«Легенда» Дівчину вродливу юнак покохав; Дорожче від неї у світі не мав. Ой, леле! - у світі не мав. І клявся, божився, що любить її Над сонце, над місяць, над зорі ясні. Ой, леле! - над зорі ясні. «Тебе я кохаю. За тебе умру... Віддам за кохання і неньку стару!» Ой, леле! - і неньку стару! Та мила його не боялась гріха: Була, як гадюка, зрадлива, лиха. Ой, леле! - зрадлива, лиха. Всміхнулась лукаво і каже йому: «Не вірю, козаче, коханню твому». Ой, леле! - коханню твому... «Як справді кохаєш, як вірний єси, Мені серце неньки живе принеси». Ой, леле! - живе принеси! Юнак мов стерявся: не їв і не спав, Три дні і три ночі він десь пропадав. Ой, леле! - він десь пропадав... І стався опівночі лютий злочин: Мов кат, витяв серце у матері син... Ой, леле! - у матері син! І знову до милої, з серцем в руках, Побіг, і скажений гонив його жах. Ой, леле! - гонив його жах! Ось-ось добігає, не чуючи ніг... Та раптом спіткнувся і впав на поріг. Ой, леле! - і впав на поріг... І серденько неньчине кров’ю стекло, І ніжно від жалю воно прорекло... Ой, леле! - воно прорекло!.. Востаннє озвалось до сина в ту мить: «Мій любий, ти впав... Чи тебе (тобі) не болить?» Ой, леле! - тебе (тобі) не болить?!. 1905 р.
I love listening to this language. greetings from Poland : ]
Як прекрасно. Мурахи по шкірі... Дякую вам за чудову роботу 🇺🇦♥️
❤️ дякую!
«Легенда»
Дівчину вродливу юнак покохав;
Дорожче від неї у світі не мав.
Ой, леле! - у світі не мав.
І клявся, божився, що любить її
Над сонце, над місяць, над зорі ясні.
Ой, леле! - над зорі ясні.
«Тебе я кохаю. За тебе умру...
Віддам за кохання і неньку стару!»
Ой, леле! - і неньку стару!
Та мила його не боялась гріха:
Була, як гадюка, зрадлива, лиха.
Ой, леле! - зрадлива, лиха.
Всміхнулась лукаво і каже йому:
«Не вірю, козаче, коханню твому».
Ой, леле! - коханню твому...
«Як справді кохаєш, як вірний єси,
Мені серце неньки живе принеси».
Ой, леле! - живе принеси!
Юнак мов стерявся: не їв і не спав,
Три дні і три ночі він десь пропадав.
Ой, леле! - він десь пропадав...
І стався опівночі лютий злочин:
Мов кат, витяв серце у матері син...
Ой, леле! - у матері син!
І знову до милої, з серцем в руках,
Побіг, і скажений гонив його жах.
Ой, леле! - гонив його жах!
Ось-ось добігає, не чуючи ніг...
Та раптом спіткнувся і впав на поріг.
Ой, леле! - і впав на поріг...
І серденько неньчине кров’ю стекло,
І ніжно від жалю воно прорекло...
Ой, леле! - воно прорекло!..
Востаннє озвалось до сина в ту мить:
«Мій любий, ти впав... Чи тебе (тобі) не болить?»
Ой, леле! - тебе (тобі) не болить?!.
1905 р.
Цей твір не може не зворушити! Дякую!
Чудова мелодія
Muravskyi genialnyi hormaister,zaraz hor zvuchyt po dytiachomu.
Прегарна музика і виконання ! Дякую!
Легенда легенди
sin palabras
you must be the ambassador :P
@dseano221 HALINA KUNICKA- STARO BRETONSKA BALLADA,w tłumaczeniu Juliana Tuwima
/watch?v=PamFsZDJJtE
пон