Який мудрий Віталій Портніков. Багато років слідкую за його працею і сердечно вдячна за мій особистий розвиток за допомогою цікавих тем, які завжди розкриває Пан Віталій. Моя коліжанка корінна москвичка і її коло знайомих розділяють мою точку зору з приводу того, що робив і робить Віталій Портніков. Мало того...їм до Москви я можу пересилати відео українською мовою. І вони там навіть не відмовляються слухати Портникова українською. 😀👍 Кажуть, що намагаються всими силами зрозуміти, хоч би й логіку українських висловів. Щиро дякуємо!
Втім, він помиляється, стверджуючи що на сході люди споживають тільки російську мову, але не російську культуру. Як пам'ятаю свою юність у Харкові, пісні - російський-рок, література - російська класика й сучасники (Пелевін, Сорокін), багато російського кіно, історію Російської Імперії багато харків'ян вивчали самостійно, як ґоббі (навіть не проходячи її в шкільній програмі), публіцистика і журналістика - теж російська, та що казати, люди слухали час від часу російські новини паралельно із новинами України. Увесь колорит, усі цитати і звичаї - все ґрунтувалося на російській культурі. Були ще харківські росіяни (на кшталт сумнозвісних Лімонова і Єлізарова, які в усіх були "на слуху"), був байкерський клуб "Нічні вовки", що акумулювова навколо себе тодішню рок-молодь. Пізніше, я поїхав з Харкова, але, час від часу туди навідуючись, бачив, що сучасна молодь там дивиться російських блогерів і слухає російських реперів. Про харків'янина Жадана я дізнався вже у Києві, та й з українською літературою почав знайомитися, коли вже став жити у Києві (та трохи у Львові, де пару років теж довелося мені працювати). У харківський культурний простір вона (українська література) просто не потрапляла. Диво, як це місто у 2014 встояло за нами. Але, припускаю, після сьогоденних руйнацій, воно таки змінить свій вектор на український. Нажаль, дуже великою ціною.
@@layoshmiller Дякую. Я писала трохи за інше. Але Ви праві щодо культури і російськомовних людей. Більш того, я родом із Запоріжжя....і Ви пишете як раз і про мене, і тих, хто обок мене був і буде. Я давно живу в Польщі, в Польщі почала більш послуговуватися українською мовою, вивчати українську історію, літературу, музику і т.п. На мене не було впливу, бо вивчаючи польське, побачила українське з іншого конту. І намагаюся хоч якось вплинути на тих, кого можу дістати зараз "українсьтвом". Мушу визнати, що це дуже важко з зросійщеними людьми за 30-40.. Саме тому, що Ви написали вище...вони виховані на всьому російському і дуже важко змінити свої погляди, наприклад, на музику. Навіть бомби не допомагають, нажаль. Але діти..або молодь інші. Прикладом моя родина: молодь різко все змінила на українське , цікавиться культурою, музикою, літературною, історією. Родина з дітьми зараз у нас в Польщі... Діти - ті теж, навіть не переходять з української на російську при спілкуванні з російськомовною мамою😀 Їх російськомовна мама знайшла в Гданьську бібліотеку з українськими книжками і допомагає малим читати українське)) Цю ідею я запозичила у Пана Віталія..Якщо не вплину на дорослих зі своєї родини, то вплину на дітей..і вони вже отримають інше виховання в іншій, хоча й трохи мішаній культурі. Побачимо. І ще таке спостереження за ці 6 місяців війни. Українці хочуть додому. Дуже мало зустрічаю тут людей, які хотіли би залишитися. Переважна більшість "біженців" чекає щохвилі, коли можна буде додому. Від старших до малечі. І це супер. Все буде добре! Дякую.
Віталій як завжди - просто СУПЕР! Мабуть єдиний політичний публіцист, який розуміє філософію розвитку політичних та державотворчих процесів. Не говорячи вже про історичні та літературні знання. Дякую редакції за запрошення Віталія і надання можливості говорити йому, не перебиваючи примітивними запитаннями чи репліками.
