«Так хочеться й справді весни» Юрій ПІЖУК

Так хочеться й справді весни,
Аби лише не наврочити,
І від цієї війни,
В щасливу весну перескочити,
Забути про зиму геть,
І бігти від неї подалі,
Зима засіяла смерть,
Писала криваві скрижалі,
І горе рікою текло,
Від люті хотілося вити,
Хоч серце від болю пекло,
Та ритм відбивало - «Жити!»
Так хочеться й справді весни,
Вдихнути на повні груди,
І впасти дощем голосним,
Коли війни вже не буде,
І рівчаками текти,
До самого Чорного моря,
Вишневим садом цвісти,
А поки що, поки що - горе,
Коли настає весна,
Хто здатен її спинити?
Ти чуєш клята війна?
Ми все одно будем жити!
@ Юрій Піжук, Київ, Україна
01.03.22
28.03.22