8."Консуело"(1843), Жорж Санд, роман. Слухаємо українською!
ฝัง
- เผยแพร่เมื่อ 9 ก.พ. 2025
- • Жорж Санд (1804-1876) ...
Твори Жорж Санд на моєму каналі.
Читає Лілія Мироненко.
Для вас - наступні розділи роману.
Каноніса Вінцеслава знаходить Альберта у його ліжку, і разом з братом Християном дякує Богу за повернення графа. Консуело тяжко хворіє після подорожі до Шрекенштейну, але вся сім'я приховує від Альберта справжній стан здоров'я дівчини, яку ніхто не лікує. Альберт підозрює, що йому не говорять правду, і коли чує жахливі, лиховісні крики Консуело, вривається в її кімнату, і бачить як кохана у страшному маренні б'ється в руках двох найдужчих у будинку служниць, що буває при мозковій гарячці. Приїздить лікар Вецеліус, зарозумілий німець, і, оглянувши хвору, заявляє, що його покликали занадто пізно, що навіть кровопускання, на якому наполягає Альберт, не допоможе. Тоді Альберт сам пускає Консуело кров, і після цього охороняє свою хвору день і ніч, та бере на себе всі турботи про неї.
Амалія, ображена на Альберта, що він зовсім її не помічає, придумує хитроумний план, і, викравши свого батька барона Фрідріха, вирушає у Прагу, бо її становище в замку Велетнів ставало нестерпним.
Піклування Альберта повернуло до життя Консуело. Старий граф, здавалося, ще більше полюбив її після хвороби, "каноніса вважала своїм обов'язком стежити за кожним її кроком", Альберт, "проводячи жахливі ночі, часто бродив біля колодязя, майже проклинав дану ним обітницю не ходити більше до своєї таємної обителі", бо тепер каноніса ходить за ними назирці. Консуело виявляє бажання послухати гру графа на скрипці, але той згоджується зіграти тільки в печері, до якої є інший безпечніший шлях, чим колядязь.
Якось Консуело виходить прогулятися і бачить зі скелі Андзолетто, котрий з провідником направляється до Праги, і "незламна любов знову з божевільною силою спалахнула в дівчині". Після цього вона з Альбертом
вирушає до його келії у Шрекенштейні. Там вона не тільки слухає музику і дискутує з Альбертом, а й бачить могилу Зденка, в якій граф "поховав найдорожче", що було в нього до зустрічі з Консуело, вчинив святотацтво "в хвилину божевілля, прагнучи виконати священний обов'язок... не вбив його, але відняв у нього життя - це безсумнівно."
Повернувшись до замку Консуело дізнається від каноніси, що її чекає брат.
"У середньовічній Європі теоретичним підґрунтям для кровопускання була помилкова думка про існування так званої зайвої крові - «плетори», яка нібито служила причиною багатьох хвороб. Виходячи з цієї помилкової передумови проводили необґрунтовано багато зайвих кровопускань практично для будь-якої патології, що приносило тимчасове полегшення, та сильно послаблювало організм і тим позбавляло його можливості самому вести успішну боротьбу з хворобою. Метод був популярним протягом майже 2 тисяч років, аж до кінця XIX століття, коли він поступово вийшов з ужитку".
🪻📕🌿Шановні слухачі! Для вас - наступні розділи роману.
Каноніса Вінцеслава знаходить Альберта у його ліжку, і разом з братом Християном дякує Богу за повернення графа. Консуело тяжко хворіє після подорожі до Шрекенштейну, але вся сім'я приховує від Альберта справжній стан здоров'я дівчини, яку ніхто не лікує. Альберт підозрює, що йому не говорять правду, і коли чує жахливі, лиховісні крики Консуело, вривається в її кімнату, і бачить як кохана у страшному маренні б'ється в руках двох найдужчих у будинку служниць, що буває при мозковій гарячці. Приїздить лікар Вецеліус, зарозумілий німець, і, оглянувши хвору, заявляє, що його покликали занадто пізно, що навіть кровопускання, на якому наполягає Альберт, не допоможе. Тоді Альберт сам пускає Консуело кров, і після цього охороняє свою хвору день і ніч, та бере на себе всі турботи про неї.
Амалія, ображена на Альберта, що він зовсім її не помічає, придумує хитроумний план, і, викравши свого батька барона Фрідріха, вирушає у Прагу, бо її становище в замку Велетнів ставало нестерпним.
Піклування Альберта повернуло до життя Консуело. Старий граф, здавалося, ще більше
полюбив її після хвороби, "каноніса вважала своїм обов'язком стежити за кожним її кроком", Альберт, "проводячи жахливі ночі, часто бродив біля колодязя, майже проклинав дану ним обітницю не ходити більше до своєї таємної обителі", бо тепер каноніса ходить за ними назирці. Консуело виявляє бажання послухати гру графа на скрипці, але той згоджується зіграти тільки в печері, до якої є інший безпечніший шлях, чим колядязь.
Якось Консуело виходить прогулятися і бачить зі скелі Андзолетто, котрий з провідником направляється до Праги, і "незламна любов знову з божевільною силою спалахнула в дівчині". Після цього вона з Альбертом вирушає до його келії у Шрекенштейні. Там вона не тільки слухає музику і дискутує з Альбертом, а й бачить могилу Зденка, в якій граф "поховав найдорожче", що було в нього до зустрічі з Консуело, вчинив святотацтво "в хвилину божевілля, прагнучи виконати священний обов'язок... не вбив його, але відняв у нього життя - це безсумнівно."
Повернувшись до замку, Консуело дізнається від каноніси, що її чекає брат.
"У середньовічній Європі теоретичним підґрунтям для кровопускання була помилкова думка про існування так званої зайвої крові - «плетори», яка нібито служила причиною багатьох хвороб. Виходячи з цієї помилкової передумови проводили необґрунтовано багато зайвих кровопускань практично для будь-якої патології, що приносило тимчасове полегшення, та сильно послаблювало організм і тим позбавляло його можливості самому вести успішну боротьбу з хворобою. Метод був популярним протягом майже 2 тисяч років, аж до кінця XIX століття, коли він поступово вийшов з ужитку".
ДЯКУЮ.ДУЖЕ ГАРНО І ЦІКАВО ПРОЧИТАНО . ДАЙ ВАМ БОГ ЗДОРОВ' Я. ❤
Дякую вам за вашу невтомну працю. Гарне прочитання. Успіхів і процвітання каналу.
Отримала в котрий раз велике задоволення від Вашого прочитання❤❤❤
Дякую вам!!!
Буду дуже вдячна за вподобайку, коментар, поширення.
Якщо є можливість і бажання допомогти каналу.
Картка Приват 4149 4378 7016 4041