Дуже крута розмова. І ніби пан Портніков сам усе розповідає, але влучність і доречність запитань направляла цей майже монолог у саме тому напрямку, який давав такі потрібні відповіді. Дякую панові Портнікову. І дуже дякую Віталію Лясці за те, що просто не піднялася рука зупинити відео навіть на хвилину)
Слухати пана Віталія- велике задоволення. Розумна, ерудована людина, тому кожне інтерв"ю цікаве і пізнавальне. Погоджуюсь із заключними словами пана Портнікова, що нам треба змінювати себе і займатись своєю країною, а не намагатись змінювати росіян, хоча знати і вивчати їх треба добре і не недооцінювати.
Їх не треба «добре вивчати», треба лише добре вивчити нашу історію, і роль московитів в ній. Ми ж не знаємо справжню історію України, свою історію. Бо понад 400 років нам брехали московити ХТО ми, комуняки продовжили. Треба скинути весь цей ганебний пласт псевдоісторії.
Яка чудова розмова чудової розумної людини. Для мене Віталій розкрився з іншої сторони, аніж я його слухаю як журналіста чи читаю як публіциста, тут він показав себе як чудовий філософ і знавець історії. Дякую всім причетним за таке чудове інтерв'ю.
Всегда, всегда интересно и полезно слушать Портникова. Большое спасибо за эту беседу! Как жаль что такую беседу не транслируют по большим каналам. Это было бы как просвящение!!! Спасибо Виталию!!!
31:30 яка чудова фраза: після війни це буде не вина російської культури, а провина російського государства та народу, які не змогли захистити культуру від свого злодійства
Щира подяка за таку дуже потрібну і своєчасну розмову! і окремо Віталію Портникову за "дєєпричастний оборот" ! Сама помітила, як спростилася моя російська. А щодо Пушкіна і Байрона розкажу свою історію. У 90-ті виписувала журнал Всесвіт. І у одному із номерів часопису прочитала вірш Байрона у перекладі Лесі Українки. З тих пір якось Пушкін і перестав для мене існувати. А його ж я читала в оригіналі. А Байрона в перекладі!
Вітаю, пане Віталію! Завжди слухаю вас і навчаюся від вас, дякую! Дуже сподобалася ідея замість музею одного російського письменника М.Булгакова створити музей літературний, який би надавав уяву про літературний процес в Україні. Бачити і розуміти різноманітний культурний внесок цієї величної плеяди письменників дозволило б мати уяву про цілу палітру української літературної думки, ліпше розуміти як формувалося наше уявлення про себе як нації. Дякую за цю блискучу ідею!!!
Дуже добрий аналіз, як в історичному, соціально-політичному, так і в філософському розумінні. Влучно підмічено про окупаційну владу. «Будь-які союзи зі злом закінчуються перемогою зла» - це взагалі як цитата з Гьоте. Рефреном через всю розмову йде, що мова має значення, українство - це свідомий вибір вільних людей, а московське наймитство - це відмова від свободи або просто рабське самодурство. Те, що нам ставати великою культурою - це підсумок. (Для цього потрібні неймовірні зусилля. В російськомовних українців буде «ломка». Чи не скотимося ми після війни, в своїй більшості, знову в колоніальну ментальність?)
29:17 це дуже слушна думка, це питання вибору. Якщо мені рівень володіння англійської дозволяє читати без перекладу, я буду, або навіть буду читати щоб підвищити рівень мови, але важливо мати вибір прочитати твір рідною мовою або в перекладі
Краще прочитати ,, Останній штурм'' Петра Славинського( Болгарія) ніж ,,Живі та мертві'' Сімонова, а ще ліпше ,,Прапороносці'' Олеся Гончара. Усвідомлення вибору є визначальним в усіх сферах суспільного життя. Що промовлять уста , те народилося в думці попередньо виявившись у намірах. З глибини серця походить все.
Той випадок рідкісний, коли інтерв"юер доповнював респондента, а не заважав йому дурними питаннями і власним невглаством, як це часто буває, коли намагаються вести бесіду з паном Портніковим.
75 хвилин суцільного задоволення від змістовноі бесіди освічених людей. Особлива подяка панові ведучому за нетривіальні запитання, мушу відмітити, що так не завше буває.
