Він їм простив. Він їм усім простив. Вони те чули і на віки вічні його слова потіхою їм будуть. А тільки я не прощена зосталась, бо я не можу їм простить за нього. Я всіх і все ненавиджу за нього: і ворогів, і друзів, і юрбу, отой народ безглуздий, що кричав: "Розпни його, розпни!" - і той закон людський, що допустив невинно згинуть, і той закон небесний, що за гріх безумних поколіннів вимагає страждання, крові й смерті соромної того, хто-всіх любив і всім прощав. Умер він, зраджений землею й небом, як завжди, одинокий. А тепер я тут сиджу, як завжди, одинока, даремні сльози ллю і проклинаю все те, що він любив, і з кожним словом все більш надію трачу на рятунок. І вічно, вічно буду одинока на сьому і на тому світі. Так, ніколи не скінчиться темна туга і вічно буде жаль палити серце. Тут завтра прийдуть ті прихильні друзі, що тричі одрікалися від нього, і та родина, що ніколи в ньому не бачила пророка; прийдуть, здіймуть його з хреста, - бо вже ж він неживий і більше мучитись за них не може, - покроплять млявими слізьми й лагідно спов'ють у хусти, понесуть покірно під наглядом ворожих вояків, сховають у печері й розійдуться. А може, потім зійдуться докупи тепленьким словом згадувать про того, про кого за життя так мало дбали! Ох, як би я тепер хотіла кинуть отрутними словами їм в обличчя, немов гарячим приском! Хай би очі їм випекло, ті очі безсоромні, що сміли тут дивитися на муку того, чийого всі не варт мізинця! Я знаю, що якби з'явилась я, ненавистю спотворена в обличчі, вони жахнулись би і запитали: "Яке тобі до всіх нас діло, жінко?" І я на те... що я на те сказала б? Я б мусила мовчати, бо ненависть не має голосу на поминках того, хто всіх любив і всіх прощав... Ой горе! В той час, як всі громадою зберуться згадать того, кого я так любила, я буду всім чужа і одинока, не признана ніким, бо сам Месія не признавав мене... О сине божий! Нехай в моїм житті все, все неправда, та вір мені, що я тебе любила. Чи ти гадав, - я не зреклась себе? Зреклась! я прокляла себе і душу, ту душу, що не хтів прийнять Месія собі на жертву. Де ж ще більше горе, як не могти віддать за друга душу?..
sofia kovriga я мальчик😝 да, я уверен, там даже можно выбирать, петь под музыку или без, танец без музыки на сколько я знаю. Это я говорю за Киев ( Карпенко-Карый). Если ты за другой университет говоришь, то там возможно по-другому))
Новогодний рай Алёшка Емельянов Винты мишуры и мерцающий дождик, искристая сочность фруктовых шаров, еловая шуба на медной подножке, под коей так много различных даров, алмазная пыль на заточках иголок, на пахнущей сказкой лесной бахроме, покой сувениров на мостиках полок, ажурная роспись на каждом окне, цветки конфетти, как мозаики смеси, вальяжность изнеженных, тихих речей, бокалы с шампанским и вязь занавесок, и несколько блесков текущих свечей, готовность салютных и тельных зарядов, и запах фруктовых, простых ассорти... Но всех распрекрасней, узорней, нарядней стоишь предо мной обнажённая ты!
Він їм простив. Він їм усім простив. Вони те чули і на віки вічні його слова потіхою їм будуть. А тільки я не прощена зосталась, бо я не можу їм простить за нього. Я всіх і все ненавиджу за нього: і ворогів, і друзів, і юрбу, отой народ безглуздий, що кричав: "Розпни його, розпни!" - і той закон людський, що допустив невинно згинуть, і той закон небесний, що за гріх безумних поколіннів вимагає страждання, крові й смерті соромної того, хто всіх любив і всім прощав. Умер він, зраджений землею й небом, як завжди, одинокий. А тепер я тут сиджу, як завжди, одинока, даремні сльози ллю і проклинаю все те, що він любив, і з кожним словом все більш надію трачу на рятунок. І вічно, вічно буду одинока на сьому і на тому світі. Так, ніколи не скінчиться темна туга і вічно буде жаль палити серце. Тут завтра прийдуть ті прихильні друзі, що тричі одрікалися від нього, і та родина, що ніколи в ньому не бачила пророка; прийдуть, здіймуть його з хреста, - бо вже ж він неживий і більше мучитись за них не може, - покроплять млявими слізьми й лагідно спов'ють у хусти, понесуть покірно під наглядом ворожих вояків, сховають у печері й розійдуться.
