bit.ly/3TSPsVI - online-школа англійської iKnow (знижка 10% за промокодом HISTORY10) mssg.me/kplusi - підтримати подкаст а ви були колись на концерті Бейонсе, підписники?
Взагалі жодного історичного факту (чи бодай якоїсь "видумки") від запрошеного гостя (чи "гостикині" :-) я не почув. Лише якісь особисті сентименти, приїзд Бйонсі та підліткові емоції щодо Євро-2012. Я то розумію що публічні та адекватні представники "Донбасу" вони взагалі можна сказати "в дефіциті" зараз і т.д. І що платний випуск потрібно було "відпрацювати". Але за великим рахунком, цим випуском канал зайшом "на чуже поле" гри, а саме "новітня історія" яку, як колись тут було зазначено авторами каналу, не хотілося б прямо зараз освідчувати.
О клас, дякую ведучім, дякую гостю ! Приємно послухати про свій рідний край! Мій рід прожив там більше 120 років, і тепер завдяки конченим сусідам, ми там більше не живемо! Я з Макіївки! Люди в нас добрі і чемні, деяких правда пропаганда зламала, вони напевно просто мріять, що стануть знову молодими …. як повернеться савок… думаючі про себе зламали майбутнє своїм наступним поколінням …
Два роки тому прочитала книжку "Дикий схід" Максима Віхрова про історію Донбасу та східної частини Слобожанщини від ледь не первісних часів до сьогодення. Після прочитання хочеться обійняти кожного жителя цих місць і плакати.
Любі моЇ , дякую вам! Я з Донецької області, ви сказали саме те, що в мене давно болить. Дякую , що підняли цю тему , мабуть вперше я дивилась ваш випуск зі сльозами на очаках, бо мені сдавалось , що 80% відсотків саме так і думає про жителей Донбасу, а саме категоріями стереотипів. І Фелікс дуже точно проговорив зрівняня , із з зґвалтовуванною жінкою, бо дуже часто, коли прилітає по Донецьку, читаю коментарі на українських пабліках на кшталт : "так вам і треба..." та інше. Добре , що ви говорите про те , що ми одна країна і Донеччина і ії жителі 💙💛
На все життя запам'ятала, як у 2014 на свою днюшку у вересні поїхали у Шарм попливати у Червоному і познайомились із парою дівчиною та бабусею з Донбасу - вона розповідала, що їх перевезли з рашки свого часу, але вона за стільки років полюбила цю країну, постійно сварилась із сусідками, такими ж переселеними, які чекали і кликали рашку.. досі пам'ятаю її жовто-блакитну стрічку на шиї із золотим тризубом ❤️ щоразу навмисно віталась голосно і українською
Не тільки це. Як дізнавал 37:02 ися, що Донецьку, то не брали на роботу. У срвбезі питали: "А хто такі переселенці" й у Києві переселенські так і не платили, попри тому, що людина магістратуру закінчувала на стаціонарі....та й багато чого іншого.
32:37 Я подібне чую навіть від молоді. Що разу як заходе тема за Донбас моя однакласниця заводе свою пісню "самі вині", на що я з пеною у рта намагаюсь доказати, що на нас взагалі-то напали. Нас окупували. Що люди десять років в умовній в'язниці. Розповідаю про рух "Жовта стрічка", про людей які виходили на про українські мітинги. Все одно, немов зі стінкою говорю.
@@possumsmart7652 та як би ж то вони це цінували..... Бо принаймні ті з ким знайома я, не чураються усього руснявого контенту. "Люди зі сходу звісно сміття якщо говорять російською, але цей москальский блогерок ну такий класний ж!"... Бісе, дуже бісе. (Я зараз не захищаю російську мову серед українців, але вважаю що в своїх думках треба бути хочаб послідовними.)
Я обожнюю наш степ. Де я вже не була і по Україні, і за кордоном - завжди сумую за сухими суворими вітрами Донбасу і ароматами степових трав ❤ Донбас неймовірний!
Дякую за випуск! Я родом з Краматорська, і коли в дитинстві ми їздили у Донецьк на ринок або погуляти, мені здавалось що всі люди менш чуйні, більш зайняті та завжди "тільки по ділу" (такий вайб великого міста). Між тим, я маю чимало чудових друзів родом беспосередньо з Донецька. Навчаючись у Харкові і маючи чимало родичів зі Львова, я ніколи не відчувала себе якось не такою. Я вважаю, що це завжди про вибір кожної людини - ким ти хочеш бути, а ким бути не хочеш. Усюди є люди, що своєю поведінкою продожують життя тих чи інших упереджень, але узагальнення - це дуже шкідлива стратегія.
Бред. Начиная с 90-х украина была в полной опе. Если это называется " ми добре жили ", то я папа римский. Впрочем, кому и кобыла невеста. Эта недострана вечно нищая, ободранная, зачуханная, попрошайка, готовая рогатку раздвинуть за подачки хозяев, как и ее "оксанки", любому старому Пэр Гюнту в европе дадут за европейский паспорт. Печально, но факт.
Дуже різні люди в Києві та Донецьку, бо контекст різний. Думаю, що гостя надто молода для того, щоб побачити той минулий контекст, бо сама була дитиною. Я пам'ятаю подорожі в Донецьк з 2004 до 2012. Місто змінювалося разюче, а от область - ні. Було вигідно тримати цей регіон "недалеким", бо роботяги мали працювати на добробут хазяїв, а не думати про власний.
Погоджуюсь, що Саша замолода, щоб відчути різницю, бо бачу як сильно відрізняються донбасята її покоління і старші років на 15-20. В мене самої довго був стереотип про нарваних донецьких, бо я тільки таких і зустрічала. Наразі в оточенні маю чудових цікавих людей з того регіону, які абсолютно не вписуються в ті старі «стандарти»
@@possumsmart7652 трошки не погоджуюся, бо покоління моєї бабусі, а саме сестри, брати, друзі здебільшого донецькі або з Донеччини і мають вищу освіту та є повною протилежністю тому самому бидлу, з яким дуже часто асоціюють мій край. Відповідно, покоління моїх батьків ще більше освідчене
Дякую за дуже крутий і інформативний подкаст. Єдине, що засмучає - ви розвіюєте створені росією міфи, але при цьому оперуєте поняттями східна Україна західна Україна etc. Ріже слух, якщо на вашу думку це ок, було б цікаво послухати вашу думку щодо цього чого не захід та схід України, а саме згадані раніше терміни.
Моя рідна, кохана Донеччина, тільки втративши її, розумію наскільки сильно її любила♥️і люблю. Моє рідне місто Часів Яр, таке затишне і зелене. Дубовий ліс, стави від глиняних кар'єрів, холми навколо каналу Сіверський Донець-Донбас, поля, посадки, степи. В серці назавжди.
Мій найвищий рівень скла яке я "їм", це подивитися відео про мій рідний Донецьк. Я не застала нічого про що говорила шановна пані Саша, бо тоді мені було 4. Тож дуже люблю дивитися відео людей що згадують щось про до військові часи. На трохи уявляю що я там
Більше 50 років назад у Луганську мій тато пояснював мені, що, по-перше, ми - українці, по-друге, поруч живуть кцпи. Які майже як ми, але погірше якістю) Мій рід точно жив у Луганську з кінця 19 сторіччя (а може й раніше). Кам'яний брід, Вергунка та Гусиновка. Потім це все стало одним містом. Ми дуже пишалися своїм українством. Прям нацики були. Хоча були російськомовні.
От як добре, що стає все більше правдивих історичних відео про наші області, погано що ми цим зацікавились і розкриваємо очі тільки після війни, але дякую за донат і авторам 👏 мені мама розповідала, як наш рід виживав в другий голодомор на Донеччині, що моя двоюрідна бабуся вчилась зі Стусом, а друга жила в одному під'їзді із Биковим, які це були Люди і яким гівном був совок! Наша область має доволі трагічну історію, через наші природні богатства, це треба вивчати і пам'ятати, особливо хто ці лиха творив! Теж чекала від гості більше історій від її бабусь і батьків, а вона майже весь випуск мовчала.... Ми любимо свій край, ми живемо в Донецькій області, бо мусимо підтримувати в ній життя поки можемо і ми не всі ждуни!
Я родом з Донецька. Що запам'яталось з дитинства : багато тарантулів і ящірок. Білий одяг реально можно вдягнути лише раз, бо ввечері він вже брудний від вугільного пилу. Якщо жити на відстані +- 5 кілометрів від ДМЗ, то підвіконня можно витирати по 10 разів на день, знову ж через вугільний пил. День міста - я та абсолютно всі мої знайомі намагались або виїхати, або святкувати вдома, бо кількість п'яних людей на вулицях в центрі міста просто зашкалювало. Мій родич був лісничим в Велико-Анадольському лісі. Показував мені свою колекцію половецьких баб. Точно не пам'ятаю, але приблизно 12. Всіх знайшли на території лісу і звезли в одне місце. Коли було років 7, то здавалось, що вони такі великі, хоча тепер думаю, що приблизно 1,7 м заввишки. Завжди дивувало, що в селах всі розмовляють українською, а в місті - російською. Але коли в дитинстві питала чому так, мені пояснювали, що в селах живуть неграмотні люди, і українська це сільська мова. З приводу ждунів. Не знаю за інші міста, але в донецьку більшість хотіла в росію. Це факт. Бо все ж таки робочого класу в донецьку було більше, ніж ентелігенції. Великі заводи. Звикли робити як керівник скаже, як більшість вирішить. За період 2014-2022 майже все проукраїнське населення звідти виїхало. Всі мої знайомі військові в шоці від кількості ждунів в донецькій області. Хоча до 2022 мені казали, що такого просто не може бути. Завжди відповідаю тим, хто думає, що проукраїнських там більшість - одне й те саме. Коли з ними розмовляє людина в українській формі українською мовою, то вони всі за Україну. А якщо я, як людина з того краю, російською мовою, зі знайомою характерною вимовою буду до них звертатися, чи будуть вони за нас? Більшість, на жаль, ні. Бо російська пропаганда дуже дієва. Але чим далі від донецька, тим меньше вона діє. Людині, яка завжди хотіла жити в українському Донецьку і знаходилась в бульбашці своїх однодумців, важко уявити кількість любителів руського міра. А коли ти власними очима бачиш кількість своїх знайомих, сусідів, які радісно (без примусу) йдуть на "референдум" з колорадськими стрічками на одязі, тебе просто жахає ця кількість. Випуск дуже цікавий. Дякую.
