Мені 33 роки, за освітою, я історик, закінчив ДонНУ, (на той момент ще НЕ імені Василя Стуса) працював вчителем і в Донецьку і в рідному місті Шахтарськ (окуповане з 2014 року). І тільки зараз усвідомлюю, наскільки ця тема табуйована та закенселена була в ті роки в нашому регіоні. В школі, моя мама викладала мені історію, так от вона казала, що в ті роки був страшний неврожай і люди мерли всюди. Звісно, я потім був в архівах, та стикався із документами які вказували на те що це був саме геноцид, але це в моїй голові формувалося і формується досі із певними травмами. Бо те що я бачу зараз на 11-й рік чергової війни, і те що мені 15-річному намагались вкласти в голову не просто працівники системи, а власна Мама... Це просто пиздець. Про це треба говорити і фінансувати, бо якщо ми дозволимо моїм мамам розповідати, що ніхто не винищував українців, як народ, то ми і самі як народ закінчимось. Дякуб за відеою
Я з Волині, ми були на той час під Польщею, минуло наші краї це. Але бабуся з Вінничини, вона не застала того (1935 народження) але розказувала той жах зі спогадів старших братів (вони самі мені розказували, один дід майже 100 років живе і при розумі). Зі спогадів моєї прабабусі розказували . Нам з дитинства розказували що і як було. З жахливими подробицями, щоб ми сюди москальську підарасню не пустили
Кто планировал Голодомор Кроме Станислава Косиора и Иосифа Сталина, главными организаторами Голодомора в Украине были: Вячеслав Молотов (Скрябин) - член ЦК ВКП(б), председатель Совета народных комиссаров СССР, в 1932 году возглавил чрезвычайную комиссию по увеличению хлебозаготовок в Украине. Лазарь Каганович - секретарь ЦК ВКП(б), один из главных членов комиссии Молотова. Павел Постышев - секретарь ЦК ВКП(б). Влас Чубарь - председатель Совета народных комиссаров УССР. Мендель Хатаевич - второй секретарь ЦК КП(б)У. Точкой невозврата стал принятый 7 августа 1932 года Закон о пяти колосках, в соответствии с которым “стремление завладеть колхозным имуществом” каралось расстрелом или долговременным заключением. Кроме милиции, колхозы начали охранять комитеты бедняков (комитеты бедноты), которые за выдачу “кулаков” получали вознаграждение в виде продуктов питания. Также на помощь тоталитарному режиму приходила пресса. На страницах газет публиковали пропагандистские статьи и плакаты, которые разжигали ненависть к “подлым кулакам”, олицетворением которых стал обычный украинский хозяин. распада Советского Союза некоторые российские политики все же признали факт голода, однако лишь из-за засухи и плохого урожая. Украина признала Голодомор геноцидом 28 ноября 2006 года.
Вклоняюся вам пане Кирило за пам'ять!Світла пам'ять померлим людям від голоду !Царство небесне всім замученим людям!В кожній сім'ї ж цей тяжкий спогад про рідних які померли від страшного голоду!
Дякую Степанець! Ти найкращий! Коли ти розповідав про своїх родичів, з битим склом в крупі, я аж прослизився. Моя бабуся мені в дитинстві теж розповідала про голодомор, але я тоді якось не придавав цьому значення, це були 80-ті. Зараз запалив свічку в память голодомору.
Дякую за відео, український народ має знати правду про вчинки московського окупанта. Про голодомор 1932-33 років розповідали потайки зі сльозами на очах, вимирали цілі сім'ї, на цвинтар відвозили полуживих людей, були случаї коли люди вибиралися з ями, добиралися додому, та продовжували жити після голодомору.
Пане Степанець,щіро дякуємо за такий потрібний фільм,Ви дуже гарна людина.А ще є мрія дочекатися вибачення перед українцями від Зе за "сіньйора голодомора".
Дякуюза пам'ять та повагу!!! Плачу, бо без сліз згадувати неможливо! Моя вже покійна мама була жертвою цих страшних подій, її батька за небажання стати головою колгоспу репресували, додому він більше не повернувся, згинув у таборах Мордовії. Дружину з двома дітьми викинули з хати, забравши все майно. На їх долю випало багато біди та поневірянь.... Дякую Вам за патріотичну позицію та душевний біль за багатостраждальну долю нашого народу та висвітлення злочинної діяльності комуняцької влади. З повагою!!!
Невимовний біль....😢 скільки знущань зазнав наш незламний, Великий Український Рід!!!....😢 Роде наш Красний, Роде наш Прекрасний!!!....😢 Свтла Пам'ять Всім невинно - закатованим голодом Українцям!!! 🙏🙏🙏Дякую сердечно Вам, пане Кирило, за Патріотизм, проявлену небайдужість та людяність, просвітницьку діяльність, бо без Минулого, немає Майбутнього!!! Засвітимо в Єдності жалобну "Свічу Пам'яті"!!! 🙏🙏🙏😥😥😥
Вічна пам'ять закатованим голодом! Щира подяка пану Степанцю за емпатію, щирість, не попсово-комерційний, а змістовний та цікавий контент. Тема Голодомору дуже тригеріть, і дуже хочеться щоб москволота пережила те саме, що вони принесли на наші землі
Кирило,Ви молодець! Ви доносите глибокий пласт історії до тих,хто хоче це знати і чути. Слухала Вас і пригадувала сторінки з книги "Жнива скорботи" та " Холодний Яр". Дякую за це відео. Хотілося б ,щоб інформація дійшла і до тих,хто "поза політикою". Про свою родину додам таке: в голодомор сусіди з' їли моїх двох тіток по татовій лінії. А бабусю двоюрідню,яка не дала краснокосиничникам активістам відібрати в голодної родини її сестри останній горщик з вареною квасолею прямо з печі,була репресована ,бо вона прямим текстом послала Сталіна за кораблем.
Боже, яка страшна історія вашої родини, моя родина, на щастя вижила завдяки корові, яку моя прабабуся ховала у лісі, бо наша хата була остання біля лісу
Дякую пане Степанець за незвичайне,але тематичне відео.,в моєму селі Логвин(Володарський р.н)тільки офіційно загинуло від голоду 683людини!!,моя бабцяВарка до кінця свого життя боялася нам розказати усю правду про це жахіття...😔🙏🕯...
Дякую за вашу працю. Не розумію чому у нас стільки горя, просто не розумію. Ні одне покоління не можете спокійно прожити як людина, без жахів без катастроф.
Скільки разів проходив повз будинок Архітектора Моргилевського і кожного разу дивувався красі і, на жаль, нікому нема справи, щоб зберегти хоча б залишок фасаду. Можна ж пристроїти позаду сучасний будинок, а стіну, відреставрувавши, зберегти! Де ви, сучасні архітектори, молодь, візміться за цей проект! Кияни і майбутні покоління вам будуть вдячні.
Дуже щемно, плакати хочеться, відео не байдужої людини, щира дяка. Хочу розповісти про своїх батьків, вони із Західної України, коли в ці краї 1934 через кордон проривались люди із совєцької України і говорили, що голод, то люди не могли повірити - який голод ? у нас така ж земля і он які врожаї маєм ! неправда ! Тобто люди в "експлуатованій Польщею" країні не уявляли, що можуть прийти опєра і забрати УСЕ, навіть горщик з насінням. Не вірили, не розуміли, мій батько повірив, коли у 1980-і був на заробітках в селі у Полтавській області і жив у хаті старенької бабусі, яка те все розказала. Дорослий чоловік був у шоці, плакав, коли нам переповідав
Велика вам подяка за цей матеріал. Жахлива правда, яку треба пам'ятати та берегти. Нехай продовжується ваш рід, який збереже пам'ять про страшенні злочини проти нашого народу.
