А.Секретарьов та друзі - Шлях на Літин

⭐Концерт - #Секретарьов та друзі!
#Очеретянийкіт
"Пісні-мости".
І люди, і країни живуть і разом, і поодинці. Щось нас єднає, щось нас різнить. Тож, щоб відчути цю нашу спільність і різноманітність, час від часу нам потрібні мости, щоб потрапити з своїх берегів на інші.
Такими мостами можуть правити і пісні. Саме з таких пісень-мостів і буде складатися концерт за участю Анатолія Секретарьова, Володимира Войчишина, Юрія Шепети, Максима Гладецького та Миколи Доляка.
Більшість пісень розповідатимуть про життя їх авторів - учасників концерту, їхніх друзів і близьких.
Але окрім цього вони заспівають і кілька перекладів і каверів іноземних пісень, з яких ми дізнаємося, як жили і чим дихали люди в Америці, Англії, Італії в наші часи, а то й трохи раніше.
Гадаємо, буде цікаво послухати, як звучить українською те, що співали Елвіс Преслі, Пол Маккартні, Том Вейтс, Франческо де Грегорі та інші мешканці далеких берегів!
⭐ / anatoly.sekretarev
⭐ / ocheretianyikit

[@hushchi]

Чудово

[@sekretarjov]

Історія пісні і її слова.
За почутої від вінницької старожительки
Г.Т. Юхимчук історії про дужого хлопця
Івана, який (це було десь у 1920-і роки)
заходився копати криницю край Літинського
шляху. Далі цитую оповідачку:
“...швидко й води дістався. Сів в останню
цеберу з глиною, кричить людям - Тягніть!
Ті потягли, але мотуззя увірвалося, Іван впав
і забив спину. З того часу заслаб він на ноги,
але руки мав дужі, ходив на милицях. Щоранку
приходив Іван до своєї криниці. А вода у ній
була дуже гарна! Тож набере Іван повні балії
для коней та худоби, для людей - кухлі, глеки і
напуває усіх, хто до нього з щляху завертає.
І давали йому люди за це добру ціну -
що кому не жалко. Отак він і жив.”
Шлях на Літин, чорні липи, небо з криці.
Завертаймо, куме, коней до кирниці.
Завертаймо, куме, коней до Івана,
до Івана, водяного дідугана.
Як кидав Господь у прірву Люцифера,
так летіла та останняя цебера,
так летіла, що як крила руки стали,
та й до милиць назавжди поприростали.
Доля щира, доля темна, - як криниця.
Не журіться, добрі люди, не журіться.
Дай-но нам води, Іване, з твого глека.
Пиймо, куме, бо ще їхати далеко!
1988.