки це важко.
(Харді. вже 5 років зі мною)
Я саме та людина, яка буде говорити, що б ти перед тим як завести собаку сотні разів подумав, потім ще разок, і врешті решт передумав :)
Нам його підкинули, ми були саме ті люди, які не підготувались до появи собаки, і це сумно.
Але ми реабілітувались і вже десь на 9-12місяці ми ходили до кінолога(але я ще сама з ним займалась) , було важко знайти саме того, який проти биття собак (на мій подив це було важко зробити, і всі були прихильниками кнута і пряніка, злості не вистачає на цих людей).
Якщо говорити про складність, то так, ти повинен щодня займатись двічі на день (в сумі гуляти 3+ години), і ще один раз на тиждень виїжджати кудись у великий ліс, парк, озеро.
Через три роки мені стало важко морально (втомилася, скоріше це була депресія). Все пішло як по %з#і5 ладошкой, я почала менше займатись, менше гуляти з собакою і це звісно ударило по її соціалізації. Була зла на себе, куча травм, важко потім було не тільки вийти з цього стану, але і повернутись до нормально ритму життя (не тільки мені, а і харду)
Потім все нормолізувалось(це було важко, і через якийсь період), я тепер гуляю з собакою, займаюсь з нею.
І я вже мовчу про дитинство собаки (у мене було все практично те ж саме, що і у Міши), бо це був у мене перший пес.
Про фінанси (дуже багато потрібно пакетиків в місяць купувати), іграшки, їжа.
Походи до ветеринара, багато чого лікували (із останнього кон'юнктивіт), раз в рік уколи.
Стерелізація(це було важко)
І ось це все супроводжується постійним переживанням, нервами, зривами, це все коштує не тільки твоєму психологічному стану, але і багато зіпсованих речей.
Не погуляєш з друзями довго, не залишишся на ночівлю, бо тебе чекає вдома голодний і не гуляний песик
Ситуації, які ти сам не проконтролював, напавша собака, потім знову багато походів до ветеринара, курс для собаки заспокіливих, ліки
АЛЕ я все одно люблю його, все одно продовжую отримувати задоволення від прогулянок, він мене закохує в себе своїми повадками, він зрозумів концепцію гумору, що мене смішить.для того щоб він мене розумів ми вибудовували нові здорові відносини
для цього потрібно багато часу. І деякі цього не розуміють
Я прийшла до висновку, що займатись кожного дня двічі і прогулянки 3+ годин це все якийсь міф, і це тільки шкодить і собаці, і тобі 🤔
А з усім іншим повністю згодна)
Дякую за відео. Сама думаю про песика
У мене одного разу була істерика через те, що моє цуценя не сходило в туалет одразу після їжі... То був складний період у моєму житті
Рут ніколи не ходила в туалет після їжі 😅
Тільки після сну)
20:04 вибачте але порвало з "на шерсть мені чхати" ахаха
гарна в тебе собачка
Яка вона красива❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️
Дуже класне і миле відео ❤️
Згадала, як ми купили мою мацьопу. Насправді, то було давно років 12 приблизно і тоді ще не було можливості скільки всього прочитати про догляд, виховання. Базу знали, але явно не стільки скільки зараз. Тому я сходжу до думки, що нам пощастило. Лєді нічого ніколи не гризла (лише свої речі, типу іграшки будки, а за це ми її не сваримо, бо то її речі і її територія) навчилася швидко гуляти і робити свої справи на вулиці, легко навчилась декільком командам, чисто випадково я б сказала 😅😅 єдине в чому ми протупили, то зле її соціалізували, людей любить, собак то 1 зі 100 (благо на районі вона все-таки знайшла собі друга) з 9 років вона постійно чимось почала хворіти, почали з'являтися пухлини, то були найстрашніші моменти в моєму житті, коли в 5 років собаку готують до операції і коли в 11 я думаю ви розумієте ризики 😖 але нам знову щастило з ветеринарами. Загалом Лєді, то моя сім'я. Я розумію її вік і розумію, що всяке може статись, але люблю її до нестями і дуже рада, що світ, судьба подарила нам її, таку просту, розумну дівчинку ❤️
Пухлини 😰
Вона була стерилізована?
