Ось недавно закінчила читати, і мене не те що обурювала Радченка Радченка, я зла👿👿👿 як свої невдачі, заздрість вихлюпує на більш слабких, особливо жінок, та й думки про "друзів" не кращі... Як на мене в кожній думці заздість до інших.... А особливо мене обурило, після зґвалтування, як він думав про Надійку, потім - як згадав, після Зосі (не хочу писати ім'я як у романі, бо мені наче булгаківщиною попахує - таке собі призирство до українців/України), як думав, що увезе/вкраде її, що вона його чекає і обожнює, що піде за ним, все кине, а виявилося .... То почав ображати її подумки, її вигляд ... Бо так же легше, що його нЄнАнАглядного ЗАБУЛИ і живуть далі щасливим життям!
«Місто» я дочитала сьогодні, в 23 роки, пропустивши цей роман в шкільні часи. Я почала знайомство з автором з невеличкої драми та декількох оповідань. З розмов про «Місто» я готувалась до чогось обурливого. Але Степан Радченко перевершив всі мої очікування. Дякую за цю чудову розмову і новий кут, під яким можна розглядати цей роман. ❤
Коли я вчилася у школі, у нас вже були Тигролови Багряного, але Підмогильного ще не було. І даремно. Читала недавно, і це особливе задоволення послухати професійний розбір після ознайомлення з твором.
Вiдкрила Вас тiльки сьогоднi i вiдразу пiдписалася: нарештi маю чисту i розумну украiнську мову! Лайк! Переходжу на украiнську, пiдтримую Украiнське! Дякую Вам! Буду все дивитися....💙💛💙💛💙💛
так і роблять нарциси. Щоб не згоріти від пекучого сорому перекладають вину на іншу людину. Треба читати книгу з цією оптикою, що г.г. нарцис і одразу все стає на свої місця, ну хоча б логіка його огидних вчинків.
Єдине, що сподобалось в головному героєві - це як довершено і реалістично Валеріан Підмогильний виписав образ «нарциса». Всі його трансформації насправді гімна собачого варті, бо його рефлексії не приводять і не приведуть ніколи його до більшої емпатії і людяності. Висновки, які він собі сам складає завжди ведуть його до жаданої величі. Навіть коли він імпульсивно мріє про повернення в село - його уява вимальовує, яким величним він там стане у своїй близькості до землі і людей. І я щиро зловтішалася навіть не тому, як його попустила Надійка, бо Надійка по суті хоч і забезпечена, але нещасна, бо знову втрапила в побутове ярмо, з якого так сподівалась втекти. Найбільше мене порадувала повія, яка дала йому, якщо хочете, урок гідності. Заплатив за тіло - або бери, або вали звідси, а душа не продається - до душі не лізь! Що ж стосовно балерини - то це просто наступний щабель, який він буде брати із затятістю нарциса, і або візьме в зламає, або знецінить і піде собі шукати когось іншого для регулярного самоствердження і самозвеличення. І ніяк епоха цвєї поведінки не виправдовує. Зараз таких теж персонажів - греблю гати. І хоч автор оповідає про нього майже безоціночно - все одно зрозуміло між рядків, що це дикість, хоч почасти навіть унормована суспільством.
Дякую) це саме те, про що я думала весь час поки читала роман. В Місті набагато більше і яскравіше зображений внутрішній світ нарциса, ніж проблема урбанізації. Тут переїзд з села і місто скоріше тло, на якому герой може максимально розкритись. Я власне пішла дивитись це відео, щоб зрозуміти, що ж "хотів сказати автор" цим героєм, бо в романі він дійсно дуже безоціночно поданий
Я читала "Місто" В. Підмогильного ще у школі і, нажаль, погано пам'ятаю цей твір. Проте, що запам'яталося, так це, дійсно, моє обурення головним героєм. Тоді, у віці 16 років це було важко читати і сприймати. Проте дуже кортить перечитати і переосмислити твір зараз. Дякую Вам за відео і за Ваші супер цікаві розмови про ґендер у літературі💙💛
Дякую вам! Стільки цікавих деталей не помітила, коли читала вперше, аж захотілося знову перечитати “Місто”. Добре, що якраз прийшло нове видання від “Віхоли”)
Дякую за такий цікавий розбір. Коли слухав в цей роман завжди Степан Радченко здавався аморальною скотинякою , хоча слухав я цю книжку давно потрібно буде її колись переслухати.
Дякую! Цікаво було послухати розбір. Читала давно, на той час роман не сподобався, бо готова була тільки до позитивного головного героя. Можливо вже настав час перечитати.
Дякуємо за цей розбір! Цей роман мені спочатку дуже не сподобався у школі. Але почавши рефлексувати я зрозуміла, що це один з моїх улюблених зі шкільної програми.