Це ж реальний нацизм і ксенофобія щодо українців стверджувати, що люди говорять українською, бо неграмотні. Це не дивно, адже більше 50 відсотків населення Донецька за переписом 2001 року складали етнічні росіяни з їхнім імперським світоглядом. Бував друг в Артемівську в 2011 році, продавав окуляри, так його питали, ти шо, с Западнай - а він з центру України, говорить українською. Та ц загалом його місто неприємно вразило агресивністю мешканців.
Сам із Стаханова те ж саме можу сказать менталітет заводіа і шахт((( на жаль. Звикли що думають за них,а " ми работаєи". І весь час дивились в сторону рашки на жаль,більшість. А зараз залишилось там 70 відсотків пенсіонерів
Я з Алчевську, з 1992 року мешкала в Дебальцеве, о 2003 році навчалася в донецькому політехніці, в 2010 році поїхала жити до Києва. Так я не погоджуюсь з тезой гості «для мене люди в Київі і донецьку однакові». Це буде неправда також як і її обурення дописом ображеного чувака з донбасу. Сказати «Ми різні» - свого роду буде мокшанськім наративом». Я скажу інакше - люди на донбасі - інакші. Вони зашорені, запугані, вірять у всіляку чіхню як теорїї заговорів, несиеістн ці про вагони бЕндерів що їдуть їх різати. Вони зсередини загнані тварини, які все своє життя хуярили на заводах і шахтах за копійки. Все що лишалось - це бухати, колотись і розтягувати на метал збанкрутіли підприємства. Мені зараз 44 і я застала розпад срср і часи черг за хлібом (2 буханки в одні пуки) з 4 ранку. Ставлення чінуш до народу як до скоту. Де всім заправляли бандити. Можете собі уявити нараду в Дебальцівському горсовєті де з краю сидить представник банд угрупування і кивком керує погоджується він з голосуванням про якісь бюджет чи ні. Ваша гостя крута, але вона молода і з Донецьку. Це якби людину з Києва запросити поговорити про Залісся чи Калинівку Київської області :). Я б і запросила Дениса Казанського він досліджував Донбас з часів розпаду спср і сам донецький. Повертаючись до порівняння людей Київа і Донецька, то як тільки виїжджаєш за донбас то одразу відчуваєш свободу. В головах людей, в првединці, в діях. Люди не живуть в постійному страху, як живуть на донбасі. Дякую за подскаст! З недавнего це мій один з найулюбленіших каналів. Дякую! Слава Україні та її Героям!
Цікаво чути про досвід старшої Людини, бо я до повномаштабної все життя жила у Бахмуті, і у мене було інше враження. Цікаво, то різниця саме між містами, чи то просто підконтрольна Україні Донеччина стала краще культурно розвиватися?
Привіт землячко, Бахмут, як з власного досвіду, здається не типовим містом Донеччини. До речі , на каналі ім. Т. Г. Шевченка гарне відео про його історію, що засвідчують відмінність ще тим, що це більш не Донбас, а Слобожанщина. Я б взагалі і від другого відокремив, але то суб'єктивно і наразі не має сенсу, як і края(
Я з Харкова. У мене така думка щодо донбасу, що це така депресивна, сіра, бандитська територія яка була і завжди буде приреченою. Одні люди, що жили на Луганщині / Донеччині кажуть, що там завжди був руський мір, інші кажуть, що це маячня і Донбас завжди був проукраїнським. Те що там інші люди це безумовно. Достатньо подивитися відео з каналу Хащі про Нью-Йорк, що на Донеччині, і Сумщину, і відчути цю різницю в людях, де донбасята ходять зашугані, злі, а люди з Сумщини товариські, веселі, життєрадісні.
@@jordano30 Я в Донецьку була лише в дитинстві, і мені місто запам'яталося здебільшого з хорошої сторони. А так я не встигла поїздити по різним містам Донеччини, на жаль. Сподіваюся, Краматорськ та Слов'янськ вціліють краще, ніж моє місто, щоб після війни чи просто коли там буде безпечніше я б змогла туди поїхати, бо, думаю, вони можуть трохи краще дати зрозуміти більш цілісну атмосферу Донеччини (підконтрольної Україні після 14).
Нам колись треба буде зробити реформу адміністративно-територіального поділу. Бо поки що в нас старий,совковий адміністративно-територіальний поділ,він накреслений абсолютно випадково,він не накреслений за якимось культурними,історичними кордонами.Це не по-європейськи і найголовніше не по-українськи. В нас Часи Русі був свій адміністративно-територіальний поділ відповідно до своїх культурних,історичних особливостей. В часи Великого Князівства литовського теж так було. В часи Козаччини також. Лише з приходом московитів ця традиція в нас обривається. Треба буде повернути свою традицію.Треба буде відмінити області і назвати їх наприклад -землями. І райони також відмінити і назвати,наприклад повітами. Кордони земель і повітів мають бути приблизно такі які в нас є кордони етнокультурних регіонів. Тобто,наприклад,Сумську і Харківську область об'єднати в одну Сложобанську землю. Не повинно бути ніякої Харківської області,чи Сумської,це все Слобожанщина. Так само і інші регіони(Галичина,Поділля,Волинь,Закарпаття,Північне Причорномор'я,Приазов'я і т.д.). Це дасть багато плюсів Україні,наприклад:підкреслить історичність певного регіону України,посилить локальну ідентичність певного регіону,посилить різноманітність України. Тільки не плутайте це з федералізацією. Це зовсім інше. Наш новий адміністративно-територіальний поділ не розколить Україну,він не призведе до федералізації,бо всі ці регіони будуть знаходитися в межах однієї загально- української національної ідентичності
Дякую що дали платформу для такої розмови, люди які були вимушені поїхати з рідного дому у 2014 не були почуті! Треба більше про них і з ними говорити бо всі сфокусовані на людях які лишилися але скільки людей були вимушені поїхати...моїм друзям було 19-20 років, Луганськ заполонили тітушки і росіяни яких з Ростову навозили автобусами, але проукраїнські мітинги все одно були ❤️🩹
Мені як волинянину випуск прям дуже зайшов. Цікавий факт із особистого: Мені в ІТ'шці часто комфортніше було товаришувати і працювати із людьми з Донецької і Луганської області, на противагу іншим. Безумовно були піздаваті "главное что бы было что кушать". Але було скоріше питання до персоналій, ніж до регіону. Таки люди як правило і у роботі були +- (мій особистий досвід) Тому дякую за випуск.
Згодна з Сашею - до 2014 року не було нічого про те що Донбасс не Україна, чи щось таке… що треба відділятися чи що «мы руссския»! Штучно насаджена ідея від початку до кінця!
Ви забули 2004 рік, плакати Ющенка з прифотошопленою нацистською формою і написом "Мьі за чиССтоту нации" в Донецьку та сепаратистський з'їзд у Сіверодонецьку?
@@aedfindliath5147 чому я маю щось забувати? Я вам кажу про свій досвід. Я 28 років прожила на півдні Донбассу. І Я вам можу навіть сказати, який резонанс це мало у моему оточенні-НІЯКИЙ. Ніхто про це не говорив, не цікавився і навіть не згадував.
@@user-redin67dЯ вам вірю, адже ви там жили. Але той факт, що значна частина ваших земляків не асоціювала себе з Україною і повелася на інспіровану після Майдану істерію, яка принесла "російську весну", теж не можна заперечувати. І це не лише вашого регіону стосувалося. Одесу і Харків також розкачували. І не безпідставно.
Важливий та цінний висновок Євгена про пошук "правильного діагнозу". Як на мене - це шлях кожного з нас до освіченості, а значить Перемоги, сталого Миру й розквіту! 🕊️
Дякую за цікавий формат! Хотілося також такий підкаст з цікавою особистістю з Харківщини та взагалі про Харківщину. Там є багато нюансів стосовно української Харківщини, період Голодомору; Харків, як осередок культурної інтелігенції, репресії, зросійщення і пропагандистські наративи р@шистів стосовно Харкова.
Цікавий випуск вийшов, дякую. Але тема все ж не розкрита :) А як же місто Тор, сольовий промисел, гайдамацький Чорний караульний курінь, підтримка Центральної Ради, боротьба проти білих і червоних, Просвіта? Це все про Слов'янськ, бо я як той кулик, про своє болото більше знаю :) Та й про 14-й є що розповісти, як безпосередньому очевидцю подій. Все було не так просто як тепер змальовують недалекі люди. Винуватими у втраті Донеччини і Луганщини є тогочасні й попередні владні структури, міліція (тоді ще) й сбу. А проти купи автоматичної зброї і маргінеса з арматурою, ножами й іншим гівном цивільним протестом не багато зробиш. Сумна доля сусіда навіженого маньяка.
38:40 упереджене ставлення до донеччан було навіть на Донеччині. В 19 році ми жили у Волновахе, де мою мати не брали на работу. З її слів через Донецьку прописку. В школе батьківський комітет в класі мого брата ніяк не міг відчипитися від нас. Ніколи не забуду як вони сказали "А ви вообще на законих основаніях в Волновахе находітєсь? Валіте в свої Донецьк." Ууугх!! Кожен раз як згадаю, аж злість бере.
Давайте скажемо правду,що саме ми українці і привели цю війну в Україну,самі кричали що хочете в росію,самі ненавиділи Україну,то хто вам доктор,але через таких людей і пострадали і ті,хто не хотів в росію
"Людей, що живуть на Донеччині і зневажають український народ, можна порівняти з колоністами і плантаторами, якими були, наприклад, іспанці чи англійці в Америці, Індії, Австралії в XVII ст., німці, болгари, греки на землях запорозьких козаків, у тім числі на Донеччині, з ласки Катерини Другої у XVIII ст." "Думки про рідний донецький край", Олекса Тихий, дисидент.
Я з Луганської обл., так з 2014 до 2022 соромилась говорити звідки я навіть родичам хлопця (які були з Луцька) говорила що я з Харкова (де прожила 7 років), бо відношення людей одразу змінювалось настільки, що, наприклад, в Харкові мені відмовляли в аренді квартири в 2014. Але в той самий час, було багато дуже прекрасних людей, які мені, тоді ще школярці - допомагали, чому я безмежно вдячна! ❤
Народилась у Краматорську, жила довгий час в Донецьку. Як же хочеться колись повернутись на рідну землю, вільну та українську ❤ люди з Донеччини дійсно пережили багато , нажаль хтось поїхав до росіі, але так само багато свідомих людей які залишаються з Україною. Треба прийняти цей досвід та після перемоги працювати над тим щоб українці завжди почували себе єдиною нацією, Україна велика тому звичайно люди з різних областей відрізняються, але так само як і в інших країнах. Влаштовувати подорожі для молоді з Донеччини в інші регіони та навпаки.❤
Дякую за цей випуск. Сама я з Донецька, але для мене особливо цінно, що ви розповіли про таких, як моя сім'я, що походить з кримських греків. Поза межами міста і між собою бабусі та дідусі завжи розмовляли своєю грецькою, яка по факту була та є урумською.