@@fueta_22 до стерелізації вони почали з'являтися, тому ми терміново її стерелізували. І потім ще були, то ми ще 2 операції робили, але це не ракові пухлини були, ми здавали на перевірку. Кароче, якщо б стерелізували її молодою, то може б не було цієї фігні...
Привіт ти супер 🥰💙💛
Дякую тобі за прекрасне відео, саме те що я шукав☺️
Ще хотів попросити контакти розплідника?(інст)
instagram.com/stormguard_kennel/
на шерсть мені чхати
алергіки: ...
У мене ротвейлери та вівчарки не раз їли вазонки саме з фіалкою, після цього у мене немає таких квіток
13:39 во імя Сатани. Аве
Скажи в який програмі ты знайшла собаку🐕
Цікаво було послухати про такий досвід. Цікаво також, як саме ви намагались вирішити той складний перший період, бо про тренування ви розповіли, а про те, як взаємодіяли з собакою, щоб навчити її бути самою і справлятись з тим станом, не розповіли. У мене теж собака і коли я готувалась її завести, перечитала тону статей зоопсихологів, цікаво, що за методи у вас були і як працювали. Це теж важлива частина досвіду)
У мене не було важко, скоріше було ідеально. Хоча собака досі не вміє бути сама, насправді просто раніше у мене не було причин її залишати, а зараз по трохи привчаю, вона нервується, але швидко заспокоюється, коли повертаюсь, поки успіху тут немає, але я не дуже багато способів спробувала, і не виходить регулярно уходити, щоб привчити.
Мені тут легше, бо я свідомо заводила маленьку породу, щоб більше дверей було відкрито для неї і щоб вона могла бути всюди зі мною.
У нас проблеми з іншим) а сепарація відбулась сама собою в підлітковому віці, я нічого не робила
Гарна дівчинка в тебе :) Як підросте то якийсь спорт з нею плануєте? Аджиліті там, байкйорінг, канікрос? В Україні то все є, і навіть більше, під Києвом вже навіть змагання відновили
Коли заводила хотіла, але тепер не думаю, що з цією собакою можна чимось таким займатись. Собака проблемна, дуже тривожна, ляклива, схильна до перезбудження і реактивності. Кожен вихід на вулицю то пекло, до спорту ми навряд колись дійдемо, вона просто не зможе знаходитись поряд з купою інших собак, людей, голосних звуків, ще й щось робити при цьому.
@@fueta_22 то ж спортом можна займатися й удвох, їй вже рік є, значить в упряжку можна. Спробуй канікрос, якщо сама маєш сили до пробіжок. З правильною амуніцією це дуже зручно, й приносить задоволення собаці, та й потім натомлена й довольна вона буде спокійніше реагувати на все інше. Шлейка, гадаю, у вас є, біговий пояс людині - то для комфорту й захисту спини, для перших виходів цілком можна максимально широкий пояс використати, або взагалі взяти рюкзак на спину, й закріпити потяг до нього спереду, щоб максимально розосередити зусилля собаки по спині. Ну й потяг.. якщо немає, можна зробити щось подібне з повідків та джгутів (наприклад тих що на ринку для кравчучок продають), тільки прикинь скільки їх разом скріпити, враховуючи силу собаки. В потяга пружна вставка десь на метр може подовжуватися, що розвантажує спину й тобі й собаці, та захищає її від травм хребта від частих ривків. Ну й бігати спершу по звичним маршрутам, доки не вивчите команди повороту й зупинки.
Взагалі, в клубі північних їздових можуть більше й краще порадити, а для такого спорту зустрічатися компанією не треба, цілком досить тебе з собакою та безпечної дороги десь в лісі/полі.
