Валентина Мастєрова "Суча дочка" │4 частина
ฝัง
- เผยแพร่เมื่อ 20 ต.ค. 2024
- Який сором для дiвчини - повернутися додому з байстрям! Але якщо… дитина не твоя? Селянки Олена і Люба вирушили до мiста у пошуках кращої долi. Та якби Олена знала, що їй доведеться понести не свiй хрест! Коли Люба народила хлопчика та, злякавшись осуду i труднощiв, кинула його напризволяще, Олена не вагалася. Вона не може вчинити так, як його мати. Вона не залишить немовля. Навiть якщо за це потрiбно буде сплатити страшну цiну…
Друкований варіант книги є у фондах Чернігівської ОУНБ імені Софії та Олександра Русових.
821(477)
М 32
Мастєрова В. М. Суча дочка : роман / Валентина Мастєрова. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. - 238 с.
Створено у межах Програми сприяння функціонуванню української мови як державної в Чернігівській області на 2023-2028 роки libkor.com.ua/p...
Виробництво: Філія акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" "Чернігівська регіональна дирекція".
Дуже захоплюючий сюжет..Зручно прослуховувати.
Вирішила залишити собі хлопчика -- ок. Але навіщо казати малому, що то його тато?? Хто знає як складеться. Навіщо дитині ця травма - то з'явився тато, то зник. Бестолкова трохи дівчина, хоч і з добрим серцем. Але що поробиш, так тоді багатьох виховували, щоб батьків боялися 😮 як наслідок -- відсутність довіри у сім'ї та ще й очікування від інших.
Але в цілому, відображає реалії того часу 👍
Дякую за українську книжку 🇺🇦
Дякую ❤❤❤
Дякую за прекрасне читання. Дуже гарний твір . Слухала із задоволенням! Браво!
Це неймовірний твір! Про людяність...якого так мало зараз...дякую.
Різні люди бувають на світі, тому така історія цілком реальна
Життєві ситуації,слухаю з задоволенням, дякую за таку чудову книгу❤❤❤
Слава Україні! Слава Героям!💙💛
Дякую за працю.
Дуже гарна книга минулого .Так жінки самі робілі усе щоб страждать...Така програма того періода.Але героїня дуже жіночна .Такіх зараз мало.це прикро...
ДЯКУЮ.
❤
Дякую
Дивна історія. Хоч і розумієш - в житті всіляке буває. Але в цій історії відчувається дещо щтучне, надумане. По-перше, дівчата, особливо сільські, не можуть бути такими скритними, так міцно втримувати секрети, особливо, якщо секрети ці стосуються власної долі. Життєвий досвід підказує, що в реальному житті таємниця походження Іванка так довго не лишаласяб таємницею.
По-друге, Олена (в реальному житті), хоч і любила до нестями Івана (материнський інстинкт) але не могла не розуміти - у неї все по-переду - чекає коханий в селі, було б весілля, власна повна сім'я, власні діти - все, як у людей! Це ж село! Село, де традиції втлумачуються змалечку. А Івана Олена могла б всиновлювати і пізніше. І це було б сприйняте односельчанами значно прихильніше. Щоправда, на долі самого Івана такий сценарій міг би позначитися негативно. От щоб цього не сталося, хай би і попіклувалася Олена - головна героїня роману. Проявила б справжню материнську любов. А так, вона виглядає якось неприродньо, якоюсь пришелепкуватою. Немов би ця дитина якось магічно впливає на її. В усякому разі, авторка роману, на мій погляд, мало приділила уваги роз'ясненню мотивів, що спонукали Олену так себе поводити.
І все ж таки, характери решти діючих персонажів виписані досить переконливо - абсолютно впізнавані, особливо тим, хто народився і виріс в тому "совку", де була "партія - наш рульовой!".
Суто чоловічий погляд. Так, в дійсності в ті часи мало хто б так поступив- взяв чужу дитину, будучи сама дитиною. Але так бачить автор, так цікаво і нам, слухачам, і так, помилок ми робимо багато і не зважаючи- молоді, чи не дуже. Але це так прекрасно взяти покинуту дитину. Не всі на це готові і спроможні. Я працювала в дитячому будинку, ще замолоду, .це бідні, нещасні діти. І я з задоволенням слухаю, і мені не важливо- реалістично, чи не реалістично, виписано переконливо чи ні. До того ж, у мене ,наприклад, були такі відносини з батьками, які, до речі були непоганими людьми, шанованими в селі, але я їм би ніколи нічого не розповіла б, як і не розповідала інші події свого життя- бо так часто дійсно було в селі-краще розкажеш незнайомій людині, але не батькам. Це якось закладувалось мабуть дитині. І вони не знали про моє життя майже нічого. Тому у своєму житті я зробила все, щоб мене мої діти не боялись, і ділились і хорошим, і поганим. А діти в селі часто бояться батьків.
Все одно, нащо берегти цю таємницю, тим більше, якщо страждаєш ти, твої батьки, краще б сказала так як є, більше б поваги було.
Ви хоч уявляєте собі як складно було всиновити дитину в СРСР ? Мабуть не було у Вас такої практики. Дійсно --суто чоловічий погляд.
Твір про жахливе а не щасливе життя. Я не бачу тут ні щастя ні любові між людьми, ні щастя….😢
Як можна не сказать батькам за сина? Нормальні батьки. Отакі дітки. Чужим людям сказала , а матері з батьком ні.
Батько і сам здогадався, а мати "що люди скажуть". Але ж який то рік був? Якщо ви не чули про події, тих часів , то цей роман для інших.
Батько і сам здогадався, а мати "що люди скажуть". Але ж який то рік був? Якщо ви не чули про події, тих часів , то цей роман для інших.
Достойний син свого батька
А сейчас бы сделали три экспертизы ДНК т платил бы, как миленький алименты 😊
Історія нереальна, не могла вона взяти дитину і не сказати навіть батькам. Для чого?
Так в паспорт її записала цю дитину подружка.!
От я чекала кожнорічного медогляду працюючого населення села(що дійсно проводилось в ті часи!)і розкриття цього "спецефекту"!
Вона не права, це чужа помилка, а в неї своя судьба і не треба на себе брати чужу судьбу.Не розумію чому? Вона така дурненька, чи що?
А щоб ми тоді слухали ?
Яка малахольна ця Олена,прости,Господи
Прірва, створена совєтами між селом і 'горадам'. Батьки ж головного героя не професура яка, не артисти чи ще щось, а ПРОЛЕТАРІЇ! А треба ж, 'нє пара' 🤮🤮🤮
Так именно такие, полугородские презрительно и воротили нос от сельских. Чтобы из не дай бог, не отождествляли с ними🤦🫤
Реклама👎👎👎
Мені ця книга сюжетом нагадує твори які я читала
при срср А ще сьогоднішні
,,ноюще - стонущие"
роzzійські серіали
Чим далі слухаєш тим огідніше стає...