Так, моя бабуся і її велика родина також українські греки, живуть частина і досі в селищах біля Маріуполя. І вони також розмовляють грецькою між собою. Мрію приїхати в Сартану, місце де проходили мої канікули, де жили мої прабабуся і прадідусь, місце мого дитинства 💔
Щось ви зовсім не обговорили такий важливий момент, як Голодомор-Геноцид вплинув на етнічний склад Донбасу.. Навіть є дослідження на цю тему у Генадія Єфименка. Зросійщення Донбасу просто карколомними темпами відбувалося у 20 сторіччі. Тому перепис 2001 року ВЖЕ показує результати того, як на місце українців які померли під час Голодомору-Геноциду завезли росіян. Крім того, за переписом 1897 року зросійщеними є всі великі міста. І Київ в тому числі. Втім коли дивимося на губернію, то там всюди переважає з 80-90% перевагою - українське населення. В тому числі, і на Донбасі.
Зі мною працювала колега, сім'я якої приїхала з орловщини після війни, бо там був голод. Перевезли всіх родичів до Краматорська. Вона вже в третьому поколінні живе у місті. Вийшла заміж за українця, прізвище українське. До 14 року ніхто не знав, що вона руська, поки не спитали, чому вони на день вишиванки не наділа сорочку. І погляди її не змінилися до сих пір. І це мабуть в генах у руських, українцями їм не стати
Я з Тернополя. Поїхала вчитись до Києва і прожила там 15 років. Звернула увагу, що переважна більшість моїх друзів з центру України чи зі сходу. Чудові круті люди, люблю їх ❤
Вітаю. Половецькі баби - на території університету ім Т.Г. Шевченка 😊 (в народі педагогічний) одна з популярних локацій для весільних фото, колись....😂 дуже атмосферна
Вперше дізналась про Фелікса, коли сестра ходила на стендап в кафе біля кінотеатру "Родіна" в Краматорську це було так давно у 2019! Досі максимально приємно за вами спостерігати. Приємно слухати про рідний край, дякую
Буквально вчьора натрапила на відео де дівчина вела якесь «псевдо розслідування» що до «ждунов» Донбасу. Як ви розумієте, ніякого розслідування не було, а лише поливання багнюкою, та хайп на такій болючій(для багатьох) темі.. А ваш випуск це просто подорожник від таких паразитів! Велике дякую, за все що ви робите, за ваш інтерес і підтримку! Від себе додам: Це дуже сумно, але я так і не знайшла своє місце в Україні.. сама з Бахмуту, та за 10 років встигла пожити в різних областях ( Львівська, Черкаська, Дніпропетровська, Харківска та інші). Наші люди (донецькі та луганські) не винні що в них більше немає дому, явони не винні, що до кінця життя будуть неприкаянні та чужі усюди.
Єдиний раз я була на Донеччині в Покровську. Ми з чоловіком читали лекцію про сортування сміття в університеті. Тоді 5 років назад в Покровськ переїхав Донецький університет і нам пощастило провести день зі студентами і місцевими активістами. Вони організували творчий простір у Покровську, співали нам там українських пісень, всі спілкувались з нами українською. Один раз ми почули в спину від місцевого «чьо ета на украінском разгаваріваєтє». Але цей візит розвіяв дуже багато моїх стереотипів про Донеччину. Нам варто було більше подорожувати Україною, щоб розуміти один одного краще.
Про заселення з Сіверщині - база. У мене прадід і прабабуся жили в селі, яке називали Чернігівка, бо багато люде, що заселяли місцевість були з Чернігова
Безмежно дякую за випуск!!! Луганськ це Україна 🇺🇦 можете ще, будь ласка, зробити випуск про Донбас, щоб ще більше розкрити тему. Боляче роблять люди, не розуміючи повторюють рос пропаганду про Донбас
Я Вам неймовірно вдячний Я би так хотів, щоб мені це росказали мої вчителі в дитинстві, або батьки, але, на жаль чую це тільки тепер і від Вас Неймовірна вам шана і подяка!
Дякую за програму, немало цікавої інформації для зацікавлених. Зауваження-побажання стосується назви, перекрученої за совка , - місто СІВЕРСьКОдонецьк, а не Сєвєродонецьк, бо дійсно назва сформована від річки Сіверський Дінець, а корінням сягає племені сіверян. Варто вводити в обіг уже майже втрачену, але ж з історичної точки зору зрозумілу назву міста. Успіху вам! Слава Україні!
Дякую вам за кожен ваш випуск. Часом не знаю, що нормального написати, так щоб змістовно, от і зараз пишу це, аби тільки лишити коментар, щоб ваш випуск побачило більше людей і про канал знало більше. Успіхів вам😊
З приводу того що Євген каже,що нам в майбутньому,коли повернеться Донбас в Україну,нам треба буде толерувати російську мову на донбасі,то нічого подібного. Натолерувалися вже вдосталь. Більше не будемо. Максимум,що ми можемо їм дати це відтермінувати на 10 років(не більше) мовне законодавство,щоб вони мали час вивчити українську мову як слід. А так ми маємо їм поставити ультимативні вимоги до української мови і жорсткий соціальний ліфт,тобто ті хто не будуть в публічних сферах суспільного життя спілкуватися українською то ті не отримають роботи(будь-якої),освіти(будь-якої) і виборчого права. Публічні сфери суспільного життя це будь яка робота,навчання,документи, оголошення. Ось так має бути
Жорстко...та зрозуміло чому...думаю все буде трошки мьякіше ...але треба сказати що буде мараторій на права голосувати та бути обраним...на всеукраїнських виборах на строк рівний строкам окупації...і доречі тільки окупованим теріторіям...той же Словьянськ буде продовжувати голосувати и обирати...так що буде складно...
там ще 10 років тому не всі знали українську, а зараз виросло ціле покоління, хто її навіть не вчив у школі. невідомо чи будуть взагалі кадри, щоб її навчити. там втрачене покоління вже.
Природа Донеччини ЦЕ сплав по Сіверському Донцу...це мелові гори це скальні виходи посеред степу це скелолазіння альпінізм це заповідник кам яні могили Це перегони по Азовському морю на катамаранах ..Це озера це ставки Це виток Кальміусу біля Донецька Це велопрогулянки у самому місті Донецьк чутка за будинки і ти у лісі біля озера у степу півгодини година і ти у Донецьку з машинами і ....З цьго краю треба робити КУРОРТ І ТУРИСТИЧНИЙ РАЙ.....
Такі категоричні висловлювання про людей з Донеччини дуже засмучують, але не дивують. Думаю, головна причина цьому в тому, що люди раніше не їздили по країні і не бачили, як живуть інші регіони. Це стосується всієї України.
Нема ніякого донбасу як етнокультурного історичного регіону. Північ донецької і луганської області це Собожанщина. Середина донецької області і південь луганської це Донщина. Підвень донецької області це приазов'я. Ось так треба нам поділити. Нам треба новий адмінстіративно-територіальний поділ про який я вже тут писав в коментарях
"Особливий етнокультурний регіон" - це рабочій посьолок в голому полі, заселений рязанськими мужиками і бабами плюс денаціоналізовані онуки українських селян, що тікали з колгоспного рабства за довгим карбованцем на шахти.
Мої покійні дідусь і бабуся жили до 2008-го року в с. Мілове, Луганської області. Це буквально на кордоні. Там був міст над залізничним шляхом, який поєднував тоді 2 країни. Я була в них лише раз десь на початку 2000х, але запам'ятала то на все життя. Їх в літах сусідка, вони самі говорили на українській мові. І лише за мостом я почула вже іншу мову. Я була мала і навіть не дивувалась тому, що мої бабуся і дідусь живучи весь вік в східній Україні не говорили російською.
Класний випуск ❤.Дуже болюча тема. Цей поділ на таких і не таких українців грає на руку тільки ворогу .Нам самим , українцям треба пізнати один одного щоб бути єдиним цілим , а не гавкатись ,як собаки .
Не було у Львові два солдаути на сабурова. Вони тоді і один концерт не допродали. У день концерту закрили продажі. Уже на момент старту концерту можна було купити квитки на вході.
як людина з Луганщини, заявляю - поза Луганською і Донецькою областю люди навіть і не усвідомлюють важливість "Дня шахтаря" у цьому регіоні, бо зазвичай його завжди у нас святкували пишніше за будь-яке свято в країні. Це ніби святий день в календарі для всіх був
а російську музику багато де слухали раніше, тому це таке, не потрібно прям виділяти Львів, да і одиничні випадки прирівнювати до того, що ой, а у Львові виявляється не кожна людина слухає українське як в стереотипах)) хоча Львів до 2014 все ж був один з найбільш українських ❤️
я сама зі Львова, прожила 6р дои2014 в Донецьку. чесно, нам взагалі підвезло, що рашастанці не зробили "новоросію ще тоді" і що ми сьогодні можемо взагалі захищатись і маємо все таки шанс вижити. єдине звичайно гнітить, те, що судово-правова система і корупція в Україні незмінна. Може всім журналістам об'єднатись навколо цього фокусу і все таки змінити цей безнадійний лад в державі Україна?
Фелікс з Євгеном просувають правильну як на мене думку - новітня українська політична нація має бути заснованою на консенсусі, взаємотерпимості один до одного і здоровому погляді на спільну для наших регіонів історію. Де немає западенців і данбаскіх. Де немає більше і меньше українців. Де зміст думки важливіший за її форму. E pluribus unum - З багатьох - єдине
терміни западенець і данбаскій використовували данбаскі. Поки на донбасі чи на інших територіях України буде язік ніякої терпимості не буде. Також не треба відкидати вину бид**язичних, бо як правильно сказав один з ведучих якби там було достатньо українців то 150 ростовчан поклали б миттєво
Правильно, немає западенців і донбаскіх, є серце України - Наддніпрянщина, про яку всю Незалежність мало говорять (окрім романтичного часу початку 1990-х), бо київські журналістики окрім Львова, Донецька, Харкова, Одеси і Дніпра нічого про ту Україну не знали. Писали тільки про тих "шахтьорів" з їхнім стуканням касками та "галицьких націоналістів". Але без Наддніпрянщини не було б сучасної української держави. Адже козацтво зародилося в Черкасах і Каневі, лягло на добрий грунт і продовжило існування на Полтавщині і Чернігівщині. Держава Богдана Хмельницького займала саме центр теперішньої України і консолідувала українців інших регіонів. Тому новітня українська нація повинна консолідуватися на мові Тараса Шевченка, Нечуя- Левицького, Котляревського, продовжувати державні традиції козацької старшини Лівобережжя (ідейно), а при згадці слова "Україна" люди одразу мають бачити в своїй уяві пагорби Чигирина і козацькі церкви Лубнів, а не тільки русифіковані мегаполіси та "столицю Українського П'ємонту(Львів)".