Мені Степан Радченко радше неофіт, що долучився до літературної творчості через пролетарське переконання що йому під силу будь-які вершини людського творчого зростання. Проте в душі він невиправний селюк з купою комплексів які навряд чи здолає за ціле життя. Чесно кажучи, мені в кінці роману примарилося його самогубство, що було би логічною спокутою за скоєні гріхи. Дякую вам за хорошу професійну дискусію з приводу роману, дізналася багато цікавого
"Місто" читала 2 роки( в школі я вчилась при совку) - головний герой -лайно, цінно в романі тільки опис Києва 1920х років, а "Хмари" Нечуя мені сподобався
Дякую за обговорення, тим більше, тим більше по свіжих слідах прочитаного роману. Він мене затягнув мовою, стилем. А ось "пригоди" головного героя сприйняла не надто всерйоз, якось з іронією (пояснила тим, що зараз мабуть психіка настільки заповнена справжнім горем). Дякую, що дали індульгенцію на таке сприйняття. Дякую, що привернули увагу на деталі і тонкощі роману, які пройшли повз
"Місто" прочитала повністю буквально нещодавно, майже через 8 років після того, як проходила його в школі. Роман дуже сподобався, зокрема, те, як пише Підмогильний, як описує сцени, розставляє у них акценти. Щодо поведінки Радченка, то не сприймала його як суто негативного персонажа. Так, його поведінка не імпонує, але роман скоріше дає можливість зазирнути по ту сторону, проникнути у логіку так званих bad guys, зрозуміти її. Хоча зрозуміти - не означає схвалювати.
Читаючи Місто, відчувала неприязнь до Степана. Він видається мені психічно неврівноваженим, з проблемами, які виміщує в насильстві, але при цьому зверхньо дивиться на інших, вважає себе кращим. Класний випуск, було цікаво слухати. Ще не обговорили його тези щодо шлюбу - в творі вони звучать досить цікаво і неординарно
Я - вчителька української мови та літератури. Намагаюсь завжди по-новому підходити до уроків (тим паче зараз онлайн). Зараз перечитаю цей роман, роблю певні помітки. Протягом всього твору і особливо його початку у мене виникала ненависть певна і обурення до головного героя :) І виникало питання "Де ж він інтилігент?"... Дуже цікаво пояснюєте! Саме те, що треба!
Дякую велике за розмову! Прочитала "Місто" вперше півроку тому, була у захваті. Персонаж Радченко викликає обурення та іноді огиду (особливо в сцені, коли він приходить на чай до студента та подумки радіє жахливим змінам в житті професора, які відображені в убранстві кімнати). Але дуже цікаво спостерігати трансформацію героя, особливо на фоні опису Києва тих часів.
Дякую за цей випуск! Прочитала "Місто" буквально ось зараз. Вперше. В школі його не було. "Обурювало" - не те слово. Я в шоці, що ця книга є в шкільній програмі. Звичайно, роман геніально написаний і я особисто розумію, в чому його цінність. Але мені не 15 років, маю певний життєвий і читацький досвід. А навіщо книжка про сексиста-ґвалтівника підліткам в патріархальній країні? Додам: мені дуже приємно, що ваші думки багато в чому зійшлися з моїми. Приємно усвідомити, що і я щось шарю за літературу))
Дякую величезне за огляд роману. Співпадають думки стосовно головного героя. Звісно, мене сильно обурювала його поведінка. Можливо, є ті, хто сприйняли ці Радченкові сходинки, як прийнятні для становлення особистості. Не знаю. Готуємо книжковий клуб у нашому місті за цим романом. Будемо дискутувати. Тож подивимося, хто як сприйме того Радченка. 😂 Очікую подальших бесід, можливо, я пропустила ще одну за Підмогильним, поки не бачу. З нетерпінням чекаю. Дуже подобається, як презентує твори пані Віра. Величезна подяка. 🙏
Я не дуже пам'ятаю свої емоції під час прочитання, та залишилось у пам'яті те, що твір дуже сподобався і я дочитувала його до пізньої ночі. Це був 11 клас, перед здачею ЗНО і вступом в університет, і, відповідно, перед моїм переїздом з маленького містечка до великого міста. Напевно тому, мені так сподобався твір, бо він ненароком і мене готував до реалій великого міста, у якому я, до того часу, самостійно не жила, і у яке так мріяла переїхати.
Так, роман читала в 10-му чи 11-му класі, перед від‘їздом на навчання якраз у Київ, поведінка тоді головного героя виглядала дикою та неймовірною, наче надто виразна вигадка. Перечитала через 15 років проведених у Києві - і подумалося, що ще автор надто місцями (або час скоріше таким був) пом‘якшив певні пасажі Дуже цікава книга ❤❤❤ Особливо, коли читати й тримати в уяві точний образ сучасного прототипу Радченка.
Дякую вам за цю розмову! Вивчаючи цей твір в школі, було дуже важко його зрозуміти, особливо поведінку головного героя, здається, вчителі також не дуже його розуміли. Степан здавався просто огидним покидьком, як і сам автор, що його створив 😅 Тепер зрозуміло, що Підмогильний на стороні всіх тих скривджених жінок, що в цьому творі він викриває всю сутність патріархату, який був ідеалізований в більшості творів до цього моменту ("високоморальність" сільського життя, цнотлива дівчина, "строгий, але справедливий" батько й так далі). Автор геніально викриває так звані "традиційні цінності", що в основі їх лежить приниження жінки (цінність Надійки як людини лише в тому, як вона одягається) та покарання її за невідповідність чоловічим уявленням - треба щоб була зручна й покірна. Прочитаю твір ще раз, цей раз вже із більшим задоволенням і розумінням. Автор дійсно випередив свій час. Дякую!
Цікавий ракурс викладення подій описаних в романі. Я би посперечалася. Коли я читала цей твір, то кожен новий епізод стосунків Степана, мною сприймався не як сходинка догори, а скоріш , падіння все нижче і нижче. Головне чим подобається творчість Підмогильного ,окрім цікавого та динамічного сюжету, це стиль написання. Майстерність володіння словом та вміння просто зачаровувати читача.