Дідусь розповідав. Що під час голодовки 30их років . Їхня матуся жарила такі млинці , називалися маторжаники, зроблені із лушпайок від гречки. І пожарені на олії. Це було дітям за щастя. С. Студеники. Київська обл.
Світла пам'ять замордованим голодоморами 🕯 Прадід та бабця розповідали про страшний, жахливий голод, завжди мали запас харчів вдома й привчили зїдати з тарілки усю їжу.
Дякую, дуже гарний репортаж. В моїй родині по лінії мами голодомор теж не обійшов були загиблі. Бабуся згадувала 32-33 роки коли ще була підлітком, а моя мама розказувала про 47рік теж голодомор. 🇺🇦
Кирило дуже важлива і гірка правда історія моя свекруха розповідала страшні трагедії на Черкащині в села.де забирали все їстівне рятувала річка таке неможливо забути 😢😢😢😢😢😢😢
Дуже важливо знімати людей які пережили голодомор- це унікальні факти і деталі яких часто вже не знайти просто так, тому у кого є старенькі дідусі і бабусі- будь ласка знімайте, нехай вони розкажуть деталі- це дуже важливо для України!
Моя бабуся розказувала.що за щастя було знайти щерицю чи кропиву на юшку або листя з липи на млинці. То був скарб😭. Страшні часи . Царство Небесне усім загиблим від Голодомору.🙏🙏🙏. Пане Степанець. низький уклін Вам за Вашу позицію і Вашу роботу. Щиро дякую!!
Моя бабушка пережила голодомор. Розповідала жахливі історії пов'язані з цим горем. І до кінця своїх днів вона не викидала хліб. Вона сушила хліб, щоб він не пропадав (не покривався пліснявою) а потім коли треба складала в баняк, добавляла води і гріла на пічі. Хліб ставав м'яким і можна їсти. До сих пір пам'ятаю її слова, які на той час не розумів. "Головне, щоб не було війни і голодомору, а все інше переживем!".
Наша сім'я і сьогодні сушить залишки хлібу, а потім використовує у приготуванні їжи. Завжди слідкуємо за тим щоб хліб не зіпсувався! Дякуємо тим людям, які його виростили і зробили для нас! Це праця багатьох людей - нас з дитинства навчили берегти хліб!!! Голод - це дуже страшно!!!
Дякую за відео! я теж не можу викидати їжу. А коли в американських фільмах показують як вони викидають недоїдену їжу, або кидаються їжею, тортами - то взагалі не розумію як це може бути весело, це ж дикість повна!
Жахи...❤❤❤ Мені прабабуся по Мамі лінії розказувала про голодомор у них в селі Житомирської обл.1932-33 і після війни здається 1946-й.. А моя Київська бабуся Куріньовська не любила розказувати,тато розказував як жили голодні під час ww2,і бабуся іздила на мінькі***,в села,де сьогодні Київськє море.Петрівці,сьогодні здається переселені Ново-Петрівці в сторону Лютіжа...так ми з ними і після війни спілкувались,я маленька була ми з татом і мамою вже покійними до них в Ново-Петрівці їздили на храм...
Сім'ю моєї прабаби, в якої забрали все збіжжя та їжу, та ще й вигнали з дому, місцеві пристосуванці (на догоду московській владі). Прабабу Палажку з опухшими від голоду дітьми врятувала сусудська ж...єврейська родина. Виявляється у євреїв було що їсти, у них ніхто харчів не забирав. Цей родинний приклад ще раз доводить, що це був геноцид саме українців
Коли я думаю про це, я крізь лють до катів, відчуваю неймовірну вдячність до Старших з мого Роду за те, що вони попри все вижили і народили та виростили дітей! Чомусь інформація про голодомор у Києві для мене не дуже відома, хоча я від прабабусі чула багато розповідей про голодомор на Київщині Моя прабабуся, світла їй пам'ять, ходила із Зазим'я до Києва на заробітки Вона була із заможної багатодітної родини, з якої залишилася, крім неї, лише одна сестра... Вона розповідала, як люди ходили по дворах і просили щось поїсти, як падали і помирали, як пухли з голоду... І от моя пра ходила на Приорку ( вона казала "Приварку"), щоб розжитися харчами за якусь роботу Там вони і зустрілись з моїм прадідом та його родиною Що там і як між ними відбувалось, вона не розповідала Але потім вони жили в селі, народили дітей, одна з яких моя бабуся, мамина мати Потім була 2 світова, прадід воював і повернувся, але довго не прожив Не вижили і 2 чи 3 ( бабуся точно не пам'ятала) дітей, бо окрім війни був ще один голодомор вже після неї Це історія мого Роду про голодомор у Київщині Є ще й батькова сторона Роду, по якій косою пройшов голодомор, але то сучасна Кіровоградщина Дякую своїм Старшим, що вижили і що розказали! Дуже дякую Вам, пане Кирило, що висвітлюєте такі важливі і болючі теми!🙏 Мусимо пам'ятати і розповідати нащадкам про цей жахливий час, про злочини і про предків, які загинули і які вижили!
Про мого прадіда написали у довідці, що помер від старості, а він відмовився від їжі, щоб спасти дітей та онуків, які ледве живі були тоді, так і помер на печі від голоду, вчинив самопожертву, я знайшов його прізвище у книзі голодомору, що є в меморіалі, Щербина Касян Климович, от так 🤬, царство небесне всім невинним жертвам нелюдського московського режиму, хай будуть прокляті вони на віки вічні
как всегда благодарность автору за эту публикацию. За 1933 ничего не знаю а вот за 1947 очень много рассказывали отец мама и свекровь ибо пережили это.Отец выжил только благодаря яйцам сорок которые доставал из гнезд весной 1933
Моя мама теж памʼятає голод 1947 року. Як постійно дітям хотілось їсти. Як старший брат залазив на акацію і скидував їй в поділ платтячка квіти акації. Які вони були смачні, памʼятає і досі. Батько в неї загинув на війні, залишилась мама з трьома дітьми. Жили дуже бідно. І її відправили в санаторій в Пущу. Розповідала, що давали тонкий кусочок булочки з суничним варенням. Кращого смаколика вона тоді не бачила. Смак тих солодких ягідок ніколи не забуде.
Моя мама родом з Трипілля, звідки і Данило Терпило-Зелений. Мамина хрещена була його родичкою. Але про голод. Була у мене прабабуся 1896 року народження, яка померла у 1995. Вона багато розповідала і про революцію, і про голод 32-33го, про війну і голод 47-го. З уроків історії неодноразово чула про загороджувальні загони довкола міст, але бабуся жодного разу про це не розказувала. І вижила їх сім'я за рахунок Києва. Бабин чоловік працював у Києві і отримував там хліб. Баба ходила пішки у місто і приносила хліб додому. Розказувала, як жінка із нашого села, ідучи з Києва, прив'язувала хліб десь на спині, щоб важко було дістати, щоб не з'їсти його дорогою, а принести дітям. Прабаба мала лише 1 доньку, мою бабусю, але у неї ще була рідна сестра з дитиною, розлучена. Дитині у 33му році було 3 роки. От сидять вони удвох з моєю бабусею на печі і ждуть з Києва матір-тьотю. Прийшла прабабуся, принесла хлібину і відрізала по шматку дітям. І ось ця трирічна дитина каже:" Ви ж і мамі дайте хліба, вона ж теж хоче їсти!"