Після всіх кочовиків там було місце скупчення бандюків і біглих ще з 16 ст.На півночі вони були обмежені тамож.пунктом в Ізюмі,а на півдні таможен.пунктом Домаха(суч.Маріуполь),яка наличувала по історичним документам 265 дворів.Ніякі грекі там нічого не засновували.Домаха контролювала провоз кримської солі в Черкесію,а Ізюм на Московщину.Між двома таможнями секретними шляхами і просто пограбуваннями займались бандюки,які робили свої поселення .Яси(кавказці) це Ясиновка і Ясинувата,харцизи(бандити) Харцизськ,біглі з Московщини Дружковку,дві Макіївки це макєї(безбашені люди) .Закони там не працювали і ніхто туда не ліз.Українці з Сіверщини заселяли землі торків(чорних клобуків),яких було виселено кочевих у степ Каракалпакії,а оседлих на Тамбовщину.Це Тор(суч.Слов'янськ),Торецьк і всі міста по Торецькіх озерах(Славкурорт) ,а печери аріанські собі забрали православні(Святогорська лавра).Коли Єкат.2 почала виселяти з Криму греків,то вона їм пообіцяла землі вздовж Дніпра.Вони виїхали,але вільних для них земель там не було.І греків було розселено в Приазов'ї ,а Домаха стала містом святої Марії(Маріуполем).Грекі забрали собі всі більш родючи землі,а українцям і росіянам залишили неродючий пісок вздовж моря.В середині 20 ст.почали люди їхати відпочивати на море і пісок став першою пляжною лінією,а у греків ніхто не хотів знімати житло бо далеко йти.Тому на південь від Донецька більша частина то грекі,трохи німці і якась частина "російськомовних".А от на північ від Донецька то вже українці більшою частиною.На місті Донецька і Макіївки не було взагалі ніяких міст до 1917 року.Просто купа заводських і шахтних поселень Бахмутського уєзда.Комісари вибрали за центр саме велике поселення це Юзовка-Александрівка навколо металургійного заводу,а в Макіївці це поселення навкруги труболітейного заводу.Пальцем ткнули і сказали ,що це буде центр щось типу міста.А потім місто яке не має жодного відношення до Дону чи Сів.Донця і стоіть на річці Кальміус ,яка починається в Ясинуватій і впадає в Азовське море в Маріуполі,назвали Донецьком,щоб прив'язати к "революционному движению Донецко-Криворожской республики".
Ось вам любі мої перевірені данні. Будь яке суспільство складається з активної меншості, та пасивної більшості. Тому східні області України завжди були ніякі, як і будь які інші. Бо пасивна більшість ніяка.
Я зі Слов‘янська і до повномасштабної мешкав там, вчився в Харкові, але через ковід все ж таки багато часу проводив саме вдома. Зараз я взагалі не в Україні. Не буду розповідати про особисті подробиці зростання та контексту. В мене є цікавого що розповісти, але не той формат та й про це більшість зараз пише у коментарях. Але всі мої знайомі і друзі, які залишились (через різні обставини! Ніяких ждунів немає) в місті, яке кожен день обстрілюється, - вони здобувають більш неангажоване ставлення до подій навколо. І я так скажу, чим ближче до фронту, тим меньше у людей ідей накшталт «до кордонів 91 року», «ми непереможні, шаблі до гори» й все таке інше. Люди починаюють надавати перевагу не ідеології, а саме прагматиці, до речі, яку згадував Євген. Проблема (у вузькому сенсі, за який саме зараз й йдеться) ідеології у тому, що вона дуже конкретно визначає світ та тьму - та потребує за це людських жертв. Нічого не маю проти людських жертв, але якщо ви до цього готові. Якщо ж ні - це свідок наявності всередині ідеології певних проблем, що ускладнюють цю просту дистинкцію «світ/тьма». Мабуть, це не зовсім світ, а це не зовсім тьма? Тоді можливі 2 варіанти - або всіх штовхають під єдине поняття «належного», або починають стверджувати щось інакше на іншому ґрунті. Наприклад, що треба озирнутися навколо, оцінити розклад речей й _прагматично_ обрати найвигідніше. Як зробив би найхитріший бог скандинавсьої міфології Локі. Герої вмирають першими, але часи античності пройшли, змінилась кон‘юнктура часу - й на це треба звертати увагу.
"На Донеччині мати-українка здає дітей у дитячі ясла чи садок, а вони російськомовні. Мати зрікається рідної мови, щоб не п у т а т и дитину. Серед перших слів дитини (після "мама", "папа") - "Ленін", "партія", "армія". Саме про них пісні, віршики дітей 2-5 літ. А чи багато вони з того усвідомлюють? І діти-дошкільнята вважають своїх мам, бабусь, дідусів дурними, бо вони не так говорить, як їхня гарненька, "культурна" вихователька. Батьки мусять казати дитині, що її вихователька найкраща людина, бо якщо ні, то нащо ж її слухати, її наслідувати? А вихователька каже: "Не гаварі рукавічкі, штанці, спідничка, панчішкі і т. п. Єто некультурно, по-хахлацкі". "Думки про рідний Донецький край", Олекса Тихий, 1972 рік.
Я до 5 років (у 1965 року переїхали до міста Краматорськ) розмовляла українською і не знала, що існують інші мови, поки мені сестра з міста не спитала: а пачему ты гаваришь украинскай? Я запам'ятала це на вже життя і зараз з онуками розмовляє тільки українською.
Шкода, що автори випуску не згадали Олексу Тихого. Він передрік багато з того,що трапилося на Донеччині вже пізніше, у 2000-х. І це голос "української Донеччини", який досі не часто почуєш в медіапросторі.
Шановні, в мене шок. Батько моєї подруги родом з Волновахи. І коли вона мені казала, що він грек... я така що? Греки в Приазов'ї? А тут, завдяки подкасту, все стало на свої місця
bit.ly/3TSPsVI - online-школа англійської iKnow (знижка 10% за промокодом HISTORY10)
mssg.me/kplusi - підтримати подкаст
а ви були колись на концерті Бейонсе, підписники?
Тема Донеччини не розкрита, треба ще гостей з більшим досвідом та глибшими знаннями😊 ДЯКУЮ ЗА ВІДЕО СПОНСОРУ І ВСІМ, ХТО ПРИЧЕТНИЙ до його створення🎉❤
там просто інтелекту не багато, бігає то к Ковжуну, то к іншим зараді популярності, не знаючі ні про себе, ні про Донбасс
Взагалі жодного історичного факту (чи бодай якоїсь "видумки") від запрошеного гостя (чи "гостикині" :-) я не почув. Лише якісь особисті сентименти, приїзд Бйонсі та підліткові емоції щодо Євро-2012. Я то розумію що публічні та адекватні представники "Донбасу" вони взагалі можна сказати "в дефіциті" зараз і т.д. І що платний випуск потрібно було "відпрацювати". Але за великим рахунком, цим випуском канал зайшом "на чуже поле" гри, а саме "новітня історія" яку, як колись тут було зазначено авторами каналу, не хотілося б прямо зараз освідчувати.
@@Varomirius "від гості".
@@Varomiriusзапрошеної гості*. Не дякуйте.
О клас, дякую ведучім, дякую гостю ! Приємно послухати про свій рідний край! Мій рід прожив там більше 120 років, і тепер завдяки конченим сусідам, ми там більше не живемо! Я з Макіївки! Люди в нас добрі і чемні, деяких правда пропаганда зламала, вони напевно просто мріять, що стануть знову молодими …. як повернеться савок… думаючі про себе зламали майбутнє своїм наступним поколінням …
Добрі і чемні😅😅😅
о, і я з Макіївки😢
@@ahhblandest1254 давно на этой уссайнской мойве начала цокотать?
Два роки тому прочитала книжку "Дикий схід" Максима Віхрова про історію Донбасу та східної частини Слобожанщини від ледь не первісних часів до сьогодення. Після прочитання хочеться обійняти кожного жителя цих місць і плакати.
привіт з Донеччини!! Добропілля❤
виявляється, я теж є тією самою сіверською людиною (з чернігівщини), яка переїхала в цей чудовий шахтарський край)))
Добропілля🤝
@@1kolodon🫂
Суми порожняк не гонять!
Це правда
Гонять так само як і дамбасс із лєгітімним😂, бджоляр тому підтвердження...😂
Любі моЇ , дякую вам! Я з Донецької області, ви сказали саме те, що в мене давно болить. Дякую , що підняли цю тему , мабуть вперше я дивилась ваш випуск зі сльозами на очаках, бо мені сдавалось , що 80% відсотків саме так і думає про жителей Донбасу, а саме категоріями стереотипів. І Фелікс дуже точно проговорив зрівняня , із з зґвалтовуванною жінкою, бо дуже часто, коли прилітає по Донецьку, читаю коментарі на українських пабліках на кшталт : "так вам і треба..." та інше.
Добре , що ви говорите про те , що ми одна країна і Донеччина і ії жителі 💙💛
На все життя запам'ятала, як у 2014 на свою днюшку у вересні поїхали у Шарм попливати у Червоному і познайомились із парою дівчиною та бабусею з Донбасу - вона розповідала, що їх перевезли з рашки свого часу, але вона за стільки років полюбила цю країну, постійно сварилась із сусідками, такими ж переселеними, які чекали і кликали рашку.. досі пам'ятаю її жовто-блакитну стрічку на шиї із золотим тризубом ❤️ щоразу навмисно віталась голосно і українською
завжди було соромно читати оголошення на оренду квартир в Києві "без Донецкой прописки"
сподіваюсь зараз ці люди зрозуміли свою помилку
тепер ще пару прописок додалось з інших областей.
@@МаксимПолховский-ю3л а що з донецька довбойоб одразу а з києва всі душки? пускати треба нормальну людину і не важливо з якого вона регіону
я ніколи в оголошеннях такого не бачила) ну, мабуть тому що вважається, що там проросійських багато
На жаль, був такий досвід, тільки у Запоріжжі 🙁
Не тільки це. Як дізнавал 37:02 ися, що Донецьку, то не брали на роботу. У срвбезі питали: "А хто такі переселенці" й у Києві переселенські так і не платили, попри тому, що людина магістратуру закінчувала на стаціонарі....та й багато чого іншого.