Дякую, цікаво дізнатись ще чиюсь думку, бо роман однозначно неоднозначний, саме тому рекомендую читати його всім - кожний точно щось для себе знайде, і 100% зробить висновок, відмінний від інших читачів. Скажімо, для мене «Місто» краще б називалось «Людина-гімно», бо справді руйнує жінок (їх психіку, долі і т.д.) - бо вони слабші, а в чоловіках він жодної конкуренції не вбачає. Це не той герой, якими ми звикли їх бачити - з високими ідеалами, і т.д. Очікуєш спочатку від нього «просвітлення», але з кожною його думкою, кожною дією бачиш, що надії нема. Людина-гімно, що тут казати: до всього здібний, проте нічого не вартий, герой просто робить якусь фігню, і якимось переосмисленням чи докорами сумління там і не пахне. Я не думаю, що це місто з ним зробило, в селі він також був би падлюкою, хіба іншого штибу.. Просто містом його невігластво і бажання будь-що задовольнити свої потреби сприймались як належне - хіба в цьому воно сприяло спотворенню його первинних намірів чи прагнень.
Дякую за аналіз! Завдяки вам глибше розкриваються грані як Радченка, так і самого Підмогильного. Як на мене, твір не для школи. У мій час в шкільну програму не входив цей роман (поч. 2000-них), читала нещодавно.
О, так, я обурювалася! Найперше, тим, як він винуватив Надійку (а потім Зоську) у своїх негараздах. Але у той найперший раз (той момент його найганебнішого вчинку щодо Надійки) я відчула великий сум. Бо мені Степан спочатку дуже сподобався.
Дякую, дуже цікаво. Читала недавно. Думаю, що якби я цей роман прочитала в молодості, то була б страшенно обурена поведінкою ГГ, така реакція була у мене після знайомства з романом Мопассана. Зараз я сприймаю це як типову поведінку чоловіка-сексиста. Таких у нас було дуже багато, щодо інших його несимпатичних рис- нехай кожний уважно погляне на себе, а потім кидає в Радченка каміння. Роман дуже мені сподобався, планую незабаром перечитати. Було б дуже цікаво почути вашу думку також про Маргарет Етвуд, Айріс Мердок, Джордж Еліот, Джоан Роулінг. 💙💛
Поведінка головного героя обурювала майже від початку. Обурювала його самовпевненість, він навіть вступні екзамени пропустив, бо був певний, що його, такого розумного, в університет і так візьмуть. Обурювало його невміння спілкуватися з жінками і будувати стосунки. При першій зустрічі він кожній відразу говорив, що любить її, просто щоб отримати її. Це так дратувало
На жаль все саме не гарне не добре в ціє людині , на віщо дітям на такому вчитись , я доросла жінка просто шокована , як формувались сучасні чиновники, це трагедія
Мене обурювала поведінка Степана. Для мене він був антигероєм. Коли він вирішив повернутись до Надійки, щоб "врятувати" її я прямо в книжку закричала 😂 Але дійсно я забула зважити на контекст доби
Доба ні до чого. Любий друг Мопасана- персонаж тотожний повністю. Самозакоханість,заздрість. Покорити ( місто,роботу,жінку)- значить згвалтувати,використати,підібгати,а потім викинути,легко пробачаючи себе за негідні вчинки. Ну,вони ж самі винні,що трапились МЕНІ!
Щойно дочитала "Місто". Поведінка Радченка дуже обурювала. Дуже зацікавив його психологічний портрет. Цікава самозакохана особистість з відсутністю емпатії.
7:18 - цікавий термін , вперше чую. Автори! - робіть запис аудіо доріжки і транскрибуйте текст! далі викладайте на відповідних платформах! - це важливо!
Мені герой не сподобався ще з перших сторінок, коли зверхньо роздумував про оточення. Я сприйняла це, як його законсервованість та самовпевненість, надіялась, що з розвитком сюжету, це зміниться, та сталось інакше.
Теж обурила ця фраза. При чому, попри геть паскудне розставання з Зоською, її самогубство - це, принаймні, її рішення, а ось Надійка рішення про власне згвалтування не приймала
І він не просто рвав стосунки, він волів знищити. І звинуватити жертву. Якщо жінка проявляла самовладання або обурення, він хотів бити (як Мусіньку, яку врятувало її вибачення і визнання болю і поразки, або Зоську , з якою він не просто вчинив не гарно. Він зробив все щоб її розчавити. Саме коли вона дійсно його полюбила, це було свідомо і детально описано.
Прочитали щойно Місто на читацькому марафоні. Дещо розчарована - і, навіть, не головним героєм. Хоча ним теж. Підмогильному не вистачає психологізму та глибини в зображенні Радченка. Не побачила я також чіткої кореляції між впливом міста на Степана та його вчинками. Взагалі місто, як таке, досить слабко фігурує в романі. Натомість, я побачила, що в місто приїхала незріла безвідповідальна інфантильна людина, яка, підсвідомо чогось хоче, але насправді конкретно не знає чого хоче від життя і від людей. Навіть мрія про письменництво - не його, вона позичена ним на літературному вечері. Він просто став на ті рейки і поїхав на них далі. В кінці роману він все та ж незріла і інфантильна особа, але уже з міським лоском. «Любий друг» написаний значно краще. Жорж Дюруа навіть викликав симпатію своїм прагматизмом і цинізмом, а головне - їх усвідомленням. На відміну від Радченка, який борсався увесь роман у якихось ілюзіях. І так - за Дюруа лише спочатку писала статті жінка, далі він сам розписався. Імхо.