Приємно слухати!) Але мушу зазначити, що Віталій Портніков помиляється, стверджуючи, що на сході люди споживають тільки російську мову, а не російську культуру в цілому. Як пам'ятаю свою юність у Харкові: пісні - російський-рок, література - російська класика й сучасники (Пелевін, Сорокін), багато російського кіно, історію Російської Імперії багато харків'ян вивчали самостійно, як ґоббі (навіть не проходячи її в шкільній програмі), публіцистика і журналістика - теж російська, та що казати, люди слухали час від часу російські новини паралельно із новинами України. Увесь колорит, усі цитати і звичаї - все ґрунтувалося на російській культурі. Були ще харківські росіяни (на кшталт сумнозвісних Лімонова і Єлізарова, які в усіх були "на слуху"), був байкерський клуб "Нічні вовки", що акумулювова навколо себе тодішню рок-молодь. Пізніше, я поїхав з Харкова, але, час від часу туди навідуючись, бачив, що сучасна молодь там дивиться російських блогерів і слухає російських реперів. Про харків'янина Жадана я дізнався вже у Києві, та й з українською літературою почав знайомитися, коли вже став жити у Києві (та трохи у Львові, де пару років теж довелося мені працювати). У харківський культурний простір вона (українська література) просто не потрапляла. Диво, як це місто у 2014 встояло за нами. Але, припускаю, після сьогоденних руйнацій, воно таки змінить свій вектор на український. Нажаль, дуже великою ціною.
Як шикарно сказано:" Волів би дивитися в очі Б.Хмельницького очима Т.Шевченка".Загалом ,як завжди було дуже цікаво.І про " маленькую культуру,яку всер..є в голови Абдрістовічь,все ще савєцкій чєлавєк і тепер вже палковнік.
Все ж таки Гоголь, як і Гулак-Артемовський, теж створював українську ідентичність, і найочевидніше підтвердження цього - ставлення до нього Шевченка. Так, з російської культури його не забереш - і не треба. Але й з української його не забрати, не обманюймо себе. Його вплив на українську культуру - грандіозний і безпосередній (а не "непрямий", як сказано в нашій вікі), його не запхати в рамки просто "української школи в російській літературі" - по-перше тому, що його погляд на Україну - зсередини, а на Росію - ззовні. А по-друге - знов-таки, тому що саме цей питомо український погляд зсередини впливав (і впливає!) на формування української культури і української ідентичності, його твори українського циклу - підставові в українській культурі, тобто ті, які всі знають, навіть якщо й не читали; ті, які обігрують і від яких відштовхуються все нові і нові українські культурні явища і події (це стосується не лише літератури, але й вистав, фільмів, картин, виставок, фестивалів, перфоменсів, пісень і т.д. і т.п.) Тим паче, що і його самовизначення (достатньо проблематичне і мінливе) теж все ж таки стосувалось України: саме українську він визначав як свою, саме Україну - як свою землю, за якою постійно тужить. Сковорода теж не писав українською, але хіба ж хто його назве не українським! Та і, зрештою, Гоголь аж ніяк не сприймався російською культурою (її діячами і читачами) однозначно як свій - ні в час, коли він творив, ні пізніше. То чого ж би ми зараз мали вважати його виключно російським??
14:40 я до 7 класу вчилась в російськомовний школі в Кривому розі, але у нас були уроки: укр та рос мови, укр та рос літератури, окремо зарубіжна література, англійська з першого класу по 7 уроків (це була англ спец школа) та з 5 го друга іноземна. Але інші уроки викладались рос мовою, і тільки коли я переїхала в Київ там вже пішла в україномовну школу, це був 2001 рік. Але так, тоді було природньо, що ми вчили і рос і укр мову, ніхто з батьків не сперечався з цього приводу
Потужний мислитель - з яким ведучому доволі складно. Віталій розмовляє тоном задовбаної нехлюями - учнями старої вчительки, що вже на має чим підтримати свій авторитет без дошкульних натяків на адресу цих непрохідно тупих істот. Вона безупину торочить про свої грамоти і подяки від керівництва, приписує собі вдалі передбачення - і поза тим має справді енциклопедичні знання, потужний аналітичний апарат у тому ж самому мозку старої, вщент задовбаної вчительки. Дяка пану Віталію П., а особлива, за витримку - пану Віталію Л.