Дуже важливий випуск! Дякую вам, Кириле за нього. Мої прародичі боялись говорити з нами про ці страшні події. Я лише знаю, що моя бабуся, яка походила з досить заможної сільської родини, маючи двох маленьких діток, мусила віддати за харчі весь свій посаг. Але і це не вберегло старшого їхнього дворічного сина. А моя мама 1932 року народження вижила.
Моя бабуся Анастасія, 1924 р.н., з Чернігівщини, розповідала про Голодомор зі сльозами на очах. Вона казала, що теж почала опухати від голоду, але все ж таки вижила. Їхня хата була на краю села, поруч були луки. І вона казала, що люди по тих луках бродили цілісінькими днями, іли лободу та іншу рослинність, "як овечки".
Величезна подяка за всі відео! Нарешті пишу коментар! (Передивилась, майже всеееее)) Пару років тому в музеї в Книгах Пам'яті знайшла багато інформації про дико померлих родичів від голодомору по маминій лінії (Запорізька обл.) Про таке минуле роду та країни неможливо забути.. ! Дякую за вашу працю і завжди цікавезний контент!!!!
Дякую! Дуже гарна розповідь! Про нашу УКРАЇНУ,Нажаль багато кого не цікавить.Я Вам дуже вдячний!Ви Молодець! Ви знаходите нашу історію,багато читаєте і багато упізнаєте про нашу УКРАЇНУ Неньку.І Вам дуже вдається усе чітко розповісти нам і довести! Ви молодець! дякую!
У мого прадіда Купріяна Бойка була сестра в Києві і коли він вже дійшов майже до краю то якимось чином добрався в Київ.А сестра в той час була на курорті.Сусіди відкрили її квартиру,мабуть то була комуналка, і впустили діда.Він там знайшов якусь їжу,поїв і помер.Сусіди повідомили в мусорку і мусора забрали тіло.А прабаба Мавра в цей час померла в селі.Коли сестра повернулась і почала розшукувати де закопали брата то так сліду і не знайшла.Тому думаю що мерли і в Києві і їх десь в спільних ямах прикопували.
Моя мама в дитинстві жила поруч з жінкою, яка була не при своєму розумі. Говорили, що вона зійшла з розуму від голоду і з'їла своїх дітей... Диканьський район, Полтавщина.
У книзі київського історика Михайла Рибакова " Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва" наведено такий факт: Від голоду в 1931-1933 роках в Борщагівках померло мешканців в 5 разів більше, ніж загинуло під час Другої світової війни. Тобто втрати від Голодомору 5:1 в порівнянні з війною! Найстрашніший музей Голодомору, де дуже багато документів, фотографій знаходиться в Меджибожі.
Мій дідусь розповідав, що у голодовку 32-33 років їли людей. А мою маму спасла риба. Раніше жили на хуторах і ч них був ставок . Там було дуже багато риби. Вони варили цю рибу і їли...
Моя бабуся вважала, що акація отруйна, бо вони маленькі наїлись з голоду цих квітів і їх братик помер... з великої родини тоді якимось дивом вижили лише дві дівчинки - моя бабуся та її сестричка (Черкаська область)
Дуже дякую за відео!Ерефія всього цього як не визнавала так і не визнає!Та й в нас є колишні Гебешники які цього не визнають!Персонально знаю такого Киянина, в якого батько займався розкуркулюваням, і якому зараз 84 роки!
У мої свекрухи померли під час голодомору двійко старших братиків: Толя і Володя. Мати підробляла в Києві швачкою. Проживала у рідні на квартирі, там же і шила. Її рідня зловживала алкоголем та вкрала зароблені нею копійки на хліб своїм діткам. Від цього шоку мати сильно захворіла і не могла тиждень встати з ліжка, аж поки в процесі марення чи сну якийсь голос сказав: Ганько, йди додому, твої діти пухнуть! На наступний день підвелася і пішла, але сини вже померли на той час😢😢😢
у 1990-х коли дізнався про Голодомор 1932-33 років, питав ще живого свого діда 1914 року народження (виходить йому було 18-19 років) з Херсонщині, він казав що у них в селі Велика Лепетиха не було такого голоду і він навіть не чув про нього, тобто деяким районам в Україні пощастило не потрапити під цю хвилю. У Києві на Куренівці жили інші мої прабабуся та прадідусь, нажаль я народився пізніше їх смерті, тому спогадів не було змоги почути, а вже бабусі, що народилася на Петропавлівській вулиці у приватній садибі було у той час ще 5-6 років, тому її свідчення були ще не змістовними
Велико поважний Пане Степане!! Дуже дякую за історичну, повчальну, реалістичну відео-розповідь! Памʼять нашим українським предкам!дякую за те що піднімаєте цю тему для того щоб більше ніколи такого не повторилося! Респект! Слава Україні!
Сьогодні молимось за душі наших співвітчизників, невинно закатованих голодом сатанинським режимом з московії. Запалюємо свічки на підвіконні на стопин іх. Царство Небесне усім загиблим від голодомора.
Я стала Вашою шанувальницею . Обов'язково передивлюся всі Ваші роботи. Дякую за них. В історії нашої сім'ї відбилися всі сторінки подій, які Ви описали ,
На черкащини у людей забирали навить крупи, продукти. Зате видкрили магазин, де за золото купували продукти. Вымирали цили симьи. Половили котикив, собак, ворон
Жахіття, більш за все постраждали центральні регіони України. Мені бабуся розповідала що в їхньому селі матір зарубала свою дитину щоб прокормити інших дітей братиків та сестричок, коли про це дізналися цю жінку заарештували. В ями в які вивозили тіла там ховалися люди які обїдали померлі тіла. А моя родина вижила тому що дідусь заховав клумак з половою . Вони варили з тієї полови та зеленої кропиви з осетом кашу та по кілька ложок в день їли😢. І кожного тижня приходили поліцаї та все обшукували шукали харчі, коли немогли найти то казали( где вы твари спрятали пищу, что не подохли до сих пор. Но ничего в следующий раз найдем ваш тайник) А коли в когось знаходили то забрали все до останньої зернини. Коли я розмовляв з людьми зі східних регіонів то вони казали що я вигадую
Стосовно голодомору. В сім'ї ( мама з Чернігівщини; тато з Чорнобильского Полісся) особливо не розповсюджувались. Але... По мамі ( бабця 1911 р.н дідусь 1914 р.н., тобто діти ще Першої світової війни; за розсекреченими архівами, служив в Червоній Армії з 1939 по 1947 рік, бабця пережила німецьку окупацію). Запам'ятала реакцію дідуся на емоції бабці, коли щось зламалось, спортилось з господарчих товарів, ....його слова, аналог наших : " Не мороч голову. Не звертай уваги на такі дрібниці" - " ГОЛОДОВКИ НЕ БУДЕ". Хоча, найбільша травма його була, це холод. Дідусь міг піти в магазин, не купити нічого, але завжди купляв коробок сірників. По батьку ( бабця 1909 р.н. дідусь 1911 р.н. теж діти ще першої світової війни, дід теж фронтовик, бабця пережила німецьку окупацію). Поскільки ліс, то такого дикого голоду там не було. В лісі ховали і ховались ( прадіда розкуркулювали, загрожували арешт і висилка в Сибір, пів року переховувався в лісі). Але батькова звичка ( тато 1947 р.н.) все їсти з великою кількістю хліба з ним все життя. А суп з лободою, молодою крапивою до сих пір улюблене блюдо дитинства. Але дивні кулінарні звички і відношення до продуктів сформували не тільки голодомори. ... На Поліссі, в Білорусі, за діяльність червоних партизанів німецькі фашисти спалювали живцем цілі села, з жінками, дітьми, стариками ( чоловіки в Червоній, Армії, партизанах) Свідком такого спалення була моя бабця ( двоє старших синів 1936 р.н. та 1939 р.н. діти вже другої світової війни). Після цього на все життя її рвало від запаху жареного, смаленого мяса. Але готувати все ж приходилось. На шістьох членів сімї. ( четверо дітей, та вона з чоловіком). Я читала про Голодомори в двотисячних. Коли пішла працювати в 2000, то зустрічала людей з дивними кулінарними смаками і дивними діями, яким по 70-80 років. Наприклад, ще мене вчили старі колеги, що особистий посуд на роботі ( чашка для чаю, кави) краще тримати не митий, менше будуть ним користуватись в вашу відсутність, менше буде зваби підмінити свій старий на ваш новий...Мене це дуже дивувало, я не розуміла, кому потрібна моя проста чашка, у кожного своя є. Ще класніша, ніж моя .( через роки розумію, це ще і домішки російської, зеківської культури, бо вчили мене цьому етнічні росіяни, які в Україну потрапили за росподілом). Зустрічала жінку, яка розповідала, що може їсти будь яку траву в якості їжі. А те, що цей голод був штучний абсолютно вірно. Доведено не тільки документально і політично. У мене дві освіти медик та психолог, тому я цікавлюсь цією темою саме з медико-психологічної точки зору. Та з точки зору селян землеробів. Природним чином голод серед українських селян не можливий. По-перше Селянин завжди раціонально підходить до посадки, вирощування та збору урожаю. Якщо неврожай, то , здебільшого якоїсь окремої культури, інші виростають. По-друге селянин завжди заготовляє посадковий матеріал на наступний рік... Та і вирощене своїми руками ( буквально) селянин не віддасть плоди своєї праці, навіть на саму ідеальну авантюру побудови комунізму, не залишивши собі на життя. Український селянин був самодостатній.