Так, мене обурювала поведінка Радченка. В тексті вказано, що він сирота. Я сприйняла його огидну поведінку, як наслідок виховання революцією і більшовицькою пропагандою спочатку. А потім зрозуміла, що герой складніший, бо він розчаровується
дякую за розмову і розбір міста, щойно закінчила цю книгу читати, тож дуже ще свіжі враження, і пощастило почути фаховий аналіз. радченко страшенно не симпатичний, почувала відразу до нього ще навіть до лиха, яке він приніс надійці, і ще якесь почуття слизького бруду - така моя відповідь панові ростиславу
Для школярів такий твір буде корисно прочитати і розібрати у класі, потрібно дітям показувати як сексизм може проявлятися, і як розпізнати модель поведінки #радченків.
Як на мене, Радченко абсолютно гидкий емоційно не зрілий персонаж. Який дозволяє собі робити ниці речі виправдовуючи їх у будь-який спосіб, абсолютно добровільно сліпий до наслідків своїх вчинків. Жорстокий до вияву емоцій у інших людей, не послідовний, не здатний дотримати власного слова, реакційний. Вважає, що має право карати іншого за неправомірну, на його погляд, поведінку; вважає себе вищим, достойнішим за інших. При цьому не бачить покрученість, неузгодженість власних думок, дій та суджень викручуючи їх весь час під той чи інший настрій називаючи це "рефлексією", єдина мета якої - приспати власне сумління. Сам роман мені було не цікаво читати. Ні діалоги, ні роздуми про творчість не затягували і не принесли нових думок. Прочитала, щоб скласти власне враження про роман. Новели та оповідання автора для мене більш цікаві та гострі.
Ну ... я з початку подумала що це психопат, з того як він відноситься до людей в цілому, не тільки до жінок. До людей яких бачить на пляжі, до людей на Хрещатику, до людей що брали в ньому участь - дарили книжки, своє тепло і допомогали у складні часи. Він не відчуває вдячності. Не відчуває інтересу до стану інших, окрім заздрості, якщо це стан його приваблює. Він дивиться на людину з оптики - а що він може від неї отримати. Які спостереження, якість, протекції здатні йому допомогти. В нього немає друзів, тільки знайомі - це цитата. Що до жінок, теж є цитата. Не дослівно але: "Проститутки називають себе жінками, влучно підкреслюючи основну функцію". Тобто це портрет насильника і психопата. Яне згодна що доведення до самогубства це єдине що може інкримінувати "герою". Хоча, якщо і досі вважають що сексуальне насилля і побиття людини фізично менш розвинутої, то не злочин, то, мабуть, і так. Тобто я не змінила думку що до психопата, досить ерудованого, інтелектуального але порожнього. Ві знав про себе це не здатен створити сенси, це із текста теж. І те що ця людина сідає писати "повість про людей", згодна, дуже іронічно
Мені Степан Радченко радше неофіт, що долучився до літературної творчості через пролетарське переконання що йому під силу будь-які вершини людського творчого зростання. Проте в душі він невиправний селюк з купою комплексів які навряд чи здолає за ціле життя. Чесно кажучи, мені в кінці роману примарилося його самогубство, що було би логічною спокутою за скоєні гріхи. Дякую вам за хорошу професійну дискусію з приводу роману, дізналася багато цікавого
Ось недавно закінчила читати, і мене не те що обурювала Радченка Радченка, я зла👿👿👿 як свої невдачі, заздрість вихлюпує на більш слабких, особливо жінок, та й думки про "друзів" не кращі... Як на мене в кожній думці заздість до інших.... А особливо мене обурило, після зґвалтування, як він думав про Надійку, потім - як згадав, після Зосі (не хочу писати ім'я як у романі, бо мені наче булгаківщиною попахує - таке собі призирство до українців/України), як думав, що увезе/вкраде її, що вона його чекає і обожнює, що піде за ним, все кине, а виявилося .... То почав ображати її подумки, її вигляд ... Бо так же легше, що його нЄнАнАглядного ЗАБУЛИ і живуть далі щасливим життям!
«Місто» я дочитала сьогодні, в 23 роки, пропустивши цей роман в шкільні часи.
Я почала знайомство з автором з невеличкої драми та декількох оповідань.
З розмов про «Місто» я готувалась до чогось обурливого. Але Степан Радченко перевершив всі мої очікування.
Дякую за цю чудову розмову і новий кут, під яким можна розглядати цей роман. ❤
"Чоловічу образу треба компенсувати насильством над жінкою". Мені аж мороз по шкірі... Дякую за те, що оформили мої відчуття в слова
Коли я вчилася у школі, у нас вже були Тигролови Багряного, але Підмогильного ще не було. І даремно. Читала недавно, і це особливе задоволення послухати професійний розбір після ознайомлення з твором.