@@ottoreitstock2465 "державу нормальну не можете побудувати". Доволі спірне твердження. Я б відповів їм так - подивимось трохи згодом, років за 30 - 50. В кого тоді буде держава ефективніша. Бо дивлячись, скажімо, на Францію - то там визріває щось недобре ("жовті жилети" + масовий прихід африкнської та арабської культур), і я б не поручився за їх добробут у такій перспективі.
Про право вибору це дуже влучно. В українській школі читали російською переклади світових авторів, бо переклад українською був затертий а пару штук, а російських хоч греблю гати.
Хотіли щоб онук прочитав "яРобінзон Крузо" На українській мові, не знайшли. А дома була книга російською, не зміг сам читати, бо вчив укоаїнську, це нас порадувало. Що російську нам вже не потрібно.
Декілька разів стикалася з мало освідченими людьми, які російською мовою намагалися довести свою значущість, в той же час не прочитавши ніяких російських віршів чи книг. Розумію, що з мого боку це зверхність, але виглядає це з одного боку жалюгідно, а з іншого боку - хочеться кричати «люди, чому ви себе так не поважаєте?»
Геніально! Рідна мова - це мова, що відображає менталітет.
Який мудрий Віталій Портніков. Багато років слідкую за його працею і сердечно вдячна за мій особистий розвиток за допомогою цікавих тем, які завжди розкриває Пан Віталій. Моя коліжанка корінна москвичка і її коло знайомих розділяють мою точку зору з приводу того, що робив і робить Віталій Портніков. Мало того...їм до Москви я можу пересилати відео українською мовою. І вони там навіть не відмовляються слухати Портникова українською. 😀👍 Кажуть, що намагаються всими силами зрозуміти, хоч би й логіку українських висловів. Щиро дякуємо!
Втім, він помиляється, стверджуючи що на сході люди споживають тільки російську мову, але не російську культуру. Як пам'ятаю свою юність у Харкові, пісні - російський-рок, література - російська класика й сучасники (Пелевін, Сорокін), багато російського кіно, історію Російської Імперії багато харків'ян вивчали самостійно, як ґоббі (навіть не проходячи її в шкільній програмі), публіцистика і журналістика - теж російська, та що казати, люди слухали час від часу російські новини паралельно із новинами України. Увесь колорит, усі цитати і звичаї - все ґрунтувалося на російській культурі. Були ще харківські росіяни (на кшталт сумнозвісних Лімонова і Єлізарова, які в усіх були "на слуху"), був байкерський клуб "Нічні вовки", що акумулювова навколо себе тодішню рок-молодь.
Пізніше, я поїхав з Харкова, але, час від часу туди навідуючись, бачив, що сучасна молодь там дивиться російських блогерів і слухає російських реперів. Про харків'янина Жадана я дізнався вже у Києві, та й з українською літературою почав знайомитися, коли вже став жити у Києві (та трохи у Львові, де пару років теж довелося мені працювати). У харківський культурний простір вона (українська література) просто не потрапляла. Диво, як це місто у 2014 встояло за нами. Але, припускаю, після сьогоденних руйнацій, воно таки змінить свій вектор на український. Нажаль, дуже великою ціною.