Важка доля нашої України.Скільки випробувань,горя,біди.І зараз страждання,смерті,сльози.Коли вже ми будемо дійсно Незалежні,щоб жити вільно,щасливо,для себе? Швидше б закінчилися ці важкі часи.З Перемогою всі повернулися додому! Дякую.Цю історію геноциду треба пам'ятати.🇺🇦❤👍
Наш знаменитий на увесь світ художник Микола Сергійович Сядристий, поки мав музей мініатюр у Лаврі, зробив постійно діючу виставку про Голодомор. Також він підібрав цитати з Троцького, Леніна, Маркса і тд про селян і як треба їх тримати в кулаку. Ці цитати викарбувані на гранітних плитах, які розташовані за музеєм Голодомору на схилах. Також він написав декілька цікавих книжок-досліджень "Молох ленінізму. Ідеологія державного терору", "Комуно-мраксизм: пастка диявола для рабів", Близнюки-брати. Ленін і Гітлер, Муссоліні"
Пам'ятаю історії моїх родичів та свідків тих часів: "Їли усе, що було, адже конфісковували більшість речей" "Везли до москви награбоване, рейдили хати" "Намагались непомітно закопувати не тільки їжу, але й прилади для готування" "Деякі їли звичайну траву, кору, але навіть за таке знущались над людьми" "Намагались промивати голови пропагандою, що ви ще не страждаєте, а самі перекопували двори у пошуках схованок" І багато інших фактів з тих часів.
Дякую Кирило Вам і всій Вашій команді за таку дуже потрібну і важливу розповідь про такі жахливі і тяжки часи нашої Неньки України. Як сталінський режим хотів знищити українську націю
Дякую за це відео.... Це наша історія, яку важливо пам'ятати., щоб жахіття не повторилися знову. Напевне, кожна українська сім'я постраждала від Голодомору. Пам'ятаймо... Ще раз дякую...
Мій батько народився у Західній Україні, там, за часів правління Австрії та Польщі жодних голодоморів не було. Але, після Другої світової війни, у 1946- 47 роках, голод на Рівненщині таки стався.
😢Кирило, Найщироченно дякуємо за Вашу кропотоливу працю над прихованою історію голодомору 1932-1933 рока...😢 В підручниках історії на жаль тема не відсвітлювалася, тому і маємо сьогодення та ціну "Святого Хліба"
Неймовірно дякую вам за відео. Дуже болісно поринати у ті страшні часи штучного голоду. Тему не з приємних, але одна з найбільш важливих. Наскільки масштабна це була трагедія видно навіть сьогодні, коли кожен в Україні не може просто спокійно викинути хліб чи недоїдки, а це тільки один з поверхневих наслідків цього жаху. Ще раз дякую, що доносите цю інформацію людям
Мені 33 роки, за освітою, я історик, закінчив ДонНУ, (на той момент ще НЕ імені Василя Стуса) працював вчителем і в Донецьку і в рідному місті Шахтарськ (окуповане з 2014 року). І тільки зараз усвідомлюю, наскільки ця тема табуйована та закенселена була в ті роки в нашому регіоні. В школі, моя мама викладала мені історію, так от вона казала, що в ті роки був страшний неврожай і люди мерли всюди. Звісно, я потім був в архівах, та стикався із документами які вказували на те що це був саме геноцид, але це в моїй голові формувалося і формується досі із певними травмами. Бо те що я бачу зараз на 11-й рік чергової війни, і те що мені 15-річному намагались вкласти в голову не просто працівники системи, а власна Мама... Це просто пиздець. Про це треба говорити і фінансувати, бо якщо ми дозволимо моїм мамам розповідати, що ніхто не винищував українців, як народ, то ми і самі як народ закінчимось. Дякуб за відеою
Бажаю Вам очищати свій простір і свідомість, як освіченій і вихованій людині ат вчителю від засилля кацапського мату!
Я з Волині, ми були на той час під Польщею, минуло наші краї це. Але бабуся з Вінничини, вона не застала того (1935 народження) але розказувала той жах зі спогадів старших братів (вони самі мені розказували, один дід майже 100 років живе і при розумі). Зі спогадів моєї прабабусі розказували . Нам з дитинства розказували що і як було. З жахливими подробицями, щоб ми сюди москальську підарасню не пустили
Кто планировал Голодомор
Кроме Станислава Косиора и Иосифа Сталина, главными организаторами Голодомора в Украине были:
Вячеслав Молотов (Скрябин) - член ЦК ВКП(б), председатель Совета народных комиссаров СССР, в 1932 году возглавил чрезвычайную комиссию по увеличению хлебозаготовок в Украине.
Лазарь Каганович - секретарь ЦК ВКП(б), один из главных членов комиссии Молотова.
Павел Постышев - секретарь ЦК ВКП(б).
Влас Чубарь - председатель Совета народных комиссаров УССР.
Мендель Хатаевич - второй секретарь ЦК КП(б)У.
Точкой невозврата стал принятый 7 августа 1932 года Закон о пяти колосках, в соответствии с которым “стремление завладеть колхозным имуществом” каралось расстрелом или долговременным заключением.
Кроме милиции, колхозы начали охранять комитеты бедняков (комитеты бедноты), которые за выдачу “кулаков” получали вознаграждение в виде продуктов питания.
Также на помощь тоталитарному режиму приходила пресса. На страницах газет публиковали пропагандистские статьи и плакаты, которые разжигали ненависть к “подлым кулакам”, олицетворением которых стал обычный украинский хозяин.
распада Советского Союза некоторые российские политики все же признали факт голода, однако лишь из-за засухи и плохого урожая.
Украина признала Голодомор геноцидом 28 ноября 2006 года.
А зараз вона осознала ,що помилялась ?
@@antonkarpenko4279 тоді був хороший врожай !
Степанець, ти дуже чудова людина. Велика подяка за твою працю .