Читали нещодавно цей твір, дуже обурювала поведінка Степана він дуже егоїстичний і корисливий герой
Вiдкрила Вас тiльки сьогоднi i вiдразу пiдписалася: нарештi маю чисту i розумну украiнську мову! Лайк! Переходжу на украiнську, пiдтримую Украiнське! Дякую Вам! Буду все дивитися....💙💛💙💛💙💛
Оте зґвалтування Надійки, та сцена мене настільки обурила, а особливо те що їй втирав, що вона сама винна👿👿👿
так і роблять нарциси. Щоб не згоріти від пекучого сорому перекладають вину на іншу людину. Треба читати книгу з цією оптикою, що г.г. нарцис і одразу все стає на свої місця, ну хоча б логіка його огидних вчинків.
Дякую за відео, дуже цікаво було послухати розмову після прочитання Міста. Тепер почитаю Хмари Нечуя-Левицького.
Єдине, що сподобалось в головному героєві - це як довершено і реалістично Валеріан Підмогильний виписав образ «нарциса». Всі його трансформації насправді гімна собачого варті, бо його рефлексії не приводять і не приведуть ніколи його до більшої емпатії і людяності. Висновки, які він собі сам складає завжди ведуть його до жаданої величі. Навіть коли він імпульсивно мріє про повернення в село - його уява вимальовує, яким величним він там стане у своїй близькості до землі і людей. І я щиро зловтішалася навіть не тому, як його попустила Надійка, бо Надійка по суті хоч і забезпечена, але нещасна, бо знову втрапила в побутове ярмо, з якого так сподівалась втекти. Найбільше мене порадувала повія, яка дала йому, якщо хочете, урок гідності. Заплатив за тіло - або бери, або вали звідси, а душа не продається - до душі не лізь! Що ж стосовно балерини - то це просто наступний щабель, який він буде брати із затятістю нарциса, і або візьме в зламає, або знецінить і піде собі шукати когось іншого для регулярного самоствердження і самозвеличення. І ніяк епоха цвєї поведінки не виправдовує. Зараз таких теж персонажів - греблю гати. І хоч автор оповідає про нього майже безоціночно - все одно зрозуміло між рядків, що це дикість, хоч почасти навіть унормована суспільством.
Таеи Підмогильний гарно виписав образ, адже він збурив у вас стільки емоцій)
Дякую) це саме те, про що я думала весь час поки читала роман. В Місті набагато більше і яскравіше зображений внутрішній світ нарциса, ніж проблема урбанізації. Тут переїзд з села і місто скоріше тло, на якому герой може максимально розкритись. Я власне пішла дивитись це відео, щоб зрозуміти, що ж "хотів сказати автор" цим героєм, бо в романі він дійсно дуже безоціночно поданий
Я читала "Місто" В. Підмогильного ще у школі і, нажаль, погано пам'ятаю цей твір. Проте, що запам'яталося, так це, дійсно, моє обурення головним героєм. Тоді, у віці 16 років це було важко читати і сприймати. Проте дуже кортить перечитати і переосмислити твір зараз.
Дякую Вам за відео і за Ваші супер цікаві розмови про ґендер у літературі💙💛
не дивно, бо головний герой псих-нарцис.
Дякую за популяризацію української культури! Роман дуже цікавий і майстерно написаний. Показує цікавий час
Дякую вам! Стільки цікавих деталей не помітила, коли читала вперше, аж захотілося знову перечитати “Місто”. Добре, що якраз прийшло нове видання від “Віхоли”)
Дякую за такий цікавий розбір. Коли слухав в цей роман завжди Степан Радченко здавався аморальною скотинякою , хоча слухав я цю книжку давно потрібно буде її колись переслухати.
Дякую! Цікаво було послухати розбір. Читала давно, на той час роман не сподобався, бо готова була тільки до позитивного головного героя. Можливо вже настав час перечитати.
Дякуємо за цей розбір! Цей роман мені спочатку дуже не сподобався у школі. Але почавши рефлексувати я зрозуміла, що це один з моїх улюблених зі шкільної програми.
Мені Степан Радченко радше неофіт, що долучився до літературної творчості через пролетарське переконання що йому під силу будь-які вершини людського творчого зростання.
Проте в душі він невиправний селюк з купою комплексів які навряд чи здолає за ціле життя.
Чесно кажучи, мені в кінці роману примарилося його самогубство, що було би логічною спокутою за скоєні гріхи.
Дякую вам за хорошу професійну дискусію з приводу роману, дізналася багато цікавого
Дякую, так вчасно! Наш читацький клуб саме читає "Місто" у січні!
"Місто" читала 2 роки( в школі я вчилась при совку) - головний герой -лайно, цінно в романі тільки опис Києва 1920х років, а "Хмари" Нечуя мені сподобався
Дякую вам! Стільки цікавих деталей не помітила, коли читала вперше, аж захотілося знову перечитати “Місто”
Вау, дуже класне відео. Я вже давно хочу прочитати "Місто", тепер в мене немає вибору , хочу прочитати про це все сама)
Дякую за обговорення, тим більше, тим більше по свіжих слідах прочитаного роману. Він мене затягнув мовою, стилем. А ось "пригоди" головного героя сприйняла не надто всерйоз, якось з іронією (пояснила тим, що зараз мабуть психіка настільки заповнена справжнім горем). Дякую, що дали індульгенцію на таке сприйняття. Дякую, що привернули увагу на деталі і тонкощі роману, які пройшли повз
"Місто" прочитала повністю буквально нещодавно, майже через 8 років після того, як проходила його в школі. Роман дуже сподобався, зокрема, те, як пише Підмогильний, як описує сцени, розставляє у них акценти. Щодо поведінки Радченка, то не сприймала його як суто негативного персонажа. Так, його поведінка не імпонує, але роман скоріше дає можливість зазирнути по ту сторону, проникнути у логіку так званих bad guys, зрозуміти її. Хоча зрозуміти - не означає схвалювати.