32:37 Я подібне чую навіть від молоді. Що разу як заходе тема за Донбас моя однакласниця заводе свою пісню "самі вині", на що я з пеною у рта намагаюсь доказати, що на нас взагалі-то напали. Нас окупували. Що люди десять років в умовній в'язниці. Розповідаю про рух "Жовта стрічка", про людей які виходили на про українські мітинги. Все одно, немов зі стінкою говорю.
Я в штатах вже 7 років і навіть тут в церкві посварилася на ту тему. Що ми винні що звали русню
Класно бути проукраїнським патріотом в проукраїнському середовищі🤷🏻♀️
@@possumsmart7652 та як би ж то вони це цінували..... Бо принаймні ті з ким знайома я, не чураються усього руснявого контенту. "Люди зі сходу звісно сміття якщо говорять російською, але цей москальский блогерок ну такий класний ж!"... Бісе, дуже бісе. (Я зараз не захищаю російську мову серед українців, але вважаю що в своїх думках треба бути хочаб послідовними.)
Я обожнюю наш степ. Де я вже не була і по Україні, і за кордоном - завжди сумую за сухими суворими вітрами Донбасу і ароматами степових трав ❤
Донбас неймовірний!
Донбас - це УКРАЇНА!!!💙💛
Формально...😂
Дякую за випуск! Я родом з Краматорська, і коли в дитинстві ми їздили у Донецьк на ринок або погуляти, мені здавалось що всі люди менш чуйні, більш зайняті та завжди "тільки по ділу" (такий вайб великого міста). Між тим, я маю чимало чудових друзів родом беспосередньо з Донецька. Навчаючись у Харкові і маючи чимало родичів зі Львова, я ніколи не відчувала себе якось не такою. Я вважаю, що це завжди про вибір кожної людини - ким ти хочеш бути, а ким бути не хочеш. Усюди є люди, що своєю поведінкою продожують життя тих чи інших упереджень, але узагальнення - це дуже шкідлива стратегія.
А я з Харківщини їздила до вас у Краматорськ на ринок :))))
Слухала і хотілося плакати. Як же ми добре жили до 2014. Як я сумую та хочу додому. Дякую за крутий випуск❤
Бред. Начиная с 90-х украина была в полной опе. Если это называется " ми добре жили ", то я папа римский. Впрочем, кому и кобыла невеста. Эта недострана вечно нищая, ободранная, зачуханная, попрошайка, готовая рогатку раздвинуть за подачки хозяев, как и ее "оксанки", любому старому Пэр Гюнту в европе дадут за европейский паспорт. Печально, но факт.
Дуже різні люди в Києві та Донецьку, бо контекст різний. Думаю, що гостя надто молода для того, щоб побачити той минулий контекст, бо сама була дитиною. Я пам'ятаю подорожі в Донецьк з 2004 до 2012. Місто змінювалося разюче, а от область - ні. Було вигідно тримати цей регіон "недалеким", бо роботяги мали працювати на добробут хазяїв, а не думати про власний.
Погоджуюсь, що Саша замолода, щоб відчути різницю, бо бачу як сильно відрізняються донбасята її покоління і старші років на 15-20. В мене самої довго був стереотип про нарваних донецьких, бо я тільки таких і зустрічала. Наразі в оточенні маю чудових цікавих людей з того регіону, які абсолютно не вписуються в ті старі «стандарти»
@@possumsmart7652 трошки не погоджуюся, бо покоління моєї бабусі, а саме сестри, брати, друзі здебільшого донецькі або з Донеччини і мають вищу освіту та є повною протилежністю тому самому бидлу, з яким дуже часто асоціюють мій край. Відповідно, покоління моїх батьків ще більше освідчене
кукурудза к@@possumsmart7652
Дякую за дуже крутий і інформативний подкаст. Єдине, що засмучає - ви розвіюєте створені росією міфи, але при цьому оперуєте поняттями східна Україна західна Україна etc. Ріже слух, якщо на вашу думку це ок, було б цікаво послухати вашу думку щодо цього чого не захід та схід України, а саме згадані раніше терміни.
Моя рідна, кохана Донеччина, тільки втративши її, розумію наскільки сильно її любила♥️і люблю. Моє рідне місто Часів Яр, таке затишне і зелене. Дубовий ліс, стави від глиняних кар'єрів, холми навколо каналу Сіверський Донець-Донбас, поля, посадки, степи. В серці назавжди.
Нажаль Часового Яру немає вже😢
@@rusyaboth7313 я в курсі....
Те саме, Горлівка. Завжди мріяла вирватись звідти, а в цьому році рівно 10 років, як я немаю можливості поїхати додому 😢
Євгене, дякую за адекватність. Замовчування проблеми її не вирішує.
Бачу новий випуск-ставлю лайк, а потім йду дивитися💙💛
Мій найвищий рівень скла яке я "їм", це подивитися відео про мій рідний Донецьк. Я не застала нічого про що говорила шановна пані Саша, бо тоді мені було 4. Тож дуже люблю дивитися відео людей що згадують щось про до військові часи. На трохи уявляю що я там
Мені дуже шкода що ви не застали ті часи, про які говорила Саша. Добре що є відео, по яким можна хоч якось відтворити те яким був наш рідний Донецьк 🥺
Більше 50 років назад у Луганську мій тато пояснював мені, що, по-перше, ми - українці, по-друге, поруч живуть кцпи. Які майже як ми, але погірше якістю) Мій рід точно жив у Луганську з кінця 19 сторіччя (а може й раніше). Кам'яний брід, Вергунка та Гусиновка. Потім це все стало одним містом. Ми дуже пишалися своїм українством. Прям нацики були. Хоча були російськомовні.
От як добре, що стає все більше правдивих історичних відео про наші області, погано що ми цим зацікавились і розкриваємо очі тільки після війни, але дякую за донат і авторам 👏 мені мама розповідала, як наш рід виживав в другий голодомор на Донеччині, що моя двоюрідна бабуся вчилась зі Стусом, а друга жила в одному під'їзді із Биковим, які це були Люди і яким гівном був совок! Наша область має доволі трагічну історію, через наші природні богатства, це треба вивчати і пам'ятати, особливо хто ці лиха творив! Теж чекала від гості більше історій від її бабусь і батьків, а вона майже весь випуск мовчала....
Ми любимо свій край, ми живемо в Донецькій області, бо мусимо підтримувати в ній життя поки можемо і ми не всі ждуни!
Я родом з Донецька. Що запам'яталось з дитинства : багато тарантулів і ящірок.
Білий одяг реально можно вдягнути лише раз, бо ввечері він вже брудний від вугільного пилу. Якщо жити на відстані +- 5 кілометрів від ДМЗ, то підвіконня можно витирати по 10 разів на день, знову ж через вугільний пил.
День міста - я та абсолютно всі мої знайомі намагались або виїхати, або святкувати вдома, бо кількість п'яних людей на вулицях в центрі міста просто зашкалювало.
Мій родич був лісничим в Велико-Анадольському лісі. Показував мені свою колекцію половецьких баб. Точно не пам'ятаю, але приблизно 12. Всіх знайшли на території лісу і звезли в одне місце. Коли було років 7, то здавалось, що вони такі великі, хоча тепер думаю, що приблизно 1,7 м заввишки.
Завжди дивувало, що в селах всі розмовляють українською, а в місті - російською. Але коли в дитинстві питала чому так, мені пояснювали, що в селах живуть неграмотні люди, і українська це сільська мова.
З приводу ждунів. Не знаю за інші міста, але в донецьку більшість хотіла в росію. Це факт. Бо все ж таки робочого класу в донецьку було більше, ніж ентелігенції. Великі заводи. Звикли робити як керівник скаже, як більшість вирішить. За період 2014-2022 майже все проукраїнське населення звідти виїхало. Всі мої знайомі військові в шоці від кількості ждунів в донецькій області. Хоча до 2022 мені казали, що такого просто не може бути.
Завжди відповідаю тим, хто думає, що проукраїнських там більшість - одне й те саме. Коли з ними розмовляє людина в українській формі українською мовою, то вони всі за Україну. А якщо я, як людина з того краю, російською мовою, зі знайомою характерною вимовою буду до них звертатися, чи будуть вони за нас? Більшість, на жаль, ні. Бо російська пропаганда дуже дієва. Але чим далі від донецька, тим меньше вона діє.
Людині, яка завжди хотіла жити в українському Донецьку і знаходилась в бульбашці своїх однодумців, важко уявити кількість любителів руського міра. А коли ти власними очима бачиш кількість своїх знайомих, сусідів, які радісно (без примусу) йдуть на "референдум" з колорадськими стрічками на одязі, тебе просто жахає ця кількість.
Випуск дуже цікавий. Дякую.
Це ж реальний нацизм і ксенофобія щодо українців стверджувати, що люди говорять українською, бо неграмотні. Це не дивно, адже більше 50 відсотків населення Донецька за переписом 2001 року складали етнічні росіяни з їхнім імперським світоглядом. Бував друг в Артемівську в 2011 році, продавав окуляри, так його питали, ти шо, с Западнай - а він з центру України, говорить українською. Та ц загалом його місто неприємно вразило агресивністю мешканців.
Сам із Стаханова те ж саме можу сказать менталітет заводіа і шахт((( на жаль. Звикли що думають за них,а " ми работаєи". І весь час дивились в сторону рашки на жаль,більшість. А зараз залишилось там 70 відсотків пенсіонерів
Плюсую, так і є.
так само в Криму
@@vladimirdenisov5100 так згодна. Жила в Стаханове з 2000 по 2014. Поки не почалася вiйна.
Я з Алчевську, з 1992 року мешкала в Дебальцеве, о 2003 році навчалася в донецькому політехніці, в 2010 році поїхала жити до Києва. Так я не погоджуюсь з тезой гості «для мене люди в Київі і донецьку однакові». Це буде неправда також як і її обурення дописом ображеного чувака з донбасу. Сказати «Ми різні» - свого роду буде мокшанськім наративом». Я скажу інакше - люди на донбасі - інакші. Вони зашорені, запугані, вірять у всіляку чіхню як теорїї заговорів, несиеістн ці про вагони бЕндерів що їдуть їх різати. Вони зсередини загнані тварини, які все своє життя хуярили на заводах і шахтах за копійки. Все що лишалось - це бухати, колотись і розтягувати на метал збанкрутіли підприємства. Мені зараз 44 і я застала розпад срср і часи черг за хлібом (2 буханки в одні пуки) з 4 ранку. Ставлення чінуш до народу як до скоту. Де всім заправляли бандити. Можете собі уявити нараду в Дебальцівському горсовєті де з краю сидить представник банд угрупування і кивком керує погоджується він з голосуванням про якісь бюджет чи ні. Ваша гостя крута, але вона молода і з Донецьку. Це якби людину з Києва запросити поговорити про Залісся чи Калинівку Київської області :). Я б і запросила Дениса Казанського він досліджував Донбас з часів розпаду спср і сам донецький. Повертаючись до порівняння людей Київа і Донецька, то як тільки виїжджаєш за донбас то одразу відчуваєш свободу. В головах людей, в првединці, в діях. Люди не живуть в постійному страху, як живуть на донбасі. Дякую за подскаст! З недавнего це мій один з найулюбленіших каналів. Дякую! Слава Україні та її Героям!