'Царство Небесне, всім померлим від голодомору😢😢😢.
Вклоняюся вам пане Кирило за пам'ять!Світла пам'ять померлим людям від голоду !Царство небесне всім замученим людям!В кожній сім'ї ж цей тяжкий спогад про рідних які померли від страшного голоду!
Дякую Степанець! Ти найкращий! Коли ти розповідав про своїх родичів, з битим склом в крупі, я аж прослизився. Моя бабуся мені в дитинстві теж розповідала про голодомор, але я тоді якось не придавав цьому значення, це були 80-ті. Зараз запалив свічку в память голодомору.
Дякую за відео, український народ має знати правду про вчинки московського окупанта.
Про голодомор 1932-33 років розповідали потайки зі сльозами на очах, вимирали цілі сім'ї, на цвинтар відвозили полуживих людей, були случаї коли люди вибиралися з ями, добиралися додому, та продовжували жити після голодомору.
Пане Степанець,щіро дякуємо за такий потрібний фільм,Ви дуже гарна людина.А ще є мрія дочекатися вибачення перед українцями від Зе за "сіньйора голодомора".
Дякуюза пам'ять та повагу!!! Плачу, бо без сліз згадувати неможливо! Моя вже покійна мама була жертвою цих страшних подій, її батька за небажання стати головою колгоспу репресували, додому він більше не повернувся, згинув у таборах Мордовії. Дружину з двома дітьми викинули з хати, забравши все майно. На їх долю випало багато біди та поневірянь....
Дякую Вам за патріотичну позицію та душевний біль за багатостраждальну долю нашого народу та висвітлення злочинної діяльності комуняцької влади. З повагою!!!
Невимовний біль....😢 скільки знущань зазнав наш незламний, Великий Український Рід!!!....😢 Роде наш Красний, Роде наш Прекрасний!!!....😢 Свтла Пам'ять Всім невинно - закатованим голодом Українцям!!! 🙏🙏🙏Дякую сердечно Вам, пане Кирило, за Патріотизм, проявлену небайдужість та людяність, просвітницьку діяльність, бо без Минулого, немає Майбутнього!!! Засвітимо в Єдності жалобну "Свічу Пам'яті"!!! 🙏🙏🙏😥😥😥
Розумна і більше небайдужа людина, ви, Степанець. Божого Благословіння вам.
Вічна пам'ять закатованим голодом! Щира подяка пану Степанцю за емпатію, щирість, не попсово-комерційний, а змістовний та цікавий контент. Тема Голодомору дуже тригеріть, і дуже хочеться щоб москволота пережила те саме, що вони принесли на наші землі
Саме страшне, що і зараз при владі нащадки тих, хто робив голодомор
Вже їх внуки й правнуки. Ті вже в могилах.
А до якої національності відносились виконавці?
@vladimirua1754 по рассказам моих бабушки и дедушки - всякие были, украинцы стучали сосед на соседа не хуже москалей
@@Нінель-ш2тти взагалі розумієш слово "нащадки"?
Це і є внуки, правнуки і ТД.
😢💔💔💔
Пам'ятаймо 🕯
Кирило,Ви молодець! Ви доносите глибокий пласт історії до тих,хто хоче це знати і чути. Слухала Вас і пригадувала сторінки з книги "Жнива скорботи" та " Холодний Яр". Дякую за це відео. Хотілося б ,щоб інформація дійшла і до тих,хто "поза політикою".
Про свою родину додам таке: в голодомор сусіди з' їли моїх двох тіток по татовій лінії. А бабусю двоюрідню,яка не дала краснокосиничникам активістам відібрати в голодної родини її сестри останній горщик з вареною квасолею прямо з печі,була репресована ,бо вона прямим текстом послала Сталіна за кораблем.
Боже, яка страшна історія вашої родини, моя родина, на щастя вижила завдяки корові, яку моя прабабуся ховала у лісі, бо наша хата була остання біля лісу
Дуже важлива тема,та скорботна для нас, дякую що затронули, треба пам'ятати.
Дякую пане Степанець за незвичайне,але тематичне відео.,в моєму селі Логвин(Володарський р.н)тільки офіційно загинуло від голоду 683людини!!,моя бабцяВарка до кінця свого життя боялася нам розказати усю правду про це жахіття...😔🙏🕯...
Степанець як завжди хочеться послухати твоє відео твої розмови про Київ так тримати
Яку надзвичайно цінну інформацію ви надаєте. Моя повага вам.
Вічна пам'ять
Дякую за вашу працю. Не розумію чому у нас стільки горя, просто не розумію. Ні одне покоління не можете спокійно прожити як людина, без жахів без катастроф.
Скільки разів проходив повз будинок Архітектора Моргилевського і кожного разу дивувався красі і, на жаль, нікому нема справи, щоб зберегти хоча б залишок фасаду. Можна ж пристроїти позаду сучасний будинок, а стіну, відреставрувавши, зберегти! Де ви, сучасні архітектори, молодь, візміться за цей проект! Кияни і майбутні покоління вам будуть вдячні.
Дякую за такий виьюбір теми
Дуже щемно, плакати хочеться, відео не байдужої людини, щира дяка. Хочу розповісти про своїх батьків, вони із Західної України, коли в ці краї 1934 через кордон проривались люди із совєцької України і говорили, що голод, то люди не могли повірити - який голод ? у нас така ж земля і он які врожаї маєм ! неправда ! Тобто люди в "експлуатованій Польщею" країні не уявляли, що можуть прийти опєра і забрати УСЕ, навіть горщик з насінням. Не вірили, не розуміли, мій батько повірив, коли у 1980-і був на заробітках в селі у Полтавській області і жив у хаті старенької бабусі, яка те все розказала. Дорослий чоловік був у шоці, плакав, коли нам переповідав
Світла пам'ять всім жертвам голодоморів 😢
Велика вам подяка за цей матеріал. Жахлива правда, яку треба пам'ятати та берегти. Нехай продовжується ваш рід, який збереже пам'ять про страшенні злочини проти нашого народу.
Дідусь розповідав. Що під час голодовки 30их років . Їхня матуся жарила такі млинці , називалися маторжаники, зроблені із лушпайок від гречки. І пожарені на олії. Це було дітям за щастя. С. Студеники. Київська обл.
Все вірно, с.Соснова
Світла пам'ять замордованим голодоморами 🕯
Прадід та бабця розповідали про страшний, жахливий голод, завжди мали запас харчів вдома й привчили зїдати з тарілки усю їжу.
Дуже важка, але потрібна тема .Особливо для молоді. Бо нам ще хоч бабки й діди наші, які вижили, розсказували.
Дякую! Відео дуже змістовне! Показала навіть дитині 10 років, історію потрібно знати і ніколи не забувати!
Чудоаий Степанець! Дакую за працю , світла пам’ть загиблим! Україна була є , та буде! Fiat, fiat fiat…
Дякую, дуже гарний репортаж. В моїй родині по лінії мами голодомор теж не обійшов були загиблі. Бабуся згадувала 32-33 роки коли ще була підлітком, а моя мама розказувала про 47рік теж голодомор. 🇺🇦
Кирило дуже важлива і гірка правда історія моя свекруха розповідала страшні трагедії на Черкащині в села.де забирали все їстівне рятувала річка таке неможливо забути 😢😢😢😢😢😢😢
Дякую за розповідь,вічна пам’ять замордованим голодом😢
Дуже важливо знімати людей які пережили голодомор- це унікальні факти і деталі яких часто вже не знайти просто так, тому у кого є старенькі дідусі і бабусі- будь ласка знімайте, нехай вони розкажуть деталі- це дуже важливо для України!