Читаючи Місто, відчувала неприязнь до Степана. Він видається мені психічно неврівноваженим, з проблемами, які виміщує в насильстві, але при цьому зверхньо дивиться на інших, вважає себе кращим. Класний випуск, було цікаво слухати. Ще не обговорили його тези щодо шлюбу - в творі вони звучать досить цікаво і неординарно
Вподобайка для підтримки 😍 та просування каналу. Так тримати!!! 👏💛💙
Хай 🌻🇺🇦TH-cam
Я - вчителька української мови та літератури. Намагаюсь завжди по-новому підходити до уроків (тим паче зараз онлайн). Зараз перечитаю цей роман, роблю певні помітки. Протягом всього твору і особливо його початку у мене виникала ненависть певна і обурення до головного героя :) І виникало питання "Де ж він інтилігент?"... Дуже цікаво пояснюєте! Саме те, що треба!
Дякуємо за такий посутній коментар!
Дякую за відео. Деякі моменти твору стали більш зрозумілими
Надзвичайно цікаво. Дякую.
"Місто" прочитала в повному обсязі недавно і була дуже приємно здивована якістю твору та сюжетом і в той же час обурена поведінкою головного героя.
Дуже Вам дякую обом за таку цікаву розмову!
Дякую велике за розмову! Прочитала "Місто" вперше півроку тому, була у захваті. Персонаж Радченко викликає обурення та іноді огиду (особливо в сцені, коли він приходить на чай до студента та подумки радіє жахливим змінам в житті професора, які відображені в убранстві кімнати). Але дуже цікаво спостерігати трансформацію героя, особливо на фоні опису Києва тих часів.
Дуже дякую!
Вух, перше видиво дивлюсь га цьому каналі. Не очікував, що буде так цікаво, навіть захопливо.
Дякую за цікавезну розповідь і знайомство з нюансами!
Дякую за цей випуск! Прочитала "Місто" буквально ось зараз. Вперше. В школі його не було.
"Обурювало" - не те слово. Я в шоці, що ця книга є в шкільній програмі. Звичайно, роман геніально написаний і я особисто розумію, в чому його цінність. Але мені не 15 років, маю певний життєвий і читацький досвід. А навіщо книжка про сексиста-ґвалтівника підліткам в патріархальній країні? Додам: мені дуже приємно, що ваші думки багато в чому зійшлися з моїми. Приємно усвідомити, що і я щось шарю за літературу))
Супер. Дякую!
Дякую величезне за огляд роману. Співпадають думки стосовно головного героя. Звісно, мене сильно обурювала його поведінка. Можливо, є ті, хто сприйняли ці Радченкові сходинки, як прийнятні для становлення особистості. Не знаю. Готуємо книжковий клуб у нашому місті за цим романом. Будемо дискутувати. Тож подивимося, хто як сприйме того Радченка. 😂
Очікую подальших бесід, можливо, я пропустила ще одну за Підмогильним, поки не бачу. З нетерпінням чекаю. Дуже подобається, як презентує твори пані Віра. Величезна подяка. 🙏
Наразі це єдина розмова про Підмогильного.
О, якраз недавно читала. З цікавістю послухаю. Дякую!
Я не дуже пам'ятаю свої емоції під час прочитання, та залишилось у пам'яті те, що твір дуже сподобався і я дочитувала його до пізньої ночі. Це був 11 клас, перед здачею ЗНО і вступом в університет, і, відповідно, перед моїм переїздом з маленького містечка до великого міста. Напевно тому, мені так сподобався твір, бо він ненароком і мене готував до реалій великого міста, у якому я, до того часу, самостійно не жила, і у яке так мріяла переїхати.
Так, роман читала в 10-му чи 11-му класі, перед від‘їздом на навчання якраз у Київ, поведінка тоді головного героя виглядала дикою та неймовірною, наче надто виразна вигадка. Перечитала через 15 років проведених у Києві - і подумалося, що ще автор надто місцями (або час скоріше таким був) пом‘якшив певні пасажі
Дуже цікава книга ❤❤❤
Особливо, коли читати й тримати в уяві точний образ сучасного прототипу Радченка.
Дякую вам за цю розмову! Вивчаючи цей твір в школі, було дуже важко його зрозуміти, особливо поведінку головного героя, здається, вчителі також не дуже його розуміли. Степан здавався просто огидним покидьком, як і сам автор, що його створив 😅 Тепер зрозуміло, що Підмогильний на стороні всіх тих скривджених жінок, що в цьому творі він викриває всю сутність патріархату, який був ідеалізований в більшості творів до цього моменту ("високоморальність" сільського життя, цнотлива дівчина, "строгий, але справедливий" батько й так далі). Автор геніально викриває так звані "традиційні цінності", що в основі їх лежить приниження жінки (цінність Надійки як людини лише в тому, як вона одягається) та покарання її за невідповідність чоловічим уявленням - треба щоб була зручна й покірна. Прочитаю твір ще раз, цей раз вже із більшим задоволенням і розумінням. Автор дійсно випередив свій час. Дякую!
Чудовий контент! Читаю зараз «Місто», дякую за аналіз.