Він їм простив. Він їм усім простив.
Вони те чули і на віки вічні
його слова потіхою їм будуть.
А тільки я не прощена зосталась,
бо я не можу їм простить за нього.
Я всіх і все ненавиджу за нього:
і ворогів, і друзів, і юрбу,
отой народ безглуздий, що кричав:
"Розпни його, розпни!" - і той закон
людський, що допустив невинно згинуть,
і той закон небесний, що за гріх
безумних поколіннів вимагає
страждання, крові й смерті соромної
того, хто-всіх любив і всім прощав.
Умер він, зраджений землею й небом,
як завжди, одинокий. А тепер
я тут сиджу, як завжди, одинока,
даремні сльози ллю і проклинаю
все те, що він любив, і з кожним словом
все більш надію трачу на рятунок.
І вічно, вічно буду одинока
на сьому і на тому світі. Так,
ніколи не скінчиться темна туга
і вічно буде жаль палити серце.
Тут завтра прийдуть ті прихильні друзі,
що тричі одрікалися від нього,
і та родина, що ніколи в ньому
не бачила пророка; прийдуть, здіймуть
його з хреста, - бо вже ж він неживий
і більше мучитись за них не може, -
покроплять млявими слізьми й лагідно
спов'ють у хусти, понесуть покірно
під наглядом ворожих вояків,
сховають у печері й розійдуться.
А може, потім зійдуться докупи
тепленьким словом згадувать про того,
про кого за життя так мало дбали!
Ох, як би я тепер хотіла кинуть
отрутними словами їм в обличчя,
немов гарячим приском! Хай би очі
їм випекло, ті очі безсоромні,
що сміли тут дивитися на муку
того, чийого всі не варт мізинця!
Я знаю, що якби з'явилась я,
ненавистю спотворена в обличчі,
вони жахнулись би і запитали:
"Яке тобі до всіх нас діло, жінко?"
І я на те... що я на те сказала б?
Я б мусила мовчати, бо ненависть
не має голосу на поминках того,
хто всіх любив і всіх прощав... Ой горе!
В той час, як всі громадою зберуться
згадать того, кого я так любила,
я буду всім чужа і одинока,
не признана ніким, бо сам Месія
не признавав мене... О сине божий!
Нехай в моїм житті все, все неправда,
та вір мені, що я тебе любила.
Чи ти гадав, - я не зреклась себе?
Зреклась! я прокляла себе і душу,
ту душу, що не хтів прийнять Месія
собі на жертву. Де ж ще більше горе,
як не могти віддать за друга душу?..
Молодець))) мені дууже сподобалося)) талант, а ті кого оце не взяло за душу, мабуть її і не мають...
та всі люди мусять мати душу, просто у когось почуття притуплені...)
Божественно, глибоко проймає! Браво!!!
Дуже талановита людина. Дякую
Надзвичайно вражує.
Дякую!
Неймовірно! Молодчинка)
Дуже гарні здібності до акторства❤❤💙
Людяність це благо доступне кожному
Молодчинка! Дуже проникливо.
Це справжній талант😍😍😚😘😙супер👍👍👍
Дякую, так выразили...
Очень душевно
я не знаю в кого ти навчалася, але ти найкраща
Надзвичайно!!! Браво!!! Талант!!!🔥
Дякую
Браво!!!!!
Настя! Браво!
Браво!
Молодець. Це дуже талановито.😍😍😍
молодчінка! класно продекламувала складну поезію
е пишы по осторожнэ
Неймовірно
Неймовірне декламування! Дякую!
th-cam.com/video/boxXWmWbhbo/w-d-xo.html
👏🏼
Дякую🙏
Супер
сподобалось
ПРОНИКАЄ
Молодец 😍🥺
Молодець
Кому сподобалось тоді став лайк
👇
Молодец
Боляче...