Вже дуже мало лишилося цих людей, розповіді передаються рідним. В родині мого чоловіка теж є померлі від голодомору 😢
Памятаймо! Ніколи незабудемо і непробачимо! Будь ласка поставьте Свічу Памяті ...Дякую!
Я поставила і помолилася за невинно загитутих людей.
Моя бабуся розказувала.що за щастя було знайти щерицю чи кропиву на юшку або листя з липи на млинці. То був скарб😭. Страшні часи .
Царство Небесне усім загиблим від Голодомору.🙏🙏🙏.
Пане Степанець. низький уклін Вам за Вашу позицію і Вашу роботу. Щиро дякую!!
Моя бабушка пережила голодомор.
Розповідала жахливі історії пов'язані з цим горем. І до кінця своїх днів вона не викидала хліб.
Вона сушила хліб, щоб він не пропадав (не покривався пліснявою) а потім коли треба складала в баняк, добавляла води і гріла на пічі. Хліб ставав м'яким і можна їсти.
До сих пір пам'ятаю її слова, які на той час не розумів.
"Головне, щоб не було війни і голодомору, а все інше переживем!".
І мої так казали.
Й мої бабуся, дід і мама таке казала.
Наша сім'я і сьогодні сушить залишки хлібу, а потім використовує у приготуванні їжи. Завжди слідкуємо за тим щоб хліб не зіпсувався! Дякуємо тим людям, які його виростили і зробили для нас! Це праця багатьох людей - нас з дитинства навчили берегти хліб!!!
Голод - це дуже страшно!!!
Московити принесли в Україну Голодомор, а сьогодні і війну. Не дай, Бог, нам не вистояти в сьогоднішній битві, - принесуть новий голодомор.😢😢😢
Дякую за відео! я теж не можу викидати їжу. А коли в американських фільмах показують як вони викидають недоїдену їжу, або кидаються їжею, тортами - то взагалі не розумію як це може бути весело, це ж дикість повна!
Я 1957 року народження, все життя недоїдений хліб йде на грінки. Раніше була собака, то для неї то були найкращі смаколики. Кращі, ніж корм Проплан.
Дуже важлива тема. Дякую вам за відео
дякую за твою роботу те що ти робиш важливо дякую
Жахи...❤❤❤
Мені прабабуся по Мамі лінії розказувала про голодомор у них в селі Житомирської обл.1932-33 і після війни здається 1946-й..
А моя Київська бабуся Куріньовська не любила розказувати,тато розказував як жили голодні під час ww2,і бабуся іздила на мінькі***,в села,де сьогодні Київськє море.Петрівці,сьогодні здається переселені Ново-Петрівці в сторону Лютіжа...так ми з ними і після війни спілкувались,я маленька була ми з татом і мамою вже покійними до них в Ново-Петрівці їздили на храм...
Сім'ю моєї прабаби, в якої забрали все збіжжя та їжу, та ще й вигнали з дому, місцеві пристосуванці (на догоду московській владі). Прабабу Палажку з опухшими від голоду дітьми врятувала сусудська ж...єврейська родина. Виявляється у євреїв було що їсти, у них ніхто харчів не забирав.
Цей родинний приклад ще раз доводить, що це був геноцид саме українців
Все повторюється.,євреї в Умані жирують,а наша нація помирає...
@@raspisnoyз передка пишеш,помираючий ти наш?
@@YuraShinkarenko Доживеш до моїх років, срати стоя будеш!
Коли я думаю про це, я крізь лють до катів, відчуваю неймовірну вдячність до Старших з мого Роду за те, що вони попри все вижили і народили та виростили дітей!
Чомусь інформація про голодомор у Києві для мене не дуже відома, хоча я від прабабусі чула багато розповідей про голодомор на Київщині
Моя прабабуся, світла їй пам'ять, ходила із Зазим'я до Києва на заробітки
Вона була із заможної багатодітної родини, з якої залишилася, крім неї, лише одна сестра...
Вона розповідала, як люди ходили по дворах і просили щось поїсти, як падали і помирали, як пухли з голоду...
І от моя пра ходила на Приорку ( вона казала "Приварку"), щоб розжитися харчами за якусь роботу
Там вони і зустрілись з моїм прадідом та його родиною
Що там і як між ними відбувалось, вона не розповідала
Але потім вони жили в селі, народили дітей, одна з яких моя бабуся, мамина мати
Потім була 2 світова, прадід воював і повернувся, але довго не прожив
Не вижили і 2 чи 3 ( бабуся точно не пам'ятала) дітей, бо окрім війни був ще один голодомор вже після неї
Це історія мого Роду про голодомор у Київщині
Є ще й батькова сторона Роду, по якій косою пройшов голодомор, але то сучасна Кіровоградщина
Дякую своїм Старшим, що вижили і що розказали!
Дуже дякую Вам, пане Кирило, що висвітлюєте такі важливі і болючі теми!🙏
Мусимо пам'ятати і розповідати нащадкам про цей жахливий час, про злочини і про предків, які загинули і які вижили!
Дякую за відео, то був страшний геноцид.
Тільки в моїй сім'ї було вбито тоді 11 людей загалом
Про мого прадіда написали у довідці, що помер від старості, а він відмовився від їжі, щоб спасти дітей та онуків, які ледве живі були тоді, так і помер на печі від голоду, вчинив самопожертву, я знайшов його прізвище у книзі голодомору, що є в меморіалі, Щербина Касян Климович, от так 🤬, царство небесне всім невинним жертвам нелюдського московського режиму, хай будуть прокляті вони на віки вічні
🙏🙏🙏Амінь.
как всегда благодарность автору за эту публикацию. За 1933 ничего не знаю а вот за 1947 очень много рассказывали отец мама и свекровь ибо пережили это.Отец выжил только благодаря яйцам сорок которые доставал из гнезд весной 1933
Моя мама теж памʼятає голод 1947 року. Як постійно дітям хотілось їсти. Як старший брат залазив на акацію і скидував їй в поділ платтячка квіти акації. Які вони були смачні, памʼятає і досі. Батько в неї загинув на війні, залишилась мама з трьома дітьми. Жили дуже бідно. І її відправили в санаторій в Пущу. Розповідала, що давали тонкий кусочок булочки з суничним варенням. Кращого смаколика вона тоді не бачила. Смак тих солодких ягідок ніколи не забуде.
Моя мама родом з Трипілля, звідки і Данило Терпило-Зелений. Мамина хрещена була його родичкою. Але про голод. Була у мене прабабуся 1896 року народження, яка померла у 1995. Вона багато розповідала і про революцію, і про голод 32-33го, про війну і голод 47-го. З уроків історії неодноразово чула про загороджувальні загони довкола міст, але бабуся жодного разу про це не розказувала. І вижила їх сім'я за рахунок Києва. Бабин чоловік працював у Києві і отримував там хліб. Баба ходила пішки у місто і приносила хліб додому. Розказувала, як жінка із нашого села, ідучи з Києва, прив'язувала хліб десь на спині, щоб важко було дістати, щоб не з'їсти його дорогою, а принести дітям. Прабаба мала лише 1 доньку, мою бабусю, але у неї ще була рідна сестра з дитиною, розлучена. Дитині у 33му році було 3 роки. От сидять вони удвох з моєю бабусею на печі і ждуть з Києва матір-тьотю. Прийшла прабабуся, принесла хлібину і відрізала по шматку дітям. І ось ця трирічна дитина каже:" Ви ж і мамі дайте хліба, вона ж теж хоче їсти!"
Важке дякую
Степанець найкращій. Комент в підтримку, ще зовсім трохи до 100к
Аудіо мотив у цьому відео, як на мене, на багато краще ніж попередні експерименти
Дуже важливий випуск! Дякую вам, Кириле за нього.