Цікавий ракурс викладення подій описаних в романі. Я би посперечалася. Коли я читала цей твір, то кожен новий епізод стосунків Степана, мною сприймався не як сходинка догори, а скоріш , падіння все нижче і нижче. Головне чим подобається творчість Підмогильного ,окрім цікавого та динамічного сюжету, це стиль написання. Майстерність володіння словом та вміння просто зачаровувати читача.
Дякую, цікаво дізнатись ще чиюсь думку, бо роман однозначно неоднозначний, саме тому рекомендую читати його всім - кожний точно щось для себе знайде, і 100% зробить висновок, відмінний від інших читачів. Скажімо, для мене «Місто» краще б називалось «Людина-гімно», бо справді руйнує жінок (їх психіку, долі і т.д.) - бо вони слабші, а в чоловіках він жодної конкуренції не вбачає. Це не той герой, якими ми звикли їх бачити - з високими ідеалами, і т.д. Очікуєш спочатку від нього «просвітлення», але з кожною його думкою, кожною дією бачиш, що надії нема. Людина-гімно, що тут казати: до всього здібний, проте нічого не вартий, герой просто робить якусь фігню, і якимось переосмисленням чи докорами сумління там і не пахне. Я не думаю, що це місто з ним зробило, в селі він також був би падлюкою, хіба іншого штибу.. Просто містом його невігластво і бажання будь-що задовольнити свої потреби сприймались як належне - хіба в цьому воно сприяло спотворенню його первинних намірів чи прагнень.
З язика зірвали!..
Дякую за аналіз! Завдяки вам глибше розкриваються грані як Радченка, так і самого Підмогильного.
Як на мене, твір не для школи. У мій час в шкільну програму не входив цей роман (поч. 2000-них), читала нещодавно.
Не читала "Місто", але чула відгуки, дуже обурювались поведінкою героя. Цікаво було почути професійний коментар, дякую!
Дякую
Дякую за відео. Послухала із задоволенням! ❤💙💛
Дуже цікаво і захоплююче💙💛
О, так, я обурювалася! Найперше, тим, як він винуватив Надійку (а потім Зоську) у своїх негараздах. Але у той найперший раз (той момент його найганебнішого вчинку щодо Надійки) я відчула великий сум. Бо мені Степан спочатку дуже сподобався.
Від початку злоба і заздрість
Дякую. Почитаю
Дякую. Дуже цікаво. Поведінка Радченко обурювала страшенно
Дякую, дуже цікаво. Читала недавно. Думаю, що якби я цей роман прочитала в молодості, то була б страшенно обурена поведінкою ГГ, така реакція була у мене після знайомства з романом Мопассана. Зараз я сприймаю це як типову поведінку чоловіка-сексиста. Таких у нас було дуже багато, щодо інших його несимпатичних рис- нехай кожний уважно погляне на себе, а потім кидає в Радченка каміння. Роман дуже мені сподобався, планую незабаром перечитати. Було б дуже цікаво почути вашу думку також про Маргарет Етвуд, Айріс Мердок, Джордж Еліот, Джоан Роулінг. 💙💛
Мені 60. Почала читати вперше. Скоїла злочин, проспойлеріла для себе. Але я так буду краще розуміти автора.
Дякую .
Дуже цікаво, дякую❤
Поведінка головного героя обурювала майже від початку. Обурювала його самовпевненість, він навіть вступні екзамени пропустив, бо був певний, що його, такого розумного, в університет і так візьмуть. Обурювало його невміння спілкуватися з жінками і будувати стосунки. При першій зустрічі він кожній відразу говорив, що любить її, просто щоб отримати її. Це так дратувало
На жаль все саме не гарне не добре в ціє людині , на віщо дітям на такому вчитись , я доросла жінка просто шокована , як формувались сучасні чиновники, це трагедія
Мене обурювала поведінка Степана. Для мене він був антигероєм. Коли він вирішив повернутись до Надійки, щоб "врятувати" її я прямо в книжку закричала 😂
Але дійсно я забула зважити на контекст доби
У підсумку Степан мені видався не так негідником як просто загубленою у світі людиною, яка не знає хто вона насправді
Доба ні до чого. Любий друг Мопасана- персонаж тотожний повністю. Самозакоханість,заздрість. Покорити ( місто,роботу,жінку)- значить згвалтувати,використати,підібгати,а потім викинути,легко пробачаючи себе за негідні вчинки. Ну,вони ж самі винні,що трапились МЕНІ!
Щойно дочитала "Місто". Поведінка Радченка дуже обурювала. Дуже зацікавив його психологічний портрет. Цікава самозакохана особистість з відсутністю емпатії.
7:18 - цікавий термін , вперше чую. Автори! - робіть запис аудіо доріжки і транскрибуйте текст! далі викладайте на відповідних платформах! - це важливо!
Якщо ви дочитаєте опис до кінця - то там побачите посилання на аудоплатформи)
@@shaleniavtorky ще дослухаю! дякую!
Мені герой не сподобався ще з перших сторінок, коли зверхньо роздумував про оточення. Я сприйняла це, як його законсервованість та самовпевненість, надіялась, що з розвитком сюжету, це зміниться, та сталось інакше.
Всмислі доведення до самогубства єдине, що можна закинути? А зґвалтування?