@@layoshmiller Дякую. Я писала трохи за інше. Але Ви праві щодо культури і російськомовних людей. Більш того, я родом із Запоріжжя....і Ви пишете як раз і про мене, і тих, хто обок мене був і буде. Я давно живу в Польщі, в Польщі почала більш послуговуватися українською мовою, вивчати українську історію, літературу, музику і т.п. На мене не було впливу, бо вивчаючи польське, побачила українське з іншого конту. І намагаюся хоч якось вплинути на тих, кого можу дістати зараз "українсьтвом". Мушу визнати, що це дуже важко з зросійщеними людьми за 30-40.. Саме тому, що Ви написали вище...вони виховані на всьому російському і дуже важко змінити свої погляди, наприклад, на музику. Навіть бомби не допомагають, нажаль. Але діти..або молодь інші. Прикладом моя родина: молодь різко все змінила на українське , цікавиться культурою, музикою, літературною, історією. Родина з дітьми зараз у нас в Польщі... Діти - ті теж, навіть не переходять з української на російську при спілкуванні з російськомовною мамою😀 Їх російськомовна мама знайшла в Гданьську бібліотеку з українськими книжками і допомагає малим читати українське)) Цю ідею я запозичила у Пана Віталія..Якщо не вплину на дорослих зі своєї родини, то вплину на дітей..і вони вже отримають інше виховання в іншій, хоча й трохи мішаній культурі. Побачимо. І ще таке спостереження за ці 6 місяців війни. Українці хочуть додому. Дуже мало зустрічаю тут людей, які хотіли би залишитися. Переважна більшість "біженців" чекає щохвилі, коли можна буде додому. Від старших до малечі. І це супер. Все буде добре! Дякую.
розумну людину завжди цікаво слухати, дякую
Будь який договір зі злом, завершується перемогою зла - треба запам'ятати
Віталій як завжди - просто СУПЕР!
Мабуть єдиний політичний публіцист, який розуміє філософію розвитку політичних та державотворчих процесів. Не говорячи вже про історичні та літературні знання.
Дякую редакції за запрошення Віталія і надання можливості говорити йому, не перебиваючи примітивними запитаннями чи репліками.
Дуже крута розмова. І ніби пан Портніков сам усе розповідає, але влучність і доречність запитань направляла цей майже монолог у саме тому напрямку, який давав такі потрібні відповіді. Дякую панові Портнікову. І дуже дякую Віталію Лясці за те, що просто не піднялася рука зупинити відео навіть на хвилину)
Слухати пана Віталія- велике задоволення. Розумна, ерудована людина, тому кожне інтерв"ю цікаве і пізнавальне. Погоджуюсь із заключними словами пана Портнікова, що нам треба змінювати себе і займатись своєю країною, а не намагатись змінювати росіян, хоча знати і вивчати їх треба добре і не недооцінювати.
Їх не треба «добре вивчати», треба лише добре вивчити нашу історію, і роль московитів в ній. Ми ж не знаємо справжню історію України, свою історію. Бо понад 400 років нам брехали московити ХТО ми, комуняки продовжили. Треба скинути весь цей ганебний пласт псевдоісторії.
Просто бінго, найулюбленіша передача з найулюбленішим оглядачем!
Це просто бомбезний канал
Кожен випуск справжній шедевр
Яка чудова розмова чудової розумної людини. Для мене Віталій розкрився з іншої сторони, аніж я його слухаю як журналіста чи читаю як публіциста, тут він показав себе як чудовий філософ і знавець історії. Дякую всім причетним за таке чудове інтерв'ю.
гарний виклад матеріалу. Особливо сподобалась відповідь що таке "маленька культура".
Вподобайка. В мене є надія, що імперія зрештою впаде. Хочу побачити це на власні очі!
Неймовірна бесіда! Браво! Пан Портніков як завжди, усю передачу з першої до останньої хвилини, був просто найкращим!
Всегда, всегда интересно и полезно слушать Портникова. Большое спасибо за эту беседу!
Как жаль что такую беседу не транслируют по большим каналам. Это было бы как просвящение!!! Спасибо
Виталию!!!
Щиро дякую за цікаву та змістовну розмову.
Дуже змістовна розмова
Дякую дуже
хороша, змістовна розмова. дякую !
Чудове інтерв'ю! Було дуже цікаво слухати пана Портникова.
Ооооо, які люди. Лайк відразу і слухаю з задоволенням!!!
Дуже цікаво, як завжди, слухати роздуми Віталія Портникова, ясність, простота і головне логічність. Ґратулюю! ❤
Дякую, чудова розмова. Портніков - це просто космос.
Кайфонув від розумного дискурсу. Дякую
Браво, пане Віталію!!!
Я обожнюю промови Віталія, дуже дякую за гостя!!!
Дуже цікава розмова, дякую. При сучасному тренді усе "спрощувати", це, як ковток свіжого повітря. 😌🙂
Найкращій журналіст всесторонне разаітий,розумний.я такого журналіста среді другіх в України не чула.дуже цикаво було слухати Портнікова Віталія.
