ПОЕТИЧНА КАВ'ЯРНЯ

Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертий дотик до душі.
Ліна Костенко
З 16 березня по 24 березня Державною установою " Український інститут книги" проводилася Всеукраїнська інформаційно - просвітницька тематична акція " Національний тиждень читання. Тиждень поезії." Темою тижня поезії - " дім". Гаслом став рядок із вірша Ірини Шувалової " Ріки незмінно течуть додому". Акція підкреслила важливість дому для всіх: для військових, які захищають наші домівки і водночас хочуть відчути тепло і затишок своєї рідної оселі; для цивільних, які через війну змушені були переїхати в інші регіони України чи за кордон; для людей, які залишилися на тимчасово окупованих територіях і чекають на повернення додому - всіх українців, для яких дім тепер більше, ніж просто точка на мапі.
Під керівництвом викладача української мови та літератури Боцуляк Л. Ф. студенти (Парван Анастасія, Тросіна Світлана, Стерпул Альона, Брайловський Олександр, Дудчик Анастасія, Кіпера Владислава, Ворнікой Даніель, Голинська Світлана) , викладачі та працівники коледжу (Корольова Л.А., Баркар Л. І., Бабій О. М., Бурлака Я. А., Брухно В. С., Ілюхіна Н. А. Урсул І. В., Кучерява К. П.) долучилися до Акції Літературна кав'ярня розпочалася поетичними рядками з вірша Ліни Костенко " Страшні слова, коли вони мовчать". В кав'ярні панував не лише терпкий аромат кави та чаю, тут зібралися справжні шанувальники високого поетичного мистецтва - її величності Поезії.
Учасниками літературної кав 'ярні декламувалися вірші найсучаснішої поетеси, жінки - легенди Ліни Костенко та вірші, які написали люди, що змушені були виїхати за кордон чи стати вимушеними переселенцями, але весь час мріють повернутися до рідного дому та Батьківщини. Це наш спільний біль і наша спільна надія. Ми віримо в ЗСУ та нашу перемогу. Віримо, що це прагнення неодмінно стане реальністю і скоро кожен, хто змушений був поїхати світ за очі, повернеться додому. А поки що знаходимо розраду у віршах.
З авторським віршем виступила Кучерява Карина, в якому показала страшні, болючі часи сьогодення для кожного з нас - лихоліття війни.
Поезія - сум, чарівність, музика, струни якої ще довго будуть бриніти. Хочеться жити в її чарівному світі, любити красу, робити добро та примножувати духовне багатство свого народу. Поезія робить нас людьми. Уклін їй вічний! Доземний уклін нашим воїнам - захисникам, які боронять наш рідний дім та нашу могутню державу - Україну!