Прувіт, які книжки про собак ти б порадила початківцям? Якщо пам'ятаєш щось з того, що читала
Шкода що у вас не було у дитинстві собаки,у мене є німецька вівчарка дуже чудова,у вас дуже красива собака!
В нас є безпородний пес схожий на малінуа(бельгійська вівчарка) якого ми взяли з вулиці. Взяли ми його приблизно в 4 місяці. Проблем не було ніяких оскільки він був дуже слабкий через величезну кількість кліщів, здуття живота та інше.. Відлікувавши його ми отримали досить спірну собаку (зараз йому 2 роки) тому що у нього дуже (ДУЖЕ) збудливий характер. Він думає про нас як про собак і думає, що нам не боляче, постійно кусає і стрибає на нас. Ти пройдеш повз нього? Він тебе вкусить. Ти зробиш різкий рух? Він тебе вкусить. Ти захочеш забрати в нього щось, що він вкрав? Він вишкіриться і розірве тебе на шматки. Ми зараз над цимо працюємо і повільно але впевнено він заспокоюється, як через тренування, так і через вік. Така ось тварина, звати Данісімо(Даня).
Мені здалося, що там дзeнів будильник, як у мене і я шукала щоб його виключити... Я геній
Білий мухомор в чорну крапочку🍄⚪⚫
⚪🟤
У меня 2собаки и4кошки и я убираю через день,это не проблема,я люблю их
Навіть Шиншиллу тримати теж не дешево 😅
Вітаю. Не можу знайти розплідник. У них є інстаграм сторінка? Поділіться будь ласка контактами
Так, є інстаграм, сайт, фейсбук. Просто вбийте в Гугл Stormguard kennel, має бути перше ж посилання
Привіт😘✨ можливо трохи не по темі, але в мене взагалі є двоє улюбленців, про першого Нікоса я вже розповідала, але він на дачі, а от в дома у мене живе кіт. Це теж хлопчик і звати його Емон, він у нас вже ≈5 років.
(Для зручності старшу сестру будуть звати Аня)
Аня завжди хотіли кота, я теж але не знала кого більше, собаку чи кішку.
В середині зими було день народження моєї сестри, і ні я ні вона не очікували що їй подарують Емона. Це зробила її хресна. Він був у сумочці (форма як у шопера), чорненький, зелені очки, маленький. Нам сказали що її звати Емма і це дівчинка.
Після цього ми вже пожили добрих кілька місяців, як мама зауважила що це не дівчинка. Тоді ми й почали думати над новим їм'ям, і як ви вже знаєте придумали - Емон.
Життя з ним означає: прибирання вириганої трави/корму, прибирання туалету, по стандарту їжу, воду 1 раз на день міняти, ганялки по нічкам, і регулярне піднімання і йти за ним до холодильника а він-за тобою до ліжна.
Взамін на це все він тобі обійми, муркотіння, задоволення, гладити, заспокоєння, і звісно захист від павуків :)
До речі та сама хресна Ані вже третій раз переплутала рід (дівчина/хлопець)
Хотіла запитатися, у вас досі живуть криски ? В майбутньому хочу двох дівчат завести і хотіла дізнатися, як це і що для цього тоеба ? Як з ними грати ?
У мене на дачі є собачка невелика, завели десь ≈3 роки тому. Перший день коли я і моя сестра зустрілись бабуся познайомила нас, отож зараз познайомлю і вас :) це-Нікос, у нього складна порода і я досі ге запам'ятала її 🥹👍так от, в перший і найближчий місяць я боялась його, не розуміла як грати з ним (+ не було іграшок поруч) коли сестра або бабуся відходили (а він песик активний, але в міру). А на цей день я коли приїжджаю на дачу то інколи вигулюю, більшу частину часу він гуляє на подвір'ї оскільки у баби є своя ділянка. А таке щоб він сходив у туалет в хаті було рідкісними новинами😚. Люблю вас😘♥️✨
Українська мова як бальзам на вуха
Наверное сложно не только вам, а и соседям хд У моих соседей есть собака, тоже серет пока хозяйка на работе, и все эти ароматы у меня в квартире, а на дворе лето, жара, окна не закроешь. А бывает и ночью заганяет
Нічого не зрозуміла. Що значить "тоже"? 🤨 Моя собака нікому не заважає.