Чудовий випуск! Від мене однозначно вподобайка!
Дякую! Дуже цікаво 🔥
Портніков як завжди на висоті
Дякую 💛💙 дуже цікаво 👍🔥
Неодмінно переслухаю ще раз. І передивлюсь усі історичні факти заявлені у інтерв'ю.
Це один з найкращих випусків! Дякую
Да,пан Портников це гарний вибир👍🇺🇦
Дякую за такого цікавого гостя. Ведучий дуже гарно бере інтерв’ю - слухає, не перебиває.
31:30 яка чудова фраза: після війни це буде не вина російської культури, а провина російського государства та народу, які не змогли захистити культуру від свого злодійства
Дякую вам Локальна історія! Рада знову слухати Без брому!
Щира подяка за таку дуже потрібну і своєчасну розмову! і окремо Віталію Портникову за "дєєпричастний оборот" ! Сама помітила, як спростилася моя російська. А щодо Пушкіна і Байрона розкажу свою історію. У 90-ті виписувала журнал Всесвіт. І у одному із номерів часопису прочитала вірш Байрона у перекладі Лесі Українки. З тих пір якось Пушкін і перестав для мене існувати. А його ж я читала в оригіналі. А Байрона в перекладі!
Вітаю, пане Віталію! Завжди слухаю вас і навчаюся від вас, дякую! Дуже сподобалася ідея замість музею одного російського письменника М.Булгакова створити музей літературний, який би надавав уяву про літературний процес в Україні. Бачити і розуміти різноманітний культурний внесок цієї величної плеяди письменників дозволило б мати уяву про цілу палітру української літературної думки, ліпше розуміти як формувалося наше уявлення про себе як нації. Дякую за цю блискучу ідею!!!
Отримав велике задоволення. Дякую.
Обожнюю Портнікова!
Спасибі!
Дуже змістовна розмова.
Дякуємо за гарну розмову! Особливо про культуру.
дуже цікава бесіда. думка про мову - менталітет сподобалась
Дякую за цей ефір!
Супер випуск
Дуже добре! Дякую за гостя.
Чудове інтерв'ю. Дякую
Ну, Портніков - то зрозуміло...але ж і інтерв'юер - красень, вміючий слухати, вести та спрямовувати розмову.
Надзвичайно цікава розмова. Ми дійсно маємо ставити українську культуру на перше місце і забути за все російське.
Дуже інформативне інтерв'ю. Дякую
Дякую! 💛💙 Дуже цікаво! 👍
Дуже добрий аналіз, як в історичному, соціально-політичному, так і в філософському розумінні. Влучно підмічено про окупаційну владу. «Будь-які союзи зі злом закінчуються перемогою зла» - це взагалі як цитата з Гьоте. Рефреном через всю розмову йде, що мова має значення, українство - це свідомий вибір вільних людей, а московське наймитство - це відмова від свободи або просто рабське самодурство. Те, що нам ставати великою культурою - це підсумок.
(Для цього потрібні неймовірні зусилля. В російськомовних українців буде «ломка». Чи не скотимося ми після війни, в своїй більшості, знову в колоніальну ментальність?)
Було дуже цікаво. Дякую!
29:17 це дуже слушна думка, це питання вибору. Якщо мені рівень володіння англійської дозволяє читати без перекладу, я буду, або навіть буду читати щоб підвищити рівень мови, але важливо мати вибір прочитати твір рідною мовою або в перекладі
Дякую вам п Віталію, слухаю вас із задоволенням , ви найкращий журналіст , історик і політик Ще раз ДЯКУЮ
Дуже крута розмова!
Чудове інтерв'ю.
Яка ж розумна людина. Дякую вам!
Росію не змінити, а себе захистити маємо. Тому тільки НАТО.
Віталія можна слухати безкінечно! Дякую за діалог! Запрошуйте ще)) Також корисно було б зробити тайм коди)
Краще прочитати ,, Останній штурм'' Петра Славинського( Болгарія) ніж ,,Живі та мертві'' Сімонова, а ще ліпше
,,Прапороносці'' Олеся Гончара. Усвідомлення вибору є визначальним в
усіх сферах суспільного життя. Що промовлять уста , те народилося в думці попередньо виявившись у намірах. З глибини серця походить все.