как красиво
Підкажіть, будь ласка, що це за мелоді грає на фоні?
То було давно....нажаль не пам'ятаю
В менк сердсе стало
будь ласка киньте силку цієї музики
Path 5 (delta) (Short Edit) - Grace Davidson [Soprano], Max Richter [Organ]
Path (7676) - Grace Davidson [Soprano], Max Richter [Organ]
Цей монолог можна використовувати для вступу в театральний?
Нажаль я не в приймальній комісії, тому порадити не можу.
не рекомендую, він заїжджений
Підкажіть будь ласка, що за музика на фоні грає?
Нажаль не зможу допомогти( Проект не зберігся
@@ІгорКамінський-я9ж Добре, дякую)
Отакі вірші треба декламувати th-cam.com/video/pxUbiHFmFeo/w-d-xo.html
Молодец
Очень хорошо рассказала
А де текст?
а це точно монолог?
ПОМОГИТЕ ПОЖАЛУЙСТА !!!
Считается ли эта поэма сюжетним віршом ?
Я вам нажаль не зможу допомогти
я думала, що читаю краще)) дякую тобі
Чому це відео недоступне?
я кнедосту пне
А можете пожалуйста сказать мелодию ведь я вчу монолог на конкурс
на конкурсе ты будешь рассказывать не под мелодию
@@kkamelinn_ Ти так в этом уверена?
sofia kovriga я мальчик😝 да, я уверен, там даже можно выбирать, петь под музыку или без, танец без музыки на сколько я знаю. Это я говорю за Киев ( Карпенко-Карый). Если ты за другой университет говоришь, то там возможно по-другому))
@@kkamelinn_ извини) понятно , а ты на театральный поступаешь?
sofia kovriga да, мне 17. Через 15 дней ЗНО с укр языка(если оно будет). Переживаю капец как. Творческий у меня готов на половину
Живи Украина 🇺🇦
Потужно ...
Новогодний рай
Алёшка Емельянов
Винты мишуры и мерцающий дождик,
искристая сочность фруктовых шаров,
еловая шуба на медной подножке,
под коей так много различных даров,
алмазная пыль на заточках иголок,
на пахнущей сказкой лесной бахроме,
покой сувениров на мостиках полок,
ажурная роспись на каждом окне,
цветки конфетти, как мозаики смеси,
вальяжность изнеженных, тихих речей,
бокалы с шампанским и вязь занавесок,
и несколько блесков текущих свечей,
готовность салютных и тельных зарядов,
и запах фруктовых, простых ассорти...
Но всех распрекрасней, узорней, нарядней
стоишь предо мной обнажённая ты!
Гарні слова, виконання так собі. Якесь істеричне. А потрібно з душею, щоб плакати. Було не цікаво слухати.
Плющ th-cam.com/video/E2l_0gHucOk/w-d-xo.html
Тут одни украинцы!
Він їм простив. Він їм усім простив.
Вони те чули і на віки вічні
його слова потіхою їм будуть.
А тільки я не прощена зосталась,
бо я не можу їм простить за нього.
Я всіх і все ненавиджу за нього:
і ворогів, і друзів, і юрбу,
отой народ безглуздий, що кричав:
"Розпни його, розпни!" - і той закон
людський, що допустив невинно згинуть,
і той закон небесний, що за гріх
безумних поколіннів вимагає
страждання, крові й смерті соромної
того, хто всіх любив і всім прощав.
Умер він, зраджений землею й небом,
як завжди, одинокий. А тепер
я тут сиджу, як завжди, одинока,
даремні сльози ллю і проклинаю
все те, що він любив, і з кожним словом
все більш надію трачу на рятунок.
І вічно, вічно буду одинока
на сьому і на тому світі. Так,
ніколи не скінчиться темна туга
і вічно буде жаль палити серце.
Тут завтра прийдуть ті прихильні друзі,
що тричі одрікалися від нього,
і та родина, що ніколи в ньому
не бачила пророка; прийдуть, здіймуть
його з хреста, - бо вже ж він неживий
і більше мучитись за них не може, -
покроплять млявими слізьми й лагідно
спов'ють у хусти, понесуть покірно
під наглядом ворожих вояків,
сховають у печері й розійдуться.