Мої прародичі боялись говорити з нами про ці страшні події. Я лише знаю, що моя бабуся, яка походила з досить заможної сільської родини, маючи двох маленьких діток, мусила віддати за харчі весь свій посаг. Але і це не вберегло старшого їхнього дворічного сина. А моя мама 1932 року народження вижила.
Моя бабуся Анастасія, 1924 р.н., з Чернігівщини, розповідала про Голодомор зі сльозами на очах. Вона казала, що теж почала опухати від голоду, але все ж таки вижила. Їхня хата була на краю села, поруч були луки. І вона казала, що люди по тих луках бродили цілісінькими днями, іли лободу та іншу рослинність, "як овечки".
Дякую за важливе висвітлення цих трагічних подій,щиро бажаю успіхів.
Величезна подяка за всі відео! Нарешті пишу коментар! (Передивилась, майже всеееее))
Пару років тому в музеї в Книгах Пам'яті знайшла багато інформації про дико померлих родичів від голодомору по маминій лінії (Запорізька обл.)
Про таке минуле роду та країни неможливо забути.. !
Дякую за вашу працю і завжди цікавезний контент!!!!
Кирила, чекаю на подальшу Вашу розповідь про цю страшну трагедію українського народу!
Дякую! Дуже гарна розповідь! Про нашу УКРАЇНУ,Нажаль багато кого не цікавить.Я Вам дуже вдячний!Ви Молодець! Ви знаходите нашу історію,багато читаєте і багато упізнаєте про нашу УКРАЇНУ Неньку.І Вам дуже вдається усе чітко розповісти нам і довести! Ви молодець! дякую!
У мого прадіда Купріяна Бойка була сестра в Києві і коли він вже дійшов майже до краю то якимось чином добрався в Київ.А сестра в той час була на курорті.Сусіди відкрили її квартиру,мабуть то була комуналка, і впустили діда.Він там знайшов якусь їжу,поїв і помер.Сусіди повідомили в мусорку і мусора забрали тіло.А прабаба Мавра в цей час померла в селі.Коли сестра повернулась і почала розшукувати де закопали брата то так сліду і не знайшла.Тому думаю що мерли і в Києві і їх десь в спільних ямах прикопували.
Так і було.Все з кінцями совки робили.
⚜️ ЧОРТКІВ ⚜️🇺🇦 Пам'ятаємо! Ніколи не забудемо! Вічна пам'ять! 🙏💛💙🕯️
Моя мама в дитинстві жила поруч з жінкою, яка була не при своєму розумі. Говорили, що вона зійшла з розуму від голоду і з'їла своїх дітей... Диканьський район, Полтавщина.
Дуже дякую!
Ти крутий. Не збавляй. Розвивай тематику не тільки Києва і області але і сусідніх областей.
дякую.
Зараз теж, заб'ють людину до смерті, а потім пишуть "епілепсія". А на комісії від Верховної ради кажуть, "вибачте єто нє доказано".
У книзі київського історика Михайла Рибакова " Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва" наведено такий факт:
Від голоду в 1931-1933 роках в Борщагівках померло мешканців в 5 разів більше, ніж загинуло під час Другої світової війни. Тобто втрати від Голодомору 5:1 в порівнянні з війною! Найстрашніший музей Голодомору, де дуже багато документів, фотографій знаходиться в Меджибожі.
Мій дідусь розповідав, що у голодовку 32-33 років їли людей. А мою маму спасла риба. Раніше жили на хуторах і ч них був ставок . Там було дуже багато риби. Вони варили цю рибу і їли...
Моя бабуся вважала, що акація отруйна, бо вони маленькі наїлись з голоду цих квітів і їх братик помер... з великої родини тоді якимось дивом вижили лише дві дівчинки - моя бабуся та її сестричка (Черкаська область)
Дуже дякую за відео!Ерефія всього цього як не визнавала так і не визнає!Та й в нас є колишні Гебешники які цього не визнають!Персонально знаю такого Киянина, в якого батько займався розкуркулюваням, і якому зараз 84 роки!
Велика Вам подяка за це відео!
Дякую за працю!
Хорошо в колгоспі жить один робить сім лежить а як сонце припече то і восьмий утече.
У мої свекрухи померли під час голодомору двійко старших братиків: Толя і Володя. Мати підробляла в Києві швачкою. Проживала у рідні на квартирі, там же і шила. Її рідня зловживала алкоголем та вкрала зароблені нею копійки на хліб своїм діткам. Від цього шоку мати сильно захворіла і не могла тиждень встати з ліжка, аж поки в процесі марення чи сну якийсь голос сказав: Ганько, йди додому, твої діти пухнуть! На наступний день підвелася і пішла, але сини вже померли на той час😢😢😢
У Фастові теж це було
По всій Україні це було, окрім західної України, бо вона тоді не входила в СРСР.
Наша сила в єдності! Крим - Україна!
у 1990-х коли дізнався про Голодомор 1932-33 років, питав ще живого свого діда 1914 року народження (виходить йому було 18-19 років) з Херсонщині, він казав що у них в селі Велика Лепетиха не було такого голоду і він навіть не чув про нього, тобто деяким районам в Україні пощастило не потрапити під цю хвилю. У Києві на Куренівці жили інші мої прабабуся та прадідусь, нажаль я народився пізніше їх смерті, тому спогадів не було змоги почути, а вже бабусі, що народилася на Петропавлівській вулиці у приватній садибі було у той час ще 5-6 років, тому її свідчення були ще не змістовними
Велико поважний Пане Степане!! Дуже дякую за історичну, повчальну, реалістичну відео-розповідь! Памʼять нашим українським предкам!дякую за те що піднімаєте цю тему для того щоб більше ніколи такого не повторилося! Респект! Слава Україні!
Сьогодні молимось за душі наших співвітчизників, невинно закатованих голодом сатанинським режимом з московії. Запалюємо свічки на підвіконні на стопин іх. Царство Небесне усім загиблим від голодомора.
Дякую вам за вашу роботу, за вашу громадську позицію та людяність. Низький уклін
Я стала Вашою шанувальницею .
Обов'язково передивлюся всі Ваші роботи. Дякую за них.
В історії нашої сім'ї відбилися всі сторінки подій, які Ви описали
,
На черкащини у людей забирали навить крупи, продукти. Зате видкрили магазин, де за золото купували продукти. Вымирали цили симьи. Половили котикив, собак, ворон
Жахіття, більш за все постраждали центральні регіони України.
Мені бабуся розповідала що в їхньому селі матір зарубала свою дитину щоб прокормити інших дітей братиків та сестричок, коли про це дізналися цю жінку заарештували.
В ями в які вивозили тіла там ховалися люди які обїдали померлі тіла.
А моя родина вижила тому що дідусь заховав клумак з половою . Вони варили з тієї полови та зеленої кропиви з осетом кашу та по кілька ложок в день їли😢.
І кожного тижня приходили поліцаї та все обшукували шукали харчі, коли немогли найти то казали( где вы твари спрятали пищу, что не подохли до сих пор. Но ничего в следующий раз найдем ваш тайник)
А коли в когось знаходили то забрали все до останньої зернини.
Коли я розмовляв з людьми зі східних регіонів то вони казали що я вигадую
Бо ті люди із східних регіонів могли бути нащадками переселенців з боліт, яких поселили а хатах виморених голодом людей
Ну і, звісно, пропаганда...
@@ЮліяПрисяжнюк-й2жа потім вони розплодилися ,як таргани, а зараз їм " какая разніца" та все чекають на своїх" асвабадітєлєй".