Той випадок рідкісний, коли інтерв"юер доповнював респондента, а не заважав йому дурними питаннями і власним невглаством, як це часто буває, коли намагаються вести бесіду з паном Портніковим.
Дякую, дуже глибоке розуміння процесів.
Дякую
Дякую , дякую , цікаво
Дуже глибока і змістовна розмова. Дякую!
Дякую, з мене вподобайка і комент.
Дякую за вашу працю
Слава ЗСУ
❤❤❤❤
Виталий шпасиба !
Дуже поважаю і люблю , пана Портнікова , його інтервью несуть кладязь знань і цікавих історичних подій .💙💛
Дякую!!
Портникова всегда интересно слушать
Дуже цікава розмова. Дякую обом панам Віталіям за просвітницьку діяльність.
Дуже цікаве інтерв'ю, дякую!
Дуже цiкаво. Вiтаю всiх українцiв з Польщi. :)
Яке ж цікаве відео!!!
Дуже цікава розмова. Дякую.
Лайк! Дякую за працю і підписка!
Дякую пану Віталію! Єдиний політолог, якого можна слухати :)
Велике задоволення від розмови! Подяка та підтримка!
Дякую. Дуже цікаво.Особливо про pigeon russian ))) Вельми актуально
Дякую, неймовірно цікаво слухати п. Віталія.
Але ж слухала к-кох істориків, які твердять, що ми з росіянцями маємо РІЗНЕ коріння, "генет.код" ....🤔
Надзвичайно цікаво! Дуже дякую за інтерв'ю!
Я ці дієпрекметникові звороти в рос мові описую, як "рюшки пришиті до невишитої сорочки". Ніколи не бачила в цьому сенсу
Отримала купу задоволення від прослуховування цього інтерв'ю! Нехай якомога більше людей подивиться це відео.
75 хвилин суцільного задоволення від змістовноі бесіди освічених людей. Особлива подяка панові ведучому за нетривіальні запитання, мушу відмітити, що так не завше буває.
Подяка вам за працю пане Віталій !
Знiмали iнтерв'ю у бiблiотецi! Дякую, шановнi! 🙏🏻🌏🇺🇦💞
В. Портніков -супер журналіст, молодець
Приємно слухати!) Але мушу зазначити, що Віталій Портніков помиляється, стверджуючи, що на сході люди споживають тільки російську мову, а не російську культуру в цілому. Як пам'ятаю свою юність у Харкові: пісні - російський-рок, література - російська класика й сучасники (Пелевін, Сорокін), багато російського кіно, історію Російської Імперії багато харків'ян вивчали самостійно, як ґоббі (навіть не проходячи її в шкільній програмі), публіцистика і журналістика - теж російська, та що казати, люди слухали час від часу російські новини паралельно із новинами України. Увесь колорит, усі цитати і звичаї - все ґрунтувалося на російській культурі. Були ще харківські росіяни (на кшталт сумнозвісних Лімонова і Єлізарова, які в усіх були "на слуху"), був байкерський клуб "Нічні вовки", що акумулювова навколо себе тодішню рок-молодь.
Пізніше, я поїхав з Харкова, але, час від часу туди навідуючись, бачив, що сучасна молодь там дивиться російських блогерів і слухає російських реперів. Про харків'янина Жадана я дізнався вже у Києві, та й з українською літературою почав знайомитися, коли вже став жити у Києві (та трохи у Львові, де пару років теж довелося мені працювати). У харківський культурний простір вона (українська література) просто не потрапляла. Диво, як це місто у 2014 встояло за нами. Але, припускаю, після сьогоденних руйнацій, воно таки змінить свій вектор на український. Нажаль, дуже великою ціною.
Як шикарно сказано:" Волів би дивитися в очі Б.Хмельницького очима Т.Шевченка".Загалом ,як завжди було дуже цікаво.І про " маленькую культуру,яку всер..є в голови Абдрістовічь,все ще савєцкій чєлавєк і тепер вже палковнік.