Цікаво чути про досвід старшої Людини, бо я до повномаштабної все життя жила у Бахмуті, і у мене було інше враження. Цікаво, то різниця саме між містами, чи то просто підконтрольна Україні Донеччина стала краще культурно розвиватися?
Привіт землячко, Бахмут, як з власного досвіду, здається не типовим містом Донеччини. До речі , на каналі ім. Т. Г. Шевченка гарне відео про його історію, що засвідчують відмінність ще тим, що це більш не Донбас, а Слобожанщина. Я б взагалі і від другого відокремив, але то суб'єктивно і наразі не має сенсу, як і края(
Я з Харкова. У мене така думка щодо донбасу, що це така депресивна, сіра, бандитська територія яка була і завжди буде приреченою. Одні люди, що жили на Луганщині / Донеччині кажуть, що там завжди був руський мір, інші кажуть, що це маячня і Донбас завжди був проукраїнським.
Те що там інші люди це безумовно. Достатньо подивитися відео з каналу Хащі про Нью-Йорк, що на Донеччині, і Сумщину, і відчути цю різницю в людях, де донбасята ходять зашугані, злі, а люди з Сумщини товариські, веселі, життєрадісні.
@@jordano30 Я в Донецьку була лише в дитинстві, і мені місто запам'яталося здебільшого з хорошої сторони. А так я не встигла поїздити по різним містам Донеччини, на жаль. Сподіваюся, Краматорськ та Слов'янськ вціліють краще, ніж моє місто, щоб після війни чи просто коли там буде безпечніше я б змогла туди поїхати, бо, думаю, вони можуть трохи краще дати зрозуміти більш цілісну атмосферу Донеччини (підконтрольної Україні після 14).
@@diladox9695такими категоричними висновками ви видаєте свій невеликий вік) буде більше інформації, будуть інші висновки) і я з Ха)
Дякую за цей випуск! Сам з Луганська, тому приємно було послухати про Донбас
Нам колись треба буде зробити реформу адміністративно-територіального поділу. Бо поки що в нас старий,совковий адміністративно-територіальний поділ,він накреслений абсолютно випадково,він не накреслений за якимось культурними,історичними кордонами.Це не по-європейськи і найголовніше не по-українськи. В нас Часи Русі був свій адміністративно-територіальний поділ відповідно до своїх культурних,історичних особливостей. В часи Великого Князівства литовського теж так було. В часи Козаччини також. Лише з приходом московитів ця традиція в нас обривається. Треба буде повернути свою традицію.Треба буде відмінити області і назвати їх наприклад -землями. І райони також відмінити і назвати,наприклад повітами. Кордони земель і повітів мають бути приблизно такі які в нас є кордони етнокультурних регіонів. Тобто,наприклад,Сумську і Харківську область об'єднати в одну Сложобанську землю. Не повинно бути ніякої Харківської області,чи Сумської,це все Слобожанщина. Так само і інші регіони(Галичина,Поділля,Волинь,Закарпаття,Північне Причорномор'я,Приазов'я і т.д.).
Це дасть багато плюсів Україні,наприклад:підкреслить історичність певного регіону України,посилить локальну ідентичність певного регіону,посилить різноманітність України. Тільки не плутайте це з федералізацією. Це зовсім інше. Наш новий адміністративно-територіальний поділ не розколить Україну,він не призведе до федералізації,бо всі ці регіони будуть знаходитися в межах однієї загально- української національної ідентичності
я би за тебе голосував у 1991-ому
Дай Боже, що б так було... подавайте заявку у президенти. Я за вас проголосую🎉
герб України - це герб гвалтівника князя Володимира Святославича
Це нормально? Давай це змінемо теж, бо я не проти.
О, супер! Як ніби очевидна думка, але до цього я так не думала! Я за!!!!
Слушна думка❤️
Дякую що дали платформу для такої розмови, люди які були вимушені поїхати з рідного дому у 2014 не були почуті! Треба більше про них і з ними говорити бо всі сфокусовані на людях які лишилися але скільки людей були вимушені поїхати...моїм друзям було 19-20 років, Луганськ заполонили тітушки і росіяни яких з Ростову навозили автобусами, але проукраїнські мітинги все одно були ❤️🩹
Раджу подивитись всім фільм Какофонія Донбасу на такфлікс. Донецьк це Україна ❤🇺🇦
Мені як волинянину випуск прям дуже зайшов.
Цікавий факт із особистого:
Мені в ІТ'шці часто комфортніше було товаришувати і працювати із людьми з Донецької і Луганської області, на противагу іншим.
Безумовно були піздаваті "главное что бы было что кушать".
Але було скоріше питання до персоналій, ніж до регіону.
Таки люди як правило і у роботі були +- (мій особистий досвід)
Тому дякую за випуск.
Згодна з Сашею - до 2014 року не було нічого про те що Донбасс не Україна, чи щось таке… що треба відділятися чи що «мы руссския»! Штучно насаджена ідея від початку до кінця!
Ви забули 2004 рік, плакати Ющенка з прифотошопленою нацистською формою і написом "Мьі за чиССтоту нации" в Донецьку та сепаратистський з'їзд у Сіверодонецьку?
@@aedfindliath5147 чому я маю щось забувати? Я вам кажу про свій досвід. Я 28 років прожила на півдні Донбассу. І Я вам можу навіть сказати, який резонанс це мало у моему оточенні-НІЯКИЙ. Ніхто про це не говорив, не цікавився і навіть не згадував.
@@user-redin67dЯ вам вірю, адже ви там жили. Але той факт, що значна частина ваших земляків не асоціювала себе з Україною і повелася на інспіровану після Майдану істерію, яка принесла "російську весну", теж не можна заперечувати. І це не лише вашого регіону стосувалося. Одесу і Харків також розкачували. І не безпідставно.
В мене є родичі в Макіївці, то в них ще задовго до 2014 були такі настрої. Трохи антиукраїнські.
@@aedfindliath5147 а які були «підстави»?
Важливий та цінний висновок Євгена про пошук "правильного діагнозу". Як на мене - це шлях кожного з нас до освіченості, а значить Перемоги, сталого Миру й розквіту! 🕊️
Дякую за чудовий гумор і позитив!
Дякую за цікавий формат! Хотілося також такий підкаст з цікавою особистістю з Харківщини та взагалі про Харківщину. Там є багато нюансів стосовно української Харківщини, період Голодомору; Харків, як осередок культурної інтелігенції, репресії, зросійщення і пропагандистські наративи р@шистів стосовно Харкова.
З Жаданом наприклад.
@@ОляЛя-ц8эз Жаданом треба про Луганщини, а не Харківщину
Цікавий випуск вийшов, дякую. Але тема все ж не розкрита :) А як же місто Тор, сольовий промисел, гайдамацький Чорний караульний курінь, підтримка Центральної Ради, боротьба проти білих і червоних, Просвіта? Це все про Слов'янськ, бо я як той кулик, про своє болото більше знаю :)
Та й про 14-й є що розповісти, як безпосередньому очевидцю подій. Все було не так просто як тепер змальовують недалекі люди. Винуватими у втраті Донеччини і Луганщини є тогочасні й попередні владні структури, міліція (тоді ще) й сбу. А проти купи автоматичної зброї і маргінеса з арматурою, ножами й іншим гівном цивільним протестом не багато зробиш. Сумна доля сусіда навіженого маньяка.
38:40 упереджене ставлення до донеччан було навіть на Донеччині. В 19 році ми жили у Волновахе, де мою мати не брали на работу. З її слів через Донецьку прописку. В школе батьківський комітет в класі мого брата ніяк не міг відчипитися від нас. Ніколи не забуду як вони сказали "А ви вообще на законих основаніях в Волновахе находітєсь? Валіте в свої Донецьк." Ууугх!! Кожен раз як згадаю, аж злість бере.
Те саме казали у Покровську та Бахмуті мені і моїм друзям.
Поясніть, будь ласка: чому саме таке ставлення було до людей з донецькою пропискою?
Бо чудаки на букву М…
Давайте скажемо правду,що саме ми українці і привели цю війну в Україну,самі кричали що хочете в росію,самі ненавиділи Україну,то хто вам доктор,але через таких людей і пострадали і ті,хто не хотів в росію
"Людей, що живуть на Донеччині і зневажають український народ, можна порівняти з колоністами і плантаторами, якими були, наприклад, іспанці чи англійці в Америці, Індії, Австралії в XVII ст., німці, болгари, греки на землях запорозьких козаків, у тім числі на Донеччині, з ласки Катерини Другої у XVIII ст." "Думки про рідний донецький край", Олекса Тихий, дисидент.
Ооо у нас на Чернігівщині (маленьке містечко) так само казали. Батьки жили вже на кінці міста і, коли йшли в центр міста, казали "йдемо в го`род"
Я з Луганської обл., так з 2014 до 2022 соромилась говорити звідки я навіть родичам хлопця (які були з Луцька) говорила що я з Харкова (де прожила 7 років), бо відношення людей одразу змінювалось настільки, що, наприклад, в Харкові мені відмовляли в аренді квартири в 2014. Але в той самий час, було багато дуже прекрасних людей, які мені, тоді ще школярці - допомагали, чому я безмежно вдячна! ❤
И я из Луганской области, и видала бы я мнение этих францюватых западенцев по телевизору. Выздоравливай.