Теж обурила ця фраза. При чому, попри геть паскудне розставання з Зоською, її самогубство - це, принаймні, її рішення, а ось Надійка рішення про власне згвалтування не приймала
І він не просто рвав стосунки, він волів знищити. І звинуватити жертву. Якщо жінка проявляла самовладання або обурення, він хотів бити (як Мусіньку, яку врятувало її вибачення і визнання болю і поразки, або Зоську , з якою він не просто вчинив не гарно. Він зробив все щоб її розчавити. Саме коли вона дійсно його полюбила, це було свідомо і детально описано.
Прочитали щойно Місто на читацькому марафоні. Дещо розчарована - і, навіть, не головним героєм. Хоча ним теж. Підмогильному не вистачає психологізму та глибини в зображенні Радченка. Не побачила я також чіткої кореляції між впливом міста на Степана та його вчинками. Взагалі місто, як таке, досить слабко фігурує в романі. Натомість, я побачила, що в місто приїхала незріла безвідповідальна інфантильна людина, яка, підсвідомо чогось хоче, але насправді конкретно не знає чого хоче від життя і від людей. Навіть мрія про письменництво - не його, вона позичена ним на літературному вечері. Він просто став на ті рейки і поїхав на них далі. В кінці роману він все та ж незріла і інфантильна особа, але уже з міським лоском.
«Любий друг» написаний значно краще. Жорж Дюруа навіть викликав симпатію своїм прагматизмом і цинізмом, а головне - їх усвідомленням. На відміну від Радченка, який борсався увесь роман у якихось ілюзіях. І так - за Дюруа лише спочатку писала статті жінка, далі він сам розписався. Імхо.
Так, мене обурювала поведінка Радченка. В тексті вказано, що він сирота. Я сприйняла його огидну поведінку, як наслідок виховання революцією і більшовицькою пропагандою спочатку. А потім зрозуміла, що герой складніший, бо він розчаровується
загалом роман справив неприємне враження, якраз через відразу до головного героя
дякую за розмову і розбір міста, щойно закінчила цю книгу читати, тож дуже ще свіжі враження, і пощастило почути фаховий аналіз. радченко страшенно не симпатичний, почувала відразу до нього ще навіть до лиха, яке він приніс надійці, і ще якесь почуття слизького бруду - така моя відповідь панові ростиславу
Звичайно, поведінка Степана обурювала. Пішов по головах жінок.
Для школярів такий твір буде корисно прочитати і розібрати у класі, потрібно дітям показувати як сексизм може проявлятися, і як розпізнати модель поведінки #радченків.
Так, поведінка Радченка обурювала, хоча оцінювала високо його хороші риси
Віра Павлівна дуже лояльна до Радченка. Герой дуже токсичний із всіма жінками, що зустрічаються на його шляху...
Як на мене, Радченко абсолютно гидкий емоційно не зрілий персонаж. Який дозволяє собі робити ниці речі виправдовуючи їх у будь-який спосіб, абсолютно добровільно сліпий до наслідків своїх вчинків. Жорстокий до вияву емоцій у інших людей, не послідовний, не здатний дотримати власного слова, реакційний.
Вважає, що має право карати іншого за неправомірну, на його погляд, поведінку; вважає себе вищим, достойнішим за інших.
При цьому не бачить покрученість, неузгодженість власних думок, дій та суджень викручуючи їх весь час під той чи інший настрій називаючи це "рефлексією", єдина мета якої - приспати власне сумління.
Сам роман мені було не цікаво читати. Ні діалоги, ні роздуми про творчість не затягували і не принесли нових думок.
Прочитала, щоб скласти власне враження про роман.
Новели та оповідання автора для мене більш цікаві та гострі.
Цікаво, що в коментарях крім мене лише один явний чоловік))
У школі я дуже не любила цей твір через поведінку головного героя з жінками.
Симпатії не було.
Ну ... я з початку подумала що це психопат, з того як він відноситься до людей в цілому, не тільки до жінок. До людей яких бачить на пляжі, до людей на Хрещатику, до людей що брали в ньому участь - дарили книжки, своє тепло і допомогали у складні часи. Він не відчуває вдячності. Не відчуває інтересу до стану інших, окрім заздрості, якщо це стан його приваблює. Він дивиться на людину з оптики - а що він може від неї отримати. Які спостереження, якість, протекції здатні йому допомогти. В нього немає друзів, тільки знайомі - це цитата. Що до жінок, теж є цитата. Не дослівно але: "Проститутки називають себе жінками, влучно підкреслюючи основну функцію". Тобто це портрет насильника і психопата. Яне згодна що доведення до самогубства це єдине що може інкримінувати "герою". Хоча, якщо і досі вважають що сексуальне насилля і побиття людини фізично менш розвинутої, то не злочин, то, мабуть, і так. Тобто я не змінила думку що до психопата, досить ерудованого, інтелектуального але порожнього. Ві знав про себе це не здатен створити сенси, це із текста теж. І те що ця людина сідає писати "повість про людей", згодна, дуже іронічно
Мені Степан Радченко радше неофіт, що долучився до літературної творчості через пролетарське переконання що йому під силу будь-які вершини людського творчого зростання.
Проте в душі він невиправний селюк з купою комплексів які навряд чи здолає за ціле життя.
Чесно кажучи, мені в кінці роману примарилося його самогубство, що було би логічною спокутою за скоєні гріхи.
Дякую вам за хорошу професійну дискусію з приводу роману, дізналася багато цікавого