Все ж таки Гоголь, як і Гулак-Артемовський, теж створював українську ідентичність, і найочевидніше підтвердження цього - ставлення до нього Шевченка. Так, з російської культури його не забереш - і не треба. Але й з української його не забрати, не обманюймо себе. Його вплив на українську культуру - грандіозний і безпосередній (а не "непрямий", як сказано в нашій вікі), його не запхати в рамки просто "української школи в російській літературі" - по-перше тому, що його погляд на Україну - зсередини, а на Росію - ззовні. А по-друге - знов-таки, тому що саме цей питомо український погляд зсередини впливав (і впливає!) на формування української культури і української ідентичності, його твори українського циклу - підставові в українській культурі, тобто ті, які всі знають, навіть якщо й не читали; ті, які обігрують і від яких відштовхуються все нові і нові українські культурні явища і події (це стосується не лише літератури, але й вистав, фільмів, картин, виставок, фестивалів, перфоменсів, пісень і т.д. і т.п.) Тим паче, що і його самовизначення (достатньо проблематичне і мінливе) теж все ж таки стосувалось України: саме українську він визначав як свою, саме Україну - як свою землю, за якою постійно тужить.
Сковорода теж не писав українською, але хіба ж хто його назве не українським!
Та і, зрештою, Гоголь аж ніяк не сприймався російською культурою (її діячами і читачами) однозначно як свій - ні в час, коли він творив, ні пізніше. То чого ж би ми зараз мали вважати його виключно російським??
14:40 я до 7 класу вчилась в російськомовний школі в Кривому розі, але у нас були уроки: укр та рос мови, укр та рос літератури, окремо зарубіжна література, англійська з першого класу по 7 уроків (це була англ спец школа) та з 5 го друга іноземна. Але інші уроки викладались рос мовою, і тільки коли я переїхала в Київ там вже пішла в україномовну школу, це був 2001 рік. Але так, тоді було природньо, що ми вчили і рос і укр мову, ніхто з батьків не сперечався з цього приводу
Якби у нас політики були такі розумні як пПортніков!
Дякую. Дуже цікаво!
якісно про культуру велику та маленьку. 25:50 на замітку блогеру)
Потужний мислитель - з яким ведучому доволі складно. Віталій розмовляє тоном задовбаної нехлюями - учнями старої вчительки, що вже на має чим підтримати свій авторитет без дошкульних натяків на адресу цих непрохідно тупих істот. Вона безупину торочить про свої грамоти і подяки від керівництва, приписує собі вдалі передбачення - і поза тим має справді енциклопедичні знання, потужний аналітичний апарат у тому ж самому мозку старої, вщент задовбаної вчительки.
Дяка пану Віталію П., а особлива, за витримку - пану Віталію Л.
@@ottoreitstock2465 "державу нормальну не можете побудувати". Доволі спірне твердження. Я б відповів їм так - подивимось трохи згодом, років за 30 - 50. В кого тоді буде держава ефективніша. Бо дивлячись, скажімо, на Францію - то там визріває щось недобре ("жовті жилети" + масовий прихід африкнської та арабської культур), і я б не поручився за їх добробут у такій перспективі.
Божественний Портніков
Портников то є сила
Про право вибору це дуже влучно. В українській школі читали російською переклади світових авторів, бо переклад українською був затертий а пару штук, а російських хоч греблю гати.
Хотіли щоб онук прочитав "яРобінзон Крузо" На українській мові, не знайшли. А дома була книга російською, не зміг сам читати, бо вчив укоаїнську, це нас порадувало. Що російську нам вже не потрібно.
Так, я вчилася у російській школі. Але українську знаю дуже добре
О "коллаборантах" есть прекрасний французкий фильм "Китайцы в Париже" (1974).
Декілька разів стикалася з мало освідченими людьми, які російською мовою намагалися довести свою значущість, в той же час не прочитавши ніяких російських віршів чи книг. Розумію, що з мого боку це зверхність, але виглядає це з одного боку жалюгідно, а з іншого боку - хочеться кричати «люди, чому ви себе так не поважаєте?»
💙🌞