Стосовно голодомору.
В сім'ї ( мама з Чернігівщини; тато з Чорнобильского Полісся) особливо не розповсюджувались.
Але...
По мамі ( бабця 1911 р.н дідусь 1914 р.н., тобто діти ще Першої світової війни; за розсекреченими архівами, служив в Червоній Армії з 1939 по 1947 рік, бабця пережила німецьку окупацію). Запам'ятала реакцію дідуся на емоції бабці, коли щось зламалось, спортилось з господарчих товарів, ....його слова, аналог наших :
" Не мороч голову. Не звертай уваги на такі дрібниці"
- " ГОЛОДОВКИ НЕ БУДЕ".
Хоча, найбільша травма його була, це холод.
Дідусь міг піти в магазин, не купити нічого, але завжди купляв коробок сірників.
По батьку ( бабця 1909 р.н. дідусь 1911 р.н. теж діти ще першої світової війни, дід теж фронтовик, бабця пережила німецьку окупацію). Поскільки ліс, то такого дикого голоду там не було. В лісі ховали і ховались ( прадіда розкуркулювали, загрожували арешт і висилка в Сибір, пів року переховувався в лісі).
Але батькова звичка ( тато 1947 р.н.) все їсти з великою кількістю хліба з ним все життя. А суп з лободою, молодою крапивою до сих пір улюблене блюдо дитинства.
Але дивні кулінарні звички і відношення до продуктів сформували не тільки голодомори. ...
На Поліссі, в Білорусі, за діяльність червоних партизанів німецькі фашисти спалювали живцем цілі села, з жінками, дітьми, стариками ( чоловіки в Червоній, Армії, партизанах)
Свідком такого спалення була моя бабця ( двоє старших синів 1936 р.н. та 1939 р.н. діти вже другої світової війни).
Після цього на все життя її рвало від запаху жареного, смаленого мяса. Але готувати все ж приходилось. На шістьох членів сімї. ( четверо дітей, та вона з чоловіком).
Я читала про Голодомори в двотисячних.
Коли пішла працювати в 2000, то зустрічала людей з дивними кулінарними смаками і дивними діями, яким по 70-80 років.
Наприклад, ще мене вчили старі колеги, що особистий посуд на роботі ( чашка для чаю, кави) краще тримати не митий, менше будуть ним користуватись в вашу відсутність, менше буде зваби підмінити свій старий на ваш новий...Мене це дуже дивувало, я не розуміла, кому потрібна моя проста чашка, у кожного своя є. Ще класніша, ніж моя .( через роки розумію, це ще і домішки російської, зеківської культури, бо вчили мене цьому етнічні росіяни, які в Україну потрапили за росподілом).
Зустрічала жінку, яка розповідала, що може їсти будь яку траву в якості їжі.
А те, що цей голод був штучний абсолютно вірно. Доведено не тільки документально і політично.
У мене дві освіти медик та психолог, тому я цікавлюсь цією темою саме з медико-психологічної точки зору. Та з точки зору селян землеробів.
Природним чином голод серед українських селян не можливий.
По-перше Селянин завжди раціонально підходить до посадки, вирощування та збору урожаю. Якщо неврожай, то , здебільшого якоїсь окремої культури, інші виростають.
По-друге селянин завжди
заготовляє посадковий матеріал на наступний рік...
Та і вирощене своїми руками ( буквально) селянин не віддасть плоди своєї праці,
навіть на саму ідеальну авантюру побудови комунізму, не залишивши собі на життя.
Український селянин був самодостатній.
Ніколи не вибачимо, ніколи не забудемо.
Ви ж їх знову привели до влади вибравши.
@@ВикторРад-г6ь гірка правда
Шо ви мелете? Капітан гумористів КВК зараз очолює український спротив проти рашистського агресора, у якого лідер - КаГеБіст !
Зараз усе повторюеться з нашою владою! 😮
Важка доля нашої України.Скільки випробувань,горя,біди.І зараз страждання,смерті,сльози.Коли вже ми будемо дійсно Незалежні,щоб жити вільно,щасливо,для себе?
Швидше б закінчилися ці важкі часи.З Перемогою всі повернулися додому!
Дякую.Цю історію геноциду треба пам'ятати.🇺🇦❤👍
Дякую за висвітлення такої теми. Це не повинно бути забуте!
Наш знаменитий на увесь світ художник Микола Сергійович Сядристий, поки мав музей мініатюр у Лаврі, зробив постійно діючу виставку про Голодомор. Також він підібрав цитати з Троцького, Леніна, Маркса і тд про селян і як треба їх тримати в кулаку. Ці цитати викарбувані на гранітних плитах, які розташовані за музеєм Голодомору на схилах. Також він написав декілька цікавих книжок-досліджень "Молох ленінізму. Ідеологія державного терору", "Комуно-мраксизм: пастка диявола для рабів", Близнюки-брати. Ленін і Гітлер, Муссоліні"
Зразу лайк ! Дякуємо що пам' ятаєте
Вічна пам' ять всім !
Низький Вам уклін за висвітлення такої теми.
Пам'ятаю історії моїх родичів та свідків тих часів:
"Їли усе, що було, адже конфісковували більшість речей"
"Везли до москви награбоване, рейдили хати"
"Намагались непомітно закопувати не тільки їжу, але й прилади для готування"
"Деякі їли звичайну траву, кору, але навіть за таке знущались над людьми"
"Намагались промивати голови пропагандою, що ви ще не страждаєте, а самі перекопували двори у пошуках схованок"
І багато інших фактів з тих часів.
Дякую,що робите такі відео і розкопуєте ті факти,які потрібно знати українцям,і передавати з покоління в покоління.
Дякую Кирило Вам і всій Вашій команді за таку дуже потрібну і важливу розповідь про такі жахливі і тяжки часи нашої Неньки України. Як сталінський режим хотів знищити українську націю
Дякую за це відео.... Це наша історія, яку важливо пам'ятати., щоб жахіття не повторилися знову. Напевне, кожна українська сім'я постраждала від Голодомору. Пам'ятаймо... Ще раз дякую...
Подяка за правду за просвиту
Мій батько народився у Західній Україні, там, за часів правління Австрії та Польщі жодних голодоморів не було. Але, після Другої світової війни, у 1946-
47 роках, голод на Рівненщині таки стався.
Дякую Вам за роботу! Без знання історії ..... Світла пам'ять всім хто зазнав таких нелюдських знущать.
Були чекісти - стали тцк. Сто років різниця. Дякую за відео.
Сміюсь. Це ж зараз таке 😅
На роботу не приїхати - блокпости 😂
Розкажіть хто був чекістами, поліцаями і нашими тцк?
Так так - це були українці
Важлива тема, дякую.
Секунда занудства - не "велика кількість людяності", а велика кількість людей, населення, українців.
Пане Степанець, величезна подяка і низький уклін за Вашу працю!
😢Кирило, Найщироченно дякуємо за Вашу кропотоливу працю над прихованою історію голодомору 1932-1933 рока...😢 В підручниках історії на жаль тема не відсвітлювалася, тому і маємо сьогодення та ціну "Святого Хліба"
Дякую за відновлення національної памяті !!!
Неймовірно дякую вам за відео. Дуже болісно поринати у ті страшні часи штучного голоду. Тему не з приємних, але одна з найбільш важливих. Наскільки масштабна це була трагедія видно навіть сьогодні, коли кожен в Україні не може просто спокійно викинути хліб чи недоїдки, а це тільки один з поверхневих наслідків цього жаху. Ще раз дякую, що доносите цю інформацію людям
Дякую за Вашу роботу! Надзвичайно якісний і важливий контент!