Народилась у Краматорську, жила довгий час в Донецьку. Як же хочеться колись повернутись на рідну землю, вільну та українську ❤ люди з Донеччини дійсно пережили багато , нажаль хтось поїхав до росіі, але так само багато свідомих людей які залишаються з Україною. Треба прийняти цей досвід та після перемоги працювати над тим щоб українці завжди почували себе єдиною нацією, Україна велика тому звичайно люди з різних областей відрізняються, але так само як і в інших країнах. Влаштовувати подорожі для молоді з Донеччини в інші регіони та навпаки.❤
Прекрасна гостя ❤ вперше чую «донбасьонок», дуже мило звучить! 😁
Історія цього слова, нажаль, не мила. Це сказала Мосейчук, можете знайти на ютубі, який там контекст був. Так шо це зараз вже просто як мем)
Дякую за цей випуск. Сама я з Донецька, але для мене особливо цінно, що ви розповіли про таких, як моя сім'я, що походить з кримських греків. Поза межами міста і між собою бабусі та дідусі завжи розмовляли своєю грецькою, яка по факту була та є урумською.
🤯🤯🤯
@@МаксимПолховский-ю3л , Бугас, якщо що)
Так, моя бабуся і її велика родина також українські греки, живуть частина і досі в селищах біля Маріуполя. І вони також розмовляють грецькою між собою.
Мрію приїхати в Сартану, місце де проходили мої канікули, де жили мої прабабуся і прадідусь, місце мого дитинства 💔
@@yes_yeees теж мрію приїхати до своїх, а ще таки повезти бабусю у Карпати)
Щось ви зовсім не обговорили такий важливий момент, як Голодомор-Геноцид вплинув на етнічний склад Донбасу.. Навіть є дослідження на цю тему у Генадія Єфименка. Зросійщення Донбасу просто карколомними темпами відбувалося у 20 сторіччі. Тому перепис 2001 року ВЖЕ показує результати того, як на місце українців які померли під час Голодомору-Геноциду завезли росіян. Крім того, за переписом 1897 року зросійщеними є всі великі міста. І Київ в тому числі. Втім коли дивимося на губернію, то там всюди переважає з 80-90% перевагою - українське населення. В тому числі, і на Донбасі.
Зі мною працювала колега, сім'я якої приїхала з орловщини після війни, бо там був голод. Перевезли всіх родичів до Краматорська. Вона вже в третьому поколінні живе у місті. Вийшла заміж за українця, прізвище українське. До 14 року ніхто не знав, що вона руська, поки не спитали, чому вони на день вишиванки не наділа сорочку. І погляди її не змінилися до сих пір. І це мабуть в генах у руських, українцями їм не стати
Я з Тернополя. Поїхала вчитись до Києва і прожила там 15 років. Звернула увагу, що переважна більшість моїх друзів з центру України чи зі сходу. Чудові круті люди, люблю їх ❤
Просим історію ДУК Правий Сектор!!
Правда... треба бути чесним перед собою... починати треба з себе😊 дякую🎉🎉❤ пізнавально та цікаво
Вітаю. Половецькі баби - на території університету ім Т.Г. Шевченка 😊 (в народі педагогічний) одна з популярних локацій для весільних фото, колись....😂 дуже атмосферна
Вперше дізналась про Фелікса, коли сестра ходила на стендап в кафе біля кінотеатру "Родіна" в Краматорську це було так давно у 2019! Досі максимально приємно за вами спостерігати. Приємно слухати про рідний край, дякую
Буквально вчьора натрапила на відео де дівчина вела якесь «псевдо розслідування» що до «ждунов» Донбасу. Як ви розумієте, ніякого розслідування не було, а лише поливання багнюкою, та хайп на такій болючій(для багатьох) темі..
А ваш випуск це просто подорожник від таких паразитів! Велике дякую, за все що ви робите, за ваш інтерес і підтримку!
Від себе додам:
Це дуже сумно, але я так і не знайшла своє місце в Україні.. сама з Бахмуту, та за 10 років встигла пожити в різних областях ( Львівська, Черкаська, Дніпропетровська, Харківска та інші). Наші люди (донецькі та луганські) не винні що в них більше немає дому, явони не винні, що до кінця життя будуть неприкаянні та чужі усюди.
Єдиний раз я була на Донеччині в Покровську. Ми з чоловіком читали лекцію про сортування сміття в університеті. Тоді 5 років назад в Покровськ переїхав Донецький університет і нам пощастило провести день зі студентами і місцевими активістами. Вони організували творчий простір у Покровську, співали нам там українських пісень, всі спілкувались з нами українською. Один раз ми почули в спину від місцевого «чьо ета на украінском разгаваріваєтє». Але цей візит розвіяв дуже багато моїх стереотипів про Донеччину. Нам варто було більше подорожувати Україною, щоб розуміти один одного краще.
Я, як донбасенок, (Брянка, Луганська обл.) дуже дякую за таке пізнавальне відео 💟
перші 5 хвилин - і я заплакав.... споГАДИ...Донеччина - 💙💛
Про заселення з Сіверщині - база. У мене прадід і прабабуся жили в селі, яке називали Чернігівка, бо багато люде, що заселяли місцевість були з Чернігова
Дякую за відео. Дуже сподобався твір "Я змішаю твою кров з вугіллям", для першого ознайомлення з нашим східним краєм - прекрасний варіант.
Безмежно дякую за випуск!!! Луганськ це Україна 🇺🇦 можете ще, будь ласка, зробити випуск про Донбас, щоб ще більше розкрити тему. Боляче роблять люди, не розуміючи повторюють рос пропаганду про Донбас
Вона сто відсотків молодша сестра Наталії Могилевської
Я багато чого не знала і ніколи там не була . Дякую за інформацію .
Я Вам неймовірно вдячний
Я би так хотів, щоб мені це росказали мої вчителі в дитинстві, або батьки, але, на жаль чую це тільки тепер і від Вас
Неймовірна вам шана і подяка!
Дякую за програму, немало цікавої інформації для зацікавлених. Зауваження-побажання стосується назви, перекрученої за совка , - місто СІВЕРСьКОдонецьк, а не Сєвєродонецьк, бо дійсно назва сформована від річки Сіверський Дінець, а корінням сягає племені сіверян. Варто вводити в обіг уже майже втрачену, але ж з історичної точки зору зрозумілу назву міста. Успіху вам! Слава Україні!
Дуже дякую за цей епізод! Хочеться щоб якомога більше людей його побачили💙💛
А а Києві і в Донецьку по різному .. люди відрізняються😊 та ми- українці❤
хороший випуск. Донбас, мені так за вас боляче, шо ми (всі інші регіони) не усвідомлювали або ігнорували 💔
Добре що ви завжди знаходите позитивні приклади та теми, не копаючі бруд. Супер випуск.
Сіла дивитись це відео і вирішила, що краще зроблю це у гарному настрої, бо буду плакати
Дякую вам за кожен ваш випуск. Часом не знаю, що нормального написати, так щоб змістовно, от і зараз пишу це, аби тільки лишити коментар, щоб ваш випуск побачило більше людей і про канал знало більше.
Успіхів вам😊
З приводу того що Євген каже,що нам в майбутньому,коли повернеться Донбас в Україну,нам треба буде толерувати російську мову на донбасі,то нічого подібного. Натолерувалися вже вдосталь. Більше не будемо. Максимум,що ми можемо їм дати це відтермінувати на 10 років(не більше) мовне законодавство,щоб вони мали час вивчити українську мову як слід. А так ми маємо їм поставити ультимативні вимоги до української мови і жорсткий соціальний ліфт,тобто ті хто не будуть в публічних сферах суспільного життя спілкуватися українською то ті не отримають роботи(будь-якої),освіти(будь-якої) і виборчого права. Публічні сфери суспільного життя це будь яка робота,навчання,документи, оголошення. Ось так має бути
Жорстко...та зрозуміло чому...думаю все буде трошки мьякіше ...але треба сказати що буде мараторій на права голосувати та бути обраним...на всеукраїнських виборах на строк рівний строкам окупації...і доречі тільки окупованим теріторіям...той же Словьянськ буде продовжувати голосувати и обирати...так що буде складно...
там ще 10 років тому не всі знали українську, а зараз виросло ціле покоління, хто її навіть не вчив у школі. невідомо чи будуть взагалі кадри, щоб її навчити. там втрачене покоління вже.
Ми будемо їх вчити української... а російська стане 9😂 сорт.
Ох вже ці «націоналісти» з тритижневими акаунтами !
@@alexmilanello Можливо повернемось ми - ті, хто виїхав, і будемо научати/керувати на початку))
Як же я люблю ваш контент! Які ви молодці❤ 😊дякую!)
Природа Донеччини ЦЕ сплав по Сіверському Донцу...це мелові гори це скальні виходи посеред степу це скелолазіння альпінізм це заповідник кам яні могили Це перегони по Азовському морю на катамаранах ..Це озера це ставки Це виток Кальміусу біля Донецька Це велопрогулянки у самому місті Донецьк чутка за будинки і ти у лісі біля озера у степу півгодини година і ти у Донецьку з машинами і ....З цьго краю треба робити КУРОРТ І ТУРИСТИЧНИЙ РАЙ.....
Це випалена , замінована земля.
Довели до сліз ❤️🩹❤️🩹❤️🩹
Такі категоричні висловлювання про людей з Донеччини дуже засмучують, але не дивують. Думаю, головна причина цьому в тому, що люди раніше не їздили по країні і не бачили, як живуть інші регіони. Це стосується всієї України.
Дякую за гостя, та тему! Але.. Буде може щось про Луганську область? Чи ми вже її віддали? На помилках не вчимося ((
Є Іванов з каналу Ісландія, він вам точно відкриє Луганщину, а не буде поверхнево розповідати те що і так всі знають
Але якщо є бажання, то Я готовий вам розповісти багато чого
Нема ніякого донбасу як етнокультурного історичного регіону. Північ донецької і луганської області це Собожанщина. Середина донецької області і південь луганської це Донщина. Підвень донецької області це приазов'я. Ось так треба нам поділити. Нам треба новий адмінстіративно-територіальний поділ про який я вже тут писав в коментарях
"Особливий етнокультурний регіон" - це рабочій посьолок в голому полі, заселений рязанськими мужиками і бабами плюс денаціоналізовані онуки українських селян, що тікали з колгоспного рабства за довгим карбованцем на шахти.
Мої покійні дідусь і бабуся жили до 2008-го року в с. Мілове, Луганської області. Це буквально на кордоні. Там був міст над залізничним шляхом, який поєднував тоді 2 країни.
Я була в них лише раз десь на початку 2000х, але запам'ятала то на все життя. Їх в літах сусідка, вони самі говорили на українській мові.
І лише за мостом я почула вже іншу мову.
Я була мала і навіть не дивувалась тому, що мої бабуся і дідусь живучи весь вік в східній Україні не говорили російською.
Пост Саші в інста до дня захисту дітей - розйоб 💔
Я з Харкова, і can relate.