@@fueta_22 ну это к слову о том периоде когда собака ходила на пол. Но если это никому не мешало, то отлично, я уверенна вы более ответственно подходили к животному чем мои соседи)
Блін назва у собаки крутіша за більшість у багатьох людей.
Просто для розуміння, на футболці білі плями / шерсть - то так сильно собачка линяє? Бо мені розповідали, що далматини (навіть попри те, що вони короткошерсні) дуууже багато ліняють
Від будь якої собаки буде багато шерсті) неважливо довга шерсть чи коротка, вона у будь якому випадку буде сипатись з собаки, цього ніяк не уникнути)
@@fueta_22 Дозвольте не погодитись, просто ділюсь досвідом. У мене Джек Рассел і він не линяє. А так у Вас чудова пара, не ображайтесь) З радістю чекаю нові відео
Скільки йому, вже дорослий?
@@fueta_22 9 рочків) взяли у 3 місяці, за 8 років і 9 місяців сумісного життя не линяв
Ніколи б не подумала, що з собакою може бути так складно 😰
Кул сторі щодо прищиків)
народилися в моєї собаки щенята (три дівчинки, один хлопчик), тоді їм було днів десять, може. мама прибігає до мене з переляканими очима, каже, що в щеняти прищики на пузику. при чому вона перевірила, і майже у всіх вони, тільки в хлопчика немає. я підхожу, дивлюся - дійсно, при... а, чорт, це соски.
цікавий момент щодо "датматин не може коштувати п'ять тисяч". у мене боксер, породиста, батько собаки навіть виставочний, але моїй ми родослівну не родили (тисяча зелених, а навіщо? ми люди скромні). коли народилися щенята (також від породистого боксера), ми їх роздавали за тисячу, просто щоб взяли (їх було четверо, не так багато, погодьтеся). пам'ятаю, розмову з однією жінкою, яка брала в нас цуценя:
- а скільки коштують?
- тисячу
- скільки?
- тисячу. розумію, що, може, багато, але нам би хоча б прививки відби...
- а, тисячу доларів?
- ем... гривень.
- ...
Породиста собака = собака з документами)
Малось на увазі, що далматин з доками не може коштувати 5К гривень.
І нащо ви взагалі зводили собак не маючи доків і дозволу на розведення 🧐
Про те і мова, такі звісно що можуть коштувати дешево, і на олх таких багато. А от якщо робити все по правилам - дешево не буде.
@@fueta_22 а, одразу з доками на родослівну, тоді дійсно) ми зводили задля здоров'я собаки, є така тема, не знаю, тільки в боксерів, чи в інших порід також, але якщо собака не народжує, є дуже великий ризик раку молочної залози (так померла собака моєї бабусі), так що це все було суто для здров'я, цуценят взагалі не знали, куда дивати😅
Для цього стерилізують, а не зводять.
@@fueta_22 я не те щоб добре розбираюся в собаках, тому, напевне, і помиляюсь у своїх переконаннях, але ми суто виконували вказівки ветеринара, ну і плюс бабусина історія (тепер сиджу і думаю, а якого чорта кішки в нас завжди були стерилізовані, а з собакою "це так не працює". цілком можливо, що мені тоді чогось не пояснювали)
собака стає нормальною після 2х років, а до того то суцільні проблеми =)
А можешь дати соц.мережі цього розплідника?
facebook.com/katherine.matyushko
instagram.com/stormguard_kennel/
@@fueta_22 Дякую!