Класний випуск ❤.Дуже болюча тема. Цей поділ на таких і не таких українців грає на руку тільки ворогу .Нам самим , українцям треба пізнати один одного щоб бути єдиним цілим , а не гавкатись ,як собаки .
Не було у Львові два солдаути на сабурова. Вони тоді і один концерт не допродали. У день концерту закрили продажі. Уже на момент старту концерту можна було купити квитки на вході.
обожнюю Ваші випуски! Історія по-новому
Довго не наважувався всеж таки подивитись це відео, дуже важка тема, як на мене ще багато помилкових інтерпретацій.
як людина з Луганщини, заявляю - поза Луганською і Донецькою областю люди навіть і не усвідомлюють важливість "Дня шахтаря" у цьому регіоні, бо зазвичай його завжди у нас святкували пишніше за будь-яке свято в країні. Це ніби святий день в календарі для всіх був
Респект за локацію! Готель Україна, вид - ульот!
Саша дуже класна, відверта та відкрита. Дякую вам за цікавий випуск та гостю❤
Дякую за випуск. Було дуже цікаво ❤ постійно дивлюсь або слухаю ваш канал )
Дякую, за гарну і потрібну роботу
Живу у Львові з 2014 року - таксісти, пацанчікі з району слухають шансон, аж гай шумить. І всяких там російських реперів, басту і тп
так в 2014 Львів трохи змінився, тому що приїзжих стало багато) я з такими вчилась і жила в гуртожитку і відчула зміни
а російську музику багато де слухали раніше, тому це таке, не потрібно прям виділяти Львів, да і одиничні випадки прирівнювати до того, що ой, а у Львові виявляється не кожна людина слухає українське як в стереотипах)) хоча Львів до 2014 все ж був один з найбільш українських ❤️
Дякую за випуск!
Було б класно якось побачити випуск про Одещину)
Кращий випуск 🌄
я сама зі Львова, прожила 6р дои2014 в Донецьку. чесно, нам взагалі підвезло, що рашастанці не зробили "новоросію ще тоді" і що ми сьогодні можемо взагалі захищатись і маємо все таки шанс вижити. єдине звичайно гнітить, те, що судово-правова система і корупція в Україні незмінна. Може всім журналістам об'єднатись навколо цього фокусу і все таки змінити цей безнадійний лад в державі Україна?
Хлопці дякую, Ви ТОП.
А чому немає нових випусків Apple Podcasts ?
Чудовий випуск, дякую!
купа нової для мене історії: греки? Ого!
"Донбас - це міста
Донеччина - села"
Дякую за згадку про Станицю Луганську! 💙💛
Фелікс з Євгеном просувають правильну як на мене думку - новітня українська політична нація має бути заснованою на консенсусі, взаємотерпимості один до одного і здоровому погляді на спільну для наших регіонів історію. Де немає западенців і данбаскіх. Де немає більше і меньше українців. Де зміст думки важливіший за її форму.
E pluribus unum - З багатьох - єдине
терміни западенець і данбаскій використовували данбаскі. Поки на донбасі чи на інших територіях України буде язік ніякої терпимості не буде. Також не треба відкидати вину бид**язичних, бо як правильно сказав один з ведучих якби там було достатньо українців то 150 ростовчан поклали б миттєво
Правильно, немає западенців і донбаскіх, є серце України - Наддніпрянщина, про яку всю Незалежність мало говорять (окрім романтичного часу початку 1990-х), бо київські журналістики окрім Львова, Донецька, Харкова, Одеси і Дніпра нічого про ту Україну не знали. Писали тільки про тих "шахтьорів" з їхнім стуканням касками та "галицьких націоналістів". Але без Наддніпрянщини не було б сучасної української держави. Адже козацтво зародилося в Черкасах і Каневі, лягло на добрий грунт і продовжило існування на Полтавщині і Чернігівщині. Держава Богдана Хмельницького займала саме центр теперішньої України і консолідувала українців інших регіонів. Тому новітня українська нація повинна консолідуватися на мові Тараса Шевченка, Нечуя- Левицького, Котляревського, продовжувати державні традиції козацької старшини Лівобережжя (ідейно), а при згадці слова "Україна" люди одразу мають бачити в своїй уяві пагорби Чигирина і козацькі церкви Лубнів, а не тільки русифіковані мегаполіси та "столицю Українського П'ємонту(Львів)".
Сашкєт - молодець, дуже органічна і приємно слухати🤝
Дякую 😊
Після всіх кочовиків там було місце скупчення бандюків і біглих ще з 16 ст.На півночі вони були обмежені тамож.пунктом в Ізюмі,а на півдні таможен.пунктом Домаха(суч.Маріуполь),яка наличувала по історичним документам 265 дворів.Ніякі грекі там нічого не засновували.Домаха контролювала провоз кримської солі в Черкесію,а Ізюм на Московщину.Між двома таможнями секретними шляхами і просто пограбуваннями займались бандюки,які робили свої поселення .Яси(кавказці) це Ясиновка і Ясинувата,харцизи(бандити) Харцизськ,біглі з Московщини Дружковку,дві Макіївки це макєї(безбашені люди) .Закони там не працювали і ніхто туда не ліз.Українці з Сіверщини заселяли землі торків(чорних клобуків),яких було виселено кочевих у степ Каракалпакії,а оседлих на Тамбовщину.Це Тор(суч.Слов'янськ),Торецьк і всі міста по Торецькіх озерах(Славкурорт) ,а печери аріанські собі забрали православні(Святогорська лавра).Коли Єкат.2 почала виселяти з Криму греків,то вона їм пообіцяла землі вздовж Дніпра.Вони виїхали,але вільних для них земель там не було.І греків було розселено в Приазов'ї ,а Домаха стала містом святої Марії(Маріуполем).Грекі забрали собі всі більш родючи землі,а українцям і росіянам залишили неродючий пісок вздовж моря.В середині 20 ст.почали люди їхати відпочивати на море і пісок став першою пляжною лінією,а у греків ніхто не хотів знімати житло бо далеко йти.Тому на південь від Донецька більша частина то грекі,трохи німці і якась частина "російськомовних".А от на північ від Донецька то вже українці більшою частиною.На місті Донецька і Макіївки не було взагалі ніяких міст до 1917 року.Просто купа заводських і шахтних поселень Бахмутського уєзда.Комісари вибрали за центр саме велике поселення це Юзовка-Александрівка навколо металургійного заводу,а в Макіївці це поселення навкруги труболітейного заводу.Пальцем ткнули і сказали ,що це буде центр щось типу міста.А потім місто яке не має жодного відношення до Дону чи Сів.Донця і стоіть на річці Кальміус ,яка починається в Ясинуватій і впадає в Азовське море в Маріуполі,назвали Донецьком,щоб прив'язати к "революционному движению Донецко-Криворожской республики".
щиро дякую за інформативне відео! коментар на підтримку каналу, нехай розвивається якісний український контент
Ось вам любі мої перевірені данні.
Будь яке суспільство складається з активної меншості, та пасивної більшості.
Тому східні області України завжди були ніякі, як і будь які інші. Бо пасивна більшість ніяка.
Я зі Слов‘янська і до повномасштабної мешкав там, вчився в Харкові, але через ковід все ж таки багато часу проводив саме вдома. Зараз я взагалі не в Україні. Не буду розповідати про особисті подробиці зростання та контексту. В мене є цікавого що розповісти, але не той формат та й про це більшість зараз пише у коментарях. Але всі мої знайомі і друзі, які залишились (через різні обставини! Ніяких ждунів немає) в місті, яке кожен день обстрілюється, - вони здобувають більш неангажоване ставлення до подій навколо. І я так скажу, чим ближче до фронту, тим меньше у людей ідей накшталт «до кордонів 91 року», «ми непереможні, шаблі до гори» й все таке інше. Люди починаюють надавати перевагу не ідеології, а саме прагматиці, до речі, яку згадував Євген. Проблема (у вузькому сенсі, за який саме зараз й йдеться) ідеології у тому, що вона дуже конкретно визначає світ та тьму - та потребує за це людських жертв. Нічого не маю проти людських жертв, але якщо ви до цього готові. Якщо ж ні - це свідок наявності всередині ідеології певних проблем, що ускладнюють цю просту дистинкцію «світ/тьма». Мабуть, це не зовсім світ, а це не зовсім тьма? Тоді можливі 2 варіанти - або всіх штовхають під єдине поняття «належного», або починають стверджувати щось інакше на іншому ґрунті. Наприклад, що треба озирнутися навколо, оцінити розклад речей й _прагматично_ обрати найвигідніше. Як зробив би найхитріший бог скандинавсьої міфології Локі. Герої вмирають першими, але часи античності пройшли, змінилась кон‘юнктура часу - й на це треба звертати увагу.
"На Донеччині мати-українка здає дітей у дитячі ясла чи садок, а вони російськомовні. Мати зрікається рідної мови, щоб не п у т а т и дитину. Серед перших слів дитини (після "мама", "папа") - "Ленін", "партія", "армія". Саме про них пісні, віршики дітей 2-5 літ. А чи багато вони з того усвідомлюють?
І діти-дошкільнята вважають своїх мам, бабусь, дідусів дурними, бо вони не так говорить, як їхня гарненька, "культурна" вихователька. Батьки мусять казати дитині, що її вихователька найкраща людина, бо якщо ні, то нащо ж її слухати, її наслідувати? А вихователька каже: "Не гаварі рукавічкі, штанці, спідничка, панчішкі і т. п. Єто некультурно, по-хахлацкі". "Думки про рідний Донецький край", Олекса Тихий, 1972 рік.
Я до 5 років (у 1965 року переїхали до міста Краматорськ) розмовляла українською і не знала, що існують інші мови, поки мені сестра з міста не спитала: а пачему ты гаваришь украинскай? Я запам'ятала це на вже життя і зараз з онуками розмовляє тільки українською.
@@Таша-д2д дякую за історію з життя!
Шкода, що автори випуску не згадали Олексу Тихого. Він передрік багато з того,що трапилося на Донеччині вже пізніше, у 2000-х. І це голос "української Донеччини", який досі не часто почуєш в медіапросторі.
Я була на тому матчі з сім'єю і пам'ятаю ту зливу як вчора 🥲❤️🩹 майже останні мирні спогади..
Оаоаоаоаоаоа, подкаст про мій рідний край😍
Шановні, в мене шок. Батько моєї подруги родом з Волновахи. І коли вона мені казала, що він грек... я така що? Греки в Приазов'ї? А тут, завдяки подкасту, все стало на свої місця
Я з Донецька.
Гостя ще досить молода. Вона не знала Донецька ще ранiше.
Треба було бабку запросити. Бабка ж знає Донецьк точно😂